Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний технічний університет

Інститут управління та права, гуманітарно-правовий факультет

Кафедра соціальної роботи

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Технології соціальної роботи»

на тему: «Соціальне прогнозування як найважливіший інструмент соціальної роботи»

Виконала: студентка 3 курсу, групи ГП-322

Сергієнко В.В

Керівник доцент, к. політ. н. Дударьов В.В.

Запоріжжя 2014



ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ
• 1.1 Визначення поняття соціальне прогнозування
• 1.2. Функціональні особливості соціального прогнозування
• 1.3 Об'єкт соціального прогнозування
• РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ ТА КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ
• 2.1. Методи соціального прогнозування в соціальній роботі
• 2.2. Шляхи підвищення ефективності соцільного прогнозування в соціальній роботі
• 2.3 Критерії ефективності соціального прогнозування
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Актуальність соціального прогнозування зумовлена, з одного боку, великим інтересом до цієї теми в сучасній науці, з іншого боку, її недостатньою розробленістю. Важливу роль у діяльності соціальних сфер грають методи соціального прогнозування.

Актуальність проблеми прогнозування соціального розвитку в наш час обумовлена рядом чинників:

- ускладнились процеси розвитку суспільного життя в умовах НТР;

- значно розширились обсяг і масштаби прогностичної діяльності, кількісна і якісна багатомірність об'єктів прогнозування;

- зросла соціальна, економічна, екологічна, інформаційна цінність прогнозів.

У соціальній роботі особливе місце займає соціальне прогнозування, як конкретне уявлення, передбачення, і судження про подію, стан соціальною об'єкта в майбутньому. Його не слід плутати із соціальним плануванням.

Вивченням cоціального прогнозування в соціальній роботі також займаються вчені соціальної педагогіки, соціології та соціальної роботи. Серед них особливо можна виділити, Т.В. Семигіну, М.В. Курбатов В.І.. Зайнишева та інші.

Формулювання мети соціального прогнозування порівняно з плануванням має загальніший і абстрактніший характер. Мета соціального прогнозування -- на основі аналізу стану і поведінки соціальної системи в минулому, а також вивчення тенденції зміни чинників, що впливають на неї, визначити кількісні та якісні параметри її розвитку в перспективі, розкрити зміст ситуації, в яку потрапить система

Соціальне прогнозування на відміну від планування дає лише інформацію для обґрунтування рішень і вибору методів планування, указує на можливі шляхи розвитку в майбутньому. Соціальне планування визначає, який з цих шляхів вибирає суспільство.

Прогнозування - це метод наукового дослідження, що ставить своєю метою передбачити можливі варіанти тих процесів і явищ, які обрані в якості предмета аналізу.

Процес прогнозування досить актуальне на цей час. Широка сфера його застосування. Прогнозування широко використовується в соціальній роботі.

Соціальне прогнозування - прогнозування всього суспільного, всього пов'язаного з суспільством, суспільними відносинами, в центрі чого знаходиться людина.

Об'єкт дослідження - особливості соціального прогнозування .

Суб'єкт дослідження - вид соціального прогнозування .

Предмет дослідження - методи соціального прогнозування в соціальній роботі.

Мета дослідження - розглянути теоретичні аспекти соціального прогнозування в соціальній роботі.

Завдання роботи:

1) визначити поняття соціального прогнозування;

2) розкрити особливості соціального прогнозування;

3) з'ясовувати об'єкт соціального прогнозування;

4) охарактеризувати методи соціального прогнозування в соціальній роботі;

5) виділити шляхи підвищення ефективності соцільного прогнозування в соціальній роботі

6) розкрити критерії ефективності соціального прогнозування.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

1.1 Визначення поняття соціальне прогнозування

Прогнозування - наука про систему нашого мислення про майбутнє, про способи та методи дослідження майбутнього, про знаходження багатоваріантних альтернатив зміни майбутнього, яке носить імовірнісний характер.

Прогностика (футурологія) - наукова дисципліна про закономірності розробки прогнозів.

Соціальне прогнозування спрямоване на внесення змін у соціальну сферу людини і суспільства і являє собою один із проявів цілеспрямованої діяльності управлінців у сфері розробки і підготовки різних варіантів вирішення соціальних проблем.

Соціальне прогнозування -- це дослідження соціальної системи на більш глибокому рівні, який дає можливість передбачати, прогнозувати майбутнє, яке одночасно виступає як синтез різнобічних знань про суспільство [2, c.390].

Методологія соціального прогнозування досліджує майбутнє в онтологічному, логічному та гносеологічному аспектах.

Онтологічний аспект показує, як народжується і формується майбутнє, характеризує його загальну картину, що впливають на нього фактори.

Логічний аспект дозволяє формувати прогноз на основі діалектичних принципів, основу яких становить загальні закони розвитку природи і суспільства, а також методів наукового мислення.

