Формування інфраструктури базової освіти як фактор реалізації суспільно необхідних потреб територіальних громад України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування інфраструктури базової освіти як фактор реалізації суспільно необхідних потреб територіальних громад України

Formation of the basic education infrastructure as a factor of implementation of socially required needs of territorial communities of Ukraine

Богуш Л.Г.

кандидат економічних наук

АНОТАЦІЯ

Досліджено проблеми та пріоритети розвитку інфраструктури базової освіти як фактор коригування державної стратегії реформування організаційно-економічного механізму задоволення відповідних суспільно необхідних потреб територіальних громад України. З'ясовано: зміст базової освіти та підходів до організації її інфраструктури в конкретно-історичних умовах; здобутки, негативи і магістральні завдання системи управління ланками дошкільної і загальної середньої освіти України; регіональні особливості рівня сформованості мережі цих закладів.

Ключові слова: суспільно необхідні потреби, система базової освіти, інфраструктура, територіальна громада, якість життєдіяльності, соціальна політика.

АННОТАЦИЯ

Исследованы проблемы и приоритеты развития инфраструктуры базового образования как фактор корректировки государственной стратегии реформирования организационноэкономического механизма удовлетворения соответствующих общественно необходимых потребностей территориальных сообществ Украины. Выяснены: содержание базового образования и подходов к организации его инфраструктуры в конкретноисторических условиях; достижения, негативы и магистральные задания системы управления звеньями дошкольного и общего среднего образования Украины; региональные особенности уровня сформированности сети этих учреждений.

Ключевые слова: общественно необходимые потребности, система базового образования, инфраструктура, территориальное сообщество, качество жизнедеятельности, социальная политика.

АNNOTATЮN

There were investigated the problems and priorities of basic education infrastructure development as a factor in the adjustment of state strategy for reforming of the organizational and economic mechanism of satisfaction the relevant socially required needs of territorial communities in Ukraine. It was found: the content of basic education and approaches to the organization of its infrastructure in specific historical conditions; gains, negatives and main tasks of preschool and comprehensive secondary education management system in Ukraine; regional features of formation of a network of such institutions.

Keywords: socially required needs, basic education system, infrastructure, territorial community, quality of life, social policy.

Постановка проблеми. Рівень розвитку інфраструктури базової освіти (згідно із Законами «Про освіту», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» [1], -- насамперед дошкільної, загальної середньої, позашкільної, а також тих професійно-технічних закладів, де учні здобувають повну середнюосвіту) є важливим результатом, чинником та критерієм суспільно-економічного розвитку. Зміст базової освіти в конкретно-історичних умовах визначається технологічним укладом економіки в поєднанні із засадами та цільовими параметрами макросоціального розвитку (зокрема, трактуванням і підходами до реалізації: суспільних цінностей, значущих у контексті структурування соціуму й інтеграції в його культурному просторі; унормованих принципів соціальної солідарності, злагоди, національної безпеки).

Отже, відповідна інфраструктура функціонує задля надання територіальним громадам гарантованих законодавством суспільно необхідних (тобто обов'язкових для споживання індивідом за певного технологічного укладу і характеристик культури як суспільного феномену), а також приватних послуг періодичного попиту в сфері засвоєння сукупності знань, умінь і навичок, що сприяють: виробленню засад суспільно доцільного (науково обґрунтованого, культурно й ідеологічно мотивованого) світогляду; належній професійній орієнтації у передпрацездатному та, почасти, ранньому працездатному віці. освіта державний суспільний громада

Функціонування інфраструктури дошкільної та загальної середньої освіти у низових системах розселення, адміністративних межах районів та об'єднаних територіальних громад зумовлює особливості формування і структурування єдиного освітнього та соціокультурного просторів країни, основоположні характеристики яких визначаються територіальними та організаційно-методичними характеристиками освітніх округів, у тому числі часовою та економічною доступністю ДНЗ і ЗОШ різних ступенів, змістом їх навчально-виховних програм. У контексті макрорівневих оцінок ефективності державної соціально-економічної політики параметри розвитку інфраструктури базової освіти засвідчують якість середовища (зокрема, стартові умови) відтворення демографічного, інтелектуального, трудового потенціалу територіальних громад і регіональних господарських комплексів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальні наукові результати, що висвітлюють тенденції, проблеми, пріоритети й механізми формування та діяльності системи базової освіти (як інституту реалізації соціальних гарантій), отримано в працях, де досліджувалися:

