Соціологія як наука

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Тема 1. Соціологія як наука

Визначення соціології як науки. Об'єкт та предмет науки

Соціологія = лат. societas (суспільство) + гр. logos (вчення)

Соціологія - наука про суспільство, про закони становлення, функціонування, розвиток суспільства в цілому та його елементи, соціальні відносини і соціальні процеси, соціальні спільності та соціальні інститути.

Центральною категорією соціології є «соціальне» (від лат. Socialis - спільний, товариський, суспільний) Соціальне - це сукупність тих чи інших властивостей і особливостей соціальних відносин, які проявляються в конкретних умовах між індивідами і спільностями в процесі суспільної діяльності (взаємодії). Це поняття служить для визначення суті суспільного життя. В широкому розумінні, соціальне означає все те, що належить до суспільства взагалі, на відміну від природного.

Якщо об'єктом соціології (загальновизнано) є суспільство як цілісний організм, то проблема остаточного визначення предмету даної науки існує і по сьогоднішній день. Так різні соціологи предмет соціології трактують по-різному. Наприклад, російський соціолог В.М. Іванов розглядає соціологію, як науку про соціальні відносини. Інший російський соціолог В.А. Ядов ключовою категорією соціології вважає соціальну спільність. В українській літературі переважає думка, що центральною категорією соціології є соціальні структура.

Предмет соціології - закони і закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти, суспільства в цілому, соціальне життя суспільства.

Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв'язок з іншими науками

Соціологія та філософія: Об'єктами обох наук є суспільство, але різниця між ними полягає в тому, що філософія займається більш узагальненими, глобальними проблемами на теоретичному (споглядальному) рівні (проблеми буття, щастя, сенсу життя тощо); соціологія ж у своїх дослідженнях використовує конкретний емпіричний (фактичний) матеріал.

Соціологія та економіка: Якщо економіка - це дослідження виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних ресурсів і вивчає лише економічні питання, то соціологія вивчає соціальну поведінку людей в сфері економіки.

Соціологія та психологія: Психологія - це наука, яка вивчає індивідуальну поведінка особистості, внутрішній світ, переживання конкретного індивіда; соціологія - оперує поняттям пересічний громадянин.

Соціологія та політологія: Політологія вивчає, як держава впливає на людину; соціологія - як людина своєю соціальною поведінкою впливає на державу.

Завдання та функції соціології

Завдання соціології:

розробка стратегії та тактики управління державою (тобто дати повну інформацію про всі процеси та явища суспільства органом управління всіх сфер);

розробка проблем соціальної політики держави;

соціологічне забезпечення економічних реформ;

забезпечення органів управління надійним зворотним зв'язком;

вивчення та вирішення національних конфліктів;

вивчення страйкового руху.

Функції соціології:

теоретико-пізнавальна - соціологія на всіх своїх рівнях в усіх складових компонентах повинна забезпечити приріст нового знання про різні сфери соціального життя, повинна розкривати перспективи соціального розвитку;

описово-інформаційна - соціологи проводять систематичний опис і накопичення матеріалу, на основі якого в подальшому робляться практичні висновки, приймаються управлінські рішення, законодавчі акти. Інформація соціологів допомагає проаналізувати соціально-психологічний клімат, навчальних групах конфліктів;

соціального планування - соціологи надають результати своїх досліджень для планування розвитку різноманітних сфер суспільного життя завдяки чому соціальний розвиток здійснюється в країнах світу незалежно від соціальних систем, тобто незалежно від ідеології, соціально-економічних процесів;

прогностична - вироблення науково-обгрунтованих прогнозів про тенденцію розвитку соціальних процесів і спільнот в майбутньому.

Функції соціології та її роль у розвитку суспільства

Соціологія безпосередньо включається у життя суспільства через виконання нею певних соціальних функцій (від лат. functio - виконання). З першого погляду вони такі самі, як і в інших суспільних науках, проте мають свій конкретний зміст. До них у першу чергу належать:

* теоретико-пізнавальна (соціологія на всіх своїх рівнях і в усіх своїх складових компонентах забезпечує прирощення нового знання про різні сфери соціального життя, розкриває перспективи соціального розвитку, виявляє у суспільстві те, що вимагає радикальних перетворень і змін тощо);

* описово-інформаційна (соціологи проводять систематичний опис і накопичення матеріалу, на основі якого у подальшому робляться практичні висновки, приймаються управлінські рішення, законодавчі акти, здійснюється соціальний контроль над соціальними процесами; інформація соціологів допомагає проаналізувати стан соціально-психологічного клімату і напруги у трудових колективах, навчальних групах, установах, запобігти виникненню і вибуху соціальних конфліктів);

* функція соціального планування (соціологи надають результати своїх досліджень для планування розвитку різноманітних сфер суспільного життя, завдяки чому соціальне планування здійснюється в усіх країнах світу незалежно від соціальних систем; воно охоплює різні галузі, починаючи від процесів життєдіяльності світового співтовариства, окремих регіонів і країн і закінчуючи соціальним плануванням життя міст і сіл, окремих підприємств, колективів тощо);

* прогностична функція (соціологія здатна виробляти науково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку соціальних процесів і спільнот в майбутньому; особливо важливо мати такі прогнози у перехідні, як зараз, епохи розвитку суспільства. В цьому аспекті соціологія може визначати діапазон можливостей і вірогідностей; подати декілька сценаріїв можливих процесів, пов'язаних з кожним із обраних сценаріїв; розрахувати ймовірні втрати по кожному з обраних варіантів, визначити побічні ефекти, а також довготермінові наслідки).

