Проблеми і потреби самотніх людей похилого віку в Зіньківському районі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему: “Проблеми і потреби самотніх людей похилого віку в Зіньківському районі”



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Характеристика основних напрямів дослідження об'єкту в літературі

1.2 Інтерпретація понять об'єкту та предмету дослідження на основі розглянутих теоретичних джерел

1.3 Системний аналіз структури, чинників та процесу розвитку об'єкта дослідження

1.4 Визначення гіпотези дослідження

1.5 Завдання дослідження та методи їх вирішення

1.6 Загальна характеристика генеральної сукупності та визначення обсягу та способу формування вибіркової сукупності

1.7 Опис технології проведення дослідження

РОЗДІЛ ІІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Соціально-демографічні характеристики опитаних

2.2 Викладення даних дослідження відповідно до завдань дослідження

2.3 Висновки відповідно до завдань дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Проблеми соціальної роботи з людьми похилого віку в даний час знаходяться в центрі уваги багатьох соціальних інститутів, соціальних і дослідницьких програм, спрямованих на забезпечення прийнятного рівня життя літніх людей. Дані демографічного прогнозу свідчать про постійне зростання кількості осіб похилого віку в загальній структурі населення нашої держави. Сьогодні кожний п'ятий житель України досяг 60-річного віку. Число людей 65 років і старших, котрі у 1994 році складали 14%, у 2025 році збільшиться до 21%[14].

Проблема людей похилого віку є активним вивченням психологів, соціальних педагогів, філософів, медиків. Специфікою дослідження проблем і потреб людей похилого віку займається велика когорта науковців, серед яких можна назвати: Е. І. Холостову, В. М. Шахрая, Л. Т. Тюптю, І. Д. Звєрєву, А. І. Капську, І. Г. Зайнишева, Р. Ануфрієва, О. Білий, Т. Букіна, В. Зайцева, Г. Зозуля, Н. Ковальова, Т. Козлова , М. Комли, Г. Абрамової, М. Александрової, Б. Ананьєва, Л. Анциферової, Р. Кароль, В. Фролькіс, І. Аршавський, Н. Аринчин, Л. Бороздіна, О. Молчанова, Т. Волкова, О. Бодальова, Л. Лук'янової, Г. Майбороди.

Вагомий внесок у вивчення проблеми людей похилого віку зробили українські науковці школи О. Богомольця, І. Мечникова, В. Фролькіса, які досліджували вплив соціальних, психологічних та біологічних чинників на особистість людини похилого віку

Розглядаючи сучасні проблеми людей похилого віку, доводиться, на жаль, констатувати, що рівень соціальної роботи і та система соціальних служб, що діють сьогодні в Україні, неспроможні вирішити шквал негараздів, що супроводять життя цієї категорії українського суспільства.

В сучасних умовах життя люди похилого віку мають справу з багатьма проблемами, а саме: матеріальними, економічними, побутовими та психологічними, які ставлять їхнє життя на рівень виживання. Дані проблеми виникають тому, що більшість людей похилого віку залишаються самотніми, відчувають труднощі через відсутність підтримки від близьких людей, стають хворобливими, немічними.

Соціальна політика в країні є недосконалою і не в змозі задовольнити всі потреби людей похилого віку. Проблеми осіб даної вікової категорії населення є актуальними і потребують невідкладного вирішення з боку держави, суспільства та оточуючих людину похилого віку осіб.

Об'єктом дослідження є життєдіяльність самотніх людей похилого віку в Зіньківському районі.

Предметом дослідження є проблеми і потреби самотніх людей похилого віку.

Метою дослідження є обґрунтування проблем і потреб самотніх людей похилого віку та розробка рекомендацій щодо їх вирішення.

Завдання курсової роботи:

· за допомогою теоретичного аналізу визначити характеристики, структуру та чинники розвитку і формування потреб і проблем життєдіяльності самотніх людей похилого віку в Зіньківському районі;

· теоретично обґрунтувати методику дослідження;

· на основі емпіричних даних розкрити проблеми і потреби самотніх людей похилого віку;

· розробити рекомендації щодо соціальної роботи, яка здійснюється працівниками територіального центру, спрямованої на вирішення проблем і потреб життєдіяльності самотніх людей похилого віку в Зіньківському районі.

Методи дослідження:

· Опитування (через особистісне інтерв'ю з людиною похилого віку);

· Спостереження;

· Аналіз документів (аналіз даних Зіньківського територіального центру соціального обслуговування, та даних що отримали впродовж попередніх методів).

Проблеми і потреби самотніх людей похилого віку досліджувалися і досліджуються переважно на глобальному рівні, тобто на світовому рівні, держави чи обласного центру. Але це не достатньо, адже для біль точних даних потрібно свої дослідження розпочинати з окремих населених пунктів і районів і вже ці дані покласти в основу глобальних досліджень.

