Соціальна робота з міжнаціональними сім’ями

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Національний педагогічний університет ім. Драгоманова

Інститут педагогіки і психології

кафедра практичної психології

Доклад

Соціальна педагогіка

Соціальна робота з міжнаціональними сім'ями

Виконала студентка 3-го курсу,

30 групи Лищенко Н. О.

м. Київ 2013

План

Сім'я як провідний фактор соціального виховання особистості

Типологія сім'ї

Соціально-педагогічна робота

Проблеми різнонаціональних сімей

Етнопсихологічні особливості конфліктів у сімейних відносинах

Психологічна допомога та діагностика в сімейних відносинах

Література

Сім'я як провідний фактор соціального виховання особистості

Сім'я - динамічна мала група людей, котрі разом проживають, пов'язані родинними відносинами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю [1].

Сім'я також визначається як соціально-педагогічний інститут та особлива соціальна система, яка є підсистемою суспільства. Це дозволяє говорити про такі її ознаки, як шлюбні, міжпоколінні, кровні, встановлені зв'язки між членами сім'ї; родинні почуття, почуття безпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і проживання членів сім'ї; наявність певних функцій у суспільстві, прав сім'ї в суспільстві й прав членів сім'ї в родині, обов'язків членів сім'ї стосовно один одного та відповідальність перед суспільством за своїх членів [2, 3].

Протягом усього життєвого шляху особистості сім'я є тим найближчим мікросоціальним оточенням, яке опосередковує і визначає своєрідність її життєдіяльності, тому сім'я виступає провідним мікрофактором соціалізації особистості. Основні соціалізуючи функції сім'ї, передусім, полягають у забезпеченні фізичного та емоційного розвитку індивіда; формуванні статевої ідентифікації дитини; її розумовому розвитку та розвитку здібностей і потенційних можливостей; забезпеченні дитині почуття захищеності; формуванні ціннісних орієнтацій особистості; оволодінні дитиною основними соціальними нормами.

Сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. В процесі свого розвитку сім'я набула функцій, які тільки в сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку життєдіяльність як соціального інституту.

Кожна сім'я відрізняється одна від одної такими основними параметрами: соціально-культурний - освітній рівень подружжя, їх участь у житті суспільства; соціально-економічний - майнові характеристики сім'ї, зайнятість подружжя у сфері суспільного виробництва; техніко- гігієнічний - умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя; демографічний - кількість членів сім'ї [1].

Типологія сім'ї

Практика соціальної роботи з сім'єю завжди спирається на конкретний тип сім'ї. Класифікація типів сім'ї може бути побудована на різних засадах, за різними критеріями, ознаками тощо.

Типи сімей

Таким чином, згідно з поданою класифікацією існує багато типів сім'ї. Клієнтом соціальної роботи може стати сім'я будь-якого типу, а рівень потреби в соціальній підтримці, її конкретне утримання, види допомоги, якої потребують або можуть потребувати сім'ї, що належать до різного типу, мають бути різними.

Соціально-педагогічна робота

Соціально-педагогічна робота -- різновид соціально-педагогічної діяльності, який здійснюється у певній соціальній інституції та який спрямований на точно визначений об'єкт впливу; засіб реалізації соціальної політики, як соціальний локатор, який визначає наслідки соціальної політики, і як діяльність із надання різного роду захисту, допомоги та підтримки людині, сім'ї чи спільноті у складних життєвих ситуаціях.

Робота з молодими сім'ями зі стабілізації сімейних стосунків -- це насамперед діяльність центрів соціальних служб для молоді з удосконалення взаємостосунків у сім'ї, профілактики дисгармонії сімейних відносин, подружніх конфліктів, реалізація програми планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я членів сім'ї, формування здорового способу життя сім'ї, організація її вільного часу, допомога в організації сімейного господарювання та побуту, створення позитивного іміджу сім'ї, ознайомлення з юридично-правовими аспектами шлюбно-сімейних стосунків, надання соціальної допомоги, соціальний патронаж різних за типами неблагополуччях сімей, благодійні акції та допомога малозабезпеченим, багатодітним сім'ям та ін.

