Сакралізація повсякденності в суспільстві, що трансформується

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 316.74:2(477) (043.3)

22.00.04 ? спеціальні та галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

соціологічних наук

САКРАЛІЗАЦІЯ ПОВСЯКДЕННОСТІ В СУСПІЛЬСТВІ, ЩО ТРАНСФОРМУЄТЬСЯ

Серга Тетяна Олексіївна

Запоріжжя - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті.

Науковий керівник - доктор соціологічних наук, професор Катаєв Станіслав Львович, Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, завідувач кафедри соціології та соціальної роботи.

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, доцент Романенко Юрій Вікторович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, доцент кафедри міжнародної інформації;

кандидат соціологічних наук Паращевін Максим Анатолійович, Інститут соціології Національної академії наук України, м. Київ,науковий співр обітник.

Захист відбудеться 23 січня 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.02 в Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розіслано “20” грудня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.В. Зоська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне суспільство характеризується глобальними трансформаційними процесами, які ведуть до значних соціокультурних змін: руйнуються колишні системи цінностей, поступово формується єдиний світовий інформаційний простір, утворюється нова культура із своїми законами розвитку й функціонування. Ці трансформації стосуються не тільки основних соціальних інститутів, вони змінюють також і повсякденне життя кожного члена суспільства. Але, незважаючи на системні перетворення, релігія не тільки продовжує посідати істотне місце в суспільстві, але все частіше займає пустоти в духовній сфері. В умовах сьогодення священне існує і надалі, змінюються лише форми та засоби взаємодії людини із сакральним. Крім того, сучасне суспільство характеризується тим, що традиційні релігії певною мірою втрачають свій традиційний вплив, однак починає зростати інтерес до релігії в її нетрадиційних проявах. Суспільство поєднує в собі дві протилежні тенденції: з одного боку, раціональне “розчакловування світу”, або секуляризацію, та сакралізацію - наділення життєвого світу священним змістом, з іншого боку.

Україна певною мірою переживає релігійне відродження, що має свої особливості, яке прийшло на зміну недавній насильницькій секуляризації радянської доби. Підвищена потреба в релігійних світоглядних орієнтирах суспільства продиктована, на наш погляд, духовною кризою, викликаною втратою колишніх моделей соціокультурної ідентичності. В умовах втрати традиційних зразків суспільство приймає будь-які варіанти сакралізації. Значно поширюється так звана “нова релігійність” - еклектична суміш окремих елементів традиційних релігій, східної містики, популярних псевдонаукових теорій, численних міфів і забобонів. Сучасна людина стає все більш релігійною, але звертається до “невідомого Бога”, якого вона шукає і знаходить не в старих церквах, а в повсякденності міського життя.

Слід зазначити, що у вітчизняній новітній історії секуляризації були піддані саме міста, а в селах релігійність зберігалась у більш-менш традиційному вигляді. Тому носіями нової релігійності та суб'єктами процесу сакралізації виступають саме міські жителі. Додатковим чинником підвищення інтересу до міської сакралізації є те, що частка міського населення не тільки більша порівняно з сільським, але й має стійку тенденцію до збільшення. Тому як емпіричну базу дослідження ми обрали міське населення.

Релігія є формалізованою, інституціоналізованою формою сакрального, тому сьогодні для розуміння особливостей існування людини в сучасному світі необхідно знання, що вивчає різні форми прояву сакрального. Таким чином, в умовах соціальних трансформацій соціологічне знання перестало адекватно відображати цю проблематику. Виникає потреба в розвитку теоретико-методологічних засобів дослідження сакралізації.

Ця думка підтверджується також і аналізом здобутків існуючих досліджень у цій галузі.

Так, дослідженню релігії присвячена значна кількість праць. Уже в працях таких класиків, як О. Конт, Г. Зіммель, Е. Дюркгейм, М. Вебер, Б. Малиновський, З. Фрейд, Т. Парсонс, Р. Мертон, Е. Фромм, М. Еліаде, були закладені основи наукового вивчення релігії й релігійності. Емпіричні дослідження нових релігійних рухів розпочато в кінці 1960-х рр., вони інтенсивно тривають і до сьогодні. На Заході цим займалися А. Баркер, П. Бергер, Е. Бенц, Ч. Глок, К. Кемпбелл, Р. Старк, Б. Уїлсон та ін.

Серед російських дослідників сучасної релігії можна назвати Є. Балагушкіна, В. Гараджу, П. Гуревича, Л. Мітрохіна, М. Мчедлова, Є. Парнова, В. Полікарпова, С. Філатова, Д. Фурмана, Є. Елбакян та ін.

Українська соціологія релігії представлена такими іменами, як В. Бурлачук, Н. Дудар, В. Єленський, А. Колодний, М. Лукашевич, А. Панков, М. Паращевін, А. Річинський, Ю. Романенко, Л. Рязанова, Л. Скокова. Об'єктом їх уваги є місце релігії в суспільному житті, окремі аспекти релігійності, визначення загального рівня релігійності населення України або його регіональних зрізів.

Серед авторів праць соціологічного напряму, у яких досліджуються особливості системної трансформації сучасного суспільства, у тому числі й духовні аспекти, зміни в ціннісній системі тощо, відомі такі, як О. Борусевич, В. Василенко, В. Ворона, В. Гнатенко, Є. Головаха, Т. Заславська, С. Катаєв, В. Коновалов, Н. Паніна, А. Ручка й інші.

