Характеристика концепту андрогінності у соціокультурному аспекті

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРАКТЕРИСТИКА КОНЦЕПТУ АНДРОГІННОСТІ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ АСПЕКТІ

Н. М. Калька, Н. С. Гриців

Проаналізовано розуміння явища андрогінності у соціокультурному контексті. Вказано на необхідність розмежування різних аспектів цього феномена, попри відсутність єдиної концепції щодо його трактування, але стрімке зростання інтересу до нього в масовій свідомості. Описано специфіку прояву андрогінності у зрізі унісексу як презентації свого зовнішнього «Я», що полягає у стиранні меж між чоловічою та жіночою статями, свідомому нівелюванні відмінностей та привілеїв своєї статі.

Ключові слова: андрогінність, іміджева андрогінність, гермафродитизм, фемінність, унісекс, маскулінність, гендер, стать.

Постановка проблеми. У сучасній культурі спостерігається тенденція до стирання тендерних меж. Особистість, маючи свободу вибору поведінки і соціальних ролей, може ідентифікувати себе фемінною, маскулінною чи андрогінною. Тому, згідно з теорією андрогінії, у кожної особистості можуть бути наявні одночасно характеристики обох статей, а андрогінія стала відображенням ускладненості устрою сучасного суспільства.

Успіх особистості у здійсненні своїх функцій залежить від здатності проявляти ознаки фемінності чи маскулінності залежно від ситуативних вимог, а не від диференціації позиції і поведінки за ознакою біологічної статі. Вважається, що сучасній людині бажано володіти приблизно рівною кількістю чоловічих і жіночих рис.

Популяризація явища андрогінності й підвищений інтерес до цього феномена на рівні побутового спілкування створює потребу у диференціації особливостей трактування окресленого поняття у со- ціокультурному аспекті.

Стан дослідження. Репрезентації концепту андрогінності найбільш повно висвітлені в контексті міфологічного, релігійного і повсякденного дискурсів. Вторинними дискурсами античного міфу про андрогіна актуалізовані філософсько-культурологічні роботи М. Г. Ярошевського та П. С. Гуревича.

У роботі О. Вейнінгера «Стать і характер» концепт андроген- ності представлений як проблема соціалізації андрогінного типу особистості. У книзі С. де Бовуар «Друга стать» андрогінність розглядається як один із способів реалізації жінки. Детально явище андрогінності висвітлено у концепції С. Бем як механізм урегулювання соціально-культурних практик, згідно з яким усі риси характеру поділяють на «чоловічі» і «жіночі». Еволюція концепту андрогінності з позицій гендерного аналізу простежується в наукових доробках Т. Клименкової, Е. Ярської-Смирнової, де розглядається тендерна еволюція з Нового часу до сучасності.

Репрезентації андрогінності важливі у межах вивчення практик міжособистісних відносин, у соціокультурному контексті, оскільки вони пов'язані з певною ідеологією. У європейському суспільстві відбувається постійна зміна чоловічої та жіночої поведінки під впливом соціокультурних реалій. Нерідко антропометричні особливості особистості впливають на гендерну самоідентифікацію.

З другої половини ХХ ст. відбуваються відчутні зміни в гендер- ній структурі суспільства. Виникає так звана «іміджева андрогінність», а терміни, що стосуються цього явища, неодноразово висвітлюються в ЗМІ і нині є модними. Андрогінні репрезентації можна спостерігати в театральній діяльності та кіно, політиці, музичній сфері, на побутовому рівні, літературі, живописі і, звичайно, в моді.

Для когось шлях до андрогінності є адаптацією до нових ген- дерних ролей, духовним пошуком або прагненням дотримуватися модних тенденцій. Отже, актуальність дослідження зумовлена проблемою трансформації гендеру, що нерідко призводить до добровільної або вимушеної зміни фемінної чи маскулінної психологічної статі на андрогінну, що становить гармонійне поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині, незалежно від статі, яка стирає зумовлені соціокультурними очікуваннями відмінності «чоловічого» та «жіночого», надаючи людині більше свободи, підвищуючи адаптивні можливості особистості.

Метою статті є з'ясування впливу соціокультурних факторів на особливості прояву андрогінності у сучасному суспільстві, зокрема у художній творчості, моді, кіно, мультиплікації тощо.

