Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 316.74:37(043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Дисфункціональні явища в освіті за умов реформування вищої школи: регіональний вимір

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Северинюк Антоніна Вікторівна

Запоріжжя - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті.

Науковий керівник - кандидат соціологічних наук, доцент Швець Дмитро Євгенійович, Запорізька державна інженерна академія, доцент кафедри менеджменту організацій.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Гавриленко Іван Миколайович, Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, м. Київ, завідувач кафедри соціології та соціальної роботи;

кандидат соціологічних наук, доцент Савка Віктор Євгенійович, Національний університет “Львівська політехніка”, м. Львів, доцент кафедри соціології та соціальної роботи.

Захист відбудеться “24” жовтня 2008 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.02 в Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розіслано “23” вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.В. Зоська

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Освіта завжди займала важливе місце в життєдіяльності суспільства й окремої людини. Стан освіти в суспільстві відображає готовність держави підтримувати необхідний рівень культури та професійної компетентності населення. Становлення суспільства знання підвищує значущість освіти, сприяє збільшенню її фінансування, забезпечує престиж освіченої людини. Освіта в Україні в цілому відповідає зростаючим потребам суспільства. Збільшується кількість навчальних закладів та студентів. Масштаби прийому до ВНЗ достатні для забезпечення інтересів майже всіх, хто бажає здобути вищу освіту. Підвищується рівень інформатизації освіти. Для забезпечення якості навчання поступово застосовується незалежне тестування та контроль знань. Україна після підписання Болонської декларації реформує вищу освіту в напрямі досягнення умов, необхідних для повноцінного входження в європейський освітній простір.

Проте, як і будь-які реформи, зміни в системі освіти супроводжуються певними труднощами, помилками, неузгодженостями. Перш за все, мова йде про появу певного дисбалансу між різними складовими системи освіти. Виникають класичні суперечності між консерватизмом і прогресивними устремліннями, традиціями та новаторством, інертністю й динамізмом, вищою адміністрацією системи освіти та рядовим викладацьким корпусом. Не в усьому й не завжди освітня спільнота сприймає нововведення доброзичливо. Деякі аспекти реформ набувають викривленого характеру через те, що на зміни в освіті накладаються риси ментальної матриці. Певні труднощі виникають через непідготовленість до реформ, недостатнє матеріальне та методичне забезпечення нового, більш високого рівня освітньої системи.

Соціологія освіти використовує свої засоби для дослідження процесу реформування вищої освіти. Перш за все, слід звернути увагу на соціальні та соціокультурні аспекти, що супроводжують реформи. Цікавими для соціолога є латентні явища та процеси, що виникають у процесі реформування освіти. Вкрай важливим є дослідження того, якою мірою освіта забезпечує виконання своїх головних функцій, що може завадити їй у цьому. Природним для процесу змін є тимчасове виникнення дисфункціональних явищ.

Тематично в дисертації мова йде про недоліки та негативні явища в системі освіти, але це не означає, що вся освіта України перебуває в стані кризи. Навпаки, вища освіта в Україні переживає піднесення, розвиток, прогресивні зміни. Але предметом цього дослідження є особливості прояву саме дисфункціональних явищ, тому вони спеціально виокремлюються й вивчаються, абстрагуючись від цілісного аналізу системи освіти. Своєчасне дослідження цих питань дає змогу вжити адекватних заходів для зменшення соціальної напруги в освіті, зменшення витрат та пом'якшення конфліктів, що супроводжують реформування вищої освіти. Тобто критичні положення, що містяться в дисертації, мають конструктивний характер і мають на меті сприяти реформуванню вищої освіти та її органічному включенню в європейській освітній простір з урахуванням усього цінного, що є в національних традиціях освіти. У процесі дослідження було здійснено збір фактичних даних щодо кризи в освіті, виявлено тенденції, властиві цьому процесові, розглянуто стратегії для боротьби з кризою.

Важливою передумовою розвитку освіти є суперечність між якістю та масовістю в освіті. У стратегії розвитку освіти в попередній період була закладена поміркована модель, що поєднує принципи доступності та якості. Проте останнім часом принцип масовості почав переважати. Реакцією на нього в 2008 р. стали рішучі зміни в організації освітнього процесу для покращення контролю якості навчання. Але намагання прискорити та радикалізувати процес входження України в європейський освітній простір наштовхується на стійке та фронтальне протистояння викладацького корпусу, який реально оцінює можливості вітчизняної освіти набути європейського вигляду. Неготовність студентства, викладачів та освітньої інфраструктури до радикальних реформ виявляється в численних явищах, які можна охарактеризувати як освітні девіації. Соціологічні дослідження громадської думки та конкретних явищ, що притаманні освітньому процесові, допомагають сформувати зворотні зв'язки між керівництвом системи освіти та суб'єктами освітнього процесу. Це допоможе виробити більш адекватну стратегію й тактику трансформаційних перетворень у вищій освіті Україні.

Проблеми реформування в освіті є предметом дослідження багатьох представників соціології освіти в нашій країні та за кордоном. Класичним представником аналізу кризи в освіті є сучасний американський дослідник Філіп Кумбс, який ще сорок років тому чітко окреслив кризові явища в освіті, причини та шляхи їх подолання. З того часу система освіти значно змінилася, але закладені Ф. Кумбсом методологічні підходи до аналізу проблеми допомагають аналізувати й сучасні процеси.

