Соціальні інтернетмедіа як інструмент формування ТА ПРОСУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальні інтернет-медіа як інструмент формування та просування політичного іміджу

Білоус Ю.В.

Розглянуто теоретичні засади функціонування соціальних медіа, як інструменту формування політичного іміджу. Зокрема визначено поняття та основні види соціальних медіа та з'ясовано основні засади використання соціальних медіа в формуванні політичного іміджу.

Ключові слова: імідж, політичний імідж, соціальні медіа, соціальні мережі.

В сучасному світі відбувається активний процес формування інформаційного суспільства, який характеризується розвитком інформаційних інтернет-технологій та їх активним використанням громадянським суспільством, органами державної влади, громадськими організаціями та політичними силами.

Важливу роль в цьому процесі відіграють саме соціальні медіа, які вже активно використовуються в якості важливого комунікаційного каналу в усіх сферах суспільства. За останні роки дуже зросло значення соціальних медіа саме в політичній сфері.

Питання використання соціальних медіа як інструменту формування та просування політичного іміджу досліджується в працях таких дослідників як Р. Баран, І. Башинська, Е. Вартанова, Л. Шестеркіна, С. Іляшенко, О. Сохацько та деяких інших. Проте на сьогоднішній день більшість досліджень західних вчених залишається не перекладеними на українську мову. Серед західних дослідників використання соціальних медіа при формуванні політичного іміджу слід відзначити таких вчених як Д. Бернофф, С. Блек, П. Гіллен, С. Гунеліус, Н. Холлис,С. Лесідренськата багато інших. Це дає для вітчизняних дослідників велике поле для досліджень. Тому що досі залишається мало дослідженими особливості формування соціальних меді в Україні та їх вплив та використання як інструменту формування політичного іміджу.

Мета написання статті з'ясувати особливості та принципи соціальних інтернет-медіа як інструменту формування та просування політичного іміджу.

Сучасне поняття "політичний імідж" не є продуктом однієї якоїсь наукової політичної школи чи теорії. Теоретико-методологічні основи тієї галузі знань, яку нині прийнято називати іміджелогією, розвивалися різними мислителями і з різних позицій.

У сучасному розумінні, імідж - це стереотипізований образ конкретного об'єкта, що існує в масовій свідомості. Як правило, поняття іміджу відноситься до конкретної людини, але може також поширюватися на визначену групу людей, організацію, товар. В основі іміджу лежить формальна система ролей, котрі людина грає у своєму житті, що доповнюється особливостями, рисами характеру, зовнішніми даними та одягом. Імідж формується як на основі реальної поведінки індивіда, так і під впливом оцінок і думок інших людей.

Імідж нерідко є визначальним фактором при виборі того чи іншого кандидата на певні політичні, державні пости, ролі у країні. Вміле створення ефективного іміджу часто відіграє вирішальну роль у політиці, що не раз було підтверджено практикою.

На думку дослідника Ю. Щербатих політичний імідж - це образ суб'єкта політики, який цілеспрямовано формується в суспільній думці та свідомості і покликаний справити емоційно-психологічний вплив на об'єкти політики з метою популяризації самої політики чи діяльності в її сфері [13, с.48]. Політичний імідж може виникати стихійно, без зусиль з боку особистості або за допомогою особливих засобів. Також політичним іміджем позначається цілісне утворення, яке залежить як від суб'єктивних характеристик і факторів так і від об'єктивних умов соціокультурних, економічних функціонування політика і його оточення.

Дослідник М. Логунов визначає політичний імідж як образ суб'єкта політики, який цілеспрямовано формується в суспільній думці та свідомості і покликаний справити емоційно-психологічний вплив на об'єкти політики з метою популяризації самої політики чи діяльності в її сфері [9, с.26].

Політичний імідж - цілеспрямовано сформований професійними іміджмейкерами або сконструйований людиною самостійно образ політика з метою його популяризації або політичної реклами в електоральному полі, покликаний емоційно, психологічно впливати на певну соціальну спільноту. Населення формує своє уявлення про політика не на підставі безпосередніх контактів, а на основі його символічних уявлень у межах суспільних комунікацій. імідж політичний популяризація

На сьогоднішній день, одним із найпопулярніших каналів комунікації та поширення політичного іміджу є мережа Інтернет, як місце зберігання необхідної інформації, причому практично в необмеженому обсязі. Оскільки Інтернет не має власника, він у певному розумінні не контролюється будь-якими структурами, і у більшості випадків доступ до інформації є відкритим, а сама інформація не обмежується цензурою. Завдяки мережі Інтернет можливості поширення необхідних настанов про будь-що, в тому числі й владу, зростають у рази.

