Громадська думка як феномен суспільного життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Громадська думка як феномен суспільного життя

Громадська думка є одним з найдавніших феноменів суспільного життя. За словами іспанського філософа X. Ортеги-і-Гассета (1883-1955), "закон громадської думки - це закон всесвітнього тяжіння у царині політичної історії". Зростання її впливу на соціальні відносини пов'язане з демократизацією життя, підвищенням культурного та освітнього рівня населення, процесами глобалізації тощо. Аналізом проблем функціонування громадської думки займається спеціальна соціологічна теорія - соціологія громадської думки. Соціологія громадської думки - спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає сутність громадської думки, її структуру, функції, канали висловлювання, закономірності її функціонування в різноманітних сферах суспільного життя, політичній, економічній діяльності, соціальному управлінні. Предмет соціології громадської думки - закономірності, чинники механізми формування, розвитку, функціонування та обліку оцінного ставлення великих соціальних груп, верств, класів, народу загалом до актуальних проблем дійсності, які викликають суспільний інтерес. її об'єкт - громадська думка як стан масової свідомості і як соціальний інститут. Як спеціальна теорія, соціологія громадської думки виконує функції, пов'язані з дослідженням соціальної реальності, завдяки яким наука поповнюється знаннями про суспільні процеси, явища, формулюючи їх на основі рекомендації щодо вирішення соціальних проблем суспільства загалом, окремих соціальних спільнот. Відповідно сукупність її функцій класифікують на пізнавальну, практичну, інформаційну, світоглядну, прогностичну, управлінську. Термін "громадська думка" (англ. pablik opinion) вперше застосував у другій половині XII ст. англійський державний діяч лорд Д. Солсбері на означення моральної підтримки населенням країни дій парламенту. Поступово цей термін став загальноприйнятим. Громадська думка - специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, актуальних проблем суспільного життя. Як соціальний феномен, громадська думка має такі сутнісні характеристики:

- вона є не арифметичною сумою думок окремих індивідів щодо певного питання, а інтегративним утворенням, яке має історичні, часові, територіальні особливості, складну структуру і виконує певні функції;

- формується внаслідок висловлювання групи людей, яка є не механічним утворенням, а характеризується певною спільністю інтересів, цілісністю; - постає лише щодо актуальних для соціальної спільноти чи суспільства проблем, ситуацій;

- її характеризують інтенсивність поширення, стабільність, вагомість, компетентність, соціальна спрямованість;

- може виражатися як у вербальних судженнях, так і в реальній поведінці; громадська думка суб'єкт вплив

- часто є конфліктною.

Виникає громадська думка в двох вимірах:

- як оцінне судження - йдеться про те, що громадська думка завжди містить оцінку громадськістю конкретних проблем, явищ, процесів суспільного життя, ставлення до конкретних об'єктів дійсності. Тому вона є сукупним оцінним судженням певної групи людей щодо подій, явищ соціальної дійсності;

- як важлива соціальна організація суспільства - у демократичному суспільстві вона є одним з елементів прийняття рішень на всіх рівнях управління (державному, регіональному, муніципальному тощо).

