Мафія як соціальний інститут. Розвиток на міжнародному рівні в ХХ столітті

До цього часу японські мафіозі освоїли для себе нову галузь - наркоторгівлю. Під натиском американських окупаційних властей японський уряд в 1951 році змушений був прийняти спеціальний закон, що обмежує вживання наркотичних препаратів. На початку 60 -х рр.. мафія спробувала створити в Японії ринок споживання героїну. Але жорсткі заходи уряду, прийняті в 1964 році - напередодні відкриття Олімпіади, виявилися вельми результативними. Мережа торговців героїном була швидко розгромлена, і багато якудза надовго влаштувалися у в'язницях. Контакти з закордонними постачальниками наркотиків були обірвані.

Однак і це не відбило у якудзи інтересу до настільки прибуткового бізнесу. Правда, довелося пристосовуватися до сформованим умовам. І ось наркомафія переносить центр своєї активності до сусідньої Південної Кореї, де створюється мережа підпільних лабораторій з виробництва наркотичних стимуляторів Довгий час якудза виступала переможцем у постійній грі з поліцією. Але в 1985 році уряд Японії домовився з керівництвом Південної Кореї про координацію дій проти наркомафії.

Однак знищити наркотичну павутину не вдалося. Бази з виробництва наркотиків були без особливого збитку переведені на Тайвань. Японський клан Ямагуті -гумі уклав угоду з тамтешнім гангстерським синдикатом Чуліен Панг про співпрацю у виробництві та доставці до Японії наркотиків. Операція була явно вдалою. Тепер 86 % наркопрепаратів надходять на японський ринок з Тайваню. В останні роки загрозливими темпами стало зростати число прихильників героїну, кокаїну, марихуани. Поліція вважає, що наркотики регулярно вживають до 600 тисяч японців.

Тим не менш, незважаючи на всі зусилля поліції та уряду, якудза продовжує існувати. Свою мережу вона розкинула по країнах Південно -Східної Азії. По каналах з Філіппін до Японії надходить зброя, через Таїланд - наркотики із зони золотого трикутника , з Пакистану, Бангладеш, Малайзії - живий товар (поповнення для публічних будинків і дешева робоча сила). Групи якудза осіли на Гаваях, Гуамі і Сайпане, де спільно з американською мафією налагодили бізнес на проституції, порнографії, рекеті. У сферу інтересів якудзи увійшло і західне узбережжя Північної Америки, де японські злочинні клани тримають під своїм контролем життя численних японських громад, які влаштувалися в США.

На сьогоднішній день організовані кримінальні угруповання якудза, що завжди грали помітну роль в японському суспільстві, стрімко втрачають вплив і прихильників. За даними управління поліції країни, в 2013 році чисельність якудза впала до історичного мінімуму в 60 тис. чоловік, скоротившись в три рази з 1960-х років.

Отже, можна по - різному ставитися до США, але не можна заперечувати, що ця країна з сильними демократичними традиціями, які проходять через всю її історію. І тим не менш, тут пустила потужне і глибоке коріння мафія, яка не без підстав претендує на те, щоб вважатися нерозривною складовою частиною американського способу життя.

Американський мікроклімат виявився дуже сприятливий для неї в силу того, що Сполучені Штати - це єдина в світі велика держава, нація якої була створена на основі масової імміграції. Іммігрант в силу цілком зрозумілих причин тяжіє до представників своєї нації. Це зіграло важливу роль у створенні і швидкому зростанні мафії в США. І сьогодні мафія в цій країні багато в чому зберігає свій національний характер.

З відносно нових американських злочинних угруповань особливою активністю відрізнялися китайські тріади , що налічували 180 тис. членів. Японські якудза, що перетворилися в Японії майже в тіньовий уряд.

Група якудза являє собою псевдо сім'ю - клан. Псевдо сімейні відносини забезпечують ЗО стійкі зв'язки не тільки між босом і членами організації (за рахунок традиційних цінностей японського інституту сім'ї, в основі якого лежить конфуціанська концепція з суворою регламентацією місця і поведінки кожного її члена), а й високий ступінь згуртованості між її членами (відносини старших і молодших братів). Не тільки вертикальні, а й горизонтальні відносини пов'язують членів одного рангу. Жорстка корпоративна модель структури характерна для окремих ланок - сімейних груп, що складають найбільші транснаціональні організації якудза. Однак судячи з кількості цих ланок, що досягають у найбільших організаціях декількох сотень, низові горизонтальні структури все-таки організовані з використанням принципів мережевих моделей.

Висновки

мафіозний вендетта злочинність

Мафія формується як інститут на стадії перехідного суспільства або початкового капіталізму. До цього моменту група людей, що потім об'єднаються в організовану злочинність не мали ознак як такого інституту.

Тепер вони забезпечують право власних інтересів і норм, які ще не захищені державою. Мафія - це засіб реалізації інтересів приватного капіталу. Інститут мафії - це не просто вираження одного чистого інтересу, а виявлення реальних суспільних відносин, які складають єдину систему.

Проаналізувавши структури мафіозних моделей можна дійти висновку, що мафія може і не завжди відповідає статусу соціального інституту. Оскільки сім'ї мафіозних угрупувань розкиданні по всій країні (наприклад, якщо взяти США: мафіозних угрупувань може налічуватися більше сотні проте виділяють лише п'ять головних сімей, які саме впливають на економічну(не тільки в середині країни, а і поза її межами), політичну соціальну та духовну сферу країни), інші ж сім'ї займалися малим бізнесом, не маючи повноцінного впливу.

