Соціальна відповідальність користувачів мережі Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЕКОНОМІКИ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ'Я

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу: «СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»

на тему «Соціальна відповідальність користувачів мережі Інтернет»

Перевірив: професор Савченко А.М.

Виконав: студент 5-го курсу

гр. ЗІТ-21М Могілей С.О.

Черкаси 2016

План

соціальний відповідальність віртуальний мережа

Вступ

1. Поняття соціальної відповідальності та її сутність в умовах віртуальної реальності

1.1 Соціальна відповідальність та новітні інформаційні технології

1.2 «Віртуальна» соціальна відповідальність

2. Соціальна відповідальність та соціальні мережі

2.1 Соціальні мережі як новітній засіб спілкування та обміну інформацією

2.2 Соціальна відповідальність користувачів соціальних мереж

3. Роль соціальної відповідальності в умовах «гібридної» війни

3.1 Поняття «гібридної» війни та її інформаційна складова

3.2 Технологія «фейкових» користувачів та «фейкової» інформації

3.3 Квазіпоінформованість суспільства та боротьба з нею

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

На сучасному етапі розвитку людства інформаційні технології стали невід'ємною складовою життя кожного члена цивілізованого суспільства. Така «віртуалізація» життєдіяльності населення планети, безумовно, значно прискорює взаємодію між людьми, дозволяючи інтенсивніше обмінюватися тієї чи іншою інформацією. Остання, в свою чергу, стала справжнім продуктом, значення і важливість якого подекуди важко переоцінити.

По праву провідною інформаційною технологією, що забезпечує повноцінний обмін інформацією між людьми, є мережа Інтернет. Світова «павутина» стала своєрідним безкрайнім майданчиком, що об'єднав на своїх теренах абсолютно, здавалося б, несхожих між собою людей. Й чи не найголовнішими платформами для цього є так звані «соціальні» мережі - спеціальні сайти, призначені для віртуалізації спілкування між їхніми користувачами.

В процесі описаної вище взаємодії користувачі несвідомо застосовують ті самі принципи та норми спілкування, що й у реальному житті. Таким чином, цілком обґрунтовано виникає питання щодо адекватності поведінки тієї чи іншої людини у віртуальному світі. Зрештою, з'являється проблема відповідальності за хоча й віртуальні, проте свідомо вчинені дії.

Ця проблема стала особливо актуальною, зважаючи на втягнення нашої держави в 2014 році у військовий конфлікт з Росією. Так звана антитерористична операція (АТО), оголошена військовим то політичним керівництвом України, являє собою ніщо інше як «гібридну» українсько-російську війну. Дана війна містить кілька складових, і АТО є лише її військовою складовою. Проте, не менш важливим компонентом «гібридної» війни є її інформаційна складова, сутність якої полягає в поширенні пропагандистської брехні Кремля щодо представників діючої української влади з метою дискредитації останньої в очах як світового співтовариства, так і самих українців. Плацдармами для проведення такої дискредитації стають різноманітні засоби масової інформації, проте основна ставка робиться саме на новітні інформаційні технології, в першу чергу, на мережу Інтернет.

Метою даної роботи є визначення сутності «віртуальної» соціальної відповідальності як окремої людини, так і цілих соціальних груп населення, а також суспільства в цілому. В роботі буде з'ясована роль соціально відповідальних користувачів Інтернету, а також окреслено основні способи протидії наслідкам «гібридної» війни в рамках її інформаційної складової.

1. Поняття соціальної відповідальності та її сутність в умовах віртуальної реальності

1.1 Соціальна відповідальність та новітні інформаційні технології

Соціальна відповідальність - це соціальне явище, що являє собою добровільне та свідоме виконання, використання і дотримання суб'єктами суспільних відносин, приписів, соціальних норм, а у випадку їхнього порушення - застосування до порушника заходів впливу, передбачених цими нормами [1, с. 9].

З розвитком та впровадженням новітніх інформаційних технологій все більшого значення набуває віртуальна взаємодія між людьми. Йдеться про спілкування за допомогою сервісів електронної пошти, соціальних мереж, інтернет-конференцій тощо. Таким чином, віртуальне спілкування все більше витісняє реальне, або безпосереднє.

