Безмежність "життєвого простору" людини епохи інформаційної революції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова (Україна, Київ)

Безмежність «життєвого простору» людини епохи інформаційної революції

Ігнатко В. С., здобувач

Аналізується зміна характеристик життєвого простору людину в процесі становлення інформаційного суспільства; головним індикатором цього процесу є інтелект, який не тільки змінює вигляд життєвого простору, але й встановлює його нові контури; останнє визначається поняттям «безмежжя»; автор стверджує, що досягнення зазначеної мети в масштабах людства є можливим на засадах фундаментальної зміни парадигми суспільного мислення -- від домінуючого нині споживацького утилітаризму до формування мислення нового типу -- ноосферного, яке передбачає можливість і здатність людей орієнтуватися у масиві інформації, використовувати її на благо собі та суспільству, творчу діяльність з метою не тільки максимізації прибутку й задоволення індивідуальних потреб (як в індустріальну епоху), а заради реалізації потреб суспільства й майбутніх поколінь.

Ключові слова: людина, суспільство, культура, інформаційна революція, життєвий простір, інтелект.

Загальновизнаною є теза про те, що ключовою умовою творення суспільства знань постає інтелект, який може бути визначений як головний чинник формування безмежжя сучасного життєвого простору людини. Поняття інтелекту позначає вищу пізнавальну здатність мислення, яка принципово відрізняється творчим, активним характером від пасивно-чуттєвих форм пізнання. Призначення інтелекту, як зазначає Є. Андрос, полягає у створенні порядку з хаосу через приведення об'єктивних параметрів реальності у відповідність до індивідуальних потреб. Відтак мова йде про постійну потребу людини думати, мислити, осмислювати світ та власну самість [1, с. 69].

Характеризуючи інтелект як головний чинник зміни контурів життєвого простору сучасної людини та суспільства, доцільно насамперед визначити сутність життєвого простору суспільства знань. Поняття «суспільство знань» описує нову парадигму соціального устрою, певну якість соціуму або вірогідний історичний тип суспільства, основними онтологічними ресурсами в якому є знання, інформація, інтелектуальні технології. Оволодіння зазначеними ресурсами визначає формування специфічних соціальних відносин і виникнення соціальних суперечностей внаслідок взаємодії суб'єкти суспільного розвитку. Базові характеристики суспільства знань можуть бути визначені на основі доступу до стратегічних ресурсів суспільства знань (теоретичних знань, інформації та інтелектуальних технологій) в інституціональному та ціннісному вимірах [2, с. 104].

У суспільстві знань інтелект постає особливим, стратегічно важливим ресурсом, виконуючи низку головних функцій: пізнавально-оцінювальну, що знаходить вияв у визначенні індивідуальних можливостей для досягнення результатів діяльності, реальної допомоги з боку інших людей у визначенні змісту міжособистісних взаємодій, зумовлених процесом соціалізації. Реалізація цієї функції дає змогу людині відібрати значущу інформацію, що є адекватною створеним умовам для реалізації себе як суб'єкта (пізнавальний аспект), сформувати оцінювальні судження про те, що відбувається навколо (ціннісний аспект); комунікативно-ціннісну, яка пов'язана з потребою розуміти інших і бути зрозумілим самому. Пізнаючи себе у постійній взаємодії з іншими, людина активно продукує і засвоює норми і еталони взаємовідносин всередині суспільства; рефлексивно-корекційну, яка реалізується в самопізнанні і в усвідомленні позитивних та негативних аспектів пізнавальної діяльності, забезпечує внесення змін у процес взаємодії, спрямованої на зменшення внутрішнього конфлікту, що дозволяє контролювати емоції й потреби; інтегральну, яка полягає у формуванні довгострокових відносин між людьми з перспективою розвитку та позитивного взаємовпливу; мобілізаційну, покликану долати раптові кризи, довгострокові стреси, розвивати передбачливість та забезпечувати психологічну стабільність у період швидких соціальних змін [3, с. 94].

Саме на засадах розвитку інтелекту стає можливою трансформація свідомості, що перетворює розрізнену інформацію на корисне, а не шкідливе для людини та суспільства знання, відбувається визрівання економіки знань. Через докорінні зміни у свідомості окремого індивіда, родини, корпорації, держави, світового співтовариства, виникає можливість забезпечення сталого розвитку життєвого простору людини та суспільства.