Гносеологічний аспект має своїм завданням з'ясувати, як майбутнє відображається у людській свідомості, які форми цього відображення, його істинність. Будучи формою пізнання, прогноз з гносеологічної боку є відображенням закономірності та можливих шляхів розвитку прогнозованих процесів і явищ.

Пізнання об'єктивної істини при прогнозуванні відбувається в напрямі від живого споглядання до абстрактного мислення, і від нього до практичної реалізації [2, c.392].

Методологія (Поняття, вчення) - система принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. Якщо теорія являє собою результат процесу пізнання, то методологія є способом досягнення цього знання.

Соціальне прогнозування базується на аналізі інформаційного масиву - сукупності даних, які приведені в певну систему наукових фактів і характеризують об'єкт прогнозування. До складу інформаційного масиву входять найрізноманітніші джерела: періодична преса, політичні огляди і звіти, статистичні дані, звіти про зарубіжні відрядження спеціалістів, дані анкетних опитувань експертів, радіопрограми, політичні заяви, ноти урядів, особові характеристики політичних лідерів, оцінки їхніх світоглядно-політичних переконань, монографії, дисертації тощо.

Інформацію про об'єктивні й суб'єктивні сторони життя суспільства не можна дістати тільки методами прямої статистики, тут потрібні конкретно-соціологічні, соціально-психологічні та інші дослідження.

Важливим у прогнозуванні є врахування того соціального, економічного, організаційного і науково-технічного тла, на якому розвивається об'єкт прогнозування. Саме цей фон як сукупність умов, зовнішніх факторів, обмежує розвиток об'єкта прогнозу в майбутньому, активно взаємодіє з ним

Соціальне прогнозування складається з кількох етапів, на кожному з етапів вирішуються специфічні завдання пізнання. Особливо важлива методології прогнозування стадія предпрогнозной орієнтації, на якій розробляється концепція дослідження, понятійний апарат, визначаються основні методологічні принципи аналізу і прогнозу, методи та методики, формуються гіпотези, які і належить перевірити в ході дослідження.

Сутність соціального прогнозування, як наукового напряму, полягає в систематичному аналізі соціальних процесів через призму теоретико-методологічних принципів для виявлення проблем і тенденцій суспільного розвитку, визначення шляхів вирішення соціальних завдань. У сучасних умовах уміння передбачати і прогнозувати майбутнє, а, отже, і впливати на соціальні процеси стає однією з найважливіших якостей фахівця та його функціональні особливості.

Соціальне прогнозування має свої функціональні особливості які ми розглянемо далі.

1.2 Функціональні особливості соціального прогнозування

Під прогнозом розуміється науково обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням.

Основою формування прогнозів служать статична інформація та інформаційний масив - система визначених на науковій основі параметрів і факторів, які комплексно характеризують об'єкт прогнозування.

Існують наступні типи прогнозів:

1) За ієрархії управління:

а) прогнози розвитку окремих підприємств і їх об'єднань

б) прогнози розвитку галузей і кластерів

в) прогнози розвитку муніципальних утворень

г) прогнози розвитку регіонів

д) прогнози розвитку країни

е) прогнози розвитку міжнародного співробітництва та міжнародних структур

ж) глобальні прогнози (світові)

2) За часом попередження подій:

а) оперативні (7 днів-1 рік)

б) короткострокові (1-3 роки)

в) середньострокові (4-10 років)

г) довгострокові (10-20 років)

д) далекострокові (20-50 років)

е) сверхдолгосрочние (50 і більше років)

3) По об'єкту і горизонту:

а) кількісно-конкретні (чітко прорахований варіант рішень з набором показників розвитку)

б) якісні

4) За способом надання прогнозної інформації:

а) точковий (у вигляді єдиного значення)

б) інтервальний (сукупність значень прогнозної величини на основі розрахунків інтервалів)

5) За функціональною ознакою:

а) пошуковий

б) нормативний [8, c.427].

Управління соціальним розвитком організації має ґрунтуватися на соціальному проектуванні, нормуванні, соціальному прогнозуванні, моделюванні, програмуванні. Отже, основним документом має бути не план, а програма соціального розвитку -- докладний виклад основних завдань і цілей діяльності організації, окремих її структур і членів. Розробка такої програми розпочинається з аналізу вихідної ситуації.

Наступним етапом є визначення перспективи. Цей процес ґрунтується на порівнянні нормативної та прогнозної моделей явища, яке вивчається. Спочатку визначають можливі варіанти розвитку досліджуваної соціальної системи, а також соціальні наслідки практичних управлінських заходів.

Для складання системи практичних заходів і контролю за їх реалізацією, що є наступним етапом розробки програми соціального розвитку, слід розробити «дерево управлінських рішень». Для цього визначають якомога повніший перелік заходів, нововведень, аналізують їхній взаємозв'язок і вплив (позитивний, негативний) на ситуацію, яка досліджується.

Науково обґрунтованим способом запровадження практичних заходів є соціальне проектування.

