Соціальна робота з неповними сім’ями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій

Кафедра соціального управління

Курсова робота

з предмету «Методи і організація соціологічних досліджень»

Соціальна робота з неповними сім'ями

Студентки 4-го курсу

Головатої Оксани

Науковий керівник:

Ходорчук А.Я.

Тернопіль 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. НЕПОВНІ СІМ'Ї - ЯК НЕГАТИВНЕ СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Суть поняття «неповна сім'я» та причини її виникнення

1.2 Загальні проблеми, які виникають в неповних сім'ях та їх характеристика

1.3 Форми і методи соціальної роботи з неповними сім'ями

РОЗДІЛ II. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З НЕПОВНИМИ СІМ'ЯМИ

2.1 Зарубіжний досвід соціальної роботи з неповними сім'ями

2.2 Законодавче забезпечення соціальної роботи з неповними сім'ями в

Україні

РОЗДІЛ III. СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ НЕПОВНОЇ СІМ'Ї

3.1 Розробка методологічного розділу програми

3.2 Розробка методичного розділу программ

3.3 Збирання та обробка первинних даних

3.4 Аналіз та інтерпретація отриманих даних

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні неповна сім'я стала такою самою повсякденною реальністю, як і «цивільний шлюб». І кількість таких сімей не тільки не зменшується, а зростає рік у рік. Більшість неповних сімей становлять матері з дітьми (94%). Батьки-одинаки -- явище рідкісне, частіше трапляються діти-сироти, яких виховують бабусі та дідусі. Таке становище не тільки ускладнює більшості з них матеріальну сторону життя, а й позбавляє їх повноцінного духовного життя, яку могло б дати щасливе подружжя.

В даний час проблеми, зв'язані з сім'єю, здобувають усе велику актуальність в суспільстві.

Сім'я - це не тільки мала група, але ще і суспільний інститут. Від благополуччя українських сімей залежить благополуччя країни в цілому.

Неповна сім'я розглядається як проблема, тому що вона негативно впливає на соціалізацію дитини, що може показатися на подальшому житті особистості.

Неповна сім'я відноситься до сімей групи ризику. Вона є відхиленням від норми. У неповних сім'ях діти по-різному реагують на відсутність одного із батьків, хлопчики більш уразливі, ніж дівчатка. У таких сім'ях виникає маса соціальних проблем.

Крім того, напруженість у суспільстві істотно позначається на психологічному кліматі в сім'ї. Виникають проблеми і труднощі в повних сім'ях, а ще більше в неповних. Це пояснюється тим, що неповний тип сім'ї, неузгодженість батьків у питаннях виховання, збіднене сімейне спілкування, незадоволення дітей своїми взаєминами з батьками підштовхують дитину до самоствердження поза родиною.

За даними демографів збільшується чисельність розлучень, неповних та дисфункціональних сімей. Причини розлучень неблагополуччя досить різноманітні.

Мета даної курсової роботи сформувати механізм соціальної роботи з неповними сім'ями

Об'єкт курсової роботи - соціальна робота з неповною сім'єю

Предмет курсової роботи - зміст, форми і методи соціальної роботи з неповною сім'єю

Завдання курсової роботи:

- вивчити поняття «неповна сім'я» та причини її виникнення за

літературними джерелами;

- проаналізувати проблеми неповних сімей за літературними джерелами;

- дати характеристику форм і методів соціальної роботи з неповною сім'єю;

- проаналізувати зарубіжний досвід соціальної роботи з неповною сім'єю;

- вивчити і проаналізувати законодавчу базу, що стосується теми курсової

роботи;

- скласти програму дослідження;

- розробити інструментарій дослідження;

- провести дослідження;

- визначити основні поняття теми дослідження;

- опрацювати результати соціологічного дослідження;

- узагальнити одержані результати;

- сформулювати висновки і рекомендації.

Гіпотеза дослідження: соціальна робота з неповними сім'ями є недостатньою.

Методи дослідження: спостереження, анкетування.

Хронологічно першим методом є спостереження, тобто безпосереднє цілеспрямоване сприйняття і реєстрація соціальних процесів. Застосування цього методу дозволяє одержати знання про події, факти, про відкриту поведінку батьків.

Метод анкетування - є найбільш доцільний для опитування батьків.

РОЗДІЛ I. НЕПОВНА СІМ'Я - ЯК НЕГАТИВНЕ СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Суть поняття «неповна сім'я» та причини їх виникнення

Сім'я - об'єднання людей, зв'язаних спільністю, побутом та взаємною відповідальністю, яке ґрунтується на шлюбі або кровній спорідненості. Життєдіяльність сім'ї відбувається на основі спільного економічного, побутового, морального укладу та виховання дітей. В соціальній роботі велика увага приділяється роботі з неповними сім'ями. Неповна сім'я - це мала група із частковими неповними зв'язками, де немає традиційної системи відносин « мати - батько - дитина».Поняття «неповні» стосується тих категорій сімей, в яких дитина неповнолітнього віку проживає з одним із батьків, що несе за неї повну відповідальність. Є додаткова категорія - так звані функціонально - неповні сім'ї. У цій групі двоє батьків, але професійні чи інші причини залишають їм мало часу для сім'ї. Спілкування з дітьми зазвичай виявляється можливим тільки по вихідних днях, та й у ці дні обмежується кількома годинами.

Причинами неповних сімей, слід вважати такі:

Рис. 1.1 Причини неповних сімей

Накопичена дослідниками соціологічна інформація свідчить про те, що найбільш поширеними причинами серед розлучень, можна виділити такі:

Рис. 1.2 Причини розлучень у сім'ї

Звертає на себе увагу той факт, що в переважній більшості випадків ініціатором розлучення виступає жінка. Цей процес, безсумнівно, стимулюється соціальної та громадянської незрілістю подружжя, їх безвідповідальним, легковажним ставленням до сім'ї, а також збільшенням числа змушених шлюбів, внаслідок вагітності та народження дитини. Формуванню неповних сімей значною мірою також сприяє спостережуваний в останнє десятиліття непропорційне зростання смертності чоловіків у працездатному віці від неприродних причин, таких як: отруєння, виробничих травм, військові дії тощо.

