Вибірковий метод при аналізі документів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Вибірка

1.1 Ступінь відбору

1.2 Тип виділених об'єктів репрезентації та спосіб районування їх на проміжних ступенях відбору

1.3 Тип відбору об'єктів репрезентації та одиниць спостереження…5

1.4 Імовірнісні відбори

1.5 Районований відбір

1.6 Гніздовий відбір

1.7 Систематичний відбір

1.8 Квотний відбір

1.9 Стихійний відбір

2. Аналіз документів

Використана література

Вступ

Соціологія найчастіше має справу з великими групами людей, носіями певних характерних ознак, учасниками різноманітних соціальних процесів. Об'єктом досліджень можуть бути десятки і сотні тисяч людей, що мешкають у різних регіонах, містах, областях; багатотисячні колективи промислових підприємств, організацій; великі соціальні спільноти: підприємці, молодь, студентство, жіноцтво, діти. Тому дослідник, дбаючи про якість, достовірність майбутніх результатів, повинен ретельно підійти до вибору най-оптимальніших методів. Адже суцільні обстеження за таких обставин неможливі. Тому найчастіше вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню.

Аналіз документів є досить поширеним у практиці проведення соціологічних досліджень, оскільки у документах міститься значна кількість інформації щодо матеріального і духовного життя суспільства. Вони віддзеркалюють процеси та явища, що відбуваються як у суспільстві загалом, так і в окремих прошарках, характеризують діяльність окремих індивідів, спільнот.

1. Вибірка

Вибірковий метод -- це науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Проектуючи вибірку, слід прагнути до того, щоб вибіркова сукупність, порівняно невелика за обсягом, своїми основними параметрами, значущими для певного дослідження, відтворювала генеральну сукупність.

Проектуючи вибірку, соціолог стикається з тим, що зі збільшенням складності програми соціологічного дослідження організація вибіркової сукупності шляхом використання традиційних статистичних схем імовірнісної вибірки не дає змоги забезпечити формування репрезентативної вибіркової сукупності. Виникає потреба враховувати фактори (вони ж є елементами дослідницької програми), що визначають весь процес дослідження: способи та характер опису об'єкта та предмета дослідження, методи збирання первинної інформації, робочі гіпотези, мету та завдання дослідження тощо. Названі елементи дослідницької процедури різною мірою впливають на процес формування вибірки.

Процес формування вибіркової сукупності в соціологічному дослідженні повністю можна описати за допомогою таких п'яти характеристик:

1. Кількість ступенів відбору.

2. Тип виділених об'єктів репрезентації при переході від одного ступеня відбору до іншого.

3. Тип районування виділених об'єктів репрезентації на проміжних ступенях відбору,

4. Способи відбору об'єктів репрезентації та одиниць спостереження на кожному ступені.

5. Розмір та обсяг вибіркової сукупності (кількість одиниць спостереження, відібраних на останньому ступені відбору).

1.1 Ступінь відбору

Об'єкт репрезентації слід відрізняти від одиниці спостереження. Об'єктами репрезентації називають елементи вибіркової сукупності, тобто територіальні спільноти та організації, в яких, у свою чергу, концентруються одиниці спостереження. Одиниці спостереження -- це елементи сформованої вибіркової сукупності, які безпосередньо є джерелом соціальної інформації. І об'єкти репрезентації, і одиниці спостереження становлять соціальні об'єкти, яким властиві характеристики, що є суттєвими для предмета конкретного дослідження. Об'єкт репрезентації та одиниці спостереження можуть збігатися й відрізнятися. Вибірка є одно-ступеневою тільки тоді, коли на першому ж ступені відбору об'єкти репрезентації та одиниці спостереження збігаються.

