Громадська думка як елемент соціального контролю

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Громадська думка як елемент соціального контролю

2. Етапи становлення громадської думки, джерела і методи її вивчення

3. Формування громадської думки

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Громадська думка - специфічний вияв суспільної свідомості, що виражається в оцінках (як в усній, так і в письмовій формі) і характеризує явне (або приховане) ставлення великих соціальних груп (у першу чергу більшості народу) до актуальних явищ дійсності, що становлять суспільний інтерес.

При формуванні громадської думки громадян дуже важлива ступінь впливу інформації на людську свідомість. Сила духовного впливу на громадян залежить від пропонованих цілей, цінностей, ідей.

Останнім часом в Україні спостерігається позитивна тенденція з боку державних організацій до створення і вдосконалення механізму взаємодії з громадськістю.

Кожен фахівець з public relations (паблік рілейшнз - зв'язків з громадськістю) повинен добре розбиратися в технології вивчення громадської думки. Це необхідно як для самостійного виконання дослідницької роботи, так і для контролю і критичного підходу до інформації, розповсюджуваної по інших каналах.

1. Громадська думка як елемент соціального контролю

Соціальний контроль у широкому розумінні охоплює всі види контролю, а у вузькому -- контроль силою громадської думки.

Громадська думка -- це сукупність уявлень, оцінок і суджень, що їх поділяє більшість чи принаймні значна частина населення стосовно проблем, подій чи фактів дійсності в конкретній соціальній ситуації. Вона може бути в суспільства в цілому, в етнічної групи, у виробничого колективу чи якогось іншого соціального угруповання.

Але громадська думка -- це не просто «стан масової свідомості», «колективного почуття», це один з найважливіших механізмів соціальної взаємодії осіб. Нормальне функціонування будь-якого об'єднання людей неможливе без формування спiльного уявлення про загальні речі, без спільних оцінок певних явищ, подій, визначення спільних норм поведінки, практичних шляхів вирішення нагальних проблем.

Подолання відчуження, налагодження тісних зв'язків із суспільством, зокрема через механізми формування й урахування громадської думки про соціальні проблеми, є однією з головних вимог соціальної орієнтації економіки і свідченням розвитку демократії.

Носіями і виразниками громадської думки є люди -- соціальні групи, організації, окремі особи. Вони під ідеологічним впливом чи стихійно формують загальну думку.

Громадська думка виникає і формується через діалектичне взаємопроникнення, взаємоопосередкування індивідуального і групового. Від ступеня сформованості та рівня зрілості громадської думки певного об'єднання людей залежить сприйняття його як цілісної і дієздатної соціальної організації.

Водночас є істотні відмінності в змісті та конкретних формах вияву громадської думки в різних соціальних організаціях. Суттєвий вплив на громадську думку справляють предметна діяльність організації, стиль керівництва в ній, характер міжособистісних стосунків, оскільки громадська думка ґрунтується на індивідуальних думках і найповніше віддзеркалює уявлення більшості суб'єктів. У ній домінують ті оцінки, які сприймаються суб'єктами незалежно від їх істинності чи хибності.

Тому громадська думка може мати як позитивну, так і негативну спрямованість. Позитивно орієнтована громадська думка має конструктивний характер з погляду на соціальний поступ, сприяє формуванню адекватної соціальної поведінки, розвитку соціальної активності, ініціативного і відповідального ставлення до функціональних обов'язків.

Особливістю громадської думки є те, що вона тримається на внутрішньому переконанні людей, приймається ними добровільно, без примусу, є прийнятною для пересічного громадянина.

Провідними елементами структури громадської думки є оцінки, які спираються на знання і підкріплюються почуттями та емоціями. Важливе місце в її структурі належить соціальним установкам, волі. Іншими словами, громадська думка -- поєднання раціональних, емоційних і вольових елементів. громадський суспільство україна демократія

Формуючись щодо конкретного питання, громадська думка є досить динамічною. Однак, існуючи довгий час, вона закріплюється в нормах, традиціях, звичаях.

Громадську думку вивчають за допомогою опитувань, спостережень, аналізу документації, а також колективних обговорень.

У процесі вивчення громадської думки ставиться завдання визначати не тільки оцінне ставлення людей, а і їхні судження щодо ефективних способів розв'язання певної проблеми, удосконалення структури об'єкта, поліпшення умов, раціоналізації дій тощо.