Структура соціологічного знання

Соціологія, як наука представляється у вигляді трьох-рівневої структури:

загально соціологічна теорія;

спеціальна соціологічна теорія або теорія середнього рівня;

конкретні соціальні дослідження.

Загально соціологічна теорія: це елемент структури, який характеризує суспільство, як цілісний організм, описує взаємозв'язок соціальних елементів в загальному вигляді.

Спеціальна соціологічна теорія або теорія середнього рівня: виконує функцію переходу від загальних концептуальних понять до конкретних за допомогою яких можливо виміряти реальний процес. Предметом свого дослідження мають самостійні підсистеми суспільства та соціальні процеси. Враховуючи те, що соціологія охоплює практично всі галузі суспільного життя, існує велика кількість спеціальних соціологічних теорій, таких як:

соціологія міста

соціологія села

соціологія мистецтва

соціологія медицини

соціологія молоді

соціологія науки

соціологія освіти

соціологія культури

соціологія економіки

соціологія політики

соціологія промисловості

соціологія вільного часу

Російський соціолог М.Руткевич пропонує спеціальні соціологічні теорії поділити на 3 основних групи:

Соціологічні теорії, які вивчають сфери людської діяльності (праця, дозвілля тощо);

Соціологічні теорії, які досліджують взаємодію особистості з суспільством, тобто різні соціальні групи (особистість, сім'я, колектив, село, місто тощо);

Соціологічні теорії, які виникли на межі соціології і наук, що вивчають окремі сфери життя суспільства (політика, наука, культура тощо). Такі теорії називають галузевими.

Аналогом назви «Спеціальні соціологічні теорії» є «Теорії середнього рівня».

Даний термін був введений в науковий вжиток в 1947 році американським соціологом Робертом Мертоном (1910-2003). Даний термін був запропонований в ході наукової дискусії між Р.Мертоном та іншим американським соціологом Толкоттом Парсонсом (1902-1979).

Теорія середнього рівня - поняття, яке використовується для позначення побудов, які призначені виступати в якості посередника між загальною соціологічною теорією та конкретними соціологічними дослідженнями.

Конкретні соціологічні дослідження, які забезпечують приріст нових емпіричних (практичних) знань про дійсність шляхом виявлення нових фактів та тенденцій зміни окремих сфер життя суспільства.

Соціологія вивчає проблеми суспільства на двох рівнях:

мікрорівень

макрорівень

Мікрорівень - це направлення в соціології, яке ґрунтується на аналізі соціологічних явищ та процесів відносно невеликих соціальних систем, н/д в сім'ї, в організації, в трудовому колективі. Мікросоціологія звертає увагу на міжособові відносини в малій групі, використовуючи при цьому соціальні психологічні методи.

Макрорівень - це дослідницьке направлення, яке в противагу мікросоціології орієнтується на вивченні великих соціальних процесів, на аналіз великих соціальних груп та систем (суспільство, соціальні інститути тощо).

До 60-х років ХХ століття існувало чітке розмежовування на американську та європейську соціологію. Якщо американська школа соціології вивчала проблеми на мікрорівні, то європейській школі соціології було притаманно вивчення соціальних явищ та процесів на макрорівні. Проте, 60-х років ХХ століття така різниця була знята. Відбувається процес інтернаціоналізації соціології - поширенням різних концепцій та теорій, як макро-, так і мікросоціологічного напрямку.

Історичні етапи розвитку

соціологія наука знання

Основні етапи розвитку соціології як науки

етап протосоціології (період від Античності до Огюста Конта - першої половини ХІХ ст.). Протягом даного періоду формується уявлення подібності і різних між законами природи та законами суспільства. Розробляються концептуальні основи політичної, суспільної та економічної теорії, знання про суспільство набуває розмежованих форм;

етап розпочинається з появи в 30-40-х р.р. ХІХ ст. позитивіської соціології і триває до кінця ХІХ ст.. Даний етап характеризується зародженням та початком академічної соціології;

етап охоплює кінець ХІХ ст. і триває до 20-х років ХХ ст.. На даному етапі відбувається становлення соціології, як навчальної дисципліни. Загально соціологічна теорія поєднується з емпіричними дослідженнями і набувають інтенсивного розвитку;

припадає на період з кінця 20 до 70-х рр. ХХ ст. Це період формування основних теоретичних напрямків соціології, розвиток галузевих дисциплін вдосконалення методів досліджень;

починається в 70-х рр.. 20 ст. і до наших часів. Характерний інтернаціоналізацією соціології, поширенням різних концепцій та теорій.