Сьогодні досить часто молоді пари в пориві емоцій розлучаються, не замислюючись при цьому, як зростатиме їхня дитина надалі.

Осиротіла неповна сім'я утворюється в результаті смерті одного з батьків. Осиротілі діти по різному реагують, залежно від віку, статі сімей, атмосфери особливостей поведінки другого дорослого в цій ситуації. Тим не менше вчені вважають, що втрата батьків в ранньому віці призводить до неспецифічної травми, наслідки яких залежать від декількох чинників: статі, біогенез. В основному діти реагують на втрату когось з батьків глибокими втратами чи депресіями. Ризик виникнення психологічних порушень максимальний у дитини 3 - 4 р. віку, коли її стать співпадає з статтю померлого, тому першочергове завдання живого допомогти дитині пережити горе, підтримати її. [24]. Психологічний клімат неповної сім'ї багато в чому визначається хворобливими переживаннями, що виникли внаслідок втрати одного з батьків. Більшість неповних сімей виникають з причини відходу батька. Матері рідко вдається стримувати і приховувати своє роздратування по відношенню до нього; її розчарування і невдоволення нерідко несвідомо проектується на їхню спільну дитину. Можлива й інша ситуація, коли мати підкреслює роль невинної жертви, в якій опинився дитина. При цьому вона прагне з надлишком заповнити недолік батьківського піклування і переходить всі розумні межі: оточує дитину атмосферою нудотно ласки і надмірної опіки. У всіх подібних випадках виховна атмосфера сім'ї спотворюється і негативно позначається на становленні особистості дитини.

Свої особливості має і такий різновид сім'ї, як позашлюбна, що виникає в результаті народження жінкою дитини поза шлюбу. У силу різних обставин жінка приймає рішення народити дитину, не вступаючи в шлюб. Всі проблеми, пов'язані з пристроєм сімейного життя самотньої жінки, починаються ще в період вагітності. По-перше, батьки не завжди можуть зрозуміти власну дочку, тому не виключено, що в подальшому вони відмовляться прийняти позашлюбну дитину в свою сім'ю. По-друге, батьківські обов'язки самотньої матері ніхто начебто не ускладнює, але ніхто і не поправляє її, якщо вона припускається помилки. У результаті такого одностороннього виховання можуть з'явитися серйозні порушення в розвитку особистості дитини. Виховання таких дітей майже нічим не відрізняється від виховання тих, хто виріс взагалі без батьків і провів перші роки в дитячому будинку. Примітно, що більше половини жінок, що зважилися на позашлюбну дитину, самі народилися поза шлюбу, так відзначають психологи.

1.2 Загальні проблеми, які виникають в неповних сім'ях та їх характеристика

Існує ряд проблем, що стосуються неповних сімей. Першою, і головною проблемою неповної сім'ї є, звісно, відчуття родинного дискомфорту, які переживають діти в таких сім'ях. Відсутність батька або мати призводить, до того, що у дитини з неповної сім'ї розвивається ряд комплексів.

Це, по - перше, образа, пригніченість і почуття власної неповноцінності, що можуть зазнавати діти після розлучення їх батьків. Нерідко діти звинувачують себе у розпаді сім'ї.

По - друге, почуття провини перед дітьми, нерідке у жінок, оскільки в більшості випадків неповні сім'ї - це мати, одна виховує дітей, що є причиною їх гіперопіки. Прагнучи не допустити зниження життєвих стандартів своїх дітей у порівнянні з дітьми з благополучних сімей, матір бере на себе надмірне трудове навантаження, але через надзайнятість, у свою чергу, не може приділяти їм достатньо часу та уваги. Також є випадки, коли образу на колишнього чоловіка, винного у розпаді сім'ї, жінка зганяє на своїх дітях, виявляючи жорстокість. У будь - якому випадку сприятливий психологічний клімат у сім'ї відсутній. [19].

Другою важливою проблемою сучасних українських неповних сімей є - матеріальна. Залишаючись наодинці з дитиною, мати не в змозі утримувати себе та її. Державна допомога чи аліменти істотно не поліпшують ситуацію. Особливо у важкому становищі опиняються матері-студентки, непрацюючі, з кількома дітьми, без житла. У неповних сім'ях, як правило, побутові умови далекі від ідеальних. Тільки невелика частина неповних сімей може мати все необхідне для основних людських потреб. Відсутність матеріальної стабільності негативно відбивається як на дітях, так і на дорослих неповної сім'ї. Звідси нерідко схильність дітей з неповних сімей до анти суспільних дій, таких як: грабіж, крадіжки тощо.

Для сучасних українських неповних сімей матеріально-фінансова проблема відіграє теж немало важливу роль. Середня зарплата жінки в цілому по Україні нижче, ніж у чоловіків. Тому в українській неповній сім'ї основна «годувальниця» - мати. І в майбутньому ця ситуація, швидше за все, не зміниться. Централізована державна підтримка самотніх матерів в умовах зростаючої інфляції не покриває необхідні витрати на зміст дітей.

Вчені - педіатри, що досліджують рівень здоров'я дітей, приходять до невтішного висновку: діти з неповних сімей значно частіше схильні до гострих та хронічних захворювань. Жінка змушена, перш за все, виконувати функції матеріального забезпечення сім'ї на шкоду традиційно материнським обов'язків виховання і зміцнення здоров'я дітей. Статистично значуща частота наявності в неповній родині шкідливих звичок, як куріння, вживання алкоголю, соціально - побутова невлаштованість, недотримання гігієнічних норм життя, а також не звернення до лікарів у разі хвороби дітей і т.п. І це відбувається на тім тлі, що в неповних сім'ях, по деяким експертним оцінкам, діти хворіють у 1,7 рази частіше і довше.[15].

