Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні

Актуальність теми дисертації зумовлена потребою дослідження суспільства нового типу, яке протягом останніх десятиліть все частіше характеризують як інформаційне суспільство. Саме розвиток сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, зростання кількості інформації все більше визначають сутність нашої епохи. Новітні інформаційно-комунікаційні технології роблять величезний перетворювальний вплив на всі сфери сучасного суспільства як у межах національних кордонів, так і у світі в цілому. Глобальність процесів, що відбуваються, неминуче підвищує інтерес до теоретичного осмислення особливостей інформаційного суспільства й емпіричного вивчення впливу інформаційно-комунікаційних технологій на трансформацію соціально-економічних, політичних і культурних структур.

У розвинених країнах сфера інформаційно-комунікаційних технологій виступає запорукою соціального, економічного і політичного благополуччя. Починаючи з 90-х років ХХ століття розвиток інформаційного суспільства є пріоритетним напрямом державної політики в провідних країнах світу.

У грудні 2003 року питання створення глобального інформаційного суспільства вперше в історії людства було підняте на вищий міждержавний рівень у межах проведення I стадії Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства. На цьому міжнародному форумі лідери 161 держави світу підписали два стратегічні документи “Декларація принципів” і “План дій”, які визначили напрями подальшого розвитку інформаційного суспільства на всіх рівнях, а також визнали необхідність розробки і реалізації національних стратегій його розвитку в кожній конкретній країні.

Починаючи з 1998 р. у вказаний процес включилася Україна, проте на цьому шляху перед нашою країною постає чимало труднощів, пов'язаних, насамперед, з перехідним характером розвитку українського суспільства. Сьогодні для досягнення головної мети - ефективної інтеграції України в глобальне інформаційне співтовариство їй необхідно вирішити унікальне в світовій історії завдання - сформувати інформаційний простір і водночас створити демократичну, соціальну, правову державу і громадянське суспільство.

Теоретичне обґрунтування розвитку інформаційного суспільства значно відстає від практичного використання інформаційно-комунікаційних технологій. Таким чином, є доцільним розглянути інформаційний розвиток з позиції соціально-філософського аналізу. Створення наукової концепції, здатної синтезувати загальні проблеми інформаційного суспільства, а також перспективи розвитку інформаційного простору України, складає надзвичайно актуальне теоретичне завдання, вирішення якого дозволить соціальним суб'єктам всіх рівнів усвідомити свою роль і місце в нових умовах, обґрунтувати стратегію інформаційного розвитку нашої країни, з'ясувати особливості інформаційних процесів у транзитивних умовах, а також ефективно вирішувати суто практичні завдання створення і розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблеми, що розглядаються в дисертації, тісно пов'язані з реалізацією положень Постанови Верховної Ради України “Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні” від 01.12.05 № 3175 - IV.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до планів НДР гуманітарного факультету Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “ХАІ” у проблемному полі розробки колективної теми кафедри філософії Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “ХАІ” “Моделювання вищого навчального закладу у сучасних умовах”.

Ступінь розробленості наукової проблеми. До проблематики інформаційного суспільства звертаються філософи, соціологи, економісти, суспільствознавці, культурологи тощо. При цьому, за рідкісним винятком, відсутні роботи, присвячені соціально-філософському дослідженню інформаційного суспільства. Адекватна стратегія досліджень нової соціальної реальності тільки формується в надрах філософського пізнання.

З метою якнайповнішого аналізу уявлень про нову фазу суспільного розвитку автор звернувся до численних праць, в яких розкривається проблематика інтенсивних технологічних, економічних, політичних, соціокультурних змін в умовах формування глобального інформаційного суспільства. Так, визначенню базисних понять, що характеризують інформаційне суспільство в цілому, присвячений ряд робіт зарубіжних авторів, більша частина яких написана в руслі концепцій постіндустріалізму. Серед них слід зазначити роботи Д. Белла, Е. Тоффлера, Й. Масуди, М. Пората, А. Туренна, Дж. Гелбрейта, Р. Арона, П. Дракера, Т. Стоуньєра, М. Маклюена, Е. Гідденса, М. Кастельса, Ф. Уебстера. У дослідженнях даних авторів акцент робиться переважно на вивченні технологічної і соціальної складових інформаційного суспільства, процесах збільшення кількості інформації і кодифікування теоретичного знання. При цьому інформаційне суспільство розглядається як нова стадія суспільного устрою, при якій активно формується інформаційний сектор економіки, що набуває пріоритетного значення.

Різні аспекти інформаційного суспільства, зокрема, роль і місце людини в процесах глобалізації і інформаційних взаємодіях, специфіка розвитку інформаційного суспільства в окремих високорозвинених країнах, і країнах, що розвиваються, проаналізовані в українській і російській літературі у працях І.Ю. Алексєєвої, М.С. Демкової, Т.А. Берези, Л.В. Березовець, О.Л. Вартанової, С.Т. Кара-Мурзи, А.В. Колодюка, І.Б. Колиушко, В.І. Лисицького, Л.Г. Мельника, І.С. Мелюхіна, А.І. Ракитова, Г.Л. Смоляна, Д.С. Черешкіна, А.А. Чернова та ін.

