Специфіка глибинного інтерв'ю як методу збору соціологічної інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Факультет соціології

Кафедра методології та методів соціологічних досліджень

Курсова робота на тему:

«Специфіка глибинного інтерв'ю як методу збору соціологічної інформації»

Виконала: студентка 2 курсу 2 групи Бовіна М.Д.

Науковий керівник: доцент Ковтуненко Е.С.

Київ 2015



План

Вступ

1. Загальна характеристика глибинного інтерв'ю

1.1 Особливості інтерв'ю як різновиду методу опитування

1.2 Місце глибинних інтерв'ю серед інших типів інтерв'ю

2. Специфіка глибинного інтерв'ю як один із методів опитування

2.1 Підготовка та методологічні особливостіпроведення глибинного інтерв'ю в соціології

2.2 Переваги та недоліки глибинного інтерв'ю як засобу якісного опитування

2.3 Якість інформації, отриманої на основі глибинного інтерв'ю

Висновки

Список використаних джерел

глибинний інтерв'ю опитування соціологія



Вступ

Соціологічне дослідження є безперечно досить складною та кропіткою справою, що потребує тривалої та ретельної підготовки. Надійність та цінність отриманої інформації безпосередньо залежить від правильності використання методів дослідження, тому для кожного окремого випадку соціолог повинен вміти підібрати доцільний метод соціологічного дослідження. У соціологічному дослідженні найчастіше виокремлюють такі методи: опитування і аналіз документів, соціологічне спостереження, соціологічний експеримент.

Особлива специфіка професії соціолога полягає в тому, що достовірність отриманої інформації під час дослідження неодмінно залежить від правильності підходу до респондентів. Соціолог має розуміти, що контингент респондентів може бути різним, тому не завжди методи опитування як анкетування чи тестування можуть надати всю необхідну інформації. Для отримання такої інформації дослідники часто використовують глибинне інтерв'ю.

Глибинне інтерв'ю є одним із методів опитування та відноситься до якісних соціологічних досліджень. Також є одним із найпоширеніших методів одержання інформації в соціології та маркетингових дослідженнях про поведінку та ставлення людей до різних явищ. Цей метод застосовується у тому разі, якщо люди не бажають або не мають змоги відповісти на запитання, тому що відповіді на них здаються їм досить особистими, або такими, що стосуються їхньої самооцінки чи престижу, коли вони не можуть пояснити свою мотивацію, навіть усвідомлюючи її. [5]

Метод глибинного інтерв'ю дуже популярний у соціологічній практиці в наш час. За допомогою даного методу соціолог може отримати суб'єктивну і поведінкову інформацію досліджуваних людей. Звісно, вивчати поведінку людей можливо використовуючи метод спостереження, проте, спостерігаючи, дуже важко "проникнути" в суб'єктивний світ людини, світ її оцінок, планів, мотивів, тих чи інших вчинків, стереотипів. Тільки опитувальні методи, і інтерв'ю, дають досліднику такий шанс.

Професіонали, які знають специфіку глибинних інтерв'ю та вміють проводити їх правильно, дуже затребувані. Гарний глибинний інтерв'юер -- той, про існування якого респондент забуває, і який може домогтися того, що людина розповідає із задоволенням та бажанням про все, що завгодно.

Незважаючи на переваги глибинного інтерв'ю, ми не можемо застосовувати цей метод збору інформації до всіх соціологічних досліджень. Соціолог повинен добре володіти кожним методом та їх специфікою. Обізнаність з кожним методом є необхідною у подальшій професійній діяльності соціолога.

Актуальність: Метод глибинного інтерв'ю є досить поширеним методом збору інформації в соціології, оскільки він відрізняється відносною дешевизною проведення та якістю отриманої інформації.

Об'єкт: Глибинне інтерв'ю як метод збору соціологічної інформації.

Предмет: Специфіка глибинного інтерв'ю.

Мета: Охарактеризувати специфіку глибинного інтер'ю як методу збору соціологічної інформації та з'ясувати основні принципи його проведення.

Завдання:

1) З`ясувати особливості інтерв'ю як різновиду методу опитування.

2)Проаналізувати місце глибинних інтерв'ю серед інших типів інтерв'ю.

3) З`ясувати підготовку до проведення глибинного інтерв'ю.

4) Виявити методологічні особливості проведення глибинних інтерв'ю в соціології.

5) Проаналізувати переваги та недоліки глибинного інтерв'ю як засобу якісного опитування.

6) З`ясувати якого роду інформацію можна отримати на основі глибинних інтерв'ю.

1. Загальна характеристика глибинного інтерв'ю

1.1 Особливості інтерв'ю як різновиду методу опитування

Квале С. стверджує: «Дослідницьке інтерв'ю - це не тільки новий метод, результатом застосування якого стають якісні тексти, а не кількісні дані, цей метод ще і відображає альтернативний погляд на предмет дослідження соціальних наук. Багато на перший погляд методичних проблем породжені не відносною новизною методу інтерв'ю або незадовільним розвитком техніки, а є наслідком непоясненності теоретичних припущень.»[12]

Сфера застосування інтерв'ю як дослідницького методу надзвичайно велика: психологія, статистика, медицина, криміналістика, журналістика, етнографія, соціологія, соціальна психологія, педагогіка, управління. У всіх цих сферах інтерв'ю має дві функції: перша - отримання інформації про події, явища, факти, процеси; друга - вплив на респондента. [15]

Перша функція зводиться до отримання інформації одиничного характеру (наприклад, в журналістиці), або відомостей про якісь спільності (наприклад, в етнографії). У соціології та соціальній психології метод інтерв'ю служить для отримання інформації про особливості соціальних процесів і явищ.

Друга функція інтерв'ю передбачає вплив на індивіда з метою зміни структури його мотивації, орієнтації. Прикладом цього можуть служити психотерапевтичні інтерв'ю - в медицині, бесіда вчителя зі школярем - в педагогіці, керівника з підлеглим - в управлінні і т. д.

Дані функції в реальності не ізольовані, але в кожному випадку очевидний домінуючий характер однієї з них. Об'єктом мого розгляду є перша функція - отримання інформації про соціальні процеси та явища.