Виклад основних положень. Нині трактування поняття андрогінії залежить від дискурсу, в якому воно розглядається. Термін «анд- рогінність» означає поєднання чоловічого і жіночого, або поєднання маскулінних і фемінних рис в індивіді. Однак це поняття слід розмежовувати з гермафродитизмом - одночасною або послідовною наявністю чоловічих і жіночих статевих ознак у зовнішньому вигляді. Гермафродитизм стосується фізіологічного аспекту двостатевості та належить до сфери біологічного (анатомічна будова), а андрогінність - філософського, символічного та розуміється як внутрішня властивість людської психіки, психосоціальна характеристика. Андрогінність активно набуває статусу офіційного модного напряму. Головною моделлю, що уособлює новий стиль, став транссексуал Л. Пежич, якого характеризують як етітап. Сьогодні межі між статями дедалі більше стираються та акцентується на зміщенні тендерних ролей: моделей дуже багато, адже андрогінна зовнішність вельми популярна.

З метою багатоаспектного і поглибленого розуміння феномена андрогінії ми створили схему-модель аналізу явища андрогінності, згідно з якою це поняття можна розглядати в історико-філософському, соціально-психологічному та біологічному аспектах (рис. 1).

Розглянемо прояви андрогінності безпосередньо у сучасних модних тенденціях, що пов'язані зі зростанням популярності стилю унісекс.

Мода на андрогінність, зокрема стиль унісекс, виникла у другій половині ХХ століття, в результаті зміни чоловічої і жіночої ролей у суспільстві. В епоху унісексу межі чоловічого і жіночого стираються, на їхньому перетині утворюється безліч сучасних напрямів стилю в одязі та житті. явище андрогінність унісекс стать

Унісекс зрівняв і в чомусь знеособив особистість, запропонував людині стати вільнішою і обмежив прояви індивідуальності. Зараз унісекс - це одяг без орієнтації на стать. Такими ж універсальними стали стрижки, зачіски і навіть макіяж. Особливість аксесуарів цього стилю - повна відсутність ознак, що вказують на статеву приналежність.

Рисунок 1. Схема-модель явища андрогінності

Стиль унісекс дав змогу представникам обох статей виглядати абсолютно однаково, як людям універсальної статі, які цінують практичність і комфорт, не прагнуть підкреслити свою тендерну приналежність одягом, які не вважають розмивання меж між чоловіком і жінкою показником деградації та вимирання суспільства. Прихильники унісек- су вважають, що він анітрохи не обмежує самовираження, а навпаки, усуває зайві деталі, що відволікають увагу від особистості. Ті, хто проти унісексу, вказують на шаблонність, позначену уже в назві стилю, уніфікованість, виродження в якусь безлику третю стать. Вони стверджують, що унісекс є одноманітним, нецікавим і непримітним, а також дуже вдало нівелює сексуальність.

Однак, для того, щоб жити в стилі унісекс, недостатньо одягати зручні речі, мати модну стрижку, користуватися нейтральними парфумами. Річ у світовідчутті, заради якого і були створені всі елементи цього стилю. Людина, яка надає перевагу такому стилю, свідомо відмовляється від зовнішніх ознак, що вказують на її статеву приналежність, вона вступає до лав представників «об'єднаної статі». Саме через відсутність візуальних відмінностей людина отримує змогу повніше проявити свою особистість, виділитися з натовпу не за своїм виглядом, а через поведінку і спосіб думок. І в цьому розумінні унісекс не обмежує індивідуальність кожної людини, а, навпаки, усуває нагромадження несуттєвих деталей [4].

Є думка, що явище настільки активної популяризації андрогінів у модній індустрії - результат впливу стилю унісекс. Найвідоміші світові бренди, такі як П. Карден, Дж. Армані та інші, залучили на подіу- ми безстатевих моделей, нарядивши їх у не менш безстатевий одяг [7].

Але завдання унісексу - стерти кордони статей, свідомо не брати до уваги їх відмінності і не користуватися привілеями своєї статі, на відміну від андрогінності, яке, своєю чергою, є вищим поняттям [10].

У художній літературі також натрапляємо на представників «третьої статі». І. Бенкс у «Гравцях» описав тристатеву расу планети Азад. Крім чоловіків і жінок, є апекси; азадські жінки не в змозі зачати - тільки отримати запліднену чоловіком яйцеклітину від апекса. Апекс, своєю чергою, не здатний виносити дитину; яйцеклітина, своєчасно не передана жінці, гине. Домінуюча стать - апекс.

Також у фантастичному романі «Ліва рука пітьми» У. Ле Гуїн описується планета Гетен, жителі якої - андрогіни. У гетенців період безстатевості (Сомер) змінюється періодом появи сексуальності (Кеммер), коли вони перетворюються на «чоловіка» або «жінку». Якщо в одному циклі людина - «чоловік», то в іншому вона може бути «жінкою» [9].

