Мезофактори соціалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 9. Мезофактори соціалізації

План

1. Вплив видів поселень

2. Значення засобів масової комунікації

3. Роль субкультури як мезофактор соціалізації

4. Регіональні умови як вид мезофактора

1. Вплив видів поселень

Сільська місцевість. Не дивлячись на те, що багато десятиліть триває міграція сільських мешканців до міст, приблизно 26% населення нашої країни проживає у селі, що набагато більше ніж у розвинених країнах. У сучасній Україні розглядають як мезофактор соціалізації великої частини населення.

Для сільських поселень характерна відносно невелика кількість мешканців і стабільність складу; невелика різноманітність видів праці; незадовільно розвинуте соціальне обслуговування, майже повністю відсутні заклади культури і відпочинку. Сільська місцевість зберігає традиційні риси сільського способу життя. Ритм розмірений, природовідповідний. Час не завжди розглядається як соціальна цінність. Особливості сільської праці мають ознаки: підпорядкування праці ритму і циклам природи, нерівномірне трудове завантаження впродовж року; важчі чим у місті умови праці; малі можливості для професійної мобільності мешканців; взаємозв'язок праці та побуту.

Села є ефективним фактором соціалізації, оскільки у них сильно розвинутий соціальний контроль життєдіяльності людини зі сторони його оточення. Це пояснюється тим, що у житті села збереглися елементи традиційної сусідської общини, перш за все, тісні родинні та сусідські зв'язки. Життя селян більш публічне ніж у місті, а "приватність", автономність спровоковує осуд і агресію оточуючих.

Для села характерна відкритість, відносна близькість у стосунках, відсутність великої соціальності і культурної різниці, спілкування селян досить тісне і всестороннє. Вільний час проводять у клубі або у іншому місці, де спілкуються усі мешканці. У селах багато п'яниць двох статей,

Сільська сім'я відіграє у житті та соціалізації своїх членів більше значення, ніж міська, бо у ній поєднується і праця, і відпочинок, і найбільш вагомі соціальні зв'язки людини. Так, за даними соціологічних досліджень, сільські підлітки себе значно більше ідентифікують з батьками ніж міські. Крім того, у сільської молоді значно слабше розвинута рефлексія. Так, інтенсивність, міжособистих контактів визначається фактом спільного проживання в одному селі. Адже у школах, куди ходять діти з декількох шкіл, контакти в класах набагато слабші, ніж міжвікові контакти учнів із одного села. Взагалі сільська школа має більше значення для учнів, ніж школа у місті. Це пояснюється тим, що вона хоча і не завжди єдиний центр культури, але єдиний виховний заклад.

Водночас велике значення у соціалізації сільських мешканців має вічнозростаючий вплив міста на село. Через засоби масової інформації, які демонструють стилі міського життя, із-за міграційних процесів. Родичі тих хто живе у місті. Певна частина сіл знаходиться коло міст, у яких працюють мешканці сіл, а продовжують жити у селах. Вплив через сільську молодь, яка вчиться у місті.

Ці всі чинники спричиняють переакцентування цінностей життя між реальним , доступним для реалізації в умовах села, і цінностей, що є властиві місту. Вони можуть бути або ціннісним еталоном, мрією або стимулом для переселення у місто.

Цікаві зміни при соціалізації сільських дітей і молоді можна спостерігати зі-за розвитку фермерства і запровадження індивідуальної власності на землю. Це може спричинити різке розмежування на сільських хазяїв і тих, хто хоче поїхати із села.

Місто в людській свідомості до певної міри ототожнюється як відхилення від норми, тобто село - джерело добра. Цей стереотип посилюється у процесі урбанізації. Хоч сьогодні в Україні місто сприймається як символ прогресу і проживання у ньому - ознака соціального успіху.

Місто такий вид поселення, для якого характерні концентрація великої кількості людей, і висока концентрація населення на обмеженій території; високий рівень різноманітності людської діяльності; висока просторова, професійна і соціальна мобільність населення. Значення міста як мезофактора соціалізації людини визначається багатьма обставинами, але перш за все розмірами. Тому рівень соціалізації суттєво відрізняється у малих, середніх і великих містах.