Популярність методу інтерв'ю в світі дуже висока. Дані ЮНЕСКО свідчать, що за частотою застосування воно посідає перше місце серед інших дослідницьких методів. У соціологічних дослідженнях в нашій країні метод інтерв'ю поступається у популярності анкетування. Це пояснюється недостатнім розвитком економічної та організаційної бази соціологічних досліджень. Зокрема, слабо розвинені постійні платні мережі інтерв'юерів.

Переваги методу інтерв'ю забезпечують такі фактори:

1) Можливість отримання глибинної інформації про думки, мотиви, уявленнях респондентів.

2) Ситуація інтерв'ювання, за формою близька до повсякденної розмови, сприяє виникненню невимушеної атмосфери спілкування і підвищенню щирості відповідей.

3) Можливість вести спостереження за психологічними реакціями респондента, ситуацією інтерв'ю і в разі необхідності проводити коригування відповідно виникають змін.

4) Особистий контакт інтерв'юера з респондентом забезпечує максимальну повноту реалізації пізнавальних завдань опитувальника.

5) Спілкування інтерв'юера з респондентом, що володіє підкреслено особистісним характером взаємодії, забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування.

6) Вербальний характер спілкування усуває проблему непослідовного незапланованого сприйняття питань (що можливо в анкеті).

Але варто зазначити, що метод інтерв'ю вимагає великих матеріальних і тимчасових витрат у порівнянні з анкетуванням. Він характеризується також трудомісткістю процесу підготовки інтерв'юерів для глибинних типів інтерв'ю.

Історія застосування інтерв'ю в соціальних науках нараховує сторіччя. Перші питальники, складені дослідниками, містяться в архівах XVII в. До 1795 р. відносяться відомості про англійця Ідене, який звернувся до послуг інтерв'юера з тим, щоб останній протягом року провів низку інтерв'ю. Проте використання інтерв'ю відрізнялося методичної нерозробленістю і носило спорадичний характер аж до початку 20-х років XX ст., коли методичні питання почали регулярно розроблятися і висвітлюватися в наукових публікаціях.

У США першими об'єктами масових опитувань стали громадська думка і ринок. Необхідно відзначити, що американські дослідники внесли найбільший внесок у розробку техніки збору первинних даних шляхом інтерв'ю. У 1911 р. в США були проведені перші дослідження ринку. Цей факт є знаменним, оскільки саме в сфері вивчення ринку була в основному розроблена та використана техніка інтерв'ювання і знайшли відображення три основні етапи її розвитку в немарксистській соціології.

Для першого етапу характерно, по-перше, звернення за шуканої інформацією до суб'єкта поведінки, по-друге, стихійний, науково не обґрунтований відбір респондентів, по-третє, прагнення до максимальної кількості опитаних, засноване на припущенні, що точність отриманих результатів прямо пропорційна кількості опитаних; по-четверте, відсутність психологічного обґрунтувань техніки інтерв'ювання, яке виражалося в переконанні, що шляхом постановки прямих запитань може бути отримана істинна інформація.

Другий етап відноситься до початку 30-х років і пов'язаний з тим, що зусилля дослідників переключаються з проблеми кількості на проблему якості відбору респондентів, залучаються статистичні методи, які забезпечують значний стрибок вперед. Третій етап, що почався в кінці 30-х років, продовжується досі. Він характеризується великим інтересом дослідників до психологічного обґрунтування техніки інтерв'ювання (проблемі впливу питань на відповідь, впливу інтерв'юера і т. д.) І методологічним проблемам опитування.

Що ж таке інтерв'ю? Тлумачення поняття інтерв'ю як з точки зору його широкого емпіричного використання, так і теоретико-методичного аналізу представлено значним спектром суджень.

Різноплановість наявних суджень свідчить про значні потенційні можливості досліджуваного методу, його багатогранності, а також про різні позиції дослідників, орієнтованих залежно від досліджуваної проблематики та інтересів у сфері методики і техніки, на використання тих чи інших аспектів соціологічного інтерв'ю.

Ряд дослідників у своїх визначеннях акцентують увагу на бесіді як принциповій основі інтерв'ю. Проте слід визнати певну некоректність в семантичному вживанні слова «бесіда», так як контекст соціальних взаємин, які стоять за цим словом, передбачає рівність позицій учасників бесіди, яке відсутнє в правильно організованому інтерв'ю. Подібність інтерв'ю з повсякденним спілкуванням - лише один з аспектів цього методу, спеціально звернений до опитуваним для створення психологічного комфорту ситуації інтерв'ю. Квале С. з цього приводу пише: «Опитувані, як правило, сприймають інтерв'ю як живу, приватну і досить невимушену в силу анонімності бесіду; для інтерв'юера - це заздалегідь запрограмоване до деталей опитування «за схемою»; для дослідника - можливо більш уніфікована експериментальна ситуація, розрахована на реакцію опитуваних» [1]

Інтерв'юеру належить головна, провідна роль у процесі організації та проведення інтерв'ю, що по суті суперечить загальноприйнятим нормам звичайного житейського спілкування. Е. Ноель дуже точно охарактеризувала ці парадоксальні неспівпадіння: «Інтерв'юер, як вуличний торговець, дзвонить в квартиру і просить дати інтерв'ю, забирає час у опитуваного, перериває його заняття, порушує плани проведення вільного часу. Хоча він, як правило, чужа людина, він сідає за кухонний стіл або за стіл у вітальні і починає ставити питання про суто особисті справи, наприклад про стан здоров'я, про доходи, про плани на майбутнє, про політичні погляди, про пережите в молодості, перескакує з однієї теми на іншу, не висловлює своєї думки, стриже всіх опитуваних під одну гребінку, всю бесіду веде за "схемою ", порушуючи при цьому всі норми спілкування між культурними людьми». [17]

Специфіка інтерв'ю як дослідницького методу полягає у взаємодії індивідів в процесі їх спілкування. Інтерв'ю є спеціальним видом спілкування. Це цілеспрямоване спілкування, метою якого є отримання необхідної дослідницької інформації у вигляді думок і відповідей опитуваних. Спрямованість і зміст спілкування в інтерв'ю задаються «ззовні» - метою і завданнями соціологічного дослідження. Тому дослідне спілкування - це «псевдоспілкування», мотивоване дослідницькою програмою.

Враховуючи сказане, можна визначити поняття «соціологічне інтерв'ю» як метод збору соціальної інформації, заснований на вербальному соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом (респондентами) з метою отримання даних, які цікавлять дослідника.