Дане дослідження практично значуще для соціальної роботи з самотніми людьми похилого віку. Воно біль конкретно на місцевому рівні розкриває проблеми і потреби з якими в продовж життя зустрічаються самотні люди похилого віку. На основі цього дослідження можна і потрібно розробити рекомендації щодо соціальної роботи з людьми похилого віку в певній місцевості (в Зіньківському районі).

соціальний потреба самотній похилий



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Характеристика основних напрямів дослідження об'єкту в літературі

Дослідженням розвитку і формування потреб і проблем людей похилого віку займаються різні науковці серед яких можна назвати: Е. І. Холостову, В. М. Шахрая, Л. Т. Тюптю, І. Д. Звєрєву, А. І. Капську, І. Г. Зайнишева та ін.

Е. І. Холостова у своїх дослідженнях розглядає життєдіяльність людей похилого віку впродовж усього життя, описує похилий вік як соціальну проблему, аналізує ставлення до даної вікової групи в суспільстві, сім'ї та близькому оточенні.

Висвітлює основні проблеми, з якими зіштовхуються особи даного вікового прошарку. А саме генезис відношення до цих людей в суспільстві, проблеми самотності, пенсійного забезпечення, життєвого рівня, соціального обслуговування і нормативно-правові основи соціальної підтримки людей похилого віку [5].

В. М. Шахрай стверджує, що люди похилого віку є соціальною спільністю, яка має притаманні для неї особливості, переконання та досвід, і бере участь у житті суспільства. Розглядає теорії старості та принципи соціальної роботи з людьми похилого віку.

Шахрай розглядає дві основні форми участі в житті суспільства літньої людини: політична і добровольча (волонтерська). Висвітлює технології роботи з людьми похилого віку адже вони найперше попадають в групу високого ризику, стають надто залежними від медичних, економічних послуг і особливо потребують соціально-психологічної підтримки [6].

Л. Т. Тюптя аналізує сприйняття людей похилого віку суспільством та стереотипи, які склались відносно них. Ряд досліджень показали, що установки щодо старих людей нерідко амбівалентні, внутрішньо протилежні. Їх часто вважають і мудрими, і не сповна розуму; добродушними та буркотунами, завжди чимось невдоволеними; такими, що виявляють турботу про оточення, і байдужими, некомунікабельними.

Розглядає підготовку людини до настання похилого віку та прийняття нею статусу людини похилого віку. Також висвітлює тиск з боку осіб, які отримують догляд, тобто престарілих, і навпаки [4].

І. Д. Звєрєва досліджує рівні, на яких здійснюється соціальна робота з людьми похилого віку та принципи цієї діяльності. Науковець стверджує, що головним у роботі з даною віковою групою є залучення їх до «соціальної самодіяльності» і розроблення відповідних програм. Стверджує що літні люди підпадають під такі небезпеки (проблеми): алкоголізм, паління, самітність, суїцид, занедбаність, хвороби, убогість [1].

А. І. Капська розглядає напрями та завдання соціальної роботи з людьми похилого віку, а також проблеми самотності в цей період. Аналізує соціальний захист людей похилого віку та напрями його здійснення.

Соціальний захист вона розуміє як комплекс економічних, соц-іальних і правових гарантій для гро-мадян літнього і старечого віку, що базується па принципах людинолюб-ства й милосердя з боку держави стосовно членів суспільства, які цього потребують [2].

І. Г. Зайнишев розглядає проблему старіння як соціальний феномен ХХ ст., висвітлює складові елементи соціальної політики відносно людей похилого віку, описує діяльність і призначення закладів соціального обслуговування людей похилого віку.

Зайнишев розкриває фізіологічні і психологічні зміни які виникають внаслідок старіння і проблему зі здоров'ям як наслідок цих змін, також досліджує рівень захищеності і рівень життєвого забезпечення людей похилого віку [3].

Дослідженням проблем людей похилого віку, зокрема психологічних аспектів, присвячені праці Г. Абрамової, М. Александрової, Б. Ананьєва, Л. Анциферової, Р. Кароль та ін. Вплив біологічного чинника на процес старіння досліджували В. Фролькіс, І. Аршавський, Н. Аринчин; особливості самооцінки в пізньому віці розкривають Л. Бороздіна, О. Молчанова; соціально-психологічні проблеми дорослості представлені в працях Т. Волкова, О. Бодальова, Л. Лук'янової, Г. Майбороди.

Вагомий внесок у вивчення проблеми людей похилого віку зробили українські науковішколиО. Богомольця, І. Мечникова, В. Фролькіса, які досліджували вплив соціальних, психологічних та біологічних чинників на особистість людини похилого віку [10].