Розгляду політичних аспектів суспільства знання, що формується, присвячені праці Г.Т. Артамонова, В.А. Васильєва, М.С. Вершиніна, М.С. Демкової, Н.З. Згуровського, В.В. Пастухової, А.І. Ракитова, Т.Л. Тихонової, М. Фігеля та ін.

Економічна складова інформаційного суспільства розглядається в публікаціях Ю.М. Бажала, М.Г. Делягіна, Т.В. Єршової, А.Я. Жаліло, В.Л. Іноземцева, Л.Г. Мельника, С.І. Романенко та ін.

Проблеми забезпечення інформаційної безпеки в умовах глобалізації порушуються в роботах таких вітчизняних авторів, як М.Г. Делягін, О.П. Дзьобань, Г.В. Ємельянов, А.Ю. Кузнєцов, А.Н. Райков, Л.А. Сергієнко, Г.Л. Смолян, В.А. Чернієнко та ін.

Питання правового забезпечення процесу становлення глобального інформаційного суспільства розглядаються в роботах В.А. Копилова, А.В. Колодюка, А.А. Стрельцова, М.В. Якушева, І.Б. Колиушко та ін.

Крім того, в дисертації проаналізовано значну кількість українських і зарубіжних документів, аналітичних і інформаційних матеріалів спеціального і загального періодичного друку, статистичних даних по різних аспектах розвитку інформаційного суспільства. Значний інтерес для аналізу політики провідних держав у галузі розвитку інформаційного суспільства являють використані в роботі численні документи ЄС, ООН, ВТО, ЮНЕСКО, декларації та інші підсумкові документи саммітів глав держав, нарад міністрів з політики у сфері ЗМІ і міжнародних неурядових організацій.

Слід зазначити, що названі дослідження інформаційного суспільства не повною мірою відображають його інноваційну, суперечливу сутність як якісно нового етапу суспільного розвитку, що має свої перспективи. Значна частина цих досліджень акцентує увагу на техніко-технологічних особливостях, залишаючи на периферії багато питань, що мають соціально-філософський зміст. Саме тому сучасний стан суспільства вимагає філософського осмислення питання про те, які економічні, політичні, соціальні і культурні наслідки розвитку інформаційного суспільства в умовах глобальних процесів, що реально відбуваються і поступово набирають силу. Крім того, вивчення й аналіз джерел, публікацій дозволяє зробити висновок, що в даний час відсутнє спеціально-філософське дослідження інформаційного розвитку України в умовах переходу від тоталітаризму до демократії.

Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня наукова розробленість і практична соціальна значущість зумовили вибір теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Враховуючи ступінь розробленості проблеми, а також її багатоаспектність, у даному дисертаційному дослідженні ставиться мета: комплексно розкрити сутність інформаційного суспільства, його структурних основ і особливостей формування, а також дослідити проблемне поле інформаційного розвитку сучасної України.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

– розкрити суть поняття “інформаційне суспільство” з позиції соціально-філософського аналізу;

– схарактеризувати основні концепції інформаційного суспільства;

– розглянути основні практичні моделі розвитку інформаційного суспільства на прикладі провідних держав, визначити загальні тенденції і специфіку їх прояву в окремих країнах;

– визначити структурні основи інформаційного суспільства в політико-правовій, економічній і соціокультурній сферах;

– виявити економічні, правові і соціокультурні особливості розвитку інформаційного суспільства в Україні;

– обґрунтувати основні напрямки оптимізації розвитку інформаційного суспільства України.

Об'єктом дослідження є інформаційне суспільство.

Предметом дослідження є сутність і структурні основи інформаційного суспільства, а також перспективи його розвитку в Україні.

Методи дослідження зумовлені специфікою даної дослідницької роботи і потребами комплексного і міждисциплінарного аналізу теми. У дослідженні дисертант спирався на філософські, загальнонаукові і спеціальні методи, що забезпечило поєднання соціально-філософського, політологічного і соціологічного аналізу інформаційного суспільства.

В основу загальної методики і методології дослідження покладено діалектичний підхід, що припускає розгляд предмету дослідження як об'єктивного, закономірного, внутрішньо суперечливого. Порівняльно-критичний метод і принцип типологізації були використані при розгляді теорій інформаційного суспільства. Використання структурно-функціонального методу дало можливість розглянути інформаційне суспільство в єдності його основних компонентів (підсистем). Системний підхід дозволив показати інформаційне суспільство як таке, що перебуває в постійному розвитку і взаємодії з навколишнім середовищем та іншими соціальними системами. Компаративістський (порівняльно-країнознавчий) метод застосований до дослідження інформаційного суспільства в розвинених країнах Заходу і Сходу. При дослідженні проблемного поля розвитку інформаційного суспільства в Україні використані методи аналізу і синтезу, історичний метод, метод спостереження, а також метод соціального моделювання. Важливе місце серед методів дослідження займає контент-аналіз періодичного друку, сайтів Інтернету, а також вивчення офіційних документів, що характеризують політику міжнародного співтовариства, провідних країн світу й української держави щодо формування інформаційного суспільства.