Якість одержуваної в інтерв'ю інформації залежить від характеристик основних компонентів, що беруть участь в процесі спілкування: інтерв'юера, респондента, питальника, ситуації інтерв'ю.

1.2 Місце глибинних інтерв'ю серед інших типів інтерв'ю

Інтерв'ю зазвичай застосовується, по-перше, на ранній стадії дослідження для уточнення проблеми і складання програми, по-друге, при опитуванні експертів, фахівців, які глибоко розбираються в тому чи іншому питанні, по-третє, як найбільш гнучкий метод, що дозволяє враховувати особистісні особливості опитуваного. [ 10, с.173 ]

У соціології існує безліч визначень цього методу, причому кожне з них акцентує увагу на чомусь особливому.

Наприклад, на думку Ядова В. А., інтерв'ю - це бесіда, що проводиться за певним планом передбачає прямий контакт інтерв'юера з респондентом, причому запис відповідей останнього виробляється або інтерв'юером або механічно.[21]

Більш загальним є визначення, яке дає Добреньков В. І.: «Інтерв'ю - це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом». [13] З цього видно, що автор концентрує увагу в першу чергу на бесіді як основі інтерв'ю.

Для вітчизняних джерел, виданих до початку 90-х років, характерно розділяти всі види соціологічного опитування на анкету та інтерв'ю, а також розглядати окремо методику і техніку застосування цих методів. Цей поділ не завжди виправдано, оскільки, наприклад, методичні принципи розробки анкет і формалізованих інтерв'ю майже ідентичні, тоді як між проведенням формалізованих і неформалізованих інтерв'ю існують величезні відмінності.

Далі, згідно з вітчизняними джерелами, всі види інтерв'ю поділяються з техніки проведення на неформалізовані(глибинні) і формалізовані.

Питання, як в анкетах, так і в інтерв'ю, залежно від форми їх побудови, діляться на відкриті і закриті. До закритих, відповідно до загальноприйнятого трактування, належать питання, в яких респонденту пропонується заздалегідь розроблені дослідником варіанти відповідей. Інтерв'ю, складені з закритих питань, називаються формалізованими, а з відкритих - глибинними. Якщо в інтерв'ю містяться питання обох типів, воно називається напівформалізоване.

У радянський час формалізоване інтерв'ю як метод отримання інформації практично не застосовувався, а замість нього використовувалися формалізовані анкети, які роздавалися респондентам і самостійно заповнювалися ними.

Основним методом опитування, описаним в зарубіжних методичних посібниках, є інтерв'ю. Як і в радянських джерелах, інтерв'ю діляться на формалізовані і неформалізовані (глибинні). Формалізовані інтерв'ю називаються також структурованим і стандартизованими.

Формалізоване інтерв'ю призначене для отримання однотипної інформації від кожного респондента. Відповіді всіх респондентів повинні бути порівнянні і піддаватися класифікації. Це означає, що відмінності і схожість у відповідях повинні відображати дійсні відмінності і схожість між респондентами, а не відмінності, викликані вживаними питаннями або тим, як ці питання були зрозумілі. Формалізоване інтерв'ю може використовуватися для багатьох цілей, включаючи визначення громадської думки з широкого кола питань, з'ясування споживчих переваг, стереотипів поведінки, поширення психіатричних симптомів, а також для безлічі інших цілей, що включають отримання кількісної інформації. Формалізоване інтерв'ю може застосовуватися одноразово з багатьма респондентами або проводитися в декілька заходів з одними і тими ж респондентами для визначення стабільності або мінливості їх установок, цінностей, звичок, компонентів способу життя і т.д. [16]

Глибинні інтерв'ю включають в себе широке коло видів опитування, що не відповідають вимогам порівнянності запитань і відповідей. При використанні глибинних інтерв'ю не робиться спроби отримання одних і тих же видів інформації від кожного респондента, і індивід не є обліковою статистичною одиницею. Зміст інтерв'ю може змінюватися від респондента до респондента: кожен респондент повідомляє ту інформацію або висловлює ті думки, які він може представити найкращим чином. У цих умовах використання заздалегідь підготовленого набору питань часто буває тільки перешкодою, тому в глибинних інтерв'ю питальники можуть взагалі не використовуватися.

Глибинні інтерв'ю, на відміну від формалізованого, не вимагає в якості передумови для його проведення попереднього опрацювання всіх пунктів інформації, яка повинна бути отримана. У зв'язку з цим воно може бути використано на всіх стадіях дослідження. Цей метод сприяє досягненню інтуїтивного розуміння питання або проблеми, а також виявленню непередбачених областей релевантності в дослідженні. Глибинне інтерв'ю може використовуватися також для пояснення несподіваних результатів кількісних досліджень, наприклад, розбіжності результатів голосування з передвиборними прогнозами, або для пояснення нових проблем, що виникли в ході дослідження.[4]

Розрізняють підготовчий і незалежний види глибинного інтерв'ю. Перший проводиться для підготовки до формалізованого. Таке інтерв'ю може використовуватися для виокремлення значущих компонентів питання чи проблеми, на основі яких буде сформована структура майбутнього респондента. Поряд з цим, підготовче інтерв'ю використовується для вивчення словника респондентів, типів реакції на питання, типів протидій, які надають респонденти при тих чи інших питаннях, і багато чого іншого.

Незалежне глибинне інтерв'ю, на відміну від підготовчого, має самостійну дослідницьку функцію. Воно використовується в тих випадках, коли немає можливості провести формалізоване дослідження, або немає необхідності в порівнянні безлічі відповідей або їх підсумовування за певною вибіркою. Незалежне інтерв'ю може бути використано для дослідження таких питань, як соціальні хвилювання, злочинність і тіньова економіка, наслідки науково-технічного прогресу і т.д.[19]

Для формалізованого інтерв'ю процедури складання питальників, збору та аналізу результатів дуже ретельно розроблені. Можна сказати, що ця методика доведена до рівня досконалості точного наукового приладу.