1.2 Інтерпретація понять об'єкту та предмету дослідження на основі розглянутих теоретичних джерел

Поняття «Людина похилого віку» в Україні стійко асоціюється з віком виходу особи на пенсію, який згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» становить 55 років для жінок і 60 - для чоловіків [8].

Літня людина (людина похилого віку, стара людина) - це особистість, яка пройшла періоди розвитку та перебуває на завершальному етапі свого життя, коли відбуваються зміни на фізіологічному, психологічному та соціальному рівнях, що призводить до акцентуації певних рис характеру [10].

Старіння - руйнівний процес, що протікає в результаті наростаючої з віком дії зовнішніх і внутрішніх факторів, що ушкоджують і призводять до недостатності фізіологічні функції організму [9].

Старість - заключний період вікового індивідуального розвитку (онтогенезу), що наступає закономірно[9].

Проблема - складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження[13].

Потреби - це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення[13].

Самотність - соціально-психологічне явище, емоційний стан людини, пов'язане з відсутністю близьких, позитивних емоційних зв'язків з людьми та / або зі страхом їх втрати в результаті вимушеної або має психологічні причини соціальної ізоляції[12].

Соціальний захист - це комплекс економічних, соціальних і правових гарантій для гро-мадян літнього і старечого віку, що грунтується на принципах людинолюбства й милосердя з боку держави у ставленні до тих членів суспільства, які цього потребують [6].

Підтримка - це допомога, необхідна старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності [9].

Соціальна допомога людям похилого віку -- це забезпечення у грошовій чи натуральній формах, у вигляді послуг чи пільг, які нада-ються із врахуванням законодавче закріплених державою соціаль-них гарантій із соціального забезпечення[13].

1.3 Системний аналіз структури, чинників та процесу розвитку об'єкта дослідження

Зміна соціального статусу людини в старості, викликане перш за все припиненням або обмеженням трудової діяльності, трансформацією ціннісних орієнтирів, самого способу життя і спілкування, а також виникненням різних утруднень як у соціально-побутової, так і в психологічній адаптації до нових умов, диктує необхідність вироблення і реалізації специфічних підходів, форм і методів соціальної роботи з людьми похилого віку.

До проблем в старості і їх визначення, вчені і практики підходили і підходять з різних точок зору біологічної, фізіологічної, психологічної, функціональної, хронологічної, соціологічної та інших. А звідси і специфіка вирішення проблем суспільного і соціального стану, ролі і місця в родині, а організації соціального забезпечення та обслуговування, соціальної реабілітації, соціального піклування над літніми людьми і так далі. Не можна забувати і про те, що процес старіння в окремих груп населення та індивідів відбувається далеко неоднаково.

З переходом у категорію літніх людей, пенсіонерів, часто докорінно змінюється не тільки взаємини людини і суспільства, а й такі ціннісні орієнтири, як сенс життя, щастя, добро і зло та інше. Змінюється і сам спосіб життя, розпорядок дня, цілі і завдання, коло спілкування.

З віком змінюється ціннісна ієрархія самооцінок. Літні люди приділяють менше уваги своїй зовнішності, зате більше - внутрішнього та фізичному стану. Змінюється часова перспектива літніх людей. Відхід у минуле типовий лише для людей похилого віку, решта більше думають і говорять про майбутнє. У свідомості літньої людини найближче майбутнє починає переважати над віддаленим, коротше стають особисті життєві перспективи. Ближче до старості час здається більш швидкоплинним, але менш заповненим різними подіями. При цьому люди, які беруть активну участь в житті, приділяють більше уваги майбутньому, а пасивні - минулому. Перші, тому, більш оптимістичні і більше вірять у майбутнє.

Але вік все-таки є вік. Старість приносить із собою і зміну звичних життєвих стандартів, і хвороби, і важкі душевні переживання. Літні люди опиняються на узбіччі життя. Мова йде не тільки і не стільки про матеріальні труднощі (хоча і вони грають істотну роль), скільки про труднощі психологічного характеру. Вихід на пенсію, втрата близьких і друзів, хвороби, звуження кола спілкування і сфер діяльності - все це веде до збіднення життя, догляду з неї позитивних емоцій, почуття самотності та непотрібності. Ситуація, однак, така, що зі зростанням тривалості життя і зниженням народжуваності значну частину населення складають люди похилого віку і, отже, є необхідність спеціальної організації допомоги літній людині.

Старість у реальному житті - це найчастіше такий період, коли необхідна допомога і підтримка, щоб вижити. Така основна дилема. Почуття власної гідності, незалежність і допомогу, що заважає здійсненню цих почуттів, приходять до трагічного протиріччя. Можливо в кінці кінців доведеться відмовитися від своєї незалежності, самостійності, адже продовження життя - достатня нагорода за таку відмову.