Досягнення зазначеної мети в масштабах людства є можливим на засадах фундаментальної зміни парадигми суспільного мислення - від домінуючого нині споживацького утилітаризму до формування мислення нового типу - ноосферного, яке передбачає можливість і здатність людей орієнтуватися у масиві інформації, використовувати її на благо собі та суспільству, творчу діяльність з метою не тільки максимізації прибутку й задоволення індивідуальних потреб (як в індустріальну епоху), а заради реалізації потреб суспільства й майбутніх поколінь. Становлення ноосфери потребує докорінної трансформації існуючої нині системи освіти і виховання, використання інструментів державного та недержавного впливу на формування нового мислення, використання прикладу осіб, що мають суспільний авторитет (політична еліта, творча інтелігенція) [4]. Інтелект постає рушійною силою формування життєвого простору ноосфери.

Тому принципи, які є основою інтелектуальних процесів, нині виходять далеко за межі індивідуальної творчості і продукування особистісного знання. Інтелект, який від початку свого виникнення був унікальним феноменом, пов'язаним із людським мозком, нині набув рис особливого, всезагального атрибуту цілеспрямованих систем будь-якого походження - біологічних (людина, вищі тварини), штучних (ЕОМ, роботи), соціальних (етноси, суспільства, їх підсистеми, організації людей).

Процес ускладнення життєвого простору людського суспільства передбачає формування в ньому особливих структур соціального інтелекту. Хоча людський інтелект за своєю природою є універсальним, сучасному суспільству потрібна його спеціалізація, розподіл інтелектуальної праці, формування механізму соціального інтелекту як особливої частини людської культури [3, с. 92-94]. Ця обставина дає підстави розглядати інтелект як ключовий чинник формування безмежжя сучасного життєвого простору людини та суспільства. інформаційний суспільство знання інтелект

Відмітною рисою розвитку життєвого простору людства на сучасному етапі постає невпинне зростання значення інтелектуальної діяльності. Інтелектуально розвинена особистість може розглядатися як рушійна сила суспільства знань, оскільки саме вона здатна до створення, відтворення й оперування великою кількістю мисленнєво-інтелектуальних ресурсів - інформаційних, когнітивних, креативних. Саме тому становлення суспільства знань передбачає створення нових освітніх систем, які впроваджуються у виробництво й інтегруються разом з наукою та інноваціями в єдину, орієнтовану на людину соціально-економічну модель. Внаслідок цього, людський капітал постає енергійно-креативним чинником економічного і цивілізаційного зростання в глобальних вимірах [5].

Людський капітал охоплює систему особистісних якостей, які дають змогу не тільки ефективно працювати, вирішуючи певні професійні завдання, але й систематично удосконалювати компетенції. Зростання ролі людського капіталу зумовлює необхідність інтенсивного випереджаючого розвитку сфери освіти, спрямованого на постійне удосконалення особистісних якостей [6, с. 93].

Суспільство знань може бути побудовано людьми, які перебувають біля джерел знання, компетентними й відповідальними за свою справу. Насамперед це стосується педагога: він не повинен залишатися наївним у розумінні своєї ролі в новій системі цінностей, створюваних педагогами і вченими в системі освіти, в першу чергу - вищої освіти. Освіта має бути орієнтована не стільки на передання знань, які постійно застарівають, а на вміння набувати знання самостійно, навчитися креативно мислити і надалі в міру потреби й практично застосовувати нові знання [7, с. 345].

Тому, на думку П. Друкера, смисловим центром життєвого простору суспільства знань постає школа, яка має забезпечити людині можливість оперувати теоретичними (рідше - теоретико-практичними) знаннями та освітою. Освіченість людини передбачає здатність до навчання і здобуття освіти, впродовж всього життя. При цьому можливості набуття знань більше не залежатимуть від отримання якоїсь визначеної освіти тільки в певному віці. Навчання стане індивідуальним, особистісним інструментом, доступним кожному в будь- якому віці, оскільки безліч знань і умінь можна буде набути за допомогою нових навчальних технологій [8].