Портрет Інтернет-аудиторії України, за даними Дайджесту Юанету 2012 року та досліджень компанії GFK Ukraine, має такий вигляд:

1. Регулярні користувачі мережі Інтернет - 39% населення у віці від 16 років.

2. Мережею Інтернет користується половина працездатного населення України: 51,5% населення у віці від 16 до 59 років.

3. 42,1% користувачів мережі Інтернет мають середній рівень доходів, а 31,4% користувачів - вище середнього.

4. Щотижня українці проводять в он-лайн режимі близько 20 годин.

5. 87% користувачів виходять в Інтернет щодня, тобто 13 з 14,9 млн. користувачів.

6. Соціальні мережі у 2012 році стали основною метою використання мережі Інтернет в Україні.

7. 11 з 20 найпопулярніших сайтів серед українців - соціальні медіа, де контент публікується самими користувачами [7].

Важливим є питання місця та ролі соціальних медіа як одного із інструментів формування та поширення політичного іміджу в мережі Інтернет.

Серед сучасних засобів масової комунікації, одну з головних ролей відіграють саме соціальні медіа Інтернет.

Соціальні інтернет-медіа або просто соціальні медіа як новий простір формування та поширення політичного іміджу серед електорату мають власні особливості, що відрізняють їх від решти медіа, відповідно методи роботи в них також відрізняються від традиційних.

Англійський дослідник Сем Блек характеризує соціальні медіа, як сукупність он-лайн технологій та практик, які дозволяють людям обмінюватись своїми думками, враженнями та перспективами [3, с. 113-115].

На думку дослідника Пол Гіллін соціальні медіа - це багатозначний термін, якій об'єдную різни он-лайн технології в інтернеті, які дозволяють користувачам спілкуватись та взаємодіяти один з одним. Особлива риса всіх соціальних медіа, полягає в тому, що засновники контенту є самі користувачі [6, с. 66-70].

Російська дослідниця Е. Вартанова, вважає що в основі поняття соціальні медіа лежить принцип партиципарності, тобто коли процес комунікації здійснюється за рахунок рівноправної участі користувачів та самого інституту медіа[4, с. 77-78].

Соціальні медіа - це інтернет-сервіси, призначені для масового розповсюдження вмісту, де вміст створюють самі користувачі, і автором може бути кожен, на противагу традиційним медіа, де авторами є попередньо відібране і обмежене коло людей. Соціальні медіа не тільки висвітлюють політичні події, а й впливають на формування масової свідомості, смаків споживачів інформації, у тому числі щодо привабливості чи непривабливості певних політичних перспектив країни, іміджу політичної влади в цілому або окремих політичних акторів, формують суспільну думку, ціннісні орієнтири, політичні цінності і стандарти політичної діяльності, популяризують певні ідеї серед населення.

Як інструмент масової комунікації соціальні медіа постають за умов, коли утворюють кільце зворотного зв'язку поміж індивідуумами та соціальними групами, між політичною системою і суспільством, а також поміж елементами політичної системи, забезпечують суспільний дискурс і в такий спосіб виступають необхідним фактором розвитку демократії.

Унікальність соціальних медіа полягає в тому, що вони дають можливість політику взаємодіяти безпосередньо зі споживачами, без нав'язливої дії традиційних маркетингових технологій. Наприклад, якщо політик або політична партія створює свою сторінку в соціальних мережах, користувачі (його прямий електорат) можуть залишати там свої коментарі, рекомендації, огляди, задавати питання та взаємодіяти один з одним. Будь-який відгук і коментар (позитивний чи негативний), залишений одним користувачем, може бути каталізатором для іншого користувача і, як наслідок, спонукати до вибору на користь саме цього політика або політичної партії.

З метою характеристики сфер поширення та формування політичного іміджу в соціальних медіа доцільним є визначення існуючих видів соціальних медіа, які зображені на рис. 1.

Рис. 1.