Питання розвитку освіти та розгляд проблем, що виникають у зв'язку із цим, порушували ще в XIX ст. засновники соціології освіти: Е. Дюркгейм, У. Уорд і Д. Дьюї. У західній соціології процеси змін в освіті розглядали також соціологи: Р. Будон, У. Буковер, М. Вебер, Н. Гросс, З. Коллінз, Т. Парсонс. У наш час ці питання досліджують вітчизняні та російські вчені: А. Єлсуков, Г. Зборовський, В. Курбатов, В. Лісовський, В. Собкін, Ф. Шерегі. Ці проблеми лягли в основу емпіричних досліджень таких учених, як: В. Водзинська, Р. Гурова, С. Іконнікова, Д. Константиновський, В. Лісовський, Л. Лєсохіна, Ж. Малахова, Є. Міхайлева, В. Овсянніков, В. Оссовський, В. Огаренко, Є. Подольська, Л. Сокурянська, М. Тітма, В. Чорноволенко та ін.

Функціональний зміст освіти як соціального інституту суспільства активно досліджувало багато вчених. Серед них: В. Андрущенко, В. Анурін, С. Васильєв, Ю. Вовканич, М. Горунов, Т. Гурченко, О. Зинов'єв, Е. Ільєнков, А. Кравченко, Г. Красноженова, А. Лосєв, І. Малаха, М. Михальченко, В. Овчинников, А. Огурцов, Н. Парфенцева, М. Петров, І. Ушаков, Б. Фірсов, Б. Чемериський. Проблемами трансформації інституту освіти, соціологічними аспектами освіти в Україні активно займаються В. Астахова, В. Бакіров, В. Волович, І. Гавриленко, В. Городяненко, О. Долженко, Я. Зоська, Г. Клімова, П. Куделя, В. Луговий, М. Лукашевич, О. Навроцький, С. Оксамитна, В. Пінчук, Л. Сіднєв, В. Солодков, А. Фурман й ін.

Соціальні технології та механізми управління в закладах освіти досліджують М. Лукашевич, В. Паніотто, В. Подшивалкіна, О. Скідін, Є. Суїменко, Ю. Яковенко.

Науковою проблемою є суперечність між прагненням освітянської еліти до включення вітчизняної вищої школи в європейський освітній простір та недостатнім усвідомленням невідповідності соціокультурних, матеріальних і методичних передумов для повноцінного здійснення освітньої євроінтеграції. Численні дисфункціональні явища, що притаманні українській вищій школі, ускладнюють реалізацію Болонського процесу. Дисертаційна робота присвячена дослідженню цих явищ і вирішенню наукового завдання, яке полягає в розробці пояснювальної моделі сутності дисфункціональних явищ в освіті за умов реформування вищої школи та виявлення чинників, що ускладнюють процес реформування вищої освіти.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної теми “Особливості соціальних перетворень в сучасній Україні” № 0106U000729 державної реєстрації, яку виконує кафедра соціології та соціальної роботи Класичного приватного університету (м. Запоріжжя). Здобувачем розроблено розділ “Кризові явища в системі вищої освіти та шляхи їх подолання” (довідка № 934 від 06.05.2008 р.).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є концептуалізація в соціологічному дискурсі дисфункціональних і кризових явищ у системі освіти України за умов реформування вищої школи. Для досягнення сформульованої мети в дисертації було поставлено такі завдання:

визначити теоретико-методологічні засади дослідження дисфункціональних і кризових явищ в освіті;

проаналізувати функції та дисфункції освіти як соціального інституту;

дослідити соцієтальні передумови виникнення дисфункціональних явищ в освіті України;

визначити засади подолання дисфункціональних явищ в освіті та запобігання їм;

дослідити в теоретико-емпіричній площини дисфункціональні явища в освіті та шляхи їх подолання;

здійснити соціологічне дослідження думки викладачів регіону щодо стану вищої освіти, освітніх реформ і надати аналіз результатів цього дослідження.

Об'єкт дослідження - дисфункціональні явища в освіті за умов реформування вищої школи.

Предмет дослідження - особливості механізмів проявів дисфункціональних явищ у вищій освіті регіону за умов її реформування.

Методи дослідження. Теоретичне дослідження здійснювалось на основі синтезу методів філософського, соціологічного та загальнонаукового аналізу, зокрема, методів індукції та дедукції, аналізу та синтезу, систематизації, порівняльного аналізу, типологізації тощо. У роботі використовувалися також методи: структурно-функціонального аналізу (для визначення дисфункцій в освіті), об'єкторієнтованої соціології (для визначення соціальної ролі диплома про освіту). Для вирішення завдань емпіричного етапу дослідження використовувалися соціологічні методи: опитування (для виявлення думки викладачів щодо освітніх реформ), інтерв'ю (для отримання первинної інформації щодо освітніх девіацій), статистичні методи (для побудови аналітичних таблиць), порівняльний аналіз (для виявлення різниці між думкою викладачів державних і недержавних ВНЗ).

