Моніторинг ефективності діяльності організації у сфері соціальної відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Моніторинг ефективності діяльності організації у сфері соціальної відповідальності

Харків - 2015

Вступ

Актуальність теми зумовлена тим, що ефективна діяльність в галузі соціальної відповідальності, як і більшості значущих ініціатив організації, частково залежить від ретельного нагляду, оцінки та аналізу виконаних дій, досягнутих успіхів, досягнення поставлених цілей, використаних ресурсів та інших аспектів зусиль організації. Організації можуть краще зрозуміти свої програми за допомогою порівняння їх з діяльністю інших організацій. Таке порівняння може бути зосереджене на діях, що відносяться до конкретних основоположних тем, або на більш широких підходах до інтеграції соціальної відповідальності повсюдно в організацію.

Безперервний моніторинг та спостереження діяльності, що відноситься до соціальної відповідальності, призначене в першу чергу для забезпечення того, що діяльність здійснюються відповідно до того, як вона запланована, виявляючи будь-яку кризу або незвичайну подію, і для того, щоб здійснювати незначні зміни способу ведення справ.

Періодичний аналіз ефективності використовується, щоб визначити успіхи в галузі соціальної відповідальності, допомогти підтримувати орієнтацію програм, визначити області, які потребують зміни, і сприяти поліпшенню результативності. Зацікавлені сторони можуть відігравати важливу роль в аналізі результативності організації в галузі соціальної відповідальності.

На додаток до аналізу існуючих дій, організації також слід підтримувати свою готовність до змін умов або очікувань, змін законодавства і нормативних актів, що впливають на соціальну відповідальність, і нових можливостей для розвитку її зусиль в галузі соціальної відповідальності. Цей розділ показує деякі прийоми, якими організації можуть користуватися для моніторингу, аналізу та покращення результативності в галузі соціальної відповідальності [5, с. 38].

Моніторинг в галузі соціальної відповідальності

Щоб мати впевненість у дієвості та ефективності, з якою всіма частинами організації соціальна відповідальність впроваджується в практику, важливо відстежувати безперервну результативність, що відноситься до основних тем і проблем. Ступінь таких зусиль буде явно відрізнятися в залежності від області охоплення основоположних тем, від розміру і характеру організації та інших факторів.

Приймаючи рішення щодо того, які дії необхідно відстежувати, організації слід орієнтуватися на ті з них, які є суттєвими, і прагнути зробити результати моніторингу легкими для розуміння, надійними і своєчасними, і відповідати потребам зацікавлених сторін. Як і в будь-якому іншому вигляді управління результативністю, спосіб, за допомогою якого проводиться моніторинг результативності, характер та обсяг зворотного зв'язку можуть мати важливий вплив на рівень співпраці працівників у підтримці високих стандартів та здійсненні поліпшень.

Існує багато різних методів, які можуть бути використані для моніторингу результативності в галузі соціальної відповідальності, включаючи періодичний аналіз, порівняння та отримання зворотного зв'язку від зацікавлених сторін.

Одним з найбільш загальних методів є вимірювання показників. Показник - це міра конкретного аспекту результативності; він використовується для моніторингу або оцінки досягнень цілей проекту з плином часу. Показники часто використовуються, якщо занадто складно або дорого відстежувати кожний вид діяльності, які складають програму соціальної відповідальності. Показники мають бути дійсними, інформативними, практичними, достовірними і надійними. Всебічна додаткова інформація щодо вибору та використання показників доступна в багатьох джерелах, що відносяться до соціальної відповідальності і сталого розвитку.

Хоча показники, що дають кількісні результати, використовуються відносно прямолінійно, вони не підходять для всіх аспектів соціальної відповідальності. В області прав людини, наприклад, точки зору чоловіків і жінок про те, чи звертаються з ними справедливо, можуть бути більш значущими, ніж деякі кількісні показники дискримінації. Більше того, важливо визнавати, що соціальна відповідальність - це більш ніж конкретні досягнення в діяльності, яка піддається вимірам, такої як зниження викидів або відповіді на скарги. Оскільки соціальна відповідальність заснована на цінностях, застосуванні принципів соціальної відповідальності і відносин, моніторинг включає більш суб'єктивні підходи, такі як інтерв'ю, спостереження та інші техніки для оцінки поведінки і зобов'язань [6, с. 163].