Соціолог не завжди може користуватися одноступеневою вибіркою. Цьому перешкоджають дві обставини: по-перше, досить важко скласти повний список одиниць спостереження для великомасштабних досліджень, по-друге, за умови одноступеневої вибірки одиниці спостереження "розпорошені" на великій території, що значно ускладнює організацію дослідження і багатократно збільшує витрати на його проведення. Практично всі оперативні соціологічні дослідження здійснені на основі багатоступеневої вибірки, коли на всіх ступенях відбувається відбір об'єктів репрезентації, а спостереження за одиницями відбувається на останньому ступені. Списки одиниць потрібні тільки на останньому ступені відбору. При багатоступеневому відборі на першому ступені достатньо мати інформацію про розподіл ознак, що нас цікавлять, про об'єкти репрезентації в межах генеральної сукупності. Для організації другого ступеня необхідна інформація про об'єкти репрезентації, відібрані на першому ступені. Багатоступенева вибірка, на відміну від одноступеневої, передбачає, що на кожному ступені відбору виділяються різні проміжні об'єкти, які зіставляються один з одним за принципом "матрьошки" (наприклад, країна -- область -- місто -- район -- мікрорайон -- квартал -- будинок -- сім'я -- респондент). Багатоступеневий відбір, що ґрунтується на відборі природних одиниць (політико-адміністра-тивні одиниці, підприємства, установи тощо), більш гнучкий, ніж одноступеневий. Він також значно економічніший. Крім того, проведення вибіркового обстеження може полегшуватися скороченням територіальних меж обстеження, а також іншими спрощеннями.

Багатоступенева вибірка поряд з перевагами має низку недоліків. Так, огріхи, допущені в процесі організації дальших ступенів, уже неможливо відкоригувати. Формуючи багатоступеневу вибірку, треба переконатися, чи не вдалися до помилок зміщення -- найпоширенішого виду помилок у соціологічному дослідженні. Слід зважати ще й на те, що помилки репрезентативності майже неможливо точно визначити для багатоступеневої вибірки. При багатоступеневій вибірці ускладнюється обчислення теоретичних помилок репрезентативності й збільшується, порівняно з одноступеневою вибіркою, величина їх.

1.2 Тип виділених об'єктів репрезентації та спосіб районування їх на проміжних ступенях відбору

На кожному ступені відбору виділяють проміжні об'єкти репрезентації, які у більшості випадків є "природними одиницями", тобто утвореннями природними, такими як політико-адміністративні райони, населені пункти, підприємства, установи, цехи, академічні групи, бригади тощо.

Виділяють два типи об'єктів репрезентації: політико-адміністративні одиниці (область, різні види населених пунктів, сільради тощо) і промислові та сільськогосподарські підприємства, установи, заклади освіти тощо. На кожному проміжному ступені відбору процес виділення об'єктів репрезентації починається з групування їх за певними ознаками у типологічні групи, з яких виділяються один або кілька найтиповіших представників. Під способом районування виділених на проміжних ступенях відбору об'єктів репрезентації розуміють алгоритми або методи типологізації їх (або одиниць спостереження) у групи, з яких відбирають найтиповіших представників.

У соціологічній і статистичній літературі описано низку алгоритмів і методів типологізації елементів у групи. Наведені методи та алгоритми типологізації можна класифікувати по-різному. Залежно від мети типологізації за основу класифікації беруть різні ознаки.

Можна виділити кілька найзагальніших видів алгоритмів і методів типологізації. До першого виду належать усі методи, що Ґрунтуються на автоматичній класифікації об'єктів дослідження. Другий вид об'єднує всю сукупність методів, що послідовно пов'язані з застосуванням факторного та кластерного аналізів, за допомогою яких відбувається дальша типологізація об'єктів дослідження. Третій вид описує методи якісного, змістовного аналізу ознак (що, зрозуміло, не виключає використання статистичних методів, що ґрунтуються на взаємозв'язку кількості страт з оцінкою дисперсії базової ознаки або з величиною витрат на проведення дослідження).

