Теоретичний аспект дослідження проблеми розвитку інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

М. О. Астрашенок /м.Маріуполь/

суспільство інформаційний концепція

До питань становлення та розвитку інформаційного суспільства зверталися багато дослідників. Питання, пов'язан із проблемами подальшого розвитку глобального інформаційного суспільства піднімалися на міжнародних самітах і конференція різного рівня починаючи з початку 1970-х років.

Суспільство, в якому більшість працюючих зайнято виробництвом, зберіганням, переробкою, продажем і обміном інформацією і є - інформаційним суспільством [6].

Концепція інформаційного суспільства виникла в Японії на рубежі 1960-1970-х років, трохи пізніше, в 1970-1980-х роках, вона була конкретизована і осмислена американськими та англійськими вченими.

Перші згадки про інформаційне суспільство зустрічається в назвах звітів, які підготовлені для японського уряду Агентством економічного планування, Інститутом розробки використання комп'ютерів, а також Радою за структурою промисловості. Спочатку зміст концепції інформаційного суспільства зводився до висвітлення технічних сторін - до активізації процесу загальної комп'ютеризації, яка «надасть людям доступ до надійних джерел інформації і позбавить їх від рутинної роботи, забезпечивши високий рівень автоматизації виробництва» [8].

Зокрема, зі своєю концепцією нового світового порядку, що базується на інформації та телекомунікації, виступив японський вчений І. Масуда.

У своїй праці «Інформаційне суспільство як постіндустріальне суспільство», І. Масуда висловив припущення, що поступальний розвиток комп'ютерної техніки призведе до того, що провідною галуззю в економіці з часом зробиться так зване «інтелектуальне виробництво», тобто виробництво інформації і знань, які будуть збиратися і поширюватися за допомогою новітніх інформаційно-телекомунікаційних технологій [1].

Американський фахівець Ф.Махлуп один з перших ввів термін «інформаційне суспільство». Він ще на початку 60-х рр. говорив, що інформація може розглядатися як свого роду промисловий продукт і виробництво - один з видів промислової індустрії (про це ж писав трохи пізніше В. М. Глушков, який запропонував концепцію безпаперової технології в організації сфери управління і розподілу в суспільстві).

Канадський вчений М. Маклюен, у 1962 році вводить термін «електроне суспільство» як важливу стадію розвитку сучасного суспільства, в рамках якої важливу роль починають грати електроні кошти комунікації. Вказує на залежність між створення друкованого преса, висновком якого стало поява комунікативних стратегій нового типу, наявно вплинули на розвиток і станову політичної, економічної, соціальної структури індустріального суспільства та його інститутів. Також, у своїх роботах відводив інформаційним технологіям важливу роль у формуванні соціально-економічної основи постіндустріального суспільства. Цей автор у своїх судженнях неодноразово висловлював точку зору, згідно з якою в епоху постіндустріального суспільства станеться помітне посилення активної ролі засобів масової інформації в житті суспільства. Уява М. Маклюена була сконцентрована на аудіовізуальних коштах масової інформації, перш за все телебачення котре служило представником всієї глобальної електронної реальності. Телебачення, як вважав вчений, поступово вбиває друковану культуру, пригнічуючи таким чином попередні культурні форми [2].

У 1973 р. положення щодо змісту новонароджуваного інформаційного суспільства, позначені в вищенаведених звітах, були конкретизовані і ретельно вивчені американським соціологом Д. Беллом в його відомому трактаті «Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования». У своїй роботі американський дослідник окреслив рамки майбутнього суспільства. Він розділив всю історію людства на три стадії: аграрну, індустріальну, постіндустріальну (інформаційну) [1].

Даючи характеристику індустріальному суспільству, в якому головною метою було виробництво матеріальних благ і засобів виробництва, суттєве його відмінність від постіндустріальної стадії розвитку людства Д. Белл бачив в поступовій переорієнтації від матеріальної сфери в сторону сфери послуг. А в 1980 р. у своїй новій роботі вже окреслював «Соціальні рамки інформаційного суспільства». Саме в цій праці вчений вперше охарактеризувавпостіндустріальнесуспільствоякінформаційне, заснованена телекомунікаціях, в якому знання та інформація набувають товарний статус.

Роботи Д. Белла стали каталізатором наукової думки щодо природи інформаційного суспільства.

Інший відомий дослідник природи інформаційного суспільства, англійський вчений Т. Стоуньер, ототожнив інформацію і знання з капіталом, який можна накопичувати та зберігати для майбутнього використання. Тим самим, Т. Стоуньер вперше висловив думку про те, що інформація є важливим стратегічним ресурсом, порівнянним за значимістю з корисними копалинами. Він припустив, і цілком виправдано, що з часом національні інформаційні ресурси перетворяться в потенційне джерело багатства, а значить, неодмінно з'являться впливові люди, які захочуть заволодіти цим багатством, що і відбувається [4].

В той же час необхідно сказати, що далеко не всі аргументи прихильників концепції зустрічали висновки. Скептично відносились до інформаційного суспільства як до нової соціальної реальності є у дослідженнях Г. Шиллера, М. Альєта, Д. Харві, Е. Гідденса, Ю. Хабермаса. Представники цієї групи згодні з тим, що інформацію грає важливу роль у сучасному суспільстві, але її форми та функції добре зрозумілі, підкоряючись встановленим принципам та не приводять до якісних змінам в суспільних відносинах [3].

Що стосується концептуальних документів, то одним з перших документів є прийнятий 29 сесію Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1996 році документ під назвою "Інформаційне з суспільство для всіх". Ідея інформаційного суспільства, викладена в даному документі, як ідеологія міжнародного розвитку, передбачає осмислення нового етапу існування цивілізації, трансформацію традиційних економічних відносин, зміна соціальних факторів у життєдіяльності суспільства, нові форми міжкультурних комунікацій [11].