Британська письменниця В. Вулф, розмірковуючи над можливістю існування двох статей у людській свідомості, сформулювала думку про те, що найповніше свідомість може розкритися лише в разі повного злиття чоловічої і жіночої половин. Вона припускає, що суто чоловіча свідомість не здатна до творчої діяльності, як і суто жіноча. Своє бачення андрогінності письменниця художньо втілила у біографічному романі «Орландо», за мотивами якого був згодом знятий фільм, у якому головну роль виконала Т. Суінтон, яка володіє андро- гінною зовнішністю. Це дозволило їй виконати одночасно чоловічу і жіночу ролі [8].

Андрогінні персонажі дуже часто з'являються в аніме та манзі через те, що жіночність у зовнішності вважається у японців ознакою краси. В аніме агШо андрогінність героя Хаку настільки значна, що деякі герої серіалу не могли визначити, хлопець він чи дівчина.

Відзначимо, що і у сфері музики, в часи глем-року 1970-х, багато музикантів, серед них Е. Леннокс, Д. Боуї, Ф. Мерк'юрі, Е. Купер, М. Болан, одягалися на андрогінний манер. Нині чимало музикантів акцентують на андрогінній зовнішності, сценічних образах із використанням андрогінних мотивів.

Зображення божеств, які володіють одночасно чоловічими і жіночими ознаками, відомі з глибокої давнини і трапляються в іконографії багатьох народів. Андрогінність часто представлена у вигляді поєднання чоловічого і жіночого тіл (двох половин, з'єднаних по середній лінії або спинами, на зразок сіамських близнюків і т. д.) або істоти, що володіє двома ликами, які дивляться в різні боки. Також це можуть бути так звані «чоловікожінки» (чоловіки з окремими жіночими ознаками) і «жіночоловіки» (жінки з чоловічими ознаками).

Висновки. Вважаємо, що стрімке зростання інтересу до явища андрогінності і неповне його усвідомлення на рівні масової свідомості спонукає чітко диференціювати поняття андрогінності в різних аспектах, адже репрезентації андрогінності важливі для вивчення практик міжособистісних відносин, у соціокультурному контексті, в розрізі особистісного зростання і успішної самореалізації.

Отже, можемо зробити висновок, що розуміння мужності й жіночності ґрунтується на суб'єктивних уявленнях, які повільно змінюються, разом зі змінами в реальному житті.

Догматичні й застарілі тендерні стереотипи обмежують наші можливості, перешкоджають розвитку і розкриттю наших талантів. Цей конфлікт може бути вирішений, якщо усвідомимо, що маскулін- ність і фемінність не визначають протилежні й роздільні реальності, а радше акцентують на природних відмінностях між чоловіками і жінками в деяких аспектах особистісних проявів. Тому, розуміючи особливості своєї психологічної статі, людина може поводитись вільно, властиво собі та природньо, збагачуючи своє життя, підвищуючи його якість, на заміну безглуздим обмеженням.

Використана література

1. Бем С. Линзы гендера: Трансформация взглядов на проблему неравенства полов; пер. с англ. / Сандра Бем. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. - 336 с.

2. Бовуар де С. Второй пол. Т. 1, Т. 2 / Симона де Бовуар. - М.: Прогресс; СПб.: Алетейя. - 832 с.

3. Вейнингер О. Пол и характер. Принципиальное исследование / Отто Вейнингер. - М.: Терра, 1992. - 480 с.

4. Гофман А. Б. Еще одна псевдодилемма: мода и стиль / А. Б. Гофман // Мода и люди. - М., 2000. - С. 195-200.

5. Гуревич П. С. Философия человека / Павел Семёнович Гуревич. - М.: Нестор, 2001. - 682 с.

6. Клименкова Т. Читая феминистских теоретиков / Т. Клименкова // Женщина в обществе: мифы и реалии. - М.: Информация - XXI век, 2001. -

С. 6-22.

7. Маггерамова Н. Синдром андрогинности / Нигяр Маггерамова [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://nargismagazine.az/5339

8. Мельник Д. Утопія андрогінності у творчості Інгеборг Бахман / Діана Мельник [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lnu.edu.ua/ faculty/inomov.new/Visnyk19/articles/43melnyk.pdf.

9. Художественная литература, касающаяся темы андрогинности, гермафродита, среднего пола [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://otvety.google.ru/otvety/thread?tid=06 44e7b4a6d34fb0

10. Шарлай А. Быть андрогином значит быть совершенным / Анна Шарлай [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.psynavigator. ru/articles.php?code=1225

11. Ярошевский М. Г. История психологии / Михаил Григорьевич Ярошевский. - М.: Наука, 1996. - 425 с.

12. Ярская-Смирнова Е. Истоки и методы гендерных исследований / Е. Ярская-Смирнова // Одежда для Адама и Евы: очерки гендерных исследований. - М.: ИНИОН РАН; Саратов: Гос. тех. ун-т, центр соц. политики и гендерных исслед., 2001. - 254 с.

Размещено на Allbest.ru