Конфлікти між поколіннями

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана

Реферат на тему : «Конфлікти між поколіннями»

З дисципліни «Соціологія»

Варіант 12

Виконала: Студентка 1-го курсу

Денного відділення

ОЕФ гр. 6504/3

Криворучко А.С.

Перевірила: Білоног Ю.С.

Київ - 2015

План

Вступ

1. Проблеми взаємовідносин молоді і старшого покоління

2. Основні шляхи вирішення конфліктів між батьками та підлітками

3. Конструктивна функція конфлікту поколінь

Висновки

Список використаної лтератури

Вступ

Проблема взаємин між молоддю та старшим поколінням була завжди. Однак в кожний конкретний період часу зміст даної проблеми мав конкретно-історичний характер і формував свої соціальні норми відносин між поколіннями.

Сьогодення вимагає від молодого покоління формування нового типу особистості, що відповідає умовам сучасного світу і перехідним станам основних соціальних інститутів.

Проблема взаєморозуміння старшого покоління та молоді ніколи не зникне, оскільки та культура, на якій виховане одне покоління, буде хай і не повністю протилежною, але в той же час не зрозумілою іншому поколінню. Нові покоління діють, виходячи з результатів, що дісталися в спадок від усіх попередніх поколінь, однак ставлення до цього спадку не завжди таке чудове. Вони приймають і розвивають в нього тільки те, без чого не вбачають своє власне існування і розвиток, і заперечують те, що, з їхньої точки зори вже застаріло і втратило всякий сенс. А тому слід говорити не тільки про конфлікт, але і про спадкоємність поколінь.

Проблема наступності і конфліктів у стосунках "батьків" і "дітей" може розглядатися як взаємодія зустрічних потоків інформації і діяльності, як особливості передання культурних цінностей від покоління до покоління. Як каже арабська народна мудрість, люди завжди більше подібні на своїх сусідів, ніж на своїх батьків, адже із сусідами вони разом виростали, виховувалися і живуть у тих самих історичних і культурних умовах. Саме через різницю у життєвому і культурно-історичному досвіді, проблема наступності і конфліктів у стосунках "батьків" і "дітей" існуватиме завжди, але зміст проблеми, гострота суперечностей набуває особливого, конкретно-історичного характеру.

конфлікт покоління підліток батько

1. Проблеми взаємовідносин молоді і старшого покоління

Виділимо причини конфлікту між молоддю та старшим поколінням.

Як правило, таких причин декілька, вони можуть накопичуватися роками, залежати від індивідуальності членів сім'ї або від специфіки сім'ї і навіть ситуації в суспільстві. Наприклад, це можуть бути несумісність інтересів сторін, матеріальні проблеми, аморальна поведінка членів сім'ї, житлово-

побутові негаразди, різниця в соціальному становищі поколінь, віддаленість проживання батьків і дітей, особливості культури і поведінки, різні цінності молодого і старшого поколінь,боротьба за владу і вплив у родині.

Дуже часто конфлікти відбуваються через те, що батьки не хочуть визнавати, що їхня дитина стала дорослою. Представники старшого покоління вважають, що вік і досвід дозволяють їм диктувати більш молодому поколінню манеру поведінки, робити зауваження, вимагати дотримуватися їхніх порад. На їхню думку, серед молоді спостерігається падіння моралі (наприклад, неповага до віку).

Молодь у свою чергу вважає, що вони мають достатній багаж знань, і вік у даному випадку не грає особливоїролі. Через подібні розбіжності між сторонами виникає напруга, і вони не можуть дійти до порозуміння даної проблеми, яка виникла в їх відносинах. Замість цього список взаємних претензій і розбіжностей поповнюється, а шляхи їх вирішення не знайдені. Для того щоб звести конфлікти до мінімуму, необхідно врахувати особисті психологічні особливості кожного з учасників конфлікту.

Є декілька чинників,через які деколи молодь не бажає переймати досвід старшого покоління. По-перше, положення старшого покоління посилюється наявністю минулого досвіду і моделюванням життя за радянським зразком, тоді як молодь віддає перевагу нав'язаному західному способу життя, суспільству масового споживання.По-друге, критеріями соціального становлення молоді все більше є набуття та підвищення власного соціального статусу, досягнення соціальноїзрілості.

