Структурно-функціональна соціологія Т. Парсонса
Поняття системи структурно-функціонального аналізу категорій суспільства, його основні риси. Характеристика соціологічних теорій Т. Парсонса, його головні принципи, функції, роль у науковому пізнанні суспільного життя та аналіз евристичних можливостей.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.01.2016 |
| Размер файла | 29,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ПЕТРА МОГИЛИ ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
Кафедра соціології
Реферат
СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ Т. ПАРСОНСА
студентки 241 групи
Ципряк Світлани Юріївни
Перевірила кандидат соціологічних наук
Рожанська Наталя Володимирівна
Миколаїв 2015
Зміст
Вступ
1. Загальна характеристика структурного функціоналізму
1.1 Поняття структурно-функціонального аналізу
1.2 Структурно-функціональний аналіз теорії суспільства
2. Характеристика структурно-функціоналістських ідей Т. Парсонса
2.1 Теорія дії
2.2 Концепція соціальної системи
2.3 Соціальні зміни
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми дослідження. Позитивістські традиції, що панували у соціології протягом усього XIX ст. дещо загальмували загальний розвиток науки. Практичне вивчення подій і явищ суспільного життя без їхнього теоретичного узагальнення часто межували з примітивізмом, пов'язаним з простою констатацією фактів. Праці М. Вебера, Е. Дюркгейма і В. Парето дали поштовх до заповнення теоретичної порожнечі, що формувалась у межах позитивістської соціології попереднього історичного етапу розвитку цієї галузі суспільних знань. Тому дослідники XX ст. часто навіть не усвідомлено ставили за мету своїх наукових концепцій не просто практичне дослідження тих чи інших соціальних подій, явищ чи процесів, а й обов'язкове теоретичне осмислення їх. Таким чином, соціологічна наука поступово з майже емпіричної трансформувалась в теоретико-практичну з гармонійним поєднанням цих частин наукового знання.
Усі концептуальні напрямки сучасної соціологічної науки можна розділити на дві умовні категорії -- ті, що досліджують суспільство як цілісну систему, його складові в їх загальному взаємозв'язку, а також ті, що досліджують окремі соціальні підсистеми. Серед першої групи напрямів провідне місце у сучасній соціології займають структурний функціоналізм і теорії конфлікту.
Дана тема актуальна тому, що структурно-функціональний аналіз пройшов складний процес становлення і зараз відіграє важливу роль у науковому пізнанні суспільного життя. Суспільство в соціології розглядається як певна історична, інтегративна та системна цілісність, яка складається з різних підсистем, способів взаємодії та форм об'єднання людей. Суспільство поділяється на соціальні спільноти, соціальні групи, які складають соціальну структуру. Тому дослідження окремих груп, які мають свою поведінку, свій процес становлення називається структурно-функціональним аналізом. За допомогою цього аналізу можна виявити як пов'язана структура суспільства з її функціями. За допомогою структурно-функціонального аналізу можна глибше аналізувати наслідки різних соціальних явищ, що належать до різних сфер суспільного життя, визначити причину економічної кризи та виявити поведінку суспільства, досліджуючи окремі спільноти та соціальні групи.
Мета даної роботи: дослідити питання про історичне формування структурно-функціонального аналізу.
Завдання даної роботи:
1) визначити сутність структурно - функціональної парадигми в соціології;
2) описати її складові та виявити її евристичні можливості;
3) познайомитися з біографією класика світової соціології Т.Парсонса.
Теоретична база дослідження. За вирішення цього завдання взялися провідні соціологи США Толкот Парсонс і Роберт Мертон, які в різні роки посідали пост президента Американської соціологічної асоціації (у 1949 і 1957 рр. відповідно). Саме Т. Парсонс в працях ''Структура соціальної дії" (1937 р.), "Соціальна система" (1951 р.), "Соціальна система і еволюція теорії дії" (1977 р.) та Р. Мертон в дослідженнях "Соціальна теорія і соціальна структура" (1975 р.), "Соціальна структура і автономія" (1966 р.), "Соціологія науки" (1973 р.) розробили основні принципи структурно-функціонального аналізу.