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали опитування за випадковою вибіркою (обсяг - 520 респондентів), яке було здійснене автором у 2008 р. у закладах вищої освіти III-IV рівня акредитації Придніпровського регіону, зокрема в містах: Запоріжжя, Дніпропетровськ, Мелітополь, Кривий Ріг.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі здійснено розробку пояснювальної моделі сутності дисфункціональних явищ в освіті за умов реформування вищої школи та виявлення чинників, що ускладнюють процес реформування вищої освіти.

1. Подальшого розвитку набула соціологічна концепція дисфункцій в освіті за рахунок отримання результатів аналізу негативних наслідків неповноцінної реалізації функцій освіти, що виявляється в наявності освітніх девіацій у суб'єктів освітнього процесу, відтворенні консервативних норм, які не відповідають сучасності, неготовності до самостійної професійної діяльності певної частки випускників, збільшенні соціальної нерівності у сфері вищої освіти. Підкреслюється, що ці явища не є притаманними системі вищої освіти в цілому, а є лише латентною складовою певної її частини (с. 28-53).

2. Удосконалено модель реформування вищої освіти завдяки застосуванню концепції інставрації, сутність якої полягає в поверненні деяких рис, що були притаманні вітчизняній вищій школі до реформ, але в новій формі та за нових умов; у використанні досвіду минулого в сучасних умовах. Інставрація не консервативна, має конструктивний сенс, вона намагається вирішити ті проблеми, що не були вирішені в попередній період, завдяки перетворенням, що спираються на кращі досягнення минулого у вітчизняній системі освіти в поєднанні з досвідом європейської освіти. Змістовно інставрації може підлягати спеціалітет, співвідношення аудиторних і самостійних занять. Процеси інставрації супроводжуються деконструкцією, поліцентризмом, неформальними відносинами, нормативною невизначеністю, децентрацією (с. 87-99).

3. Вперше в соціологічній літературі застосовано об'єктцентристський підхід для аналізу диплома про освіту як соціального об'єкта. Диплом розглядається як річ, яка має соціальну сутність, є символічною репрезентацією соцієтальних конвенцій та повноправним актором у соціальних мережах. Зазначено, що через появу диплома-підробки порушуються фундаментальні конвенції, які стосуються системи освіти, що слугує одним із джерел дисфункціональних явищ в освіті (с. 46-52).

4. Подальшого розвитку набула концепція кризи освіти, яка полягає в суперечності між якістю та масовістю вищої освіти, неготовності до докорінних освітніх реформ, що ускладнюється наявністю в українській вищій школі рис і практик, які несумісні з Болонським процесом. Зокрема, згідно з емпіричним дослідженням, доведено, що в студентів занижена мотивація до навчання, недостатньо розвинуті навички до самостійної навчальної роботи, знижені вимоги до студентів із боку викладачів; методична, матеріальна та фінансова бази об'єктивно не готові до впровадження сучасних форм навчальної діяльності (с. 63-80).

5. Розглянуто в теоретико-емпіричній площині тіньові практики у вищій освіті, які полягають у масових випадках несамостійного виконання навчальних завдань студентами, списування під час контрольних заходів, випадках використання тіньових схем у процесі прийому іспитів, захисту курсових і дипломних робіт, отримано конкретні емпіричні дані щодо ступеня поширення цих явищ у регіоні (с. 119-135).

6. Подальшого розвитку набув теоретико-емпіричний аналіз процесів входження України в європейський освітній простір із застосуванням дослідження громадської думки викладачів регіону, які здебільшого негативно оцінюють такі зміни, зокрема через зменшення аудиторних занять і збільшення обсягів самостійної роботи, скасування спеціалітету й інші нововведення, які, на думку викладачів, призводять до погіршення якості навчання; отримано конкретні емпіричні дані щодо оцінки освітянською громадою регіону процесу реформування вищої школи (с. 104-119, 135-154).

Практичне значення роботи. Представлені в роботі матеріали і сформульовані положення, висновки та рекомендації можуть бути використані для подальшої розробки навчальних посібників і матеріалів із соціології освіти та для підготовки й викладання нормативних і спеціальних навчальних курсів із соціології у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. дисфункція освіта викладач реформа

Аналіз соціокультурних аспектів реформування освіти також може реально послужити основою для уточнення методів перетворень у вищій освіті та корекції моделі її реформування.

Результати дослідження слугують джерелом інформації для сприяння подальшому впровадженню реформи освіти, зокрема розробці соціальних технологій, вдосконаленню навчального процесу з урахуванням соціальних і культурних аспектів, досліджуваних у дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження були викладені здобувачем у доповідях на: Міжнародній науково-практичній конференції “Болонський процес очима студентів” (м. Київ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Патріотичне виховання молоді” (м. Запоріжжя, 2007 р.), Х Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (м. Житомир, 2008 р.), XVI Міжнародній науковій конференції молодих науковців (м. Запоріжжя, 2008 р.), VI Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Соціологія у (пост)сучасності” (м. Харків, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції” (м. Черкаси, 2008 р.), II Львівському соціологічному форумі “Багатовимірні простори сучасних соціальних змін” (м. Львів, 2008 р.).