Наукова новизна одержаних результатів. Результатом проведеного дослідження стала одна з перших у вітчизняній науці спроба соціально-філософського аналізу розвитку глобального інформаційного суспільства і перспектив інтеграції в нього України. До найбільш значущих результатів і теоретичних висновків, що мають наукову новизну і виносяться на захист, належать такі:

- запропоновано нове визначення інформаційного суспільства і розглядаються його найважливіші сутнісні характеристики; доведено, що інформаційне суспільство є сучасним станом цивілізаційного розвитку, сутність якого полягає у збільшенні масштабів створення, накопичення, передачі, обробки і використання інформації, перетворенні інформації і знання на продуктивні сили суспільства, а також у збільшенні впливу новітніх інформаційно-комунікаційних технологій на політику, економіку, соціальну структуру, право, культуру тощо;

- проаналізовані базові концепції інформаційного суспільства, виявлено певну еволюцію соціально-філософських поглядів на інформаційне суспільство від визначення його як постіндустріального суспільства до формування концепції суспільства знання;

- вперше у вітчизняній соціально-філософській думці здійснено компаративний аналіз практичних моделей переходу до інформаційного суспільства розвинених країн Європи, Північної Америки і Азії, визначені їх особливості і спільні риси; обґрунтовано можливість використання позитивного досвіду цих країн щодо розвитку інформаційного суспільства для України в рамках схожих умов, традицій, рівня модернізованості суспільства;

- виокремлені і проаналізовані політико-правові, економічні і соціокультурні основи інформаційного суспільства; показано провідну роль держави у процесі становлення і розвитку інформаційного суспільства, обґрунтовано взаємозалежність розвитку інформаційного суспільства і демократизації;

- вперше проаналізовані особливості розвитку інформаційного суспільства України в транзитивних умовах у контексті побудови в ній демократичного суспільства; розглянуті передумови, позитивні і негативні фактори становлення інформаційного суспільства в Україні; виявлені суперечності просування України до глобального інформаційного суспільства;

- обґрунтовані основні напрямки оптимізації інформаційного розвитку України; доведено, що основні завдання щодо формування інформаційного суспільства в Україні повинні бути пов'язані зі створенням розвиненого інформаційного середовища як сукупності технологічних, соціально-політичних, правових, економічних і соціально-культурних компонентів, факторів і умов.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається актуальністю, новизною і сукупністю положень, які виносяться на захист. Результати дослідження складають певну методологічну базу для подальшого теоретичного дослідження соціально-філософських проблем розвитку інформаційного суспільства. Одержані результати можуть бути використані державними органами, громадськими організаціями, іншими суб'єктами соціального процесу в діяльності зі створення умов для формування інформаційного суспільства в Україні. Сформульовані рекомендації можуть також використовуватися в законотворчій діяльності зі вдосконалення правовідносин у сфері інформатизації. Матеріали дослідження можуть стати теоретичною основою для розробки і впровадження деяких тем і спецкурсів з філософії, політології, соціології тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовано на науково-практичних конференціях і читаннях, зокрема, на Міжнародній науковій конференції “Інформаційно-культурологічна і художня освіта: стан і перспективи” (Харків, 2004); науковій конференції молодих учених “Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття” (Харків, 2004); ХІІІ Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях “Демократичні цінності, громадянське суспільство і держава” (Харків, 2005); ХVI Харківських політологічних читаннях “Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства” (Харків, 2005); Міжвузівській науково-практичній конференції “Війна і насильство: минуле та майбутнє (60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні присвячується)” (Харків, 2005).

Матеріали дослідження пройшли апробацію на засіданні кафедри філософії Харківського Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”.

Найважливіші положення і анотації дисертації українською, російською і англійською мовами опубліковані за допомогою мережі Інтернет у телеконференціях (alt.philosophy.debate, relcom.sci.philosophy).

Публікації. Основні результати дослідження знайшли відображення в 10 авторських публікаціях, з них 5 наукових статей, опублікованих у спеціалізованих наукових виданнях, визначених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями, поставленими дисертантом у процесі теоретичної розробки вибраної теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок. Список використаних джерел містить 234 найменування (20 сторінок).

