Мобільність соціального захисту трудових мігрантів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОБІЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

О.П. Мульска,

к.е.н., молодший науковий співробітник відділу соціально-гуманітарного розвитку,

ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України», м. Львів

У статті розглянуто основні труднощі формування системи соціального захисту мігрантів в Україні, як країни-донора. Досліджено підходи до формування системи соціального захисту трудових мігрантів, що дозволяють гарантувати права мігрантів у сфері охорони здоров'я, освіти, страхування (у разі інвалідності або безробіття) чи пенсійного забезпечення. Ідентифіковано чотири компоненти соціального захисту трудових мігрантів - доступ до соціального забезпечення в приймаючих країнах і країнах походження, мобільність соціального захисту трудових мігрантів, умови на ринку праці як для мігрантів у приймаючих країнах, так і процес найму на роботу для мігрантів у країнах походження, доступ до неформальних мереж. Обґрунтовано необхідність розширення соціального захисту за рамки національного законодавства для тих трудових мігрантів за кордоном, які мають відношення та зв'язок з Україною (у т.ч. роботодавців, які мають соціально-трудові відносини з іншими роботодавцями країни-донора, кадрові агентства, які зобов'язані гарантувати право на пролонгацію соціального захисту їх працівників-мігрантів, шляхом оплачування різних соціальних внесків).

In the article the main difficulties of formation of system of social protection of migrants in Ukraine, as a donor country, are described. The approaches to the formation of the system of social protection of migrant workers are investigated, guaranteeing migrants' rights to healthcare, education, insurance (in case of disability or unemployment) or pension. Four components of social protection of labour migrants are identified. They are access to social security in host countries and countries of origin, mobility of social protection of migrant workers, conditions in the labour market for migrants in host countries and the recruitment process for migrants in countries of origin, access to informal networks. The necessity of the extension of social protection is justified, beyond the national legislation for labour migrants abroad, who have the attitude and the relationship with Ukraine (including employers who have labour relations with other employers in the donor country, the recruitment agencies, which are obliged to guarantee the right to extend their social protection of migrant workers, through purchases of various social contributions).

Ключові слова: соціальний захист, мобільність соціального захисту, трудовий мігрант, соціальні права, неформальні соціальні мережі.

Keywords: social protection, portability of social protection, migrant worker, social rights, informal social networks.

Постановка проблеми. Кожна людина як член суспільства має право на соціальний захист. Ефективні системи соціального захисту є потужними інструментами забезпечення доходу, запобігання і скорочення масштабів бідності та соціальної нерівності, заохочення соціальної інтеграції та гідності. Соціальний захист - це інвестиція у майбутнє, забезпечення якої підвищує продуктивність праці серед населення, у т.ч. трудових мігрантів, їхнього працевлаштування, підтримує сталий економічний розвиток країни. Соціальний захист трудових мігрантів сприяє справедливій глобалізації гідного рівня життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковому дослідженню потоків, масштабів, причино-наслідкового зв'язку міграційних процесів присвячені роботи Е. Лібанової, О. Малиновської, У. Садової, О. Позняка, Л. Ткаченко, М. Біль, В. Бідак та інших авторів. З огляду на важливість соціального захисту трудових мігрантів та зміни підходів до дослідження мобільності їх соціальної захищеності, цій проблематиці присвячена велика кількість праць закордонних науковців, таких як А. Баріентос (Аrmando Barrientos), Д. Ґаспер (Des Gasper), Р. Гользмен (Robert Holzmann), Р. Джордженсен (Randall S. Jorgensen), Р. Сабатес (Rachel Sabates-Wheeler), Дж. Коетл (Johannes Koettl), Ґ. Пасаділла (Gloria Pasadilla). Особливої актуальності нині набуває оцінка можливості забезпечення мобільності соціального захисту трудових мігрантів у країні-реципієнта. Зокрема, є потреба визначення впливу немобільності соціальних прав на розвиток вітчизняної системи соціального захисту як громадян України, так і трудових мігрантів.

Формулювання цілей дослідження. Автор статті ставить за мету обґрунтування необхідності забезпечення мобільності соціального захисту українських трудових мігрантів та членів їх сімей.

Виклад основних результатів дослідження. Поточні міжнародні міграційні потоки стають більш складними і різноманітними, враховуючи зміни форми, стану, напряму і тривалості міграції. Тому на відміну від попередніх років, сучасна міграція з тимчасовим характером стає все більш поширеною. А трудові мігранти являють собою різноманітні групи робітників, у т.ч. сезонні, які працюють за трудовим контрактом, є студентами або висококваліфікованими працівниками.

Сучасні форми міграції спричиняють виникнення нових проблем, що пов'язані з невідповідними умовами праці, обмеженими юридичними правами, дискримінацією, соціальною ізоляцією, відсутністю соціального захисту тощо. Із-за територіального характеру соціального захисту та обмежених прав на соціальні пільги для трудових мігрантів виникають труднощі з отриманням соціального забезпечення. Наголосимо, що мігранти відіграють важливу роль у процесі посилення економічної інтеграції, і водночас більша їх частина ризикує втратити свої права на отримання соціального захисту. Тому підвищення рівня координації соціального захисту між країнами на основі двосторонніх і багатосторонніх угод та ратифікації відповідних міжнародних Конвенцій повинно бути пріоритетним напрямом соціальної політики щодо добробуту численних груп трудових мігрантів і членів їх сімей. Крім того, мобільність соціального захисту не тільки підкреслює цю значимість для мігрантів та членів їх сімей, але, безсумнівно, полегшує портативність трудових мігрантів, і є незамінною умовою нормального функціонування інтегрованих ринків праці.

