Соціальна допомога населенню та військовополоненим на окупованій німецькими військами території України в 1941-1943 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальна допомога населенню та військовополоненим на окупованій німецькими військами території України в 1941 - 1943 рр.

Анотація

У статті автор розглядає соціальну допомогу населенню та радянським військовополоненим, що здійснювали колабораціоністські органи місцевого самоврядування на окупованій німецькими нацистськими військами території України в 1941 - 1943 рр.

Ключові слова: соціальна допомога, управа, грошові виплати, військовополонені.

соціальний допомога військовополонений нацистський

Соціальна допомога малозабезпеченим верствам населення з боку органів влади і місцевого самоврядування безперечно була і є однією з вагомих складових громадянського суспільства. Відтак, вивчення системи надання соціальної допомоги населенню і військовополоненим під час Другої світової війни в найскладніших умовах німецької нацистської окупації України має важливе науково-теоретичне і практичне значення. Метою цієї статті є аналіз діяльності органів місцевого самоврядування, господарських структур і громадських організацій на окупованій німецькими загарбниками території України у 1941 - 1943 рр.

Мета визначає наступні завдання: дослідити заходи з надання грошової, матеріальної й іншої соціальної допомоги населенню та військовополоненим; визначити коло суб'єктів, що надавали грошову, матеріальну та іншу соціальну допомогу; дослідити ставлення і участь німецьких окупантів в наданні соціальної допомоги населенню і військовополоненим; з'ясувати види та розміри соціальної допомоги; визначити категорії населення, що отримували соціальну допомогу.

Заполітизовані стереотипи і одіозне ставлення до колабораціоністської адміністрації та інших легальних структур, що діяли в період німецької окупації, не давали можливості зробити об'єктивне і неупереджене дослідження діяльності українських урядовців і громадських організацій, спрямованої на надання соціальної допомоги населенню та військовополоненим. Тема діяльності колабораціоністських органів місцевого самоврядування впродовж 1941 - 1943 рр. останнім часом розглядалась в багатьох публікаціях. Проте, діяльність, спрямована на надання соціальної допомоги населенню і військовополоненим докладно і всебічно поки не досліджувалась. Ця діяльність епізодично висвітлена в монографії В. Шайкан «Колабораціонізм на території рейхскоміса- ріату «Україна» та військової зони в період Другої світової війни» [1]. Відтак, цей історичний аспект вимагає додаткового окремого історичного вивчення.

В ході дослідження було залучено і вперше введено до наукового обігу архівні матеріали, які зберігаються у державних архівах Дніпропетровської, Миколаївської, Полтавської та Херсонської областей. Зокрема це матеріали наступних фондів: Української допоміжної управи міста Дніпропетровська, міської управи міста Миколаєва, Петропавлівської та Голопристанської районних управ, Ново-Бузької районної контори торгівлі та заготівель. Не менш важливими є також публікації українських колабораціоністських газет «Голос Дніпра» (Херсон) та «Голос Полтавщини» (Полтава).

Активне надання соціальної допомоги малозабезпеченому населенню і військовополоненим з боку українських колабораціоністських органів місцевого самоврядування розпочалося з кінця 1941 р. Тоді німецьким загарбникам вдалося окупувати майже всю територію України і сформувати систему місцевої окупаційної адміністрації. Останній вдалося певним чином налагодити в Україні торгівлю, фінанси, сферу обслуговування, ремісництво і частину зруйнованої промисловості. Це дало можливість акумулювати хоч і незначні, але достатні для надання соціальної допомоги кошти.