В індивідуально-психологічному плані для молодого покоління характерно: не завжди усвідомлене бажання позбутися від зовнішнього контролю; збільшена емоційність, збудливість, ідеалізація окремих життєвих уявлень, максималізм, а також хиткість етичних позицій, яка нерідко сформована на сприйнятті негативних явищ суспільства. Соціалізація відбувається під впливом різноманітних умов і обставин, які складаються не тільки з діяльності суспільних інститутів і цілеспрямованого виховного процесу, але і під впливом таких, як правило, неконтрольованих факторів, якими є неформальне середовище спілкування з однолітками, погляди і настрою, існуючі в суспільстві.

Не можна сказати, що молоде покоління відмовляється від досвіду попереднього, швидше навпаки, воно залежить від впливу сімейних традицій, наступності, фамільних цінностей. Також простежується залежність від батьків в процесі побудови кар'єри,створення сім'ї . Життєві цілі молоді та плановані засоби їх здійснення, стали важливими факторамиїї соціалізації.

Інтерес до даної проблеми пов'язаний з вітчизняною історією останніх років: з оцінкою ролі колишніх поколінь, що проклали шлях до сучасних трансформацій, але, як це найчастіше всього буває, що не знайшли в них свого місця. Відмінність входження нинішньої молоді в суспільне життя полягає в тому, що їй необхідно не тільки адаптуватися до існуючої дійсності, але й принципово змінювати цю дійсність. Це і породжує конфліктні ситуації між поколіннями, але варто відзначити, що молоде покоління не поспішає повністю відмовитися від традицій, норм і цінностей своїх батьків.

Конфлікт між поколіннями - це частина людських конфліктів, що зароджуються в процесі розвитку і занепаду інституту сім'ї, а також функціонування сім'ї як малої групи. Проблему взаєморозуміння батьків і дітей можна сміливо віднести до вічних проблем, тому до тих поки буде існувати суспільство, буде існувати і данапроблема.

В Україні за останні 25 років відбулися глибокі ціннісні зміни. Можна сказати, що відбулася перебудова багатовікової традиції українського суспільства, яка болюча не тільки для літніх людей, але і для всіх інших членів суспільства.

В Україні практично кожна сім'я має «білу пляму» в пам'яті про своїх предків. Цьому сприяли : війни, голод, державний терор. А тому молоде покоління все більше ставилося в ситуацію невизначеності як свого місця в роду, так і в суспільстві. Воно було змушене або виробляти свої уявлення про світ і протестувати або пристосовуватися до цього світу.

Реформи в Україні та дестабілізація, змушують людину виживати. Це формує у свідомості молодого покоління ставлення до старшого покоління, як до утриманцям. Молодь має чітке уявлення про життя старшого покоління і часто драматизує їх соціальне становище. У масовій свідомості, як у прихованій, так і в явній формі фіксується ставлення до літніх людей як до марної категорії населення .

За фактом держава реалізує стратегію витіснення людей похилого віку зі сфери доступу до престижних цінностей, влади, та інших ресурсів, а також периферійним становищем їх проблем. Увага суспільства в більшій мірі акцентується на проблемах молоді, ніж на проблемах осіб пенсійного віку. Відбувається трансформація ставлення молоді до старшого покоління в напрямку від традиційно шанобливого до нетрадиційного, не характерному для українського менталітету.

Літні люди виявилися кинутим поколінням, позбулися співчуття, співпереживання і допомоги з боку рідних дітей і онуків.

Специфіка конфлікту поколінь в Україні формується на рівні соціальних інститутів проявляється в наступних фактах:

- Знецінення старості в очах молодого покоління;

- Пошук сімейних цінностей, як духовних, так і матеріальних;

- Передача власності у спадщину;

- Витіснення людей літнього віку на периферію соціального життя;

- Діти не сприймають цінності та спосіб життя своїх батьків.

- Збільшення соціокультурної дистанції між молодим і літнім віком.

В Україні літні люди все своє життя віддавали суспільству, і воно їх залишило на порозі старості один на одинзі своїми проблемами. Старі стали тягарем для суспільства, тоді як суспільство зобов'язане їм своїм сьогоднішнім днем, бо вони ще вчора не щадили ні сил, ні праці, щоб помножити матеріальні і духовні багатства народу та забезпечити його невпинний розвиток. Саме діяльність людей, які на сьогоднішній момент переступили поріг старості, дали можливість молоді отримати освіту і професійну підготовку, тобто найголовніші основи існуваннясуспільства. Старі передають молодим не тільки створені ними блага, але й досвід пізнання.

