Особистісний і професійний розвиток людини в нових соціально-економічних умовах

Вибір майбутньої професії на сьогодні є актуальна проблема тому, що розвивається наука, з кожним роком у нас виникає новий вид професії. Футурологи склали перелік професій, які виникнуть у найближчі 20 років. Основні акценти - наука, медицина, погода, інформація та Інтернет. Якщо у радянські часи особливу цінність на підприємствах країни представляли люди, які пропрацювали в одній організації протягом багатьох років, їх вшановували, їм вручали грамоти і годинник з пам'ятним написом, то сьогодні зміною роботи нікого не здивуєш. Ринкова економіка вимагає від співробітників гнучкості та універсальності. У наш час затребувані такі професії як: працівники сільського господарства, електрики, сварщики , токарі. Але молодь вибирає професію, яка не пильна і за яку платять хороші гроші. Тому зараз в нашій державі постала проблема безробіття, особливо молодих людей, тому, що за профілем роботи немає, а в деяких і навіть в більшості випадках вони просто не хочуть робити тим на кого вчилися. Це все відбувається через те, що молоді люди перед тим як обирати професію не задумуються, що будуть за цією ж професією працювати кілька років, а можливо й все життя.

Невдале професійне самовизначення і недостатня самореалізація можуть стати причиною багатьох психологічних, життєвих проблем.

Основою професійного самовизначення є особистісна активність людини, яка є показником вміння займати в життєдіяльності в цілому або в конкретній ситуації професійного вибору позицію суб'єкта. Для того щоб людина змогла реалізувати себе в якості суб'єкта, вона повинна вміти узгоджувати свої здібності і можливості із зовнішніми вимогами, що носять для нього характер об'єктивних і необхідних вимог.

Виникає необхідність індивідуального підходу, а так само максимальне використання усього арсеналу профорієнтаційних можливостей навчально-педагогічного процесу, створення і впровадження педагогічних технологій, орієнтованих не тільки на підвищення рівня знань молоді, але і на розвиток професійного самовизначення, тобто діяльнісно-смислової єдності у майбутніх фахівців.

1. Праця - проблема вибору для молоді

Свідоме ставлення до вибору професії науковці розуміють як мотивовану діяльність учнівської молоді, спрямовану на ознайомлення із змістом професії, практичну апробацію своїх можливостей, оволодіння активними способами підготовки до майбутньої праці, самовиховання професійно важливих якостей.

Проблема формування в учнів свідомого ставлення до праці та вибору професії ще недостатньо вивчена педагогічною та психологічною наукою. Категорія «ставлення» в науковій літературі багатьма вченими трактується по-різному.

Так, А. Маркова вважає, що ставлення - це внутрішня позиція в оцінці навколишньої діяльності, іншої людини, самої себе [1, c. 6].

На думку Н. Морозової, ставлення є видом інтересу, нижчий його етап. Воно являє собою грунт, на якому формується справжній інтерес. Виникнення відносин Н.Морозова поєднує з переживаннями, пов'язаними з об'єктом, діяльністю [2, c. 27].

Таким чином, знання, зміст є спонукальною силою, виражає ставлення мотиву до безпосередньої дії.

Стосовно проблеми профорієнтації свідоме ставлення учнівської молоді до вибору професії виникає на основі усвідомленості соціальної та особистої значущості професії.

До усвідомлення соціальної ролі проблеми вибору професії належить розуміння учнем зв'язку вибору професії із загальною проблемою прискорення соціально-економічного розвитку країни, підвищенням продуктивності праці, забезпеченням усіх галузей народного господарства стабільними кадрами, які здатні своєю діяльністю розвивати ринкову інфраструктуру.