Далі йдуть стадії перевірки й оцінки роботи. Одним із засобів перевірки нововведень, що пропонуються, є експеримент, який можна трактувати в цьому разі як практичне використання новацій в обмеженому масштабі з метою виявлення можливості широкого запровадження таких.

Призначення експерименту полягає в отриманні такої інформації про якості запропонованої новації, котру неможливо отримати попереднім прогнозуванням.

У соціологічному вивченні системи управління особливе місце посідає соціальне прогнозування як конкретне уявлення, передбачення, судження про подію, стан соціального об'єкта в майбутньому. Його не слід плутати із соціальним плануванням. Назвемо такі особливості соціального прогнозування:

- формулювання мети соціального прогнозування порівняно з плануванням має загальніший і абстрактніший характер. Мета соціального прогнозування -- на основі аналізу стану і поведінки соціальної системи в минулому, а також вивчення тенденції зміни чинників, що впливають на неї, визначити кількісні та якісні параметри її розвитку в перспективі, розкрити зміст ситуації, в яку потрапить система;

- соціальне прогнозування на відміну від планування забезпечує лише інформацію для обґрунтування рішень і вибору методів планування, указує на можливі шляхи розвитку в майбутньому, а соціальне планування визначає, який із цих шляхів вибирає суспільство.

- план містить уже готові рішення і є директивним документом, що визначає їхній зміст, період проведення, відповідальних осіб, потрібні для цього кошти тощо. Прогноз як наукове знання про майбутній стан соціальних процесів і явищ має ймовірнісний характер, план -- однозначна варіантна модель [7, c.427].

Охарактеризував функціональні особливості соціального прогнозування, можно визначити об'єкт соціального прогнозування, який буде розглянутий у наступному підрозділі.

1.3 Об'єкт соціального прогнозування

Під прогнозом розуміється науково обгрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням.

Соціальне прогнозування - визначення варіантів розвитку і вибір найбільш прийнятного, оптимального, виходячи з ресурсів, часу і соціальних сил, здатних забезпечити їх реалізацію. Соціальне прогнозування - це робота з альтернативами, глибокий аналіз ступеня ймовірності і багатоваріантність можливих рішень [11, c.192].

Відмінні особливості соціального прогнозування.

По-перше, формулювання мети тут носить порівняно загальний і абстрактний характер: вона допускає велику ступінь ймовірності. Мета прогнозування - на основі аналізу стану та поведінки системи в минулому і вивчення можливих тенденцій зміни факторів, що впливають на розглянуту систему, правильно визначити імовірнісні кількісні та якісні параметри її розвитку в перспективі, розкрити варіанти ситуації, в якій виявиться система.

По-друге, соціальне прогнозування не володіє директивним характером. Іншими словами, якісну відмінність вариантного прогнозу від конкретного плану полягає в тому, що прогноз дає інформацію для обґрунтування рішення і вибору методів планування. Він вказує на можливість того чи іншого шляху розвитку в майбутньому, а в плані виражене рішення про те, яку з можливостей суспільство реалізує [12, c.192].

Соціальне прогнозування має специфічними методами: складною екстраполяцією, моделюванням, можливістю проведення експерименту.

Прогнозування має дві сторони або площині конкретизації: предсказательную (дескриптивную, описову); предуказательную (предпісательной). Передбачення означає опис можливих чи бажаних перспектив, станів, рішень проблем майбутнього. Предуказаніє означає рішення цих проблем, шляхом використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності.

Таким чином, у прогнозуванні розрізняють два аспекти: теоретико-пізнавальний і управлінський.

Об'єктом соціального прогнозування можуть бути всі соціальні системи, всі явища, які відбуваються в суспільстві.

Розібравшись з об'єкт соціального прогнозування, переходим до наступного розділу, в якому розглянемо методи соціального прогнозування в соціальній роботі.



РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ ТА КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

2.1 Методи соціального прогнозування в соціальній роботі

• Соціальне прогнозування як дослідження з широким охопленням об'єктів аналізу спирається на безліч методів. При класифікації методів прогнозування виділяються основні їх ознаки.
• Методи соціального прогнозування - сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їх вимірювань в рамках даного явища або процесу вивести судження певної достовірності щодо його (об'єкта) майбутнього розвитку.
• Методів соціального прогнозування велике безліч і тому виділяють 2 основні групи методів.

1. Прості методи

Фактографічні методи прогнозування базуються на фактичному інформаційному матеріалі, що застосовується при пошуковому прогнозуванні і включають:

а.статистичні методи

-метод екстраполяції

Виходить з обробки кількісних характеристик об'єкта, отриманих у минулому і сьогоденні при відносній стабільності системи. Основним є аналіз тимчасових рядів.

- метод аналогії та ін

До математичним аналогій належать економічні моделі та межоб'ектние аналоги. Ними найчастіше користуються як найпростішими моделями економічного прогнозування. Історичні аналогії пов'язані з випередженням (галузевою або регіональною).

б.методи аналізу публікацій

- динаміка

Побудова динамічних рядів на базі різних видів інформації, аналізу та прогнозування на цій основі розвитку відповідного об'єкта.