Так, у 1942 р. для надання соціальної допомоги найбіднішому населенню Херсона міською управою було виділено 200 тис. крб. [2]. Причому соціальна допомога малозабезпеченому населенню надавалася не лише у містах, а й у сільських районах. Голопристанська районна управа на Херсонщині регулярно надавала грошову допомогу найбіднішим сім'ям. Після розгляду 2369 заяв протягом квітня - вересня 1942 р., до 31 жовтня районною управою було виплачено 211432 крб. 2250 господарям з 6215 утриманцями. Також Голопристанська районна управа надавала малозабезпеченому населенню найнеобхідніші продукти харчування. У цей же період безкоштовно забезпечено продуктами: 3062 службовці організацій та 5496 непрацездатних членів їх сімей, а також 2391 мешканець району «інших категорій» і 3145 непрацездатних членів їх сімей. Їм було роздано: 62602 кг борошна, 6337 кг крупи, 13127 л молока, 4780 кг свіжої риби, 4565 кг солоної риби, 1711 кг капусти, 797 кг буряку, 1048 кг моркви [3, 40-51]. На Херсонщині районні та міські управи навіть спромоглися виплачували пенсії особам похилого віку та інвалідам в розмірі від 50 до 100 крб. [4, 99]. Для цього проводилась реєстрація інвалідів місцевою адміністрацією [2].

Допомогу продуктами харчування отримували і українські поліцейські. В Ново-Бузькому районі на Ми- колаївщині 1942 р. поліція отримувала на місяць: 99 кг хліба, 8,25 кг м'яса і 19,8 кг масла на 33 особи (м. Новий Буг); 39 кг хліба, 3,25 кг м'яса і 7,8 кг масла на 13 осіб (с. Баратовка); 15 кг хліба, 1,25 кг м'яса і 3 кг масла на 5 осіб (с. Нова Дмитрівка); 39 кг хліба, 3,25 кг м'яса і 7,8 кг масла на 13 осіб (с. Юровка); 21 кг хліба, 1,75 кг м'яса і 4,2 кг масла на 7 осіб (с. Велика Матвіївка); 18 кг хліба, 1,5 кг м'яса і 3,6 кг масла на 6 осіб (с. Ново-Антонівка) [6, 23].

Слід зазначити, що соціальна допомога населенню України надавалася не тільки колабораціоністськими органами місцевого самоврядування, а й окупаційними структурами і військами. На півдні України (в німецькій зоні окупації) місцевим молдованам надсилали з Румунії «гуманітарну допомогу»: сіль, тютюн, мило, сірники, цукор [2]. 6 червня 1942 р. німецькими солдатами і офіцерами на чолі з військовим лікарем фон Грімлером було обладнано і відкрито український дитячий садок для 140 дітей у Полтаві, на вул. Олександрівській [6]. Восени 1942 р. німецький комісар Дніпропетровська наказав видати вдові відомого українського історика Д. Явор- ницького Серафимі Дмитрівні 4800 крб. і призначити щомісячну пенсію в 600 крб. [2].

Соціальна допомога радянським військовополоненим здійснювалась, створеними при міських та районних управах, комітетами допомоги військовополоненим. Так, Миколаївський комітет допомоги хворим військовополоненим закликав на Великдень 1942 р. зібрати крашанки і харчі для полонених, а також збирав кошти з мешканців міста, організовуючи «лотереї допомоги». Розігрувались харчі, цигарки, махорка, сірники, дрова, господарські речі [7, 74]. Під патронатом цього комітету працювала лікарня для військовополонених у Миколаєві на вул. Госпітальній [8, 10]. Аналогічний комітет діяв у Херсоні [2].

Ресторан Ново-Бузької районної контори торгівлі й заготівель у грудні 1941 р. годував радянських військовополонених. За рахунком № 5 ресторану від 13 грудня 1941 р. полонені отримали на сніданок суп; на обід - борщ і кашу; на вечерю - борщ. Наступного дня на сніданок подали борщ; на обід - борщ і картоплю; на вечерю - суп. 15 грудня на сніданок була каша; на обід - суп і каша; на вечерю - картопля. Денне меню військовополонених обходилося ресторану в 5,2 крб. Рахунок підписували завідувач буфету і військовополонені [9, 187].

Після того, як у січні 1942 р. мешканцями Полтави було зібрано значну кількість теплих речей для німецьких військовослужбовців, за ініціативою полтавського міського голови Борковського було розпочато збір теплого одягу і взуття також і для військовополонених [6].