Дві вибірки подібні лише тоді, коли тотожні не тільки характеристики, що описують структуру процесу формування вибіркової сукупності, а й набори ознак, на підставі яких відбувається районування об'єктів репрезентації на проміжних ступенях відбору. Інакше застосування одних і тих самих алгоритмів і методів типологізації може призвести до того, що в типові групи буде об'єднано різні об'єкти репрезентації. Отже, незважаючи на те що структура вибіркового процесу залишається незмінною, в результаті матимемо вибіркову сукупність, яка складається з якісно відмінних об'єктів репрезентації на останньому ступені відбору.

1.3 Тип відбору об'єктів репрезентації та одиниць спостереження

Побудуємо складну класифікацію типів та видів відбору (тобто відбори класифікуватимуться не за однією, а за кількома ознаками).

На першому етапі класифікації за основний критерій поділу існуючих типів відбору правитиме спосіб виділення одиниць відбору. Це дасть нам змогу виділити три типи відбору: суцільний, випадковий та невипадковий.

Під суцільним мається на увазі відбір, у процесі якого всі одиниці сукупності підлягають обстеженню або всі об'єкти репрезентації переходять на наступний ступінь відбору. Під випадковим відбором одиниць сукупності будемо розуміти відбір, за якого кожна одиниця генеральної сукупності матиме однакову або майже однакову ймовірність потрапити до вибіркової сукупності. Невипадковим (спрямованим) будемо називати відбір, за якого одиниці вибіркової сукупності відібрані за певним критерієм. Випадкові та невипадкові типи відборів мають кілька видів. Коротко охарактеризуємо кожний з них.

1.4 Імовірнісні відбори

Під імовірнісними розуміють відбори, за яких, по-перше, кожна одиниця генеральної сукупності зберігає рівну або майже рівну ймовірність бути відібраною до вибіркової сукупності і, по-друге, сформована таким чином вибіркова сукупність має бути досить великою за обсягом. За такого відбору елементи генеральної сукупності представлені у вибірці з імовірністю, близькою до відповідного значення в генеральній сукупності. Отже, у вибірковій сукупності немовби відтворюється розподіл ознак генеральної сукупності, що нас цікавлять.

У теорії вибіркового методу виділяють два різновиди ймовірнісних відборів: повторні та безповторні. Вони різняться між собою не тільки технікою відбору одиниць з генеральної сукупності, а й ступенем точності результатів. Під час повторного відбору одиниці сукупності зберігають однакову ймовірність потрапити до вибіркової сукупності. Це досягається шляхом повернення відібраних одиниць до генеральної сукупності. Відбір немовби починається спочатку. Під чає безповторного відбору ймовірність одиниць потрапити до вибіркової сукупності постійно зростає, оскільки відібрані одиниці вже не беруть участі в подальшому відборі. Зазначимо, що середні квадратичні помилки без-повторних відборів завжди менші від середніх квадратичних помилок повторних відборів такого самого обсягу. Тому використання формул розрахунку статистичних помилок повторної вибірки підвищує надійність результатів, одержаних у безповторному відборі.

Практично ймовірнісна вибірка може використовуватися лише за умови вивчення невеликих об'єктів. Це пов'язане з труднощами складання списків одиниць спостереження, включених до об'єкта дослідження. Ймовірнісний відбір застосовується в тому разі, коли відсутні попередні дані про розподіл потрібних характеристик генеральної сукупності. Це пояснюється тим, що питання про репрезентативність імовірнісної вибірки розв'язується переважно на етапі відбору одиниць дослідження. Цей етап потребує створення умов, за яких елементи генеральної сукупності мають однакову ймовірність потрапити до вибіркової сукупності.

1.5 Районований відбір

1.6 Гніздовий відбір

Під гніздом розуміють проміжний об'єкт дослідження, який відбирається на кожному ступені і є висхідною сукупністю для наступного відбору. Гніздами можуть бути різні одиниці відбору, починаючи з міста, району і закінчуючи виробничими бригадами, сім'ями та ін. Використання гнізд суттєво ускладнює методику вибіркового обстеження, оскільки вивчення одиниць дослідження, які належать до одного й того самого гнізда, дасть значно менше інформації, ніж вивчення тієї ж кількості одиниць, розміщених у різних гніздах.