Громадська думка, проникаючи в усі сфери життєдіяльності суспільства: виробничу, політичну, правову, етичну, релігійну, моральну, наукову -- і виконуючи відповідні функції, є дієвим елементом соціального контролю. Це -- публічний вид соціального контролю, що потребує легалізації поведінки людей, подолання анонімності.

Діагностично-оцінна функція опитування громадської думки полягає в соціальній розвідці, дослідженні колективних настроїв, соціальних установок індивидів, їхнього ставлення до різних соціальних проблем, суб'єктів влади тощо.

Опитування дають змогу оцінити соціально-психологічний стан людини, виявити ідеали, які сформувалися в її свідомості.

Виховну функцію громадської думки слід розглядати з двох точок зору:

*регулярність опитувань сприяє моніторингу (безперервному стеженню) за ефективністю впливу як загальнодержавних політичних акцій, так і внутрішньогрупових змін на поведінку різних категорій індивідів, на їх мислення;

*дані опитувань справляють великий вплив на формування громадської думки у заданому напрямі. Якщо вдало вмонтувати в конструкцію питань анкети соціально-психологічну установку, можна підказати бажану відповідь.

Отже, за допомогою опитування громадської думки можна маніпулювати суспільною свідомістю людей, управляти ними.

Громадська думка є спільною для більшості, але не обов'язковою для кожного. Тому громадські організації, адміністрації, формальні й неформальні лідери своїм авторитетом повинні підсилювати позитивні моменти громадської думки. Їх необхідно постійно відображати в місцевих засобах масової інформації, в документах з організації та оплати праці, використовувати під час зборів, нарад з вирішення проблем соціальної організації.

2. Етапи становлення громадської думки, джерела і методи її вивчення

Для того щоб громадська думка стала «особливим станом реальної свідомості мас», вона має пройти певний шлях, який характеризується такими етапами: процес виникнення; формування громадської думки; функціонування громадської думки.

Процес виникнення думки -- оцінка людьми предмета їх уваги, визначення щодо нього особистої думки. Ознаками цього стану є інтерес людей до об'єкта думки, звертання їх до джерела інформації про нього, вироблення індивідуальних суджень. Громадська думка завжди і перш за все пов'язана з оцінкою людьми того чи іншого явища, процесу. А соціальна оцінка -- це прояв одного з видів ставлення суб'єкта до об'єкта, ставлення, яке полягає в тому, що суб'єкт визначає відповідність об'єкта критеріям, що ним висуваються.

Соціальні оцінки можуть мати різний ступінь раціональності. Найбільш раціональною є та соціальна оцінка, в якій зафіксовано чітко усвідомлене ставлення людини до конкретного факту, події і т. ін.

Формування громадської думки -- взаємодія індивідуальних, групових, колективних суджень, утворення на їх основі громадської думки, тобто думки, що має внутрішню єдність і впливає на практичну діяльність людей і соціальних інститутів. При формуванні громадська думка переходить з одного стану в інший за допомогою комплексу механізмів. Вони є сукупністю елементів та їх відносин, що забезпечують перетворення індивідуальних суджень з приводу актуальних проблем дійсності на думку великих соціальних груп, а також перехід громадської думки зі сфери свідомості у сферу практичної діяльності людей. .

Стану функціонування громадської думки притаманна певна стійкість. Стабілізатором виступають значний інтерес людей до об'єкта думки, глибока інформованість і знання про нього, а також їх переконання у правильності своєї думки. Основні ознаки -- громадська думка орієнтує, регулює, приписує певні соціальні дії (поведінку), які пов'язані з об'єктом цієї думки, і ті, що виявляються у різних сферах суспільного життя. На цьому етапі вимірюються соціальна зрілість, рівень поширеності, інтенсивності думки. Соціальна зрілість визначається тим, як глибоко громадська думка виражає інтереси спільнот, тенденцій прогресивного розвитку суспільства.

Показниками соціальної зрілості є: 1) соціальна спрямованість -- думки можуть бути передовими і відсталими, консервативними і новаторськими і т. ін.; 2) компетентність; 3) інтенсивність -- відбиває рівень зацікавленості, переконаності, стійкості своєї позиції; 4) стабільність; 5) поширеність; 6) результативність.