Водночас у процесі формування життєвого простору суспільства знань на засадах інтелекту виникає низка проблемних питань: необхідність формування та проведення наукової політики у сфері знання; подолання слабкості інноваційних систем; необхідність примирення наукового і економічного ринків; виникнення проблеми ризиків і гуманітарної безпеки в суспільствах знань.

Зазначені проблеми формування життєвого простору суспільства знань насамперед зумовлені тією обставиною, що у розвинених країнах міркування свободи ринку, підприємництва нерідко переважають над іншими думками, а в країнах, які розвиваються, можуть ігноруватися ризики заради розвитку. Проблему ризиків також визначають такі глобальні загрози, пов'язані з невизначеністю майбутнього нашої планети, як нестача ресурсів і загострення боротьби за них, кіберзлочинність, мілітаризація наукових знань, прискорення використання неапробованих технологій та продукції. Однак становлення суспільства знань надає оптимальний інструментарій для прогнозування і точного визначення тих ризиків, які можуть виникнути, та їх успішного подолання. Освіта, як основна характеристика такого суспільства, може стати запорукою та важливим складовим елементом різних форм безпеки людства [9, с. 106]. Досягнення такої безпеки на засадах усебічного використання інтелектуального чинника має забезпечити реальність формування безмежжя сучасного життєвого простору людини та суспільства.

Якісне підвищення інтелекту сучасної людини, посилення її інтелектуальних можливостей є неможливим і без наявності належного інформаційного простору. Говорячи про становлення нової парадигми мислення, варто зазначити, що класична рефлексія нині поступається місцем пошуку найважливішої інформації в стрімкому потоці подій. Як зазначає Дж. Нейсбіт, сутність сучасного суспільства полягає не просто в отриманні інформації, але й у її відборі [10, с. 42]. Здійснення такого відбору стає можливим за умови розвитку інтелектуальних здібностей кожної людини і відповідно - примноження соціального інтелекту.

Досягнуте внаслідок усебічного інтелектуального розвитку людини та суспільства знання є принципово діалогічним. Воно постає результатом спільної інтерпретації, як усвідомлений і пережитий тут-і-тепер консенсус. Свідомість - вже не суб'єктивне сукупне знання про фрагменти зовнішнього об'єктивного світу, але спільне розуміння, вироблене разом з Іншим у процесі діалогу, розуміння змісту повідомлення, що передається за допомогою певного символу у процесі комунікації. Істинне знання, що є найвищою цінністю в рамках парадигми Просвітництва, залишається цінністю і для сучасної епохи. Однак зазнають істотних змін сутність знання, підходи до одержання істинного знання, критерії його значущості [11, с. 105]. За такої ситуації саме інтелект постає тим фундаментом, на якому стає можливою перебудова існуючої системи знання як основи життєвого простору людини та суспільства.

Тому нині набувають актуальності різні способи посилення інтелектуальних людських здібностей, зокрема, створення нової інформаційної техніки і технологій, методів обробки та надання інформації, передання все більшої частки інформаційної діяльності інформаційним системам, що створюються на базі новітніх технологій.

Однак успішність переходу до суспільства знань визначається не тільки конкретними засобами інструментального порядку. На нашу думку, стратегічний шлях досягнення поставленої мети передбачає комбінування методів розвитку інтелекту на засадах гуманістичної етики, яка змогла б докорінним чином змінити всю систему світогляду людей. Завдання такої етики полягає у вихованні гуманістичного світовідчуття, формуванні відчуття відповідальності, переоцінки власного ставлення до навколишнього світу. Етика суспільства знань передбачає спільне володіння знаннями і співробітництво між людьми, що забезпечує баланс між захистом прав на інтелектуальну власність і поширенням знань як соціального ресурсу [9, с. 106].

Таким чином, вивчення історичних та сучасних чинників глобальних змін життєвого простору людини та суспільства дає змогу не тільки простежити їх динаміку в історії людства, але й розкрити головні закономірності таких змін. Кожен із проаналізованих чинників, домінуючи на певному етапі історичного розвитку людства, надалі вступає у суперечність з потребою подальшого соціального розвитку. Внаслідок цього провідну роль у соціальному прогресі починає відігравати новий чинник, утвердження якого дає змогу здійснити розширення життєвого простору людини та суспільства. Так, у доцивілізаційний період розвитку людства можна спостерігати домінування географічного чинника, який фактично визначав межі людського буття. У цей час суспільство лише починало конституюватися як середовище, якісно відмінне від природи, тому його життєвий простір був невіддільним від довкілля.