Так, у малих містах соціально-психологічні умови соціалізації майже у всьому подібні до умов у селі. У малих містах як і у селах сьогодні ще досить ефективно діє соціальний контроль життя і спілкування людей (стабільність, стійкість, незмінність). Для них характерна відкритість, небагаточисленність реальних і можливих контактів, соціально - культурна обмеженість кола спілкування. У них здебільшого найнижчий рівень життя, загострення соціальної й економічної кризи.

Відмінність між селом і маленьким містом у тому, що мешканці зайняті різними видами праці, можуть бути декілька навчальних і культурних закладів. Але міський спосіб життя йому не характерний.

Міський спосіб життя середніх і великих міст має такі ознаки: перевага анонімних, цільових, короткотривалих, часткових і поверхневих контактів у міжособистому спілкуванні, високий рівень вибірковості в емоційних прив'язаннях; зменшення економічної ролі сім'ї і зріст суб'єктивного її значення для людей; багато типовість культурних стереотипів; нестійкість соціального статусу, ,зріст соціальної мобільності; послаблення впливу традицій у регулюванні поведінки людини, слабкий соціальний контроль із-за різноманітних соціальних зв'язків і анонімності. Вплив на соціалізацію людини таких містах як Київ, Харків, індустріальний Донецьк, Донбас, місто Одеса, Севастополь здійснюють по різному. Має також значення чи місто нове, чи старе. Особливості міста як фактора соціалізації є можливість його мешканців

вибирати професії у всіх сферах життєдіяльності, що сприяє реалізації суб'єктивних бажань.

У великому і середньому місті дитина послідовно і одночасно стає членом багатьох соціальних груп, може приймати участь у декількох "соціальних прошарках" (школяра батьки службовці, товариші у класі - робочих). Знання про ці світи, ознайомлення з частиною їх розширює загальнокультурний і соціальний світогляд, хоча не завжди позитивно.

Варто зауважити, що місто сприяє не тільки просоціальній соціалізації, а і антисоціальній. Спричинене тим, що у містах концентруються кримінальні фактори, структури і групи, також особистості з усіма видами девідентної поведінки. Велика кількість сімей із кримінальними задатками; певна кількість наркоманів і токсикоманів; неформальні групи і об'єднання її антисоціальним напрямом; існування злочинних угрупувань, які впливають на молодь. Ці обставини л впливають на соціалізацію усіх вікових груп. Молодих -спокуса, залякування, можливість девіантно самостверджуватися; старших - обставин, що вимагають власного ставлення до них. Вплив міста на розвиток людини має не тільки явний характер, але і глибинні недосліджені наслідки.

Вплив міста на розвиток людини специфічний на психологічному рівні.

Так різноманітні розлади виникають під впливом сукупності виробничого, транспортного, житлово-побутового, шуму.

Дослідження засвідчують, що історичні частини міста залучають індивіда до людей, згладжують протиріччя між ними і допомагають долати індивідуальний розподіл. Навпаки нові райони сприймаються як, щось звичайне, монотонне, що сприяє анонімності і відчуженості. Зовнішній ефект соціалізації особистості під впливом міст - мобільність. Це як потреба у новій інформації, готовність до змін.

Збільшення мобільності людей тому, що у місті отримують багато вражень, інформації через архітектуру, транспорт, рекламу, людей, уже впродовж дня з великою кількістю людей;

Мобільність сприяє більшій схильності до ризикування, до використовування нових форм і методів діяльності, більше обережний у спілкуванні з незнайомцями, більш пунктуальний, краще усвідомлює значення часу. Водночас менше прив'язань до традицій, сім'ї, менше зв'язані з сусідами.

Отже, значення міста у соціалізації дітей, підлітків, юнаків, дорослих обумовлюється наданням кожному потенційно широких можливостей кола спілкування, системи цінностей, стилю життя, тобто можливості самореалізації і самостверджуватися. Разом із тим як вона використовує дані можливості залежить від соціально - культурних, статево - вікових і індивідуальних особливостей людини.

Селище - пункт коло міської полоси з кількістю населення до 3 тисяч, населення якого не пов'язано з сільським господарством (робітничий, курортний). Це є абсолютно або відносно територіально обмежена спільність людей, емансипованих від традиційного способу сільського життя, але не вкорінених в міські традиції (Чорнобиль). Селище переселене з Чорнобиля.