Особливістю вибору професії в сучасних умовах є спрямованість на професії економічного, а також правничого напрямку. Тому зараз більшість ВНЗ відкривають економічні факультети, кафедри, а приватні ВНЗ - переважно проводять підготовку фахівців з економічних дисциплін як стаціонарної форми навчання, гак і екстернату. Тобто іде процес: платіть гроші - диплом отримаєте. У той же час жоден приватний ВНЗ не здійснює підготовки фахівців з інженерних професій, бо вони сьогодні - непрестижні, хоч і дуже потрібні.

Свідоме ставлення до вибору професії - це, насамперед, наявність необхідних знань. До таких, у першу чергу, слід віднести системні знання про різні сфери людської діяльності, види і типи професій, їх зміст.

Профорієнтаційна скерованість молоді на ринкову економіку перш за все вимагає знань з основ економіки, теорії управління менеджменту, діяльності та орієнтації в ринковому середовищі маркетингу, патентознавства, забезпечення і володіння інформацією - основ інформації та інформатики. Тут варто зауважити, що кожна професія вимагає глибоких професійних знань як основи продуктивної і ефективної праці, і цьому не може бути заперечень, але знання економічних дисциплін на сучасному етапі необхідне молоді в будь-якій галузі діяльності.

Усвідомленість знань передбачає не тільки розуміння різних суттєвих і несуттєвих зв'язків, але й шляхів їх одержання, способів становлення. Мова йде про методологічні знання. Щодо вибору професії, це означає навчити школярів одержувати профорієнтаційні знання, а також оволодівати способами підготовки до майбутньої трудової діяльності в нових формах господарювання. Свідоме ставлення до вибору професії передбачає дійовий підхід до професійного самовизначення. Це означає, що знання та уміння учні повинні застосовувати в пізнавально-практичній діяльності, керуватися ними. Ідо в кінцевому підсумку повинно привести до обгрунтованого вибору професії.

Таким чином, свідоме ставлення до вибору професії

- це мотивована спрямованість особистості на:

- усвідомлення соціального та особистого значення вибору професії;

- оволодіння системними профорієнтаційними знаннями;

- активні способи підготовки до майбутньої праці і практична апробація своїх можливостей;

- самовиховання професійно важливих якостей [5, c. 6].

Для виявлення свідомого ставлення до вибору професії та чинників, які визначають його сформованість, лабораторією профорієнтації та трудового навчання НДІ педагогіки, старшими науковими співробітниками, кандидатами педагогічних наук М. П. Тименком та Г. Є. Левченком було проведено констатуючий експеримент у школах Житомирської, Київської, Рівненської та Львівської областей. Виявлення подібних закономірностей у професійному самовизначенні та свідомому ставленні до вибору професії стало вихідним етапом у визначенні та розробці системи педагогічних засобів ефективного формування у старших підлітків свідомого ставлення до вибору професії.

Всього дослідженнями було охоплено 500 учнів 7-8 класів. Під час експерименту проведено анкетне опитування, проаналізовано завдання з визначення рівня самооцінки. Крім того, проведено бесіди групового та індивідуального характеру, у процесі яких зібрано дані про різні аспекти професійного самовизначення учнів та їх ставлення до цієї проблеми в цілому.

Проаналізовано 500 анкет, основою яких стала система показників, що відображають ступінь усвідомленості особистісного та суспільного значення професії, наявність системних профорієнтаційних знань про обрану професію, характерні особливості професійних планів, самооцінки.

Аналіз відповідей на запитання «Чому суспільству не байдуже, чи правильно ти вибрав професію?» показав, що більшість учнів не усвідомлює значення правильного вибору професії для розвитку суспільства. 70% школярів взагалі нічого не відповіли на це запитання, 30% - частково розуміють значення вибору професії для суспільства, але дають в основному узагальнену відповідь: «Від цього залежить багатство країни»; «Чим більше буде людина приносити користі суспільству - тим більший його добробут».

Особистісне значення вибору професії школярам більш зрозуміле. Майже всі вони вбачають у правильному виборі професії джерело особистого добробуту і щастя.

Таким чином, виявлено протиріччя між майже незнанням суспільного значення правильного вибору професії та узагальненим знанням його особистісного змісту.