Також, слід зазначити таку проблему, як - виховна. Теплі, дружні стосунки одинокої матері з дитиною цілком можуть компенсувати відсутність батька. Та відомо, й те, що неповнолітні правопорушники і злочинці найчастіше виходять з неповних сімей (близько 50%). Причини такого явища дуже різні - матеріальні, педагогічні, психологічні тощо. Цілком очевидний тісний зв'язок між структурою сім'ї, атмосферою у ній, статусом, і ролями батьків і дітей. Конфліктні ситуації, взаємні образи, розлучення батьків, негативна громадська думка значною мірою стимулюють асоціальну поведінку підлітків, тобто агресивність, протест, самоутвердження. [7,с.24].

Спеціалісти виділяють ряд типових помилок у процесі виховання в неповній сім'ї - це насамперед надмірна опіка дитини, що обертається формуванням у неї занижених оцінок, пригніченням самостійності, уповільненням інтелектуального розвитку, психологічними відхиленнями. Інша крайність - відсторонення матері від власне виховного процесу, орієнтація лише на матеріальне забезпечення дитини.

Соціально - економічні проблеми властиві не всім неповним сім'ям, в усякому разі, їх вирішити простіше, ніж соціально - психологічні проблеми, присутні у внутрішньо особистісної сфері та міжособистісних стосунках членів неповних сімей, насамперед дітей.

Останнім часом значно скоротився перелік соціальних гарантій і знизився рівень соціального захисту. Жінка-мати, яка виховує дитину без батька, сама повинна нести відповідальність за добробут своєї сім'ї. Особливу потребу відчувають неповні сім'ї, в яких ростуть діти з відхиленнями від норми у фізичному або нервово-психічному розвитку, а тим більше діти - інваліди. Якщо дитина - інвалід потребує постійного нагляду і догляду, то жінка не має ніякої можливості поліпшити матеріальний добробут, їм доводиться жити на пенсію по інвалідності дитини та дитячу допомогу.

Серед проблем неповних сімей особливо гостро стоїть проблема її функціонування як інституту виховання та соціалізації дітей. Мають рацію ті, хто вважає, що витрати виховання дітей у неповній родині пов'язані, перш за все, з впливом негативних економічних факторів.

1.3 Форми і методи соціальної роботи з неповними сім'ями

Соціальна робота з неповними сім'ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя; здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальній, протиправній поведінці дітей та молоді; наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з неповною сім'єю; наданні допомоги у розв'язанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг та соціальної реабілітації.

Соціальна робота з неповною сім'єю - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального і духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Мета соціальної роботи з неповною сім'єю - це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності.

Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послуг неповній сім'ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім'ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім'ям. Завданя полягає у тому, щоб допомогти сім'ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім'я в цілому мусить продіагностувати проблеми, які з'явилися, і самостійно вирішити їх. У разі потреби здійснюється їх корекція.

Соціальний працівник виступає посередником між сім'єю, державою, громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги спрямовані на допомогу у створенні й поліпшенні умов життєдіяльності сім'ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це, насамперед, роз'яснення про пільги, що надаються молодим сім'ям, жінкам, одиноким, неповнолітнім матерям, дітям з неблагополучних сімей і сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості, відповідального ставлення батьків до батьківських обов'язків, надання різних видів соціальних послуг дітям і сім'ям - жертвам екологічних, технологічних, політичних катастроф, які опинилися в екстремальній ситуації, а також молоді, яка збирається взяти шлюб. Молодій сім'ї, неповнолітнім та молоді має бути гарантованим надання різного роду інформативних консультацій.

Соціальний патронаж - один з напрямів соціальної роботи, спрямований не постійне супроводження неповною сімей, які потребують систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціально незахищених сімей.

Соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги неповній сім'ї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сім'ї, які з'являються внаслідок тяжких захворювань, майнових витрат, конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а також допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сім'ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо.

Форми та структури організації сучасної роботи з неповною сім'єю: мобільні курси, навчально-консультативні пункти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірні жіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабінети довіри; лекторії, дискусійні клуби, діяльність спеціалізованих служб, таких як: служба знайомств, пошта довіри, телефон довіри, тощо. Для досягнення поставленої мети застосовуються такі форми роботи, як різноманітні комунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові психологічні консультації, психологічний театр мініатюр, лекції та семінари, проектні методики, шоу-програми, тематичні КВК тощо. З метою створення поширення інноваційних соціальних технологій організовуються експериментальні майданчики.

У процесі роботи з неповною сім'єю надається також соціальна, психолого-педагогічна допомога вчителям, шкільним психологам, класним керівникам з питань організації їх взаємостосунків з батьками, класним колективом, вивчення особливостей окремих класних колективів та дітей, робота з окремими категоріями сімей та дітьми з таких сімей.

Основні структури, що застосовуються, - це консультпункти, кабінети екстреної психологічної допомоги, телефон довіри, тренінгові центри. І саме завдяки їх функціонуванню проводяться тестування, анкетування, психоемоційні тренінги, бесіди-консультації та ін. Така робота передбачає допомогти людям знайти душевну рівновагу, почуття безпеки, навчити їх долати стресові ситуації, труднощі, поважати і розуміти себе та близьких людей. Чималу допомогу у цьому плані неповній сім'ї надається завдяки друку матеріалів у місцевій пресі, рекламуванню роботи, тематичних передач по телебаченню.

Отже, діяльність соціальних педагогів щодо надання допомоги неповній сім'ї та реалізація такого напряму роботи, як соціальна підтримка неповної сім'ї, спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно, програма є досить динамічною, постійно вдосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізації.

Висновки до I розділу

Отже, неповна сім'я - сім'я, що складається з матері або батька і дитини.