В контексті питання про дотримання норм соціальної відповідальності важливо зрозуміти, чи дозволяє, по суті, механічне перенесення міжособистісних взаємозв'язків зберегти нормальний рівень соціальної відповідальності в стосунках між користувачами. Варто враховувати, що світ віртуального спілкування здатен виробляти свої, притаманні лише йому стандарти взаємовідносин між людьми. При цьому має місце і зворотній зв'язок - від віртуального до реального світу. Тобто, віртуальна взаємодія органічно поєднується з реальною. Тому дуже важливо виробити, врешті, такі комплексні норми та принципи соціальної відповідальності, які не змогли б негативно вплинути на стосунки між людьми.

Інше питання полягає в тому, як в умовах віртуальної реальності в разі порушення норм соціальної відповідальності застосувати до порушника заходи впливу. Очевидно, що дане застосування є здебільшого можливим лише безпосередньо, тобто, ці заходи можна застосувати до користувача як до фізичної особи. Втім, дуже часто взаємодія між людьми передбачає лише віртуальне, а не реальне спілкування. В такому випадку застосування заходів впливу до порушника норм соціальної відповідальності потребує якісно іншого підходу.

1.2 «Віртуальна» соціальна відповідальність

Людина як фізична особа в умовах віртуальної реальності являє собою, в широкому розумінні, деякий «обліковий запис». Це може клієнт електронної пошти, профайл (аккаунт) в соціальній мережі тощо.

Для прикладу застосування заходів впливу на «обліковий запис», що є порушником норм «віртуальної» соціальної відповідальності, варто розглянути таке поняття як «спам».

Спам (англ. spam) -- масова розсилка кореспонденції рекламного чи іншого характеру людям, які не висловили бажання її одержувати. Передусім термін «спам» стосується рекламних електронних листів [2].

Принципово людина, що займається в мережі Інтернет розсилкою спама (спамер), начебто й не порушує жодної з норм (де-факто спам не заборонений), проте, майже кожен користувач електронної пошти буде незадоволений з приводу отримання листів зі спамом. Тому кожен сервіс електронної пошти містить вбудовані фільтри, що вирізняють спам з-поміж інших листів та автоматично вносять такі листи до окремого каталогу.

Інша ситуація, коли спам є не просто рекламою, а розсилкою з метою зламу електронної пошти користувача. В такому випадку спамер може бути притягнутий до відповідальності за порушення цивільних прав інших користувачів. З іншого боку, користувачі можуть поскаржитися щодо фактів розсилки спаму в службу підтримки електронної пошти з метою блокування користувача-спамера.

2. Соціальна відповідальність та соціальні мережі

2.1 Соціальні мережі як новітній засіб спілкування та обміну інформацією

Варто розрізняти такі поняття як «соціальна мережа» ті «послуга соціальних мереж».

В широкому розумінні, соціальна мережа -- це соціальна структура, утворена індивідами або організаціями.

Послуга соціальних мереж -- інтерактивний багатокористувацький веб-сайт, контент якого наповнюється самими учасниками мережі. Сайт являє собою автоматизоване соціальне середовище, що дозволяє спілкуватися групі користувачів, об'єднаних спільним інтересом. До них відносяться і тематичні форуми, особливо галузеві, які активно розвиваються останнім часом [2].

Знову ж таки, кожний користувач соціальної мережі - це обліковий запис (профайл, аккаунт тощо). Проте, на відміну від електронної пошти, користувачі подібних сервісів менш знеособлені. Профайл користувача, зазвичай, містить певну інформацію про нього: наприклад, дані про дату та місце його народження, навчання та роботу, фотографії самого користувача, перелік його друзів та знайомих і т. д.

Все це в комплексі дозволяє створити певний майданчик для спілкування між «обліковими записами», тобто, користувачами соціальної мережі. Таким чином, реальне спілкування між людьми майже повністю відтворюється у віртуальному світі.

З іншого боку, соціальні мережі стають інструментом для пошуку нових знайомств - а багато хто знаходить там справжніх друзів чи навіть супутника життя. Соціальна мережа - це цілий світ повноцінної людської взаємодії.

Годі й казати, що в такому світі передача інформації від одного користувача до іншого відбувається з блискавичною швидкістю. При цьому дана інформація може бути як важливою та корисною, так і безглуздою чи навіть небезпечною.