Способами вивчення стихійно вираженої громадської думки виступають аналіз листів різних груп населення; питань, що надходять до засобів масової інформації; процедур і результатів різних зборів, форумів і т. ін.

Громадська думка може висловлюватися під час проведення спеціальних соціологічних досліджень, тобто останні є каналами її вивчення. На відміну від інших каналів, соціологічні дослідження дають змогу не просто зафіксувати, а й виявити, виміряти рівень соціальної зрілості, напруженості думки, колізію думок. Їх перевагою є наукова обґрунтованість, надійність. Втім, це важкий і дорогий канал.

Факти-думки, судження громадськості в момент дослідження виступають у двох принципово різних формах: 1) як зовнішньо об'єктивовані в тій чи іншій діяльності людей або 2) як факти безпосередньо самої свідомості.

У першому випадку потрібно зафіксувати вільно виражені думки і проаналізувати їх, у другому необхідно знайти, виявити думки, тобто створити умови для того, щоб ці думки набули відповідного зовнішнього вияву. Згідно з цим виділяють і дві групи методів вивчення громадської думки:

- методи вивчення зовнішньо об'єктивованих фактів свідомості;

- методи вивчення безпосередніх фактів свідомості.

Методи вивчення безпосередніх фактів свідомості є кращими, ніж попередні. Тут дослідник від самого початку займає рішучу активну позицію, сам інспірує висловлювання громадськості з того чи іншого питання, сам визначає умови і форму цих висловлювань і т. ін. -- у результаті «некеровані» судження громадської думки стають повністю «керованими», і виникає реальна можливість дістати широку і об'єктивну картину думок. За своїм характером ці методи в принципі збігаються з так званими методами опитування. Опитування є найпопулярнішим методом збору інформації. Специфіка опитування полягає в тому, що при його використанні джерелом первинної інформації є людина (респондент) -- безпосередній учасник соціальних процесів і явищ, які досліджуються.

3. Формування громадської думки

Соціальним психологом Хедлі Кентріл у 1944 р. сформульовані деякі закони, що управляють формуванням громадської думки.

1. Думка людей чуттєва до важливих подій.

2. Незвичні події можуть тимчасово коливати громадську думку від однієї крайності до іншої. Думка не стабілізується, доки не буде видно перспективу подій.

3. На думку сильніше діють події, ніж слова, якщо самі слова не інтепретуються як події.

4. Словесні твердження і дії максимально значущі тоді, коли думка ще не сформувалася, або коли люди піддаються навіюванню і довіряють надійному джерелу.

5. У більшості випадків громадська думка не бере участі у перебігу подій - вона тільки реагує на них.

6. Психологічно думка визначається особистим інтересом. Події, слова або щось інше впливають на думку тільки тоді, коли є інтерес.

7. Збудження людей не може тривати довго, якщо люди не відчувають особистого інтересу. Інтерес збуджується словами, а підтримується подіями.

8. Якщо наявний особистий інтерес, то думку змінити важко.

9. Коли є особистий інтерес, то громадська думка в умовах демократії може випереджати офіційну політику.

10. Коли думка належить незначній більшості або коли вона не структурована, то на її прийняття впливає зроблена дія.

11. У критичний час люди більш прислухаються до свого авторитету. Якщо вони довіряють йому, то виявляють більш ніж просту відповідальність, а якщо ні, то менш терпимі, ніж звичайно.

12. Люди менш критичні до свого лідера, якщо вони хоч якось брали участь у рішенні.

13. Люди краще сприймають і легше формують думку стосовно цілей, ніж до методів їхніх досягнень.

14. Громадська думка так само, як і індивідуальна, відчуває на собі вплив інтересу, і коли вона базується на ньому, а не просто на інформації, то найбільш гостро реагує на події.

15. Важливими психологічними характеристиками думки є спрямованість, інтенсивність, широта і глибина

16. Критики говорять, що не можна говорити про закони стосовно до такого складного явища, але існує п'ять основних ідей, що присутні у всіх дослідженнях громадської думки:

Можна виділити наступні стадії формування громадської думки як переконання

- на думку найбільший вплив мають самі події;

- звичайна реакція на громадську думку - вимога щось робити;

- особистий інтерес має сильний вплив на думку людей.;

- лідерство високо цінується, хоча не завжди об'єктивно і критично;

- важко оцінити достовірність думки, правоту людей.