Публікації. Основні результати викладені в п'яти статтях, опублікованих у виданнях, що затверджені ВАК України як фахові з соціології, двох статтях у інших виданнях, а також у шести опублікованих доповідях і тезах виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 187 сторінок. Список використаних джерел (181 найменування) займає 15 сторінок, додатки - 5 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено рівень її наукового опрацювання; сформульовано мету та завдання дослідження, його об'єкт і предмет; названо методи дослідження; визначено наукову новизну та встановлено практичне значення одержаних результатів, а також наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження дисфункціональних явищ у вищій освіті” - розглянуто стан вивчення сучасних проблем освіти в соціологічній площині, категоріально-понятійний апарат і концептуальні засади дослідження дисфункціональних явищ в освіті, здійснено теоретичний аналіз функцій та дисфункцій освіти.

Теоретико-методологічними засадами дослідження є поєднання структурно-функціонального підходу з постмодерністською методологією. Перспективним є аналіз освітнього процесу через взаємодію класичної і некласичної соціології, застосування декількох теоретико-методологічних парадигм соціологічного пізнання й підходів: системного, інституціонального, соціокультурного. Російські та українські соціологи досить ретельно вивчають процеси, що відбуваються в системі освіти. Але девіації та дисфункції, що існують у системі освіти, ще недостатньо вивчені та потребують додаткових зусиль учених різних спеціальностей, зокрема соціологів. Це дослідження частково заповнює прогалини в пізнанні негативних явищ, що супроводжують реформування вищої освіти в Україні.

До категорій, що застосовані в цьому дослідженні для характеристики дисфункціональних явищ, належать такі: дисфункції, криза, девіації, деструкції, корупція, тіньові практики. Дисфункціональні явища роблять негативний внесок у соціальну систему, порушують її цілісність, перешкоджають її позитивній діяльності. На характер соціальних взаємодій основних суб'єктів освітнього процесу негативно впливає хабітуалізація тіньових практик у системі освіти. Дисфункціональні явища в освіті пов'язані з освітньою кризою. Дисфункції можуть бути як детермінантами кризи, так і її наслідками. Під кризою розуміють неспроможність освіти достатньою мірою виконувати свої основні функції. Серед можливих проявів неякісного виконання системою освіти своїх функцій можна назвати такі: невиправдане скорочення навчальної програми; випадки заниження стандартів якості й обсягу знань; випадки формалізму у викладанні й контролі знань; низький рівень викладання в певної частини викладачів; випадки хабарництва; наявність у навчальному плані дисциплін, що не відповідають спеціальності. Незадовільне виконання певною часткою закладів освіти своїх функцій призводить до неповноцінного, “сурогатного” результату й завдає шкоди суспільству. Одним із латентних, дисфункціональних явищ в освіті є наявність певної кількості дипломів-підробок, власники яких не відповідають вимогам щодо знань та вмінь, що передбачені цим документом. Тобто диплом-підробка - це не обов'язково документ з підробленою печаткою та підписами, а документ, отриманий завдяки неформальним тіньовим схемам і практикам. Документ про освіту є символічною репрезентацією соцієтальних конвенцій та повноправним актором соціальних мереж, що складаються із системи освіти, людини з дипломом та наймачів робочої сили. Якщо в таку мережу запущений вірус підробки, та вся вона починає працювати на цю підробку як справжню річ. Спотворена мережа з корисної конструктивної складової суспільного організму перетворюється в джерело зараження соцієтальних мереж, через що порушуються фундаментальні конвенції, які стосуються системи освіти.

У другому розділі - “Функціонування вищої школи України за умов реформування” - розглянуто соцієтальні передумови трансформаційних процесів у вищій освіті України, подано аналіз кризи в освіті як джерела та наслідку дисфункціональних явищ, викладено концептуальні засади подолання дисфункціональних явищ в освіті та запобігання їм. У загальному вигляді перед українським суспільством на цей час постають завдання системних перетворень у всіх сферах соціального життя. Крім того, глобалізація зумовлює необхідність євроатлантичної інтеграції України. Ці завдання впливають на освіту, що актуалізує проблеми входження в європейський освітній простір та вирішення внутрішніх проблем освітянської діяльності. Реформування вищої школи відбувається таким чином, щоб забезпечити як внутрішні потреби суспільства, так і вимоги інтеграції. Але вирішення цих важливих завдань наштовхується на певні перепони. Деякою мірою вони зумовлені кризою освіти, викликаною цивілізаційними й інституціональними змінами, а також особливостями соціально-політичного й економічного стану України останніх десятиліть, які спричинили посилення невідповідності між вимогами до системи освіти та умовами їх реалізації. Оскільки сучасне українське суспільство комбіноване, тобто поєднує риси традиційного, модерного та постмодерного етапів свого розвитку, то й освіта має аналогічні комбіновані риси. Нерівномірність розвитку різних сторін освітньої сфери викликає дисфункціональні явища, які полягають у недостатньому виконанні освітою своїх функцій. Зокрема, у частини студентів зберігаються звички порушувати освітні норми (списування під час іспитів, виконання завдань на замовлення, хабарі тощо), відтворюються консервативні норми, які не відповідають сучасності, існує неготовність до самостійної професійної діяльності, виникає почуття страху перед майбутнім, формуються інформаційні й комунікаційні бар'єри, зростає індивідуалізм, збільшується соціальна нерівність доступу до вищої освіти.