-публікування

Публікаційної метод прогнозування базується на оцінюванні змісту та динаміки публікацій щодо об'єкта вивчення.

- патентування

Передбачає оцінку за прийнятою критеріальної системі принципово нових винаходів иисследовании динаміки їх патентування.

Експертні методи прогнозування грунтуються на знаннях фахівців-експертів про об'єкт прогнозування і узагальненні їх думок про розвиток об'єкта у майбутньому.

Методика експертної роботи включає в себе ряд етапів:

- Визначається коло експертів;

- Виявляються проблеми;

- Намічається план і час дій;

- Розробляються критерії для експертних оцінок;

- Позначаються форми і способи, в яких будуть виражені результати експертизи

При нормативному прогнозуванні застосовуються індивідуальні та колективні методи прогнозування.

До індивідуальних методів відносяться:

-інтерв'ю (Здійснюється безпосередній контакт експерта зі спеціалістом за схемою «питання-відповідь»)

- аналітичні експертні оцінки та ін

Представляють собою глибокий і всебічний аналіз можливих сценаріїв розвитку досліджуваного процесу. При цьому експерт може залучати додаткові документальні матеріали і протягом досить тривалого часу обдумувати свої відповіді.

До колективних методів відносяться:

- побудова сценарію

Сценарій - це опис (гіпотетична картина) майбутнього, складений з урахуванням найбільш правдоподібних припущень. Сценарії розробляються для визначення рамок майбутнього розвитку. Прогноз містить у собі кілька сценаріїв («трубку сценаріїв»). У більшості випадків це три сценарії: оптимістичний, песимістичний і середній - реалістичний (найбільш імовірний.

- «Дерево цілей»

«Дерево цілей» - структурована, побудована за ієрархічним принципом (ранжируваних за рівнями) сукупність цілей системи, програми, плану. Будується шляхом послідовного виділення все більш дрібних компонентів на знижуються рівнях і є сукупністю генеральної мети, головної мети і підцілей.

- морфологічний аналіз та ін

Дозволяє створити нову інформацію про об'єкт у результаті систематизації даних по всіх можливих рішень досліджуваної проблеми.

2. Комплексні методи

До них відносяться:

а.Метод прогнозного графа

Графом називають фігуру, що складається з точок, які називаються вершинами, і з'єднують їх відрізків, званих ребрами. Вибір структури графа визначається істотою тих відносин між елементами системи, які він повинен висловити.

Основою методу є експертні і формально-математичні процедури побудови та аналізу графа, що відображає узагальнену судження широкого кола фахівців про потреби, можливі шляхи і ресурсах, необхідних для досягнення поставленої мети.

На кожному рівні група експертів формулює події-цілі і умови їх досягнення.

Перевагою методу є можливість роботи з графом в режимі діалогу «людина - інформаційна система» для перевірки деяких ситуацій, то є можливість програвати різні ситуації.

Граф є динамічною системою, і при надходженні від експертів нової інформації проводиться перегляд оцінок, варіантів прогнозу та прийнятих рішень.

б.Метод система Паттерн

Використовується при плануванні розробок в умовах невизначеності. Метод заснований на поділі складної проблеми на більш дрібні проблеми до тих пір, поки кожна підпроблеми не зможе бути різнобічно (за різними критеріями) і надійно оцінена експертами у кількісному вираженні.

Цей метод застосовується в основному для прогнозу того, наскільки сформульовані цілі і завдання будуть досягнуті тими, хто управляє ситуацією.

Структура методу:

-вибір об'єкта прогнозу

-виявлення поточних внутрішніх і зовнішніх закономірностей

-аналіз ієрархії закономірностей із зазначенням коефіцієнта відносної важливості кожного рівня в рамках одиниці і суми рівнів ієрархії рівного одиниці

-формулювання генеральної мети прогнозу і завдань щодо її досягнення

-підготовка сценарію (наприклад, розвитку)

-розробка алгоритму розподілу ресурсів

-оцінка результатів розподілу

Процес прогнозу проводиться з використанням методології системного аналізу. Найголовніше - він дозволяє відмовлятися від матеріально незабезпечених і другорядних тем.

3. Метод моделювання

Зміст процесу моделювання включає в себе наступні етапи:

1) конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта;

2) виділення істотних характеристик об'єкта;

3) експериментальний і теоретичний аналіз моделі;

4) зіставлення результатів моделювання з фактичними даними об'єкту;

5) коригування або уточнення моделі.

Економіко-математичне моделювання грунтується на принципі аналогії, тобто можливості вивчення об'єкта через розгляд іншого об'єкта, подібного йому і більш доступного. Таким більш доступним об'єктом є економіко-математична модель. Вона являє собою систему формалізованих рівнянь, що описують основні взаємозв'язки елементів, що утворюють економічну систему або будь-якої економічної процес.