Виявлена гетерогенність у знаннях не може сприяти виникненню спонукального мотиву до професійного самовизначення, формування соціальне значущих мотивів вибору професії.

Варто відзначити, що молодь при підготовці до вибору професії віддає перевагу читанню науково-популярної, художньої літератури, перегляду фільмів із відповідної тематики, а також ґрунтовному вивченню предметів, важливих для освоєння професії. Особливо вартісним для вибору професії є одержання інформації від батьків, друзів, знайомих. Практика також підтверджує, що вибір професії залежить від того, які навчальні заклади є в регіоні поблизу місця проживання. Цей чинник залишається основним, крім того, враховується можливість вступу на державну форму навчання (безкоштовну) чи за відповідну плату, яка встановлюється окремими навчальними закладами надто високою.

Пошук кращих напрямків профконсультаційної діяльності з учнівською молоддю в загальноосвітніх закладах веде до свідомого вибору професії, морального задоволення особистості і в кінцевому результаті - приносить користь суспільству [3, c. 76].

Правильно організована профконсультаційна робота є найважливішим чинником формування усвідомленого, обгрунтованого вибору професії. Результативність профконсультації значною мірою залежить від того, як загальна цільова установка конкретизується в завданнях, змісті та методах здійснюваної роботи відповідно до вікових та індивідуальних особливостей, а також рівня поінформованості учня про обрану професію.

Провідне місце в перебудові системи підготовки молоді до праці в ринковій економіці повинно належати оптимізації професійного самовизначення, критерієм якого є свідомий вибір професії та усвідомлення свого місця в суспільстві. За умови, якщо працюють галузі виробництва, іде процес відтворення засобів виробництва та створення матеріальних благ для ринку. Ринкова економіка набирає розвитку на конкурентній основі, то вимагає від освітніх закладів підготовки фахівців різних напрямків діяльності.

Для вирішення таких проблемних завдань доцільно в загальноосвітніх закладах ввести курс «Профорієнтація», проведення поетапних профконсультацій (диференційований підхід) про ринок та його інфраструктуру, необхідні сучасному суспільству професії. Це дало б можливість проводити облік особливостей діючих об'єктивних і суб'єктивних чинників, що впливають на учнівську молодь, а також ознайомлювати і вивчати різні напрямки професій, їх значення у суспільстві, потреби у спеціалістах даної професії на ринку праці у регіоні. Слід роз'яснювати, що підготовка спеціалістів одного напрямку створює для них же труднощі у працевлаштуванні після закінчення навчального закладу, а деколи зразу ж вимагає перекваліфікації, нового процесу навчання, що с додатковими витратами коштів як для особистості, так і для держави. Тут вигода тільки для комерційних навчальних закладів.

Варто відзначити, що старшокласники більше усвідомлюють соціальну значимість вибору професії, у них поступово формуються ціннісні уявлення про працю, що сприяє зосередженню уваги на виборі професії при цілеспрямованій профконсультаційній діяльності.

Головна мета проведення профконсультацій загальноосвітніми закладами в нинішніх умовах - це підвищення ефективності підготовки молоді до усвідомленого вибору професії, на яку є великий попит на ринку, а також орієнтування молоді на подальше професійне навчання.

Виходячи з цієї мети, слід виділити такі напрямки профконсультації:

- вивчення індивідуальних інтересів і нахилів учнів, їх цілеспрямований розвиток;

- формування у школярів суспільне значущих мотивів вибору професії:

- консультування учнів з питань продовження освіти, вибору професії та працевлаштування.

У більшості шкіл України в нинішніх умовах профконсультація характеризується такими напрямками:

- цілеспрямована планова робота із старшокласниками з вивчення та розвитку професійних інтересів;

- участь старшокласників у продуктивній праці безпосередньо на різних видах підприємств;

- консультування учнів з питань продовження освіти, вибору професії та працевлаштування [5, c. 76].

