Роль військової освіти у підвищенні ефективності взаємодії між громадянським суспільством та збройними силами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Кафедра фінансів і права

Роль військової освіти у підвищенні ефективності взаємодії між громадянським суспільством та збройними силами

к. ю. н., доцент Коропатнік І.М.

Анотація

Стаття присвячена висвітленню питань підготовки офіцерських кадрів для Збройних Сил України як базового елементу формування точок взаємодії між громадянським суспільством та збройними силами. Розглядається роль офіцерського корпусу в розвитку та формуванні Збройних Сил України та осмислюються адміністративно-правові заходи впливу на відтворення моделі Збройних Сил України, що відповідають потребам сучасності та тенденціям розвитку громадянського суспільства в Україні.

Ключові слова: офіцерський корпус, громадянське суспільство, вища військова освіта, збройні сили.

Аннотация

Статья посвящена вопросам подготовки офицерских кадров для Вооруженных Сил Украины как базового элемента формирования точек взаимодействия между гражданским обществом и вооруженными силами. Рассматривается роль офицерского корпуса в развитии и формировании Вооруженных Сил Украины, осмысливаются административно-правовые методы влияния на воссоздание модели Вооруженных Сил Украины, которые соответствуют потребностям современности и тенденциям развития гражданского общества в Украине.

Ключевые слова: офицерский корпус, гражданское общество, высшее военное образование, вооруженные силы.

Annotation

The article is devoted to the issues of training officers for the Armed Forces of Ukraine as a base element forming the interaction points between civil society and the armed forces. The role of the officer corps in the development and formation of the Armed Forces of Ukraine, conceptualized legal and administrative methods of influence on the reestablishment of the Armed Forces of Ukraine models that meet the needs of today and the trends of development of civil society in Ukraine.

Key words: officer corps, civil society, higher military education, armed forces.

Фундаментом, на якому базується сила всіх урядів (як новостворених, так і існуючих), є досконалі закони та сильна армія [1, с. 14]. Збройні сили України (далі - ЗСУ) - це військове формування, на яке, відповідно до Конституції України, покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості [2].

Сумна статистика, яка висвітлена для широкого загалу в засобах масової інформації, за короткий проміжок часу, а саме з початку проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях у 2014 році, змусила уряд, науковців, відповідальних громадян переосмислити роль армії в суспільному житті нашої держави та докорінно переглянути деякі підходи до неї.

За даними Міністерства оборони України та Генеральної прокуратури України, більше 50% українських військових у Криму зрадили присязі на вірність Україні та перейшли на бік Російської Федерації [3]. Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос оприлюднив дані щодо відкритих проваджень за скоєння військових злочинів - за весь час проведення антитерористичної операції на Сході України було порушено 16 тисяч справ про дезертирство [4].

Під час проведення АТО загинуло близько 2500 військовослужбовців Збройних Сил України, з них не бойові втрати складають майже дві третини.

Така ситуація потребує ретельного аналізу процесів, що відбуваються всередині Збройних Сил України та у взаємовідносинах між цим інститутом держави та громадянським суспільством.

Аналізуючи відкриті джерела та цифри, що висвітлюють офіційні особи держави, вважаємо за можливе припустити або визначити приблизно головні проблеми ЗСУ. По-перше, небажання служити в ЗСУ під час ведення воєнних дій свідчить про нерозуміння громадянами свого конституційного обов'язку (відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу). Також на небажання проходити службу впивають фактори, які характеризують недостатній рівень взаєморозуміння між ЗСУ як соціальним інститутом і громадянським суспільством. За даними соціологічного дослідження, проведеного в Луганській, Донецькій, Одеській областях, 26% населення вважають вадами ЗСУ їх закритість та слабкий взаємозв'язок з населенням. Тобто одна з проблем криється в низькому рівні комунікації між цим інститутом та суспільством, і, відповідно, звідси виникає острах у звичайного громадянина проходити службу в складі цього військового формування. Одним з основних комунікативних ресурсів структури є підготовлений високоякісний офіцерський корпус як базис будь-яких збройних сил, що обумовлює необхідність розглянути особливості його формування.