Життя самотніх людей похилого віку переважно не багате на різноманітні події. Здебільшого підготовка до приходу лікаря, відвідини магазину заповнюють увесь день. Те, що в молодості здавалося незначним епізодом, стає подією.

У похилому віці реальність старіння тягне за собою багато причин самотності. Вмирають старі друзі, і хоча їх можна замінити новими знайомими, думка, що ти продовжуєш своє існування, не є достатньою розрадою. Дорослі діти віддаляються від батьків, іноді лише фізично, але частіше з емоційної потреби бути самим собою і мати час і можливість займатися власними проблемами і взаєминами. Зі старістю приходять побоювання і самотність, викликане погіршенням здоров'я і страхом смерті.

З метою найкращого пристосування до середовища людина повинна мати і того, до кого він особисто прив'язаний, і широку мережу друзів. Дефіцит кожного з цих різних типів відносин може призвести або до емоційного, або до соціального самотності.

Тенденції до прогресуючого наростання самотності в похилому і старечому віці в даний час і в майбутньому загострюють цю проблему, роблять важливим поглиблене її дослідження силами не тільки медиків, а й соціологів, демографів, економістів, психологів.

1.4 Визначення гіпотези дослідження

Гіпотеза: основними проблемами людей похилого віку є: матеріальні, економічні, побутові та психологічні; людина похилого віку має такі потреби: в здоров'ї та харчування, в соціальному забезпеченні, в житлі та достатніми умовами життя, забезпечення доходу і зайнятості, в захисті прав і свобод, в матеріальній і економічній підтримці.

Похідні гіпотези:

· проблеми і потреби людей похилого віку залежать від їх особистісного ставлення до старіння, їх фізіологічних обмежень;

· проблеми і потреби пов'язані з емоційною сферою людини у старості, в задоволеністю життям у старості;

· на формування проблем і потреб людини похилого віку впливає значення сім'ї людини, і її значення для сім'ї;

· при профілактиці збільшення проблем і потреб в людей похилого віку потрібно враховувати індивідуальність особи і її оточення.

1.5 Завдання дослідження та методи їх вирішення

Завданнями дослідження є:

1. Визначити проблеми та потреби самотніх людей похилого віку;

2. Дослідити залежність проблем і потреб від індивідуальних особливостей особистості;

3. Відмінності застосування територіальним центром соціального обслуговування окремих форм та технологій соціальної роботи в залежності від особистісних особливостей самотньої людини похилого віку.

Ці завдання будуть вирішуватись такими методами як:

1. Опитування (через структуроване інтерв'ю з людиною похилого віку і її сім'єю, комп'ютерне, телефоном чи поштою).

2. Спостереження.

3. Аналіз документів (аналіз даних територіального центру соціального обслуговування).



1.6 Загальна характеристика генеральної сукупності та визначення обсягу та способу формування вибіркової сукупності

Генеральною сукупністю даного дослідження є всі самотні люди похилого віку в Зіньківському районі, тобто всі жінки старше 55 років і чоловіки старше 60 років, що близько 3845 осіб, зних на обліку в територіальному центрі соціального обслуговування самотніх громадян похилого віку знаходиться 3710 осіб, 2078 жінок і 1632 чоловіків.

Вибіркова сукупність склала 20 осіб, з них 12 жінок і 8 чоловіків похилого віку які живуть самотньо в Зіньківському районі у період проведення дослідження. Способом формування даної вибірки був власне випадковий відбір.

1.7 Опис технології проведення дослідження

Дане дослідження проводилося в три етапи:

Перший етап - підготовчий. На даному етапі відбулося звернення до Зіньківського територіального центру соціального обслуговування самотніх громадян похилого віку для отримання інформації, щодо осіб які знаходяться там на облікові, була визначена вибіркова сукупність, складено гайд інтерв'ю (див. Додаток А).

Другий етап - основний. Було проведено опитування, шляхом структурованого інтерв'ю, осіб які увійшли до сукупної вибірки і відповідно отримано потрібні дані для дослідження.

Третій етап - аналіз, інтерпретація даних. Всі дані які були отриманні в ході інтерв'ювання проаналізували і складено відповідні висновки щодо завдань дослідження.



РОЗДІЛ ІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Соціально-демографічні характеристики опитаних

В ході проведення дослідження було опитано 20 осіб які дали згоду і проявили активну участь в ньому. Респондентами були люди похилого віку які проживають самотньо, в яких не має рідних які б допомагали чи проживали разом з ними, або мають рідних які проживають в іншому населеному центрі і не в змозі чи не бажають допомагати. В дослідженні брали учать люди віком від 55 років, з них 12 жінок і 8 чоловіків що проживають на території Зіньківського району.