Вихід за межі природних умов буття людина та суспільство здійснюють на шляху виготовлення, застосування й удосконалення знарядь праці, що незміряно примножило творчий потенціал людства, відкривши нові грані життєвого простору. Подальше його розширення стало можливим внаслідок масштабного техніко-технологічного прориву, який забезпечив людству перехід від традиційної до індустріальної цивілізації. Внаслідок цього життєвий простір людини та суспільства постає технічно опанованим середовищем, що зазнає постійних перетворень. Динамічний розвиток техногенної цивілізації виявив її суперечливий характер, у якому заклики розширення життєвого простору людства на засадах свободи та демократії межували з принципами індивідуалізму, прагматизму, технократизму, реалізація яких звужувала потенціал соціальних перетворень.

У новітню епоху розширення життєвого простору людства відбувається у процесі інформаційної революції і формування постіндустріального суспільства. Поширення новітніх технологій, насамперед - мережі Інтернет, якісно змінило контури життєвого простору людини. Віртуальний простір, породжений сучасними інформаційними і комунікативними технологіями, принципово змінює межі реального та можливого, розширюючи людські можливості і водночас створюючи загрозу витиснення дійсних соціальних цінностей їх уявними замінниками. Подолання цього виклику для збереження і збагачення творчих сил людини, їх максимальної реалізації у життєвому просторі передбачає всебічний розвиток інтелекту, який постає рушійною силою переходу від інформаційного суспільства до суспільства знань. Невичерпність пізнання світу, стратегічним ресурсом якого є соціальний інтелект, розкриває безмежжя сучасного життєвого простору людини і спрямовує її у майбутнє - до суспільства, побудованого на засадах випереджаючої неперервної освіти і гуманістичної етики.

Список використаних джерел

1. Андрос Є. І. Інтелект у структурі людського буття / Є. І. Андрос. К.: Стилос, 2010. 358 с.

2. Шелестун К. Ю. Інституційно-ціннісний потенціал розвитку суспільства знань в сучасній Україні / К. Ю. Шелестун // Український соціум. 2011. №2. С. 101-114.

3. Кохан В. В. Когнітивна соціологія як сфера дослідження соціального інтелекту / В. В. Кохан // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Серія: Соціологія. 2008. Т.84. Вип.71. С. 92-95.

4. Федорова Н. Є. Перспективи трансформації інформаційного суспільства в економіку знань [Електронний ресурс] / Н. Є. Федорова. Режим доступу: http://global-national.in.ua/archive/3-2015/07.pdf.

5. Яцунь О. М. Креативний людський капітал в просторі суспільства знань: економічний аспект [Електронний ресурс] / О. М. Яцунь. Режим доступу: http://ir.kneu.edu.ua:8080/ bitstream/2010/5830/1/55-61.pdf.

6. Рулиене Л. Н. Пайдейя в развитии жизненного пространства личности в постиндустриальном обществе / Л. Н. Рулиене // Ценности и смыслы. 2013. №1. С. 92-99.

7. Осецький В. Л. Соціальний вектор розвитку економіки знань / В. Л. Осецький, О. В. Красота // Економічний нобелівський вісник. 2014. №1 (7). С. 343-348.

8. Друкер П. Ф. Эра социальной трансформации [Електронний ресурс] / П. Ф. Друкер. Режим доступу: http://www.archipelag.ru/ geoeconomics/osnovi/leader/transformation/.

9. Писаренко Н. Н. Концепція «суспільства знань»: зміст, основні характеристики / Н. Н. Писаренко // Водний транспорт. 2013. №2. С. 103-107.

10. Нейсбит Д. Мегатренды / Д. Нейсбит; пер. с англ. М.: АСТ: Ермак, 2003. 380 с.

11. Красинська І. Знання як цінність в контексті трансформації парадигми мислення / І. Красинська // Тези міждисциплінарної конференції «Трансформація парадигм мислення та концепцій знання під впливом сучасних викликів у загальній, соціальній, практичній і прикладній філософії», 29-30 листопада 2007 р. Львів, 2007. С. 105-106.

Размещено на Allbest.ru