1. Загальна характеристика структурного функціоналізму
1.1 Поняття структурно-функціонального аналізу
Структурно-функціональний аналіз - принцип системного дослідження соціальних явищ і процесів як структурно розчленованої цілісності, у якій кожен елемент структури має певне функціональне призначення. У марксистській соціології структурними утвореннями суспільства виступають суспільно-економічна формація: матеріальне я духовне виробництво; базис і надбудова; економічні, соціальні, політичні відносини; соціально-економічні, політичні й культурні інститути й т.д. Поняття функції має при цьому два значення:
- службова роль ("призначення") одного з елементів соціальної системи стосовно іншому або до системи в цілому (наприклад, функції держави, права, мистецтва, утворення й т.д.);
- залежність у рамках даної системи, при якій зміни в одній частині виявляються похідними (функцією) від змін в іншій її частині (наприклад, зміни в співвідношенні міського й сільського населення як функція індустріалізації; підвищення задоволеності роботою як функція змістовності праці й т.д.). У цьому змісті функціональна залежність може розглядатися як вид детермінізму. Дослідження функціональних зв'язків і залежностей як першого, так і другого типу є одним із завдань спеціальних соціологічних теорій, що ґрунтуються на синтезі теоретичного аналізу й емпіричних досліджень [8, c.26].
Структурно-функціональний аналіз у марксистській соціології органічно пов'язаний із принципом історизму, соціально-економічного детермінізму, розгляді явищ у їхній внутрішній суперечливості й ін. принципами, у своїй сукупності утворюючу діалектико-матеріалістичну методологію вивчення соціальних явищ.
Структурно-функціональний напрямок у сучасній буржуазній соціології ґрунтується на протиставленні функціоналізму й історизму. У рамках цього напрямку (Т. Парсонс) розвивається абстрактна теорія соціальних систем, що володіють чотирма основними функціями: адаптивною, ціледосягаючою, інтегративною і функцією регулювання схованих напруг системи. При цьому в якості основних структурних утворень соціальної системи розглядаються не соціально-економічні структури, а цінності й норми. Головним механізмом, що забезпечує нормальне функціонування системи, виявляється процес соціалізації індивідів, у ході якого засвоюються існуючі в суспільстві норми й цінності, а різні форми девіантної поведінки регулюються за допомогою соціального контролю. Такий підхід ігнорує суперечливість суспільства, процеси класової диференціації й класової боротьби. Структурно - функціональний аналіз у сучасній буржуазній соціології абсолютизує процеси стабільності, рівноваги й стійкості в суспільстві, перебільшує роль ціннісних і нормативних механізмів регуляції людської діяльності й спрямований головним чином на дослідження механізмів, що забезпечують згоду в суспільстві. В ідеологічному плані подібні концепції виступають як пряма або непряма апологія буржуазних суспільних відносин [7, с.89].
Термін "функція" до його поширення в соціології вживається як у наукових дисциплінах, так й у повсякденній мові. Природним результатом цього є те, що значення даного терміна в соціології у власному розумінні слова найчастіше стає неясним. Обмежуючи наш розгляд тільки п'ятьма значеннями, звичайно приписуваними даному терміну, ми ігноруємо велику кількість інших.
Функціональний підхід, функціоналізм - один з найбільш розвинених і детально (від метатеорії до емпіричних досліджень) розроблених підходів у соціогуманітарному пізнанні, що задає принципи дослідження соціокультурних явищ і процесів (на рівнях суспільства, соціуму й культури, особистості, будь-якого соціального "об'єкта" - групи, спільності, інституту, організації) як системно-системно-організованої структурної цілісності, у якій кожен елемент має певне функціональне значення (функцію усередині цієї цілісності). [2, c. 101]
Співвідноситься зі структурним підходом (структуралізмом), має з ним загальні "генетичні" коріння і теоретико-методологічні підстави. У середині ХХ ст. структурний і функціональний аналізи були переосмислені в рамках "об'єднуючого" їхнього системного підходу як два різних аспекти системного аналізу, тобто дослідження систем як цілісних єдностей, і два взаємодоповнюючі й взаємопроникаючі один в одного (пересічні) стратегії їхнього дослідження. При цьому якщо структурний аналіз у різних своїх версіях активно проникав у гуманітарне знання (а багато в чому й зароджувався в ньому) - насамперед у лінгвістиці й літературознавстві, структурно-функціональний аналіз і виник, і локалізувався насамперед у соціальному знанні (головним чином, у соціології й британо-американській антропології).
У соціології структурний підхід акцентує аспект соціальної структури (цілісність взаємозалежних елементів, процеси відтворення), а функціональний - аспект соціальної організації (принципи співвіднесення й функціонування елементів) соціуму, суспільства як системи в цілому [10, c.167].
1.2 Структурно-функціональний аналіз як теорія суспільства
Т. Парсонс вважав одним з ключових завдань соціології аналіз суспільства як системи функціонально взаємопов'язаних змінних. На практиці це означало, що аналіз будь-якого соціального процесу -- це частина дослідження певної системи з усталеними межами. Систему Парсонс розумів як сталий комплекс повторюваних і взаємопов'язаних дій (теорія соціальної дії), а потреби особистості -- як змінні у соціальній системі.