Однак, незважаючи на численні розробки як у галузі соціології релігії, так і в галузі вивчення суспільних перетворень, дослідження стану та характеру релігійності під впливом трансформаційних процесів вивчені недостатньою мірою. Зокрема, не в повному обсязі досліджені такі явища, як буденна релігійна свідомість, повсякденні релігійні та сакральні практики, регіональні відмінності у формах релігійності тощо. Тобто у цій сфері ми вбачаємо суперечність, що полягає в невідповідності рівня соціологічного знання та його пізнавальних можливостей тим новим проявам сакральності, що виходять за рамки традиційної релігійності. Тому наукове завдання цієї роботи полягає в теоретичному осмисленні й емпіричному дослідженні проявів сакралізації повсякденності, які існують у сучасному суспільстві. Практична значущість такого вивчення продиктована можливостями науки одержувати об'єктивні дані щодо особливостей релігійної ситуації, а також ролі релігії в сучасному українському суспільстві. А це, у свою чергу, є чинником, здатним зменшити міжрелігійні й міжконфесійні напруження та розшарування українського суспільства за віросповідальною ознакою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної теми “Особливості соціальних перетворень в сучасній Україні” (номер державної реєстрації 0106U000729), що виконує кафедра соціології та соціальної роботи Класичного приватного університету. Висновки та розробки дисертаційної роботи доповнюють розділ “Місце релігії у повсякденному житті городянина”. Внесок автора полягає в розробці інструментарію досліджень та аналізі отриманих даних (2007-2008 рр.), підготовці пропозицій і рекомендацій при написанні аналітичних звітів із зазначеної теми (довідка Класичного приватного університету № 1991 від 12.06.2008 р.).

Об'єктом дослідження є сакралізація як соціальне явище.

Предметом дослідження є характер сакралізації повсякденності в сучасному українському суспільстві, що трансформується.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування характеру сакралізації повсякденної життєдіяльності людини.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

- проаналізувати теоретичні підходи та методологічні принципи, використовувані для дослідження сакралізації повсякденності;

- за допомогою обраних методологічних підходів проаналізувати соціальні функції релігії, встановити стан, рівень розробки цієї проблематики в соціологічній науці;

- окреслити зв'язок між сакральним, релігійним і їх відображенням у суспільній, індивідуальній свідомості;

- побудувати загальну теоретичну схему дослідження та розробити систему показників для емпіричного виміру сакралізації повсякденності;

- з'ясувати наявність і вираженість основних структурних компонентів буденної релігійності, виявити характер сакралізації (на прикладі м. Запоріжжя) шляхом емпіричного дослідження;

- здійснити порівняльний аналіз релігійності міського населення Львова та Запоріжжя з метою виявлення особливостей процесу сакралізації в різних регіонах України.

Методи дослідження. У роботі використовувався комплекс загальнонаукових методів: описовий (для окреслення теоретичних засад соціологічного вивчення сакралізації повсякденності), аналіз і синтез (для характеристики теоретичних засад дослідження змісту і структури релігії, релігійної свідомості); структурний аналіз (для з'ясування структури та форм існування сакрального); порівняльний аналіз (для виявлення спільного, особливого і специфічного у характері релігійності населення м. Запоріжжя та м. Львів). Для отримання первинної соціологічної інформації використано такі соціологічні методи, як анкетування та спостереження; для обробки отриманих даних - статистичні методи, зокрема, кореляційний аналіз.

Оскільки сакралізація є складним, різноплановим і багатоаспектним процесом, у роботі використовувався поліпарадигмальний підхід, який поєднує різні методологічні принципи, зокрема, феноменології, соціальної психології, соціокультурного підходу, фреймового аналізу тощо, положення й умови застосування яких впорядковано за допомогою системного підходу. При розгляді релігії також застосовано структурно-функціональний підхід, за допомогою якого здійснено методологічне впорядкування її структурних складників. сакральний релігійний індивідуальний свідомість

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять матеріали репрезентативного опитування, проведеного автором в місті Запоріжжя у 2008 р. Вибірка ? квотна, параметри квоти ? стать і вік (N = 1136). Для порівняльного аналізу були використані дані дослідження “Соціальний портрет населення Львівщини на порозі XXI століття”, проведеного Українським центром вивчення громадської думки “Соціоінформ” в 2005 р. Вибірка ? квотна, параметри квоти ? стать і вік (N = 1200 осіб у Львівській області, у тому числі по м. Львів ? 400 осіб).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вивченні сакралізації повсякденності у трансформаційному суспільстві, яке дало змогу досягти наукових результатів, що виносяться на захист, а саме:

- дістало подальшого розвитку дослідження соціальних аспектів сакралізації, яку запропоновано трактувати як феноменологічну цілісність, до якої входить релігійне в традиційному змісті та прояви нетрадиційної неінституціалізованої релігійності, що у своїй сукупності є важливим компонентом повсякденності, який впливає на поведінку та спосіб життя людини (с. 10-29);

- удосконалено методологію дослідження релігійності завдяки аналізу певних компонентів, які стали основою для емпіричного дослідження механізмів сакралізації населення м. Запоріжжя (с. 29-37, 110-128);

- на підставі теоретико-емпіричного дослідження набула подальшого підтвердження тенденція поширення сакрального на певні сфери повсякденної життєдіяльності людини, завдяки як традиційним віровченням, так і новітнім містифікованим теоріям, що є відповіддю на виклик сучасного суспільства ризику (с. 10-29, 128-156);

- удосконалено дослідження соціальних функцій релігії та зміни їх значущості. Більш актуальними стають такі функції, як комунікативна, транслювальна й інтегративна; доведено посилення значення утилітарної функції релігії, яка полягає в очікуванні практичної користі в повсякденному житті людини від звернення до вищих сил; це, у свою чергу, зумовило активізацію традиційно-релігійних і сакральних магічних практик, поширення феномену “обмирщіння”, вульгаризації релігійних уявлень (с. 68-86);