І етап - протосоціологія. Аналізуючи матеріали давньогрецьких філософів Платона та Аристотеля, конфуціанських мислителів, ми можемо відноліти думки саме соціального характеру. Однак до XIV ст. соціологія не представляла собою систематичну дисципліну. Такий вигляд вона набула з написанням роботи в XIV ст.. “Історичний пролегомени” (1377 р.). Автор цієї роботи - арабський мислитель та діяч Ібн Халдун (1332 - 1406). В цій праці вперше був зроблений аналіз практично всіх проблем соціології в умовах кочівних та цивілізованих суспільств. Так, на думку російського соціолога Питирима Сорокіна, саме Ібн Халдуна варто вважати родоначальником соціології. З початком відродження та реформації інтерес до соціологічних проблем значно виріс і призвів до багато чисельних досліджень протягом XVІ - XVІІ ст. Більша частина робіт Макіавеллі, Гоббса, Локка, Руссо, Паскаля і т.д. були соціологічними.

Не дивлячись на те, що наукою про суспільство займались з давніх часів, сам термін “соціологія” був введений в науковий вжиток французьким філософом - позитивістом Огюстом Контом (в 30-х р.р. XIX ст.).

За Контом - соціологія - це загальна теорія соціального організму, наука про суспільні явища, яка повинна бути основана на наукових методах спостереження, експерименту, порівняння, історичного підходу.

Система наук за О.Контом: кожна наступна наука в даній системі базується на попередній, структура представляється від найконкретнішої науки до найабстрактнішої.

математика;

астрономія;

фізика;

хімія;

біологія;

соціологія (соціальна біологія).

Конт зводив соціологію до суспільствознавства і використовував дані терміни, як синоніми. Така ситуація і літературі була характерна до кінця XIX ст.. Першим соціологом, хто дав вузьку трактову соціологічній науці, був Еміль Дюркгейм. З його іменем пов'язаний перехід соціології, як науки тотожній суспільствознавству до науки, яка пов'язана із вивченням соціальних явищ та соціальних відносин суспільного життя, тобто Е.Дюркгейм поставив соціологію в ряд таких суспільних наук, як політекономія, філософія, історія і т.д.

Проблема становлення соціології як науки в радянські часи

Визначні постаті в соціологічній думці кінця ХІХ- початку ХХ століття:

Максим Ковалевський (1851-1916)

Микола Михайловський (1842-1904)

Питирим Сорокін (1889-1968)

В'ячеслав Липинський (1882-1931)

Михайло Драгоманов (1841-1895)

Михайло Грушевський (1866-1934)

Микита Шаповал (1882-1932)

та інші.

В 1901 році в Парижі Ковалевським була відкрита російська вища школа суспільних наук. В подальшому вона переросла у факультет. На даному факультеті викладали Чернов, Пліханов, ДеРоберті. 1908 р. в Петербурзі була відкрита кафедра соціології на чолі з Ковалевським. 1917 р. - виникло питання про розробку соціальної теорії нового суспільства на основі проведення конкретних соціальних досліджень. Були відкриті кафедри соціології в Петроградському та Ярославському університетах. Була встановлена вчена ступінь з соціології. В 1920 році в Петроградському університеті вперше в Росії було відкрите соціальне відділення.

Основні направлення досліджень в 20-30р.р.

соціальних класів на селі;

керівництво виробництвом та наукова організація праці;

з 1918 по 1929 роки проводились щорічні (січневі) дослідження умов життя народу;

проблеми сім'ї, шлюбу, сексу;

дослідження релігії;

соціологія науки;

соціологія злочинності.

З 1922 р. почався процес висилки інтелігенції за кордон. До кінця 30-х років соціологія була оголошена як буржуазна лженаука і була повністю заборонена. Соціологія у будь-яких проявах заборонялась до 60-х років ХХ століття. З початком 60-х почався процес реабілітації соціології. Був відкритий сектор соціологічних досліджень нових форм праці та побуту. У 1963 р. у Харкові (Харківському державному університеті) була відкрита лабораторія соціологічних досліджень, яку очолила Якуба Тетяна Олександрівна. У 1963 році в м. Москва був відкритий Інститут конкретних соціологічних досліджень. В 1988 носить назву Інститут національної російської академії наук.

В 5-ти навчальних закладах СРСР, серед яких 3 були українських ВНЗ, були відкриті соціологічні факультети.

25 квітня 2001 року був підписаний Указ Президента України «Про розвиток соціологічної науки в Україні».

Основні соціологічні поняття та категорії

Серед різноманітних понять та класифікацій науки можна виділити такі основні, як: індивід, індивідуальність, особистість, соціальна група, соціальна спільність, соціальні відносини, соціальна структура суспільства та інші.

Особистість та проблема соціалізації

Людина - поняття найбільш загальне, яке виникає з моменту виділення Хомо Сапієнс (Homo Sapiens)

Індивід - розуміється як окрема, конкретна людина, як одиничний представник людського роду.