Люди у поселеннях засвоюють традиції і урбаністичні норми. З однієї сторони там, як і в селі немає анонімності життєдіяльності людей. Життя відкрите для оточуючих. Життя кожного залежить від норм середовища і протиставити себе їх практично неможливо. З іншого боку солідарність мешканців відносні і закінчується тим, де з'являється питання індивідуального благополуччя. Аморальність і антисоціальність поведінки є типовими. Селище надає більше можливостей для соціальної мобільності. Соціалізація селища продукує середній тип людини і на селищного і на міського жителя.

2. Значення засобів масової комунікації

ЗМІ - технічні засоби, за допомогою яких здійснюється розповсюдження інформації на кількісно великі аудиторії. Відомі засоби комунікації - мова, музика, мистецтво, у 15 ст. друкована книжка, 17 ст. газети і журнали, у 19 - фотографії, радіо та телефон у XX - телебачення, відео, комп'ютерні системи тощо.

Розглядаючи ЗМІ як фактор соціалізації враховують, що об'єктами дії інформації є не окремий індивід а свідомість і поведінка великих груп людей, які складають аудиторію відповідної радіостанції, глядачів певних телеканалів. Тому сприймання ЗМІ як фактору залежить від кількості аудиторії. Так СНН, що подає інформацію на весь світ є мегафактором, а газета "Галичина" - мікрофактором. В загальному ЗМІ є мезофактором соціалізації. Мають специфічні аудиторії, тому що слухати чи читати хочуть певні статево-вікові, і соціально-культурні групи населення. Вони діють в усіх регіонах. Телепередачі дивляться кожний день 87% сімей, більше 30% хочуть мати два телевізори щоб дивитися улюблені телепередачі.

ЗМІ має інформаційне і просвітницьке значення, сприяє різноманітній суперечливий та несистематизованій інформації про типи поведінки людини, способи життя у різних країнах, регіонах, соціальних прошарках. Вони є системою неформальної освіти, просвіти людини. Особливо для людей старшого віку. Люди різних країн і різних вікових категорій користуються різними джерелами, що призводить до невідповідності їх ціннісних орієнтирів і стилю життя. ЗМІ відіграють велике значення у розвитку людини, хоча ця думка не є однозначною, адже з появою телебачення, відео, комп'ютерів зацікавлення до читання значно впало. З соціально-педагогічних досліджень випливає, що вплив ЗМІ загалом позитивний. Так дослідження які проводять у Франції засвідчують, що перегляд телепрограм значно впливає на світогляд мало досвідчених прошарків населення. ЗМІ створюють умови для розвитку людини, зокрема у збагаченні словникового запасу, володіння різноманітною інформацією. Разом із тим вони формуючи смаки слухача і глядача, не вирішують проблем інтелектуального розвитку.

ЗМІ суттєво впливають на засвоєння людьми різного віку соціальних норм і на формування ціннісних орієнтацій особистості. Що є не завжди позитивним. Так кіно, відео, телебачення показує різні норми і стандарти. Люди не завжди в стані свідомо оцінити свої можливості. У результаті в них формуються потреби, які мало, або зовсім не відповідають їх можливостям. Це веде як до позитиву (зростає життєва активність так і до негативу (активність набуває антисоціального характеру).

ЗМІ виконує рекреативну функцію, адже формує дозвілля як однієї людини, так і цілих груп. З цією функцією тісно позв'язані релаксаційна, особливо для підлітків і юнаків, у яких складності у спілкуванні з оточуючими. Вони значно збільшують споживання даної продукції. Підлітки і юнаки з захопленням переглядають фільми жахів, бойовики, порнофільми. Що досить ефективно у негативному плані впливає на них.

Космічне телебачення, відео, комп'ютери стають загальномасовими, практично неконтрольованим джерелом впливу на людину. Вони доступні вихователям у меншій мірі, чим вихованцям, що спричиняє розходження між поглядами на світ, що є у старших і у молодших - із відповідними наслідками.

3. Роль субкультури як мезофактор соціалізації

Субкультура - латинського під і культура - сукупність специфічних і соціально - психологічних ознак (норм, цінностей, стереотипів, смаків), які впливають на стиль життя і мислення визначених номінальних і реальних груп людей і дозволяють їм усвідомити і ствердити себе в якості "ми", що відрізняється від "вони" (решти представників соціуму).