- дістали подальшого розвитку теоретико-емпіричні дослідження релігійності населення України за рахунок надання конкретної характеристики релігійності жителів Східного регіону (на прикладі м. Запоріжжя), якій властиві: відсутність домінування релігійних мегавчень, збільшення кількості прихильників неорелігій і псевдорелігійних учень, поширення позаконфесійної релігійності, комбінація елементів різних віровчень у світогляді людини, релігійний сцієнтизм тощо (с. 128-156);

- вперше з'ясовано специфіку релігійності Західного та Східного регіонів України на прикладі м. Львів та Запоріжжя. На відміну від Львова, який належить до регіонів, де релігійність є стійким соціальним і культурним стереотипом, Запоріжжя репрезентує регіон, де немає такого стереотипу через ряд історичних, політичних, культурних і соціальних причин; доведено, що ці два регіони мають відмінності не тільки в рівні релігійності, але й в її характері (с. 156-171).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження сприяє кращому розумінню сучасного стану взаємодії людини із сакральним, усвідомленню значення соціального інституту релігії у функціонуванні сучасного суспільства.

Подані в роботі матеріали, сформульовані положення й висновки були використані при проведенні лекцій і семінарських занять, підготовці методичних матеріалів з курсів “Галузеві соціології”, “Соціальна політика України” (довідка Класичного приватного університету № 1991 від 12.06.2008 р.). Результати дослідження використано відділом у справах національностей і релігій Запорізької обласної державної адміністрації при підготовці аналітичної інформації для розробки довгострокових прогнозів політичного та соціального розвитку Запорізького регіону (довідка Запорізької облдержадміністрації № 0110/11/1 від 25.06.2008 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були представлені на таких науково-практичних конференціях: XVІ Міжнародна наукова конференція молодих науковців (м. Запоріжжя, 2008); Міжнародна науково-практична конференція “Формування гуманістичних цінностей молоді в контексті Болонського процесу і євроінтеграції” (м. Запоріжжя, 2007); Міжнародна науково-практична конференція з питань патріотичного виховання молоді (м. Запоріжжя, 2007); X Міжнародна науково-практична конференція “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (м. Житомир, 2008); Всеукраїнська наукова конференція “Соціальні та психологічні аспекти суспільних перетворень” у рамках Днів науки в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2007); Всеукраїнська наукова конференція “Нова соціокультурна реальність в Україні: теорія, методологія, практика” (м. Київ, 2008); Всеукраїнська науково-практична конференція “Толерантність міжконфесійних відносин” (м. Запоріжжя, 2007); Всеукраїнська науково-практична конференція “Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції” (м. Черкаси, 2008); ІІ Міжнародний Львівський соціологічний форум “Багатовимірні простори сучасних соціальних змін” (м. Львів, 2008).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладено у дванадцяти наукових працях, у тому числі в чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, що затверджені ВАК України як фахові за напрямом “Соціологія”; у двох статтях - в інших виданнях; а також у шести опублікованих доповідях і тезах виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота містить 28 табл., 3 рис. Повний обсяг дисертації - 218 сторінок, з яких список використаних джерел (200 найменувань) займає 17 сторінок, 3 додатки - 14 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено рівень її наукового опрацювання; сформульовано мету та завдання дослідження, його об'єкт і предмет; з'ясовано теоретико-методологічні засади та емпіричну базу дослідження; визначено наукову новизну і встановлено практичне значення одержаних результатів, а також наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади соціологічного дослідження сакралізації повсякденності” - розглядаються питання особливостей сучасного контексту функціонування сакрального в суспільстві, методологічні засади дослідження сакралізації повсякденності, погляди на сакралізацію та повсякденність у сучасній соціології, понятійний апарат дослідження, а також особливості структури та функцій релігії в сучасному суспільстві.

У сучасному світі в умовах глобальних суспільних трансформацій релігійність продовжує існувати в суспільстві, утворюючи його досить значущу характеристику. Особливість України полягає в тому, що певну історичну добу релігійність була наявною в суспільстві у прихованому вигляді, однак з кінця XX ст. відбувається підвищення її значення. Саме цей процес ресакралізації викликає цікавість дослідників.

У цій роботі сакралізація/ресакралізація розглядається в контексті повсякденності. Оскільки процес сакралізації життєвого світу людини є складним, різноплановим і багатоаспектним, у роботі застосовується поліпарадигмальний підхід, який поєднує різні методологічні виміри, зокрема, феноменології, соціальної психології, соціокультурного підходу, системного та фреймового аналізу, аксіологічної теорії тощо. З урахуванням специфіки об'єкта дослідження також застосовується ряд підходів, що поєднують релігію та соціологію, а саме: соціологія релігії, релігійна соціологія, соціологічна теологія, соціальна та культурна антропологія релігії. Для розуміння самого процесу сакралізації застосовується теорія соціальної дії й аксіологічна теорія. Теоретичне з'ясування структури та функцій релігії в роботі здійснюється за допомогою структурно-функціонального підходу і є надзвичайно важливим для підготовки та проведення конкретно-соціологічного дослідження релігійності, оскільки шляхом інтерпретації понять окреслюються його складові. Методологічні підходи та засоби потребують узгодження, котре відбувається у формі упорядкування методів і методик теоретичного й емпіричного пізнання об'єкта дослідження.

Через застосування окресленого методологічного комплексу розглянуто поняття, котрі становлять основний категоріальний апарат цього дослідження. Насамперед, це “сакралізація” та “секуляризація”. Також у зв'язку із цим центральними поняттями актуалізуються такі, як “релігійна ідентифікація” та “релігійна ідентичність” (як результат цього процесу). Цей процес відбувається у специфічному середовищі - “життєвому світі”, близькими поняттями якого є “буденність” і “повсякденність”. У цьому розділі в рамках соціології релігії пов'язані процеси сакралізації та життєвий світ особистості.