Форми і методи роботи у цьому напрямку: створення консультативних пунктів, кабінетів, консультативних служб, у тому числі виїзних для роботи із сільською сім'єю, діяльність центрів "Родинний дім" тощо.[4]

Соціально-педагогічна робота з сім'єю має базуватися на таких принципах:

1) визнання автономності сім'ї та особистості, яка отримує допомогу, її права на вільний вибір свого шляху розвитку (якщо її стиль життя не загрожує життю та здоров'ю дітей і найближчого оточення);

2) індивідуальний підхід з опорою на реально існуючі можливості та ресурси, використання позитивних можливостей розвитку сім'ї без штучного нав'язування чиєїсь волі;

3) об'єктивна оцінка потреб сім'ї та надання їй допомоги у вирішенні власних проблем, яка базується на усвідомленні членами сім'ї тих труднощів, які мають місце;

4) визнання первинності реального соціального оточення та життєдіяльності сім'ї та вторинності соціально-педагогічної допомоги .[5]

Соціально-педагогічна робота з сім'єю може бути визнана досить ефективною, якщо вона сприяє підтримці, збереженню та позитивному розвитку сім'ї як цілісного утворення, зокрема здійснює виховання і соціальне становлення рідних чи прийомних дітей.

Проблеми різнонаціональних сімей

Міжнаціональні шлюби - поширене явище, і знати, а потім правильно осмислювати психологічні особливості людей в різноетнічній родині - важливе завдання вчених і соціальних працівників. Точної статистики щодо цього, на жаль, немає. Крім того, сучасна національна ситуація також позначається негативно на цій проблемі. Разом з тим цілком очевидно, що привабливість такого роду шлюбів, як показують окремі дослідження, досить висока. соціальний етнопсихологічний сімейний

Як свідчать спеціальні дослідження і практика, в сім'ї закладаються основи відносин особистості до представників інших етнічних спільнот, і від того, якими будуть ці відносини, залежить дуже багато чого в житті людей. Саме в родині вже з малого віку людина стає носієм традицій і звичок, соціальних і моральних цінностей тієї нації, до якої вона належить. Коли ми маємо справу з сім'єю багатонаціональною, цей процес відбувається далеко не однозначно.

Історія знає чимало прикладів, коли етнічні спільності, перебуваючи на важких етапах свого розвитку або будучи досить давніми за походженням, використовували міжнаціональні шлюби для поповнення або зміцнення свого генетичного потенціалу, щоб вижити або набрати нові сили для подальшого розвитку. Можна, звичайно, поблажливо і з гумором ставитися до цієї проблеми, проте вона не така проста, якою здається на перший погляд, оскільки етнічні корені так чи інакше позначаються, проявляються і іноді стають джерелом людських трагедій.

І нарешті, міжособистісні відносини в сім'ях, де представлені вихідці з різних етнічних спільнот, мають свою специфіку.

У сімейних відносинах психологічна наука повинна дослідити:

-- як впливають національно - психологічні особливості на характер міжособистісних відносин між подружжям, дітьми та іншими членами сім'ї в ході спільного проживання, взаємодії і спілкування на вироблення принципово важливих спільних рішень, специфіку виховних та інших впливів;

-- в чому полягають національні відмінності в традиціях і способах формування національно - своєрідної особистості в сім'ях, де батьки є представниками різних національностей, з характерними для кожного з них моральними та етичними цінностями, формами поведінки і діяльності, специфічним світосприйняттям і світорозумінням;

-- як аналізувати і правильно оцінювати фактори та причини виникнення конфліктних відносин між різноетнічними членами сім'ї.

Вихідним моментом готовності людини до шлюбу та створення сім'ї виступає розуміння нею значущості сімейних відносин, зобов'язань людей один перед одним, відповідальність за сім'ю і дітей, добровільне прийняття неминучих в сімейному житті клопоту і обмежень особистої свободи. Цілком очевидно, що всі ці характеристики мають своє національне вираження. Можна сказати і так: кожна етнічна спільність виробляє свої власні уявлення про те, якими мають бути ці характеристики і прагне підтримувати їх в національній свідомості, традиціях, вчинках і відносинах представників свого народу.

Якщо подружжя є представниками різних народів, часто не все складається гладко, на їх шляху зустрічається велика кількість труднощів, які потрібно подолати, не торкнувшись національної гідності кожного. Найголовніше, що подружжя змушене серйозно замислюватися над інтернаціональними принципами виховання в сім'ї, пов'язаними не тільки з народженням дитини, а й з розвитком її самосвідомості, з перспективами її майбутньої культурної адаптації в навколишньому поліетнічному світі.