Існує суперечливість між сформованими практиками в системі освіти та пропонованими змінами в процесі реформування. Деструктивним, з одного боку, є негативне ставлення значної кількості викладачів до Болонського процесу, з іншого - деякі зміни, які аргументуються цим процесом, призводять до погіршення умов навчання, наприклад, зменшення обсягу аудиторних годин.

Механізмом подолання кризи є взаємна адаптація суспільства й освіти. Існує невідповідність між запитами суспільства на освіту та запитами, спрямованими до освіти. Ця суперечність набуває форми поєднання двох несумісних на сьогодні вимог до системи освіти: її загальнодоступності та якості. Вимога доступності породжує ризики порушення якості освіти. Так, доступність усіх бажаючих неминуче породжує зниження вимогливості, що, у свою чергу, зумовлює зниження якості навчання.

Для подолання кризи в освіті потрібна її інставрація. Інставрація передбачає перетворення, що спираються на кращі досягнення минулих років у вітчизняній системі освіти, повернення колишньої форми, але на новому рівні - шляхом запровадження методів інформатизації, насичення навчального процесу комунікаційними формами та новими методиками навчання. Змістовно об'єктом інставрації є, наприклад, спеціалітет, співвідношення аудиторних та самосійних занять. Згідно з результатами дослідження, ці явища турбують значну кількість викладачів.

Одним з можливих напрямів підвищення ефективності реформування освіти є соціоінженерне забезпечення прийняття управлінських рішень, засноване на використанні результатів соціологічних досліджень. Соціальні технології дають змогу не тільки планувати “алгоритм” здійснення певного нововведення, а й прогнозувати резонанс соціальної організації ВНЗ з урахуванням реальної ситуації її функціонування. Встановлення зворотних зв'язків між адміністрацією та викладацьким корпусом дасть змогу адекватно реагувати на результати нововведень. Отже, дослідження й аналіз динаміки громадської думки щодо потенційно можливих змін - ще один шлях соціологічного вивчення нововведень.

У третьому розділі - “Регіональні особливості дисфункціональних явищ в освіті” - у регіональному вимірі розглянуто девіації та тіньові практики у вищій освіті, результати опитування викладачів ВНЗ щодо їх ставлення до Болонського процесу та загального стану вищої освіти в країні. Висновки та конкретні дані розділу засновані на результатах емпіричного дослідження в регіоні. Опитано 520 викладачів державних та приватних ВНЗ III-ІV рівня акредитації із Запоріжжя, Дніпропетровська, Мелітополя, Кривого Рогу. Вибірка гніздова, випадкова, у гніздах (кафедрах) - суцільна.

Обговорення девіацій і тіньових практик не означає загальної негативної оцінки стану української освіти. У певному значенні девіації є стимулом для соціальних змін. Порушення правил служить застереженням, що в деяких своїх компонентах освітня система функціонує неправильно, тому варто внести корективи, зміни. Девіаціями є несамостійне виконання навчальних завдань студентами, списування на іспитах, занижені вимоги до контролю знань, неформальні, тіньові практики щодо заліків, іспитів та захисту дипломних робіт тощо. Згідно з результатами нашого дослідження, виставлення оцінки без формальних процедур є частим випадком. Джерелом освітніх девіацій подібного роду служить суперечливість між соціально зумовленою вимогою мати певний рівень знань для виконання роботи та нездатністю частини людей ці знання засвоїти. Іноді громадська думка перебільшує значення деяких форм корупції в освіті. Переважна більшість викладачів, судячи з відповідей, рідко або навіть ніколи не стикалися з випадками, коли студенти пропонували гроші за іспит. Тобто громадськість, на думку викладачів, перебільшує проблему хабарництва у вищій освіті. Не дивно, що з твердженням: “Корупція в освіті - це системне явище” погодилося лише 20% опитаних викладачів. Саме така кількість тих, хто заявив, що часто стикався з хабарами у ВНЗ. Однією з освітніх девіацій є фальсифікація авторства різних навчальних і наукових праць: контрольних, курсових, дипломних робіт. У дисертації наведені результати інтерв'ю з виконавцями студентських робіт під замовлення.

Згідно з результатами опитування, викладачі найважливішими проблемами вищої школи вважають: розрив між потребами суспільства і сферою освіти; недостатнє фінансування вищої освіти; ігнорування національних особливостей і традицій у сфері освіти; низькі матеріальні стимули роботи викладача; непродумані, поспішні реформи; відсутність справжніх реформ; розрив між діями Міністерства освіти і науки та реальною ситуацією у вищій школі, слабка відповідність спеціальностей, яких навчають у ВНЗ, потребам суспільства; відсутність справжнього добору у ВНЗ; надмірна комерціалізація освіти; перетворення її в “товар”.

Інтегральна оцінка викладачами регіону системи освіти в Україні та у своїх ВНЗ негативна. Як “хороший” стан системи освіти в Україні оцінили тільки 7% опитаних. Трохи краще викладачі оцінюють стан власних ВНЗ: на думку 22% опитаних, він “у цілому хороший”. Можна зауважити досить високий рівень відчуження рядового викладацького корпусу від вищих органів управління освітою. Негативізм виявляється в оцінці навчальних якостей студентів та окремих компонентів освітнього процесу.