2.2 Соціальна відповідальність користувачів соціальних мереж

Важливо зрозуміти, що поведінка тієї чи іншої особи чи то в реальному, чи то в віртуальному світі мало чим відрізняється. Соціальна мережа - це лише форма спілкування, чимось схожа на листування, з тією лише різницею, що листи доходять до адресата миттєво.

Саме тому справедлива формула: соціально відповідальна людина в житті - соціально відповідальна і в Мережі. Порушення цього підходу відкриває двері вседозволеності, на яку дуже легко спокуситися через практичну відсутність віртуальних засобів впливу на користувача соціальної мережі. Тому, якщо у людини відсутній внутрішній механізм саморегуляції, то дуже скоро вона, відчувши свою безкарність, може зняти з себе залишки будь-якої відповідальності.

Рівень відповідальності користувачів соціальних мереж в тій чи іншій країні варто сприймати як ознаку цивілізованості населення. Це логічно випливає з того, що загальний рівень інтегрованості інформаційних технологій в повсякденне життя соціуму є «лакмусовим папірцем» рівня його цивілізаційного розвитку.

3. Роль соціальної відповідальності в умовах «гібридної» війни

3.1 Поняття «гібридної» війни та її інформаційна складова

«Гібридна» війна - війна, основним інструментом якої є створення державою-агресором в державі, обраній для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які зазвичай досягаються звичайною війною.

Гібридна війна поєднує принципово різні типи і способи ведення війни, які скоординовано застосовуються задля досягнення основних цілей. Типовими компонентами гібридної війни є використання методів, що сприяють виникненню та поглибленню в державі, обраній для агресії, внутрішніх конфліктів:

1) створення внутрішніх суспільних протиріч через пропаганду з її переходом у інформаційну війну;

2) створення економічних проблем через економічне протистояння з переходом в економічну війну та протидію зв'язкам країни-жертви з сусідніми країнами;

3) підтримка сепаратизму та тероризму аж до актів державного тероризму;

4) сприяння створенню нерегулярних збройних формувань (повстанців, партизан та ін.) та їх оснащення.

При цьому сторона-агресор намагається та може залишатися публічно непричетною до розв'язаного конфлікту [2].

У російському варіанті гібридної війни задіяні не лише збройні сили. Росія активно використовує проти України ще два види впливу: внутрішній і зовнішній. Впливові політики та партії (а якщо вони невпливові, Росія все одно подає їх як впливових у власних ЗМІ) підтримують точку зору Росії, намагаючись створити відповідний тиск на Україну. Назвемо цей феномен створенням і активацією союзників як всередині країни, так і в світі.

Кілкуллен, підкреслюючи особливу роль інформації у боротьбі з повстанцями, акцентує наступне: «Інформаційну кампанію слід вести на глобальному, регіональному та локальному рівнях, бо сучасні повстанці звертаються до глобальних мереж симпатії, підтримки, фінансування та рекрутування».

Але сьогоднішня гібридна війна розгорнута на всіх можливих напрямках, це не лише інформаційна війна. Це одночасно економічна, репутаційна, смислова, людська. На неї повинні працювати всі, хто має вплив на населення: актори, співаки, письменники, режисери. Військові дії задають лише фон для більш масштабної війни в людському розумі. Це скоріше гуманітарна війна, в якій військові дії є другорядними. Коли ми в першу чергу звертаємо увагу на них, ми робимо помилку.

Росія виграє в Криму, максимально використовуючи саме інформаційну війну. Не було жодного пострілу, а війська залишили Крим. Тобто зовнішній вплив виявився сильнішим за внутрішній. Це при тому, що ситуація розгорталася на очах всієї країни й тривала не один день.

Ось висловлювання на цю тему британського військового аналітика Р. Торнтона: «Російський інформаційний продукт розрахований на вплив на розум. Однак ті, на кого впливають, повинні бути відповідно підготовленими. Москва є у виграші стосовно цієї умови, оскільки нові незалежні держави, що раніше були частиною Радянського Союзу, мають велику кількість етнічних росіян, як і російськомовних громадян. Ці російські меншини в таких країнах як Україна, Прибалтика, Молдова та Грузія є принциповою ціллю сьогоднішньої кампанії інформаційної війни з Москви».