Як і всі соціальні інституції, громадська думка перетворює невпорядковані, випадкові, стихійні соціальні взаємодії між населенням та політичними, управлінськими структурами на впорядковані, тривалі, контрольовані, тобто окультурюють цю взаємодію, оснащує механізмами і затвердженими правилами. На думку сучасного українського соціолога Ст. Осовской, зміст громадської думки як соціального інституту виступає як загальне ставлення, виражене у формі оцінного судження між суб'єктами громадської думки (громадськістю) та суб'єктами влади з приводу оцінки, змісту, способу розв'язання певної політичної, економічної, екологічної, соціальної проблем. На різних етапах розвитку суспільства, у різних типах суспільств у різних політичних режимів (тоталітарних, ліберальних, демократичних) вияв громадської думки як соціального інституту має свої особливості. Так, за тоталітарних режимів вона є безсилою, за ліберальних - враховується по можливості і тільки за демократичного правління стає силою, впливаючи на всі процеси суспільного життя. Громадська думка може бути використана у регулюванні багатьох сфер життєдіяльності суспільства, найважливіші серед них. Громадська думка є складним, чітко структурованим феноменом. Її суб'єктом (носієм) є певні групи населення. Проблема встановлення суб'єкта громадської думки досить складна. Так, для полстеров (особи, які регулярно проводять опитування громадської думки) суб'єктами громадської думки є респонденти, які становлять більшість у межах вибірки або певної соціальної категорії громадян, що потрапили в неї. Таке суто арифметичне визначення суб'єктів громадської думки була гостро розкритикована соціологами, які вважають, що цю проблему слід вирішувати, використовуючи перш за якісними критеріями. При з'ясуванні суб'єкта громадської думки необхідно розрізняти поняття "суб'єкт" і "виразник" громадської думки. Виразниками громадської думки можуть бути як окремі індивіди (політичні діячі, журналісти, письменники), так і групи людей. Носієм, суб'єктом громадської думки може бути органічно цілісна група людей, що дає змогу розглядати досліджуване як цілісне, відносно самостійне утворення. Тобто, ідентифікуючи суб'єкти громадської думки, необхідно насамперед звертати увагу на особливості зв'язку між індивідами. Він може бути стабільним, невипадковим, створюючи на основі загальних, глибоко усвідомлених інтересів, цінностей, соціального статусу, об'єктивних умов життя, спільної роботи певну органічну цілісність (великі соціальні спільноти, класи, суспільство, міжнародна громадськість і т. д.) або спонтанним, випадковим, плинним і створювати механічних пошкоджень (чергу, натовп, публіка, соціальні кола, аудиторія засобів масової комунікації). Якщо в першому випадку мова йде про громадськості, а висловлена нею думка є громадською, то в другому - про арифметичну суму висловлювань певних верств населення, не є громадською думкою. Установка суб'єктів громадської думки має чіткий історичний контекст, що пов'язано з різними етапами розвитку суспільства. Так, в доіндустріальних суспільствах суб'єктом громадської думки була публіка, громада, суспільство. Зараз, встановлюючи суб'єкти громадської думки, слід враховувати інтегруючу роль засобів масової комунікації, які транслюють певні цінності, зразки соціальної поведінки, формують і встановлюють нові зв'язки між людьми. На цих принципах консолідуються суспільні утворення - суб'єкти громадської думки. їх основою можуть стати: етнічні уклади і соціальні маргінали; добровільні об'єднання, у діяльності яких особливу роль відіграють спеціалізовані канали комунікації; світи спільних інтересів, уподобань і життєвих стилів, які користуються засобами масової комунікації. Органічність, цілісність, стабільність цих нових суб'єктів громадської думки відрізняють їх від традиційних, але головним критерієм їх ідентифікації є спільність інтересу у вирішенні певної проблеми. Іншими словами, суб'єктами громадської думки можуть бути як соціальні утворення, що виникли на ґрунті специфічних об'єктивних умов життя, поділу праці, так і спільноти, утворені масової комунікацією, ідеологічними чинниками і т. Об'єктом громадської думки є конкретні явища, проблеми, теми, щодо яких може бути висловлена думка громадськості. Різноманітність явищ, фактів, ситуацій, процесів соціального життя породжує різноманітність людських суджень. Процес матеріального виробництва, духовне життя суспільства теж можуть бути об'єктом громадської думки. У простір її інтересів потрапляють як явища, що відбуваються в соціально-економічній, політичній сферах, так і проблеми, виховання, охорони здоров'я і т. Проблема об'єкта громадської думки найчастіше постає в прикладних дослідженнях, коли виявляють "ножиці" між питаннями, які цікавлять населення, та питаннями, які висвітлює преса, вирішують органи управління.

Размещено на Allbest.ru