Ця модель дозволяє довести до повного вичерпного опису процес отримання та обробки вихідної інформації, а також вирішити розглядаються завдання в досить широкому класі конкретних випадків.

4. Метод Форсайта

Форсайт (англ. - бачення майбутнього) - процес систематичних спроб заглянути у віддалене майбутнє з метою визначення областей стратегічних досліджень і технологій, які ймовірно зможуть принести найбільші економічні та соціальні вигоди; комплексний механізм, який досягає результатів за рахунок поєднання системи методів.

Даний метод включає планування, контроль за реалізацією складається з урахуванням методу плану. Об'єднує функції прогнозування і плану. Крім експертів залучаються практики і управлінці. Тобто використовується досвід, який є не завжди джерелом нововведень. Це найбільш використовуваний у світі метод.

Методи прогнозування можна розділити ще на додаткові дві групи :

1.інтуїтивні методи (засновані на переважання інтуїції, тобто суб'єктивних почав)

2.формалізовані методи

Інтуїтивні методи прогнозування використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через незначну складності об'єкта прогнозування. Даний метод включає базу думок експертів, на основі творчого мислення яких можлива побудова достовірної картини майбутнього з подальшою формальної обробкою отриманих результатів прогнозування.

Основним центральним етапом інтуїтивного прогнозування є проведення опитувань експертів за методами:

-індивідуальний і колективний

-особистий і заочний

-усний та письмовий

-відкритий і анонімний

Метод інтуїтивного прогнозування має наступну структуру:

1.формування експертних бригад та оцінка компетентності експертів

2.синтез граф модельованого об'єкта дослідження

3.формування питань і розробка таблиць експертних оцінок

4.аналіз роботи експертів

5.алгоритм обробки таблиць експертних оцінок

6.спосіб варіації отриманих прогнозів і синтез прогнозних моделей.

7.Розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

До складу індивідуальних експертних оцінок входять:

1.Метод «інтерв'ю».Здійснюється безпосередній контакт експерта зі спеціалістом за схемою «питання-відповідь»

2.Аналітичний метод. Здійснюється логічний аналіз певної прогнозованої ситуації, складаються аналітичні доповідні записки. Включає системний аналіз (цілісність і єдність своїх елементів), індексний аналіз (відношення результативних показників до факторингу і ставлення однорідних продуктів один до одного в різні періоди часу) і синтез.

3.Метод написання сценарію. Заснований на визначенні логіки розвитку процесу чи явища в часі при різних умовах. Основне призначення сценарію - визначення генеральної мети розвитку прогнозованого об'єкта, явища і формулювання критеріїв для оцінки верхніх рівнів «дерева цілей». Сценарій - це картина, що відображає послідовне детальне рішення задачі, виявлення можливих перешкод, виявлення серйозних недоліків, з тим щоб вирішити питання про можливе припинення розпочатих або завершенні проведених робіт з прогнозованого об'єкта.

Методи колективних експертних оцінок включають в себе:

1. Метод «Комісій»

Група експертів багаторазово збирається для обговорення одного і того ж питання. Метод «Комісій» передбачає проведення експертизи у формі вільного обміну думками для отримання загального судження експертів. Очна форма спілкування експертів значно скорочує час експертизи, полегшує отримання єдиного узгодженого думки. При використанні методу комісій попередньо розробляється програма обговорення. Група експертів підбирається «вольовим шляхом» - способом призначення. Зазвичай це 10-12 осіб. соціальний прогнозування колективний громадський

2. «Мозкова атака» («Мозковий штурм»)

Суть методу мозкової атаки полягає в актуалізації потенціалу фахівців при аналізі проблемної ситуації, що реалізує спочатку генерацію ідей і подальше руйнування цих ідей. Ведучий розкриває зміст проблемної записки і «штурм» йде 20-60 хв.

3. Метод «Делфі»

Побудований на принципі узагальнення думки окремих експертів в узгоджене групова думка і передбачає повну відмову від колективних обговорень.

4. Матричний метод

Метод прогнозування, заснований на використанні матриць, що відображають значення (ваги) вершин граф-моделі об'єкта прогнозування, з подальшим перетворенням матриць і оперированием з ними. Матрична модель представляє собою прямокутну таблицю, елементи якої відображають взаємозв'язок об'єктів.

Формалізований прогнозування включає:

1.Метод прогнозної екстраполяції.

Виходить з обробки кількісних характеристик об'єкта, отриманих у минулому і сьогоденні при відносній стабільності системи. Даний метод може застосовуватися при прогнозуванні на перспективу 5-7 років, оскільки з часом накопичується похибка.

До даних методів належать:

-Найменших квадратів

Полягає у знаходженні параметрів моделі тренду, мінімізують її відхилення від точок вихідного часового ряду. Важливим моментом отримання прогнозу за допомогою цього методу є оцінка достовірності отриманого результату.