Диференційована політика ЮНЕСКО в європейському регіоні здійснюється на основі відмінностей інформаційного розвитку країн Західної, Центральної та Східної Європи

Так, взаємодія ЮНЕСКО з Європейським Союзом, передбачає дослідження нових ринків інформаційних продуктів і послуг, передачу нових технологій (ноу-хау), поширення знань з метою сталого розвитку, створення урядових електронних мереж для ефективного управління.

Серед основних європейських нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері побудови інформаційного суспільства є Окинавська хартія глобального інформаційного суспільства від 2000 року. В преамбулі цього міжнародного договору вказується, що інформаційно-комунікаційні технології є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на формування суспільства XXI століття.

В документі зазначається, що інформаційне суспільство дозволяє людям ширше використовувати свій потенціал і реалізовувати свої напрямки, але для цього необхідно, щоб забезпечували стійкий економічний ріст, збільшився суспільний добробут, стимулювались соціальні злагоди та повні реалізації їх потенціалу в галузі зміцнення демократії і відповідального управління, прав людини, розвитку культурного різноманіття і зміцнення міжнародного миру і стабільності.

Як зазначається в самій Хартії, вона є закликом до всіх як державних, так і приватних секторів, ліквідувати міжнародний розрив в області інформації і знань. Ефективне партнерство серед учасників, включає спільне політичне співробітництво, є ключовим

елементом раціонального розвитку інформаційного суспільства. Завданням всіх суб'єктів міжнародного співтовариства і окремої людини полягає не тільки стимулювання та сприяння переходу до інформаційного суспільства, а також в повній реалізації його економічних, соціальних і культурних переваг.

Особливо важливо, акцентується в Хартії, залишається питання подолання електронно-цифрового розриву всередині країни і за її межами. Кожна людина повинна мати можливість доступу до інформаційних і комунікаційних мереж. Стратегія розвитку інформаційного суспільства повинна супроводжуватися розвитком людських ресурсів, можливості яких відповідали вимогам інформаційного століття ЄС і окремі країни Європи зобов'язуються надати всім громадянам можливість освоїти і отримати навички роботи з шляхом освіти, навчання і підготовки протягом життя.

Довгостроковою метою для становлення глобального інформаційного суспільства є подолання міжнародного розриву, головним чином залежить від ефективного міжнародного двостороннього та багатостороннього співробітництва. Велика роль в цих процесах відводиться міжнародним організаціям і установам - банкам розвитку, Міжнародної мережі телекомунікація та різноманітним міжнародним фондам.

Відзначається, що країни Європи надалі сприяти зміцненню зв'язків між розвиненими і країнами, що розвиваються, шляхом фінансового, технічного і політичного забезпечення з метою опт оптимальне клімату для використання інформаційних технології [11].

Застосування відкритих інформаційних систем, розрахованих на використання всього масиву інформації, доступної в даний момент суспільству в певній його сфері, дозволяє вдосконалити механізми управління суспільним устроєм, сприяє гуманізації і демократизації суспільства, підвищує рівень добробуту його членів. Процеси, що відбуваються у зв'язку з інформатизацією суспільства, сприяють не тільки прискоренню науково-технічного прогресу, інтелектуалізації всіх видів людської діяльності, а й створенню якісно нового інформаційного середовища соціуму, що забезпечує розвиток творчого потенціалу індивіда.

Нові інформаційні технології значно розширюють можливості використання інформаційних ресурсів у різних галузях.

Таким чином, концепція «інформаційного суспільства» будується на домінуючій ролі інформаційних технологій в соціальному житті та економіці, що носить інноваційний характер.

ЛІТЕРАТУРА

1.БеллД.Социальныерамкиинформационногообщества/Новая технократическая волна на Западе. / Д. Белл - М.: Знание,1986.-С. 330-342.

2.Гавра Д.П. Основные теории коммуникации: Учебное пособие. Стандарт третьего поколения. / Д.П. Гавра - СПб.: Питер, 2011. - 288 с.

3.Маклюэн М. Понимание медиа: внешние расширения человека / М. Маклюэн .-М.: Канон-Пресс-Ц, 2003. - 462 c.

4.Стоуньер Т. Информационное богатство: профиль постиндустриальной экономики / Т. Стоуньер // Новая технократическая волна на Западе. - М.: Знание, 1986. -С. 392- 409.

5.Чернов А.А. Основные историко-теоретические этапы развития концепций глобального информационного общества. / А.А. Чернов. - М.: Известия, 2002. - C. 31-50.

6.Информационноеобщество[Электронныйресурс]-Режимдоступа: http://infdeyatchel.narod.ru/inf_ob.htm

7.Понятие информации и информационного общества [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://edu.dvgups.ru/METDOC/EKMEN/ETR/INF_SIS/LEK/LEK2.HTM

8.Мировое информационное общество. Информационные процессы, технологии и системы [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://dl.my1.ru/cs_044/Theme_2-Information_society-Information_processes-.pdf

9.Характеристикаинформационногообщества.[Электронныйресурс] - Режим доступа: http://do.bti.secna.ru/lib/book_it/ha_inf_obsh.html

10.ИнформационнаябезопасностьУкраинывусловияхевроинтеграции. [Электронный ресурс] -

Режим доступа:http://uchebnikionline.com/politologia/informatsiyna_bezpeka_ukrayini_v_umova h_yevrointegratsiyi_lipkan_va/bezpeka_informatsiynogo_suspilstva_yevropeyskogo_soyuzu.htm

11.Информационное общество: эволюция концепции в исторической перспективе. [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://smpanel.pu.ru/panel/users/pantserev/284.pdf

Размещено на Allbest.ru