2.2 Викладення даних дослідження відповідно до завдань дослідження

В сучасних умовах життя люди похилого віку зіштовхуються з багатьма проблемами, а саме: матеріальними, економічними, побутовими та психологічними, які ставлять їхнє життя на рівень виживання. Дані проблеми виникають тому, що більшість людей похилого віку залишаються самотніми, відчувають труднощі через відсутність підтримки від близьких людей, стають хворобливими, немічними.

Однією з ключових проблем життєдіяльності людей похилого віку є самотність, де спостерігаються зменшення зв'язків, пов'язаних із виходом на пенсію, відокремленням дітей, а надалі, з остаточним уходом із життя друзів і рідних, постійне відчуття покинутості, марності і непотрібності свого існування.

Також люди похилого віку зіштовхуються з проблемою дозвілля. Як правило з виходом на пенсію-різко знижується рівень доходів, зменшується фізичні і духовні сили, а вільного часу стає більше. Втім, несприятливі умови і низька якість життя в сукупності з низькими доходами змушують пенсіонерів турбуватися, в першу чергу про задоволення повсякденних потреб, а духовні і культурні потреби відсуваються на другий план. Все це значною мірою обумовлює їхнє незадоволення життям.

Проблема дозвілля у багатьох літніх людей виникає, коли рівень мінімального матеріального стану є вже досягнутим.

Основна проблема, з якою зустрічаються люди похилого віку - це ізоляція від суспільства. Вона виражається в тому, що такі люди -- самотні, їх нема кому доглянути, допомогти по господарству, купити продукти харчування. Багатьом з них не вистачає звичайного людського спілкування. Інваліди, які обмежені в русі, одинокі, пристарілі не завжди можуть дожити свій вік в територіальних центрах для людей обмежених в русі, сліпих, одиноких пристарілих, які існують при відділах соціального захисту населення в районах, оскільки там відсутні ліжко-місця.

В похилому віці реальність старіння веде за собою самотність. Вмирають старі друзі, але хоча їх можливо замінити новими знайомими, думка, що ти продовжуєш своє існування, не слугує достатньою втіхою. Дорослі діти віддаляються від батьків, інколи лише фізично, але частіше від емоційної потреби бути самими собою і мати можливість займатися власними проблемами та взаємовідносинами.

Ще однією проблемою людей похилого віку є захворювання. Найбільш частими захворюваннями людей похилого віку є: артеріальна гіпертонія; пієлонефрит; стенокардія; серцева недостатність; хронічний бронхіт; цукровий діабет; хронічна ниркова недостатність.

Проблема бідності. Бідність пенсіонерів є результатом впливу кількох чинників: низька зарплата, високий рівень безробіття та тінізації економіки, високе демоекономічне навантаження (співвідношення чисельності осіб пенсійного та працездатного віку), і внаслідок цього - низький коефіцієнт заміщення зарплати пенсією.

Психологічні проблеми виникають при розриві звичного способу життя і спілкування у зв'язку з виходом на пенсію, при настанні самотності внаслідок втрати чоловіка, при загостренні характерологічних особливостей внаслідок розвитку склеротичного процесу. Все це веде до виникнення емоційно-вольових розладів, розвитку депресії, змін поведінки. Зниження життєвого тонусу, що лежить в основі різноманітних недуг, в значній мірі пояснюється психологічним фактором - песимістичною оцінкою майбутнього, безперспективним існуванням.

Потреби -- це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення.

Потреби поділяють на групи:

• фізіологічні;

• екзістенціальні;

• престижні;

• особистісні;

• духовні.

Людина похилого віку має потреби:

* здоров'я та харчування (турбота про літніх людей повинна виходити за межі того, що пов'язано з орієнтацією на хвороби, і пропонує забезпечення їх загального добробуту, беручи до уваги взаємозв'язок фізичних, психічних, соціальних, духовних чинників, а також факторів навколишнього середовища. Тому турбота про здоров'я повинна включати медичний та соціальний сектор, а також сім'ю з метою поліпшення якості життя людей похилого віку);

• захист людей похилого віку як споживачів (продукти харчування, предмети домашнього вжитку, прилади та обладнання повинні відповідати нормам безпеки, які враховують вразливість літніх; доступність для людей похилого ліків, слухових апаратів, зубних протезів, окулярів, інших протезів; обмеження активної реклами та інших методів збуту, націлених головним чином на мізерні кошти немолодих);

• забезпечення житлом та умови життя (житло для людей похилого віку необхідно розглядати як щось більше, ніж просто дах над головою). На додаток до фізичного компоненту слід належним чином враховувати психологічний і соціальне значення житла; житлова політика повинна враховувати потреби літніх; житлова політика має координуватися з політикою в галузі суспільно - комунальних послуг для найбільш зручного розташування житла для літніх в порівнянні з житлом, призначеним для населення в цілому; необхідна адаптація житла, надання практичних побутових пристосувань, що полегшують повсякденне життя, спеціального домашнього обладнання для тих літніх людей, рухливість яких обмежена;