Огляд інформаційних джерел надає можливість виокремити останні праці з питань ролі середньої та вищої військової освіти в процесі розвитку громадянського суспільства. Роботи Ю. Сєкунової, І. Дигодюка, О. Зубчика присвячені теоретичним питанням ролі вищої освіти у формуванні громадянського суспільства. Щодо загальних проблем військової освіти, необхідно виділити роботи М. Нещадима та В. Ягупова. Останні

роботи С. Дякова та Є. Брижатого висвітлюють проблеми підготовки офіцерських кадрів з урахуванням досвіду провідних країн. Водночас питання впливу стану військової освіти на процеси, які відбуваються у громадянському суспільстві, ще не було предметом наукових досліджень.

Взаємодія суспільства та ЗСУ не в останню чергу відбувається через процес підготовки офіцерських кадрів. Враховуючи роль вищої освіти у формуванні особистості, і, відповідно, у формуванні громадянської позиції, вважаємо за необхідне розглянути специфіку формування офіцерських кадрів для цього військового формування через систему військової освіти.

Статистичні дані, наведені на початку статті мають, як мінімум, дві причинно-наслідкові складові: втрати бойові, без яких не обходиться будь-яка війна та спеціальна операція (залежать від підготовленості особового складу та рішень, які були прийняті командирами на виконання бойових завдань, та комплексу зовнішніх факторів); та небойові втрати (залежать від рівня підготовленості особового складу, військовонавченого ресурсу, який було мобілізовано для виконання бойових завдань, тобто його якості та рівня готовності, та спроможності керівного складу впливати на своїх підлеглих в частині дисциплінованості та дотримання мір безпеки).

Розглянемо питання про те, що уявляє собою військове формування в Україні, а саме ЗСУ, та фактори, які впливають на здатність військового формування виконувати завдання за призначенням з мінімальними втратами та досягати успіху.

Військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових об'єднань, з'єднань, частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності в разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення бойових дій [5].

Військовослужбовці - особи, які проходять військову службу. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаною із захистом Вітчизни [6]. Військовослужбовці поділяються на рядовий, сержантський і старшинський та офіцерський склад.

ЗСУ - це сукупність військових частин, з'єднань, що укомплектовані громадянами України, які придатні за станом здоров'я та віком та поділені на рядовий, сержантський та офіцерський склад, та знаходяться на державній службі особливого характеру, пов'язаній із захистом батьківщини зі зброєю в руках.

За своїм змістом це військове формування є об'єднанням громадян, які виконують соціально важливу функцію держави - захист держави від зовнішнього вторгнення.

Громадяни України під час виконання свого військового обов'язку поділені на три категорії. Перша категорія - це офіцерський склад, друга - сержантський склад, третя - рядовий склад. Відповідно, дві останні категорії можливо поділити ще на дві підкатегорії: особи, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

У нормативних документах існує визначення особи офіцерського складу (хоча і немає терміну «офіцер») [7]. До офіцерського складу ЗСУ належать громадяни України, яким присвоєно військові звання від молодшого лейтенанта і вище [8].

Таким чином, до осіб офіцерського складу ми відносимо громадян України, яким присвоєне військове звання і які проходять військову службу. Вони керують військовими формуваннями у мирний і воєнний час, а також займаються навчанням та вихованням підлеглих військовослужбовців. Зазначаємо, що офіцери запасу та у відставці (а тепер - і у резерві) до офіцерського корпусу не входять [9, с. 5].