На нашу думку головним важелем для мафії, щоб повноцінно виступати як інститут є вплив на економіку. М. С. Синютин у своєму дослідженні Институт мафии - частная собственность на применение насилия зазначав, якщо є методи впливу на економіку, то з'являється метод впливу на політику, регулювання відносин між різними верствами населення, навіть духовне життя.

Сам економічний метод, еволюціонував впродовж століть. Якщо брати таку країну як Італія, то це проглядається доволі чітко: від середньовіччя до початку ХХ століття. Якщо на прикладі США то там еволюції не відбувалося взагалі. Модель економіки італійської мафії одразу перенеслося у великі міста Сполучених штатів, що було пов'язано з міграційними процесами ХХ століття.

З США почалося активне співробітництво з іншими країнами де утворювалися мафіозні об'єднання: Китай, Японія, Корея, В'єтнам, тобто Азія. А через Азію прокладалися шляхи до Росії (особливо в 90 х рр.).

На прикладі однієї країни Азії, Японії, було розглянуто історію становлення там мафіозного інституту. Початки Якудзи відносяться до XVII століття, проте це як в Італії було схоже на землеробство, невеликі групи які силою захищали своє селище та землю(в літературі їх прирівнювали до народних героїв). Японія була закритою країною і до рубежу ХІХ - ХХ століття торгівельні відносини проходили в середині країни. Вступивши в еру урбанізації та індустріалізації почалися тісні зовнішні економічні зв'язки. Це було в першу чергу пов'зано Лакі Лучано, який після того як був висланий в Італію, почав активно співробітничати з Азією: вивозу великої кількості героїну в США, Італію, Австралію.

Проаналізувавши методи та способи економічного управління економікою розвиток мафіозних об'єднань в інших країнах можна виділити характерні риси які дають підстави для існування мафії як інституту:

1. Вплив на економічну сферу: корупція, лобіювання, контроль над сферою товарів та послуг.

2. Вплив на політику, надання послуг місцевому правлінню: повоєнний час Християнсько-демократична партія, перебуваючи при владі, уклала пакт з мафією в 90 рр. ХХ століття, Мафії передавалися функції Міністерства фінансів. У Палермо прийшли до влади великі мафіозі, вони ж тримали в руках регіональні органи влади.

3. Соціальна політика.

4. Контроль духовного життя (контроль церкви в Італії до 1982 року).

Отже, на нашу думку мафія як соціальний інститут дуже яскраво виступав в Італії, оскільки тут пройшов довгий час еволюції. США, Японія лише перейняли готову модель. В ХХ столітті вони в основному зацікавленні були в контрабанді, нелегальному бізнесі. В Японії як такої організованої злочинності не споглядалося, навіть були випадки коли мафія співпрацювала з місцевими властями. До того ж в останній третині ХХ століття вплив мафії почав різко падати. І вже як такої організованої структурованості не було За новими даними в Японії найбільше угруповання якудза Ямагуті-гумі відкрила власний сайт, де опубліковані корпоративний гімн і заклик до боротьби з наркотиками. Як повідомляє Agence France-Presse, новий веб-ресурс покликаний протистояти інформації про мафію як антигромадська сила, а також об'єднати членів організації.

За словами Джейка Адельштейн (Jake Adelstein), журналіста, який багато писав про організовану злочинність в Японії, створення веб-сайту з таким різноплановим змістом є спробою Ямагуті-гумі довести, що вони приносять користь суспільству.

Традиційно в Японії влада ставиться до них досить толерантно, корумповані співробітники поліції дивляться на їх діяльність крізь пальці, а комікси манга оспівують їх гламурний стиль життя.

Тим часом, за даними поліції, в 2013 році кількість людей, що входять в японську мафію, різко скоротилося, вперше за весь час ведення статистики знизившись до 60 тисяч чоловік.

Література

1. Белявская О. Организованная преступность в Японии. М.: ГИЦ МВД РФ, 1990.

2. Боркин А., Бродской Б.: Мафия. - М.: Знание, 1963.

3. Васильков Н. Кувалдин Н.: Италия в 1969году / Меж. ежигодник. - М.: Полит., 1970.

4. Виоланте В.: Дванадцять тез про італійську мафію/ пер Соловйової М. - К., 2008.

5. Гайдук В.П.: Христианская демократия в Италии в 60-70-х годов.: - М.: Наука, 1985.

6. Галкина Т.А., Красновская Н.А.: Италия. - М.: Мысль, 1985.

7. Джон Д.: Cosa Nostra история сицилийской мафии.

8. Геллерт Г.: Мафия/ перев.с венг. Попова М. Д. - М.: Прогресс, 1983.

9. Гамбетта. Д рєкет як нелегальний правоохоронній бізнес.: Італія К.: 2001.

10. Зафесов Г. Р.:Тайные рычаги власти.- М.: Мысль, 1984.

11. История Италии в 3-х томах. Т3/под. ред. Сказкина С.Д. - М.: Наука 1970.

12. Кларк Р. Преступность в США: замечания по поводу ее природы, причин и контроля / Пер с англ. М.: Прогресс, 1975. - 422с.

13. Колосов Л.С.: Мафия - концентрация преступников. - М.: Полит, 1976.

14. Кредер А.А.: Италия// Новейшая история ХХ век. - М.: ЦТО, 1996.

15. Кудрявцев Н.В. Социальное планирование и вопросы борьбы с преступностью. Л., 1972.

Размещено на Allbest.ru