Профконсультація з виховного боку має два аспекти. По-перше, це виховна дія на професійні інтереси молоді, тобто сприяння формуванню у неї позитивних мотивів вибору професії, що забезпечують узгодженість інтересів особистості та суспільства. По-друге, профконсультація характеризується виховною спрямованістю.

Вибір професії - це складний процес, на який впливає багато чинників, а саме:

- макросередовище, що діє на мотиви вибору професії;

- особистісні особливості: мотиви, інтереси, нахили, здібності, рівень їх якостей, рівень освітньої та професійної підготовки;

- потреби народного господарства в кадрах, характерні вимоги до професії.

Врахування названих чинників - необхідна умова добре організованої профконсультації. Адже це підвищує рівень вільного професійного самовизначення особистості, а також ймовірність правильного вибору професії.

Профконсультації в школах доцільно проводити в межах єдиної системи з використанням диференційованого підходу, що зводиться до наступних семи етапів:

1. Попередня (підготовча) профконсультація - здійснюється в школі вчителями, методистами з профорієнтації. Вони, ознайомившись з першими професійними намірами учнів, обговорюють, наскільки раціональні ці наміри, на скільки відповідають успішності, інтересам, нахилам, стану здоров'я, характеру учнів. Тоді з висновками обговорень під час індивідуальних бесід ознайомлюють учнів, схвалюють їх вибір і рекомендують для ознайомлення з професійними матеріалами.

2. Інформаційно-довідкова консультація - це компонент системи профконсультації, який з урахуванням результатів попереднього етапу на інформаційно-професіографічних матеріалах (відомості про потреби базових підприємств району, міста, області, держави в цілому в кадрах, правила прийому та вимоги навчання у вищих навчальних закладах тощо) знайомить учнів із певною групою професій, поглиблює і коригує їх знання до напрямку вибраних професій. Тут слід зазначити, що потреба нині в кадрах на підприємствах є особливо несприятливою: значне скорочення працівників, безробіття, пропозиція працівників перевищує попит у десятки разів. Це ускладнює професійну орієнтованість молоді.

3. Початкова формуюча профконсультація призначена для поглиблення знань учнів про професії, одержаних на попередніх профконсультаціях, формування у них елементарних умінь з даної професії (профіль навчання в школі), наприклад: швеї, бухгалтера, оператора тощо.

4. Уточнювальна профконсультація - це сукупність заходів, спрямованих на виявлення відповідності знань, нахилів і здібностей учня вимогам професії, що обирається. При відносно високому ступені відповідності коригуюча профконсультація не проводиться.

5. Коригуюча профконсультація використовуючи результати попередніх етапів та психолофізіологічних обстежень, коректує неточний чи неправильний вибір школяра і спрямовує його на таку діяльність, яка б сприяла більш точному виявленню його придатності та покликання.

6. Основна формуюча профконсультація -призначена для продовження формування у школяра знань, умінь та навичок з даної професії, якщо таке формування проводилось початковою формуючою профконсультацією. Основна формуюча профконсультація «підводить» старшокласника до певної професії.

7. Контрольна профконсультація - ставить завдання уточнити, наскільки правильно учень вибрав професію, перевірити, чи добре проведені коригуючі консультації, під час яких перевірялися психологічна та фізична адаптації учня, а також дає рекомендації відносно подальшого професійного удосконалення і правильного самовизначення [4, c. 37].

Таким чином, розглянуті в цьому питанні психолого-педагогічні аспекти профконсультаційної підготовки молоді до вибору професії в загальноосвітніх закладах освіти дають основу формування у старшокласників готовності до вибору професії.

2. Свідомий вибір професії як головна проблема сучасної молоді

Проблема професійного становлення одна з найважливіших у житті людини. Професія дає можливість людині задовольнити основну гамму власних потреб, часто стає основою побудови відносин з людьми, та, найголовніше, дає можливості актуалізувати свої здатності, само реалізуватися.