Способи здійснення моніторингу соціальної відповідальності

Аналіз зарубіжної та вітчизняної практики моніторингу і оцінки СВБ дозволив визначити такі способи його здійснення:

1) підприємство (компанія) запроваджує в практику щорічну звітність згідно одного із загальноприйнятих стандартів звітності у сфері СВБ;

2) підприємство (компанія) запроваджує систему внутрішнього моніторингу і оцінки дотримання принципів СВБ, яка ґрунтується на внутрішньо корпоративних підходах до визначення принципів соціальної відповідальності та звітності у цій сфері;

3) підприємство залучає зовнішніх експертів для моніторингу дотримання принципів СВБ та зовнішньої оцінки.

Організація моніторингу та оцінки СВБ передбачає використання різних підходів. У великих транснаціональних корпораціях проблеми СВБ виведено на рівень Ради директорів та керівництва з вимогою регулярної (не рідше двох раз на рік) звітності перед Радою директорів компанії. Характеризуючи стан даного питання в Україні, необхідно визнати те, що національні підприємства в більшості не мають досвіду ні з питань моніторингу соціальної відповідальності, ні з питань складання звітів зі сталого розвитку. Більшість вітчизняних підприємств не реалізують стратегію сталого розвитку та не запровадили в практику принципи соціальної відповідальності бізнесу. В той же час необхідно відзначити, що окремі підприємства мають потенціал для досягнення високого рівня економічної, екологічної та соціальної результативності, впроваджуючи соціальні та природоохоронні проекти. Проте, в теперішній ситуації, крім неготовності підприємств оприлюднити результати своєї діяльності в економічній, екологічній та соціальній сферах, перешкодою для цього є також: відсутність загальнонаціональної концепції розвитку бізнесу на засадах соціальної відповідальності, досвіду здійснення відповідного моніторингу, складання звітності та запровадження СВБ в галузях економіки. Тому на даному етапі більш прийнятним для підприємств є запровадження системи внутрішнього моніторингу соціальної відповідальності бізнесу [2, с. 55]. соціальний моніторинг аудит

Методи та процедури оцінювання ефективності програм КСВ. Соціальний аудит

Розрізняють такі види ефективності корпоративної соціальної політики:

1) результативність = Р / М - відношення отриманого результату до поставленої мети (ефективніша та діяльність, яка дозволяє досягти бажаних результатів);

2) економічність = Р / В - відношення результатів до витрат ресурсів (ефективніша та діяльність, яка дозволяє отримати результат з меншими витратами);

3) доцільність = М / П - відношення цілей до реальних соціальних проблем (ефективніша та діяльність, яка дозволяє вирішити реальні соціальні проблеми).

Причому дана ефективність може оцінюватися з двох основних позицій: для суспільства (сукупність раніше недоступних благ, кількість людей що їх отримали тощо) та для бізнесу (досягнення більшої популярності, поліпшення громадської думки, зростання фінансових показників, капіталізація).

Соціальний аудит - процес, який дозволяє організації оцінити і продемонструвати її вклад у вирішення соціальних, економічних та екологічних проблем.

Соціальний аудит допомагає зрозуміти, в якій мірі організація виконує суспільні цілі і цінності, з якими вона консолідується, оцінити ступінь досягнення некомерційних цілей шляхом систематичного і регулярного моніторингу її діяльності та поглядів представників заінтересованих сторін, стейкхолдерів, що мають відношення до їх діяльності [8, с. 273].

Компанії часто жаліються, що методологія соціального аудиту надто розпливчаста і не дає кількісних оцінок. Щоб подолати цей недолік останнім часом з'явились нові методики, розроблені консалтинговими фірмами. Так The New Economic Foundation (NEF, UK) фокусується на сприйнятті компанії ключовими зацікавленими сторонами. Методика SmithOBrien також оцінює відносини компанії зі стейкхолдерами, причому ці відносини сп і вставляються з основними показниками компанії. Такий підхід дозволяє дати кількісну оцінку результатам політики компанії, а також оцінити стратегічний та фінансовий ефект операційної практики компанії. Оцінка проводиться за п'ятьма основними економічними та соціальними показниками:

* системи менеджменту якості

* енергозбереження та охорона навколишнього середовища

* відносини з персоналом

* трудові відносини і права людини

* відносини з місцевою громадою.