• соціальне забезпечення (служби соціального забезпечення повинні переслідувати мету максимального виконання старими соціальних функцій; повинні мати місцеву базу* і надавати широкий діапазон послуг у сфері профілактики, лікування і розвитку старіючих людей, з тим, щоб вони могли вести максимально можливу незалежне життя у своєму власному домі, залишаючись активними та корисними громадянами);

• забезпечення доходу і зайнятість (система соціального забезпечення держави повинна надавати захист усім літнім; застосування інших підходів, таких як виплата допомоги натурою, надання безпосередньої допомоги сім'ям тощо; мінімальні допомоги мають бути достатніми для задоволення основних потреб літніх і забезпечувати їх самостійність; повинні бути встановлені шляхи захисту накопичень літніх людей від впливу інфляції; працівники похилого віку повинні продрвжувати роботу у задовільних умовах і мати гарантію зайнятості, створення нових можливостей в області зайнятості, підготовки і перепідготовки літніх людей).

Старість є останнім етапом онтогенезу людини. Головною її особливістю є генетично зумовлений процес старіння, який проявляється в еволюційних змінах в організмі та психіці , послабленні їх функціонування. Фізіологічні перетворення, а також соціально-психологічні чинники впливають на особистісну сферу, поведінку, спосіб життя старої людини.

У період старості розвиток і функціонування духовної, інтелектуальної, емоційної, фізичної сфер людини набувають специфічного характеру. На цьому віковому етапі особистіть припиняє трудову діяльність , обмежуються її соціальні контакти, спостерігаються зміни у її поведінці.

Життя людей у старості пов'язане з припиненням трудової діяльності, виходом на пенсію. Одні сприймають відхід від постійної трудової діяльності як свідчення своєї непотрібності, вихід на пенсію вони усвідомлюють як послаблення своєї ролі в суспільстві. Інші люди літнього віку зосереджують свої зусилля на цілеспрямованому пошуку видів діяльності, що забезпечили б їм відчуття потрібності і причетності до життя суспільства, включаються у громадські акції, громадську роботу тощо.

Тому і проблеми та потреби людей похилого віку мають відносну залежність від їхнього ставлення до своєї нової ролі. Чим краще людина ставиться до змін, створює нові цілі, будує плани на майбутнє, бере активну участь у суспільному житті, тим менше в неї потреб у по сторонньому втручанні, вона сама вирішує свої проблеми і задовольняє свої потреби.

В системі праці та соціального захисту населення розвинена мережа територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, які надають соціальні послуги особам похилого віку за місцем проживання у громаді.

Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян є спеціальною державною або комунальною установою, що надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам вдома, в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності та соціальної активності.

До складу територіального центру соціальної допомоги входять:

- відділення соціальної допомоги вдома;

- відділення соціально-побутової адаптації;

- відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги.

Відділення соціальної допомоги вдома надає такі соціально-побутові послуги:

1) приготування (допомога в приготуванні) їжі вдома, годування, доставка гарячих обідів, у тому числі з їдалень, кафе, інших закладів (підприємств) ресторанного господарства;

2) придбання та доставка товарів з магазину або базару, доставка книг, газет, журналів, медикаментів за кошти громадян, які обслуговуються;

3) виклик лікаря, надання допомоги в проведенні періодичних медичних оглядів та госпіталізації, відвідування хворих у закладах охорони здоров'я, організація консультацій лікарів та інших спеціалістів;

4) допомога у прибиранні приміщення, пранні білизни, дотриманні особистої гігієни, виконанні різних видів дрібних ремонтних робіт у приміщенні, ремонті одягу та взуття, забезпеченні паливом;

5) оформлення документів на отримання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та інших видів соціальної допомоги, внесення платежів;

6) читання преси;

7) допомога в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку присадибних ділянок визначається разом з місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, але не більш як 0,02 гектара);

8) оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату чи стаціонарного відділення територіального центру, геріатричного будинку-інтернату, пансіонату для ветеранів війни і праці, психоневрологічного інтернату, будинку для ветеранів, інших соціальних закладів;

9) сприяння у забезпеченні необхідними технічними та іншими засобами реабілітації;

10) оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, ресторанного господарства, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, сільськогоспо-дарськими підприємствами тощо;

11) створення умов для посильної праці, організації трудової терапії вдома;

12) вирішення за дорученням громадян, які обслуговуються, питань у державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях;

13) інші соціальні послуги.

На кожного громадянина, якого обслуговує відділення соціальної допомоги вдома, ведеться особова справа, яка заводиться при поданні відповідної заяви громадянином (Додаток Б).