Методика глибинного інтерв'ю більш різноманітна, складніша, її неможливо представити у вигляді певного набору рутинних дій. При проведенні глибинних інтерв'ю інтерв'юер володіє великою свободою як у формулюванні конкретних питань, так і у формуванні загальної спрямованості бесіди. При цьому інтерв'юер значною мірою виходить з наявного у нього спільного погляду на тему дослідження і апріорного знання проблеми. З цих причин при використанні методики даного типу дуже важко буває здійснити розподіл праці в сенсі виконання завдань, які вимагають високого рівня кваліфікації, і завдань, які можуть бути виконані менш кваліфікованим персоналом з коротким терміном підготовки. У зв'язку з цим, глибинне інтерв'ю часто проводиться самим дослідником або групою кваліфікованих дослідників, які дотримуються близьких поглядів на проблему.

Поряд з поділом видів інтерв'ю на формалізоване і неформалізовані в зарубіжній літературі описані й інші їхні типології. Існує два основних підходи до опису типів процедури інтерв'ювання. Перший підхід полягає у визначенні характеристик окремого питання, яке здійснюється в термінах «відкрите - закрите», «нейтральне - навідне» і т.д. Другий підхід оперує категоріями опису загального стилю ведення інтерв'ю і здійснюється в таких термінах, як «активна» або «пасивна» поведінка інтерв'юера, «кероване» або «вільне» поводження респондента.

Спрямоване і ненаправлене інтерв'ю. Дана типологічна вісь близька до описаної вище осі формалізованого і глибинного інтерв'ю, але не тотожна їй. При проведенні спрямованого інтерв'ю людина, що проводить опитування вирішує, які питання будуть задані, які теми висвітлені, якою буде послідовність тем і питань, а також планує всю процедуру в цілому. При ненаправленому інтерв'ю всі або майже всі з цих рішень приймає сам респондент.

У ненаправленому інтерв'ю після пояснення інтерв'юером програми, респонденту дозволяється самому вибрати тему. До тих пір, поки респондент говорить спонтанно, інтерв'юер повинен стежити за його висловлюваннями, проявляючи до них дійсний інтерес. Під час інтерв'ю, інтерв'юер не повинен зробити жодної спроби перевести розмову на тему, яка здається йому більш важливою. Він має уважно слухати все, що говорить респондент і брати участь у розмові тільки в тій мірі, в якій це необхідно, респондент продовжував говорити. Якщо інтерв'юер ставить питання, то вони повинні бути сформульовані в ухильній формі і, звичайно, не в такій, яка передбачає певну відповідь.[13]

Таким чином, ненаправлене інтерв'ю завжди є глибинним, в той час як спрямоване може бути і формалізованим і глибинним.

Спрямованість в інтерв'юванні в значній мірі несумісна з отриманням непередбачених відповідей. Прямі запитання, навіть якщо вони не є «навідними», змушують респондента сфокусувати увагу на тих пунктах, на яких він, можливо, не зупинився б за власною ініціативою. Це основний недолік тих питальників, які не дають можливості опитуваним висловити відсутність інтересу до актуального питання.

Інтерв'ю з точним і з неточним формулюванням питання. Перший тип характеризується тим, що інтерв'юер ставить питання так, як вони записані, і в тому порядку, в якому вони записані. Це аж ніяк не тотожне процедурі формалізованого інтерв'ю, оскільки закритість в питаннях може бути відсутня, а відповіді респондентів можуть бути складними і просторовими. В інтерв'ю з неточним формулюванням питання формулюються на розсуд інтерв'юера, який пристосовує їх до кожного респондента залежно від ходу бесіди. Замість питальників в інтерв'ю цього типу часто використовується перелік інформації, яку треба отримати від кожного респондента.

Питання, підготовлені заздалегідь, і питання, задані в ході інтерв'ю. Тут протиставляються питання, заздалегідь продумані дослідником, і ті питання, які задаються безпосередньо в інтерв'ю у вигляді оперативної реакції на висловлювання респондента. У більшості інтерв'ю мають місце як ті, так і інші питання, але їх значимість може істотно різнитися. Можуть проводитися інтерв'ю, які взагалі не містять заздалегідь продуманих питань. У цьому випадку інтерв'ю має структуруватися через розуміння дослідником своєї дослідницької проблеми. Не знаючи заздалегідь яку саме релевантну інформацію розташовує респондент, інтерв'юер ставить запитання, орієнтуючись безпосередньо по ситуації.

Загальне і приватне питання. При отриманні інформації по одній і тій же темі інтерв'юер має можливість вибору: задати один загальний або велику кількість приватних питань. Загальне питання, що задається респонденту, може за логічним обсягом і за формулюванням збігатися з програмним питанням дослідження.

Загальне питання в порівнянні з приватним володіє двома важливими методичними перевагами. По-перше, він може бути використаний для отримання інформації, яка з більшою ймовірністю буде спотворена при використанні приватних питань. Причини цих спотворень полягають в наступному:

а) список приватних питань може включати в себе такі питання, в яких респондент не компетентний, над якими він не думав; практика показує, що якщо таке питання все ж таки задане, то респондент найчастіше якось на нього відповідає, фантазуючи і імпровізуючи на ходу;

б) список приватних питань може не передбачати важливих і релевантних тем, які є у свідомості респондента, але відсутні у свідомості інтерв'юера; задаючи приватні питання і жорстко контролюючи відповіді, інтерв'юер не отримає важливої ??для нього інформації;

в) при відповіді на загальні питання респонденти практично завжди розставляють ранги значущості освітлюваних ними тем; ці ранги значущості спотворюються, зміщуються або зовсім зникають при відповіді на приватні питання.

Друга перевага загальних питань, на яке вказує Р.Горден полягає в тому, що загальні питання володіють для респондента мотивуючим ефектом, полегшуючи встановлення і підтримання контакту в ході інтерв'ю. Джерело цієї мотивуючої сили полягає в тому, що, відповідаючи на загальне питання, респондент сприймає ситуацію як більш осмислену, більшою мірою дозволяє йому проявити свій розум, знання, кваліфікацію.

Третя перевага загальних питань полягає в тому, що вони можуть задаватися в умовах дуже низької інформованості дослідника про предмет дослідження. Дана властивість особливо важливо на перших (розвідувальних) етапах дослідження. [10]

Іноді для додаткового розширення обсягу питання інтерв'юер може використовувати питання з неправильною граматичною побудовою (двозначні, неоднозначні за змістом і т.д.). Гарний приклад використання даного прийому міститься в фантастичній повісті братів Стругацьких «Жук у мурашнику», де головний герой, нарочито використовуючи погане знання чужої мови, задає двозначний питання і отримує у відповідь важливу для нього інформацію.