До акценту на мові слід додати акцент на культурі, літературі, медіа, за якими стоїть відповідна картина світу. Мова важлива, але спільна картина світу важливіша. Як бачимо, у випадку Криму навіть військову зброю було переможено зброєю гуманітарною. Правда, до неї входила не лише картина світу, а й деякі методи впливу з арсеналу спецслужб типу фіктивних дзвінків із дому до командирів.

Ми говоримо про гібридну війну як про невоєнну війну, оскільки в ній військові мімікрують під цивільних. У ній гравці державного рівня ховаються за гравцями недержавного рівня. Єдине, що перші надають військове спорядження, інструкторів, командирів і цілі для других. Відповідно виникають серйозні завдання інформаційного рівня:

- пропагандистське створення ворога для населення на власному національному рівні,

- активація гравців недержавного рівня до збройних дій,

- демобілізація супротивника від активних дій.

Гібридна війна буде надавати перевагу тому, хто вміє працювати з масовою свідомістю. Сторона, що атакує, повинна доводити справедливість своїх дій як власному народові, так народу, на який націлена атака. А для атакованої сторони досить важко давати відповідь такій неоголошеній війні.

Гібридна війна стала здобутком нового часу саме тому, що багато потрібних для неї завдань можна виконати за рахунок інформаційного компоненту. Чим сильнішим стає розвиток інформаційного компоненту, тим легшим буде виконання цих завдань [3].

3.2 Технологія «фейкових» користувачів та «фейкової» інформації

Слово «фейковий» походить від англійського «fake», тобто «штучний», «несправжній». «Фейковий» користувач соціальної мережі - це, по суті, штучно створений аккаунт, наповнений недостовірною інформацією про того, кому він нібито належить.

Мета створення «фейкового» аккаунта - приховати справжню інформацію про даного користувача, таким чином надавши йому можливість висловлюватися не особисто від себе, а від імені деякого вигаданого «персонажа». В такий спосіб користувач ніби знімає з себе відповідальність за свої дії в мережі Інтернет. І якщо зазвичай штучні аккаунти створюються користувачами заради розваги, то в умовах інформаційної війни такий підхід стає цілою технологією.

В такому випадку основною задачею «фейкових» аккаунтів стає поширення «фейкової» інформації, тобто, в даному контексті, інформації заздалегідь невірної або провокативної. За допомогою такої інформації створюється певний інформаційний фон, так звана «паралельна реальність», в якій починає жити людина, чий мозок сприймає хибну інформацію за справжню.

Так, в умовах українсько-російської «гібридної» війни російські та проросійські ЗМІ регулярно розповсюджують заздалегідь неправдиву інформацію щодо військового та політичного керівництва України. Вже класичним прикладом такої інформації став так званий репортаж про розіпнутого хлопчика в м. Слов'янськ (Донецька область). В своєму сюжеті російські журналісти стверджували, що бійці ЗСУ знущалися з малолітньої дитини та катували її. Цікаво, що згодом самі ж журналісти визнали: новина була «фейком». Проте, основної мети було досягнуто - врешті, «новина» підсилила емоційне відчуття ненависті росіян до українців. Тобто, інформація була хоч і неправдивою, проте «осад залишився».

Створення «фейкової» інформації, зрештою, було поставлено не потік. Не секрет, що російські спецслужби використовують так звані «армії ботів», тобто, централізовано збирають групи людей, що здійснюють масоване розповсюдження брехливої інформації. Ці люди справді виконують свою роботу - працюють за певним графіком та отримують за це заробітну платню. Іншими словами, вони свідомо йдуть на розпалювання війни та міжнаціональної ворожнечі, ігноруючи всі види відповідальності за результати своєї діяльності. Більш публічно функціонують російські телеканали, де ведучі телевізійних програм та гості студії відверто висловлюють свої ксенофобські та ультра-націоналістичні погляди щодо українців, видаючи таку свою позицію за справедливу норму. І допомагає їм в цьому саме потік «фейкової» інформації - на основі таких «фактів» і створюється образ українця як лютого ворога всього російського.