Розподіляючи генеральну сукупність на гнізда, слід звернути увагу на такі обставини: 1) кожний елемент генеральної сукупності може належати тільки одному гнізду; 2) гнізда мають бути якомога одноріднішими за рядом показників; 3) самі гнізда (як і генеральна сукупність) мають мати однорідну структуру за цими самими показниками. Отже, гніздова вибірка є прямою протилежністю районованій, яка вимагає, щоб виділені страти мали однорідний склад, але значно відрізнялись одна від одної.

Гніздовий відбір має суттєві організаційні переваги порівняно з імовірнісним і районованим відбором. Легше зробити відбір та вивчити кілька колективів, бригад, цехів тощо, які знаходяться в одному місці, ніж кілька сотень розкиданих у просторі респондентів. Процедура відбору дає змогу сконцентрувати вибірку у порівняно невеликій кількості пунктів. У більшості випадків генеральна сукупність має чітке природне розчленування на гнізда (хоча можливі також "штучні" гнізда).

Ефективність гніздового відбору багато в чому залежить від того, які саме структурні одиниці вибрані за гнізда. Особливе значення має співвідношення кількості відібраних гнізд і обсягу вибірки з кожного гнізда. За будь-яких умов краще збільшувати кількість гнізд, включених до вибірки, і зменшувати обсяг вибірки з кожного гнізда. Проте конкретні співвідношення між параметрами вибірки залежать від організаційних можливостей та наявних ресурсів. Великі гнізда мають більшу дисперсію, тому за будь-яких умов вони мають певні переваги над дрібними.

Опитування за вибіркою з використанням великих гнізд потребує менших матеріальних коштів та часу. Однак у великих гніздах слід робити відбір усередині гнізда, що ускладнює проведення дослідження і збільшує загальну помилку вибірки за рахунок помилок, які виникають на нових етапах дослідження. Позитивною ж є та обставина, що дрібні гнізда можна розташувати на більшій території та краще врахувати специфіку різних регіонів.

1.7 Систематичний відбір

Систематична вибірка -- це, як правило, вибірка з різних алфавітних списків, картотек тощо. Відбір одиниць відбувається через один і той самий інтервал (крок) у вихідному алфавітному чи пронумерованому списку, до того ж номер у списку, з якого починається відбір, визначається випадково.

Вважати систематичну вибірку варіантом імовірнісної неправильно, оскільки за умови систематичної вибірки порушується основне обмеження, що накладається на одиниці генеральної сукупності. Відбір першої одиниці, по суті, визначає всю вибіркову сукупність. Отже, не всі елементи генеральної сукупності мають однакову ймовірність потрапити до вибірки. Таких відборів можна здійснити певну кількість, але не стільки, скільки дозволив би випадковий відбір. За систематичної вибірки відбір наступного елемента залежить від відбору попереднього, тоді як за умов імовірнісної вибірки такої залежності немає. Застосування систематичної вибірки звичайно виправдовується тим, що порядок перелічення елементів відбору в списках можна розглядати як більш-менш випадковий, а також тим, що ознака, за якою впорядкований список, ніяк не стосується самого предмета дослідження.

Систематична вибірка -- одна з найбільш поширених. Це пояснюється, мабуть, тим, що вона, по-перше, значно простіша за ймовірнісну, яка передбачає вміння користуватися таблицями випадкових чисел. По-друге, систематична вибірка економічніша й зручніша для формування вибіркової сукупності, хоч і можливі помилки зміщення, оскільки списки одиниць спостереження, які використовуються для систематичної вибірки, нерідко складаються за певними критеріями та принципами, що можуть бути пов'язані з предметом дослідження. В деяких ситуаціях наявність їх допомагає поліпшити вибірку за рахунок наближення систематичного відбору до районованого. Наприклад, ми формуємо вибіркову сукупність для вивчення політичної активності студентів у вищому навчальному закладі за допомогою систематичного відбору респондентів із загального списку, складеного не за алфавітом, а відповідно до факультетів та курсів. За такого відбору ми збережемо пропорційне представництво студентів усіх курсів та факультетів. Можна стверджувати, що у вибірковій сукупності в тих самих пропорціях, що і в генеральній сукупності, збережено основні соціально-демографічні ознаки. Такий систематичний відбір наближений до районованого відбору, тому в деяких випадках помилки репрезентативності за умови систематичних відборів можуть бути нижчими, ніж при ймовірнісному. Проте, якщо у складеному списку елементів генеральної сукупності спостерігається деяка систематичність або періодичність, можуть виникнути систематичні помилки.