-Експоненціального згладжування

Є досить ефективним і надійним методом прогнозування. Основні достоїнства методу полягають у можливості обліку ваг вихідної інформації, в простоті обчислювальних операцій, в гнучкості описи різних динамік процесів. Цей метод дає можливість отримати оцінку параметрів тренду, що характеризують не середній рівень процесу, а тенденцію, що склалася на момент спостереження. Метод знайшов найбільше застосування як метод для реалізації середньострокових прогнозів.

-Ковзних середніх

Екстраполяція по ковзної середньої передбачає розрахунок середньої по групам даних за певний інтервал часу. Причому кожна наступна група даних утворюється зсувом на 1 рік або місяць. У результаті чого первісне коливання динамічного ряду згладжування. Суть методу полягає в тому, що прогнозний за часом показник за своєю величиною буде дорівнювати середній, розрахованої за останній проміжок часу.

-Методи моделювання

Моделювання - це метод дослідження об'єктів пізнання на їх аналоги - дійсних або уявних.

Моделювання буває:

-структурний (представляє собою розвиток багатьох методів багатовимірного аналізу, а саме множинна лінійна регресія, дисперсійний аналіз, факторний аналіз)

-мережеве (дозволяє реалізувати системний підхід, застосовувати математичні методи і сучасну ВТ при дослідженні складних процесів, підвищувати ефективність планування та управління такими процесами) і ін [19, c.145].

Методи моделювання - найбільш складний метод прогнозування, що складається з різноманітних підходів до прогнозування складних систем, процесів і явищ. Ці методи можуть перетинатися і з експертними методами [12, c.250].

Для найбільш ефективності даних методів в соцільному прогнозуванні здійснюються критеріі ефективності.

2.2 Шляхи підвищення ефективності соцільного прогнозування в соціальній роботі

Соціальне прогнозування - предметно практична діяльність по створенню проектів розвитку соціальних систем, її властивостю, відносин. Поняття «соціальний» є ключовим у визначенні проектування соціальних явищ, підкреслює фактор взаємодії людей, соціальних інститутів та їх вплив на якість базової характеристики суспільного життя.

Ефективність соціального прогнозування - комплексний критерій якості прогнозування, що припускає достовірність, точність прогнозу на етапі його побудови. Ефективність прогнозування не пов'язана жорстко з методом і в часі виникає одночасно з прогнозом. Ефективність прогнозування в соціальній роботі можно вважати його якісної складової:

- системний підхід в соціальному прогнозуванні;

- контролювати хід соціального прогнозування за чітко визначеними етапами;

- Послідовність і зв'язність - логіка побудови частин, які співвідносяться і обгрунтовують один одного;

- створення умов для проведення соцільного прогнозування в соціальній роботі;

- стимулювання інноваційної діяльності молодих працівників в соціальній роботі;

- володіння персоналу технологіями, механізмами, формами і методами соціального прогнозування ;

- регулярне проведення соцільного прогнозування ;

- знання конкретних умов соціального середовища;

- оперативність, компетентність і швидкість у проведенні прогнозного дослідження та обробки матеріалів.

- матеріальна і моральна підтримка творчих працівників в соціальній роботі [20, c.668].

Соцільне прогнозування повинен бути спрямований на створення умов, в яких могли б бути реалізовані не тільки громадські, а й особисті очікування людей. Для цього при прогнозуванні визначаються орієнтири як в кожній сфері суспільного життя, так і в найважливіших її компонентах, і особливо таких, які характеризують добробут людини.

Соціальне прогнозування може будуватися за різними критеріями залежно від цілей, завдань, об'єктів, предметів, проблем, характеру, періоду попередження, методів, організації прогнозування і т.д. Ефективність прогнозування в соціальній роботі - комплексний критерій якості прогнозування, що припускає достовірність, точність прогнозу на етапі його побудови.



2.3 Критерії ефективності соціального прогнозування

Ефективність і надійність прогнозів зумовлюється багатьма факторами, в тому числі і дотриманням основних принципів підходу і самого процесу дослідження.

До числа найважливіших з них відносяться:

- Вибір основних факторів і елементів даної системи, визначення їх ролі і значущості в соціальній сфері;

- Виявлення на основі аналізу основних тенденцій розвитку досліджуваних процесів (безробіття, соціального захисту тощо);

- Екстраполяція цих тенденцій на майбутнє;

- Синтез цих майбутніх траєкторій у справжніх соціальних процесах;

- Інтеграція з прогнозами в інших сферах суспільної діяльності;

- Складання комплексного багаторівневого прогнозу як у цілому, так і по окремих процесів і напрямів;

- Безперервна коректування прогнозів [21, c.89].

До числа основних умов надійності прогнозів слід віднести:

а) глибину і об'єктивність аналізу;

б) знання конкретних умов;

в) оперативність, компетентність і швидкість у проведенні та обробці матеріалів.

Особливе значення у соціальному прогнозуванні має інформація, банк даних статистичного матеріалу.