3.3 Квазіпоінформованість суспільства та боротьба з нею

Наповнення інформаційного простору «фейковою» інформацією призводить до виникнення такого явища як «квазіпоінформованість» населення. Люди масово починають розбиратися у всьому підряд - в економіці, політиці, військовій справі, дипломатії, історії, міжнародних відносинах тощо. Інформації багато, вона легкодоступна та за своєю формою проста для розуміння навіть тим людям, які раніше абсолютно не цікавилися відповідною тематикою, а тому просто не готові сприймати глибинний аналіз того чи іншого питання.

В умовах гібридної війни такі явища підсилюються багатократно. Якість «фейкової» інформації направлена на поширення гнітючих настроїв в тилу ворога. Вона покликана поширювати негативний стан кожної окремої особистості по той бік «фронту». Таким чином, падає моральний дух суспільства, люди відчувають втому від боротьби, схиляються до того, що опиратися не варто, а краще здатися на милість ворогу.

За таких умов першочерговим завданням кожного є критичне ставлення до будь-якої інформації, що надходить із «сумнівних» джерел. Пропускаючи інформацію «крізь себе», кожен користувач, хоча й мінімально, але відфільтровує «фейкові» нашарування. Далі важливо ставати ретранслятором відфільтрованих новин - поширювати реалістичну картину замість «паралельної» реальності.

Прикладами боротьби з «фейками» та «арміями ботів» можна назвати створення різноманітних спільнот в соціальних мережах, що об'єднують позитивних ретрансляторів правдивої інформації. Також не варто уникати використання технічних можливостей самої Мережі. Наприклад, щоб викрити діяльність «ботів», один з користувачів скористався так званим хештегом - спеціальним символом на кшталт «швидкого посилання» або ключового слова, що дозволяє швидше знайти новину серед подібних інших. Йдеться про хештег «#MH17» (за номером рейсу Амстердам - Куала-Лумпур того літака, що його збили над окупованим Донбасом проросійські терористи разом з військовими РФ). Розрахунок користувача був наступним: «бот» автоматично відреагує на використання хештегу, додавши до новини коментар із спростуванням причетності Росії до даної трагедії. Так і сталося - проте, сама новина рейсу МН17 не стосувалася жодним чином.

Боротьба з квазіпоінформованістю населення - соціальна відповідальність кожного свідомого користувача. Так, в умовах гібридної війни, кожен з нас опосередковано стає бійцем інформаційного фронту на противагу штучним користувачам країни-агресора. Варто враховувати, що найкращим аргументом в боротьби з пропагандою є не контрпропаганда, а саме максимально чесна і правдива інформація.

Висновки

Соціальна відповідальність - це соціальне явище, що являє собою добровільне та свідоме виконання, використання і дотримання суб'єктами суспільних відносин, приписів, соціальних норм, а у випадку їхнього порушення - застосування до порушника заходів впливу, передбачених цими нормами.

В широкому розумінні, соціальна мережа -- це соціальна структура, утворена індивідами або організаціями.

Послуга соціальних мереж -- інтерактивний багатокористувацький веб-сайт, контент якого наповнюється самими учасниками мережі. Сайт являє собою автоматизоване соціальне середовище, що дозволяє спілкуватися групі користувачів, об'єднаних спільним інтересом. До них відносяться і тематичні форуми, особливо галузеві, які активно розвиваються останнім часом.

«Гібридна» війна - війна, основним інструментом якої є створення державою-агресором в державі, обраній для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які зазвичай досягаються звичайною війною.

Створення «фейкової» інформації, зрештою, було поставлено не потік. Не секрет, що російські спецслужби використовують так звані «армії ботів», тобто, централізовано збирають групи людей, що здійснюють масоване розповсюдження брехливої інформації.

Боротьба з квазіпоінформованістю населення - соціальна відповідальність кожного свідомого користувача. Так, в умовах гібридної війни, кожен з нас опосередковано стає бійцем інформаційного фронту на противагу штучним користувачам країни-агресора.

Список використаних джерел

1. Охріменко О.О., Іванова Т.В. Соціальна відповідальність. Навч. посіб. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». 2015. 180 с.

2. https://uk.wikipedia.org (офіційний сайт Вікіпедії).

3. http://osvita.mediasapiens.ua/trends/1411978127/gibridna_viyna_informatsiyna_skladova/ (офіційний сайт Media Sapiens).

Размещено на Allbest.ru