Відділення соціально-побутової адаптації надає:

- соціально-побутові послуги - соціально-побутова адаптація осіб похилого віку, інвалідів з метою усунення обмежень життєдіяльності, підтримка соціальної незалежності, навчання трудовим навичкам, адаптація до посильної трудової діяльності;

- соціально-педагогічні послуги - організація індивідуального корекційного процесу з відновлення знань, вмінь та навичок з орієнтування в домашніх умовах, ведення домашнього господарства, самообслуговування, поведінки у суспільстві, виховування навичок спілкування, виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб, організація дозвілля і відпочинку (проведення лекцій, бесід, зустрічей, створення самодіяльних художніх колективів, гуртків тощо);

- психологічні послуги - організація надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення відносин з оточуючим соціальним середовищем, психологічна корекція, надання методичних порад;

- інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для ліквідації складної життєвої ситуації, що склалася;

- інші соціальні послуги.

Відділення адресної допомоги виходячи з можливостей, наявної фінансової та матеріально-технічної бази безоплатно забезпечує громадян:

1) одягом, взуттям, іншими предметами першої потреби;

2) ліками, предметами медичного призначення;

3) предметами побутової гігієни;

4) продовольчими та промисловими товарами;

5) гарячими обідами тощо.

Матеріальна допомога надається самотнім людям похилого віку у вигляді грошової та натуральної допомоги, а саме:

- продуктів харчування;

- засобів санітарії і особистої гігієни;

- засобів догляду;

- одягу, взуття та інших предметів першої необхідності;

- технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування у територіальному центрі соціального обслуговування населення здійснюється шляхом надання наступних соціальних послуг:

Соціально-побутові послуги надаються самотнім людям похилого віку у вигляді:

- організації та забезпеченні гарячим харчуванням або наборами продуктів харчування через підприємства громадського харчування і торгівлі, за рахунок засобів, що виділяються на ці цілі міським виконавським комітетом;

- надання м'якого та твердого інвентарю;

- надання послуг з ремонту взуття, одягу, побутової техніки і квартир самотнім людям похилого віку ;

- надання транспортних послуг;

- здійснення соціально-побутового патронажу;

- виклику лікаря,

- придбання та доставки медикаментів тощо;

Соціально-медичні послуги надаються самотнім людям похилого віку у вигляді:

- консультацій щодо запобігання виникненню та розвитку можливих розладів організму;

- збереження, підтримки та охорони здоров'я самотніх людей похилого віку ;

- здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, медичної і соціально-психологічної реабілітації і адаптації, залучення, у разі потреби, лікарів для консультації самотнім громадянам похилого віку, працетерапії;

- надання медичних і соціальних послуг (заміряння артеріального тиску і т.і.).

Основними принципами роботи з самотніми людьми похилого віку є пошана і інтерес до клієнта, акцент на необхідності і корисності його досвіду і знань навколишнім людям. Важливо сприймати самотню літню людину не тільки як об'єкта, але і суб'єкта соціальної роботи. Це повинно допомогти знайти і розвинути їх внутрішні резерви, сприяючі самореалізації, самопідтримці і самозахисту. Велику роль грає при цьому професійна компетентність соціального працівника, що включає знання геронтологічних і психологічних особливостей віку, облік приналежності клієнта до тієї або іншої соціальної групи.

2.3 Висновки відповідно до завдань дослідження

В ході дослідження було виявлено проблеми і потреби самотніх людей похилого віку. Серед проблем виділяють: матеріальні, економічні, побутові, психологічні, проблеми самотності, дозвілля, ізоляція від суспільства, бідності і зі здоров'я. Визначено такі групи потреб: фізіологічні, престижні, особистісні, духовні. Людина похилого віку має потреби в: здоров'ї та харчуванні, захисту як споживача, забезпеченні житлом і умовами життя, соціальному забезпеченні, забезпеченні доходом і зайнятістю.

Проблеми і потреби життєдіяльності людей похилого віку залежать від індивідуальних особливостей особистості, від її професійної діяльності, характеру, ставлення до оточуючих і їх до неї. В залежності від активності людини, її ставлення до зміни ролі, до нових можливостей змінюється чисельність проблем чи потреб. Чим активніша особистість, чим біль позитивне в неї ставлення до змін тим менше в неї виникне проблем, і більше потреб будуть задовольнятися діями і можливостями самої особи.

Також в залежності від особистісних особливостей самотньої людини похилого віку залежить і застосування територіальним центром соціального обслуговування окремих форм та технологій соціальної роботи. Вибір тієї чи іншої форми і технології залежить від стану здоров'я особистості, матеріального забезпечення, побутових умов проживання, здатності особи до самообслуговування, наявності особи що може надавати хоч якусь допомогу, сусіди, родичі та іншого.