Сакралізація є соціальним явищем, яке за змістом ширше, ніж релігійність, і відзначається наданням навколишньому світу якості священного та визнанням його таким, що підкоряється дії вищих сил.

Особливістю сучасного українського суспільства є змішування декількох етапів суспільного розвитку (модернізації і постмодернізації) та його транзитивний характер. Ці якості суспільства впливають на характер і властивості інституту релігії. Для сучасності характерна постсекуляризація, змістом якої є перехід від секуляризації до природного (добровільного) рівня сакральності в суспільстві.

Суперечливі процеси, що відбуваються в сучасній Україні, надають право називати її комбінованим суспільством, якому властиві як індустріалізм/модернізм, так і постіндустріалізм/постмодернізм. Комбінований характер також притаманний стану релігії в суспільстві, який характеризується як секуляризацією, так і сакралізацією.

Крім того, у релігійній сфері відзначається наявність двох типів традицій: недавнього і віддаленого минулого. Залежно від актуалізації того чи іншого типу традицій релігійні вірування мають традиційний або модернізаційний імпульс.

Останнім часом основні релiгiї світу зазнали помітних змін, оскільки стійкі релiгiйнi форми, що існували протягом століть, уже не задовольняють духовних потреб сучасної людини. Криза світових релiгiй супроводжується виникненням фрагментарних, локальних релiгiйних форм, з одного боку, та спробами не тільки зблизити близькі “Мойсеєві релiгiї” (іудаїзм, християнство та іслам), а й об'єднати в екуменічне ціле релігії далекі (християнство, індуїзм, буддизм, даосизм) - з іншого.

Дослідження виявляє тенденцію поширення сакрального на всі сторони суспільства та на всі сфери життєдіяльності людини. З урахуванням особливостей сучасного світу соціологія релiгiї зосереджується передусім на процесах зростання динаміки релiгiйностi населення, проявах нетрадиційної релiгiйностi, iндивiдуалiзації релiгiї, розвитку екуменiстичних тенденцій.

У розділі розглядаються також функції та компоненти сакрального в аспекті повсякденності, релігійна ідентифікація сучасного городянина, сакральність і повсякденність у їх взаємозв'язку.

Існує декілька класифікацій функцій релігії. Узагальнюючи різні підходи, можна констатувати, що релігія в сучасному суспільстві виконує такі функції: 1) легітимізаційну; 2) комунікативно-інтегративну; 3) ціннісно-інтегративну; 4) світоглядну; 5) компенсаторну; 6) регулятивну; 7) транслювальну. Аналіз із цієї проблематики додав до зазначених семи функцій релігії восьму, малодосліджену, утилітарну функцію, сутність якої полягає в очікуванні користі для повсякденного життя, у зверненні до вищих, містичних сил, що зумовило активізацію сакралізації способу життя та поширення феномену “обмирщіння”, вульгаризації релігійних уявлень. Саме зростання ролі та значення цієї функції в сучасному вітчизняному соціумі в період суспільних перетворень стає проблемою релігійних діячів, які змушені боротися проти такого “магічного” розуміння релігії значною частиною суспільства. Крім того, у сучасному суспільстві спостерігається зміна в пріоритетах функцій релігій. Більшого значення набувають такі функції, як комунікативна, транслювальна, і вже зазначена утилітарна.

Сакралізація повсякденності розглядається нами в проекції на індивідуального суб'єкта. Важливою проблемою в констатації релігійної ідентифікації є те, що, будучи атрибутом повсякденності, вона не завжди чітко усвідомлюється суб'єктом. У роботі здійснено операціоналізацію “релігійності”, окреслено її структуру, котра є підґрунтям для розбудови емпіричної частини, розробки індикаторів і формулювання відповідних запитань анкети. Також тут закладається і кількісний бік - виміри, які поставатимуть як параметри, тобто дослідні комплекси, котрі поєднують в собі і якість, і кількість.

У другому розділі - “Емпіричне дослідження сакралізації повсякденності: регіональний вимір” - викладені концептуальні засади емпіричного дослідження сакралізації повсякденності та на емпіричному рівні розглядаються параметри релігійності міської спільноти, особливості сакралізації повсякденності жителів міста, порівняльний аналіз релігійності міського населення Заходу та Сходу України.

Емпіричний аналіз дав змогу виявити рівень представленості компонентів релігійності в населення досліджуваного міста. При аналізі змістовно-кількісної характеристики сакралізації повсякденності було виявлено, що більша кількість респондентів показала високий рівень праксіологічного аспекту (51,7%) при невеликих показниках гносеологічного (14,3%) та аксіологічного аспектів (27,0%), що опосередковано підтверджує утилітарний підхід до сакрального в повсякденності сучасного міста. Психологічний аспект є внутрішнім індикатором релігійності. У такому сенсі висока релігійність притаманна третині респондентів (33,5%). Такий спосіб кількісного аналізу результатів опитування за певними аспектами дає підстави вкорінюватись у впевненості, що роль утилітарного погляду на сакральне є підвищеною, а світоглядні моменти релігійності є для повсякденності другорядними.

Після цього був проведений аналіз особливостей процесу сакралізації міської повсякденності населення м. Запоріжжя.

Як було з'ясовано, віра в Бога входить до найважливіших цінностей майже кожного четвертого городянина. Однак серед жінок віруючих більше, ніж серед чоловіків. За отриманими даними, рівень релігійності високо корелює з віком (серед наймолодших та серед осіб старшого віку віруючих відносно мало), рівнем доходу (більш заможні особи є менш релігійними). Віруючих більше серед осіб з неповною середньою освітою, порівняно з більш освіченими городянами. В осіб з вищою освітою віра більш усвідомлена, культурно зумовлена. Вони більш повно відповідають характеру сучасності, більш повно інтегровані в культуру, тому їх тип релігійності є неотрадиціоналістським (змішування християнства й східних релігій або власного варіанта віри). Взагалі, змішування християнських і нехристиянських вірувань - типова риса міського постмодерністського типу релігійності.