Неповні сім'ї - це кризова категорія населення, яка сприймається оточенням, як нормальне явище і, тому є незахищеною перед реальністю життя.

Кількість неповних сімей з кожним роком збільшується, росте число розлучень і, необхідні конкретні заходи для рішення проблем такої слабо захищеної групи як неповна сім'я.

Cім'я є найважливішим інститутом у розвитку і вихованні дитини, тому проблеми сім'ї і батьківства є актуальними для сьогодення. Здорова, міцна сім'я - запорука стабільності і розквіту будь-якого суспільства, будь-якої держави. Серед проблем, які постають, на жаль, перед суспільством, є гостра криза сім'ї, причинами якої є зміна моральних норм в області взаємовідносин статей, поширення дошлюбних зв'язків, зміна традиційних (сімейних) ролей чоловіка та жінки, втрата сім'єю своєї виробничоїфункції, втрата історичних українських традицій щодо формування та збереження сім'ї, непідготовленість молоді до шлюбу, підвищені вимоги у відношенні до шлюбного партнера, алкоголізм і наркоманія та інші.

Діяльність соціальних педагогів щодо надання допомоги неповній сім'ї та реалізація такого напряму роботи, як соціальна підтримка неповної сім'ї, спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно, програма є досить динамічною, постійно вдосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізації.

РОЗДІЛ II. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З НЕПОВНИМИ СІМ'ЯМИ

2.1 Зарубіжний досвід соціальної роботи з неповними сім'ями

Кількість і питома вага неповних сімей в усіх індустріально розвинених країнах постійно зростають. Переважну більшість серед них, як і в Україні, становлять сім'ї, в яких діти живуть разом із матір'ю [47,c.187].

Кожна конкретна ситуація неповної сім'ї неповторна, індивідуалізована, потребує компетентного вивчення і ставлення. Зарубіжний досвід соціальної роботи з неповними сім'ями переконує в необхідності функціонування служб психологічної реабілітації розлучених та їх дітей, педагогічного консультування, соціальної корекції, інших видів допомоги.

У середньому в Європі кожна п'ята дитина народжується у незаміжньої жінки, в Данії таке становище спостерігається серед половини новонароджених, у Великобританії і Франції це число складає одну третину. Високий і відсоток розлучень, хоча в цілому, в країнах Європейського союзу він трохи знизився за останні роки минулого десятиліття, ці цифри коливаються від нуля в Ірландії, де розлучення забороняється законом, до трьох на кожну тисячу пар у Великобританії [44,с.14].

Однією з причин нехтування сімейними цінностями за кордоном є той факт, що неповні сім'ї настільки добре забезпечуються різного роду державними допомогами, що стає економічно невигідним для певної частини населення закріплювати сімейні стосунки або перебувати у шлюбі (Швейцарія, Нідерланди, Німеччина, Фінляндія і інші).

У більшості європейських країн одиноким батькам надається значна допомога з боку держави (питома вага таких сімей коливається від 6% в Італії до 32% у Швеції). У деяких країнах (Англія) переважає стратегія допомоги малозабезпеченим. Одинока мама, в межах відповідної програми «Підтримка доходу» (Швеція), може залишатися вдома, поки дитина не досягне віку 16 років, маючи необхідне утримання від держави. Їй невигідно навіть працювати в режимі неповної зайнятості. Тим не менш, середній дохід неповних сімей у Великобританії становить 40% його у повних сім'ях [43,с.9].

У Швеції соціальна політика орієнтована на успішне поєднання одинокими батьками родинних і професійних ролей. Вона спрямована не на «підтримку бідності», а на зменшення нерівності. Поряд з підтримкою сім'ї у цій країні активно реалізуються програми, метою яких є створення робочих місць, стимулювання здобуття освіти, перекваліфікацію, зайнятість жінок, в т.ч. матерів з неповнолітніми. Держава забезпечує матеріальну підтримку навчання чи перекваліфікації, необхідних для пошуку в майбутньому краще оплачуваної роботи. Допомога ж призначена лише для дітей, а не утримання непрацюючих жінок. Тут функціонує розгалужена система поза сімейного догляду за дітьми. Будь-хто з батьків може використати оплачувану річну відпустку для догляду за дитиною. Існує скорочений робочий день для того, хто має дитину дошкільного віку, допомога на дітей і на житло для одиноких батьків однакова з іншими сім'ями. Кожному з батьків виплачуються лікарняні по догляду за дитиною. У випадках, коли самотні матері не отримують аліментів, їм виплачують значні кошти для забезпечення належного прожиткового рівня [36,с.290].

У Норвегії соціальна допомога та інші виплати надаються одиноким матерям і неповній сім'ї доти, поки діти не досягнуть 19 років. За цією політикою вони живуть краще порівняно з бідними, але гірше, ніж повні сім'ї [36,с.292].

У Франції діє стратегія підтримки сімей з дітьми, у тому числі й неповних. Допомога надається для розлучених батьків, якщо один з них не виконує своїх фінансових зобов'язань (тобто місцева каса допомоги сім'ям виконує права батьків). Може надаватись додаткова соціальна допомога (на догляд за малими дітьми, за низького доходу матері та ін.). Тут більшість одиноких матерів після досягнення дитиною 3 років виходять на роботу (працює 78% їх загальної кількості). У випадках розлучень використовуються можливості для заохочення участі обох батьків у процесі виховання дитини. Зокрема, в Парижі під патронатом мерії організовуються Дні зустрічі батьків (чоловіків) із дітьми, які після розлучення батьків проживають із матерями [47,с.187]. Така політика в європейських країнах веде до того, що жінки не народжують спеціально дітей, щоб скористатись соціальними допомогами, а подружні пари не розлучаються задля цього.