Безумовно, масовість освіти підвищує культурний і, зрештою, економічний потенціал суспільства, дає змогу більшій кількості людей реалізовувати себе через культуру й освіту, сприяє зменшенню відмінностей між культурними рівнями різних соціальних груп. Масовість освіти сприяє демократизації та зростанню самосвідомості суспільства. Негативною стороною масовості є зниження інтелектуального потенціалу студентства. Об'єктивно в суспільстві недостатня кількість молодих людей, здатних повною мірою відповідати вимогам, які висуває система вищої освіти. Особливо добре це розуміють викладачі ВНЗ. Не дивно, що тільки чверть опитаних викладачів вважають, що серед студентів, з якими вони працюють, багато здібних, розвинутих людей. Більшість викладачів вважає, що студентів, які хочуть насправді навчатися, дуже мало. Розуміючи це, викладацький корпус розробляє такі методики викладання, які самі “втягують” студентів у процес навчання, формують у них стимули до одержання знання. Заклад освіти створює ситуації, де людина одержує знання та інтелектуально розвивається, навіть якщо вона сама цієї потреби не відчуває. Хоча й навіть уже для цього необхідно залишити ті масштаби вищої освіти, що визначилися на сьогодні, і ні в якому разі їх не скорочувати. У підрозділі “Болонський процес з погляду викладачів” наведено результати аналізу даних емпіричного дослідження громадської думки викладачів. Результати опитування показують, що рядові викладачі неоднозначно оцінюють Болонський процес. Дуже мало з них (5,2%) висловлюють позитивну оцінку. Велика частина викладачів (38%) вважає, що “Позитивних і негативних наслідків буде приблизно порівну”. Відповідь: “Це буде шкідливе, негативне за наслідками явище” дали 30%. Серед причин, які перешкоджають Болонському процесові, викладачі зазначили такі: розбіжності між державними освітніми стандартами України і країн Євросоюзу; небезпека посилення еміграції талановитої молоді України в країни Європи; передчасна постановка завдання входження України в Болонський процес; неготовність студентства до вимог і умов Болонського процесу; слабка мовна підготовка більшості студентів, щоб навчатися за кордоном; нерозуміння реальних наслідків руйнування вітчизняної системи освіти при переході на Болонський процес; невідповідність рівня та якості життя в Європейських державах і Україні. Збільшення часу на самостійну роботу студентів вважає негативним явищем половина викладачів. Скорочення аудиторних занять негативно оцінюють 80% викладачів. Дані дослідження засвідчують значні сумніви й невпевненість у досягненні поставлених реформою завдань. На думку великої групи викладачів, у результаті приєднання України до Болонського процесу значно знизиться рівень вітчизняної освіти в цілому.

На більш-менш прийнятному рівні готовності системи освіти до Болонських реформ, за оцінкою викладацького корпусу, знаходиться тільки кваліфікація викладачів, та й то такої думки дотримуються трохи більше половини опитаних. Інші чинники оцінено на дуже низькому рівні готовності. Особливо низько (7%) викладачі характеризують рівень мотивації студентів на одержання знань, необхідний для того, щоб Болонська система діяла успішно. Також досить низько (17%) оцінена готовність інформаційного забезпечення освіти.

Викладачі сприймають реформи як такі, що дають перевагу деяким елітним ВНЗ, а для решти - це лише прикра перешкода для нормального навчального процесу. За результатами дослідження можна зробити висновок, що аргументи проти Болонських реформ виглядають в очах опитаних викладачів поки що більш переконливими, ніж аргументи за інтеграцію в європейський освітній простір. Викладачі, звичайно, у принципі не проти такої інтеграції, але з урахуванням особливостей нашої країни.

Висновки

У висновках узагальнено результати теоретико-емпіричного дослідження дисфункціональних явищ в освіті за умов реформування вищої школи та виявлено чинники, що ускладнюють процес реформування вищої освіти. Зазначено, що розвиток вищої освіти в Україні має бути прискорений та повинен набути конкретного вектора завдяки приєднанню України до Болонського процесу. Але існує суперечність між прагненням освітянської еліти до включення української вищої школи до європейського освітнього простору та недостатнім усвідомленням нею невідповідності соціокультурних, матеріальних та методичних передумов для повноцінного здійснення освітньої євроінтеграції. Численні дисфункціональні явища, що притаманні українській вищій школі, ускладнюють реалізацію Болонського процесу. У дисертації знайшли теоретико-емпіричне обґрунтування наявні дисфункціональні явища у вищій освіти.

Для аналізу функцій та дисфункцій освіти були застосовані положення структурно-функціонального аналізу, перш за все вчення Р. Мертона щодо структури функцій, розподілу їх на латентні, явні, дисфункціональні. Дисфункціональні явища класифікуються за відповідними функціями освіти, оскільки дисфункції з'являються через брак та неповноту реалізації освітніх функцій. Проаналізовано дисфункціональні наслідки неповноцінної реалізації кожної з існуючих функцій освіти.