Велике значення тут має і новий розподіл обов'язків між подружжям різних національностей. Спеціальні психологічні дослідження показують, що молоді люди різних національностей, полюбивши один одного і маючи намір вступити в шлюб, не замислюються всерйоз над можливими труднощами спільного життя (у тому числі міжнаціональними), які їх очікують. Досвід дослідження національної специфіки сімейних відносин в той же час показує, що психологічними передумовами їх стабілізації виступають здійснювані як у державному, так і в сімейному масштабі пропаганди та роз'ясненні необхідності розуміння та дотримання національних традицій кожного з подружжя, врахування психологічних особливостей представників різних націй, боротьба з спробами приниження їх гідності та національної самосвідомості.

Етнопсихологічні особливості конфліктів у сімейних відносинах

Кожен, хто цікавиться національною специфікою сімейних відносин, повинен пам'ятати, що існує два види труднощів, властивих для них. По-перше, ці відносини значно відрізняються від відносин у сім'ях, де подружжя є представниками однієї національності. Їх треба попередньо дуже добре вивчити, осмислити, а потім і враховувати, інакше не можна домогтися ефективної взаємодії подружжя. По-друге, ми зазвичай відчуваємо значний дефіцит інформації про те, що відбувається в сімейних відносинах взагалі, у представників конкретних етнічних спільностей тим більше. Багато хто з них удвічі - втричі більше замкнуті в силу суворості або незвичайності національних традицій.

Людські взаємини завжди припускають взаємний вплив, зіткнення характерів, інтересів, потреб, прагнення нав'язати іншому свої погляди, судження, оцінки. Подібна ситуація є типовою і в сімейних взаєминах. Як відомо, шлюб укладається для взаємного задоволення самих різних потреб. Часткове або повне задоволення лише деяких з них веде до сварок, а потім і хронічних конфліктів, руйнуючих сім'ю.

Є в цьому і національна специфіка, досвід вивчення якої свідчить, що конфлікти в сімейних стосунках можуть бути:

більш-менш сильними залежно від традицій, в яких виховано подружжя, пов'язані з представникам різних етнічних спільнот;

дуже своєрідними, оскільки на них накладають відбиток специфічні форми взаємин і поведінки, прийняті в тому чи іншому етнічному середовищі;

більш-менш легко регульованими, оскільки кожна нація виробляє і накопичує досвід вирішення подібних проблем;

абсолютно особливими, коли мова йде про сім'ю, в якій об'єдналося подружжя, що представляє різні національності з дуже специфічними сімейними традиціями.

У сучасній соціальній психології використовуються різні підстави для класифікації подружніх конфліктів: незадоволені потреби подружжя, неадекватний розподіл праці, неузгодженість в системі взаємних прав і обов'язків у сім'ї та ін.. Конфлікти в сімейних відносинах на національному ґрунті все-таки переважніше класифікувати за потребами подружжя.

На цій підставі зазвичай розрізняють:

конфлікти, сварки, що виникають на основі незадоволеної потреби в цінності свого «Я», порушення почуття гідності з боку партнера, його зневажливого, неповажного ставлення (особливо сильні ці конфлікти в сім'ях, де подружжя є представниками різних національностей, відмінності в психології і традиціях яких значні, а часом і несумісні);

конфлікти, сварки, психологічні напруги, що виникають з причини незадоволених сексуальних потреб одного або обох з подружжя (існує велика національна специфіка сексуальних відносин, яка не завжди може задовольняти подружжя - представників різних національностей);

психологічна незадоволеність, депресії, сварки через незадоволення потреби одного або обох з подружжя в позитивних емоціях: через відсутність ласки, турботи, уваги, розуміння, гумору, подарунків (тут також є достатньо сильна національна специфіка; є нації, у представників яких не прийнято чітко і часто надавати знаки уваги дружині з боку чоловіка)

конфлікти, сварки на ґрунті пристрасті одного з подружжя до спиртних напоїв, азартних ігор, що призводить до неефективних витрат коштів сім'ї

фінансові розбіжності, що виникають на основі не узгодженості з різних причин потреб подружжя у розподілі сімейного бюджету, внеску кожного члена в матеріальне забезпечення спільного життя

конфлікти, сварки, незлагоди на ґрунті незадоволення потреб подружжя в харчуванні, одязі, на ґрунті розбіжностей з приводу влаштування домашнього вогнища

конфлікти на ґрунті потреби у взаємодопомоги, взаємопідтримки, співробітництво з питань поділу праці в сім'ї, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми

конфлікти, сварки, сварки, що виникають на ґрунті відмінностей потреб та інтересів у проведенні відпочинку та дозвілля, різних хобі.[6]

Є етнічні спільності, традиції яких просто не допускають розлучень через незадоволених потреб обох сторін у шлюбі, і конфлікти у них з цього приводу або нечисленні, або регулюються національними нормами. До них відносяться більшість народів Північного Кавказу і деякі тюркські народи.