Дещо інший підхід у США, де держава не надає значної підтримки неповним сім'ям (питома вага яких досить висока - близько 25%). Цю місію покладено на штати і соціально-територіальні співтовариства. Тому проблеми неповних сімей з дітьми розв'язуються по-різному, переважно на місцевому рівні, роботою з тими, які мають низькі доходи та шляхом консультування.

Соціологічні дослідження в країнах Заходу підтверджують ефективність як материнської чи батьківської, так і спільної турботи про дитину. Соціальні працівники, психологи пропонують колишньому подружжю максимально об'єктивний варіант стосунків для співробітництва в інтересах дитини. Цьому підпорядковується практика усиновлення, опіки та інші засоби, покликані мінімізувати нестачу належної допомоги і впливу одного з батьків. Соціальні працівники виступають консультантами, помічниками, захисниками, організаторами і координаторами допомоги батькам та дітям.

У Польщі, суд виділяє на допомогу одинокій матері куратора. В цій країні, також налагоджено систему соціально-побутових послуг за доступну плату малозабезпеченим неповним сім'ям. Їм надаються субсидії, пільги на оплату житла, призначаються стипендії [35,с.128].

Зарубіжний досвід соціальної роботи з неповною сімєю є багатогранним. Стратегії надання матеріальної і соціальної допомоги неповним сім'ям в різних країнах відрізняються за обсягом і характером. Зарубіжний досвід переконує в необхідності використання різних видів соціальної допомоги неповній сім'ї. Він, безперечно, вартує вивчення, інтерпретації і осмисленого застосування на теренах України.

2.2 Законодавче забезпечення соціальної роботи з неповними сім'ями в Україні

неблагополучний родина соціальний

Рівень життя більшості сімей в Україні значно знизився, оскільки він залежить не лише від розміру доходів, а і від соціально-демографічного складу - кількості дітей, працюючих і утриманців, віку членів сім'ї тощо. Найбільш уразливими є сім'ї з дітьми, неповні сім'ї, в яких дітей виховує одна мати або один батько, сім'ї в яких немає годувальника. Досить великою є частка працездатних членів сім'ї, які не мають регулярного доходу, що ускладнює економічне становище неповної сім'ї. Переважна більшість неповних сімей в Україні мешкає у житлі, площа і комфортність якого не задовольняє елементарних потреб [15,с.13].

Основою відродження і зміцнення української сім'ї повинна стати її економічна самостійність. Саме тому державна сімейна політика має спрямовуватися на створення гарантій гідної оплати тим, хто працює, і надання допомоги неповним сім'ям з низькими доходами. Доходи неповної сім'ї повинні не лише покривати витрати на задоволення основних життєвих потреб її членів, але й надавати можливість підвищувати їх освітній і культурний рівень, зміцнювати здоров'я, змістовно відпочивати. Водночас, необхідно розробити і здійснювати невідкладні заходи щодо підсилення соціальної підтримки тих родин, які її потребують. Допомога таким сім'ям повинна передбачати відповідну житлову політику з будівництва дешевого орендного і соціального житла, а також надання житлових кредитів для молоді.

Держава повинна забезпечити доступність і дешевість послуг системи дошкільного виховання. Відповідно до Конвенції ООН «Про права дитини», слід забезпечити реальні гарантії захисту прав, честі й гідності дітей, недоторканність їх особистості.

До основних законодавчих актів, які регулюють роботу з неповними сім'ями, відносяться: Сімейний та Цивільний кодекси України, закони України:

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. вперше дає визначення і визнання тим самим існуванню в Україні бездоглядних дітей, дітей-інвалідів, дітей-біженців, неповної, багатодітної і прийомної сімей, що дозволяє визначити напрямки і заходи щодо охорони дитинства в Україні відповідно до міжнароднихстандартів (Конвенції про права дитини), чинного в Україні законодавства. Завданням законодавства про охорону дитинства визнано: розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав і законних інтересів дітей в Україні.

Закон про «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про соціальні послуги», «Про попередження насильства в сім'ї», інші нормативно-правові документи.

Сімейний кодекс України спрямований передусім на утвердження, зміцнення сім'ї як соціального інституту. Відповідно до Статті 3 Сімейного кодексу, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'ю визнано основним осередком суспільства, найкращою умовою для виховання [2,с.4].

Природнім є виховання дитини у сім'ї батьків. Тому положення чинного законодавства спрямовані на створення умов для проживання дитини в сім'ї разом із батьками. Важливо, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей та зобов'язані дбати про захист інтересів своєї дитини. Відповідно, жоден із них не має ніяких пріоритетів щодо участі у вихованні дитини, навіть, якщо проживають окремо. Відповідно до статті 157 Сімейного кодексу України, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. У разі ухилення від виконання договору, той з батьків, хто проживає з дитиною зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків [2,с.53-54].

Право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом всі жінки, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Ця допомога надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25% від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

Одноразова допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини, не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Допомога при народженні дитини надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Допомога на дітей одиноким матерям (вдовам, вдівцям) призначається на кожну дитину. Право на допомогу мають одинокі матері, якщо у свідоцтві про народження відсутній запис про батька дитини, вдови та вдівці з дітьми, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Допомога призначається малозабезпеченим сім'ям з дітьми віком до 16 років (учнів до 18 років), якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї. Розмір допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сімї та її середньомісячним сукупним доходом за попередні шість місяців [50,с.48-51].

Закон України «Про соціальні послуги» визначає організаційні та правові засади надання соціальних послуг неповним сімя'м, які опинилися в складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги [4,с.52].У Законі даються такі поняття, як: «соціальні послуги», «складні життєві обставини», «соціальний працівник», «соціальне обслуговування», «соціальні служби», «реабілітація», визначені види соціальних послуг та організація їх надання, сукупність пропозицій державних і неурядових організацій, якими може скористатися сім'я з метою задоволення потреб, вирішення проблем або подолання складних життєвих обставин.