Т. Парсонс та інші дослідники намагалися не тільки виробити правила функціонування будь - якої системи, а й визначити сукупність необхідних умов або «функціональних передумов» для всіх соціальних систем. Ці універсальні умови стосувалися не тільки соціальної системи, а й її складових. Кожна соціальна система має задовольняти певні потреби своїх елементів, забезпечуючи їх виживання. Вона повинна володіти і певними способами розподілу матеріальних ресурсів. Крім того, система має виробити певний процес соціалізації людей, даючи їм змогу сформувати або суб'єктивні мотивації підпорядкування конкретним нормам, або певну загальну потребу такого підпорядкування. Водночас кожна система повинна мати певну організацію видів діяльності та інституційні засоби, щоб успішно протидіяти порушенням цієї організації, вдаючись до примусу або переконання. І нарешті, суспільні інститути мають бути відносно сумісні один з одним [12, c. 258-260].
У кожному суспільстві, крім соціальних норм, існують властиві тільки йому цінності. За відсутності таких цінностей малоймовірно, що окремі особи зможуть успішно використати потреби підпорядкування нормам. Фундаментальні цінності мають стати частиною особистості. Теоретичну схему Парсонса об'єднує та організовує проблема соціального порядку. Поняття «соціальний порядок» охоплює існування певних обмежень, заборон, контролю в суспільному житті, а також певних взаємин у ньому: наявність елемента передбачуваності й повторюваності (люди можуть діяти тільки в тому разі, коли знають, чого чекати один від одного); більш-менш тривалу сталість у збереженні форм соціального життя. Різні аспекти соціального порядку відображені у багатьох поняттях, основні з яких -- «система» і «структура». Вони вживаються як щодо емпіричних об'єктів і відношень, так і щодо абстрактних об'єктів. Поняття «структура» охоплює сталі елементи будови соціальної системи, відносно незалежні від незначних і короткочасних коливань у відносинах системи із зовнішнім оточенням. У зв'язку зі змінюваністю цих відносин вводиться система динамічних процесів і механізмів між вимогами, що випливають з умов сталості структури, і вимогами даної зовнішньої ситуації. Цей динамічний аспект бере на себе функціональну частину аналізу. На найзагальнішому абстрактному рівні соціальний порядок у Парсонса є продуктом двох процесів: тенденції соціальної системи до самозбереження і тенденції до збереження певних меж постійності щодо середовища (гомеостатична рівновага). Дії в середовищі системи, яка складається з багатьох підсистем, аналізуються на основі функціональних передумов, вимог щодо її вживання і рівноваги системи. Види діяльності всередині системи постають як наслідок її структурних реакцій на вимоги, що виявляють її зв'язок із середовищем. Тому при аналізі соціальної системи важливо досліджувати її взаємообмін з іншими системами. А різні елементи системи, за Парсонсом, є похідними від умов соціальної дії та взаємодії. Т. Парсонс вважав, що будь-яка соціальна система повинна забезпечувати:
1) раціональну організацію і розподіл своїх матеріальних (природних), людських (персонал) і культурних ресурсів для досягнення своїх цілей;
2) визначення основних цілей і підтримання процесу їх досягнення;
3) збереження солідарності (проблема інтеграції);
4) підтримання мотивації індивідів при виконанні ними соціальних ролей і усунення прихованих напружень у системі особистісної мотивації.
Другу і третю вимоги висуває культурна система, головним завданням якої є легітимізація нормативного порядку соціальної системи. Проблема визначення основних цілей та їх досягнення задовольняється політичною практикою. Проблему інтеграції допомагає вирішити релігійна діяльність або її функціональні альтернативи -- різні секулярні (світські) ідеології тощо. Четверту проблему вирішує сім'я, яка здійснює первинну соціалізацію, «вбудовуючи» в особистісну структуру людини вимоги соціальної системи і підтримуючи емоційну задоволеність своїх членів. Усі чотири функціональні вимоги мають сенс тільки в сукупності, структурній взаємопов'язаності [14, c. 305].
