Соціологія сім’ї демографічні процеси

Демографічна політика в Україні

Демографічна (та й соціальна) політика в Україні поки що є безсистемний набір різних допоміг і пільг, розмір яких визначається не потребами сім'ї, а можливостями державної казни. В результаті допомоги і пільги за всієї їх корисності для сімей виявляються не ефективними, не змінюють демографічних тенденцій. Наступила уже пора змінювати стратегію соціальної (і демографічної) політики. Від політики допомог потрібно переходити до політики доходів, чим і занепокоєний уряд України. В ідеалі треба прагнути до того, щоб ні пільги, ні допомоги стали не потрібні. Сім'я з кількома дітьми має стати спроможною утримувати себе. Допомога в деяких екстремальних ситуаціях: молодій сім'ї на початку її становлення, у випадках хвороби або втрати годувальника, одиноким літнім людям та ін., є необхідною. Поруч з матеріальними факторами величезне значення належить і факторам моральним. Треба підняти престиж сімейного життя, домашніх занять, підвищити роль матері та батька та ін.

Характер життєдіяльності сім'ї, внутрішні відносини впливають на поведінку людини-працівника в усіх сферах життя і, насамперед, на її діяльність у трудовому колективі (виробничу, суспільну та ін.). У зв'язку з цим сім'я виступає як фактор стабільності трудового колективу. Трудовий же колектив може впливати на стабілізацію сімейно-шлюбних відносин. Ставлення сім'ї до підприємств формується засобами масової інформації, системою професійної орієнтації, ступенем участі підприємства у вирішенні проблем населеного пункту, де розташоване, і ставленням адміністрації до проблем сім'ї та побуту та ін. Соціальний опит на ряді підприємств Харкова показав, що на вибір місця роботи більшістю опитаних (56 %) впливали не засоби масової інформації або зусилля школи і підприємств, а сім'я; випадкові обставини -- 30 %; часто мотиви взагалі відсутні -- 10 % та ін. Ще слабо впливає на вибір майбутнього місця роботи і школа: лише 10 % опитаних прийшли працювати на те підприємство, де працювали мати і батько. Багато з опитаних висловились категорично проти того, щоб їх діти йшли працювати на підприємства, де вони трудяться. Мабуть, не головна роль належить у виборі професії і підприємству.

Головну роль в здійсненні демографічної політики відіграє держава і місцеві органи влади. Підприємства займаються, насамперед, виробництвом. Проте це не означає, що вони можуть ставитись до своєї території як тимчасові господарі, за принципом «після мене -- хоч потоп». Тут йдеться про культуру виробництва. Це особливо важливо в найближчому майбутньому, коли підприємства одержать дійсну господарську самостійність, розгорнуть конкретні ринкові відносини, будуть змушені більше дбати про підвищення якості робочої сили. Підприємство не повинно займатися демографічною політикою, дбати про підвищення народжуваності та ін. Але підприємство може багато зробити в інтересах підвищення ефективності виробництва, поліпшення умов праці та побуту працівників, підвищення культури виробництва, сприяючи тим самим поліпшенню становища навколишнього середовища.

Все це стосується демографічних результатів. Стійкість, стабільність тієї чи іншої соціальної спільності (в такому випадку сім'ї та трудового колективу) залежить від задоволення різних потреб її членів: матеріальних (продукти, житло, одяг та ін.) і соціально-психологічних (відчуття цінності своєї особи, потреби взаєморозуміння та ін.). Індиферентність трудових колективів до реалізації соціально-побутових проблем значно відбивається і на внутрішніх сімейних відносинах, що нерідко викликає конфлікти у сім'ї, незадоволення сімейним життям тощо. В різноманітності соціально-економічних зв'язків сім'ї і суспільства, сім'ї і держави важливішу роль все ж відіграють взаємозв'язки між трудовим колективом і сім'єю. Саме трудові колективи покликані не тільки проявляти піклування про поліпшення умов праці і побуту, але й дбати про задоволення інтересів та потреб працівників і їх сімей та ін.

Шляхи зміцнення сімї

Основними функціями держави по розвитку і зміцненню сім'ї є: охорона сім'ї, захист від необгрунтованого втручання в її справи. В Конституції України багато уваги приділено правам людини. Так, це важливо, але сім'ї, де починається формування громадянина як особи, закладається повага до прав інших людей, їх гідності, відведено лише кілька рядків. В сучасних умовах охорона сім'ї зводиться в ранг державної політики і, насамперед, через гарантоване право на працю кожної людини, кожної сім'ї. Тут необхідно відмітити, що ефективне використання трудового потенціалу молодих сімей, які вступають в життя -- один з важливих шляхів сучасного етапу соціальної політики держави.

По-перше, саме підростаюче покоління -- практично єдине джерело в державі поповнення робочої сили. Якщо приріст чисельності працівників в середині 60-х років йшов за рахунок молоді на 30 %, в 70-х років -- на 57 %. а в 80-х роках -- на ЗС %, то в середині 90-х років -- більше 80 %. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство оберігається державою.