Соціальною базою для субкультури є вікові та соціальні прошарки (страти) населення, професійні групи, релігійні секти, сексуальні меншини, неформальні течії (хіпі, фанати), злочинні угрупування і організації, любителі певних занять (мисливці, рибалки, філателісти).

Ознаки:

1) специфічний набір ціннісних орієнтирів, норм поведінки,

2) взаємодії і взаємовідносин;

3) захоплення і смаки вільного проведення часу;

4) сленг;

5) фольклор.

Кожна з цих ознак є відносно стійкою структурою, хоч зміст міняється у відповідності до мінливої соціальнокултурної дійсності.

Ціннісні орієнтації притаманні носіям певної субкультури впливають на ставлення до світу і до інших представників даної субкультури, на їх самосвідомість і самовизначення.

Норми поведінки, взаємодії і взаємовідносин, що є характерні для субкультур, відрізняються за змістом і сферою їх впливу. Норми в просоціальних субкультурах (вчителів, моряків, інженерів) змістовно не суперечать суспільним нормам, а доповнюють їх і трансформують. В антисоціальних субкультурах норми прямо протиставлені суспільним.

У кожній субкультурі існує більш-менш статусна структура. Статус визначає положення людини в системі міжособистісних відносин тієї або іншої групи, яка обумовлює її досягнення у життєдіяльності, репутацією, авторитетом, впливом. Ступінь суворості статутної структури в групах пов'язується з характером субкультури. У закритих субкультурах статусна структура набуває крайньої суворості, що визначає не лише положення людини, і їх життя , долю.

Джерелом інформації є канали міжособистої комунікації, газети, журнали, телебачення. Інформація з цих джерел є відібраною, трансформованою і сприйнятою у залежності з характерними для субкультури ціннісними орієнтирами.

Захоплення, смаки, проведення дозвілля у кожній субкультурі в основному сприймаються усіма її представниками. Вони визначаються їх віковими і соціально-культурними особливостями, умовами їх життя і модою.

Мода - форма соціальної регуляції, яка відображає періодичну зміну взірців масової поведінки. Вона надає більш об'єктивного зовнішнього оформлення постійно мінливому змісту життя. Виразниками моди є одяг, оформлення зовнішності, танці, манери поведінки, мова, побутові вироби.

Вона є однією із стрижневих систем, за допомогою яких відбувається міжособиста і міжгрупова комунікація, а також залучення особистості до соціального і культурного досвіду. Так, наприклад мода в одязі трансформується в тих чи інших вікових чи соціальних групах. І чим нищій культурний рівень і соціальний статус, тим більше наслідування моді набуває гротескний характер.

У молодіжній субкультурі дотримуватися моди - одна з головних її ознак. Вдягаючись відповідно до моди підлітки вирішують декілька завдань:

відрізняються від дорослих, які не так скрупульозно наслідують її;

наслідування моди є способом відчути свою належність до ровесників, до їх субкультури, утворити свою "схожість з ними";

як це не дивно, водночас, і виділитися серед ровесників, адже мода дає вибір як для індивіда так і для групи.

Ще однією рисою, що відрізняє підлітків і юнаків є захоплення музикою, тобто мода на музику. З досліджень випливає що кожний день слухають музику приблизно 70% підлітків. Вона допомагає молоді пережити, сформувати свої емоції, відчуття які неможливо передати словами. Музика створює відчуття безпроблемності у комунікації, повної єдності з групою.

Тип музики і вибір конкретних груп має свої соціально вікові особливості. Серед прихильників "важкого металу", переважають 14-17 річні школярі, молоді робітники. "Бітломани" значно старші. Захоплення одним чи іншим музикальним стилем диктує дотримання певних ритуалів, підтримку відповідного іміджу одежі, поведінку, поглядах на життя. Так наприклад в металіста не тільки зовнішньо специфічну вигляд і сленг, а і специфічний суб'єктивний світ - конкретний, приземлений без сумнівів, почуття вини. Доля міжособистих контактів характерні відкритість, простота, використання кличок. Ще однією суттєвою ознакою є сленг. Сленг - своєрідний діалект, що відрізняє носіїв своєрідної субкультури. Він об'єднує елементи словникового спілкування, не замінюючи їх, а розміщуючи поряд. Сленг постійно поповнюється, не є постійним наприклад (балдіти, тащитись, капуста, зелень). Сленг найбільше дає можливість відчути людину належною до віковосоціальної, професіональної групи.