У вступі розкривається актуальність вибраної теми, ступінь розробленості проблеми в зарубіжній і вітчизняній науковій літературі; вказується на зв'язок роботи з науковими програмами і темами; формулюються мета і завдання дослідження; визначається наукова новизна, методи дисертаційного дослідження, практичне значення одержаних результатів і їх апробація, а також публікації дисертанта і структура роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження інформаційного суспільства” з позиції соціально-філософського аналізу характеризується поняття “інформаційне суспільство”, розкривається зміст основних концепцій інформаційного суспільства, а також розглядаються практичні моделі його розвитку на прикладі провідних держав.

У першому підрозділі “Поняття “інформаційне суспільство” і його сутність з позиції соціальної філософії” розкривається зміст даного поняття на основі аналізу основних підходів до визначення інформаційного суспільства, а також таких смислоутворюючих для даного поняття категорій, як категорії “інформація” та “інформатизація”.

Доводиться, що головною передумовою технологічного, економічного, політичного, просторового, культурного підходів до дослідження інформаційного суспільства є переконання, що зміни у сфері інформації, а саме збільшення її обсягу практично в усіх сферах життя, призводить до виникнення якісно нового типу соціального устрою. Вказується, що, незважаючи на свою важливість у виокремленні подальших перспектив світової спільноти як інформаційної, названі підходи є дещо однобічними через акцентування уваги переважно на кількісних характеристиках якої-небудь однієї сфери інформаційного суспільства і неуваги до якісних перетворень соціальної системи.

Підкреслюється, що підхід, який ставить в основу визначення інформаційного суспільства теоретичне знання і якісні зміни, в свою чергу, не зважає на кількісні показники інформаційного суспільства, а значить, теж не може служити єдино вірною методологічною базою для вивчення такого складного комплексного феномена, яким є інформаційне суспільство. Таким чином, аргументується необхідність комплексного визначення інформаційного суспільства.

На основі узагальнення існуючих численних підходів до трактування поняття “інформаційне суспільство”, робиться висновок, що в даний час під ним мається на увазі: 1) суспільство нового типу, що формується в результаті нової глобальної соціальної революції, породженої вибуховим розвитком і конвергенцією інформаційних і комунікаційних технологій; 2) суспільство знання, в якому головною умовою благополуччя людини і держави стає знання, одержане завдяки безперешкодному доступу й умінню працювати з інформацією як з найважливішим соціальним і економічним ресурсом, основним джерелом продуктивності праці і влади; 3) глобальне мережеве суспільство, в якому обмін інформацією не має часових, просторових, політичних меж.

З позицій соціально-філософського аналізу пропонується авторське визначення інформаційного суспільства як якісно нового етапу соціотехнологічної еволюції суспільства, що формується в результаті довгострокових тенденцій попереднього соціально-економічного розвитку, який передбачає збільшення ролі інформації і знань, а також формування і споживання інформаційних ресурсів у всіх сферах життєдіяльності суспільства за допомогою розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, що діють в глобальних масштабах.

Другий підрозділ “Основні концепції інформаційного суспільства” присвячений аналізу базових теорій інформаційного суспільства. Наголошується, що перші концепції інформаційного суспільства зародилися в межах теорії індустріального і постіндустріального суспільства (У. Ростоу, Д. Белл, Е. Тоффлер).

Показується, що в концепціях інформаційного суспільства 1960-х - початку 1980-х рр. домінували технологічні, інфраструктурні й економічні аспекти. Серед ознак інформаційного, або постіндустріального суспільства, називалися: глобальний характер інформації, свобода інформаційних потоків, зростання можливостей збирання, обробки, зберігання, передачі і доступу до інформації, збільшення дії інформації на різні сфери людської діяльності, перехід до нових форм зайнятості, масове поширення інтелектуальної праці, збільшений обсяг і значення наукового знання і інформації, розвиток засобів комунікації, переважання в структурі економіки сфери послуг, науки, освіти, |культури над промисловістю і сільським господарством (Д. Белл, Е. Тоффлер, Й. Масуда, Т. Стоуньєр та ін.).

Доводиться, що гуманітарні аспекти становлення нового суспільства, його соціально-економічні і філософські проблеми почали активно досліджуватися на межі 1980-90-х рр. До теперішнього часу велика частина дослідників пов'язує становлення інформаційного суспільства не стільки з технологічним розвитком і кількістю використовуваної в суспільстві інформації, скільки з її новою якістю і новими характеристиками (М. Кастельс, Ж. Бодрийяр, Т. Шиллер, Ю. Хабермас, Е. Гідденс, Ф. Уебстер, М. Делягін та ін.). Аналіз останніх досліджень інформаційного суспільства свідчить, що більшість авторів погоджуються з тим, що прогрес інформаційно-комунікаційних технологій перетворює суспільство не сам по собі, а завдяки зміні природи і властивостей інформації, яка створюється і поширюється за їх допомогою. Робиться висновок про те, що концепція інформаційного суспільства перетворюється на концепцію суспільства знань, а на перший план, знижуючи значення прогресу інформаційно-комунікаційних технологій, виходить цінність інформації як економічного й інтелектуального ресурсу.