CRA оцінює приховану вартість соціально безвідповідальної поведінки компанії, яка включає надлишкові витрати на утилізацію відходів, витрати на найм та звільнення персоналу, завоювання нових клієнтів, підтримку якості продукції та продуктивності праці.

Доповненням до системи аудиту корпоративної соціальної відповідальності є Econometric Impact Index (Індекс економетричного ефекту), який дозволяє розрахувати сумарний ефект який здійснює компанія на суспільство.

Процес проведення соціального аудиту ділиться на етапи:

1. Підготовчий етап включає

- укладення договору між аудиторською фірмою і клієнтом;

- підбір персоналу аудиторської компанії (створення команди аудиторів);

- визначення рівня проведення аудиту (підрозділу, відділу, всієї компанії).

2. Збір інформації. Існує декілька методик оцінки соціальної відповідальності організацій. В практиці менеджменту відомі наступні кількісні показники виміру соціального ефекту діяльності корпорацій:

- використання "соціальних індикаторів", які визначають індекси якості життя на основі вимірювання кількісних параметрів: умов життя, стан охорони здоров'я, транспорту тощо і інші оцінки впливу на якість життя соціальної діяльності корпорацій;

- складання "соціального звіту" у звичайній балансовій формі де ураховуються соціальні вигоди і витрати від діяльності відповідних компаній для працівників, клієнтів, постачальників, місцевих органів у цілому,.

- метод управління соціальною програмою, спрямованого на розробку системи, включаючи оцінку витрат по соціальних програмах, ефективності їх виконання, які дозволяють "розумно" складати бюджет і збільшувати "соціальний дохід" на капіталовкладення.

3. Обробка і аналіз інформації. Обробка інформації може проводитися методом розрахунку соціального індексу. Для кожної із груп питань розраховуються бали.

Як правило, на базі розрахунку індексів створюються рейтинги підприємств за рівнем впровадження КСВ-практик. Наприклад, після визначення Індексу прозорості та підзвітності складається національний рейтинг найпрозоріших компаній України з різних галузей економіки (компанії обираються за списком Топ 100 ("Інвестгазета") в цілому та рейтинги найбільш прозорих компаній в окремих секторах економіки [9, с. 85].

Міжнародні стандарти звітності зі сталого розвитку. Особливості соціальної звітності компаній в Україні

Звітність зі сталого розвитку (часто називають звітність в якій відображено нефінансові показники) - це сукупність даних компанії, організації, що відображає середовище існування її, принципи та методи співпраці з групами впливу, результати діяльності компанії в економічній, соціальній та екологічній сфері життя суспільства.

"Глобальну ініціативу звітності" (Global Reporting Initiative) започаткувала в 1997 році Коаліція за екологічно відповідальний бізнес. Першу версію Рекомендацій GRI, що містила набір критеріїв звітності з економічної, екологічної та соціальної результативності кампаній, випробували на практиці 20 великих компаній; нині ж GRI використовують понад 2000 великих комерційних компаній світу. В 2006 році з'явилася нова, третя версія Рекомендацій (G3). Вона містить структуру звіту, а також набір показників та елементів, що демонструють підходи менеджменту. Версія G3 фокусується на результативності, вона дозволяє показати динаміку змін у стратегії й управлінні компанією.

Так само, як і стандарт АА 1000, рекомендації GRI передбачають підготовку звіту на основі діалогу з усіма інтересантами. Однак, на відміну від стандарту АА 1000, рекомендації GRI містять набір чітких конкретних тем та індикаторів.

Переваги рекомендацій GRI перед іншими стандартами полягають у тому, що їх можна використовувати поетапно. Це означає, що організація, яка щойно розпочала свою корпоративну соціальну відповідальність, може спочатку користуватися лише базовими, загальними принципами документа, а вже пізніше - переходити до оцінки своєї діяльності за більш детальними, поглибленими критеріями.