Індивідуальність - можна визначити, як сукупність рис, що відрізняють одного індивіда від іншого. Причому виділення різних рис проводиться на різних рівнях і біохімічному, фізіологічному, психологічному, соціальному та інше.

Особистість - це інтегральна, соціальна якість, яка формується в процесі включення його в систему суспільних відносин, опанування ним матеріальних, духовних предметів людської культури та соціального досвіду. Поняття особистості вводиться для виділення надприродної соціальної сутності людини.

Процес засвоєння особистісних якостей людини на різних етапах її існування, визначається поняттям соціалізації. Даний термін походить від латинського слова - “суспільний”.

Соціалізація - це складний процес засвоєння соціальних ролей, культурних потреб, які починаються з раннього віку і закінчуються із смертю людини.

В соціологічній літературі виділяються 3 періоди соціалізації:

дотрудовий

трудовий

після трудовий.

Також процес соціалізації можна представити, як проходження 4-х стадій:

рання (від народження до вступу в школу)

навчання (з моменту вступу до школи до закінчення очних форм загальної та спеціальної освіти - це період молодості, яка має ранній (21-25р.р.) та пізній (26-34) етапи.

Соціальні зрілість (дана стадія охоплює період активної трудової та суспільно політичної діяльності)

Завершення життєвого циклу (з моменту припинення постійної трудової діяльності в рамках офіційних організацій).

Необхідно відзначити, що деякі соціологи доводять, що пенсійний статус людини визначається як етап десоціалізації, але даний період характеризується тим, що у пенсійному віці чимало людей займаються неофіційною трудовою діяльністю, засвоює новий досвід, нові функції, тобто мова йде про поняття ресоціалізації.

Cоціальні групи та спільність

Соціальна група - це найбільш загальне і специфічне поняття соціології, що означає певну сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки і об'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними інститутами. Для виникнення групи необхідно:

внутрішня організація

мета

конкретні форми соціального контролю

зразки діяльності

В залежності від цілей та завдань розрізняють:

формальну групу

неформальну групу

Формальна група - об'єднання людей, яке утворилося на основі офіційного документу, юридичних норм, установ, правил, службових інструкцій тощо.

Члени такої групи націлені на виконання якогось виду діяльності і знаходяться в ієрархічно-структурованій підпорядкованості. Прикладом формальної групи можна представити учнівський клас, студентську групу, виробничий колектив тощо.

Неформальна група - складається стихійно і не має особливих документів, які регламентують її функціонування, але вона також утворюється на основі загальних інтересів прагнень, що об'єднують людей в більш або менш стійкі об'єднання. Наприклад сім'я, дружня компанія, злочинна зграя і т.п.

В соціологічній літературі існує велика кількість різних класифікацій груп. Залежності від кількості, соціальні групи діляться на:

малі

середні

великі

Малі: такі об'єднання людей, в яких всі елементи знаходяться в безпосередньому контакті один з одним. Як правило, вони нараховують від 2 (діада), 3 -х (тріада) до кількох десятків людей (сім'я, виробнича бригада, шкільний клас, рота).

Середні: Порівняно сталі спільності людей, які працюють на одному підприємстві і є членами яких-небудь суспільних організацій або проживають на одній, достатньо великій, але обмеженій території (місто, район, область).

Великі: Сталі сукупності значної кількості людей, які функціонують в масштабах країни або їх об'єднань (класи, соціальні верстви, нації, народності, жінок, чоловіків, міліціонерів і т.д.).

3. Соціальні інститути

В соціології соціальні інститути розглядають як:

певна сукупність установ

сукупність соціальних норм та культурних зразків

система поведінки у відповідності з цими нормами.

Роль соціального інституту:

організованість, яка передбачає ієрархію зв'язків

нормативність, яка включає в себе традиції, норми поведінки, цілісні орієнтації

соціальний контроль. Він представляється у вигляді системи заохочень, штрафів та покарань.

Функції соціальних інститутів:

закріплення та відтворення суспільних відносин, передача соціального досвіду

регулятивна

комунікативна

Класифікація соціальних інститутів (Герберд Спенсер):

соціальні інститути, які забезпечують продовження роду (сім'я, інститут виховання)

соціальний інститут розподілу

регулюючі соціальні інститути.

На сьогоднішній день існують такі інститути, як:

економічні, які забезпечують відтворення і розподіл матеріальних благ, організацію праці, грошовий обіг, тощо.

політичні, вони пов'язані із підтримуванням влади (уряд, парламент, політичні партії тощо)

соціальні, в широкому розумінні всі інститути є соціальними. В вузькому значенні - це місцеві клуби, товариські установи, церемоніальні інститути. Це можуть бути і способи привітання, святкування іменин, способи звернення до вищих посадових осіб та інші.

інститут стратифікації. Розміщує соціальні позиції та матеріальні ресурси.

виховні та культурні інститути. Вони створені для зміцнення і розвитку культури, для соціалізації кожного покоління, передачі культурного досвіду.