У своєму розвитку структурно-функціональний аналіз пройшов ряд етапів становлення й представлений декількома основними версіями:
1) передісторію зв'язують із ідеями органіцизму в соціології, насамперед з ім'ям Спенсера ;
2) основи структурно-функціонального аналізу ("його прообраз"), його вихідні методологічні принципи заклав Дюркгейм і його школа;
3) так званий "ранній" функціоналізм представлений Британською школою антропології - насамперед Редкліф - Брауном і Маліновським ;
4) класичний американський структурний функціоналізм став формуватися з 1930-х під впливом кола ідей Сорокіна (насамперед Парсонсом - ); у цей же час конституюються методологічно близькі йому статусно-рольові теорії особистості;
5) наприкінці 1940-х основні ідеї структурно-функціонального аналізу були переінтерпретовані в термінах системного підходу;
6) 1950-1960-і - час домінування структурно-функціонального аналізу у соціології у вигляді двох його основних версій: функціонального імперативізму Парсонса й функціонального структуралізму Мертона.
2. Характеристика структурно-функціоналістських ідей Т. Парсонса
Видатний американський соціолог Т. Парсонс -- фундатор досить впливової у світовій соціології структурно-функціональної школи. Схильність Т. Парсонса до соціологічного теоретизування яскраво виявилася уже в перших його працях. У 30-ті роки, коли в американській соціології панував емпіризм, Т. Парсонс стверджував, що соціологія як наука найбільше потребує теорії, емпіричні факти, не підтверджені теорією, не можуть пояснити складних соціальних явищ. Разом з тим теорія не виникає сама собою з процесу накопичення емпіричних даних, останні в певному розумінні самі є похідними теорії. На його думку, теоретичні категорії, що їх має у своєму розпорядженні вчений, завжди становлять попередні умови ефективної наукової праці. В цьому зв'язку емпіричні факти постають перед дослідником як певні реконструкції дійсності.
Соціологія у своєму розвитку повинна приводити до теорії, але вона має і починати з неї [9, c. 201-205].
При побудові соціологічної теорії Т. Парсонс дотримується позиції "аналітичного реалізму". Це означає, що теорія повинна починатися з розробки понятійного апарату, абстрагованого від складної і різноманітної емпіричної дійсності. Такий понятійний апарат репрезентує аналітичну систему абстрактних понять, які здатні "схоплювати" найсуттєвіші, найважливіші ознаки "справжнього світу". Ця здатність абстрактних понять не даватиме їм змоги "опинитися в полоні надмірної кількості емпіричних деталей" [4, c. 332].
Розробку аналітичних понять Т. Парсонс вважав першочерговим завданням порівняно з розробкою систем теоретичних суджень. Тільки після побудови системи аналітичних понять можна переходити до формулювання операціональних визначень, які організуються в системі теоретичних міркувань.
Парсонсівську стратегію побудови соціологічної теорії вперше було викладено у двотомнику "Структура соціальної дії" (1937). За словами американського соціолога, ця праця стала для нього "поворотним пунктом з огляду не тільки на зміст, а й на стратегію побудови теорії". У ній йому вдалося продемонструвати конвергенцію чільних концептуальних схем Альфреда Мар-шалла, Б. Дюркгейма, В.Ф. Парето та М. Вебера. В цілому це утворило, згідно з Г. Парсонсом, "перший рівень інтегрованої загальної теорії" в його власній роботі. Конвергенція їхніх концептуальних схем стала можливою, тому що всі вони, згідно з Т. Парсонсом, є окремими аспектами однієї теорії, орієнтованої на волюнтаристське вирішення проблеми соціального порядку. Цю теорію американський соціолог репродукує в цілісному вигляді та називає волюнтаристською теорією дй [9, c. 203-204].
2.1 Теорія дії
Термін волюнтаристський підкреслює ту обставину, що соціальний порядок повністю не детермінується зовнішнім тиском. Волюнтаризм дії означає передусім суб'єктивний процес прийняття рішень, що, звичайно, може зазнавати тиску цінностей і норм (нормативний аспект), а також умов та ситуації (ситуаційний аспект). Отже, сама дія не може бути ототожнена, за Т. Парсонсом, з поведінкою як такою. В цьому відношенні його думка не розходиться з позицією М. Вебера та Ф. Знанецького. Будь-яка дія є, очевидно, поведінкою, проте не будь-яка поведінка є дією. Щоб вести мову про дію, мало фіксувати реакцію організму на середовище, оскільки соціолога цікавить передусім зв'язок не організму і середовища, а особи ("актора") і ситуації [5, c. 151].
Дія у Т. Парсонса, як і в теоретиків гуманістичної соціології, характеризується цілеспрямованістю, суб'єктивним значенням і більш чи менш виразною мотивацією. Той, хто здійснює дію, повинен, по-перше, володіти певним знанням як про умови, в яких він намагатиметься реалізувати свою мету, так і про предмети, з якими матиме справу в ході цієї реалізації, а по-друге, відчувати потребу в досягненні поставленої мети і в емоційній реакції на неї; він повинен, зрештою, мати критерій оцінки мети і засобів, які слугують для її досягнення, з тим щоб здійснювати вибір, необхідний для правильного витрачання енергії.