Соціально-філософський аналіз провідних концепцій інформаційного суспільства дозволив констатувати принципову різницю підходів до характеристики даного етапу суспільного розвитку різними дослідниками. Частина з них упевнені, що сьогодні з надр старого суспільства народжується абсолютно новий лад (Д. Белл, Е. Тоффлер, Й. Масуда, Т. Стоуньєр, М. Маклюен, М. Кастельс, Ж. Бодрийяр та ін.). Інша частина дослідників дотримується іншої думки, розглядаючи розвиток інформації в термінах історичних прецедентів і спадкоємності і вважаючи інформаційне суспільство логічною похідною від колишньої системи, сучасною стадією постіндустріального капіталістичного суспільства (Т. Шиллер, Е. Гідденс, Ю. Хабермас).

У третьому підрозділі “Практичні моделі розвитку інформаційного суспільства” наголошується, що рух до інформаційного суспільства, будучи стратегічною метою розвитку, є загальною тенденцією для розвинених країн і країн, що розвиваються. Аргументується, що глобальне інформаційне суспільство формується локально, в різних країнах цей процес йде з різною інтенсивністю і особливостями, оскільки має національно детермінований характер. Передбачається існування в майбутньому декількох типів інформаційного суспільства, ключовими критеріями при визначенні яких може служити рівень можливості доступу до інформації всіх членів суспільства, ступінь інформатизації суспільства, макроекономічна політика і концепція держави в контексті формування інформаційного суспільства, особливості національної культури і менталітету. Виходячи з даних критеріїв, виокремлені дві основні практичні моделі розвитку інформаційного суспільства: західна, в межах якої співіснують північноєвропейська й американська моделі, і східна.

У результаті аналізу цих моделей доводиться, що розвиток інформаційного суспільства завжди ґрунтується на плідній взаємодії держави, приватного сектора і громадянського суспільства, хоча співвідношення їх активності і ролі може бути різним.

Указується, що наочним прикладом успішного втілення в життя ідеї інформаційного суспільства служать його практичні моделі, що реалізовуються у країнах Північної Європи, США, Японії, Китаї, Сінгапурі та ін. Наголошується, що розвиток інформаційного суспільства в цих країнах визнаний пріоритетом державної політики. На прикладі даних країн розглядаються особливості реалізації практичних моделей інформаційного суспільства. Показується, що країни Північної Європи, де створена найсучасніша інфраструктура інформаційних технологій, характеризує регуляторна державна політика, спрямована на розвиток високотехнологічного інформаційно-комунікаційного середовища, лібералізацію внутрішніх телекомунікаційних ринків, інформатизацію сфери освіти, створення умов рівного доступу до Інтернету, а також використання досягнень інформаційно-комунікаційних технологій у сферах державного управління, охорони здоров'я і культури.

Доводиться, що американський шлях формування інформаційного суспільства визначається загальною моделлю соціально-економічного розвитку, в якій в умовах повної лібералізації ринку інформаційно-телекомунікаційних технологій, розвитку інформаційних супермагістралей і їх соціальної орієнтації, функції держави зводяться до мінімуму, а діяльність приватних осіб до максимуму.

Представники східної моделі розвитку інформаційного суспільства прагнуть розробити альтернативний західному підхід, який базується на утвердженні власних ціннісних орієнтацій відносно індустріалізації, інформатизації і соціального розвитку, в основі якого лежать співпраця держави і ринку, спроби встановити зв'язок між традиційними цінностями і соціальними змінами, що відбуваються.

У другому розділі “Структурні основи інформаційного суспільства” виокремлюються й аналізуються політико-правові, економічні і соціально-культурні основи глобального інформаційного суспільства, а також робиться акцент на глобальному контексті розгортання інформаційних процесів. Указується, що трансформація інформаційно-комунікаційних технологій в єдину світову систему комунікацій стала однією з передумов процесу глобалізації, змістом якого є посилення взаємозв'язку національних економік і культур, політичних і соціальних систем.

У першому підрозділі “Політико-правові основи інформаційного суспільства” аргументується, що в контексті глобалізації надзвичайно актуалізується питання про роль національної держави у формуванні і розвитку глобального інформаційного суспільства. Доводиться, що держава відіграє провідну роль каталізатора і координатора змін, що відбуваються в інформаційному середовищі, шляхом розробки і реалізації державної інформаційної політики, що передбачає вирішення комплексу правових, економічних, технологічних, соціальних, культурних, етичних та ін. питань і реалізується на національному і міжнародному рівнях.

Відзначається діалектична єдність регуляторної функції держави у сфері становлення і розвитку інформаційного суспільства і дії інформаційної сфери на державу. Доводиться, що з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, що зумовили принципово новий характер інформаційної взаємодії суспільства і держави, а також сприяли вдосконаленню демократичних процедур і створенню відкритої для діалогу з громадянами прозорої вертикалі влади (проект електронного уряду), ідеї формування ефективного громадянського суспільства набувають необхідної для своєї реалізації бази.