На думку дослідників, традиційне ортодоксальне християнство зараз змінюється постхристиянством. Одним з ознак постхристиянства є опора на аутосакральність, на пошук внутрішніх духовних ресурсів для зв'язку з вищими силами. Дослідження показує, що сучасні сакральні вчення однаковою мірою залучають і чоловіків, і жінок, незважаючи на те, що жінки в цілому більш релігійні, ніж чоловіки. Така закономірність відображає відсутність чіткої гендерної диференціації в прихильності до сучасних сакральних учень. На наш погляд, у сучасних міських жителів та частина ментальності, що не пов'язана з традиціями, а цілком детермінована сучасністю, позбавлена явних гендерних особливостей.

Зафіксований нами високий рівень релігійної толерантності запоріжців дає змогу стверджувати, що в цьому регіоні немає підстав для конфліктів на релігійному ґрунті. Аналізуючи в респондентів прояв у діяльності вірності релігійним принципам, ми з'ясовували їх ставлення до християнських заповідей та до інших релігійних канонів: у віруючих та невіруючих пріоритетними є заповіді, що мають яскраво виражений загальнолюдський характер. Також було проаналізовано ставлення респондентів до концептів “гріх”, “покаяння” та способи виправдання гріха.

Крім того, що жінки є більш релігійними, ніж чоловіки, вони більшою мірою готові довести свою релігійність у діяльності. У людей з вищою освітою діяльнісна релігійність вища, ніж у людей із середньою освітою. Є розбіжності в діяльнісній релігійності і за віком: чим старша людина, тим вища її діяльнісна релігійність. Взагалі далеко не всі люди вважають за необхідне в діяльності виражати свої релігійні погляди. Криза ритуальної складової релігійності характерна особливо для міста, де в людей не збереглися стійкі традиції виконувати релігійні обряди. Але в городян існує досить великий рівень сподівання на допомогу вищих сил у повсякденному житті, особливо в ситуаціях невизначеності, що можна пояснити властивостями сучасного суспільства ризику.

Релігійна віра у Східному регіоні зараз формується та підтримується не через культуру, сім'ю, а найчастіше завдяки особистому досвіду, через індивідуальну духовну діяльність і слабко пов'язана із соціально зумовленими джерелами й механізмами. У цьому - один з проявів індивідуалізації релігії.

Релігійна ситуація Запоріжжя характеризується високим рівнем релігійного плюралізму: християнство поєднується з численними іншими релігійними та релігійно подібними віруваннями, якими є буддизм, суфізм, ведизм, йога, цигун, вчення С.М. Лазарєва та М. Норбєкова тощо.

Всі ці дані свідчать, що в Запоріжжі виявляються риси постмодерної релігійної свідомості, для якої характерні: релігійний плюралізм; змішання західних і східних компонентів у релігійних уявленнях; індивідуалізація релігійного життя; відсутність домінування релігійних мегавчень; релігійний сцієнтизм; перевага магічного компонента у вірі.

Для підтвердження цих особливостей було проведено порівняння характеру релігійності жителів м. Запоріжжя та представників Західного регіону, а саме жителів м. Львів.

За результатами самоідентифікації, віруючих у Львові більше, ніж у Запоріжжі, в 1,6 раза. І якщо частка релігійних людей у Львові помітно вища, ніж у Запоріжжі, то частка невіруючих і атеїстів у Запоріжжі й у Львові відрізняється незначно. Так, у Запоріжжі атеїстів, невіруючих і тих, хто не цікавиться питаннями релігії, налічується 17,5%, у Львові - 11,5%, тобто різниця становить усього 6%.

Привертає увагу той факт, що найбільше розбіжностей між Запоріжжям і Львовом виявлено за варіантом відповіді “Я не знаю, вірую чи ні”. У Запоріжжі таких відповідей ? 32,5%, а у Львові ? 4,4%. Таку суттєву різницю можна пояснити як тим, що у цьому регіоні населення більшою мірою підпало під вплив секуляризації, так і тим, що жителі Запоріжжя у ставленні до Бога не мають сталих культурних зразків, закріплених у систематичній культовій поведінці.

Виявляючи конкретні виміри рівня сформованості релігійної свідомості запоріжців, слід зазначити, що всі компоненти релігійної свідомості в респондентів Запоріжжя мають менші показники, ніж у респондентів зі Львова. Когнітивний аспект релігійної свідомості запоріжців характеризується слабшим рівнем поінформованості та критичним сприйняттям релігійних положень, тоді як львів'яни є більш поінформованими та ортодоксально налаштованими. Емоційний аспект теж є менш розвиненим у запоріжців. Це виявляється в дещо нижчій інтенсивності їх релігійних почуттів та в меншій схильності до формування оціночних суджень у сфері релігії. Що стосується поведінкового аспекту, то дуже вирізняються показники так званої “воцерковленості”, хоча показники духовного спілкування людей із сакральним у Запоріжжі та Львові різняться незначно і є абсолютно ідентичними стосовно установок, покликаних перетворювати релігійні переконання на реалізацію в конкретних вчинках.