Внутрішня структура індивідуальної дії або поодинокого акту складається, за Т. Парсонсом, з таких елементів: "актора" (дійової особи); мети, яку він намагається реалізувати; засобів, якими "актор" володіє, прагнучи досягти мети; ситуаційних умов, з якими "актор" стикається в процесі дії, наприклад з різноманітними зовнішніми екологічними факторами або з власною біологічною природою і спадковістю; нормативних принципів відбору, котрими "актор" керується, вибираючи мету і відбираючи засоби, придатні для її досягнення [9, c. 206].
Нормативні принципи відбору, нормативна орієнтація дії (а саме їм Парсонс під впливом Б. Дюркгейма надавав великого значення) набувають у його соціології статусу фундаментальних. У цьому зв'язку Т. Парсонс підкреслює, що "нормативна орієнтація є фундаментальною для схеми дії в тому розумінні, як і простір є фундаментальним для класичної механіки". Для його концептуальної схеми "не існує дії, окрім прагнення відповідати нормам, як не існує дії, окрім зміни місцезнаходження в просторі". Взагалі, вважає американський соціолог, для соціальних наук на зламі XIX і XX ст. було великим відкриттям установлення величезної ролі соціальних цінностей і норм, яку вони відіграють у формуванні поведінки людей. У цілому вони утворюють нормативний порядок міжлюдських відносин, який складається в процесі цих відносин і водночас закріплює їх.
2.2 Концепція соціальної системи
Поняття системи було характерне для соціологічного теоретизування Т. Парсонса і з самого початку. Оскільки людській дії властива регулярність, що випливає з її підпорядкування соціальним нормам, то слід вести пошук її певної структури. В цьому плані соціальна структура, за Т. Парсонсом, є системою відносин між "акторами", яка ґрунтується на певних взірцях, що проявляються у взаємозалежних ролях. При цьому роль є ланкою, яка повґязує "актора" із соціальною структурою. Із соціальною системою дослідник має справу тоді, коли йдеться про певну диференціацію соціальних ролей та позицій, прав і обов'язків, що супроводжують їх, а також про наявність загальних цінностей і норм. Всі ці моменти виникають разом з процесом взаємодії "акторів", у якому Т. Парсонс підкреслює роль нормативних аспектів [9, c. 207].
Разом з тим соціальну систему не слід ототожнювати із сукупністю взаємодій. Американський теоретик вважає, що система має такі властивості, які не можна звести до властивостей її складових. Таким чином Т. Парсонс принципово змінює напрям свого аналізу. Замість "акторів", взаємодія яких утворює певну конфігурацію, він звертає увагу на саму конфігурацію, що певною мірою віддаляє його від інтеракціонізму М. Вебера і наближає до соціологізму Б. Дюркгейма. Водночас слід постійно памґятати, що пар-сонсівське поняття системи є лише аналітичним інструментом, воно не повґязується конкретно з жодною соціальною дійсністю.
Соціальну систему Т. Парсонс визначає як складову більш загальної системи дії. Іншими складовими загальної системи дії є система культури, система особистості та система пове-дінкового організму. Розмежування між чотирма виокремленими підсистемами дії можна провести за характерними для них функціями. Щоб система дії могла існувати, вона має бути здатна до адаптації, досягнення мети, інтеграції і збереження взірця, тобто має задовольняти чотирьом функціональним вимогам.
Інтегративну функцію Т. Парсонс повґязує головним чином із соціальною системою, яка організовує соціальні відносини між "акторами" і колективами. Збереження взірця реалізується здебільшого за допомогою культури, яка організовує комплекси символічних значень, здійснює їх структурування, використання, збереження і зміну. Досягнення мети повґязується переважно з особистістю індивіда. Система особистості, згідно з Т. Парсонсом, є чільним агентом процесів дії, а звідси стає можливим здійснення культурних принципів і вимог. Поведінковий організм Т. Парсонс розуміє як адаптивну систему, зосередження важливих людських здатностей, що допомагають людині адаптуватися до вимог фізичного і біологічного оточення [11, c. 559].