Є низка засобів і методів, за допомогою яких можна позбавитися систематичних помилок зміщення або принаймні звести їх до мінімуму. Насамперед для вибору першої одиниці відбору слід використовувати таблиці випадкових чисел. Застосовується також зміна початкової одиниці через певну кількість інтервалів. Можна також вибрати на початку списку кілька вихідних одиниць і здійснювати відбір через однакові або різні інтервали.

1.8 Квотний відбір

1.9 Стихійний відбір

Одним з видів невипадкового відбору є стихійний відбір. Будуючи вибіркову сукупність методом стихійного відбору, соціолог не має можливості забезпечити відповідність вибіркової сукупності генеральній за всіма ознаками, що характеризують одиницю спостереження.

Головними чинниками, що визначають природу стихійного відбору, є готовність соціолога мати справу з максимально доступними одиницями сукупності (чинник доступності), а також його прагнення гарантувати за умови обмежених ресурсів вихід на ті одиниці сукупності, які мають шукані ознаки (чинник цілеспрямованості). Перший чинник означає, що організатор дослідження готовий погодитися з тим, що рішення про занесення до вибірки належить потенційному респонденту. Другий чинник передбачає, навпаки, що це рішення належить досліднику.

Прикладами опитувань, що проводяться за допомогою стихійного відбору, є дослідження "маятникової міграції" населення. Опитування респондентів відбувається в електропоїздах, автобусах тощо. Для інтерв'юера важлива лише належність респондента до "мігрантів" та згода його відповісти на запитання інтерв'юера (респондент сам заносить себе до вибірки). вибірковий соціологічний репрезентація

Часто дослідника змушують звертатися до "послуг" стихійного відбору різні обставини. Одна з них -- обмежені ресурси, які не завжди дають йому змогу досягти необхідного представництва у сформованій сукупності. Друга обставина стосується етичних принципів. Участь в опитуванні є добровільною, що обмежує коло респондентів. Часто відбір неможливо провести із суто технічних причин, оскільки нічого невідомо про межі генеральної сукупності, а соціолог лише за допомогою стихійного відбору має можливість визначити ці межі.

Є кілька різновидів стихійного відбору.

1. Так званий відбір першого зустрічного. Соціолог опитує тих, кого випадково зустрічає на вулицях та в інших багатолюдних місцях. Однак при організації такого відбору велике значення мають місце і час опитування, оскільки в різний час та в різних місцях соціолог має можливість взяти інтерв'ю лише в окремих категорій респондентів: у центрі великого міста в робочий час він частіше натрапить на пенсіонерів, студентів, наукових співробітників, ніж на промислових робітників. Крім того, за такого відбору соціолог несвідомо може керуватися почуттям особистої симпатії та антипатії, міркуваннями зручності тощо.

2. Відбір "подібного до себе". Інтерв'юер добирає для опитування або спостереження респондента з власного оточення. За такого відбору вибіркова сукупність буде зміщеною, порівняно з вихідною сукупністю, щодо однієї чи низки суттєвих ознак.

3. Пресові опитування -- це опитування, що проводяться за допомогою теле- та радіоанкет, а також анкет, оприлюднених у пресі. За умови таких опитувань рішення про включення до вибірки приймають самі респонденти, що докорінно змінює трактування одержаних даних, оскільки в опитуванні бере участь найкомунікабельніша частина респондентів.