Принципи переконання

1. Ідентифікація. Люди будуть виявляти цікавість до ідеї, думки або точки

зору тільки тоді, коли вони бачать прямий зв'язок із їхніми особистими надіями, побоюваннями, бажаннями або прагненнями.

2. Вплив дії. Люди будуть підтримувати ідеї, тільки якщо вони супроводжуються можливими діями тих, хто їх висуває.

3. Близькість і довіра. Люди не люблять засвоювати ідеї з джерел (плітки, організації, газети), яким вони не довіряють.

4. Ясність. Суть думки повинна бути ясною, незважаючи на те, що це: подія, ситуація або повідомлення.

Є три шляхи впливу на людей: влада, заступництво і переконання.

1) Влада тримається на авторитеті. Одне джерело влади - законодавство. Інше - вплив друзів, їхні прохання і т.п.

2) Патронаж може включати плату комусь заради реклами або внесок у який-небудь проект.

3) PR найбільше тісно пов'язані з переконанням. Приклад - рекламні кампанії. Вирішальний чинник у переконанні - це інформація або її нестача, а також засіб, яким вона подана або прихована. Спеціалісти PR поширюють її серед людей, попередньо ведучи її добір.

Найважливішою РR-технологією є створення позитивного образу установи, її реклама. Як різновид інформаційних маркетингових технологій реклама втілює в собі постійну зацікавленість рекламодавця не стільки в інформуванні громадян, скільки у формуванні бажаної громадської думки.

ЗМІ так само є інструментом інформаційного впливу, що істотно впливає на формування громадської думки.

Кожен засіб масової комунікації має свої переваги, кожному притаманні властивості, що дозволяють ефективно виконувати певні функції в справі формування громадської думки.

По суті ЗМІ є головним інструментом вираження і багато в чому формування громадської думки. Однак не ЗМІ і тим більше не журналісти повинні здійснювати "четверту владу". "Четверта влада" - це громадська думка, сформована самим суспільством і його суспільними структурами і яке виражається через засоби масової комунікації, включаючи традиційні ЗМІ.

Не лише фахівці з public relations повинні добре розбиратися в технології вивчення громадської думки. Це необхідно для контролю і критичного підходу до інформації, розповсюджуваної по комунікаційних каналах.

Один з методів вивчення громадської думки - це моніторинг ЗМІ і подальший контент-аналіз інформації зі ЗМІ.

Моніторинг - це відстеження публікацій з конкретної тематики у ЗМІ.

Контент-аналіз - дослідницька техніка для отримання висновків шляхом аналізу змісту тексту про стани і властивості дійсності, зокрема, джерела тексту публікації.

Застосування методу контент-аналізу для вивчення інформації зі ЗМІ вважається особливо ефективним. З відкритих джерел можна отримати від 80 до 95% наявної інформації при порівняно низькій вартості її отримання.

Засоби масової інформації є інструментом інформаційного впливу, що істотно впливає на формування громадської думки.

Висновок

Громадська думка виникає всередині групи людей, які спілкуються один з одним, разом погоджують суть проблеми, її ймовірні соціальні наслідки і обмірковую, які заходи необхідно вжити.

Громадська думка -- це особливий стан масової свідомості, спільне розуміння громадянами значущих для них явищ, подій і процесів. Громадська думка виявляється в реакції, оцінному ставленні певних соціальних спільнот (суспільства, організацій, груп) до соціальної дійсності, різних подій, поведінки та діяльності окремих людей чи соціальних інституцій, явищ і процесів з погляду цих спільнот.

Основні методи формування громадської думки -- наслідування, вплив авторитету, навіювання тощо, основні способи -- міжособистісне спілкування, засоби масової інформації, політична пропаганда тощо.

Список використаної літератури

5. Почепцов Г. Информация и дезинформация / Г. Почепцов. -- К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. -- 256 с.

6. Почепцов Г. Медиа: теория массовых коммуникаций / Г. Почепцов. -- К.: Альтерпрес, 2008. - 403 с.

7. Танчин І. Соціологія : Навч. посіб. / І. Танчин. - Л. : Укр. акад. друкарства, 2005. - 360 c.

Размещено на Allbest.ru