Аналізуючи взаємозв'язки чотирьох підсистем дії, а також зв'язки між ними і оточенням дії, Т. Парсонс звертає увагу на явище взаємопроникнення. Найвідомішим випадком взаємопроникнення є інтерналізація соціальних об'єктів і культурних норм особистістю індивіда. Вивчений зміст досвіду, організований і накопичений завдяки механізму пам'яті, може слугувати іншим прикладом зазначеного явища, так само як інституціо-налізація нормативних компонентів культурних систем. Завдяки існуванню зон взаємопроникнення стає можливим процес взає-мообміну між системами. За рахунок цього між різноманітними вимірами системи дії можливий стан динамічної рівноваги [9, c. 207-209].
Виникає запитання: як виживають соціальні системи, як вони вирішують свої інтегративні проблеми? На думку Т. Парсонса, це можливо завдяки двом механізмам, які орієнтовані на інтеграцію особи до соціальної системи, -- механізмам соціалізації та соціального контролю. Механізми соціалізації забезпечують інтеріоризацію культурних взірців (цінностей, ідей, мови, символів тощо) особою, позначаючи при цьому межі її потреб. Саме завдяки соціалізації в "акторів" виникає бажання витратити на виконання певної ролі свою енергію або ж набути потрібної майстерності, щоб виконати цю роль. Механізм соціального контролю включає засоби, завдяки яким у соціальних системах зменшуються напруження і відхилення. В цілому, за Т. Парсонсом, ці два механізми здатні вирішувати інтегративні проблеми, з якими стикаються соціальні системи.
2.3 Соціальні зміни
В останнє десятиліття своєї творчості Т. Парсонс дедалі більше цікавиться проблематикою соціальних змін. Свій новий інтерес Т. Парсонс, проте, не вважав відмовою від постулатів функціоналізму. Навпаки, соціальну еволюцію він намагається розглядати в контексті теорії дії і теорії систем. Американський теоретик ніколи не наполягав на тому, що, займаючись функціональним аналізом, він, як вважали багато його критиків, відмовляється від вивчення проблематики змін і соціального розвитку. Насправді він тільки стверджував, що слід починати з досліджень структури, щоб потім перейти до дослідження процесів.
Роздуми Т. Парсонса про соціальну зміну охоплюють чотири групи проблем: соціальної рівноваги, структурної зміни, структурної диференціації і соціальної еволюції. Еволюція в розумінні американського соціолога досить близька до класичної її версії і полягає в підвищенні адаптаційної здатності суспільства* До цього ведуть два (розглянуті ще Г. Спенсером) процеси: диференціація та інтеграція. Диференціація означає виникнення й утвердження нових функцій і відповідних їм нових ролей та груп. Це, у свою чергу, породжує проблеми координації, які мають бути вирішені завдяки створенню нових систем цінностей, пристосованих до нових, більш складних відносин. Зростаюча складність соціальної структури потребує, щоб культурні взірці ставали більш загальними. Процес інтеграції -- це вироблення адекватних засобів соціального контролю.
Т. Парсонс виокремлює три фази еволюції, беручи до уваги різні ступені адаптаційної здатності та форми соціального контролю, а саме примітивну, перехідну та сучасну. На противагу "соціальній системі", де він особливо підкреслював проблему інтеграції соціальних систем і особистості, у своїй еволюційній моделі Парсонс звертає увагу на диференціацію поміж і всередині культурної і соціальної систем, а також на інтегративні проблеми, що зрештою виникали між суспільством і культурою в міру того, як кожна з цих систем ставала дедалі диференційовані-шою і водночас більше відокремлювалася від інших систем [9, c. 209].
Взагалі еволюція суспільств відбувається під знаком зміцнення культури, підвищення значення і ролі її у збереженні, розвитку та переданні різноманітних інституціональних взірців. Тому не випадково соціальна еволюція, вважає Т. Парсонс, набуває форми прогресивного утвердження культури в соціальному житті людей. Такий генеральний висновок парсонсівської теорії соціальної еволюції, яка увінчує соціологічну систему американського вченого.
У цілому структурно-функціональна соціологія Т. Парсонса є послідовною і докладно розробленою теоретичною системою. Інтерес до соціології видатного американського теоретика не вгасає й досі. І причиною цього Є зміст соціологічних ідей Парсонса, а також високий евристичний потенціал їх, що дає змогу знаходити раціональні відповіді на численні питання сьогодення.
Висновки
суспільство соціологічний парсонс
Структурний функціоналізм (або структурно-функціональний аналіз) - один з найбільш важливих і складних напрямів сучасної теоретичної соціології, виникнення якого певною мірою об'єктивно пов'язане з широким розвитком емпіричної соціології. До середини 30-х рр. XX ст. соціологи США накопичили значний емпіричний матеріал, здійснивши велику кількість різноманітних за масштабністю і тематикою емпіричних соціологічних досліджень, які, проте, не виходили за межі окремих регіонів країни і торкались лише деяких проблем суспільного життя.