По-друге, перетворення техніки і технології на виробництві в процесі впровадження досягнень науки і техніки народжує нові складні професії, збільшує кількість видів кваліфікаційної праці, що вимагає не тільки глибоких професійних знань, але й здібностей для швидкого переучування в ході самого трудового процесу. Молодь, через вікові соціально-психологічні особливості, має здебільшого необхідні для працівника якості. Науково-технічний прогрес змінює уявлення про необхідний набір якостей, характерних рис працівника, Зі зміною вимог, що ставить суспільне виробництво перед молодим робітником, змінюються і орієнтири в системі трудового виховання, насамперед, в межах впливу сім'ї на підлітка. Становлення цілісної системи трудового виховання і зміна його напрямку зв'язана з реалізацією ряду суперечностей. Одна з суперечностей обумовлена тим, що підприємствам властивий відомствений підхід до організації трудового виховання, спрямований на закріплення молодих робітників на виробництві. Підхід явлення про необхідність формування у молоді поважного ставлення до певної професії, необхідності здійснення майбутньої трудової діяльності та ін. Такий підхід грунтується на особистому досвіді батьків, міркуваннях престижності тієї чи іншої професії, підприємства та ін. Друга суперечність виникає у зв'язку з потребами суспільства в ініціативних виконавцях, в яких основний критерій дисциплінованості і відповідальності є усвідомлена дія за принципом: «Зробив -- добре!».

Близько 80% підлітків залучаються до домашньої роботи, але одночасно не беруть участі у вирішенні питань, зв'язаних з організацією праці, розподілом сімейного бюджету та ін. Підліток формується як сторонній спостерігач, для якого головне -- виконати будь-яку роботу аби його похвалили. Третя суперечність зв'язана з тим, що в трудовому вихованні, сім'я і підприємство спрямовують підлітка на вибір однієї професії на все життя, а постійний розвиток технології, оновлення техніки ставлять перед працівниками проблему постійного навчання, оволодіння знаннями, тобто професійної переорієнтації. З початку 90-х років йде, хоча і повільно, оновлення верстатного парка в машинобудівництві і триватиме роками, що з необхідністю вимагає оволодіння працівником нової спеціальності. З врахуванням суперечностей і необхідності їх вирішення потрібно скоректувати взаємодію сім'ї і виробництва, тим більше це складно в умовах ринкових відносин.

По-третє, не менш важливим напрямком зміцнення сім'ї є державні заходи, безпосередньо спрямовані на стимулювання народжуваності та ін. Демографічна політика держави спрямована на забезпечення не тільки народжуваності, але і охорони материнства та дитинства, на збереження здорової сім'ї і врахування сучасних змін її соціальних функцій. В сучасних умовах потреба в дітях грунтується не на економічних міркуваннях, а швидше, на моральних і психологічних мотивах: любов до дітей, радість спілкування з ними та ін. Ефективність соціально-демографічної політики залежатиме від того, наскільки вона сприяє вирішенню проблеми сім'ї, дитинства, материнства та ін. Сучасна сім'я виступає сферою формування і практичного прояву ідеалів, світогляду, інтересів.

По-четверте, важливим об'єктом демографічної політики виступають молоді, зокрема, студентство. Основні соціальні проблеми молоді зв'язані з «життєвим стартом» -- здобуттям освіти, початком трудової діяльності, формуванням сім'ї, професійним зростанням і просуванням та ін., всі проблеми в умовах нествпадіння фізіологічної зрілості (акселерація) і соціальної, яка навпаки, затягується у зв'язку з зростанням тривалості навчання (сучасна багатоступінчатість), поширення ранніх шлюбів, труднощів адаптації в умовах ринку в трудовому колективі і загальному соціальному навантаженні вимагає ефективності і компетентності у реалізаціях і рішенні проблей, зосередження демографічної політики на молодих сім'ях і таких, де виховуються неповнолітні діти, батьки яких беруть участь у суспільному виробництві та ін.

Мета і доцільність демографічної політики на ків, враховуючи соціальні якості і гармонійний розвиток особистості батьків і дітей. Висловлюється думка, що одним з засобів зміцнення сім'ї є повернення до материнського покликання жінки, залишення нею роботи на виробництві, в суспільному житті та ін. Та ряд соціологів і західних і вітчизняних вважають, що повернення жінки до материнства не вирішує проблеми, бо жінка, яка спробувала, вкусила свободи, не відмовиться від вільного вибору трудової і суспільної діяльності. Перспективним їй здається і є спільне ведення домашнього господарства. Сім'я -- конкретно історична система взаємовідносин між подружжями, як мала соціальна спільність -- осередок суспільства, обумовлений спільністю побуту, взаємної моральної відповідальністю і соціальною необхідністю у фізичному і духовному відтворенні населення суспільства.

Размещено на Allbest.ru