1. Соціальні мережі - це соціальна структура, що складається з інтерактивних багатокористовуваних веб-сайтів, які являють собою автоматизоване соціальне середовище, що дає можливість спілкуватися групі користувачів, об'єднаних спільним інтересом, у тому числі політичним.

Соціальні мережі створені спеціально для того, щоб люди взаємодіяли один з одним. Під терміном "соціальна мережа", як правило, розуміють ресурс, що дозволяє користувачам організовувати спільноти відповідно до сфери та роду.

Спілкування, хоча й віртуальне, з представником вищої політичної влади створює у громадян відчуття певної причетності до суспільно-політичних процесів, участі у творенні політико-економічних та соціокультурних стратегій в державі. А політичні актори одержують можливість свідомо формувати їх, уточнюючи та перероблюючи свій політичний імідж, реалізуючи на практиці дієвий.

Адже політичний імідж - не просто певний образ в масовій чи індивідуальній свідомості як відображення реальності. Це ідеалізована картинка в очах інших, спеціально змодельоване професійними іміджмейкерами відображення відповідного образу, що має відповідати вимогам, висуненим певним соціумом. Політичний імідж виступає в ролі інформаційного і політичного продукту, служить певним зв'язком між політиком та аудиторією, суттєво скорочує шлях до електорату, який одержує найбільш виграшні аспекти образу політика, дозволяє виборцям ідентифікувати кандидата як особистість і виділити його із загального ряду, відчуваючи до нього довіру, що особливо важливо під час виборчих кампаній при формуванні владних інституцій.

2. Блоги - це сайти, на яких записи можуть бути зроблені у вигляді журнальних статей, поміток або просто цікавих посилань.

3. Мікроблоги. У цьому випадку ми маємо справу з короткими оновленнями свого статусу, що передбачають обмеження щодо обсягу тексту.

4. Фото- та відеосервіси. Подібні сайти дають можливість користувачам ділитися своїми фотографіями та відео файлами зі всім світом.

5. Соціальні вкладки. Сайти соціальних вкладок пропонують користувачам можливість зберігати посилання на цікаві сайти, ділитися ними з друзями та отримувати до них доступ зі сторонніх комп'ютерів.

6. Соціальні новини. Сайти соціальних новин збирають посилання на події, статті, зображення, опубліковані в мережі Інтернет. Усі новини оцінюються їх користувачами і найбільш популярні відображаються на головній сторінці ресурсу.

7. Підкасти. Цей новий спосіб поширення аудіо- та відеоконтенту через мережу Інтернет існує лише кілька років і дозволяє створювати матеріали кожному охочому. Також існує можливість підписатися на певний підкаст (стрічку новин), що буде оновлюватися автоматично, у міру надходження нових медіа-файлів.

8. Веб-форуми. Одна з найстаріших форм соціальних медіа, що являє собою ресурс, на якому користувачі обговорюють певні тематичні питання.

9. Геосоціальні мережі - соціальні медіа, що пропонують користувачам можливість за допомогою своїх мобільних телефонів, смартфонів чи коммунікаторів відмічати місця, які вони відвідують щодня, або відвідували колись. Незважаючи на те, що соціальні медіа дуже різноманітні, маркетологи- практики здебільшого надають перевагу саме соціальним мережам, адже на сучасному етапі вони є своєрідним поєднанням великої кількості сервісів, що існують у мережі Інтернет.

Звичайно для формування та просування політичного іміджу, не всі типи соціальних медіа є корисними та важливими. Найбільш універсальним типом є саме соціальні мережі.

Найбільш універсальною за віковим, гендерним та статусним критеріями, а також за масштабом свого поширення, лідером серед інших є соціальні мережі Фейсбук та "Вконтакте. Вони дозволяють створити власний аккаунті через нього знаходити друзів та спілкуватися з ними. Багатовекторність спілкування в цих соціальних мережах надає змогу доступу до різноманітної інформації (як окремих персоналій та організацій, так і загалом інформаційного потоку, що стосується подій у світі), прямого спілкування з можливістю зворотного зв'язку та створення окремих спільнот і розв'язання нагальних для такої групи проблем. Такий спосіб комунікації є надзвичайно важливим у політичній комунікації, а в умовах сучасного соціально-політичного стану, активізації громадянського суспільства, в країні, соціальні мережі виступають як інструмент соціалізації нації та залучення населення до державотворчих процесів. Користувачі Інтернету одержали можливість не просто розглядати сторінку того чи іншого політика, на якій публікуються відповідні тексти, фотографії та розміщуються матеріали а й вступати з ним у певний діалог.