У теоретико-методологічному відношенні необхідно враховувати ряд найважливіших положень:

- Сприйняття соціальних процесів як об'єктивної реальності;

- Використання цілісного, системного підходу до дослідження;

-Історичний детермінізм, тобто визнання слідчо-причинних обумовленість даних процесів. [22, c.145].

Критерії ефективності соціального прогнозування:

По-перше, комплексності при прогнозуванні соціальних змін. Прогнози строяться не ізольовано від процесів, які відбуваються в інших сферах суспільного життя. Так, розрахунки по зміні соціального життя зачіпали інші, суміжні з нею процеси.

По-друге, досконало методів, що застосовуються в прогнозуванні. Історичний досвід свідчить, що розрахунки, виходили з методик, що не апробованих практикою, або просто з умоглядних спостережень, зі звичного бажання добитися більшого, ніж можливо.

По-третє, соціального прогнозування, обумовленої дуже сильною вихідної інформаційною базою [19, c.245].

Слід зазначити, що прогнозування є базою для чотирьох специфічних форм реалізації варіантів майбутнього. Це, насамперед, соціальне проектування, коли вирішується доля нових або реконструйованих процесів і організацій. Далі, це соціальне програмування, яке націлене на вирішення найбільш актуальних і значимих проблем. Крім того, це соціальне планування, яке охоплює все полотно соціального життя на всіх рівнях громадської організації. І, нарешті, це можливість апробації варіантів розвитку у вигляді соціальних експериментів, коли відпрацьовується можливий шлях впровадження, нововведень.



ВИСНОВКИ

У ході написання курсової роботи я спробувала вирішити наступні завдання і визначив:

1) Вивченням соціального прогнозування займаються вчені психологи, соціологи та інші. Під поняттям розуміють: Соціальне прогнозування -- це дослідження соціальної системи на більш глибокому рівні, який дає можливість передбачати, прогнозувати майбутнє, яке одночасно виступає як синтез різнобічних знань про суспільство.

Соціальне прогнозування спрямоване на внесення змін у соціальну сферу людини і суспільства і являє собою один із проявів цілеспрямованої діяльності управлінців у сфері розробки і підготовки різних варіантів вирішення соціальних проблем.

Соціальне прогнозування складається з кількох етапів, на кожному з етапів вирішуються специфічні завдання пізнання. Особливо важлива методології прогнозування стадія предпрогнозной орієнтації, на якій розробляється концепція дослідження, понятійний апарат, визначаються основні методологічні принципи аналізу і прогнозу, методи та методики, формуються гіпотези, які і належить перевірити в ході дослідження.

2) У соціологічному вивченні особливе місце посідає соціальне прогнозування як конкретне уявлення, передбачення, судження про подію, стан соціального об'єкта в майбутньому. Його не слід плутати із соціальним плануванням.

3) Під Об'єктом соціального прогнозування можуть бути всі соціальні системи, всі явища, які відбуваються в суспільстві.

4) Особливе місце в соціальному прогнозування в соціальній роботі займає методи прогнозування в соціальній роботі - це сукупність прийомів, способів, які дають змогу на підставі аналізу колишніх (ретроспективних) внутрішніх і зовнішніх зв'язків (даних) зробити висновки про можливий розвиток економіки у майбутньому.

Методи соціального прогнозування - сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їх вимірювань в рамках даного явища або процесу вивести судження певної достовірності щодо його (об'єкта) майбутнього розвитку.

Методи соціального прогнозування - це сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їх вимірювань в рамках даного явища або процесу вивести судження певної достовірності щодо його (об'єкта) майбутнього розвитку.

Інтуїтивні методи прогнозування використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через незначну складності об'єкта прогнозування. У цьому випадку використовуються оцінки експертів. При цьому розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

До групи формалізованих методів входять підгрупи: екстраполяції та моделювання. До першої підгрупи відносяться методи: найменших квадратів, експоненціального згладжування, що ковзають середніх. До другої - структурний, мережеве та матричне моделювання.

Соціальне прогнозування як дослідження з широким охопленням об'єктів аналізу спирається на безліч методів.

5) Для більш ефективності соцільного прогнозування в соціальній роботі виділяють такі шляхи:

- системний підхід в соціальному прогнозуванні;

- контролювати хід соціального прогнозування за чітко визначеними етапами;

- Послідовність і зв'язність - логіка побудови частин, які співвідносяться і обгрунтовують один одного;

- створення умов для проведення соцільного прогнозування в соціальній роботі;

- стимулювання інноваційної діяльності молодих працівників в соціальній роботі;

- володіння персоналу технологіями, механізмами, формами і методами соціального прогнозування;

- регулярне проведення соцільного прогнозування;

- знання конкретних умов соціального середовища;

- оперативність, компетентність і швидкість у проведенні прогнозного дослідження та обробки матеріалів;

- матеріальна і моральна підтримка творчих працівників в соціальній роботі

6) До числа найважливіших критерії ефективності соціального прогнозування відносяться:

- Вибір основних факторів і елементів даної системи, визначення їх ролі і значущості в соціальній сфері;

- Виявлення на основі аналізу основних тенденцій розвитку досліджуваних процесів (безробіття, соціального захисту тощо);

- Екстраполяція цих тенденцій на майбутнє;

- Синтез цих майбутніх траєкторій у справжніх соціальних процесах;

- Інтеграція з прогнозами в інших сферах суспільної діяльності;

- Складання комплексного багаторівневого прогнозу як у цілому, так і по окремих процесів і напрямів;

- Безперервна коректування прогнозів.