— функції та особливості розвитку ланок дошкільної і загальної середньої освіти у контексті стимулювання соціально-економічних трансформацій в Україні, зокрема, підходи до оптимізації їх територіальної організації в процесі розвитку продуктивних сил регіону [2-4];

— система управління та фінансування освіти в контексті забезпечення рівного доступу до якісних послуг, удосконалення кадрового і матеріального потенціалу її інфраструктури [5-7];

— процеси і механізми розвитку національної освітньої системи, в тому числі територіального в рамках утворення освітніх округів, їх функції та соціальні наслідки, відповідні практика і стратегія скоординованої організаційної роботи влади і громадськості [8; 9].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Масштабність і темпи сьогоденних процесів модернізації системи освіти загострюють увагу до збалансованості заходів з реформування її організаційно-економічного механізму, дотримання соціальних гарантій і стандартів із задоволення потреб у базовій освіті як суспільно необхідних, тобто таких, що створюють умови і стимули сталого розвитку соціуму (солідарного у питаннях гарантування соціальної мобільності, вирівнювання її стартових умов, а відтак -- злагодженого у діях щодо забезпечення територіальної та економічної доступності інфраструктури, що реалізує відповідні запити соціальних груп, територіальних і функціональних спільнот).

Розвиток системи базової освіти являє собою процес відтворення та удосконалення її структури (територіальної, функціональної, галузевої), а також внутрішньогалузевих і зовнішніх взаємодій учасників освітнього процесу, що результує у поліпшенні показників ефективності функціонування цієї ланки, серед яких -- структура навчального і вільного часу дітей відповідного віку; доступність інфраструктури та освіти як сукупності послуг для їх вразливих категорій; якість та доступність підручників й іншого навчально-виховного матеріалу; рівень спроможності територіальних систем базової освіти (матеріально-технічної, кадрової, методичної) у виконанні державних стандартів дошкільної, середньої загальної і спеціальної освіти; рівень загальних і початкових профільних знань, засвідчений результатами ЗНО, інших планових і тестових перевірок та змагань із спектру предметів у ранзі від районного до міжнародного (зокрема, моніторингового дослідження PISA); конкурентоспроможність випускників при вступі до спектру закладів професійної освіти.

Основні напрями інноваційного розвитку системи базової освіти охоплюють комплекс заходів щодо реалізації нововведень у:

— змісті, методах, прийомах, формах (а отже, методиках і технологіях) навчальної діяльності та виховання особистості, що відображається у модернізації змісту дошкільної, загальної і позашкільної освіти, поліпшенні якості, галузевої та суспільно-економічної ефективності, результативності навчально-виховного процесу;

— організаційно-економічному механізмі задоволення суспільно необхідних і приватних потреб в базовій освіті, що відображається у вдосконаленні та реформуванні підходів до організації та управління відповідним сегментом освітньої системи, у тому числі в модернізації територіальної організації та структури мережі навчальних закладів.

Відтак, магістральним завданням системи управління базовою освітою є коригування проблем і загроз реалізації зазначених зрушень за критеріями дотримання чинних соціальних стандартів, підвищення якості середовища життєдіяльності й відтворення територіальних громад, з одного боку, в поєднанні з оптимізацією внутрішньогалузевих та загальноекономічних аспектів ефективності цих ланок, з іншого.

Значущі результати інноваційного розвитку системи базової освіти України, пов'язані з послідовною інтеграцією в європейський освітній і соціокультурний простір, полягають у: модернізації структури (у розрізі освітньо-кваліфікаційних рівнів), змісту, навчальних планів, форм, стандартів національної дошкільної і загальної освіти у відповідності із зразками провідних країн світу; масштабному впровадженні у навчально-виховний процес інформаційно-комунікаційних технологій, у тому числі у сфері дистанційного навчання, розробки електронних програмних засобів навчання і тестування якості знань, підручників та навчальнометодичної літератури; створенні узгоджених систем моніторингу якості освіти та незалежного оцінювання знань; підвищення ролі системи базової освіти в створенні підґрунтя для безперервної освіти впродовж життя.