Для політиків можливість прямого діалогу з електоратом в соціальній мережі утверджує думку про них, як про політичних акторів, які намагаються дослухатися до проблем суспільства, дають можливість кожному звернутися до них і відчути реальну допомогу в разі необхідності. Прямий діалог пересічних людей-користувачів соціальних медіа з політиками високого рангу сприяє формуванню позитивного іміджу суб'єктів політичної влади. Додати певних штрихів до створеного образу політика допомагають його виступи стосовно тих чи інших актуальних подій в певній країні та світі, звернення через соціальні мережі до народу як Інтернет-спільноти.

Також при формуванні іміджу позитивну роль відіграють публікації та "Чек-ін" з важливих місць та подій. Прикладом цього може бути що недільний "чек-ін" з церкви або дитячого будинку, як доказ того, що цей політик там дійсно буває і навпаки відсутність у його соціальній мережі фото публікацій з ресторанів та вечірок буде слугувати добрим показником для формування його іміджу.

Проте соціальні мережі, як найбільш пластичні комунікаційні канали спілкування та передавання інформації використовують не більше половини діючих політиків різного рангу. За результатами дослідження активності міських голів обласних центрів України в Інтернеті, проведеного Інститутом політичної інформації з 14 по 26 вересня 2013 р., лише 14 з 25 керівників активно беруть участь у соціальних мережах [11, с. 150].

Крім того, соціальні мережі один із основних способів використання Інтернету для спілкування з електоратом, наближення політичного актора до виборців. Спілкування в соціальних мережах політиків або претендентів на заняття владних посад із рядовими громадянами дозволяє останнім контактувати з людьми, яких побачити особисто немає можливості. Політики створюють власні сторінки з розширеним резюме, певною інформацією про себе, фотографіями тощо з метою бути ближче і більш доступними для народу. Відкритість та безпосереднє спілкування політика в соціальних мережах, блогах та медіа-сервісах впливають на привабливість його іміджу, бо створюють більш людяний образ, якому не байдужі звичайні проблеми, потреби та погляди пересічних громадян. Знайомство з наданою інформацією на сторінках політичного діяча в соціальних мережах, спілкування з ним через Інтернет-зв'язок не тільки забезпечують комунікацію представнику влади з частиною населення, яка має активну громадську позицію, а й надають можливість його презентації у світовій спільноті, є важливим засобом іміджетворення політичної влади. Наприклад, передвиборний штаб Барака Обами під час виборчої кампанії широко використовував соціальні медіа, проводячи організаційну роботу, підвищуючи обізнаність громадян у різних питаннях і звертаючись до виборців.

Важливо зазначити, що в світовій практиці політики вже неодноразово використовували соціальні медіа для формування свого політичного іміджу та досягнення політичних цілей.

Наприклад, передвиборчий штаб Барака Обами під час виборчої компанії широко використовував соціальні медіа, проводячи організаційну роботу, підвищуючи обізнаність громадян у різних питаннях і звертаючись до виборців.

Відкритість Барака Обами у спілкуванні з електоратом, позиціонування себе на сторінці Фейсбук як супротивника війни та прихильника миру сприяли його перемозі на виборах у президенти США. Отже, глобальна мережа стала не тільки реальним інструментом виборчих кампаній, а й вагомим інструментом створення політичного іміджу суб' єктів влади.

СьюзенГунеліус виокремила 10 принципів успішного використання соціальних медіа як інструменту формування політичного іміджу, які зображені на малюнку 2 [6, с. 145].

Рис. 2.

Важливо зазначити те, що соціальні медіа дають змогу не тільки поширювати та формувати визначений політичний імідж, а й збирати корисну інформацію про конкурентів або партнерів, про вподобання потенційних виборців, стежити за останніми трендами у їх смаках та преференціях. А отже і надає змогу швидко реагувати та вносити певні корективи у свою стратегію формування політичного іміджу.