Висновки до II розділу

Проблема життєдіяльності неповної сім'ї є актуальною не лише для України, але й для інших держав. Однією з причин нехтування сімейними цінностями за кордоном є той факт, що неповні сім'ї настільки добре забезпечуються різного роду державними допомогами, що стає економічно невигідним для певної частини населення закріплювати сімейні стосунки або перебувати у шлюбі. Зарубіжний досвід соціальної роботи з неповною сімєю є багатогранним. Стратегії надання матеріальної і соціальної допомоги неповним сім'ям в різних країнах відрізняються за обсягом і характером. Соціальні працівники виступають консультантами, помічниками, захисниками, організаторами і координаторами допомоги батькам та дітям. Найчастіше соціальні працівники пропонують максимально об'єктивний варіант стосунків для співробітництва в інтересах дитини. Практика усиновлення, опіки та інші засоби, покликані мінімізувати нестачу належної допомоги і впливу одного з батьків. Зарубіжний досвід переконує в необхідності використання різних видів соціальної допомоги неповній сім'ї. Він, безперечно, вартує вивчення, інтерпретації і осмисленого застосування на теренах України.

Отже, неповні сім'ї потребують соціального захисту з боку держави, яка, враховуючи проблеми, що сприяють порушенню функціонування цих сімей, повинна прикласти усіх зусиль, для того, щоб своєчасно надавати необхідну допомогу. Тому розроблено ряд законодавчих і нормативно-правових актів на яких базується уся соціальна робота з неповними сім'ями. До таких документів відносяться: Конституція України, Цивільний та Сімейний кодекси України, Закони України: «Про охорону дитинства», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про соціальні послуги», «Про попередження насильства в сім'ї», Укази Президента України: «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей», «Про Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту», «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей», Постанови Кабінету Міністрів України: «Про утворення Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді», «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям», «Порядок взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах» затверджений наказом міністерств України у справах сім'ї молоді та спорту, охорони здоров'я, праці та соціальної політики, освіти і науки, внутрішніх справ, транспорту і зв'язку, Державного комітету України з питань виконання покарань. Від виконання завдань, поставлених цими нормативними документами залежить рівень життєдіяльності конкретної неповної сім'ї, а відтак - благополуччя значної частини нашого суспільства.

РОЗДІЛ III СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ НЕПОВНОЇ СІМ'Ї ПРОГРАМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Розробка методологічного розділу програми

Закон України « Про охорону дитинства», в якому зазначено, що неповна сім'я - це сім'я, що складається з матері або батька і дитини (дітей). - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2402-14.

Неповна сім'я - це мала група із частковими неповними зв'язками, де немає традиційної системи відносин: мати-батько-дитина.

Неповна сім'я утворюється внаслідок розірвання шлюбу, позашлюбного народження дитини, смерті одного з батьків чи роздільного їхнього проживання.

Визначення та формування проблемної ситуації

Серед сучасних соціальних проблем однією з суспільно важливих є зростання неповних сімей. В даний час проблеми, зв'язані з сім'єю, здобувають усе велику актуальність в суспільстві. Тим часом, з кожним роком збільшується кількість неповних сімей, росте число розлучень і, необхідні конкретні заходи для рішення проблем такої слабозахищенної групи як неповна сім'я. Актуальність цієї теми дослідження обумовлена тим, що неповних сімей з кожним роком не стає менше, а також рівень розробленості та вивчення цієї проблеми недостатні на даний час. Неповна сім'я розглядається як проблема, тому що вона негативно впливає на соціалізацію дитини, що може погано показатися на подальшому житті особистості.

Визначення мети, завдання, об'єкта і предмета дослідження

Об'єкт дослідження - соціальна робота з неповною сім'єю

Предмет дослідження - зміст, форми і методи соціальної роботи з неповною сім'єю

Мета дослідження: сформувати механізм соціальної роботи з неповними сім'ями

Основні завдання дослідження:

- вивчити поняття «неповна сім'я» та причини її виникнення за літературними джерелами;

- проаналізувати проблеми неповних сімей за літературними

джерелами;

- дати характеристику форм і методів соціальної роботи з неповними сім'ями;

- проаналізувати зарубіжний досвід соціальної роботи з неповною сім'єю;

- вивчити і проаналізувати законодавчу базу, що стосується теми курсової роботи;

- скласти програму дослідження;

- розробити інструментарій дослідження;

- провести дослідження;

- визначити основні поняття теми дослідження;

- опрацювати результати соціологічного дослідження;

- узагальнити одержані результати;

- сформулювати висновки і рекомендації

Методи: спостереження, інтернет - ресурси, аналіз даних, опрацьовані

джерела

Гіпотеза дослідження: соціальна робота з неповними сім'ями є недостатньою.

Системний аналіз предмета дослідження

Предметом дослідження є зміст та форми соціального захисту інтересів жінок, тому системний аналіз предмета дослідження полягатиме у визначенні поняття предмета дослідження, його завдань і функцій, становлення взаємозв'язку предмета дослідження з суміжними суспільними явищами, виявлення його суспільних проявів, визначення актуальності та проблематики.

Актуальність даного дослідження. Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що кількість неповних сімей не зменшується, а зростає рік у рік, а також рівень розробленості та вивчення цієї проблеми недостатні на даний час. Неповна сім'я розглядається як проблема, тому що вона негативно впливає на соціалізацію дитини,що може сказатися на подальшому житті особистості.

За даними демографів збільшується чисельність розлучень, неповних та дисфункціональних сімей. Причини розлучень неблагополуччя досить різноманітні.

Статистичні дані свідчать, що значна частина підлітків, які відносять до «групи ризику», або вступили в контакт з кримінальним законом, виховувалися у неповних сім'ях.

Інтерпретація та операціалізація основних понять

Соціальна робота - професійна діяльність з організації допомоги та взаємодопомоги людям і групам, що потрапили у складні життєві ситуації, їх психосоціальної реабілітації та інтеграції.