У 1943 р. колабораціоністські органи місцевого самоврядування надавали грошову і матеріальну допомогу українським родинам, чиї члени виїхали працювати до Німеччини або пішли добровольцями в німецьку армію. Якщо відправлявся один член - надавалася разова місячна грошова допомога в 180 крб.; якщо двоє - 240; троє - 300. Якщо на роботу до Німеччини або до німецької армії відправлялись більше трьох членів родини, надавалась грошова допомога в 360 крб. Крім грошової допомоги, населенню надавалась матеріальна допомога хлібом та вугіллям [10, 42]. Для отримання соціальної допомоги родинами подавались відповідні заяви до міських та районних управ [11, 1]. За списком «осіб, які виїхали до Німеччини, сім'ям яких видано грошову допомогу», з 1 до 31 березня 1943 р. у Миколаєві сім'ям остарбайтерів видано по 130 крб. Виплату здійснював фінансовий відділ Миколаївської міської управи. В 1944 р. грошову допомогу підвищили до 200 крб. Про це свідчать платіжні відомості цього ж фінвідділу від 9 березня 1944 р. [12, 2-25]. Щоправда, виплата щомісячної грошової допомоги українським сім'ям здійснювалася лише за умови, що вони були на утриманні військових волонтерів або тих, хто виїхав на роботу до Німеччини і окупованих нацистами країн Європи [13, 28]. Надавались і інші пільги. Так, мешканки Дніпропетровська О. Кравченко й А. Ільїна були звільнені від відправлення на роботу до Німеччини, оскільки їхні батько і чоловік пішли воювати добровольцями в німецьку армію [14, 269].

Соціальна допомога надавалася також біженцям з Дону, Кубані та Кавказу. На обліку в Дніпропетровській міській управі щодо отримання соціальної допомоги в 1943 р. перебували: 20 осетинів, 2 балкарця, 6 кабардинців [15, 12]. Також на обліку знаходились біженці з числа донських та кубанських козаків або членів їх сімей (точна кількість не була вказана). Біженцям надавалось безкоштовне житло. Траплялись випадки, коли господарі будинків і помешкань збирали платню, а у випадку відмови били постояльців. Районні управи брали їх під захист і стягували за допомогою української поліції штрафи з домовласників [16, 2]. В окремих випадках, у селах безкоштовне житло надавалося сільськими управами військовополоненим, які підтвердили свою лояльність до нацистського режиму.

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки. В умовах німецької окупації соціальна допомога малозабезпеченому населенню і радянським військовополоненим здійснювалась колабораціоністськими органами місцевого самоврядування за участю, створених ними, фінансових структур, торгівельно- заготівельних контор і комітетів допомоги полоненим. Німецька окупаційна і військова адміністрація не перешкоджала наданню соціальної допомоги населенню і військовополоненим й іноді навіть долучались до цієї справи. Грошова і матеріальна допомога з боку місцевих колабораціоністських органів місцевого самоврядування, німецької окупаційної і військової адміністрації, господарських організацій і німецьких військових частин надавалася найбіднішому населенню, інвалідам, малозабезпеченим службовцям і поліцейським, дітям, особам похилого віку, сім'ям тих, хто відправився працювати до Німеччини і воювати добровольцем в німецьку армію. При цьому, соціальна допомога сім'ям остарбайте- рів і волонтерів німецької армії була обмежена встановленими правилами і не надавалась усім без винятку. За сприяння німецької окупаційної адміністрації та українських колабораціоністських органів місцевого самоврядування надавалась соціальна допомога з Румунії мешканцям півдня України молдавського походження. Соціальна допомога надавалась також біженцям зі сходу, що рятувалися від сталінського режиму. Їм надавалася як грошова допомога, так і безкоштовне житло

Література

Шайкан В. О. Колабораціонізм на території рейхскомі- саріату «Україна» та військової зони в період Другої світової війни. - Кривий Ріг, 2005.

ДАХО. - Ф. 1501. - Оп. 3. - Спр. 14.

Размещено на Allbest.ru