Цей перелік переваг є досить вичерпним, проте вважаємо за необхідне додати до нього ще декілька з них, а саме:

- соціальні медіа пропонують чудові можливості для таргетингу - доступна велика кількість критеріїв для відбору цільової аудиторії, від віку та сімейного стану до музичних вподобань та політичних поглядів. Усе це може допомогти максимально точно відібрати цільову аудиторію;

- рекламі в соціальних медіа найменшою мірою притаманна нав'язливість;

- побудова взаємовідносин із громадськістю та ЗМІ, якою можуть бути як звичайні користувачі соціальних медіа, так і зацікавлені групи журналістів і блогерів, які становлять одну з основних цінностей соціальних медіа як таких;

- електоральна підтримка та зворотний зв'язок. Соціальні медіа дають можливість виборцю безпосередньо звертатися до політика зі своїми питаннями та побажаннями;

- заощадження витрат на створення політичного іміджу та його просування - один із найменш витратних способів просування на глобальному рівні. Проте існують і певні недоліки та ризики, що пов' язані з використанням соціальних медіа;

- в українському законодавстві не передбачено законів, які б регулювали правила публікації он-лайн контенту в соціальних мережах;

- відсутність в соціальних медіа більш старшого покоління.

Дослідник та старший віце-президент компанії Джош Берноф, вважає, що при розробленні стратегії формування політичного іміджу за допомогою соціальних медіа необхідно використовувати POST-метод, який полягає у наступному: Р: People (люди) - аналіз цільової аудиторії. Розроблення стратегії необхідно починати з вивчення існуючих або потенційних виборців та аналізу соціально-медійних платформ, що ними використовуються. На цьому етапі здійснюється дослідницько-аналітична діяльність та ідентифікується, яким видам он-лайн діяльності виборці надають перевагу.

О: Objectives (цілі) - визначення чітких цілей. Необхідно мати чітко визначені цілі своєї майбутньої он-лайн діяльності (ними можуть бути: управління репутацією в он-лайн режимі, підвищення впізнаваності політика, завоювання електоральної уваги тощо).

S: Strategy (стратегія) - розроблення та розвиток стратегії взаємодії з виборцями.

Прийнято виокремлювати п'ять основних стратегій, у сфері взаємовідносин з виборцями у соціальних медіа:

1. Вислуховування: дослідження того, що електорат говорять про політика, як ставиться до його політичного іміджу.

2. Висловлювання: використовуючи соціальні медіа з метою поширення оголошень, ідей і думок до виборців.

3. Стимулювання: пошук виборців і розвиток взаємовідносин та їх прихильності та довіри.

4. Підтримка виборців у сфері надання допомоги один одному.

5. Залучення виборців для підтримки та формування політичного іміджу.

T: Technology (технологія) - підбір інструментів соціальних медіа. При формуванні соціально-медійного апарату провести ретельний аналіз існуючих соціальних медіа та їх призначення, звернути увагу на вподобання виборців у користуванні тими чи іншими соціальними мережами [14].

Таким чином практика використання соціальних медіа в створенні політичного іміджу тільки формується. У сучасному розумінні, імідж - це стереотипізований образ конкретного об'єкта, що існує в масовій свідомості. Як правило, поняття іміджу відноситься до конкретної людини, але може також поширюватися на визначену групу людей, організацію, товар.

На сьогоднішній день, одним із найпопулярніших каналів комунікації та поширення політичного іміджу є мережа Інтернет, як місце зберігання необхідної інформації, причому практично в необмеженому обсязі. Одними з найбільш популярних соціальних медіа є соціальні мережі. Соціальні мережі - це соціальна структура, що складається з інтерактивних багатокористовуваних веб-сайтів, які являють собою автоматизоване соціальне середовище, що дає можливість спілкуватися групі користувачів, об'єднаних спільним інтересом, у тому числі політичним.

Соціальні мережі створені спеціально для того, щоб люди взаємодіяли один з одним. Під терміном "соціальна мережа", як правило, розуміють ресурс, що дозволяє користувачам організовувати спільноти відповідно до сфери та роду.

Спілкування, хоча й віртуальне, з представником вищої політичної влади створює у громадян відчуття певної причетності до суспільно-політичних процесів, участі у творенні політико-економічних та соціокультурних стратегій в державі. А політичні актори одержують можливість свідомо формувати їх, уточнюючи та перероблюючи свій політичний імідж, реалізуючи на практиці дієвий.