Наявність перерахованих вище плюсів загальних питань не означає, що приватні питання не мають своїх переваг і своєї зони застосовності. Якщо в інтерв'ю потрібно отримати конкретні факти і думки, а не загальні уявлення респондента про предмет, то приватні питання є більш доцільними.

Навідне і нейтральне питання. Перший тип питання відрізняється формулюванням, в тій чи іншій мірі зумовлює відповідь респондента, тобто здійснює на нього свого роду психологічний тиск. Другий тип питання в ідеалі не повинен мати такого впливу.

Навідні запитання бувають двох типів:

а) містять явні чи неявні логічні презумпції

б) містять оціночні або емоційні вирази.

Питання з явною презумпцією часто починаються з певної констатації, правильної або помилкової

Поряд з формулюванням питань навідним впливом можуть володіти і деякі інші дії інтерв'юера. Наприклад, інтерв'юер може висловлювати постійні сумніви в правдивості або правильності відповідей. Практика інтерв'ювання показує, що в цих випадках респондент часто буває готовий змінити свою точку зору.

Використання в інтерв'ю навідних запитань і інших засобів психологічного тиску зазвичай розглядається як методична помилка, але в деяких випадках вони можуть застосовуватися свідомо в якості спеціального методичного прийому.

Розглядаючи проблему використання навідних запитань в інтерв'ю, Р.Горден пропонує розрізняти три типи ситуацій:

1) навідні запитання допомагають отримати більше валидной інформації;

2) валідна інформація може бути отримана всупереч навідним питанням;

3) пряме запитання спотворює відповідь.

Доцільно розглянути ці ситуації докладніше.

1. Характерні ознаки ситуації першого типу: респондент чітко і ясно уявляє собі потрібну інтерв'юеру інформацію, але схильний приховувати її, або тому, що повідомлення правильної відповіді не відповідає вимогам етикету, або через те, що правильна відповідь містить потенційну загрозу його «я ». За цих умов пряме запитання корисне, якщо він спрямований проти джерела супротиву і «врівноважує» його вплив. При цьому дуже важливо: а) правильно зрозуміти джерело опору і б) правильно "дозувати" ступінь здійснення психологічного тиску, так як при «передозуванні» респондент може зізнатися в тому, чого не було.

2. Існують умови, за яких валідна інформація може бути отримана всупереч навідним питанням. Ці умови такі:

а) респондент чітко уявляє собі інформацію;

б) ні інформація, ні відносини між інтерв'юером і респондентом не містять загрози «я»;

в) немає етикетного бар'єру між респондентом і інтерв'юером;

г) респондент має досить стійку психіку, щоб протистояти тиску навідних запитань.

3. Вельми часто, якщо немає спеціальних підстав до застосування навідних запитань, вони приносять шкоду, спотворюючи результати опитування. Це може відбуватися з таких причин:

а) респондент не дуже добре уявляє собі інформацію через погану пам'ять, хронологічну та логічну плутанину, але він дуже чутливий до натяків інтерв'юера;

б) необхідна інформація не важлива для респондента, і його мотивація до точного її подання слабка;

в) респондент не відчуває себе вільним сказати «я не знаю», якщо вимоги етикету такі, що він повинен виявляти шанобливе ставлення до інтерв'юера. [3, с. 51-68]



2. Специфіка глибинного інтерв'ю як один із методів опитування

2.1 Підготовка та методологічні особливості проведення глибинного інтерв'ю в соціології

Як вважає Ядов: «Під час глибинного інтерв'ювання соціолог отримує велику кількість даних, які слід якимось чином організувати, описати і проаналізувати. Зберігання польової інформації включає вибір форми комп'ютеризації або іншого способу довготривалого її використання.» [21] Тут розумно дотримуватися наступних правил.

Перше правило: Первинна інформація повинна гранично адекватно відтворювати текст інтерв'ю. Тому вона фіксується на аудіо- (іноді -відео-) плівку. Стенографія не бажана.

Друге правило: Первинна інформація містить короткий коментар дослідника, його живі, безпосередні враження, питання для подальшого уточнення. Їх можна записати на ту ж плівку після закінчення інтерв'ю.

Третє правило: Інформація повинна бути представлена у формі, придатній для тривалої аналітичної роботи, а саме - у вигляді тексту транскрипта мовної інформації. На папері або найкраще - в комп'ютерному записі.

Четверте правило: Транскрипт зберігає всі дослівні висловлювання респондента і характер його промови без будь-якого редагування.[ 21, с.226-227]

Загальна підготовка глибинного інтерв'ю

Загальна підготовка складається зі спільної ідеологічної та інтелектуальної підготовки соціолога, загальне твердження професійної, зокрема з поглибленого вивчення основних правил проведення глибинного інтерв'ю. Інтерв'ю - це питальний метод пошуку знань. Правильна постановка питань вимагає, передусім, істинності їх передумов, але це насамперед забезпечується вихідними позиціями автора, його світоглядом.[9, с.98]

Конкретна підготовка глибинного інтерв'ю

Конкретна підготовка до інтерв'ю складається з таких моментів:

- визначення цілей даного інтерв'ю, і характеру необхідної інформації

- вивчення предмета глибинного інтерв'ю, і співрозмовника

- попереднє обмірковування ходу розмови, складання питань

- домовленість про зустріч, місце та час інтерв'ю.

Наступний етап - це вивчення предмета глибинного інтерв'ю, і респондента. Як мовилося раніше, модератор має бути людиною ерудованою, мати розвинені інтелектуальні знання у сфері, де він спеціалізується, але це не звільняє його від необхідності щоразу покращувати свої навички проведення глибинного інтерв'ю. Чим більший модератор знатиме про об'єкт інтерв'ю, тим більше він отримає важливої інформації в самому інтерв'ю, оскільки знання дозволять йому проникнути всередину проблеми, а й адже й він почуватиметься впевненіше і співрозмовник сприйме його з великою повагою і серйозністю. [14]