Таким чином, релігійність мешканців м. Запоріжжя має поміркований характер. Носії цього типу свідомості практично не сприймають релігію як смисложиттєву конструкцію, її місце переноситься на периферію свідомості і визначається швидше як ознака віри як такої. Тут індивід декларує свою лояльність до релігії, але при цьому не відчуває внутрішніх стимулів для її пізнання та інтерналізації. Він не надає великого значення релігії, спорадично керується її положеннями в повсякденному житті. Їх функціональне навантаження обмежується забезпеченням особистісних потреб індивіда. Львів'янам притаманне усвідомлення значущості релігії в особистому житті, традиційність та стійкість у поєднанні з відсутністю спроб глибинного аналізу джерел релігійного знання чи церковних положень і водночас відсутність цілепокладального впливу в житті індивіда. Релігія тут посідає важливе, але не центральне місце, тому не досить суттєво впливає на життєдіяльність особи та не чинить тиску на оточення.

Порівнюючи рівень та характер релігійності населення Запоріжжя й Львова, було зроблено висновок, що результати релігійної самоідентифікації респондентів не зовсім відповідають дійсності. У Львові цей рівень не є значно вищим, а розбіжності торкаються саме характеру релігійності. Релігійні уявлення запоріжців завдяки відсутності тиску традицій більше відкриті новаціям, ніж у Львові. Тобто сакральні потреби суспільства цього регіону не задовольняються традиційними засобами, тому суспільство використовує будь-які релігійні та навколорелігійні форми спілкування з Божественним.



ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено наукове завдання, яке полягає в теоретичному осмисленні й емпіричному дослідженні проявів сакралізації повсякденності, котрі існують у сучасному суспільстві, досягнуто дослідної мети.

Зазначено, що підґрунтям для дослідження сакралізації повсякденності як соціального явища були напрацювання соціальної феноменології, системного, соціокультурного та структурно-функціонального підходів, теорії діяльності, теорії фреймів тощо. У методологічному плані обрана для дослідження тема має міждисциплінарний характер, перебуваючи на перетині наукових галузей філософії, соціології, психології, релігієзнавства, культурології тощо.

Доведено, що, незважаючи на значний науковий доробок у галузі соціології релігії, у дослідженні теми сакрального та повсякденного окремо, а також у їх взаємозв'язку, є очевидною недостатність дослідження сучасної релігійності, механізмів її формування та поширення, впливу на неї трансформаційних процесів, які відбуваються в сучасній Україні.

У роботі розглянуто та впорядковано поняття, які становлять основний понятійно-категоріальний апарат дослідження. Вони набули таких визначень: життєвий світ - це соціологічне поняття, котрим позначається цілісне середовище життєдіяльності, а також будь-яких соціальних дій індивідуальних чи групових суб'єктів; повсякденність - невід'ємна властивість життєвого світу як середовища людського існування, котра інтегрує в собі всі його визначальні якості; сакральне - філософська категорія, що покликана позначати об'єктивну сторону надприродного, священного, котре відображається в суспільній або індивідуальній свідомості як фрагменти релігійного контексту; релігійне - це проекція сакрального на життєвий світ, котра існує в індивідуальній або груповій свідомості як певні форми віровчень, покликаних задовольняти потребу суб'єктів у сакральному; сакралізація - це процес, у якому суб'єкт наділяє якийсь об'єкт певним сакральним (священним) змістом.

Таким чином, сакралізація - це соціальне явище, зміст якого визначається прагненням людей бачити в навколишньому світі й у своїй діяльності елементи містичного, вважати, що життя, різні види діяльності залежать від Бога, вищих сил. Емпірично доведено, що сакралізація ширше релігійності, але остання є найважливішим її аспектом. Так, згідно з нашими даними, з твердженням “Існують таємничі сили, непідвладні людині” не погоджується тільки 12%, решта 88% різною мірою згодні із цим твердженням. Тоді як віруючих у Бога в цьому дослідженні - 50% респондентів.

Рівень та характер сакралізації залежить від типу суспільства, від тих процесів, що відбуваються в ньому сьогодні. Сучасне суспільство визначається як комбіноване (що поєднує елементи модерну і постмодерну), транзитивне, трансформаційне. Відповідно, ставлення людей до релігійної сторони життя має комбінований характер, тобто поєднує в собі секуляризацію, що була властива модерну, та сакралізацію як характерну рису постмодерну. Важливою тенденцією сучасності є поширення сакрального на всі сторони громадського життя і повсякденної життєдіяльності людей. Як і в традиційному суспільстві, зараз, в епоху постмодерну, віра належить до тієї категорії людських потреб, що пронизують усі сфери життя.

На основі аналізу існуючих класифікацій соціальних функцій релігії, з'ясовано, що зазвичай у соціологічній науці виділяють сім функцій. Однак зараз на перший план у житті пересічного городянина виходить утилітарна функція релігії, “обслуговуючи” його повсякденні потреби. Спираючись на системні компоненти діяльності та використовуючи їх як пізнавальні аспекти, стало можливим структурування релігії та системне окреслення її функцій. Були виділені такі структурні компоненти релігії, що співвідносяться з такими функціями: психологічний аспект - компенсаторна функція, гносеологічний - світоглядна функція, аксіологічний - ціннісно-інтегративна функція, праксіологічний - регулятивна функція.

Окреслено також місце релігійного між сакральним та буденним, у результаті чого релігія постає як спроба експлікації сакрального; як середовище для релігії позначено релігійну свідомість, суб'єкт якої може бути як індивідуальним, так і груповим.

Побудовано загальну теоретичну схему дослідження, яка виглядає таким чином: суспільству притаманна релігійність (у розширеному розумінні) як результат процесу сакралізації. Для індивідуальних суб'єктів процес сакралізації здійснюється як релігійна ідентифікація, а його результатом є релігійна ідентичність. Усе це відбувається в певному середовищі - життєвому світі, визначальною властивістю якого є повсякденність.