Є й етнічні спільності, для яких просто неможливі міжнаціональні шлюби, і якщо вони мають місце, то на ґрунті міжнаціональних відмінностей виникають найважчі конфлікти між молодими і їх родичами. Всі різнонаціональні сімейні пари за ступенем схильності їх конфліктних відносин можна розділити на певні типи.

Благополучна сім'я - це подружжя, які з дитячих років звикли до своєрідності міжетнічних шлюбів і міжетнічних відносин, тому легко адаптувалися до спільного життя й етнічно своєрідним потребам і традицій один одного.

Конфліктна сім'я - це та, в якій є постійні області, де потреби, інтереси, своєрідні національно - психологічні особливості подружжя, дітей, інших членів сім'ї призводять до зіткнень, породжуючи сильні і тривалі негативні емоційні стани. Однак шлюбний союз може зберігатися тривало завдяки іншим факторам, скріплює його, а також завдяки взаємним компромісним рішенням.

Кризова сім'я - це шлюбний союз, в якому протистояння інтересів і потреб носить особливо різкий характер і захоплює важливі сфери життєдіяльності всіх членів сім'ї. У подібних сім'ях подружжя займають непримиренні позиції у відношенні один одного, не погоджуючись ні на які поступки і компроміси. Такі сім'ї або відразу ж розпадаються, або якийсь час перебувають на межі розпаду. Причиною цього можуть бути не адаптовані один до одного традиції подружжя різних національностей.

Невротична сім'я характеризується довгостроково протікаючими сварками між подружжям. Часто причиною цих сварок є безперервне протистояння родичів подружжя, особливо коли вони від початку не були прихильниками цього шлюбу або є представниками різних етнічних спільнот.

Психологічна допомога та діагностика в сімейних відносинах

Психологічна допомога в сімейних відносинах представників різних етнічних спільнот - найважливіше завдання діяльності фахівців різного профілю, насамперед психологів. Вона має на меті підвищення соціально-психологічної компетентності людей у ??будівництві та зміцненні міжнаціональних шлюбних союзів і передбачає надання психологічних та інших послуг.

Психологічна допомога, психокорекція відносин між подружжям - представниками різних національностей - справа в нашій країні нова і недостатньо розвинена насамперед тому, що не вистачає професійних етнопсихологів і кваліфікованих соціальних робітників. Разом з тим ця діяльність знаходить підтримку у урядових органах і викликає великий інтерес у психологів і соціологів.

Основними напрямками такої допомоги є:

формування, розвиток і корекція уявлень про міжнаціональні шлюби, про їх своєрідності (при цьому об'єктами психологічної допомоги можуть бути як окремі члени сім'ї, так і сім'ї в цілому);

запобігання негативних психологічних явищ (розбіжностей, конфліктів, непорозумінь) у різноетнічних родинах, у окремих їх членів або зниження їх конфліктності спеціальними психотерапевтичними та іншими засобами;

запобігання скрутних соціально - психологічних ситуацій у різних сферах життя і спільної діяльності сімей, де подружжя є представниками різних етнічних спільнот;

ліквідація наслідків впливу негативних психологічних явищ у сім'ях різної етнічної приналежності.

Найважливішими принципами надання психологічної допомоги сім'ям, де подружжя є представниками різних націй, мають бути:

надання допомоги лише за бажанням подружжя, прямо або побічно про це заявившими;

здійснення допомоги тільки ненасильницькими способами і засобами і лише після формування відповідної мотивації у членів сім'ї;

прояв психологами терпіння в інтересах осмислення реальних труднощів сім'ї та надання їй допомоги;

відмова спеціаліста від своїх індивідуальних національних стереотипів.

З метою досягнення більшої ефективності надання допомоги фахівці різного профілю повинні проводити також психологічну профілактику та психологічне консультування членів міжетнічних сімей.

Головним завданням психопрофілактичної роботи має бути надання практично здоровим людям спеціалізованої допомоги з метою запобігання нервово-психічних і психосоматичних захворювань, а також полегшення гострих психотравмуючих реакцій, що виникають в результаті адаптації до труднощів життя в різноетнічним родині.

Основними завданнями психоконсультування в даному випадку є:

проведення індивідуальних та групових консультацій з особами, що звернулися до фахівця з метою рішення складних життєвих проблем, набуття психологічних знань вирішення конфліктних ситуацій у сімейних відносинах;

виявлення сімей з підвищеною напруженістю в міжетнічних відносинах і проведення з ними психоконсультативної роботи;

надання допомоги подружжю - представникам різних національностей у виявленні психогенних відхилень і виборі адекватних форм їх подолання;

навчання методам самоконтролю та саморегуляції своїх емоційних станів.