Важливим фактором під час підготовки до інтерв'ю є правильний підбір спеціалістів. Мережа постійних інтерв'юерів формується в місцях проведення опитувань, в тих населених пунктах, які включені у вибірку. Відбір інтерв'юерів проводять співробітники соціологічної лабораторії, керуючись такими вимогами: рівень освіти, навики спілкування, оскільки інтерв'юер не повинен надавати психологічного тиску на опитуваних, особлива увага приділяється сумлінності та товариськості. Після цього проводиться особиста бесіда з кожним потенційним інтерв'юером і з'ясовується його бажання співпрацювати з соціологічним центром. Якщо згода отримана, то проводиться навчання інтерв'юера в індивідуальному порядку. Інтерв'юер повинен знати, чим займається дослідницький колектив, співробітником якого він стане, які цілі і завдання соціологічного дослідження взагалі. Головна увага, звичайно, приділяється ролі інтерв'юера. Підкреслюється необхідність нейтрального ставлення до опитуваного і його відповідей. [2]

Під час глибинного інтерв'ю модератор має зазначити:

- позицію респондента з проблем розмови;

- факти його біографії;

- його якості: звички, особливості характеру, які можуть вплинути на перебіг розмови;

У деяких ситуація, коли респондент представляє підвищений інтерес для дослідників чи коли вибір дуже обмежений, організатори змушені на серйозні підготовчі заходи задля зниження ймовірності можливих відмов від участі у інтерв'ю. І тому іноді попередньо збирається інформацію про потенційного респондента. У цьому переслідуються мету:

Одержання інформації про особисті риси респондента, що потенційно можуть перешкоджати встановленню контакту з ним. І тому використовується опитування на друзів і знайомих, співробітників та його колег. Встановлюються "больові" і приємні для респондента теми. Визначаються його звички й слабкості;

Підготовка дослідників до професійного розмови із респондентом, вникання у його термінологію, професійні особливості.

Чимале значення має тут вибір місця й часу інтерв'ю. Під час проведення глибинного інтерв'ю особливу увагу потрібно приділяти внутрішнім і зовнішніх чинникам. Внутрішні чинники глибинного інтерв'ю формуються багато в чому компанією, яка організує дослідження, і модератором (інтерв'юером), від імені компанії проводять це інтерв'ювання. У такій роботі на результат впливають багато чинників: атмосфера спілкування, характер обговорюваної проблеми, психологічний комфорт, дикція, тембр голосу і ін. Ключову роль грає модератор, який має створити найбільш комфортну обстановку до роботи респондента.

На інтерв'ю впливають і його зовнішні чинники. На етапі розробки плану глибинного інтерв'ю зовнішньої обстановці необхідно приділяти значну увагу. Принаймні, ці чинники піддаються управлінню із боку дослідників. Готуючись до інтерв'ю, дослідник має потурбуватися у тому, щоб обстановка була психологічно сприятлива. Місце зустрічі, передусім, має бути зручним для проведення. Якщо йдеться про тривалу розмову, у якій інтерв'юера цікавитиме переважно особистість співрозмовника, добре домовитися про зустріч в нього вдома. У звичній обстановці, як відомо, людина почувається природніше.

Психологічна підготовка інтерв'ю

Психологічна підготовка здійснюється, як у спільній, так і у конкретній підготовці до інтерв'ю. Цей процес вимагає хорошою пам'яті, уваги, спостережливості, уяви, вразливості, наполегливості, допитливості.

У кожному глибинному інтерв'ю відбувається процес сприйняття й оцінки співрозмовниками одне одного, він починається у момент першого контакту інтерв'юера і співрозмовника і діє протягом всієї розмови.[6]

Проведення соціологічних досліджень із залученням якісних методів відрізняється від кількісних методів на усіх етапах, починаючи з розробки програми і закінчуючи аналізом даних та підготовкою звіту. На етапі збору інформації, зокрема глибинних інтерв'ювань, інтерв'юер має дотримуватися певних вимог і рекомендацій, які суттєво різняться від використовуваних у кількісних дослідженнях. Методологія останніх не передбачає опису й обговорення досвіду дослідника, на відміну від неї методологія якісного дослідження відкрита для постійної методологічної рефлексії протягом усього дослідницького процесу, від самого початку й до кінця.

Глибинні інтерв'ювання завжди мають свою специфіку залежно від вікових, професійних характеристик респондентів, територіальних особливостей, тощо. Врахування цієї специфіки стає необхідним при розробці процедури дослідження стосовно певного об'єкта, тому завжди є особливості конкретно дослідницької ситуації.

Глибинне інтерв'ю -- метод якісного аналізу інформації, що полягає в проведенні неформалізованого інтерв'ю з певної проблеми. Глибинне інтерв'ю припускає одержання від респондента розгорнутих відповідей на запитання. Це не заповнення формальної анкети. Хоча інтерв'юер дотримується якогось загального плану інтерв'ю, порядок запитань та їхні формулювання можуть істотно змінюватися залежно від того, що говорить респондент.

Глибинне інтерв'ю полягає в послідовній постановці кваліфікованим інтерв'юером респондентові групи зондувальних запитань з метою розуміння, чому він поводиться певним чином або що він думає про певну проблему. Респондентові ставляться запитання щодо досліджуваної теми, на які він відповідає у вільній формі. При цьому інтерв'юер ставить запитання типу: «Чому Ви відповіли подібним чином?», «Чи можете Ви обґрунтувати Вашу точку зору?», «Чи можете Ви навести якісь вагомі аргументи?». Відповіді на подібні запитання допомагають інтерв'юерові краще розібратися в тому, що думає з цього приводу респондент. [7]

Глибинні інтерв'ю базуються на використанні методик, які спонукають респондентів до тривалих і докладних міркувань з того кола питань, що цікавлять дослідника. Це дозволяє зрозуміти всі аспекти поведінки і реакцій респондентів, які можуть бути важливими для вирішення завдань дослідження. Проведення глибинного інтерв'ю потребує дуже високої кваліфікації інтерв'юера. Інтерв'ю проводиться при особистій зустрічі за відсутності сторонніх осіб або за телефоном, якщо це допускається характером дослідження. [12]

Глибинне інтерв'ю може тривати від 30 хвилин до 3-4 годин залежно від завдань дослідження і особливостей самого респондента. Найчастіше глибинне інтерв'ювання передбачає опитування однієї людини, але також може проводитися для кількох респондентів одночасно (метод фокус-груп). Бесіда фіксується на аудіо- або відеоплівку. Запис обробляється, у результаті дослідник одержує текст усього інтерв'ю («транскрипт»). На основі транскрипту пишуть аналітичний звіт. Відеозапис використовується також для того, щоб урахувати при аналізі невербальні реакції респондентів.