Усі види стихійного опитування мають істотні недоліки. По-перше, для вихідної сукупності не можна побудувати репрезентативну вибірку. По-друге, неможливо визначити теоретичну помилку, що виникає за такої схеми відбору. Вказані недоліки не означають, однак, що стихійний відбір недоцільний. У деяких випадках за його допомогою можна дізнатися, наприклад, про варіанти поведінки телеаудиторії, ставлення до політичних партій, їхніх лідерів тощо. Стихійний відбір часто буває корисним у пробних та пілотажних дослідженнях. Незамінний він і для дослідження інтимних сторін життя людей. Так, принцип випадкового відбору для дослідження такого об'єкта використати практично неможливо, оскільки частка відмов від бесіди набагато перевищує граничну норму. Різні способи стихійного відбору мають неоднакову міру ефективності. Однак чим більша міра випадковості у відборі одиниць дослідження і чим більше цей відбір поширюється на об'єкт вивчення, тим точнішим, за інших однакових умов, є його результат. Водночас недбало здійснений імовірнісний відбір, по суті, може перетворитися на стихійний.

2. Аналіз документів

Соціологи у своїх дослідженнях використовують різноманітні документи-- державні та урядові акти, статистичні збірники і матеріали переписів, відомчу документацію, художні твори і наукові публікації, пресу, листи населення тощо.Їх аналіз допомагає дослідникові:

Документ -- засіб закріплення встановленим способом за допомогою спеціального носія інформації фактів, явищ, процесів об'єктивної реальності та розумової діяльності людини.

Ця інформація може фіксуватися за допомогою букв, цифр, стенографічних або інших знаків і символів, малюнків, фотографій, звукозаписів тощо. Існує кілька підстав для класифікації документів: засіб фіксації, авторство, ступінь персоніфікації, виконання певної функції, зміст, ступінь наближення до інформації тощо.

Важливе значення для соціологічного аналізу мають офіційні документи, які віддзеркалюють реальні суспільні зв'язки і висвітлюють колективні думки щодо певних політичних, соціально-економічних явищ, подій, процесів. Головне їх призначення -- інформувати про стан справ в основних сферах життєдіяльності суспільства та регулювати відносини між окремими індивідами, групами, спільнотами, соціальними інститутами тощо. Аналіз офіційних документів широко використовують у соціології політики, громадської думки, права, праці, медицини, молоді тощо.

Статистичні документи здебільшого містять певні узагальнення щодо найважливіших показників функціонування соціуму, окремих його частин. Вони можуть бути предметом самостійного аналізу, оскільки дають змогу дослідити певний процес або явище в динаміці, з'ясувати їх тенденції, доповнити характеристику досліджуваного явища, збагатити її історичним контекстом. Статистичні дані сприяють окресленню концептуальних рамок, реалізації конкретного дослідницького проекту. А щодо обліку населення, характеристик його життєдіяльності (реєстрація шлюбів, розлучень, народжуваності, смертності, міграції, умови і рівень життя), вони складають основу для оптимальної вибірки у соціологічному дослідженні.
У пізнанні соціальних реалій, особливо на мікрорі-вні, суттєвим є вивчення неофіційних документів, які є важливим джерелом відомостей про особливості суспільної свідомості, громадської думки, цінностей та установок, мотивів поведінки особистості. Вони збагачують інформацією щодо їх мобільності, соціалізації, індивідуалізації, адаптації, задоволеності різноманітними сферами життя тощо, а також чинників, що впливають на їх розвиток. Соціологи нерідко у своїх дослідницьких пошуках зосереджувалися на особистих документах. Так, на початку XX ст. відомий американський соціолог Уільям-Айзек Томас (1863-- 1947) і відомий польський вчений Флоріан-Вітольд Знанецький (1882--1958) дослідили особисті документи польських емігрантів (листування селян-емігрантів з родичами, що залишилися у Польщі; архіви емігрантських газет; матеріали церковних парафій, земельних товариств, благодійних і судових організацій; унікальну автобіографію одного з селян, яка мала до 300 сторінок) для того, щоб описати їх становище у Європі та Америці.
Документальні джерела містять унікальну і різно-4 манітну інформацію про соціальні явища та процеси. Тому дуже важливо знайти адекватні методи, які б дали змогу отримати цю інформацію з достатньою надійністю, якісно інтерпретувати зміст документів відповідно до мети і завдань дослідження.
Оптимальний вибір методу аналізу документів передбачає дотримання таких вимог:

Застосування неформалізованого (традиційного) методу аналізу документів передбачає висування певних гіпотез, вивчення сутності досліджуваного матеріалу. Велике значення при цьому відіграють як об'єктивні чинники (володіння навичками архіво- і джерелознавства, ознайомлення з досвідом і традиціями застосування цього методу в історичній, психологічній, юридичній науках, обізнаність щодо системи зберігання документів, правил користування архівними фондами тощо), так і суб'єктивні (інтуїція дослідника, критичне ставлення до документа, вміння логічно аналізувати текст і умови його появи, узагальнювати і складати висновки).
Цей метод аналізу документів має й певні недоліки, які передусім пов'язані з потенційною можливістю появи суб'єктивних зміщень у сприйнятті та інтерпретації тексту, що виникають через різноманітні причини -- психологічні особливості дослідника, його вікові, статеві та національні ознаки, стан його фізичного та психічного здоров'я тощо. Суттєвими є й кількісні обмеження цього методу, оскільки його застосування можливе лише за аналізу незначного числа документів. Тому в соціології поряд з неформалізованим (традиційним) методом аналізу документів широко використовують формалізований метод аналізу документів.
Формалізований метод аналізу документів, або контент-аналіз. Це метод якісно-кількісного аналізу документів. Сутність його полягає в алгоритмізованому виокремленні в тексті певних елементів змісту згідно з метою та завданнями дослідження, класифікації виокремлених елементів відповідно до концептуальної схеми, їх підрахунку і кількісного представлення результатів. Завдяки цьому, по-перше, вдається уникнути суб'єктивізму у вивченні соціальної реальності, а по-друге, аналізувати, систематизувати і узагальнювати значні масиви документів.
Контент-аналіз ґрунтується на одноманітних стандартизованих правилах пошуку, обліку, обробки та обчислення кількісних показників, характерних для досліджуваного тексту. Його використання передбачає розгляд змісту тексту як сукупності повідомлень, подій, оцінок, міжособистісних стосунків, соціальних проблем, об'єднаних за допомогою єдиної концепції у певну цілісність. Хоча формально контент-аналіз і спрямований на вивчення тексту, головною його метою є дослідження віддзеркаленої в ньому соціальної реальності.
Потенційними об'єктами контент-аналізу можуть бути різноманітні документальні джерела, які містять текст: книги, періодичні видання, промови, урядові постанови, матеріали нарад, програми, листи тощо. Його використання є доцільним, якщо потрібен високий ступінь точності, об'єктивності аналізу матеріалу або якщо цей матеріал значний за обсягом і не систематизований. Ефективний він і в тих випадках, коли якісні характеристики, що їх вивчає дослідник, фігурують у досліджуваних документах з певною частотою. Без нього не обходяться під час дослідження мовних особливостей джерел інформації.

У більшості контент-аналітичних досліджень застосовують кілька одиниць аналізу. Визначивши одиницю аналізу, необхідно обрати й одиницю підрахунку. Найчастіше в соціологічних дослідження використовують такі загальні одиниці підрахунку:

Використана література

1. Вербець В.В.Соціологія: Підручник.-Кондор,2001.

2. Дворецька Г. В. Соціологія :Навчальний посібник / К.: КНЕУ, 2002

3. Кузьменко Т.М.Соціологія:Підручник, 2000.

4. Юрій М.Ф. Соціологія: Підручник. - К.: Кондор, 2005.