Поряд із цим до пріоритетних інновацій у базовій освіті відносять: впровадження освітніх технологій, що базуються на інтегрованих підходах та профілізації навчання; стимулювання безперервного навчання педагогів, їх творчої діяльності, участі в поширенні ефективного педагогічного досвіду; вдосконалення роботи з обдарованими дітьми, розширення експериментально-дослідної роботи, здійснення науковометодичного супроводу та поширення практики викладання спецкурсів, факультативів, предметів за вибором, конкурсів учнівської творчості; розвиток інклюзивного навчання; послідовне забезпечення наступності навчально-виховної роботи в ланках дошкільної та початкової, початкової, базової і повної середньої освіти; формування науково-методичного супроводу спектру функцій освітніх округів.

Найзагальніші засади територіальної організації системи базової освіти окреслює Положення про освітній округ від 27.08.2010, згідно із яким освітній округ є добровільним об'єднанням у межах адміністративно-територіальних одиниць навчальних закладів системи дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти, що спрямовують свою діяльність на створення умов для здобуття громадянами загальної середньої освіти, впровадження допрофільної підготовки і профільного навчання, поглиблене вивчення окремих предметів, забезпечення всебічного розвитку особистості, а також закладів культури, фізичної культури і спорту, підприємств і громадських організацій, які системою управління розглядаються як суб'єкти округу.

Визнання значущості дошкільної освіти в Україні знайшло відображення у: запровадженні обов'язкової дошкільної освіти дітей п'ятирічного віку (унормовано Законом України від 06.07.2010 № 2442-УІ); реалізації заходів щодо відновлення й розвитку мережі дошкільних закладів відповідно до освітніх та національно-культурних потреб населення територіальних громад.

Наприкінці 2014 р. інфраструктура дошкільної освіти України налічувала понад 14,6 тис. працюючих закладів або 97,6% наявних, які відвідувало 1294,9 тис. дітей, або 45,4% постійного населення у віці 1-6 років (для порівняння, у 2013 р. -- 49,2%). У будівлях, зведених за типовим проектом, наприкінці 2014 р. розміщувалося 56,7% усіх дитсадків (у 2013 р. -- 59,0%), решта -- займала пристосовані приміщення. Рівень охоплення дітей різними формами дошкільної освіти в міських поселеннях склав 63%, на селі -- 41 (для порівняння, у 2010 р. -- 64 та 32%), а відповідна частка щодо дітей п'ятирічного віку в цілому по країні за 2010--2013 рр. зросла з 69,1 до 77,9%, за 2014 р. на тлі ускладнення суспільної й зовнішньополітичної ситуації скоротившись до 68,9%.

Мережа загальноосвітніх навчальних закладів України за 2010/2011--2014/2015 навчальні роки скоротилася на 10,3%, до 17,6 тис. од., з яких 67,5% (або 11,9 тис., що на 8,1% менше, ніж у 2010/11 н. р.) функціонувало в сільській місцевості. Учнівський контингент загальноосвітніх закладів з 2010/11 н. р. зменшився на 8,2%, до 3,8 млн. осіб (874 учні в розрахунку на кожні 10 тис. населення України, або майже 72,0% постійного населення у віці 6-18 років), у тому числі в сільській місцевості -- на 9,6%. Денні ЗНЗ у 2014/15 н. р. відвідувало 98,7% міських учнів та 99,5 -- сільських; в міських поселеннях учні денних шкіл І-ІІІ ступенів складали 94,1% їх чисельності у денних ЗНЗ, на селі -- лише 76,1% (майже 21,4% школярів сільських денних шкіл навчалося в закладах І-ІІ ступенів).

Недостатньою залишається потужність інфраструктури середньої освіти, що відображається в збереженні проблеми змінності навчання: заняття в дві зміни, що у 2014/2015 н. р. вели 5,2% міських та 1,4 -- сільських ДЗНЗ, відвідувало 1,9% міських та 0,8% сільських школярів. Найвища частка учнів, які навчалися у ДЗНЗ у другу зміну, реєструвалася в Чернігівській (4,8%), Рівненській (4,5), Київській (4,4), Закарпатській (2,8), Волинській (2,5), Полтавській (2,5), Одеській (2,4), Івано-Франківській (2,4) та Вінницькій (2,3%) областях.

Динаміка значущих характеристик матеріально-технічної бази та доступності денних загальноосвітніх закладів (табл. 1, 2) засвідчує існування актуальних проблем у сфері модернізації й удосконалення територіальної організації цієї інфраструктури, підвищення рівня техніко-технологічного забезпечення навчально-виховного процесу.

Таблиця 1. Характеристики матеріально-технічної бази денних ЗНЗ України*, %