Респондент, як правило, одержує подарунок як винагороду за участь у тривалій бесіді. Серед особистих інтерв'ю метод глибинного інтерв'ю має високу вартість.

Під час інтерв'ю слід досягти доброзичливої атмосфери при спілкуванні з опитуваним. Для цього необхідно, щоб інтерв'юер:

*слухав опитуваного терпляче, але був критично настроєним;

*не робив тиску на опитуваного;

*не дискутував з респондентом.

Він може говорити та запитувати лише за певних умов:

*допомагав опитуваному висловитися;

*міг усунути його занепокоєння, яке може перешкодити встановленню контакту між інтерв'юером та опитуваним;

*міг повернути бесіду до пропущеного або недостатньо висвітленого запитання.

Інтерв'юерові бажано бути уважним як до словесного оформлення, так і до почуттів, що вкладені у слова респондента.

Найскладнішим є підсумовування даних індивідуальних опитувань у підсумковий звіт. При цьому методі використовують магнітофон або ведуть докладні записи. [3, c.65]

2.2 Переваги та недоліки глибинного інтерв'ю серед інших методів опитування

Порівняно з іншими методами опитування глибинне інтерв'ю має свої переваги. Головна відмінність полягає у формі контакту дослідника та опитуваного. Наприклад протягом анкетування їх спілкування опосередковується анкетою. Питання, вміщені в анкеті, респондент інтерпретує самостійно, формулюючи відповідь і фіксуючи її в анкеті.

Під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється з допомогою інтерв'юера, який ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує і спрямовує бесіду з кожною окремою людиною, фіксує одержані дані відповіді до інструкції. Участь інтерв'юера дає змогу максимально пристосовувати запитання бланка-інтерв'ю до можливостей респондента. Інтерв'юер може завжди тактовно допомогти респондентові, якщо котресь із запитань йому здасться незрозумілим. [14]

Соціологам, які звикли працювати з формалізованими анкетами, глибинне інтерв'ю може допомогти в двох випадках. По-перше, цей метод допоможе соціологу усвідомити межі застосування і обмеженість можливостей анкетного методу. По-друге, глибинне інтерв'ю є ефективним засобом перевірки якості анкет і одночасно засобом їх доопрацювання. Часто після проведення перших же інтерв'ю досліднику стає зрозумілою необхідність радикальної переробки створеної ним анкети. [3 с.200]

Основні переваги методики «глибинне інтерв'ю» наступні:

*одержання лонгітюдної інформації на кожного респондента (процес купівлі; етапи ухвалення рішення);

*повне подання і «більшості», і «меншості» думок за відсутності впливу домінуючих осіб;

*можливість обговорення інтимних або сугубо особистих тем;

*відсутність психологічного тиску з боку людей свого кола;

*подолання певних складностей рекрутингу;

*подолання тенденції виражати широко розповсюджені, соціально прийнятні точки зору;

*можливість більш дрібної сегментації сукупності респондентів порівняно з груповими дискусіями.

До переваг глибинних інтерв'ю відносять можливість отримання інформації, яку неможливо отримати шляхом використання кількісних методів збирання первинної інформації. Прикладом можуть бути дані про такі приховані психологічні характеристики, як мотивація, переконання, ставлення респондентів до обговорюваної проблеми, тощо. Крім цього, глибинні інтерв'ю виступають як інструмент, за допомогою якого соціологи намагаються глибше зрозуміти отримані кількісні результати дослідження. Важливо також відзначити швидкість реалізації дослідницьких проектів із використанням глибинних інтерв'ю: час на їх підготовку та кошти на реалізацію значно менші, порівняно з кількісними опитуваннями. При цьому замовник має змогу безпосередньо спостерігати за перебігом проведення ( наприклад під час групових глибинних інтерв'ю фокус-груп) та, за потреби, коригувати його, доповнюючи обговорення додатковими запитаннями. Метод такого інтерв'ю дає змогу одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів. Суттєвою його особливістю є здебільшого зацікавленість респондента опитуванням, яка забезпечується особистим контактом учасників інтерв'ю. [11, c. 166-189]

Варто зазначити, що основні недоліки методу глибинних інтерв'ю пов'язані з складністю пошуку інтерв'юєрів. По-перше, для проведення глибинних інтерв'ю потрібні кваліфіковані фахівці, яких нелегко знайти. Далі, на якість результатів інтерв'ю сильно впливає особа і професіоналізм інтерв'юєра. Недоліком глибинного інтерв'ю є також складність обробки результатів. Крім того, метод вимагає високо-комунікабельного і одночасно витриманого, доброзичливого і дуже терплячого інтерв'юера, що викликає у респондентів довіру та бажання спілкуватися. [20] Ще одна вада такого інтерв'ю полягає у тому, що часом важко зіставити отримані дані внаслідок варіацій або навіть помилок у формулюванні запитань та їхній послідовності. Якщо тема опитування не є для респондента актуальною і в нього немає готових відповідей то людина починає на ходу роздумувати над питанням та ще й під впливом питань інтерв'ю та особистості інтерв'юера, в таких умовах респондент не завжди приходить до тих висновків які зробив би сам в результаті довгих роздумів, що й впливає на відповіді.

Отже, основні недоліки методики «глибинне інтерв'ю» такі:

1. Трудомісткість підготовки висококваліфікованого інтерв'юера.

2. Ризик зниження якості та глибини одержуваної інформації під впливом інтерв'юера.

3. Великі витрати часу.

4. Високі фінансові витрати.

5. Трудомісткість процедури збору інформації(Тільки 4-5 інтерв'ю в день).

6. Трудомісткість процедури обробки інформації.

7. Найчастіше обмежене використання демонстраційного матеріалу в специфічних умовах проведення інтерв'ю. [3, c.86]

2.3 Якість інформації, отриманої на основі глибинного інтерв'ю

У ході глибинного інтерв'ю ми отримуємо якісну інформацію, яка виявляє мотиваційні аспекти поведінки респондентів, персональні очікування, уявлення, цінності і т.д. На відміну від кількісних методів, що ґрунтуються на статистичних процедурах, глибинне інтерв'ю орієнтується на розкриття причинно-наслідкових зв'язків. Одна з переваг методу - надання можливості респондентам вільно висловлюватися, що сприяє розкриттю їх внутрішніх цінностей та переживань, стимулює їх креативний потенціал.