релігійні інститути. Вони регулюють відносини людей з представниками релігійних структур.

інститут відтворення (шлюбу та сім'ї).

Така класифікація інститутів не є єдиною, вичерпною.

Програма конкретного соціологічного дослідження

Категоріальний апарат дослідження

Типи соціологічних досліджень

Структура програми КСД.

Функції та вимоги до програми КСД

Вибірка в соціологічному дослідженні.

Методи соціологічного дослідження

Типи запитань

Різновиди опитувань

Аналіз документів

1. Категоріальний апарат дослідження

Конкретне соціологічне дослідження - система логічно послідових, методологічних методичних та організаційно-технічних процедур. Всі процедури направлені на досягнення єдиної мети (мета КСД), отримати точні об'єктивні дані про соціальні явища або процеси, що вивчаються.

Дослідження вважається закінченим, якщо реалізована відповідне соціальне замовлення, отримане і видане суспільству відповідний цьому замовленню результат.

Слід розрізняти поняття “соціологічне дослідження” та “соціальне дослідження”. Соціальне дослідження більш широке поняття, в порівнянні із першим. Соціологічні дослідження складають ядро більш широких соціальних досліджень. Наприклад, перепис населення є соціальним дослідженням, але в його рамках використовують соціологічні методи збору, обробки інформації.. Це ж саме можна сказати і про дослідження в різних сферах науки (економіка, культура, педагогіка, психологія тощо).

В ході проведення КСД використовуються такі поняття та категорії:

Методологія - це вчення про принципи побудови, форми та методи наукового пізнання і перетворення дійсності.

Метод - в широкому розумінні, - це спосіб побудови і обґрунтування системи знання. В соціології і якості метода виступають, як загально соціологічні принципи, так і конкретні методи. До конкретних методів можна віднести:

математико-статистичні метода,

методи збору інформації:

опитування

спостереження

аналіз документів

експеримент

Методика соціологічного дослідження - це сума прийомів, яка дозволяє використати той чи інший метод до даної проблеми, з метою накопичення та систематизації емпіричного матеріалу.

Процедура соціологічного дослідження - послідовність всіх пізнавальних та організаційних дій, спосіб організації досліджень.

Типи соціологічних досліджень

В залежності від мети соціологічні дослідження можуть носити

- теоретичний (Мета - глибоке узагальнення нагромадженого матеріалу в галузі соціального життя),

- фундаментальне (Мета - побудова і вдосконалення теорії та методології соціології),

- емпіричний (Мета - приріст, збір фактичного матеріалу і його первинна обробка, включаючи початковий рівень узагальнення),

- прикладний характер (Мета - розробка практичних рекомендацій що вирішення проблемної ситуації в конкретній проблемі).

Дані дослідження відрізняються стосовно мети дослідження. Наприклад, теоретичне соціологічне дослідження направлене на розвиток теорії. Емпіричне, основною метою має збір фактичного матеріалу і його первина обробка та узагальнення.

За типом логічних завдань:

монографічні

порівняльні

панельні

Монографічне дослідження - це дослідження, яке направлене на вивчення якого-небудь соціального явища, або процесу на одному об'єкті який взяти в якості представника цілого класу подібних об'єктів (сім'я, село, місто тощо).

Порівняльний тип - це дослідження в якому в якості основного прийому використовується порівняння інформації, що отримана:

в різні періоди історичного розвитку

в різних соціальних підсистемах (соціальні інститути, групи, населення, території)

різними авторами або дослідницькими колективами

різними методами збору або виміру даних

Панельне дослідження - в даному випадку вивчається зміни в часі одних і тих же об'єктів, які належать до деякої сукупності. Наприклад, якщо перший раз проводиться опитування школярів 11 класів, ми зобов'язані знайти цих, тепер вже колишніх школярів і опитати їх знову.

За строками проведення:

поглиблене

регулярне

зондажне

експрес-опитування

Поглиблене - використовується для дослідження маловивчених проблем, пов'язане з розробкою нової теорії, орієнтоване на розробку сукупності практичних рекомендацій. Це комплексне багаторівневе дослідження процесів та явищ. При проведенні використовується декілька методик. Вибірка - більше 3 тис.

Регулярне - проводиться по більш вузькому спектру науково-практичних проблем. Мета - конкретизація та поглиблення існуючого матеріалу (наукових розробок, емпіричного матеріалу). Основні методи збору: опитування та аналіз документів. Вибірка 3000 респондентів. Опитування проводиться по одній методиці.

Зондажне (розвідувальне, пілотажне) - досить близьке з 4-м типом експрес-опитуванням. Їх мета - оцінка конкретного стану громадської думки. Основні прийоми збору інформації: анкетування, інтерв'ю. В ході дослідження використовується попередній накопичений досвід. Об'єм вибірки до 2 тисяч.

Структура програми КСД

Програма конкретного соціологічного дослідження - викладення мети та загальної концепції дослідження, вихідних гіпотез, разом з логічною послідовністю операцій для їх перевірки. Від того, наскільки правильно буде розроблена програма, залежить якість отриманих даних.