2. Основні шляхи вирішення конфліктів між батьками та підлітками

Сім'я - один з найважливіших факторів соціалізації дитини. Саме тут діти засвоюють заведені в їхніх сім'ях життєві цінності, соціальні очікування і біхевіаристичні патерни. Моделями поведінки їм слугують батьки, старші брати і сестри. Е. Маккобі вважає, що тривалість батьківського впливу визначається міцністю їх відносин із дитиною, ступенем поваги батьків до її особистості, наявністю довіри між членами сім'ї. У деяких випадках батьки пригнічують особистість своєї дитини, у інших - сприяють її гармонічному розвитку. Взаємодія з батьками дозволяє дітям тренувати й вдосконалювати соціальні навички, необхідні для комфортного існування в соціумі.

Крім того, сім'я є важливим фактором впливу на інтелектуальний розвиток дитини, пропонуючи, а іноді й насаджуючи власну концептуальну картину світу. Спільна інтелектуальна діяльність розвиває здатність дитини моделювати різноманітні ситуації. оперувати гіпотезами й вибирати оптимальні шляхи вирішення поставлених завдань. Батьки мають можливість активно сприяти швидкому розвитку мисленнєвих навичок "маленької людини".

Зазвичай теоретичне усвідомлення дійсності дитиною випереджає рівень її практичних навичок. Підлітки часто не знають як поводитись у тій чи іншій життєвій ситуації, а відчуття власної дорослості заважає їм звертатися за порадами до дорослих. Такі проблеми притаманні дітям, у яких не склалися стосунки з батьками. Неготовність дитини до виконання нових соціальних ролей, або відсутність необхідного рольового навантаження й самостійності ускладнює спілкування та породжує численні конфлікти у колі сім'ї.

У деяких підлітків спостерігається вияв неадекватної самооцінки й завищеного рівня вимог, критичне ставлення до слів та вчинків інших. Це ускладнює їх взаємовідносини з дорослими, батьками, однолітками, вчителями, провокує прояви негативізму, грубу й самовпевнену поведінку, соціальні конфлікти. Підлітки бояться глузування, проявів нерозуміння, недовіри, або образливої для такого віку заборони. На їхній погляд батьки поводяться з ними як із маленькими. Часто відсутність щирих стосунків з батьками є причиною того, що діти стають жертвами насилля, або учасниками злочинів.

Труднощі виконання сім'єю виховної функції значною мірою пов'язані із знеціненням моральних, духовних, громадянських ідеалів у суспільстві, відсутністю спільних стратегій виховання дітей у сім'ї, недостатньою підготовкою молоді до материнства та батьківства. Низький рівень педагогічної культури батьків послаблює можливості передачі соціального досвіду від старших поколінь молодшим, збіднює сімейне спілкування, зменшує батьківський вплив на дітей.

Отже, причини неблагополуччя полягають в особистому досвіді кожного члена сім`ї. Виходячи з цього, психологи пропонують основні напрямки профілактики конфліктів між батьками і дітьми:

1) підвищення психолого-педагогічної культури батьків, що дозволяє враховувати вікові, психологічні особливості дітей, їхній емоційний стан;

2) організація родини на колективістських засадах: конкретні трудові обов'язки, традиції взаємодопомоги, спільні захоплення;

3) підкріплення словесних вимог обставинами виховного процесу;

4) інтерес до внутрішнього світу дітей, їхніх турбот і захоплень.

3. Конструктивна функція конфлікту поколінь

Конфлікт між молоддю і старшим поколінням є універсальною темою перелому людської історії. Він полягає в початкових рисах людської природи й є, то, можливо, навіть більше важливою двигуном історії, ніж класова боротьба, відзначають деякі дослідники.

Багато психоаналітики вважають, що у основі конфлікту поколінь лежить споконвічне суперництво між батьком і сином (Едипів комплекс), матері й доньки (комплекс Електри). Юнак непросто суперничає ж із батьком, а й відкидає його за взірець, цурається свого соціокультурного спадщини.