Визначено якісні та кількісні параметри сакралізації. До параметрів, які були проаналізовані попередніми дослідниками (теоретико-пізнавальний, або когнітивний; емоційно-оцінювальний, або афективний; діяльнісно-вольовий, або конативний, вектори), додано психологічний (комунікативний аспект релігії). У результаті емпіричного дослідження виявлено домінування праксіологічного та психологічного компонентів у релігійності населення м. Запоріжжя. Відзначено значущість комунікативної функції релігії, сутність якої полягає у ставленні до Бога та сакральних сил як до партнерів комунікативної дії. Сенс такої комунікації полягає в намаганні суб'єкта завдяки “релігійним” діям вирішити проблеми повсякденного життя. Доведено також значне поширення утилітарної функції, яка полягає в очкуванні користі від звернення до сакральних сил для повсякденних справ людини.

За рахунок емпіричних даних у дослідженні чітко окреслені риси постсекуляризованого типу релігійності. Після закінчення радянської доби, для якої було характерно обмеження свободи вірування, частка віруючих зростає, але для віруючих нової хвилі значення церкви як релігійного інституту зростає незначною мірою, мало підвищується (у нашому дослідженні на 20%) ймовірність виконання релігійних настанов. Для сучасної людини провідним критерієм є внутрішня віра, а не ритуали або точне дотримання норм. Існує обмежена здатність церкви спонукати сучасних людей до самовдосконалення заради спасіння. Люди керуються релігійними правилами досить стримано. Для “нових віруючих” постсекуляризованого міста характерний релігійний плюралізм, відсутність домінування релігійних мегавчень (таких як християнство), змішування західних і східних компонентів у релігійних уявленнях, релігійний індивідуалізм та універсалізм (Бог один, він лише має різні імена). Релігійні уявлення часто не відповідають християнським канонам і досить часто суперечать їм.

У дослідженні також виявлено ставлення мешканців постсекуляризованого міста до християнських заповідей та інших релігійних канонів. У віруючих та невіруючих з невеликою різницею перші позиції рейтингу займають заповіді, що мають яскраво виражений загальнолюдський характер. Більшість респондентів розглядають дії, що неправомірні з погляду релігії, як гріх та готові “покаятися”. Найпоширенішими виправданнями “гріховного вчинку” є неможливість упоратися з власними бажаннями та життєві обставини. Отже, два принципово різних джерела нейтралізації “гріха”: внутрішнє та зовнішнє приблизно однаковою мірою застосовується в повсякденній релігійній свідомості сучасного міського населення.

Проявом повсякденної релігійності є те, що люди досить часто згадують Бога у своїх повсякденних справах. Звертаються до Бога найчастіше в ситуації, коли страшно; коли бояться за своїх близьких; коли хворіють; щоб упоратися із сумом та нещастям; у релігійні свята; у справах по роботі; у випадках невизначеності.

Для дослідження регіональних відмінностей сакралізації, здійснений детальний порівняльний емпіричний аналіз типів релігійності Заходу і Сходу України на прикладі м. Львів та Запоріжжя. Показано, що кількість віруючих у Львові більша, ніж у Запоріжжі. Більші переваги у мешканців Львова у когнітивній та чуттєвій складовій релігійної свідомості. Частка невіруючих і атеїстів відрізняється незначно. Найбільші розбіжності виявлено у кількості тих, хто не може чітко визначитись щодо своєї релігійності. На Сході України релігійні уявлення більше відкриті новаціям, тому тут більше громад протестантських церков, більше прихильників неорелігій та сакралізованих псевдорелігійних учень. Якщо релігійність у Львові має переважно традиційні риси, то в Запоріжжі превалює постмодерністський тип релігійності.

Результати дисертації можуть бути використані для подальшого розвитку соціологічної теорії, орієнтованої на осмислення ролі релігії в сучасному українському суспільстві, а також для розробки навчальних посібників і матеріалів з дисциплін галузевої соціології, пов'язаних із соціологією релігії, соціологією особистості, соціологією повсякденності тощо.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Серга Т.А. Типы религиозной идентификации / Т.А. Серга // Соціальні технології. - К. : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Вип. 36. - С. 316-321.

2. Серга Т.О. Особливості релігійних поглядів жителів сучасного українського міста (за матеріалами соціологічних досліджень) / Т.О. Серга // Соціальні технології. - К. : ГУ “ЗІДМУ”, 2008. - Вип. 37. - С. 327-332.

3. Серга Т.О. Фреймовий аналіз релігійної повсякденності / Т.О. Серга // Нова парадигма : журнал наукових праць. - 2008. - Вип. 74. - С. 218-226.

4. Серга Т.А. Формы и способы сакрализации жизненного мира в современном обществе / Т.А. Серга // Грані : науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2008. - № 2 (58). - С. 115-119.

В інших виданнях:

1. Серга Т.А. Роль религиозных компонентов в процессе социальной идентификации: социологический анализ / Т.А. Серга // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії : збірник наукових праць / гол. ред. В.Г. Воронкова. - Вип. 30. - Запоріжжя : Вид-во ЗДІА, 2007. - С. 199-204.

2. Серга Т.О. Захід і Схід України у релігійному вимірі: порівняльний аналіз (за матеріалами соціологічних досліджень) / Т.О. Серга // Наукові студії Львівського соціологічного форуму “Багатовимірні простори сучасних соціальних змін” : збірник наукових праць. - Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. - С. 679-683.

3. Серга Т.А. Религиозный опыт и традиции в структуре общества / Т.А. Серга // Дні науки в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ” : збірник тез доповідей. - Запоріжжя : Вид-во ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Т. 3. - С. 245-246.

4. Серга Т. Религия как фактор формирования патриотизма / Т. Серга // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції з питань патріотичного виховання молоді, м. Запоріжжя, 13-14 грудня 2007 р. / [упор. М.А. Шкода]. - Запоріжжя : Акцент, 2008. - С. 229-230.