Програма дослідження може бути опублікована, як самостійний науковий матеріал, при чому, не виключено, що по цій програмі інші дослідники в інших районах будуть проводити своє дослідження. Публікація програми є своєрідна передача ліцензії на виробництво наукового знання.

Структура програми:

методологічний розділ

уточнення проблеми, обґрунтування проблемної ситуації;

уточнення обєкту та предмету дослідження;

уточнення мети та завдань;

емпірична інтерпретація понять (логічний аналіз понять);

попередній системний аналіз обєкту досліджень;

формування основних (робочих і гіпотез);

методичний (процедурний) розділ

стратегічний (принциповий) план досліджень;

програмні вимоги до вибірки (обґрунтування вибірки);

нарис процедур дослідження;

робочий план дослідження.

Робочий план - документальне фіксування послідовності та обєму всіх ресурсних затрат, необхідних для проведення дослідження. Кожен з видів робіт складається з елементарних операцій і представляються в часовому графіку. Даний графік в процесі дослідження безперервно змінюється.

Визначення проблемної ситуації.

Необхідно розрізняти соціальні та проблеми наукові. Соціальна проблема - соціальне життєве протиріччя, яке потребує організації цілеспрямованих дій для його усунення. Наукова проблема - етап знання про незнання. В ній фіксується протиріччя між знаннями про потреби суспільства і незнаннями шляхів та засобів реалізації дій, для досягнення цих потреб.

Існує два шляхи пошуку проблемної ситуації:

логічний, який полягає в пошуку проблемної ситуації, використовуючи періодичні видання, літературу, засоби масової інформації;

експертиза, яка полягає в проведенні експертного опитування, залучення безпосередніх спеціалістів по проблемі, яка досліджується.

Об'єкт соціологічного дослідження - явище чи процес на яке направлене соціологічне дослідження. В конкретному соціологічному дослідженні в якості об'єктів може виступати область соціальної дійсності, діяльність людей та самі люди. Об'єкт повинен бути носієм протиріччя. Він повинен характеризуватися:

чітким визначенням явища за такими параметрами, як професійна належність, просторова визначеність, функціональна направленість (виробнича, політична, побутова тощо);

часовою визначеністю;

можливістю його кількісних вимірів.

Предмет дослідження - сторона об'єкта яка безпосередньо вивчається. Зазвичай предмет дослідження містить в собі центральне питання проблеми.

Мета дослідження - загальна направленість дослідження, проект дій яка визначає характер самого дослідження. Мета дослідження визначає його орієнтації та теоретичну або прикладну інформацію. Теоретичне дослідження передбачає нові теоретичні знання, прикладне направлене на вирішення конкретних практичних завдань.

Завдання конкретного соціологічного дослідження - сукупність конкретних цільових установ, які направлені на аналіз і вирішення проблеми. Бувають основними та додатковими. Завдання ставиться як стосовно методологічного розділу, тобто яку конкретну інформацію необхідно зібрати, так і стосовно процедурного розділу.

Інтерпретація основних понять. Велике значення в проведенні соціологічного дослідження має розробка понятійного апарату, іншими словами мови дослідження. Від того, чи буде зроблено логічний аналіз основних ключових понять, залежить якість отриманих результатів. Дана процедура необхідна, щоб виключити ситуацію неоднозначності розуміння різними учасниками дослідження певних понять та категорій.

Гіпотеза дослідження - науково обґрунтоване припущення про структуру соціальних об'єктів, характер та сутність зв'язків між соціальними явищами. Типи гіпотез:

описові;

пояснювальні;

прогнозні.

Описова гіпотеза - це припущення про суттєві властивості об'єктів, характер зв'язків між окремими елементами об'єкту, про ступінь тісноти зв'язку взаємодій.

Пояснювальна гіпотеза - це припущення про залежність структурних елементів об'єкту дослідження в соціальних процесах та явищах.

Прогнозні - це гіпотези, які містять припущення про стан предмету, та про перспективи, які розкривають тенденції та закономірності розвитку даного об'єкта.

Функції та вимоги до програми КСД

Складення програми є необхідною умовою успішності всієї роботи. Програма виконує наступні функції:

методологічна, яка дає змогу визначити проблему, зафіксувати уявлення про обєкт, встановити відношення даного дослідження до досліджень, які проводились раніше або проводяться паралельно;

методична, вона дає можливість розробити загальний план дослідження, визначити методи збору та аналізу інформації, виробити процедуру досліджень, провести порівняльний аналіз результатів аналогічних досліджень;

організаційна, яка забезпечує розробку чіткої системи розподілу праці між членами дослідницької групи, полегшує контроль за ходом дослідження.

Загальні вимоги до програми соціологічних досліджень.

Наявність самої програми. Безпрограмне дослідження нагадує пошук методом проб та помилок, витрати енергії в такому разі часто не виправдовують пізнавальний ефект. В кінці роботи в разі безпрограмного дослідження виконавець приходить до висновку, що зараз вони зробили б все по-іншому.