Ще кілька десятиліть тому вибір майбутньої спеціальності визначався, в першу чергу, тим, у якій частині країни людина народилася та виросла. У цьому питанні велику роль відігравали культурні та історичні традиції, а також суспільні потреби тієї чи іншої громади.

Сучасні тенденції, зрозуміло, мають зовсім інший характер. Новітня мережа навчальних закладів пропонує широкий спектр і вибір спеціальностей, до яких може долучатися молодь. Майже в кожному регіоні існують ряд навчальних закладів, що з кожним роком відкривають нові спеціальності та можуть задовольнити найвибагливіші смаки. Однак, роблячи вибір, до якого ВНЗ вступати та яку майбутню професію обрати, абітурієнт часто робить кроки, про які в майбутньому шкодує [4, c. 4].

Вибір професії є тим відрізком життєвого шляху, який залежить від багатьох факторів нашої реальності:

- фактор суспільного впливу на мотиви вибору професії, тобто характеристика, що вказує на значення та престиж обраної професії;

- фактор, що пов'язаний із потребами суспільства у кадрах, із характером вимог професії до особистості учня;

- фактор особливого характеру: інтереси, схильності, здатності, особистісні якості учня, рівень загальної освіти та готовності до свідомого вибору професії [2, c. 76].

Готовність до свідомого вибору професії - це складне структурне утворення взаємопов'язаних і поєднаних переконаннями морально-вольових якостей особистості, способів поведінки, знань про професії, практичні вміння і навички, сформовані у відповідності з вимогами суспільства й можливостями навчально-виховного процесу в школі.

Готовність до свідомого вибору професії включає в себе:

- моральну готовність - усвідомлення суспільного й особистісного значення праці, прагнення максимально проявити свої сили, здібності у праці, позитивне ставлення до різних видів праці;

- психологічну готовність - свідомий вибір професії у відповідності з наявними здібностями та можливостями. Стан психологічної готовності включає усвідомлення людиною своїх потреб, вимог суспільства, колективу, поставлених цілей; прогнозування прояву своїх інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових процесів, оцінку співвідношення своїх можливостей, рівня домагань і необхідності досягнення певного результату;

- практичну готовність - загальні та політехнічні знання, загальнотрудові та спеціальні вміння й навички [5, c. 76].

Компонентами готовності до свідомого вибору професії виступають:

1) загальне позитивне ставлення до праці;

2) знання певного кола професій, їх змісту, вимог, шляхів отримання професії та перспектив професійного росту;

3) сформованість професійних інтересів;

4) адекватна самооцінка;

5) сформованість мотиваційної сфери;

6) наявність спеціальних здібностей;

7) практичний досвід;

8) збалансованість інтересів, здібностей і нахилів, їх відповідність вимогам професії до особистості;

9) відповідний стан здоров'я;

10) сформованість моральних якостей, які відповідають вимогам професії;

11) професійна придатність - сукупність психолого-педагогічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення задовільних з точки зору суспільства успіхів у праці при наявності спеціальних знань, умінь і навичок, а також отримання власного задоволення від самого процесу праці.

Важливою передумовою успішного професійного самовизначення є також сформованість в особистості професійно важливих якостей - окремих психічних, психологічних і фізичних властивостей, які відповідають вимогам певної професії і сприяють успішному оволодінню нею. Підготовка до свідомого вибору професії передбачає активне формування таких психологічних якостей як здібності, інтереси, ціннісні орієнтації, прагнення, професійні плани, ідеали, переконання [1, c. 6].

Згідно І. Кону, професійне самовизначення людини починається далеко в його дитинстві, коли в дитячій грі, дитина приймає на себе різні професійні ролі, і програє пов'язані з ним поведінки. І закінчується в ранній юності, коли вже необхідно ухвалити рішення, яке вплине на все подальше життя людини.