Отже, підсумовуючи необхідно зазначити, що використання соціальних медіа в побудові політичного іміджу тільки починає досліджуватися, починає формуватися культура використання соціальних медіа. Але, беззаперечно, в подальшому роль соціальних медіа, як в побудові політичного іміджу, так в суспільстві в цілому буде тільки зростати, про що говорить постійно зростаюча кількість користувачів соціальних медіа. Тому дуже важливим є постійне дослідження соціальних медіа, як інструменту формування політичного іміджу.

Список використаних джерел

1. Баран Р.Я. Новітні інструменти Інтернет-маркетингу / Р.Я. Баран, М.Й. Романчукевич, Т.М. Гнатюк // Экономика Крыма. - 2010. - №4 (33).

2. Башинська І.О. Маркетингові комунікації підприємства у соціальних мережах / І.О. Башинська // Економічні науки. Серія "Економіка та менеджмент".-К., 2012. - Вип.9 (34). - Ч.1.

3. Блек С. Введение в паблкрилейшнз.- Ростов н/Д.: Феникс, 2011. - 317с.

4. Вартанова Е.Л. Финская модель на рубеже столетий: Информационное общество и СМИ Финляндии в европейской перспективе. -М.:МГУ, 1999. - 287с.

5. Вышлинский Г. Как меняется профиль и потребности украинских Интернет-пользователей [Електронний ресурс] / Г. Вышлинский // GfKUkraine. - Режим доступу: http://www.gfk.ua/imperia/md/content/gfkukraine/presentations/12102 6_optimization.pdf.

6. Гиллен П.Новые агенты влияние.- М.: Аспект Пресс, 2009. - 143с.

7. Дайджест Уанета 2012 (Uanet 2012 Digest) [Електронний ресурс] / Uanet 2012 Digest// Prodigiagency.- Режим доступу: http://prodigiagency.com/digest.

8. Ілляшенко С.М. Сучасні тенденції застосування Інтернет- технологій у маркетингу / С.М. Ілляшенко // Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2011. - Т.2. - №4. -176 с.

9. Логунова М.М. Політична іміджелогія: Метод. річок. до дисципліні.- К.: НАДУ, 2004. - 369 с.

10. Руденко Є. Подкастинг - це те, що під каструлю? [Електронний ресурс] / Є. Руденко // Офіційний сайт BBC Україна. - Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ multimedia/2010/05/100525_podcasting_on.shtml.

11. Сахань О.М. Про використання соціальних мереж інтернету як засобу створення іміджу політичної влади в Україні // Вісник НУЮАУ ім. Я. Мудрого. - 2014. - №2 (21).

12. Сохацька О. Монетизація соціальних медіа у глобальному інформаційному просторі / О. Сохацька, Т. Олексин // Журнал європейської економіки. -К.,2012. - Т.11. - №1. - C.210.

13. Щербатих Ю. Психология выборов. Манипуляция массовым сознанием- механизмы воздействия.- М., 2005.

14. Bernoff J. [Електронний ресурс] / BernoffJ. // ForresterTypepad. - Режим доступу: http://forrester.typepad.com /groundswell/2007/12/the-post-method.html.

15. CabochanK. SocialMediaMetricsThatMatter [Електронний ресурс] / K. Cabochan // SocialMediaToday. - Режим доступу: http://socialmediatoday.com/karen-cabochan /1248051/social-mediametrics-matter.

16. Evans D. Social Media Marketing: The Next Generation of Business Engagement / D. Evans, J. McKee. - John Wiley & Sons,

17. 408 p.

18. GuneliusS. 10 LawsofSocialMediaMarketing [Електронний ресурс] / S. Gunelius // Entrepreneur. - Режим доступу: http://www.entrepreneur.com/article/218160.

19. Gunelius S. 30-Minute Social Media Marketing: Step-by-step Techniques to Spread the Word About Your Business / S. Gunelius. - McGrawHill, 2010. - 272 p.

20. Hollis N. Social Media: Fans and Followers Are an "End", Not a "Means" [Електронний ресурс] / N. Hollis // Millward Brown: Point of View. - Режим доступу: http://www.millwardbrown.com /Insights/PointsOfView/Default.aspx.

21. LesidrenskaS. Social-MediaPlatformsandIts Effecton Digital Marketing Activities / S. Lesidrenska, P. Dicke // Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2012. - №1. - P.44-52.

Размещено на Allbest.ru