Представники авангардизму бачать у молодіжноїконтркультуре єдино надійну, ефективну, радикальну опозицію на відношенні всього застійного, консервативного у суспільстві. Всі ці пояснення сутності конфлікту поколінь, і навіть суб'єктивні оцінки юнаків, які схильні перебільшувати ступінь своїх відмінностей від старших, мали бути зацікавленими доповнені аналізом об'єктивно існуючих розбіжностей їх причин.

Структура звернень молоді по допомогу до критичних ситуаціях показує прагнення молоді до рішенню проблем самотужки. Але часто-густо такий же стосунок носить суто споживацький, загрозливого характеру, що надовго перериває комунікацію між поколіннями.

Суспільство оцінюється у тій, як він належить до старих, дітям та інвалідів, і навіть у тій у яких формах відбувається конфліктне зіткнення між поколіннями. Якщо суспільство йде з до цивілізованого шляху, тоді воно вимушене створювати соціальну систему підтримки старих - пенсії, будинки для пристарілих тощо., казати про вихованні милосердя. Саме конфлікті поколінь виявляються нові ніші, де необхідно спеціалізоване виховне вплив, попереджувала руйнівні конфлікти, породжує новіценностно-смисловие ідеятельностние ніші взаємодії поколінь. Без спеціального регулювання лише на рівні ідеології й інститутів соціалізації забезпечення поступової зміни базових цінностей, можна отримати роботу чи більше того, спровокувати соціальна криза, спровокований вічним конфліктом поколінь.

Ставлення суспільства до старих - показник його цивілізованості. На суспільстві лежить відповідальність за соціальне, фізичну й матеріальне становище осіб похилого віку. Конфлікт поколінь може розглядатися як добре що разі усвідомлення, що у цьому стихійному й вічне конфлікті старше і молодше покоління зможуть знайти й усвідомити особистісний рівень досягнутої культури та ступінь цивілізованості суспільства. Онуки матимуть змогу одержати як гідно і з почестями ідуть із життя старі як і гідно й поважно проводжають їхні діти. Боето«живая передача знань» із різних вуст у вуста і це конструктивна функція конфлікту поколінь, цю функцію неспроможна прийняти держава, бо тільки самі люди формують і передають культурні зразки, сформовані у постійному конфлікті батьків ідетей. Конфлікт поколінь ні лякати чи насторожувати мислячого людини. Вічний конфлікт поколінь може розглядатися конструктивно з погляду розвитку гуманних відносин до вершини любові, моральності, турботи й художні цінності кожного віку. У конфлікті поколінь немає сенсу шукати винного, набагато важливіше формувати відповідальність кожної людини за своє майбутнє, за майбутнє своїх дітей і поза майбутнє цілого людства.

Суспільство неспроможна існувати без певного рівнямежпоколенческой наступності. Перетворення породжують проблему протиріччя спадкоємності і стабільності нових віянь у прийдешніх поколінь. Це спричиняє зіткнення поглядів молодого покоління і старшого, яке має багатим культурним та соціальним досвідом, а часом не застосовним в зміненій соціальної діяльності.

Неодмінним елементом розвитку є наступність. Це момент, дозволяє зберігати стійкість цілого незалежно від руйнацій у його частинах. Від, що не тоні ідеться між старшим поколінням, передаючими спадщина, і молоддю, що його приймає, залежить доля й держави. Зазвичай, бунтує молодь. Однак у сучасного російського суспільстві саме старше покоління стало ініціаторами глобальної ломки. Наступність порушена. Сьогодні очікування «дітей» не збуваються, вже ним доводиться розсьорбувати кашу, яку заварили старші. Гірка унікальність нашій ситуації у цьому, що спільних позицій, спільної мови, погляду на історію немає кілька поколінь: діди і батьки, діди й онуки.