Характеризуючи збройні сили на сучасному етапі розвитку, маємо відзначити, що кількісне відношення призовного контингенту до контрактників в останній час змістилось на користь останніх. У межах мети нашої статті важливо визначити з трьох складових найбільш вагомий для ефективного функціонування ЗСУ елемент. Ми вважаємо, що у зв'язку з особливостями підготовки (рівня освіти), терміну перебування на військовій службі (офіцер - 25 років, контрактник - від 3 років; призовник - 1,5 року) для ЗСУ офіцерський компонент є найбільш значущим, як такий, що містить важливі ціннісні складові: досвід, традиції, ідею тощо. На сьогоднішній момент в ЗСУ проходять службу приблизно від сорока дев'яти до п'ятдесяти тисяч осіб на посадах офіцерського складу, що становить не менше ніж третину загальної чисельності ЗСУ. На них покладено завдання навчання та виховування особового складу. На підтвердження нашої думки можна навести погляди на цю проблему деяких фахівців та видатних історичних постатей.

Роль офіцерства у функціонуванні армії є визначальною. Від їх моральних та ділових якостей, рівня підготовки залежить рівень боєготовності та боєздатності ЗСУ. «Які офіцери - така і армія», - відзначає Л. Комеровський [10, с. 393]. Офіцери - це соціальна верства, як і інші - шахтарі, лікарі тощо і, як будь-яка професійна група, мають свої морально-етичні цінності, традиції та критерії оцінки своєї поведінки та поведінки оточуючих.

Аналіз посадових обов'язків офіцерів, терміну їх служби, дає можливість сказати. що офіцери - це основа ЗСУ, і тому поразки та втрати під час бойових дій покладаємо на офіцерів так само, як і успіхи. Від якості офіцерського корпусу напряму залежать виконання завдань збройними силами.

Характеризуючи офіцерський корпус у 1917 році, генерал М. Сулькевич у рапорті командувачу 5 армії Північного фронту Ю. Данилову писав: «Склад офіцерів <...> - це механічна суміш осіб, одягнених в офіцерську форму, осіб різної освіти, походження, підготовки, без взаємного зв'язку, для яких полк - постоялий двір» [11]. Результат такого стану офіцерства відобразився не в останню чергу на результатах Першої світової війни. офіцерський збройний корпус громадянський

Ставлення до офіцерства як до соціально-професійної групи надає нам можливість досліджувати її за допомогою соціального та правового інструментарію та характеризувати як нинішній стан, так і перспективи розвитку, прогнозувати наслідки впливу на них як на інститут громадянського суспільства та важливішу складову ЗСУ як соціального інституту.

Якщо поглянути в історію, то вимоги до відбору кандидатів на посаду офіцера в дореволюційні часи були достатньо високими (освітній рівень, соціальний статус, свідоцтво про благонадійність від цивільної влади) [9 ,с. 12].

У сучасному світі таке відношення до відбору кандидатів на посади офіцерського складу існує в багатьох державах.

Громадяни США, що виявили бажання вступити до Американської воєнної Академії сухопутних військ Вест-Пойнта мають отримати рекомендацію від члена американського конгресу (як правило), окремим списком ідуть кандидати за номінацією Президента та діти військовослужбовців, що загинули, отримали поранення чи зникли безвісті [12, с. 66].

Підготовка офіцерських кадрів в Німеччині базується на комплектуванні бундесверу як кадровими військовослужбовцями, так і військовослужбовцями за контрактом.

Загальною характеристикою підготовки офіцерських кадрів у розвинутих країнах є особлива увага до складових освітніх програм, за якими готують військовослужбовців. Підготовка базується на системному підході та коригується відповідно до вимог сучасності та вимог суспільства до збройних сил.

За змістом підготовка складається з професійної та цивільної частин. Цивільна складова модерується цивільним сектором, і через неї суспільство намагається сформувати світогляд майбутнього офіцера, який відповідав би позиції більшості суспільства і громадськості.