Успіх глибинного інтерв'ю та якість отриманої інформації багато в чому залежить від професіоналізму і особистих якостей інтерв'юера. Для проведення інтерв'ю необхідний кваліфікований фахівець. Йому повинні бути властиві навики встановлення контакту з людьми, хороша пам'ять, здатність швидко реагувати на нестандартні відповіді, терпіння. В процесі інтерв'ю не можна чинити психологічний тиск на опитуваного, сперечатися з ним.

Якості хорошого інтерв'юера складаються з: 1) його індивідуальних здібностей, 2) володіння методикою, 3) соціологічної підготовки і 4) підготовки в тій предметної області, яка досліджується із застосуванням глибинних інтерв'ю. Хороший інтерв'юер характеризується виразом «дати-і-взяти», яке означає, що при проведенні бесіди він повинен вміти не тільки отримати від респондента необхідну інформацію, а й дати йому натомість почуття морального задоволення. Відомо, що на якість результатів, отриманих на основі глибинного інтерв'ю, впливає також володіння інтерв'юера свого роду терапевтичним впливом на особистість опитуваного: знімає тривогу, допомагає приймати рішення, підвищує самооцінку і т.д. (На цьому засноване широке застосування глибинних інтерв'ю в психотерапевтичній практиці). Здатність викликати даний психологічний ефект і скористатися ним для отримання більш повної інформації вважається основною хорошого інтерв'юера та якісних його результатів. [3, с.70]

Аналіз інформації, отриманою за допомогою глибинних інтерв'ю, передбачає якісно-змістовну її інтерпретацію у зв'язку із сформульованими гіпотезами. “Якісні” дані упорядковуються, об'єднуються у групи; між ключовими ідеями встановлюються зв'язки, які дозволяють сформулювати певні узагальнюючи судження щодо характеру досліджуваного об'єкту, особливостей його функціонування та розвитку. [18]

Таким чином, метод глибинного інтерв'ю є ефективним засобом одержання цікавої та змістовної інформації з досліджуваної проблеми. Крім того, цей метод застосовується й у дослідницькій діяльності: при вивченні малознайомих та специфічних соціальних об'єктів; на пілотажній стадії дослідження з метою уточнення меж проблемної ситуації, певних характеристик об'єкту; при підготовці та тестуванні інструментарію масових опитувань; при моделюванні соціальних процесів у молодіжному середовищі; при визначенні напрямків подальших досліджень у сфері соціальної роботи з дітьми, сім'ями, молоддю, а також коли необхідно доповнити, “пожвавити”, чи перевірити інформацію, одержану за допомогою інших методів. [8, с.129-132]



Висновки

Глибинне інтерв'ю є якісним методом дослідження, який може використовуватися самостійно або у комплексі з кількісними методами. В такому разі якісна інформація збирається на початку дослідження і потім допомагає формулювати гіпотези для кількісного дослідження, або на останньому етапі з метою інтерпретації даних репрезентативних досліджень та їх кращого розуміння.

Перевага глибинним інтерв'ю надається при вивченні чутливих тем, або якщо учасників важко зібрати для групової дискусії. Відмінною рисою глибинного інтерв'ю є те, що таке інтерв'ю проходить у вигляді вільної бесіди на тему, що цікавить дослідника, в ході якого дослідник отримує від респондента дуже детальну інформацію про причини його дій, про відношення до різних питань. Крім того, проведення глибинних інтерв'ю в Україні коштує дешевше ніж проведення фокус-груп, хоча вимагає більше часу.

Тематика глибинного інтерв'ю переважно стосується емоцій, асоціацій, певних образів, переконань, ставлень респондентів, а також їхніх прихованих проблем та особливостей сприйняття. Тому глибинні інтерв'ю є вельми корисними для соціологічних досліджень для повного розкриття та розуміння причинно-наслідкових зв'язків.

Маслова О.М. вважала, що на відміну від формалізованого інтерв'ю, в глибинному інтерв'ю респондент отримує великий шанс висловити власне бачення та проживання проблемної ситуації: він сам створює композицію своєї розповіді, визначає найбільш значущі сюжети на задану тему, їх контекстуальні рамки, раціональні та емоційні відтінки, стиль розповіді, його виразні мовні засоби і особливості.[14]

Отже, метод глибинних інтерв'ю використовується у тому разі, якщо: 1) потрібне деталізоване знання про індивідуальні уподобання людей, їх ставлення, звички тощо; 2) дослідження стосуються інтимних, особистих проблем; 3) проблеми дослідження надто емоційні або їх публічне обговорення змушує респондента ніяковіти; 4) питання, що обговорюються, містять чіткі соціальні норми; 5) потрібен детальний аналіз складної поведінки або процесу прийняття рішення; 6) інтерв'ю проводиться на професійну тему в бізнесових колах, серед людей, які мають обмаль вільного часу і які не можуть залишити своє робоче місце, або у разі використання особливої групи людей. [5]

Особливістю глибинних інтерв'ю є їх тривалість, детальність, нестандартизованість, врахування невербальних сигналів таких як інтонації, жести, пози, підвищена увага до особистості респондента. Метою такого інтерв'ю є глибоке розкриття досліджуваного питання, з'ясування деталей, відкриття нового, а не лише оцінка вже відомих фактів. Часом лише в ході такого інтерв'ю можна отримати певну інформацію яку респондент за інших умов не скаже, а глибинне інтерв'ю може як спровокувати його на відвертість так і дає можливість поставити перед респондентом певну проблему і досягти її правильного розуміння. Але цей метод має і свої вади -- складність, високі вимоги до кваліфікації інтерв'юера його можлива упередженість, нестандартизованість, вплив на респондента і навіювання. В ідеальному випадку респондента задають питання, які він вже попередньо обдумав, і з яких має чітку позицію. В таких випадках ефект навіювання мінімальний.



Список використаних джерел

1) В. Г. Андреенков, В. Д. Войнова, В. П. Гайдне, Б. 3. Докторов И. В. Журавлева, О. М. Маслова, В. И. Паниотто, Г. Н. Сотникова. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1. М.: Наука,. 232 с., 1990 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://lifesocio.com/issledovanie-sotsiologicheskoe/metodyi-sbora-informatsii-sotsiologicheskih.html. Заголовок з екрану.

...