Більшість викладачів, які брали участь у дослідженні, зауважують наявність у вищій освіті України кризових явищ. Однією з причин кризи освіти є суперечність між якістю та масовістю вищої освіти. Криза виявляється в неготовності до корінних освітніх реформ, що ускладнюється наявністю в українські вищій школі рис та практик, несумісних з Болонським процесом. Зокрема, у студентів спостерігається занижена мотивація до навчання, відсутні навички до самостійної навчальної роботи; знижені вимоги до студентів з боку викладачів; методична, матеріальна та фінансова база не готові до впровадження сучасних форм навчальної діяльності. У роботі розглянуто в теоретико-емпіричній площині тіньові практики вищої освіти, які полягають у масових випадках несамостійного виконанні студентами курсових та дипломних робіт (від чверті до половини), списування та використання тіньових схем під час іспитів тощо. Усе це призводить до часткового знецінення диплома про вищу освіту.

Дисфункціональні та кризові явища, про які йде мова в дисертаційній роботі, відображені в громадській думці викладацького корпусу.

Стосовно шляхів подолання кризи запропоновано концептуальне обґрунтування необхідності інставрації у вищій освіті. Інставрація - це особливий тип історичної дії, практика реактуалізації нереалізованих історичних можливостей. Інставрація вищої освіти передбачає перетворення, які спираються на кращі досягнення минулого у вітчизняній системі освіти. Реальний запит ринку, якому підкоряється на сьогодні вища освіта, полягає в тому, щоб не тільки отримати диплом, а й здобувати справжні знання. Інставрація передбачає урахування особливостей національної ментальності студентів при організації навчання, а не механічне копіювання систем освіти, що склалися в інших культурних умовах. Значна частина опитаних викладачів негативно ставиться до ходу та наслідків реформ. Особливо негативно більшість викладачів оцінюють зниження частки аудиторних занять за рахунок збільшення самостійної роботи студентів. Негативно оцінюється можливе скасування спеціалітету.

Болонська система має сприяти збільшенню розмаїтості форм підготовки й контролю, а не призводити до домінування якогось одного підходу до навчання та контролю знань. Монополізація європейських стандартів так само шкодить вітчизняній системі освіти, як і збереження в незмінному вигляді традиційних освітніх стереотипів. Українські ВНЗ не закриті для новацій, співробітництва, координації, повноцінного засвоєння досягнень загальноєвропейської культури. Разом з тим вони готові запропонувати свої випробувані форми й методи освітньої організації. Треба враховувати, що в поспішних реформах можна втратити вагомий потенціал вітчизняної освіти.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у фахових виданнях

Cеверинюк А.В. Дисфункции социального института образования в Украине: постановка проблемы / А.В. Северинюк // Соціальні технології. - К. : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Вип. 36. - С. 312-316.

Cеверинюк А.В. Тіньові практики в освіті: соціологічний аспект / А.В. Северинюк // Нова парадигма. - К. : Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 2008. - Вип. 74. - С. 208-218.

Cеверинюк А.В. Криза в освіті та технології її подолання / А.В. Северинюк // Соціальні технології. - К. : ГУ “ЗІДМУ”, 2008. - Вип. 37. - С. 320-326.

Cеверинюк А.В. Диплом как материальный артефакт и социальный объект / А.В. Северинюк // Грані. - 2008. - № 2 (58). - С. 127-130.

Cеверинюк А.В. Сучасний стан вищої освіти в Україні за думкою викладачів / А.В. Северинюк // Нова парадигма. - К. : Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 2008. - Вип. 77. -
С. 207-215.

Статті в інших виданнях

Cеверинюк А.В. Інставрація вищої освіти в Україні: постановка проблеми / А.В. Северинюк // Вісник Черкаського університету. - Черкаси : Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького, 2008. - Вип. 124. - С. 85-89.

Cеверинюк А.В. Деконструкція вищої освіти в Україні: постановка проблеми / А.В. Северинюк // Наукові студії Львівського соціологічного форуму “Багатовимірні простори сучасних соціальних змін” : збірник наукових праць. - Львів : Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2008. - С. 405-409.

Тези доповідей на конференціях

Cеверинюк А. Аномия в образовании как социальном институте / А.В. Северинюк // Соціологія у (пост)сучасності : збірник наукових тез учасників наукової конференції студентів та аспірантів. - Х. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2008. - С. 283-284.

Cеверинюк А.В. Деструктивні явища у вищій освіті України / А.В. Северинюк // Молодь в умовах нової соціальної перспективи : матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції. - Житомир, 2008. -
С. 20-22.

Cеверинюк А.В. Девиации в образовании как в социальном институте / А.В. Северинюк // Наука і вища освіта : тези доповідей учасників ХVI Міжнар. наук. конф. молодих науковців. - Запоріжжя : КПУ, 2008. - Т. 3. - С. 127-128.

Cеверинюк А.В. Влияние образования на формирование чувства патриотизма / А.В. Северинюк // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції з питань патріотичного виховання молоді. - Запоріжжя : Акцент, 2007. - С. 46-48.

Cеверинюк А.В. Інставрація вищої освіти в Україні: постановка проблеми / А.В. Северинюк // Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції : збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Черкаси : Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького, 2008. - С. 19-20.