ВИСНОВКИ

На формування і розвиток проблем і потреб життєдіяльності самотніх людей похилого віку впливає ряд чинників. Основним є індивідуальні особливості особистості, а саме її фізіологічний, психологічний стани, ставлення її та до неї рідних та близьких, бачення світу та своє місце в ньому.

Методом опитування через проведення інтерв'ю було отримано дані щодо проблем і потреб що виникають в самотніх людей похилого віку. Респондентами були громадяни що досягли пенсійного віку, які проживають самотньо на території Зіньківського району. За допомогою спостереження було підтверджено всі дані що надавали опитувані громадяни. А за допомогою наданих Зіньківським територіальним центром соціального обслуговування даних зрозуміло яким чином проблеми і потреби самотніх людей похилого віку будуть вирішуватися, і які ще нововведення потрібно ввести в роботу центра.

Серед проблем виділяють: побутові (у зв'язку із фізіологічними особливостями), психологічні(зміна звичного способу життя, внаслідок самотності чи загострення склеротичного процесу), проблеми самотності (вмирають старі друзі, діти дорослі і живуть окремо), дозвілля(багато вільного часу але не вистачає коштів на задоволення духовних і культурних потреб), ізоляція від суспільства (не має кому відвідати, допомогти по господарству, чи просто з ким поговорити) , бідності (мала пенсія і високі ціни), і зі здоров'я (старіння веде за собою низку різних хвороб, таких як артеріальна гіпертонія; серцева недостатність та ін.).Людина похилого віку має потреби в: здоров'ї та харчуванні, захисту як споживача, забезпеченні житлом і умовами життя, соціальному забезпеченні, забезпеченні доходом і зайнятістю.

Працівники Зіньківського територіального центру соціального обслуговування при роботі в дома з самотніми людьми похилого віку повинні виконувати всі соціально-побутові послуги в яких потребує особа і які входять в обов'язки працівника. Працівники повинні бути толерантними, не допускається зверхнє ставлення до клієнта, повинні дослухатися до думки користувача послуги. Соціальний працівник центру повинен якомога більше активізувати клієнта, щоб він не був просто споживачем, але і намагався хоч якось, що в його силі, вирішувати свої проблеми і задовольняти свої потреби.

В старості як і в будь-якому віці життя людини не усвідомлюється без суспільних відносин. Зміст існування в цьому суспільстві зводиться до того щоб бути йому корисним. Тому потрібно робити такі умови, щоб люди похилого віку були в змозі брати активну участь у суспільному житті і не були ізольованими від нього.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Звєрєва І. Д. Соціальна робота в Україні: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / І. Д. Звєрєва, Г. М. Лактіонова. -- К. : 2004. -- 204 с.

2. Капська А. Й. Соціальна робота: технологічний аспект: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / А. Й. Капська. -- К. : Центр навчальної літератури, 2004. -- 56 с.

3. Зайнышев И. Г. Технология социальной работы: учеб. пособ. [для студ. ВУЗ.] / И. Г. Зайнышев. -- М., 2002. -- 215 с.

4. Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика : навч. посібн. [ для студ. вищ. навч. закл.] / Л. Т. Тюптя. І. Б. Іванова. -- К. : Знання, 2008. -- 574 с.

5. Холостова Е. И. Пожилой человек в обществе / Е. И. Холостова -- М., 1999.

6. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. М. Шахрай. -- К. : Центр навчальної літератури, 2006. -- 464 с.

7. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В. Полтавця. - К.: Видавничій дім «КМ Academia», 2000. - 236 с.

8. Соціальна робота - 3-тя частина - «Робота з конкретними групами клієнтів»/Під ред. Т. Семигіної та І. Григи. - К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2004. - 164 с.

9. Соціальна робота з різними категоріями клієнтів: науково-навчально-методичний посібник для студентів, магістрантів, аспірантів та спеціалістів у галузі соціальної педагогіки, соціальної роботи / Харченко С.Я., Кратінов М.С., Ваховський Л.Ц., Кратінова В.О., Песоцька О.П., Караман О.Л. -Луганськ: "Альма-матер", 2003. - 198 с

10. Соціальна педагогіка: теорія та практика/ Під ред. С. Я. Харченка. - Видавництво Державного закладу«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2009. - 114 с.

11. Коленіченко, Т. І. Деякі особливості соціальної роботи з людьми похилого віку / Т. І. Коленіченко. - Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 11, Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління : сборник. Вип. 7 / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова ; Редкол. В.П. Андрущенко (голова) [та ін.]. - Київ : НПУ, 2008. - 222 с. ; c.92-99

12. Холостова Е. И. Социальная работа с пожилыми людьми: учебное пособие. - 2-е изд. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2003. - 296 с.

13. http://ru.wikipedia.org/wiki/

14. http://alma-mater.luguniv.edu.ua/magazines/visnyk/2011/4_2011_ped_

part1.pdf

Размещено на Allbest.ru

...