Деякі країни практикують частково сумісне навчання цивільної молоді та курсантів. Цей підхід має як позитивні, так і негативні сторони. З позиції громадянського суспільства навчання за одними методиками і формування єдиної позиції у громадян в подальшому повинно принести позитивний результат у вигляді лояльного відношення збройних сил до уряду, суспільства, правлячої еліти. Як недолік з позиції військових, цей тип навчання не дозволяє якісно сформувати вольові та інші якості у військовослужбовця, оскільки він постійно шукає схвалення з боку своїх цивільних колег і намагається не обмежувати свою поведінку так, як вимагається від нього відповідно до керівних військових документів.

У Концепції кадрової політики у ЗСУ на період до 2017 року [13] зазначається, що на кадрову політику впливають такі чинники: національні інтереси та оборонна політика держави; державна кадрова політика; економічні, внутрішньополітичні, соціальні, демографічні, національно-культурні реалії розвитку суспільства.

Сьогодні виклики часу вимагають від суспільства забезпечити формування збройних сил, спроможних не лише здійснювати відсіч збройної агресії. Вони повинні забезпечити підтримку суспільства та бути гарантом цілісності та стабільності політичної системи всередині самої держави.

Для виконання цих завдань важливим є існування підготовленого офіцерського корпусу.

Як вже зазначалося, взаємодія суспільства та ЗСУ не в останню чергу відбувається через підготовку офіцерських кадрів. При взаємодії з цивільним сектором виникаючі при цьому процеси регулюються різними галузями законодавства для задоволення потреб військовослужбовця як громадянина України. Отже, цю взаємодію ми поділяємо на індивідуальну та адміністративно врегульовану.

На військову службу відбираються придатні до військової служби за станом здоров'я громадяни України, які виявили бажання проходити військову службу у Збройних Силах України, мають відповідний рівень освіти. Порядок відбору кандидатів для проходження служби встановлений чинним законодавство [14]. Порядок проходження служби врегульований Указом Президента України про порядок проходження військової служби. При цьому держава, маючи всі важелі впливу, обмежує участь військових у політичних партіях, рухах та здійснює компенсації цих обмежень через надання пільг, передбачених Законом України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У випадку, коли сам військовослужбовець виступає представником держави, у своїх діях він повинен керуватися нормами Конституції України, Статутами Збройних Сил України, наказами старших командирів тощо.

Практично вся діяльність військовослужбовців унормована адміністративно-правовими актами, а їх діяльність в межах службових відносин носить адміністративно-правовий характер. З одного боку, порядок проходження служби та вступ до неї чітко виписаний законодавцем, з іншого боку, діяльність військовослужбовця як представника держави при виконанні ним обов'язків військової служби визначена актами військового управління та іншими законодавчими актами, які мають владно-наказовий характер.

Рівень готовності ЗСУ залежить від кадрів. На превеликий жаль, низький рівень фінансового забезпечення знизив і рівень професійного відбору для проходження служби на посадах офіцерського складу. Низька престижність військової служби впливає на якість контингенту, який бажає навчатися у вищих військових закладах. Недовиконання державного замовлення з підготовки офіцерських кадрів в середньому складає 85 відсотків протягом двох останніх років. При цьому необхідно врахувати, що в останні десять - п'ятнадцять років практика набору до ВВНЗ кількості курсантів більшої, ніж передбачено державним замовленням на 5 - 10 відсотків, була ліквідована, що вплинуло на якість підготовки випускників. Наприклад, середній показник відрахування у Вест-Пойнті складає 22 - 26 відсотків під час навчання, що дозволяє своєчасно відсіювати осіб, неспроможних ефективно виконувати обов'язки військовослужбовця.

Наступним негативним фактором, що впливає на рівень військової освіти, є значний дисбаланс у співвідношенні викладацького складу, забезпечуючого персоналу та кількості тих, хто навчається . Співвідношення викладачів та тих, хто навчається, визначено Постановою КМУ від 17 серпня 2002 року №1134 як 1 до 9/13, що, враховуючи специфіку військової справи та невеликі групи тих, хто навчається, у порівнянні з цивільними вищими навчальними закладами, не надає можливості якісної підготовки офіцерських кадрів.