В Україні міжнародний стандарт соціальної звітності GRI починає впроваджуватися під впливом виходу українських компаній на міжнародний ринок. Якщо положення Трудового законодавства носять обов'язковий, до виконання характер, то впровадження форм соціальної звітності, находиться в рекомендаційній площині. Основною проблемою являється прив'язка GRI до прийнятих в Україні законів і норм у області трудових відносин, екології та економічних показників.

В Україні, перший звіт із корпоративної соціальної відповідальності був підготовлений та опублікований у 2005 році компанією "Систем Капітал Менеджмент" (СКМ). Рішення готувати не фінансовий звіт за міжнародним стандартом було ухвалено у квітні 2007 р. конференцією Групи СКМ із корпоративною соціальною відповідальністю.

Одне із завдань міжнародного стандарту звітності про сталий розвиток - надати можливість учасникам ринку та зацікавленим особам порівняти компанію з подібними до неї, розглянувши показники її діяльності у контексті. Самій компанії також корисно порівняти себе з конкурентами і зрозуміти напрямки вдосконалення. За результатами звітності, СКМ змогла лише порівняти власні підприємства одне з одним, адже дані інших українських компаній недоступні. Підтверджено репутацію СКМ, як прозорої компанії, лідера у сфері КСВ. Через звіт компанія довела, що принципи соціальної відповідальності не просто задекларовані в офіційних документах, а впроваджуються щодня. За результатами 2008 року СКМ посіла перше місце у національному рейтингу відкритих та відповідальних компаній [4, с. 199].

Стратегічні напрями розвитку соціальної відповідальності в Україні

Комплекс соціальних заходів щодо реалізації корпоративної стратегії розвитку

При формуванні стратегічних задач соціальної складової корпоративної стратегії слід чітко визначити ключові показники (індикатори) успішної реалізації заходів, в тому числі, ефекту впливу на репутацію компанії. Як справедливо визнають експерти, бути соціально відповідальним компанії можуть дозволити собі тільки тоді, коли інвесторам гарантована адекватна віддача їх вкладів. Неуважність корпорацій до соціальних питань може дорого обійтися - підірвати не тільки їхнє фінансове становище, але й репутацію. Наприклад, ринкова вартість компанії Monsanto значно знизилася через негативне ставлення європейців до генетично модифікованих продуктів.

Таблиця 1. Характеристика елементів (заходів) соціальної відповідальності в реалізації корпоративної стратегії розвитку

Стратегія сприяння розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні

Метою стратегії є визначення напрямів сприяння розвитку СВБ в Україні, організаційних механізмів та умов для інтеграції СВБ у діяльність підприємств для забезпечення сталого розвитку України, зростання суспільного добробуту та вирішення питань, визначених у національних програмних документах.

Відповідно до європейської практики СВБ поширюється на сім напрямків: дотримання прав людини; дотримання вимог законодавства; ділова та корпоративна етика; захист навколишнього природного середовища; співпраця із зацікавленими сторонами: співробітниками, споживачами, акціонерами, громадою, суб'єктами господарювання; дотримання міжнародних норм поведінки; прозорість та підзвітність [3, с. 80].

СВБ поширена серед країн Європи. В одних країнах вона інтегрована в державну політику (Данія, Франція, Фінляндія, Швеція), в інших - є виключно прерогативою компаній (Греція, Ірландія, Нідерланди, Словенія).

З листопада 2007 року Україна приєдналася до роботи міжнародної групи експертів з питань розробки проекту міжнародного стандарту ISO 26000 "Керівництво із соціальної відповідальності". У 2010 році Україна разом з багатьма іншими країнами світу підтримала прийняття міжнародного стандарту ISO26 000 "Керівництво із соціальної відповідальності" [1, с. 31].

Необхідність розвитку СВБ в Україні зумовлена низкою чинників: 1) низький рівень корпоративної культури та, як наслідок, фінансова й економічна слабкість значної частки суб'єктів в Україні, діяльність яких орієнтована на виживання; 2) правовий нігілізм і деформація правової свідомості, прагнення оминути закон, а не дотримуватися його; 3) низький рівень усвідомлення суспільством ролі бізнесу через порівняно нетривалу його сучасну історію та практику реалізації ним власної соціальної відповідальності; 4) нерозуміння бізнесом та суспільством основних завдань і механізмів реалізації СВБ через термінологічну (нормативну) невизначеність; 5) закритість більшості українських суб'єктів господарювання для широкої громадськості, детальні відомості про діяльність є закритою інформацією для внутрішнього користування; 6) дисбаланс складових реалізації політики соціальної відповідальності українськими компаніями [5, с. 45].