У сучасних умовах проблема професійного самовизначення учнів є однією з актуальних для системи освіти. Різні дослідження останніх років (І. В. Дубровіна, Т. М. Теплов та ін.) свідчать про достатньо протилежні тенденції, що спостерігаються в учнів під час їхнього професійного самовизначення. Така ситуація ускладнює процес організації учбово - виховної діяльності та не дозволяє проводити адекватне прогнозування розвитку системи учбово-професійної підготовки спеціалістів [6, c. 56].

Актуальність проблеми професійного самовизначення учнівської молоді полягає, насамперед, в тому, що випадковий вибір професії призводить до небажаних наслідків:

- низької продуктивності праці;

- помилок і браку в роботі;

- незадоволення і пригніченого стану людини (психічні розлади);

- економічних втрат на переучування та перекваліфікацію.

Натомість правильний і своєчасний вибір професії у шкільному віці:

- в 2-2,5 рази зменшує плинність кадрів;

- на 10-15% підвищує продуктивність праці;

- в 1,5-2 рази знижує вартість підготовки кадрів.

Вибір професії - одне з найважливіших стратегічних рішень у житті людини і складна комплексна проблема. Це складний акт самовизначення - свідомого вибору суб'єктом життєвої позиції, яка стає вирішальним чинником у виборі способів розв'язання тих чи інших життєвих проблем. За методами вирішення та за змістом робота по професійному самовизначенню молоді - це соціально-економічна, медико-фізіологічна та психолого-педагогічна проблема, а за сферою впливу - соціальна, результати якої відображаються і на економічному рівні. Процес самовизначення завершується досягненням стабільного становища у тій чи іншій сфері соціального життя й формуванням відповідних переконань, принципів, ціннісних орієнтацій та мотивації [6, c. 56].

За В. В. Ярошенко, професійне самовизначення полягає в усвідомленні особистістю себе як суб'єкта конкретної професійної діяльності і передбачає:

1) самооцінку людиною власних індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста;

2) усвідомлення своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей;

3) саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети.

Відомо, що структурним компонентом професійного самовизначення є наявність професійного плану - обґрунтоване уявлення про обрану сферу трудової діяльності, про способи оволодіння майбутньою професією і перспективи професійного росту. Професійний план - це складова життєвого плану - уявлення людини про бажаний спосіб життя, тобто про соціальний, професійний, сімейний статус, а також про шляхи і способи його досягнення.

Професійний план включає в себе такі компоненти:

- уявлення про роль праці в житті людини (ціннісно-мотиваційний аспект вибору професії);

- далека перспективна професійна мета (мрія), узгоджена з іншими життєвими цілями (сім'я, рівень матеріального добробуту та ін.);

- ближні професійні цілі (як етапи і шляхи досягнення далекої мети);

- знання своїх можливостей для досягнення поставленої мети (реальна самооцінка внутрішніх і зовнішніх факторів вибору професії);

- знання шляхів підготовки до досягнення поставленої мети і шляхів роботи над собою;

- реальна підготовка до досягнення мети і реалізація окремих компонентів професійного плану в ході пробних пошукових дій [5, c. 56].

Професійне самовизначення слід розглядати як елемент більш широких систем:

4) соціального самовизначення, яке передбачає пошук молодою людиною свого місця в житті, в соціальній структурі суспільства;

5) життєвого самовизначення - специфічної форми суб'єктно-об'єктної взаємодії, в якій особистість виступає справжнім суб'єктом життєвого процесу, тобто свідомо включається в хід подій, опосередковуючи його творчим ставленням до життя і беручи на себе відповідальність за свої вчинки та дії як їх автор.

Завданням професійного самовизначення є:

1) сформувати установку на власну активність та самопізнання як основу професійного самовизначення;

2) ознайомити зі світом професій, потребами ринку праці, правилами вибору професії;

3) забезпечити самопізнання та сформувати «образ-Я» як суб'єкта майбутньої професійної діяльності;

4) сформувати вміння зіставляти «образ-Я» з вимогами професії до особистості та потребами ринку праці, створювати на цій основі професійний план і перевіряти його;

5) сформувати вміння аналізу різних видів професійної діяльності, враховуючи їх спорідненість за психологічними ознаками та схожістю вимог до людини;

6) створювати умови для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організації професійних проб;

7) забезпечити розвиток професійно важливих якостей;

8) сформувати мотивацію та психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність [6, c. 56].