Здійснюється докладний аналіз основних етапів формування міжнародної інформаційної політики, що дозволило простежити певну тенденцію міжнародної політичної думки щодо розвитку інформаційного суспільства - від загальних декларацій необхідності його створення і визначення його загальних принципів (Брюссельська конференція країн великої “сімки” в 1995 р.) до визначення основних аспектів і конкретних напрямків щодо реалізації інформаційного суспільства, які мають принципове значення для розробки національних стратегій, у тому числі і для української національної стратегії розвитку інформаційного суспільства (Програми “Електронна Європа” та “Електронна Європа-2005”, Окінавська Хартія 2000 р., “Декларація Принципів” і “План дій”, прийняті на Всесвітньому Самміті з питань Інформаційного суспільства, 2003-2005 рр.).

У другому підрозділі “Економічні основи інформаційного суспільства” указується на якісну трансформацію економічних відносин, що дозволяє говорити про становлення постіндустріального і постекономічного суспільства знань.

Фактором, що визначає розвиток сучасної економіки, визнається її інформатизація. У світовій економіці збільшується роль і вага інформаційної індустрії і сфери послуг. Інформація стає вирішальним засобом і провідним предметом праці, що дозволяє зробити висновок про виокремлення нової сфери діяльності - виробництва інформації як четвертого великого етапу суспільного розподілу праці (після виокремлення скотарства, ремісництва, торгівлі), а також свідчить про появу інформаційної економіки, в якій визначальним є інтелектуальний потенціал суспільства, а інформація і знання стають найважливішим ресурсом разом із працею, капіталом і природними ресурсами.

Доводиться, що зміна природи виробничих факторів зумовлює трансформацію економічних відносин. Основу колишніх економічних відносин складала приватна власність, що існує лише в умовах матеріальності головних атрибутів виробничого середовища, якими можна було володіти через можливість їх фізичного привласнення. Зі втратою засобами виробництва і предметами праці свого матеріального змісту (інформація безмежна в часі і просторі, її можна нарощувати нескінченно) змін зазнають відносини власності, товарно-грошові відносини, відносини вартості й інші атрибути традиційної економіки.

Як визначальні економічні основи інформаційного суспільства виокремлюються: поєднання індустріального і постіндустріального типів розвитку, використання інформації як унікальної виробничої сировини, засобу і предмету праці, зростання галузей сфери послуг, заперечення трудової теорії вартості, формування єдиного глобального ринку і поширення транснаціональних компаній, технологічна й економічна конвергенція, що зростає, значне зниження питомих витрат виробництва, інноваційний тип розвитку і швидка динаміка (мінливість), можливість гнучкої модифікації виробничих систем, віртуалізація економічного простору.

У третьому підрозділі “Соціокультурні основи інформаційного суспільства” аналізуються найважливіші характеристики соціокультурної сфери інформаційного суспільства, серед яких автор виокремлює роль інформації і комунікації, що зростає; інтелектуалізацію діяльності людини; зростання ролі знання й освіти; необхідність навчання впродовж всього життя; формування класу інтелектуалів; посилення творчого начала людини; маніпулювання свідомістю; появу нового мотиваційного інструментарію; прискорений розвиток соціального капіталу і зростання ступеня взаємодії людей один з одним; зміну характеру соціальних суперечностей, які в інформаційному суспільстві переносяться з середовища власності на засоби виробництва до сфери здатності до виробництва і споживання інформаційних благ; віртуалізацію соціального простору; поширення зразків масової культури.

Зазначається, що становлення інформаційного суспільства має дві тенденції: з одного боку, взаємопроникнення культур, зміна традиційної складової життя людини, перш за все, у сфері повсякденності, і з іншого - стимулювання адаптаційних захисних механізмів культури перед загрозою глобальної уніфікації і “вибух” етнічної і національної ідентичності як захисної реакції на уніфікацію і нестабільність соціального середовища.

Констатується, що інформаційне суспільство забезпечує зростання освітнього, професійного, культурного рівня людини; перетворення людини економічної на людину творчу. Людина стає не тільки метою і мірилом суспільного розвитку, але і його визначальним фактором. При цьому вказується, що під впливом інформаційного середовища в системній тріаді “біо-трудо-соціо”, що представляє людину, провідні позиції посідає людина-“соціо” особистісне, нематеріальне, інформаційне начало людини.

Третій розділ дисертації “Проблемне поле і перспективи становлення і розвитку інформаційного суспільства в сучасній Україні” присвячений аналізу особливостей розвитку українського інформаційного суспільства в перехідних умовах і обґрунтуванню напрямів оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні.