5. Серга Т. Операционализация функций сакрального в повседневности жизненного мира / Т. Серга // Соціологія у (пост)сучасності : збірник наукових тез учасників VI Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів. - Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. - С. 285-286.

6. Серга Т.О. Релігійні уявлення студентської молоді / Т.О. Серга // Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції : збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Черкаси : Видавництво ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. - С. 133-134.

7. Серга Т.А. Концептуализация процессов сакрализации повседневности в социологическом дискурсе / Т.А. Серга // Наука і вища освіта : тези доповідей учасників XVI Міжнародної наукової конференції молодих науковців, м. Запоріжжя, 17-18 квітня 2008 р. : у 4 т. / Класичний приватний університет. - Запоріжжя : КПУ, 2008. - Т. 3. - С. 128-129.

8. Серга Т.О. Молодь і релігія в повсякденності сучасного суспільства / Т.О. Серга // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали X Міжнародної науково-практичної конференції, Житомир, 21-22 травня 2008 р. - Житомир, 2008. - Ч. 1. - С. 44-45.



АНОТАЦІЯ

Серга Т.О. Сакралізація повсякденності в суспільстві, що трансформується. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2008.

Роботу присвячено теоретичному осмисленню та емпіричному дослідженню проявів сакралізації повсякденності, котрі існують у сучасному суспільстві.

У дисертації розглянуто особливості впливу суспільних трансформацій на процеси сакралізації, проаналізовано актуальність релігійних потреб у сучасного городянина. Здійснено аналіз взаємозв'язку сакральності та повсякденності та встановлено, що сакральне існує й пронизує всю повсякденність сучасного суспільства. Описано особливості функціонування сучасного інституту релігії та виявлено зміни у пріоритетах соціальних функцій релігії. На емпіричному рівні розглянуто параметри релігійності міської спільноти, визначено особливості сакралізації повсякденності жителів міста, здійснено порівняльний аналіз релігійності міського населення Заходу та Сходу України на прикладі м. Запоріжжя і м. Львів.

Ключові слова: соціологія релігії, релігія, релігійність, релігійна свідомість, сакральність, сакралізація, релігійна ідентифікація, повсякденність, життєвий світ, міське населення.



АННОТАЦИЯ

Cерга Т.А. Сакрализация повседневности в трансформирующемся обществе. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2008.

Работа посвящена решению научной задачи теоретического осмысления и эмпирического исследования проявлений сакрализации повседневности, существующих в современном обществе.

В диссертации рассматриваются особенности влияния современного общества на процессы сакрализации, анализируется актуальность религиозных потребностей у современного горожанина. Современное общество рассматривается в работе как комбинированное: в нем одновременно сочетаются как индустриализм/модернизм, так и постиндутриализм/ постмодернизм. Комбинированный характер имеет также и религиозность современного общества, сочетая в себе такие две противоположные тенденции, как секуляризация и сакрализация. Традиционные религии теряют свою значимость, а все более распространяются новые нетрадиционные вероучения, удовлетворяя духовные потребности современного человека.

Осуществлен анализ взаимосвязи сакральности и повседневности, в результате чего установлено, что жизненный мир современного человека не отделен от мира сверхъестественного, напротив, сакральное существует и пронизывает всю повседневность общественной и индивидуальной жизни. Описаны особенности функционирования современного института религии и выявлены изменения в приоритетах функций религии: большее значение приобретают такие функции, как коммуникативная, транслирующая, интегративная, утилитарная.

Феномен сакрального рассматривается в работе как более широкий контекст, который включает в себя как религиозное в традиционном смысле, так и проявления нетрадиционной неинституцианализированой, новой религиозности. В структуре именно такого видения сакрального на основе системного подхода выделено четыре компонента: гносеологический, аксиологический, праксиологический, психологический.

На эмпирическом уровне рассматриваются указанные параметры религиозности городского сообщества, определяются особенности сакрализации повседневности жителей города. В частности, выявлено, что в Запорожье проявляются черты постмодерного религиозного сознания, для которого характерны: религиозный плюрализм; смешение западных и восточных компонентов в религиозных представлениях; индивидуализация религиозной жизни; отсутствие доминирования религиозных мегаучений; религиозный сциентизм; преимущество магического компонента в вере. Осуществляется сравнительный анализ религиозности городского населения Запада и Востока Украины на примере г. Запорожье и г. Львов. Делается вывод о том, что во Львове уровень религиозности не намного выше, чем в Запорожье, зато есть существенная разница в характере этой религиозности: во Львове она имеет преимущественно традиционные черты, а в Запорожье - постсекуляризированные.

Ключевые слова: социология религии, религия, религиозность, религиозное сознание, сакральность, сакрализация, религиозная идентификация, повседневность, жизненный мир, городское население.



ANNOTATION

Serga T.A. Sacralization of daily life in a transformed society. - Manuscript.

Dissertation to obtain scientific degree of the Candidate of sociological science, major 22.00.04 - Special and Branch Sociology. - Classic Private University, Zaporozhye, 2008.

Work is devoted to theoretical comprehension and empirical research of religious complexes which exist in a modern society.

The features of social transformations influence on sacralization processes are examined in the dissertation; the urgency of modern citizen religious needs is analyzed. The analysis of sacralization and daily life interrelation is carried out and it is stated, that sacral exists and penetrates all daily life of a modern society. Features of modern religious institute functioning are described and changes in social religion functions priorities are revealed. The parameters of city religiousness are examined at an empirical level, sacralization features of daily citizens life are determined, the comparative analysis of urban population religiousness of the West and the East Ukraine is carried out by the example of Zaporozhye and Lvov.

Key words: sociology of religion, religion, religiousness, religious consciousness, sacral state, sacralization, religious identification, daily life, the vital world, urban population.

Размещено на Allbest.ru

...