Прогнозування - один з найважливіших етапів соціальної роботи. Прогнозування в широкому сенсі - передбачення, взагалі отриманої будь-якої інформації про майбутнє. У вузькому сенсі - спеціальне наукове дослідження, предметом якого виступають перспективи розвитку явищ.

Одним з найважливіших видів прогнозування є соціальне прогнозування - це передбачення тенденцій та перспектив можливого розвитку соціальних систем, об'єктів, суспільних явищ, процесів. Прогнозування є складовою частиною процесу розробки соціального проекту. У відриві від проектування прогнозування втрачає свій практичний сенс. Соціальне прогнозування дозволяє враховувати різні варіанти руху і розвитку соціальних систем. Вироблення вірних прогнозів дозволяє зробити більш досконалим управління, ефективним - проектування.



СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Луків В.А. Соціальне проектування / В.А. Луків. - К.: Освіта, 1997. - 123 с.

2. Антонюк Г.И. Социальное проектирование / Г.И. Антонюк. - Минск.: Наука и техника, 1978. - 123 с.

3. Бестужев-Лада, И.В. Социальное прогнозирование: курс лекций / И.В. Бестужев-Лада, А. Наместникова. - М.: Педагогическое общество России, 2007. - 392 с.

4. Бура Н.П. Соціальна робота: Навч. посібник / Н.П. Бура. - X.: Ун-т внутр. справ, 1996. - 104 с.

5. Гуслякова Л.Г. Социальная работа как научная теория, деятельность и учебная дисципліна / Л.Г. Гуслякова. - Барнаул.: Знания, 1995.- 340с.

6. Добров Г. Робоча книга з прогнозування. / Г. Добров. - М.: Образование, 1998. - 83 с.

7. Зайнышева И. Технология социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / И. Зайнышева. - М.: ВЛАДОС, 2002. - 240 с.

8. Касьяненко Г.В. Проектування, прогнозування та моделювання в соціальній роботі / Г.В. Касьяненко. - М.: Академия 2005. - 280 с.

9. Кузык Б.Н. Прогнозирование и стратегическое планирование соцыально-экономического развития / Б.Н. Кузык, В.И. Кушлин, Ю.В. Яковец. - М.: ЗАО Изд-во «Экономика», 2006. - 427 с.

10. Курбатов В. Социальная работа: Учебное пособие. / В. Курбатов. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», Ростовн / Д: Наука - Пресс, 2007. - 480 с.

11. Павленок П. Основы социальной работы: Учебник / П. Павленок.- М.: ИНФРА, 2001.- 132с.

12. Пашута М.Т. Прогнозування: навчальний посібник / М.Т. Пашута, А.В. Калина. - К.:МАУП, 1998. - 192 с.

13. Присенко Г. В. Прогнозування соціально-економічних процесів: навчальний посіб / Г.В. Присенко, Є. І. Равікович. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 378 с.

14. Сафронова В.М. Прогнозування та моделювання в соціальній роботі: Учеб. посібник для студ. вищ. навч. Закладів. / В.М. Сафронова. - М.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 192 с.

15. Словарь - справочник по социальной работе / Под ред. д-ра ист. наук, проф. Е.И.Холостовой.- М.: Юрист, 2000.- 350с.

16. Соціальна робота: Словник-довідник / За ред. В.Л. Філоненко. - К.: Літопис, 1998. - 344 с.

17. Соціологія: Короткий енциклоп. слов. / За ред. В.І. Воловича. - К.: Укр. центр культури, 1998. - 736 с.

18. Теория и методология социальной роботы: Учеб. Пособие / С. Григорьев, Л. Стуслякова, В. Ельчанинов. - М. : Образование, 1994. - 78 с.

19. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб / Л.Т. Тюптя, І.Б. Іванова. -- К.: ВМУРОЛ "Україна", 2004. -- 242 с.

20. Холостова Є.І. Соціальна робота: Навчальний посібник. - 4-е вид. / Є.І. Холостова. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К», 2007. - 668 с.

21. Шепитько Г.Е. Основы социального прогнозирования: Учеб. метод, пособие / Г.Е. Шепитько. - М.: Наука, 2001. - 89 с.

22. Ядов В.А. Соціологічне дослідження: Методологія, програма, методи. / В.А. Ядов. - М.: НАУКА, 1995. - 145 с.

23. Янч Е. Прогнозування науково-технічного прогресу / Е. Янч. - К.: Академія, 2006. - 177с.

Размещено на Allbest.ru

...