Висновки

Вища освіта як один із інститутів громадянського суспільства, а, відповідно, і вища військова освіта закладають підґрунтя майбутнього напряму розвитку всього суспільства. Базові цінності та особиста позиція, вироблені у майбутніх офіцерів під час отримання вищої військової освіти, визначають подальший напрямок розвитку та реформування самих ЗСУ як соціального інституту та одного з найважливіших елементів сектору безпеки держави.

Взаємодія військового та громадянського секторів відбувається при підготовці офіцерських кадрів на двох рівнях. По-перше, на рівні формування програм підготовки при визначенні балансу загальноосвітніх та військово-спеціальних дисциплін, а також при сумісному навчанні цивільних студентів та курсантів при інтегрованій системі підготовки (наприклад, як у Військовому інституті КНУ імені Тараса Шевченка).

Адміністративно-правовий вплив на підготовку фахівців опосередковано здійснюється шляхом видання наказів та розпоряджень Міністерством освіти і науки України та Департаментом військової освіти Міністерства оборони України.

Позитивними зрушеннями в організації підготовки є запровадження підготовки стандартів НАТО в навчальний процес, введення таких важливих стандартів, як цивільно-військове співробітництво (АJP.9), що, на нашу думку, відіграє позитивну роль у зближенні армії та громадянського суспільства.

Враховуючи важливість інституту військової освіти у побудові громадянського суспільства та сильної української держави, доцільно приділити більшу увагу підготовці офіцерських кадрів для Збройних Сил України та з метою формування більш якісного офіцерського корпусу внести зміни в ряд нормативно-правових актів, які регламентують організацію військового навчання.

Література

1. Barany Z. Building democratic armies in Africa, Asia, Europe And the Americas / Z. Barany. - Oxford : Princeton university press Princeton and Oxford, 2013 - 452 p.

2. Про Збройні Сили України : Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/ laws/show/1934-12.

3. Розмазнін О. Виступ заступника начальника Головного командного центру ЗСУ на брифінгу УНІАН [Електроннийресурс]. - Режим доступу : http://dt.ua/UKRAINE/blizko-50- ukrayinskih-viyskovih-u-krimu-pereyshli-na-bik-rosiyi-140314_. html.

4. Матиос назвал количество найденных дезертиров за время АТО // Вести 11 октября 2015 года [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vesti-ukr.com/donbass/118570- matios-nazval-kolichestvo-najdennyh-dezertirov-za-vremia-ato

5. Про оборону : Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12.

6. Про військовий обов'язок і військову службу : Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2232-12.

7. Про затвердження інструкції про організацію виконання положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України : Наказ Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09.

8. Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців : Указ Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/1053/2001.

9. Буравченков А. Роль демократического офицерства в революции / А. Буравченков. - К. : Знание, 1990 . - 48 с.

10. Комеровский Л. Лучшие люди / Л. Комеровский // Российский военный сборник. - 2000. - Вып. 17. - С. 393

11. Революционное движение в русской армии (27 февраля - 24 октября 1917 года) : сб. док. / под ред. А. Ефимова. - М. : Воениздат, 1968. - 234 с.

12. Панов А. Особенности приёма абитуриентов в военную академию Сухопутных войск США Вест-Пойнт / А. Панов // Зарубежное военное обозрение. - 2013. - № 12. - С. 65-67.

13. Наказ Міністерства оборони України від 4 грудня 2013 року № 843 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.mil.gov.ua/diyalnist/kadrova-politika/konczepcziya- kadrovoi-politiki-v-zbrojnih-silah-ukraini.

14. Наказ МОУ від 19 березня 2013 року № 181 Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09.

Размещено на Allbest.ru