Основними завданнями стратегії є: сприяння розвитку СВБ як чинника модернізації економіки, підвищення її конкурентоспроможності з метою визнання українського бізнесу на світовій арені як соціально відповідального, полегшення його інтеграції на зовнішні ринки; запровадження єдиних підходів до розуміння соціальної відповідальності бізнесу в Україні всіма групами заінтересованих осіб; сприяння розвитку системи нефінансового звітування з метою більшої поінформованості суспільства щодо реалізації суб'єктами господарювання заходів із СВБ; удосконалення існуючих і розвиток нових форм державно-приватного партнерства для економічного, соціального й екологічного розвитку громад і територій; створення передумов для забезпечення прав людини, етичного виховання та освіти членів суспільства; розвиток програм ресурсозбереження та енергоефективності; розвиток процесів ділового вдосконалення підприємств, установ і організацій.

Очікуваними результатами для національної економіки на короткостроковий період (до трьох років з моменту затвердження стратегії) є: формування державних механізмів стимулювання системного вдосконалення соціальної відповідальності суб'єктів господарювання; збільшення кількості суб'єктів господарювання, що розробляють і реалізують власні стратегії соціальної відповідальності; збільшення кількості суб'єктів господарювання, що добровільно складають та щорічно оприлюднюють нефінансову звітність; поширення кращих практик соціальної відповідальності українського бізнесу щодо етичної та чесної поведінки, поліпшення умов праці; захисту і покращення соціально-трудових прав працівника; захисту прав споживачів; дотримання сучасних стандартів безпеки праці та розвитку людини; підвищення рівня зайнятості, в тому числі серед вразливих верств населення; покращення життя громад.

Очікуваними результатами впровадження стратегії на довгостроковому етапі (до 2020 року) є: розвиток соціальної відповідальності бізнесу в українському суспільстві як загальноприйнятої тенденції; забезпечення сталого економічного і соціального розвитку країни; підвищення конкурентоспроможності економіки; зменшення безробіття та зниження соціальної напруги; підвищення стандартів життя населення та формування середнього класу; зменшення диспропорцій регіонального розвитку; більш раціональне використання природних ресурсів та зниження рівня забруднень; активізація інвестиційних та інноваційних процесів; полегшена інтеграція до європейського економічного і соціального простору [7, с. 74].

Висновок

Список використаної літератури

1. Грицина Л.А. Механізм формування корпоративної соціальної відповідальності в управлінні підприємством: [автореф. дис. ... канд. екон. Наук]. - Хмельницький: ХНУ, 2009. - 31 с.

2. Кретова А.В. Розвиток корпоративної соціальної відповідальності в Україні за участі держави: механізм взаємодії / А.В. Кретова, Н. Березовська // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. - 2011. - Вип. 194. - С. 55-56

3. Куліш А. Соціальна відповідальність бізнесу в банківській сфері у запитаннях і відповідях. - К: 2007. - с. 80-83

4. Лазоренко О. Корпоративна соціальна відповідальність в Україні: експертна думка: зб. статей та рекомендацій /-- К. : Стилос, 2007 - с. 198-201

5. Лазоренко О., Колишко Р. та ін. Базова інформація з корпоративної соціальної відповідальності - 45 с.

6. Петроє О.М. Соціальний діалог як інструмент формування корпоративної політики сучасних підприємств в Україні: [навч. посіб.]/ Ольга Михайлівна Петроє. -К.: Центр учбової літератури, 2008. - с. 162-163

7. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: розуміння та впровадження. - К: 2005. - с. 73-75

8. Шавкун І.Г. Філософія менеджменту. Монографія. - Запоріжжя: "ТандемАртСтудия", 2007. - 261 с.

9. Шавкун І. Г. Проблема корпоративної соціальної відповідальності топ- менеджменту: методологічний аспект // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах - № 5 (62) листопад-грудень - Дніпропетровськ: "Грані", 2008. - С. 81-85

Размещено на Allbest.ru