Для надання правильної та ефективної допомоги, психокорекції та профілактичної роботи повинна здійснюватися спеціальна постійна соціально - психологічна діагностика сімей, де подружжя є представниками різних національностей. Ця діагностика повинна відповідати певним вимогам:

норми професійної етики та спеціальна психологічна компетентність людей, що займаються цією діяльністю, повинні бути дуже високі, оскільки вони вторгаються в надзвичайно інтимні сторони життя людей і при цьому повинні враховувати особливості конкретних етнічних спільнот

необхідно грамотне, професійне використання методик, тестів, опитувальників, анкет, спеціально призначених для цих цілей.

Всі методики мають бути адаптовані до національної специфіки сімейних відносин, орієнтовані на національно - психологічні особливості членів сім'ї, оскільки абсолютно неприпустимо нанесення шкоди сім'ї, окремої особистості як представника тієї чи іншої етнічної спільності. Потрібно постійне уточнення відомостей, підтвердження надійності, валідності, області та доз застосування методик.

Можливо кілька підходів до етнопсихологічних діагностиці сімейних відносин.

Багаторівневий підхід передбачає об'єднання поглядів різних шкіл у загальну діагностичну схему і ув'язку аналізу та корекції різноманітних сторін життєдіяльності сім'ї. При розробці діагностичних схем головна увага зосереджується на питанні, яку саме етнопсихологічну інформацію про сім'ю і в якій послідовності необхідно отримати.

Всі схеми в цьому випадку націлюються на отримання двох видів даних про сім'ю. По-перше, відомості про сім'ю, які потрібні при роботі з нею в залежності від того, якої національності сім'я і з якою метою вивчається. По-друге, відомості про сім'ї з етнодіфференційованим складом.

Проблемний підхід передбачає виявлення етноспецифічний «слабких місць» сімейних відносин і враховує :

сукупність труднощів, що відображають розвиток сім'ї; специфіку сімейних відносин у рамках «батьки - діти» і «брати - сестри» ;

національну своєрідність інтеграції членів в сім'ї, порушень у взаєминах сім'ї з навколишнім світом.

Факторний підхід орієнтує на діагностичні схеми, основні параметри яких виявляються шляхом факторного аналізу, тобто методу математичної статистики. Він дозволяє отримувати максимально повну інформацію про сім'ю.

При етнопсихологічній діагностиці сімейних відносин потрібне дотримання певних правил і норм.

По-перше, необхідно прагнути до повноти інформації, а також до подолання бар'єру інтимності, який властивий кожній родині, тим більше національно своєрідною. З цією метою соціальний працівник повинен на більш-менш тривалий час приєднатися до сім'ї , а для цього йому треба не тільки вміти зняти з членів сім'ї зайву настороженість, повернути її на рівень звичного, фонового стану, а й адаптуватися до їх національних традицій і звичок, способу поведінки та діяльності. Все це може досягатися професійною компетентністю соціального працівника, надійністю збереження ним професійної таємниці, умінням безконфліктно обговорювати самі делікатні проблеми життя і побуту представників конкретних етнічних спільнот.

По-друге, потрібне постійне заповнення психологічної інформації про сімейні стосунки. Для цього повинні використовуватись технічні засоби, що дозволяють побачити «своїми очима», що відбувається «за кадром». Необхідно також ретельне узагальнення результатів досліджень, що надходять з різних джерел, плюс їх компетентний аналіз.

По-третє, для вирішення проблеми розкиданості даних та їх надзвичайної різноманітності потрібне створення спеціальних експериментальних ситуацій, що дозволяють вивчити поведінку представників тієї чи іншої етнічної спільності.[6]

Література:

1. Овчарова Р. В. Психологическое сопровождение родительства. - М.: ТЦ „Сфера", 2003.

2. Бондарчук О. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. - К.: Кондор, 2001.

3. Основи батьківської компетнтності: Навч. посіб./ За ред. І. Д. Звєрєвої. - К.: Науковий світ, 2006.

4. Соціальна робота - Тюптя Л.Т.

5. Адресный социальный патронаж семьи и детей / Под ред. Л. С. Алексеевой. - М.: Государственный НИИ семьи и воспитания, 2000.

6. Крысько В. Этническая психология

Размещено на Allbest.ru