Інфозалежність або людина в умовах світоглядної кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інфозалежність або людина в умовах світоглядної кризи

Г.І. Батичко

Зміна парадигм - етап розвитку цивілізації, що вимагає від людини формування нового ставлення до світу та усвідомлення свого місця в ньому. Це якісно новий рівень, що супроводжується відкриттям нових горизонтів, а, відповідно, і новими ракурсами в розумінні світу. К.Ясперс, аналізуючи історію перших цивілізацій, назвав період, що передує зміні парадигм, «прометеївським», оскільки саме цей час овіяний пошуком нового сенсу, прагненням здобути істинне знання, що здатне вибудувати нову систему координат.

Логіка історичного розвитку за К.Ясперсом базується на історичному повторенні якісно схожих періодів, серед яких найважливішого сенсу для становлення духовності людства набирає так званий «осьовий час» - час зародження філософії і світових релігій, коли людина, «стоячи над прірвою, ставить радикальні питання, вимагає звільнення і спасіння. Усвідомлюючи свої межі, осягає абсолютність в глибинах самопізнання і в ясності трансцедентного світу». Науково-технічна епоха за своїм значенням типологічно схожа з прометеївською, саме це дало підстави автору прогнозувати підготовку до нового якісного стрибка - нового осьового часу, що призведе до істинного «основоположення людства».

Народження нового - завжди болісний процес, що вимагає внутрішньої перебудови. Становлення нового рівня самосвідомості в умовах абсолютизації наукового пізнання призводить до амбівалентності наукової парадигми мислення. В цій ситуації, за влучним зауваженням Д.Даніна, «наукове відкриття має подвійний сенс, воно зменшує область невідомого і, водночас, розширюючи горизонти сприйняття світу, збільшує галузь непізнаного», що, в свою чергу, вимагає пошуку більшого масиву інформації задля вирішення нових завдань, які забезпечують виживання як особистості, так і людства взагалі. Закономірно в цьому сенсі, що інформаційні потреби під час переходу від одної світоглядної моделі до іншої значно збільшуються, оскільки прогнозування та організація діяльності вимагає уточненої картини світу, що сприймається більшістю як істинна.

Становлення наукової парадигми Нового часу абсолютизувало розум і знання як головне джерело, що здатне забезпечити сенс людського існування і привести до побудови цілісної раціональної картини світу. Зміна світоглядної парадигми к. ХІХ-поч.ХХ ст., інформаційна революція ІІ пол. ХХ століття докорінно змінюють ставлення до інформації, що вимагає нових підходів до суспільних досліджень. Наприкінці ХХ ст. Нобелевський лауреат, І.Пригожин запропонував нову методологію дослідження - синергетичну, згідно з якою головна роль у розвитку Всесвіту належить нестійкості і нерівноважності, що призводить до системних коливань, наслідком яких стає досягнення «точки біфуркації» (зламу старої системи), після проходження якої відбувається стабілізація системи на новому рівні.

На сьогодні вже немає сумніву, що нам пощастило (або навпаки) жити саме в той час, коли якісні зміни потребують від нас долання сталих моделей поведінки, усвідомлення необхідності вибору такого її варіанту, який повною мірою дозволяє узгодити особистісні потреби з суспільними реаліями. Особливого забарвлення набуває дана проблема в умовах становлення інформаційного суспільства, коли інформація тлумачиться і як основний ресурс суспільного розвитку і як могутній засіб інтелектуального впливу.