Експліцитність програми - всі положення програми повинні бути чіткими, всі елементи - продуманими у відповідності з логікою дослідження і ясно сформульовані. Програма повинна бути єдиним документом для всього наукового колективу. Так як, соціологічне дослідження не можливо повести одному і вимагається участь багатьох спеціалістів, необхідний єдиний план, за яким кожен з учасників виконував свої функції.

Логічна послідовність всіх елементів програми. Не можна почати дослідження із складання анкети, не визначивши проблемну ситуацію, не можна провести опитування, не розробивши сценарій.

Вибірка в соціологічному дослідженні

Одним з центральних етапів проведення соціологічного дослідження є процес формування кількості респондентів, тобто формування вибірки.

Існує 2 різновиди соціологічних досліджень:

суцільне соціологічне дослідження;

вибіркове соціологічне дослідження;

Суцільне соціологічне дослідження передбачає охоплення всіх елементів обєкту дослідження. Суцільне дослідження виконується тоді коли об'єкт дослідження є невеликим за кількістю і є можливість описати кожного представника об'єкту досліджень (як правило до 500 елементів). Суцільне соціологічне дослідження використовується при дослідженні малих груп, таких як організація, колектив.

Але досить часто об'єкт дослідження є великим за кількістю і опитати кожного неможливо через фізичні, економічні, часові, матеріальні проблеми. В даному випадку використовують вибіркове соціологічне дослідження.

Вибіркове соціологічне дослідження застосовується тоді, коли генеральна сукупність дуже велика, а результати треба отримати одразу. В ході вибіркового соціологічного дослідження необхідно розрізняти поняття генеральної і вибіркової сукупності.

Генеральна сукупність - сукупність на яку соціолог хоче поширити висновки дослідження, іншими словами, це сукупність об'єктів, які мають яку-небудь чітко визначену характеристику, яка в свою чергу вказує на належність їх до даної системи.

Вибіркова сукупність - частина генеральної сукупності, вивчивши яку можна зробити висновки про вся генеральну сукупність. Ця частина вибирається за спеціальними правилами так, щоб її характеристики відбивали властивості генеральної, тобто вибіркова повинна бути мікромоделлю генеральної сукупності. Основною вимогою до вибіркової сукупності є репрезентативність.

Репрезентативність - властивість вибіркової сукупності максимально відтворювати характеристики генеральної сукупності.

Залежність об'єма вибірки від об'єму генеральної сукупності (при допустимій похибці 5%)

Об'єм ГС	500	1000	2000	3000	4000	5000	10000	100000
Об'єм вибірки	222	286	333	350	360	370	385	398	400

n - вибіркова сукупність;

N - генеральна сукупність;

- імовірність з якою підраховується об'єкт вибірки (помилка вибірки 3-5%)

Типи вибірки:

Простий випадковий вибір передбачає, що всі елементи генеральної сукупності мають однакову ймовірність попасти у вибірку.

Різновид даного методу носить назву багатоступеневий вибір - застосовується стосовно великих генеральних сукупностей із складною структурою.

Генеральну сукупність розбивають не певні частини, потім проходить формування вибірки з кожної частини. На наступному етапі із вибраної частини формується вибірка.

Систематична (математична) вибірка - вибір зі списку з певним кроком.

Необхідно об'єм генеральної сукупності (N) поділити на об'єм вибіркової (n) сукупності. Отримане число (k) є тим кроком з яким зі списку вибираються респонденти для опитування.

- крок. В даному прикладі буде вибраний кожен 10-й із списку.

Метод квотної вибірки - ним користуються в тих випадках, коли до початку дослідження є статистичні дані про контрольні ознаки (освіта, стать, район проживання, національність тощо.)

Методи соціологічних досліджень

Російський соціолог В.А.Ядов виділив 3 групи методів соціологічних досліджень:

Методи збору соціологічної інформації;

Методи обробки соціологічної інформації;

Методи аналізу та інтерпретації результатів соціологічних досліджень.

Кожен з методів включає в себе:

збору соціологічної інформації (опитування, спостереження, аналіз документів, експеримент);

обробки (первинна та вторинна)

Обробка - механічне перетворення даних для подальшого аналізу та інтерпретації дослідження.

Первинна обробка включає в себе:

1) кодування інформації;

2) розрахунок кількісних та відсоткових розподілів;

3) класифікація інформації.

Вторинна обробка включає розрахунок статистичних залежностей між результатами, які отримані в ході дослідження (коефіцієнт кореляції, розрахунок дисперсій, середніх тенденцій (мода, медіана)).

методи аналізу і інтерпретації (статистичні висновки, статистичний аналіз, методи моделювання та прогнозування).