Сьогодення міжлюдських обмінів взагалі входить у визначення конфлікту. Конфлікт - це норма. Він дозволяється із віком «дітей». В Україні було б точніше казати про розриві поколінь. І як цього - різке зниження батьківського авторитету у ній, вчительського - у шкільництві, викладацького - у ВНЗ, командирського - до армій, значне збільшення конфліктів між молодшими і старшими на міжособистісному рівні. Дослідження свідчать, що 65% літніх вважають, що молодь ворожа до дорослим, 67% молодих переконані, що старші налаштовані до них вороже, 7% опитаних молоді визначають своє ставлення до старшого словами «ненавиджу», «>презираю». Проте знаємо багато випадків, коли містять також годують своїх, не вписалися до життя, інші допомагають старшим опановувати тієї ж комп'ютерної грамотою. «Діти» підставили плече «батькам». Але ці явища можна назвати масовими, вони зустрічаються досить рідко, по своїй суті протиприродні, внутрішньо конфліктні і до гармонії не приведуть. Учень, повчаючий вчителя, дитина, став годувальником сім'ї, - це виключення з правил для традиційного суспільства. У нашій найновішої історії скоріш відбувається поділ між світом «батьків» й цивілізованим світом «дітей». Вони розлітаються, як галактики.

Явище це задля нашого суспільства, взагалі цивілізації виняткове, принципово нове,необъясненное і непомічене, тому особливо небезпечне за своїми наслідками, про які тільки догадуватися.

Головне, у яких проявляється розрив поколінь, - це напружені відносини між собою, а практично повну відсутність культурного ядра, які з законам наступності має має бути передане від «батьків» і «дідів» до «дітям» і «онукам». У яка виникла як наслідок у «батьків» почутті своєї неповноцінності, ущербності, почутті взаємної непотрібності, глибокого взаємного відчуження, взаємної німоти і глухоти. Старшим нічого дати - молодшим нічого взяти. Молоде покоління поставлено перед необхідністю створювати наново занадто багато, коли всі. Країни, яку створювало старше покоління, немає; ідеї, й цінності, що вони сповідували, відкинуті; економіка, що вони самовіддано будували, зруйнована; наука в руїнах; освіту й культура осміяні тощо. буд. Не працюють не старі ідеї, й цінності. Усе це є дуже небезпечним. Якщо молоде покоління не сприймає якісь «генеральні» цінності, неспроможна відокремити в спадщині корисне й обіпертися цього, наше суспільство гранично уповільнює темп свого розвитку, тупцює дома і (залежно від тривалості цього періоду) регресує, або навіть деградує. Воно, звісно, рухається, але звверх-вперед, а або у бік, або вниз, абоназад-вниз.

Зупинимося, на даних, що стосуютьсямежпоколенческих відносин, тобто відносин старшого покоління й молоді.

Молоді переважно поважають, співчувають і висловлюють симпатію, тоді як старші - співчувають з ледве відчутнимраздражением». Як очевидно з доповіді, попри найскладніші умови існування затяжного перехідного періоду у Росії конфлікт поколінь дуже виражений, відбуваються процеси адаптацію глобальним змін. Що ж до соціального самопочуття молодих, то доповіді сказано - «Орієнтованість матеріальним споживання, навіть найнижчого…». Поширення аномії, тобто неузгодженості моральних цінностей, наростання невизначеностей щодо те, що вважати правильним, що - немає. Сьогодні проглядається розмитість частина молоді важливих моральних цінностей. Різко понизили свого статусу у власних очах російської молоді такі старосвітські цінності, як громадська справедливість, перед суспільством, рівність, соціальна толерантність, допомогу ближньому, охорона природи й т.д. Проте, молодь зберігає стійку орієнтацію на знання, мудрість, стійкі особисті стосунки, справжнє кохання, вірну дружбу. Ось такий вигадливий парадоксальний профіль покоління вимальовується сьогодні. Сьогодні важливо усвідомлювати, що молоде покоління вже зовсім інший і дуже різне за своїми інтересами і цінностям, але, як ніколи сьогодні їй потрібно особливий клопіт і увагу для найменштравмирующего і найуспішнішого входження у доросле життя. І ніж перервалася часів єднальна нитку дуже важливо просувати, відкривати молоді найкращі зразки світової культури (й матеріальної зокрема), здійснюючи наскільки можна рівний доступ знань. «Безліч молоді просто більше не представляють, як і будувати плани майбутнє, думати про завтра дні… Їх всі у значною мірою мимохіть, минуще,поверхностно». Тому старшому й середньому поколінням не можна втрачати в зв'язку зі молоддю, слід шукати ті ніші, ті проблеми, у яких стануть у пригоді молоді.