Сім'я - об'єднання людей, зв'язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, об'єднання, що грунтується на шлюбі або кровній спорідненості.

Неповна сім'я - це мала група із частковими неповними зв'язками, де немає традиційної системи відносин: мати-батько-дитина.

Проблемна сім'я - це сім'я, яка в силу певних обставин опиняється в складній життєвій ситуації, що може мати негативний вплив на стабільність даного шлюбу ( тривала хвороба, засудження, незадовільні матеріальні умови): сім'ї одиноких матерів, неповні сім'ї.

Кризова сім'я - це подружні союзи, де протистояння потреб і інтересів носить різко виражений характер і стосується усіх сфер життєдіяльності сім'ї, партнери займають ворожі і непримиренні один до одного позиції (швидко розпадаються або постійно перебувають на межі розлучень).

Конфліктна сім'я - це подружні союзи, де потреби і інтереси членів перебувають у постійному протиріччі і систематично викликають негативні емоційні стани.

3.2 Розробка методичного розділу програми

Розробка стратегічного плану дослідження

Стратегічний план містить три складові:

1. Розвідувальний план

2. Описовий план

3. Експериментальний

Відповідно до мети і завдань дослідження, обізнаності щодо досліджуваного об'єкта виробляють конкретну стратегію пошуку - план дослідження. Будемо використовувати описовий план, тобто визначаємо об'єкт дослідження та формулюємо гіпотезу. Також до цього плану входить вивчення тематичної літератури, опитування, проведення спостережень. Останній пункт плану це застосування додаткових дослідницьких засобів (проведення дослідження, статистичний аналіз отриманих даних).

Розробка методичного плану дослідження та інструментарію

Методична частина програми має на меті організацію і впорядкування методів збирання, аналізу первинної соціологічної інформації, описання методичних і технічних прийомів, які використовують для здобуття соціологічної інформації. Соціологічне дослідження охоплює значну кількість операцій, конкретних процедур, специфічних технологій, тому важливо, щоб усі вони були чітко визначені, детально описані, логічно взаємопов'язані. Цьому сприяє робочий план, завдання якого полягає у впорядкуванні відповідно до програми основних етапів, термінів дослідження, використання матеріальних та людських ресурсів.

Робочий план нашого соціологічного дослідження передбачає такі види робіт:

- обговорення і затвердження програми та інструментарію дослідження;

- розробку проекту вибірки і схеми її коригування;

- складання анкети для збирання інформації;

- збирання потрібної інформації, шляхом анкетування;

- складання інструкції щодо підготовки первинної інформації до обробки;

- введення первинної інформації до ПК та її обробку;

- проведення обчислень;

- перевірка гіпотез;

- аналіз результатів дослідження і підготовка попереднього звіту;

- обговорення попереднього звіту, його висновків і рекомендацій;

Проводячи наше соціологічне дослідження ми використали такий інструментарій: зібраний матеріал, теоретична інтерпретація понять, анкета, кодування анкети, тираж анкети, інструктаж дослідника, генеральна і вибіркова сукупність, крок вибірки, таблиці, діаграми та математичні символи.

Обґрунтування вибірки

Тип вибірки - гніздовий. У вибірку дослідження увійшли батьки учнів 10 - 11 класів Комунального закладу ЗОШ I-III ступенів с. Баворів. Випробовуваним від 35 - 54 років.

За генеральну сукупність візьмемо 240 осіб. Для спрощення дослідження знайдемо вибірку. Так як знаємо, що вибірка становить 10% генеральної сукупності, то виходячи з цього, потрібно буде опитати 30 осіб.

Крок вибірки



N - обсяг генеральної сукупності (240);

n - обсяг вибіркової сукупності (8%);

Вибіркова сукупність становить - 30 осіб. 3 чоловіків і 27 жінок.

Визначення методів дослідження та мотивів аналізу

Серед методів дослідження, слід обрати такі:

Спостереження - безпосереднє цілеспрямоване сприйняття і реєстрація соціальних процесів. Застосування цього методу дозволяє одержати знання про події, факти, про відкриту поведінку людей.

Анкетне опитування - найбільш поширений метод збору соціологічної інформації за допомогою опитувального листа (анкети), самостійно заповнюється опитуваним (респондентами або експертами) за вказаними в ній питань і правилам.

Також доцільно використовувати метод інтерв'ювання, щоб швидше отримати інформацію про певне соціальне явище чи процес.

Але самим головнішим методом дослідження є бесіда. Тому, що кожна жінка у своєму житті, хоча б раз, але стикалася з незахищенністю її прав у суспільстві. І кожна розуміє це по своєму.

Отримані дані можуть допомогти підтвердити визначені гіпотези дослідження, розв'язати завдання та цілі, поставлені у дослідженні, та досягти бажаної мети.

3.3 Збирання та обробка первинних даних

Розробка робочого плану дослідження

У практиці соціологічного дослідження приділяється велика увага складанню робочого плану досліджень. Саме з цього плану починається підготовка соціологічного дослідження. Під програмою соціологічного дослідження розуміють документи, які містять методологічні та процедурні передумови пошуку. В ній викладаються основні завдання дослідження, методика і техніка збору та обробки соціологічної інформації.

Для ефективного проведення нашого дослідження ми розробили робочий план дослідження (таблиця 3.1.).