Cеверинюк А.В. Негативные аспекты вхождения Украины в Болонский процесс / А.В. Северинюк // Болонський процес очима студентів : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2008. - Т. 2. - С. 198-199.

Анотація

Северинюк А.В. Дисфункціональні явища в освіті за умов реформування вищої школи: регіональний вимір. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2008.

У дисертації проведено комплексний аналіз дисфункціональних явищ в освіті. Розглянуто в теоретико-емпіричній площині девіації та тіньові практики у вищій освіті, які полягають у масових випадках несамостійного виконання навчальних завдань студентами, списування під час іспитів, використання тіньових схем у процесі прийому іспитів, захисту курсових та дипломних робіт. Проаналізовано результати опитування викладачів ВНЗ стосовно Болонського процесу та загального стану вищої освіти в країні. Щодо шляхів подолання кризи запропоновано концептуальне обґрунтування необхідності інставрації у вищій освіті, що передбачає перетворення, які спираються на кращі досягнення минулого у вітчизняній системі освіти.

Ключові слова: Болонський процес, викладачі, вища освіта, девіації, дисфункції, диплом, інставрація, реформи освіти, соціологічні дослідження, тіньові практики.

Аннотация

Северинюк А.В. Дисфункциональные явления в образовании в условиях реформирования высшей школы: региональное измерение. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2008.

В диссертации проведен комплексный анализ дисфункциональных явлений в образовании. Дисфункции проявляются в недостаточном выполнении системой образования своих функций, в негативных латентных последствиях массового высшего образования, в частности в области демографии, семейных отношениях, здоровье и т.п. Рассмотрены в теоретико-эмпирической плоскости девиации и теневые практики в высшем образовании, которые состоят в массовых случаях несамостоятельного выполнения учебных заданий студентами, списывания во время экзаменов, использования теневых схем в процессе приема экзаменов, защиты курсовых и дипломных работ. Проанализированы результаты опроса преподавателей вузов по оценке Болонского процесса и общего состояния высшего образования в стране. Опрошено по случайной выборке 520 преподавателей вузов III-IV уровня аккредитации из Запорожья, Днепропетровска, Мелитополя и Кривого Рога.

Относительно путей преодоления кризиса предложено концептуальное обоснование необходимости инставрации, которое предусматривает преобразования, которые опираются на лучшие достижения прошлого в отечественной системе образования. Обосновывается необходимость использования социальных технологий инноваций в образовании, социологического обеспечения реформ для своевременного установления обратной связи между руководством системы образования и преподавательским корпусом.

Большинство преподавателей, которые принимали участие в исследовании, отмечают наличие в высшем образовании Украины кризисных явлений. Одной из причин кризиса образования является противоречие между качеством и массовостью высшего образования. Кризис обнаруживается в неготовности к коренным образовательным реформам, который усложняется наличием в украинской высшей школе черт и практик, несовместимых с Болонским процессом. В частности, согласно мнению опрошенных преподавателей, у студентов наблюдается заниженная мотивация к обучению, отсутствует привычка к самостоятельной учебной работе; снижаются требования к студентам со стороны преподавателей; методическая, материальная и финансовая база не готовы к внедрению современных форм учебной деятельности. Особенно негативно большинство преподавателей оценивают снижение доли аудиторных занятий за счет увеличения самостоятельной работы студентов. Отрицательно оценивается возможное упразднение специалитета.

Болонская система и европейский опыт могут оказать содействие увеличению разнообразия форм обучения и контроля, а не должны приводить к доминированию какого-либо одного подхода к организации процесса обучения и контроля знаний. Монополизация европейских стандартов так же вредит отечественной системе образования, как и сохранение в неизменном виде традиционных образовательных стереотипов. Украинские вузы не закрыты для новаций, сотрудничества, координации, полноценного усвоения достижений общеевропейской культуры. Вместе с тем они готовы предложить свои испытанные формы и методы организации учебного процесса. Надо учитывать, что в поспешных реформах можно утратить весомый потенциал отечественного образования.

Ключевые слова: высшее образование, реформы образования, Болонский процесс, дисфункции, девиации, теневые практики, преподаватели, социологические исследования, диплом, инставрация.

Annotation

Severenuk A.V. Dysfunction phenomenon in education within the conditions of higher school transformation: regional aspect. - Manuscript.

Dissertation to obtain scientific degree of the Candidate of sociological science, major 22.00.04 - Special and Branch Sociology. - Classic Private University. - Zaporizhja, 2008.

Complex analysis of dysfunction phenomenon in education is carried out in the Dissertation. Within the theoretical and empirical aspect deviation and shadow practice in higher education are viewed, which are expressed in mass situations of not self-done home assignments by the students, cheating during exams, using shadow schemes in the process of evaluating exams, defending semester papers and diploma papers. Results of interviewing of the teaching staff of Institutions of higher education concerning Bologna process and general stage of higher education in the country is analyzed. Concerning the ways of crisis overcoming conceptual grounding of the necessity of instavration in higher school which includes transformations that are based on the best achievements of the past in national education system.

Key words: Bologna process, teachers, higher education, deviations, dysfunctions, diploma, instavration, education reforms, sociological researches, shadow practice.

Размещено на Allbest.ru