З точки зору психології розвитку (вікових особливостей учнів) В. В. Ярошенко виокремив такі підходи до виділення етапів професійного самовизначення особистості, а саме:

1) дитяча гра - виконання певних професійних ролей і окремих елементів пов'язаної з цими ролями поведінки в процесі гри;

2) підліткова фантазія - уявлення себе в мріях представником тієї чи іншої професії;

3) попередній вибір професії - сортування різних видів діяльності та їх оцінка з точки зору інтересів, здібностей, системи цінностей особистості;

4) прийняття остаточного рішення - вибір рівня кваліфікації, об'єму й тривалості професійної підготовки, вибір спеціальності.

І. І. Нечитайло виокремлює такі показники сформованого професійного самовизначення:

- поінформованість учня про структуру народного господарства, потреби ринку праці, зміст і умови праці з обраної професії, навчальні заклади, в яких можна отримати професію;

- сформованість професійних інтересів і намірів;

- сформованість мотиваційної сфери при виборі професії;

- наявність спеціальних здібностей;

- наявність практичного досвіду у вибраній сфері діяльності;

- узгодженість інтересів, здібностей і нахилів із вимогами професії;

- відповідний стан здоров'я, відсутність протипоказань.

У процесі професійного самовизначення можуть виникнути такі суперечності:

- між прагненням молодої людини до самостійності та потребою у кваліфікованій допомозі дорослих (учителів);

- між соціальною орієнтацією молоді переважно на престижні професії та потребою держави у спеціалістах;

- між бажанням продовжувати освіту після закінчення школи та зниженням інтересу до навчання в більшої частини сучасної молоді;

- між професійними намірами школярів і можливостями їх реалізації;

- між професійними намірами та здібностями;

- між прагненням молоді до самостійності та відсутністю вміння обґрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії;

- між бажанням спробувати свої сили та відсутністю такої можливості у школі;

- між станом здоров'я та медико-фізіологічними вимогами професії;

- між професійними намірами молоді з високим рівнем освіти і значною часткою малокваліфікованої ручної праці [6, c. 37].

У процесі професійного самовизначення велику роль відіграє мотивація, що має велике значення на етапі свідомого вибору професії.

Мотивація формується в людини в міру усвідомлення нею суспільного значення обраної діяльності і правильної оцінки своїх індивідуальних нахилів і здібностей. Тому мотивацію вибору професії, як і будь-яке психічне явище, дуже важливо розглядати в розвитку, із врахуванням вікових змін. При цьому важливо не лише краще зрозуміти характер зміни мотивації, але й побачити, які її сторони на певному етапі розвитку потребують виховного впливу.

Мотив - спонукальна причина дій і вчинків людини. Вітчизняними та російськими вченими (Ю.М. Орлов, І.І. Нечитайло) було виявлено, що провідними мотивами вступу до ВНЗ є захоплення учбовим предметом і інтересом до професії. А оскільки загальною кінцевою метою навчання у ВНЗ є професійна підготовка фахівців, те відношення студентів до своєї майбутньої професії можна розглядати як форму і міру ухвалення кінцевої мети навчання. Найбільш узагальненою формою відношення людини до професії є професійна спрямованість (становлення), яка характеризується як інтерес до професії і схильність займатися нею. Н.В. Кузьміна виділяє такі властивості професійної спрямованості, як об'єктивність, специфічність, опірність, валентність, задоволеність, узагальненість, стійкість [5, c. 76].

За П.М. Якобсоном мотиви вибору професії можна звести до трьох основних комплексів:

1) Інтерес.