Робочий план дослідження

Таблиця 3.1 Етап підготовки до польового дослідження

№	Основні види роботи	Термін виконання	Відповідальний за виконання	Примітка
1	Обговорення і затвердження програми соціологічного спостереження	22.09.2014	студент
2	Вибір основних методів соціологічного дослідження	23.09.2014	студент
3	Розробка макету анкети	24.09.2010	студент
4	Визначення моделі вибірки	25.09.2014	студент
5	Складання списків опитуваних	29.09.2014	студент
6	Розробка інструкцій для збирання первинної соціологічної інформації	01.10.2014	студент
7	Тиражування анкет для проведення пілотного етапу дослідження	03.10.2014	студент
8	Визначення респондентів для поведення пілотного дослідженння	04.10.2014	студент
9	Проведення пілотного дослідження	06.10.2014	студент
10	Аналіз даних пілотного дослідження	08.10.2014	студент
11	Внесення коректив у програму(інструментарій)	07-08.2014	студент
12	Підготовка тексту анкети для тиражування	09.10.2014	студент
13	Тиражування інструментарію(анкети)для збирання інформації	15.10.2014	студент

Таблиця 3.2

1	Узгодження організаційних питань	20.10.2014	студент
2	Підготовка до дослідження(підготовка анкети)	23.10.2014	студент
3	Проведення польового дослідження(дата)	29.10.2014	студент
4	Визначити які пункти в анкеті не відповідають вимогам	03.11.2014	студент
5	Кодування анкет	05.11.2014	студент
6	Підготовка первинної інформації для її опрацювання	06.11.2014	студент
7	Обробка інформації	07.11.2014	Студент
1	Аналіз результатів дослідження	12.11.2014	студент
2	Підготовка попереднього звіту	17.11.2014	студент
3	Формування висновків,рекомендацій	19.11.2014	студент
4	Доопрацювання	21.11.2014	студент

Проведення пілотного дослідження

Проводячи основне дослідження потрібно дотримуватися всіх процедур і етапів соціологічного дослідження, щоб ми отримали реальні результати і ефективно використали надані нам ресурсів. Тому ми почали з розробки нашого робочого плану, за допомогою якого послідовно виконується соціологічне дослідження.Соціологічне дослідження ми провели за допомогою соціологічного опитування - анкетування.

Опитування проводилося серед батьків учнів 10-11 класів Комунального закладу ЗОШ I-III ступенів с. Баворів. Респондентам були роздані анкети для заповнення та пояснено для чого і хто проводить це опитування. При виникненні запитань респондентів до дослідника їм надавалося пояснення. Після проведеного опитування і збору анкет було здійснену обробку анкет.

Обробки даних проведеного дослідження

Таблиця 3.3

Анкета для батьків! Інструкція: Дайте відповідь, будь ласка, на запропоновані питання, вибираючи один з варіантів відповідей, або запропонуйте свій.
1.Ваша стать:_____________
2. Ваш вік: А) 30-39 років Б) 40-49 років В) 50-54 років Г) 55 і старше
3.Чи велика Ваша сім'я? - Так - Ні
4. В якій сім'ї Ви проживаєте? - Повній - Неповній
5. Скільки неповнолітніх дітей у Вашій сім'ї? А) одна Б) двоє В) троє і більше
6. Де навчаються Ваші діти? А) відвідують дитячий садок Б) навчаються в школі В)навчаються в ліцеї (коледжі, технікумі, університеті) Г) знаходяться дома
7. Ви вважаєте взаємини у Вашій сім'ї? А) дуже добрі Б) добрі В) не дуже добрі Г) погані Д) не дуже погані
8. Чи виникають у Вашій сім'ї конфлікти, сварки? А) так Б) дуже часто В) дуже рідко Г) інколи Д) ні
9. Чи бувають діти свідками або учасниками сімейних конфліктів або сварок між дорослими? А) так Б) інколи В) ні
10. Як часто Ваша сім'я збирається разом на відпочинок? А) дуже часто Б) інколи В) дуже рідко
11. Що найбільше турбує Вас у сім'ї? А) здоров'я дітей Б) навчання В) трудова участь дітей у житті родини Г) настрій дітей і причини його змін Дякую за участь в анкетуванні!

3.4 Аналіз та інтерпретація отриманих даних

Статистичний аналіз. Перевірка гіпотез

Після проведення дослідження проводиться статистичний аналіз отриманих даних. Дослідження проводилось методом анкетування.

Були отримані і досліджені відповіді 30 батьків учнів 10 - 11 класів(3 чоловіків і 27 жінок). Аналізуючи результати відповідей респондентів на перше запитання анкети: «Ваша стать» ми вважаємо за потрібне розмежувати відповіді для найкращої наочності, створивши кругову діаграму. Результати анкетування зводяться до наступного:

За результатами діаграми 1.1. більшість опитуваних переважають жінки, які становлять - 90%, а менша кількість чоловіків - 10 %.



Аналізуючи діаграму 1.2. визначено, що більшість опитуваних мають - 40 - 49 років, тобто 60%, а 30-39 років - становлять 27%, 50-54 років - 13%, зовсім відсутні- 55 і більше - 0%.

Отже, на діаграмі 1.3. визначено, що 70% - проживають у малих сім'ях, а 30%- у великих.



На діаграмі 1.4. бачимо, що переважна більшість проживає у неповних сім'ях, тобто 60%, і тільки 40 % - в повних сім'ях.

Аналізуючи діаграму 1.5. визначено, що найбільша кількість дітей у сім'ї виховується двоє, тобто - 50%, одна дитина - 33%, троє і більше - 17%



Отже, на діаграмі 1.6. ми бачимо, що більша кількість дітей навчаються в школі - 60%, відвідують дитячий садок - 23%, навчаються в ліцеї - 17%, знаходяться дома - 0%.

Аналізуючи діаграму 1.7., на ній визначено, що взаємини добрі становлять - 29%, погані - 27%, не дуже погані - 20%, не дуже добрі - 17%, дуже добрі - 7%.



Отже, на діаграмі 1.8., визначено, що переважна більшість конфліктів і сварок у сім'ях опитуваних становить 39% - так, інколи - 20%, дуже часто - 17%, дуже рідко - 17 %, ні - 7%.

Проаналізувавши діаграму 1.9. можна сказати, що більшість дітей інколи бувають свідками або учасниками сімейних конфліктів, тобто - 50%, також не мала кількість завжди приймають - 40%, і тільки 10% не втручаються.

...