У кожній субкультурі зароджується і побутує свій фольклор - комплекс мовних, музичних, ігрових видів творчості. Це різноманітні історії, специфічні за змістом, віршовані твори, анекдоти, дразнилки, страшилки.

Субкультура виконує певні функції відносно суспільства і людини, це є

спосіб диференціації розвитку національних культур, їхньої передачі у ті чи

інші об'єднання. Просоціальні і асоціальні субкультури сприяють стабілізації

суспільства і особистості, а антисоціальні і деяка асоціальні -- їх

дезорганізації.

Субкультура є одним із рівнів автономії особистості. Мікрофактори соціалізації, конкретні поселення різних типів, частково ЗМІ територіально локалізуються у певних регіонах. Регіон - частина країни, яка становить цілісну соціально-економічну систему, що має спільне економічне життя, історичне минуле, культуру і соціальну своєрідність. Кожна країна є об'єктивною і суб'єктивною сукупністю регіонів.

4. Регіональні умови як вид мезофактора

Вплив регіональних умов на соціалізацію має різноманітний характер.

1) Географічне розміщення регіонів зумовлене тісним взаємозв'язком або відокремленістю впливає на формування культурної і соціально - політичної ізоляції у мешканців аж до сепаративних тенденцій (Северодонецьк, Крим) і послаблення почуття належності до країни в цілому;

2) Природно-кліматичні особливості регіону визначають рівень урбанізації, рівень економіки, кількість і стабільність населення, що опосередковано впливає на багато аспектів соціалізації мешканців. Так, склад населення, зумовлений особливостями, характерними для конкретного рівня, суттєво впливає на цінність орієнтирів і стиль життя мешканців, на установи в сфері міжособистих відносин у цілому, міжвікові, міжстатеві і міжетнічні.

Регіональні відносини проявляються також у звичаях і прикметах, традиціях, народних святах, забавах, фольклорі, архітектурі, інтер'єрі помешкань. Це все певною вірою впливає на соціалізацію людини у відповідному регіоні.

У межах регіону соціалізація його мешканців відбувається при взаємодії із розглянутими мікро і мезофакторами.

Для процесу взаємодії людини і природного середовища є характерними виховання мобільність місто педагогіка

· середовище оточує людину з усіх боків;

· середовище багатоаспектне: географічні, фізичні, культурні, хімічні особливості;

· середовище сприймається у тісному взаємозв'язку з життєдіяльністю.

Висновок: 3 позиції соціальної педагогіки характеристика мезофакторів соціалізації має велике значення у відповідності до функцій, які притаманні цій галузі педагогічних знань.

Теоретико-пізнавальна функція соціальної педагогіки передбачає означенням мезофакторів соціалізації:

а)щоб характеризувати процес соціалізації людини в цілому; б)опис мезофакторів створює передумови для виявлення їх взаємозв'язку як між собою, так і з мікро і мазофакторами соціалізації;

в)виявлення взаємозв'язків і взаємозалежності між собою і з факторами інших рівнів створює передумови для виявлення універсальних аспектів процесу соціалізації і його особливостей.

Для здійснення прикладної функції соціальна педагогіка також мезофактори соціалізації мають відповідні значення:

а) позволяє враховувати в процесі соціального різних вікових і соціально-професійних груп населення, об'єктивні регіональні і місцеві умови, їх життя та особливості їх впливу на людину;

б) знання особливостей мезофакторів соціалізації створює передумови для визначення завдань, які об'єктивно постають перед соціальним вихованням в умовах конкретних регіонів і типів населення;

в) створює передумови для пошуку шляхів і способів соціального виховання, які можна використовувати з актуалізацією позитивних впливів того чи іншого фактору, а також коректувати і компенсувати негативні впливи.

Реалізація гуманістичної ф-ції соціальної педагогіки через мезофактори соціалізації відбувається в подоланні переконань про всеможливість виховання.

Размещено на Allbest.ru