Типи запитань

Всі питання можна розбити на:

результативні (основні):

за змістом (про факти, про знання, про думки та мотиви поведінки)

за формою (відкриті; закриті (типу “так”-“ні”, альтернативні, питання-меню); змішані);

функціональні (допоміжні):

контактні

питання-мостики

питання-фільтри

контрольні

провокуючі

діалог-ілюстрація

Функціонально-психологічні запитання використовують для налагодження психологічного контакту, зняття психологічної напруги (контактні), переходу від одної теми до іншої (питання-мостики), для виділення груп стосовно певних запитань (фільтр). До таких входять:

питання-фільтр використовують для того, щоб розділити групу на частини, до яких стосуються ці запитання і до яких ці питання не стосуються

контрольне запитання використовують для того, щоб з'ясувати відвертість відповідей респондента (одні і ті ж самі запитання ставляться в різних місцях анкети змінюючи їх формулювання).

Закрите запитання складається з запитання та запропонованих відповідей. Бувають:

альтернативні - дозволяється вибрати лише один із запропонованих варіантів відповідей;

шкальні - використовують для з'ясування ступені актуальності, інтенсивності;

питання меню - складається з запитання, варіантів відповідей, де дозволяється вибрати декілька варіантів “Які газети ви читаєте регулярно?” - список.

Відкрите запитання складається з запитання і можливості відповісти у вільній формі.

Змішане складається з запитання, варіантів відповідей, де останнім стоїть “що ще, або ваша думка”.

При формулюванні запитання кількість не більше 11 слів.

Різновиди опитування

Опитування може проводитися у очній та заочній формі, а саме у вигляді інтерв'ю та анкетування.

Вільне інтерв'ю використовується без заздалегідь розробленого плану і завчасно сформульованих запитань. Інтерв'ю проходить в довільній формі, послідовність та форма формулювання запитань чітко не визначені (залежить від ходу розмови). Використовується на ранніх стадіях досліджень.

Глибинне - метою є отримати інформацію, яка засвідчує не лише наявність проблеми але й пояснює причину її виникнення. (Докопатись до коренів, витоків проблеми)

Фокусоване інтерв'ю - являє собою вивчення громадської думки стосовно конкретних подій, факту, ситуацій. Увага фок усовується на конкретній під проблемі більш загальної проблеми.

Стандартизоване - передбачає наявність заздалегідь розробленого плану СД, чітко визначених формулювань запитань, незмінний їх порядок постановки, кількість та перелік можливих відповідей. Найбільш поширеними є перепис населення.

Індивідуальне передбачає спілкування з одним респондентом.

Групове передбачає бесіду в колі сім'ї, група студентів, виробничій бригаді тощо. Дослідження прагне викликати дискусію.

Телефонне використовується для опитування населення за широким колом питань, зокрема це може бути опитування стосовно ефективності (рейтинг) телебачення (телепрограми, телепередачі), радіо тощо. Переваги - можливість швидко стримати інформацію про стан громадської думки.

Анкетування передбачає з'ясування громадської думки через опосередковане спілкування респондента і дослідника через використання анкети.

Пресова анкета публікується на сторінках газет або журналу з проханням до читача дати письмову відповідь і вислати її в редакцію.

Поштова анкета передбачає розсилку відведеної кількості анкет певній групі осіб з проханням відповісти і надіслати на адресу дослідницького колективу.

Ці обидва різновиди як правило, дають низький відсоток повернення. Це вимагає додаткових зусиль.

Роздаткова анкета полягає в роздачі анкет групі людей. Пряме роздаткове передбачає спілкування одного дослідника з одним респондентом, групове - одного дослідника з групою респондентів, заочне - опитування в заочній формі.

Аналіз документів

Аналіз документів - це один з основних методів збору даних в соціологічних дослідженнях, який направлений на отримання надійної інформації (соціальних фактів, цінностей та норм поведінки різних категорій населення), яка зафіксована в документах.

Традиційний аналіз документів (Т.А.Д.) - грунтується на механізмі глибокого розуміння тексту, яке направлене на інтерпретацію суті інформації, що міститься в документах.

Традиційний аналіз, в свою чергу, поділяється на:

зовнішній

внутрішній

Зовнішній т.а.д. - передбачає перевірку правдивості документа, аналіз “історичного контексту” документа і тих обставин, які супроводжували його появу (тип документа, шрифт, тип друку, хто автор, умови створення, мотиви написання тощо).

Внутрішній т.а.д. - передбачає аналіз (читання) внутрішнього змісту документа, з'ясування соціальних факторів, що обумовили появу даного документа.

Якісно-кількісний аналіз документів (контент-аналіз) - аналіз дкументів, який використовується для аналізу великих масивів інформації. Грунтується на перекладі текстової інформації в кількісні показники, що дає можливість виміряти якісний зміст документа. (Напр.: підраховується скільки раз і часу в денному телеефірі демострувалася реклама того чи іншого кандидата в президенти)

В процесі використання контент-аналізу документів використовують терміни “одиниця аналізу” та “одиниця підрахунку”

Одиниця аналізу - в якості одиниці аналізу використовують назви теми, терміни, призвіща вчених, судження, соціальні ситуації.

Одиниця підрахунку - в якості одиниці підрахунку відносять сторінки, листки, рядки, знаки, хвилини на телебаченні та радіо тощо.

Размещено на Allbest.ru

...