За вирішення цього завдання взялися провідні соціологи США Толкот Парсонс і Роберт Мертон, які в різні роки посідали пост президента Американської соціологічної асоціації (у 1949 і 1957 рр. відповідно). Саме Т. Парсонс в працях ''Структура соціальної дії" (1937 р.), "Соціальна система" (1951 р.), "Соціальна система і еволюція теорії дії" (1977 р.) та Р. Мертон в дослідженнях "Соціальна теорія і соціальна структура" (1975 р.), "Соціальна структура і автономія" (1966 р.), "Соціологія науки" (1973 р.) розробили основні принципи структурно-функціонального аналізу.
Функціоналізм або структурно-функціональний аналіз інтерпретує суспільство як цілісну систему діючих людей, стабільне існування якого забезпечується необхідним набором функцій.
Основні положення функціоналізму були сформовані англійським соціологом Г.Спенсером у його трьохтомній праці «Заснування соціології» та розвинуті американськими соціологами А.Редкліф-Брауном, Р.Мертоном, Т.Парсонсом.
Структурно-функціональний аналіз суспільства як системи має великі евристичні можливості. Але він зустрічає і великі труднощі. У рамках такого підходу, потребуючого визнання за кожною соціальною освіти, здійснення корисної для суспільства функції, важко пояснити причину кризису, конфліктів розпаду системи. Суспільство у функціоналізмі розглядається як стабільна і статична система.
Список використаних джерел
1. Бачинин В. А. Социология: Три курса лекций студентам-юристам. -- Харьков: Консум, 2003. -- 576 с.
2. В. В Вербець, О. А Субот, Т. А. Христюк. Соціологія: Навчальний посібник. - К.: КОНДОР, - 2009. - 550 с.
3. Городяненко. В.І. Соціологія. Підручник. Київ, вид. «Академія», 2003.
4. Горлач М. І., Кремень В. Г. Політологія: наука про політику: підручник [для Г 69 студ. вищ. навч. закл .] / М. І. Грибан, В. Г . Кремень - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 840 с
5. Зборовский Г.Е. История социологии: Учебник. -- М.: Гардарики, 2004. -- 608 с.
6. Кузьменко Т.М. Соціологія. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 320 с.
7. Критика современной буржуазной теоретической социологии, изд. «Наука». , Москва, 1977.
8. Луман Н. Понятие общества//Проблемы теоретической социологии Спб., 1994.
9. Макеєв С.О. Соціологія Навчальний посібник. - К.: Знання, 2008. - 566 c.
10. Парсонс Т. Система современных обществ. - М.: Аспект Пресс, 2000.
11. Парсонс Т. О структуре социального действия. - М.: Академический Проект, 2000. -- 880 с.
12. Соціологія: Навч. посіб. / За ред. С.О. Макеєва. -- С69 3-тє вид., стер. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2005. -- 455 с.
13. Шкаратан О. І.. Соціологія нерівності. Теорія і реальність / Нац. дослідні. ун-т "Вища школа економіки». - М.: Изд. будинок Вищої школи економіки. - 2012. - 526с.
14. Черниш Н. Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою навчання. - 5-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2009. - 468 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Теория М. Вебера и Т. Парсонса о социальных действиях, её влияние на общественно-политическую мысль. Теория структурно-функционального анализа, социальных изменений и конфликтов. Метод социального познания; концепция экономики, политики, религии, права.
курсовая работа [44,1 K], добавлен 13.12.2011Структурно-функціональний аналіз як теорія суспільства та метод соціального дослідження. Теорія соціального конфлікту та обміну. Основні психологічні теорії. Символічний інтеракціонізм та феноменологічна теорія. Головні особливості неомарксизму.
реферат [29,5 K], добавлен 10.08.2010Основні положення теоретичної концепції Т. Парсонса. Синтез понять про соціальну дію, взаємодію й соціальну систему. Теорія суспільства, його структурні компоненти. Культурна система, особистість, організм і фізичне оточення як середовище для суспільства.
курсовая работа [53,2 K], добавлен 19.12.2010Характеристика передумов виникнення соціологічної науки. Дослідження типів суспільства та шляхів його розвитку. Специфіка соціологічного знання. Вивчення ролі соціології у пізнанні та розвитку суспільства. Етапи формування соціологічних ідей про працю.
контрольная работа [48,1 K], добавлен 25.03.2014Соціологія – наука про суспільство, яка аналізує його в єдності всіх його сторін, галузей і сфер, весь соціокультурний простір. Основні функції соціології: теоретико-пізнавальна, описово-інформаційна, соціального планування, прогностична та світоглядна.