У першому підрозділі “Особливості становлення українського інформаційного суспільства” розглядаються специфічні характеристики, властиві українському суспільству, що перебуває в умовах одночасного переходу від тоталітарної до демократичної політичної системи і від індустріального суспільства до інформаційного. Підкреслюється важливість формування інформаційного суспільства як умови створення демократичної, правової держави й інтеграції у світовий інформаційний простір.

Вирішальними факторами у становленні і розвитку інформаційного суспільства України визнаються перехідний характер соціальної, економічної і політичної національної дійсності і глобальні тенденції розвитку інформаційної сфери.

Доводиться, що особливостями становлення і розвитку українського інформаційного суспільства є: транзитивний характер соціальної, політичної і економічної систем, що припускає невизначеність, суперечність і динамічність розвитку українського інформаційного сектора; формування інформаційного суспільства в контексті демократизації суспільної системи й інтеграції країни в глобальну світову спільноту; необхідність державного регулювання; комунікативний характер соціальної структури, що передбачає вільний обмін інформацією; наявність ряду передумов (високий науковий, освітній, професійний і культурний потенціал; стійкий розвиток секторів інформаційного ринку; розширення мережі стаціонарного телефонного і мобільного зв'язку; інформатизація сфери державного управління і фінансів; формування інформаційної політики на державному рівні та ін.) і проблем становлення і розвитку інформаційного суспільства (соціальна й економічна нестабільність, недостатній розвиток інформаційної інфраструктури, затяжний і хаотичний характер розвитку нормативно-правової бази інформаційної сфери та ін.). При цьому підкреслюється, що описані процеси відбуваються стихійно і неузгоджено, а рівень розвитку інформаційного суспільства в Україні порівняно зі світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу і можливостям України.

У другому підрозділі “Теоретичне обґрунтування оптимізації становлення і розвитку інформаційного суспільства в Україні” обґрунтовані способи оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні. Зазначається, що процес переходу до інформаційного суспільства пов'язаний зі створенням розвиненого інформаційного простору як сукупності технологічних, політико-правових, економічних і соціально-культурних умов, за яких інформація і знання стають реальним ефективним ресурсом соціально-економічного і духовного розвитку країни, а також при активній співпраці всіх гілок влади, приватного бізнесу, громадських організацій, і використанні міжнародного досвіду з його екстраполяцією на специфіку українського соціуму.

Пропонується зосередити увагу на таких напрямах оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні: 1) політико-правовому, що передбачає визнання розвитку інформаційного суспільства пріоритетним напрямом державної політики, умовою виходу країни з економічної і політичної кризи; розробку й удосконалення інформаційного законодавства й інституційного забезпечення; формування і реалізацію національної стратегії розвитку інформаційного суспільства, реалізацію проекту електронного уряду; 2) економічному, що передбачає створення сприятливого економічного середовища, стимулювання вироблення інформаційних товарів і послуг державною політикою; 3) технологічному, що передбачає розвиток інформаційної інфраструктури шляхом створення і розвитку національної і регіональних інформаційних систем, мереж і електронних ресурсів; розвиток українського сегменту мережі Інтернет; створення конкурентноспроможних інформаційно-комунікаційних технологій, засобів інформатизації, комп'ютерних програм; поширення широкосмугових цифрових технологій; 4) соціальному, спрямованому на розвиток соціального і людського капіталу, забезпечення загального доступу до інформаційних ресурсів, лібералізацію засобів масової інформації; 5) культуротворчому, що передбачає створення загальнодоступних національних ресурсів, заощадження національної спадщини України шляхом створення електронних бібліотек і баз даних, а також формування етики інформаційних відносин.

У висновках підводяться підсумки дослідження, робляться теоретичні узагальнення і висновки, пропонуються практичні рекомендації.

1. Інформаційне суспільство є сучасним станом цивілізаційного розвитку, сутність якого полягає у збільшенні масштабів створення, накопичення, передачі, обробки і використання інформації, а також у збільшенні впливу інформаційно-комунікаційних технологій на всі сфери сучасного суспільства.

2. Проведений теоретико-методологічний аналіз основних концепцій інформаційного суспільства свідчить про відсутність єдиної методологічної бази для його вивчення, про еволюцію наукової думки від визначення інформаційного суспільства як постіндустріального до формування концепції суспільства знання, а також про необхідність комплексного системного аналізу інформаційного суспільства з урахуванням кількісних і якісних трансформацій.

3. Рух до інформаційного суспільства є загальною тенденцією для розвинених країн і країн, що розвиваються. Глобальне інформаційне суспільство формується локально, його розвиток має національно детермінований характер. Компаративний аналіз практичних моделей переходу до інформаційного суспільства розвинених країн Європи, Північної Америки і Азії дозволив виокремити західну і східну моделі розвитку інформаційного суспільства і зробити висновок про важливість використання Україною їх позитивного досвіду в інформаційній сфері.