Можливо запропоновано два виходу з конфліктної ситуації. У першому випадку - створення суспільства з ліберальними цінностями. Вони людина - господар своєї волі, головне - врегулювання кордонів її використання різними людьми законодавчої нормою, чітко визначивши правничий та обов'язки сторін. У разі зобов'язання старшого покоління й молоді зводяться до того що, аби дотримуватися взаємну волю основі якої - не єдність, а навпаки, розрив поколінь. У Західній суспільстві, де ліберальні цінності - норма і панує ідея сильної атомарної особистості - інший типродительско-детских відносин. Розвинена система іпотеки і кредитування відриває дорослих дітей від дому потрапила, а мережу будинків для престарілих знімає вини з них обов'язки з догляду за батькам. Виниклі у разі переживання і справжнім дискомфортом розбирається з психоаналітиками і лікується психотерапевтами.

Другий вихід із конфлікту старшого покоління й молоді полягає у духовно-моральному вихованні, тобто у розумінні людиною свого духовного гніву й пошук морального виходу їх нього, не порушує його власні інтереси.

У стосунках поколінь зобов'язана може бути якась частка взаємності, без яких немає то, можливо позитивних відносин, а довіру і більше, любові.

Діалог поколінь, який має йти нормального перебігу життя передусім через ЗМІ, у Росії практично перерваний. Старшого покоління не розмовляє з молоддю, а молодь ні за чим не запитує, а коли починають говорити, то частіше не чують одне одного. Відкритого і чесного діалогу між поколіннями немає. Необхідні заходи, створені задля усвідомлення суспільством феномена розриву.

Висновки

Становище старшого покоління погіршується наявністю минулого досвіду і моделюванням життя з радянському зразком, тоді як молодь віддає перевагу західному способу життя. По-друге, критеріями соціального становлення молоді дедалі більше є набуття і підвищення власного соціального статусу, досягнення соціальної зрілості.

Проведені в Україні реформи і дестабілізація країни, змушують людей виживати у сучасних умовах, що розвиває у свідомості молоді ставлення до старшого покоління, як до утриманцям. Молоде покоління часто вже не має чіткої думки про життя старшого покоління й іноді драматизує їх соціальне становище. У суспільній свідомості зміцнюється ставлення до літніх людям як до зайвої категорії населення. Робиться трансформація відносини покоління до старшого в спрямованості від традиційно шанобливого донесвойственному ранішеосуждающему,отвергающему. Тому риса конфлікту поколінь в Україні лише на рівні соціальних інститутів проявляється у: знецінення старості у власних очах молоді; пошук сімейних цінностей, як духовних, і матеріальних; витіснення людей похилого віку на периферію соціального життя; молодь не сприймає цінності й спосіб життя своїх; збільшення соціокультурної дистанції між молоддю і старшим поколінням.

Саме у конфлікті між молоддю і старшим поколінням виявляються нові ніші, де необхідно спеціалізоване виховне вплив, що зможе попередити руйнівні конфлікти, які породжені новимиценностно-смисловими ідеятельностними нішами взаємодії поколінь.

Як один з виходів із цього конфлікту можуть запропонувати створення суспільства з ліберальними цінностями. Людина - господар своєї волі, головне - врегулювання кордонів її використання різними людьми законодавчої нормою, чітко визначивши правничий та обов'язки сторін. У разі зобов'язання старшого покоління й молоді зводяться до того що, аби дотримуватися взаємної волі, основа якої - не єдність, а навпаки, розрив поколінь.

Список використовуваної літератури

1. Коренєва Р. Хто вони - нашу майбутню? // Аргументи як факти. - 2003. - №29. -С.12.

2. ЛисовскийВ.Т. «Батьки» і «діти»: за діалог у взаєминах:Социол. публіцистика //Социол.исслед. - 2002. - №7. -С.111-116.

3. Ясавеев І.Г.Соціологія соціальних проблем// Соціологія: Учеб. посібник/За ред. С.А.Єрофєєва, Л.Р. Нізамовой. - 2-ге вид., Перероб. і доп. - Казань, 2001

4. Аметова Є. Р. Про значення сім'ї у формуванні вільної особистості дитини // Педагогіка і психологія. -2006. -№ 2. - С.36-43

5. Кравченко Т. "Життєві сценарії" сім'ї та їхній вплив на соціальний розвиток особистості // Педагогіка і психологія. -2002. -№ 1-2. - С. 61-67

6. 2. Бондарчук О. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій; МАУП. - К. : МАУП, 2001. - 95 с.

Размещено на Allbest.ru