лекция [26,1 K], добавлен 21.01.2009Визначення суспільства, його сутність, елементи, прийоми та принципи структурування. Поняття та загальна характеристика соціальних спільнот. Зміст та місце соціальної політики в соціальному управлінні, аналіз досліджень її природи як соціального явища.
контрольная работа [20,8 K], добавлен 27.01.2010Поняття, функції, задачі і структура соціології. Соціологічні закони: сутність, класифікація і типологізація. Місце соціології в системі наук про суспільство. Поняття та характерні особливості сучасного суспільства. Соціальний інститут і його динаміка.
лекция [68,6 K], добавлен 27.12.2010Поняття соціології, її місце в системі наук; об’єкт, предмет, структура та функції. Суспільство як соціальна система, еволюція та основні теорії його походження. Поняття соціологічної роботи в Україні: організація досліджень, види, етапи проведення.
лекция [225,0 K], добавлен 08.06.2011Роль соціології у житті Еміля Дюркгейма: дитинство та студентські роки, основні чинники формування світогляду. Вклад у розвиток цієї науки. Рівень розробленості соціологічних ідей. Головні погляди та ідеї вченого та їх втілення у його видатних роботах.
реферат [29,0 K], добавлен 06.04.2016Суспільство як система і життєдіяльність людини. Структура і функції суспільства. Поняття суспільного розвитку. Основні чинники суспільного розвитку та їх взаємозв'язок. Історичні типи суспільства. Глобальні проблеми суспільного розвитку людства.
курсовая работа [32,0 K], добавлен 04.04.2007Сутність соціологічної науки, її об’єкт, предмет, структура і функції. Особливості етапів становлення соціології. Аналіз суспільства й його системні характеристики. Проблема визначення головних рис розвитку суспільства. Культура як соціальний феномен.
курс лекций [106,2 K], добавлен 08.12.2011Життєвий шлях німецького соціолога Ніклоса Лумана. Його наукові погляди, загальна характеристика творчості. Становлення лумановского функціоналізму. Теорія суспільства як системи. Міркування вченого про комунікації. Проблема людини в його концепції.
реферат [20,4 K], добавлен 23.10.2014Вивчення об’єкту та предмету соціології культури - галузі соціології, яка вивчає культуру як соціальний феномен, її місце і роль у взаємодії з іншими системами суспільства, а також взаємодію особистості, спільноти і суспільства. Основні функції культури.
реферат [26,1 K], добавлен 07.12.2010Предмет та суб’єкт соціології. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ та процесів. Структура соціологічної системи знання. Соціологія та інші науки про суспільство та людину, їх роль у розвитку суспільства. Програма соціологічного дослідження.
реферат [42,0 K], добавлен 18.09.2010Структурно-функционалистская парадигма Альфреда Брауна и Парсонса, разработка теории социального действия. Представители феноменологической социологии: Щюц, Бергер и Лукман. Бихевиористические взгляды Скиннера и символический интеракционизм Кули и Мида.
презентация [687,7 K], добавлен 06.05.2012Формування наукових поглядів Флоріана Знанецького. Концепція гуманістичного коефіцієнта та теорія соціальних дій Знанецького. Соціологія як наука про культуру. Теорія дії і концепція соціальної системи Т. Парсонса. Проблеми соціальної рівноваги.
реферат [34,1 K], добавлен 20.10.2010Cтавлення людей до суспільно значущих подій і фактів, проблем суспільного життя. Вагомість, авторитетність та стабільність громадської думки. Соціальний контроль суспільного життя. Громадська думка як важливий інструмент контролю суспільства за владою.
презентация [1,5 M], добавлен 14.02.2015Поняття, ознаки та принципи громадянського суспільства, особливості його становлення та формування в Україні. Порівняння конституційно-правових актів органів державної влади України та країн світу. Аналіз проблеми консолідації українського суспільства.
магистерская работа [120,5 K], добавлен 24.05.2010Основні положення рольові теорії особистості. Поняття "соціальний статус" і "соціальна роль". Соціально-груповий і особистий статус людини. Соціологія праці і керування — одна із спеціальних соціологічна теорій. Її зміст, об'єкти, соціальна сутність.
контрольная работа [27,0 K], добавлен 16.02.2011Академическая социология, классификация современных социологических направлений. Неопозитивизм, структурно-функциональный анализ Т. Парсонса. Определение социального конфликта. Символический интеракционизм - течение современной западной социологии.
реферат [30,6 K], добавлен 01.02.2010