4. Зростаюча роль інформаційно-комунікаційних технологій, інформації і знання зумовили появу різноманітних суперечливих тенденцій в сучасному суспільстві. Проведений соціально-філософський аналіз дозволив виокремити структурні основи інформаційного суспільства і зробити певні висновки.

До політико-правових основ інформаційного суспільства належать: процеси демократизації і становлення громадянського суспільства; регуляторна діяльність держави шляхом розробки і реалізації національної і міжнародної державної інформаційної політики й інформаційного права; процеси інформатизації органів державної влади; діяльність недержавних структур, що сприяють розвитку інформаційного суспільства.

Найважливішими економічними основами інформаційного суспільства є: формування інформаційної економіки, основу якої складають інформаційні засоби виробництва, товари і послуги; поєднання індустріального і постіндустріального типів розвитку; використання інформації і знань як унікального предмету і засобу виробництва; зростання сектору послуг; заперечення трудової теорії вартості; поява транснаціональних компаній і єдиного глобального ринку; технологічна й економічна конвергенція; інноваційний тип розвитку; динамічність виробництва; віртуалізація економічного простору.

Для соціокультурних основ інформаційного суспільства характерна інтелектуалізація діяльності людини, зростання її творчого начала; криза духовності і поширення гуманістичних цінностей; зростання класу “інтелектуалів”; перенесення соціальних суперечностей у сферу здатності до інформаційного виробництва; посилення інформаційного начала “соціо” в тріаді “біо-трудо-соціо”, яка репрезентує людину; зростання освітнього, професійного і культурного рівня людини; розвиток соціального капіталу; посилення індивідуалістичного начала; віртуалізація соціокультурної сфери; поширення масової культури; взаємопроникнення культур в умовах глобалізації і “вибух” етнічної і національної ідентичності.

5. Становлення інформаційного суспільства в Україні виступає умовою демократичного розвитку й інтеграції країни у світовий інформаційний простір і детермінується глобальними тенденціями розвитку інформаційної сфери і специфічними умовами переходу від тоталітарної політичної системи до демократичної правової держави. До особливостей становлення і розвитку українського інформаційного суспільства належать: транзитивний характер українського соціуму, що припускає невизначеність, суперечність і динамічність розвитку; формування інформаційного суспільства в контексті демократизації суспільної системи й інтеграції країни в глобальну світову спільноту; необхідність державного регулювання; комунікативний характер соціальної структури; наявність ряду передумов і проблем при становленні інформаційного суспільства.

6. Перспективи формування інформаційного суспільства в Україні пов'язані зі створенням розвиненого інформаційного середовища як сукупності технологічних, політичних, правових, економічних і соціально-культурних компонентів, факторів і умов. Серед напрямів оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні можна виокремити політико-правовий, економічний, технологічний, соціальний, культуротворчий.

інформаційний безпека суспільство глобалізація

Література

1. Даніл'ян В.О. Інформаційне суспільство: базові концепції аналізу // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХУПС, 2005. - Вип. 2 (23). - С. 131-138.

2. Даніл'ян В.О. Соціально-філософський аналіз феномена інформації // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. - Київ-Полтава, 2005. Вип. 13. - С. 79-87.

3. Даніл'ян В.О. Деякі тенденції розвитку інформаційного суспільства на наприкладі провідних держав // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХУПС, 2005. - Вип. 3(24). - С. 157-163.

4. Даніл'ян В.О. Глобальне інформаційне суспільство: культура і людина // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. - Київ-Полтава, 2005. Вип. 14. - С. 67-79.

5. Даніл'ян В.О. Деякі проблеми та особливості розвитку інформаційного суспільства в Україні // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. - Харків: ХАІ, 2005. - № 3. - С. 74-78.

6. Данильян В.О. Інформатизация как стратегия развития общества в условиях глобализации // Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан і перспективи: Матеріали міжнародної наукової конференції. - Харків: ХДАК, 2004. - С. 99-100.

7. Даніл'ян В.О. Інформаційне суспільство: етапи розвитку та формування // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття: Матеріали наук. конф. молодих учених. -Харків: ХДАК, 2004. - С. 37-38.

8. Даніл'ян В.О. Державна інформаційна безпека в умовах глобалізації // Війна і насильство: минуле та майбутнє (60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні присвячується) / Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. - Харків: АЦЗУ, 2005. - С. 21-22.

9. Даніл'ян В.О. Держава в контексті глобального інформаційного простору // Демократичні цінності, громадянське суспільство і держава / Матеріали ХІІІ Харківських міжнародних Сковородинівських читань. - Харків: ТОВ “ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС”, 2005. - С. 188-190.

10. Даніл'ян В.О., Даніл'ян Г.П. Інформаційна революція та єтнонаціональні аспекти культури в умовах глобалізації // Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства: Збірник наукових тез (за матеріалами ХVІ Харківських політологічних читань). - Харків: НЮАУ, 2005. - С. 170-173.

Размещено на Allbest.ru