Абсолютизація значущості інформації наголошується постійним повторенням тези про те, що володіння нею дозволяє опанувати весь світ і призводить на сьогодні до специфічних наслідків. Людина в умовах глобалізованого світу має доступ до незліченного обсягу інформації. Кожного дня завдяки мережі Інтернет та ЗМІ ми отримуємо безліч важливої (і не дуже) інформації, яка вимагає осмислення. Недовіра до офіційно проголошених відомостей та залежність і пропагандистська тенденція розвитку ЗМІ призводять до того, що людина прагне створити власну нішу у вигляді віртуальної реальності. Занурюючись в мережеві структури, ми створюємо зручний світ, в якому як інформаційний потік, так і коло спілкування залежать виключно від тебе. На противагу світу реальному проблеми віртуальні можна вирішити, відмовившись від спілкування з незручними співбесідниками. Специфіка пошукових систем та ньюс-стрічок соціальних мереж призводить до дозованної інформації, яка відповідає смакам клієнта і врешті-решт породжує ілюзію, що саме віртуальний простір є ідеальним місцем для самовираження. Є доля істини у вислові «Умные люди - странный предмет, в Интернете их куча, а нигде больше нет». І чим більшим стає контраст між недосконалим і незрозумылим оточуючим світом, інформація про який є дедалі більш протирічною, тим частіше людина, відмовляючись від інших джерел інформації, надає перевагу мережевим ЗМІ, як джерелу, авторами якого виступають знайомі йому (отже й а пріорі варті довіри) люди. інформаційний суспільний поведінка інтелектуальний

Поступово вся мережева інформація сприймається як істинна, що і породжує постійну необхідність в її поповненні. Але все зростаюча кількість інформації не дозволяє сформувати якісну її оцінку і вимагає пошуків об'єктивних критеріїв її істинності, а інколи й створення і власних новин, що надає нового статусу в інформаційному середовищі як ньюз-мейкера, блогера, отже й авторитетного суб'єкта. Підтримка даного іміджу потребує фільтрації все більшого масиву інформації, що призводить до формування інфозалежності. Залежність виникає як нав'язлива потреба, саме тому під інфозалежністю ми розуміємо потребу суб'єкта у постійному отриманні нової і різноманітної інформації у все більших кількостях.

В умовах мінливості світу та збільшення інформаційних потоків можливі три основні сценарії особистої поведінки. Перший полягає у свідомій відмові від новацій, прагненні до збереження незмінності власних переконань. Означена позиція може призводити до поважного ставлення до індивідууму з боку суспільства, але відсторонення від вирішення нагальних проблем, невідповідність індивідуального життєвого сценарію суспільним реаліям стають основою для поглиблення особистої кризи у зв'язку з незатребуваністю.

Другий сценарій поведінки реалізується через намагання осягнути неосяжний інформаційний простір. В гонитві за інформацією особистість відчуває потребу в постійному стимулюванні психіки пошуком нової інформації. Означений сценарій може стати основою появи інформаційної залежності, каталізатором цього процесу виступають нестабільність соціально-політичної ситуації і підсилення рівня загроз у сучасному світі. В результаті реалізації даного сценарію сенс реальної активності стає мінімальним, людина занурюється у віртуальний світ. Важливим вже стає не задоволення інформаційних потреб, а сам процес пошуку й отримання інформації, що поглиблює особисту кризу, оскільки породжує відсторонену позицію індивідуума.

Третій варіант сценарію - усвідомлюючи всі загрози, що несе інформаційна залежність, намагатися виробити здатність протидіяти інформзалежності шляхом формування основ інформаційної грамотності. В даному контексті здатність до професійного аналізу інформації надає можливість усвідомити інформаційні загрози та впливи і надавати інформації експертної оцінки. В умовах проходження «точки біфуркації» реалізація означеного сценарію надає певний рівень свободи, і здатна стати основою для створення власної моделі поведінки, активної участі в становленні нової світоглядної парадигми.

В умовах поглиблення світоглядної кризи найбільш прогресивним і прийнятним стає саме третій варіант особистого життєвого сценарію. Водночас, саме він є і найбільш складним для реалізації, оскільки потребує від людини наявності інформаційної культури, здатності до аналізу інформації та особистих інтелектуальних зусиль. В цьому сенсі підготовка фахівців інформаційно-аналітичного спрямування є важливим чинником забезпечення сталого розвитку людства.

Размещено на Allbest.ru