На сучасному етапі для більшості мігрантів існує «центральне протиріччя між мобільністю робочої сили і немобільністю їх прав» [6]. Мобільність соціального захисту трудових мігрантів є важливим елементом реформи, необхідним для забезпечення їх прав. Задля ефективного забезпечення потреб і сподівань трудових мігрантів, переміщення яких є тимчасовим, круговим чи перехідним, необхідно вирішити проблему щодо мобільності соціального захисту.

Упродовж міграційного циклу трудові мігранти можуть нести специфічні ризики, такі як безробіття (у т.ч. бідність), виробничі травми, хвороби тощо. Ризики для мігрантів можуть різнитися протягом цілого міграційного процесу. Враховуючи фактори соціально-економічного чи інституційного середовища, ризики класифікують відповідно до типу міграційного потоку (Північ-Північ, Південь-Північ чи Південь-Південь)[1]. Так, трудові мігранти можуть бути потребувати соціального захисту у частині охорони здоров'я на початкових етапах міграційного процесу, а ризики безробіття і травматизму виникають під час самої трудової діяльності. Відповідно, забезпечення мобільності соціального захисту зможе нівелювати міграційні ризики шляхом компенсації відсутності змін у доходах для окремих мігрантів або їх сімей, особливо якщо трудові мігранти перебувають далеко від своєї сім'ї.

Соціальний захист у широкому сенсі визначається як заходи державної політики, спрямовані на захист членів суспільства від соціально-економічних потрясінь, таких як хвороби, безробіття, непрацездатність, бідність тощо [9]. Це стосується також індивідуального добробуту та прав людей мати задоволені потреби, незалежно від їх громадянства або статусу проживання [14]. Британські науковці Р. Сабатес (Rachel Sabates-Wheeler) та Р. Філдмен (Steven R. Feldman)ідентифікували чотири компоненти соціального захисту міжнародних мігрантів. Перший елемент - це доступ до соціального забезпечення в приймаючих країнах і країнах походження, що впливає на вразливість трудових мігрантів до будь-яких ризиків. Другий - це мобільність соціального захисту трудових мігрантів, що залишається важливим елементом мінімізації ризику втрати наданих пільг чи нарахованої фінансової допомоги. Третій елемент соціального захисту трудових мігрантів - це умови на ринку праці як для мігрантів у приймаючих країнах, так і процес найму на роботу для мігрантів у країнах походження. Гідні умови на ринку праці сприяють відновленню рівноваги між соціальними потребами і захистом прав трудових мігрантів. Четвертий - це доступ до неформальних мереж, основною метою яких є індивідуальна чи інша форма соціально-психологічної та соціально-економічної підтримки мігрантів і членів їх сімей.

У науковому дискурсі дефініції «соціальний захист» та «соціальне забезпечення» часто вважаються взаємозамінними. Однак, на нашу думку, соціальний захист включає і додаткові заходи підтримки трудових мігрантів через соціальні мережі. Майже всі країни світу надають базовий рівень соціального захисту. Так, у багатьох країнах охоплення обмежується кількома заходами, і тільки менша частина світового населення має ефективний доступ до існуючих схем соціального захисту [9].

Звернемо увагу на той факт, що МОП реалізовує конкретні інструменти щодо соціального захисту та забезпечення прав трудових мігрантів і членів їх сімей (рис. 1). Так, Конвенція № 19 (1925 р.) гарантує громадянам будь-якої держави-члена, яка її ратифікувала, право на медичну допомогу при отриманні травм внаслідок нещасних випадків на виробництві, а також рівність на отримання всіх видів послуг у сфері охорони здоров'я. Конвенція №118 (1962 р.) встановлює рівні права між постійними працівниками та трудовими мігрантами, у т. ч. членів їх сімей, у сфері соціального забезпечення.

Конвенція МОП №48 (1935 р.) щодо підтримки прав трудових мігрантів на пенсію була першим документом, у якому визначено необхідні права у галузі соціального забезпечення осіб пенсійного віку. Цей документ залишався специфічним міжнародним механізмом законодавчого регулювання щодо інвалідності та пенсії. Це, безперечно, було джерелом двостороннього та багатостороннього співробітництва у сфері соціального захисту. Необхідність розширення і розвитку подальшої такої координації стала передумовою для перегляду Конвенції № 48 і прийняття «забезпечення прав» у сфері соціального захисту у Конвенція № 157 (1982 р.). Норми Конвенції передбачають підтримку трудових мігрантів у набутті прав у сфері соціального захисту та її мобільності.

Рис. 1. Стандарти МОП на регулювання соціальної захищеності трудових мігрантів

Мобільність соціального захисту, на нашу думку, - це здатність трудових мігрантів зберігати, підтримувати і передавати права та вигоди від програми соціального страхування з однієї країни в іншу і між населеними пунктами в країні.

Варто наголосити, що соціальний захист є правом людини, а також соціальною та економічною необхідністю. Тому необхідно розглядати два концептуальні підходи до соціального захисту, кожен з яких відповідно аргументований міжнародними організаціями. Перший, універсальний підхід, розглядає соціальний захист як право людини, яке закріплене у Загальній декларації прав людини [2] та у Міжнародному Пакті про економічні, соціальні та культурні права [4]. Зокрема, експерти науково-дослідного інституту соціального розвитку ООН (ЮНРІСД) переконані, що соціальний захист - це «доступ до адекватних та надійних джерел чи засобів існування, можливість отримання доходів» [11], або «захист працівників від непередбачуваних ситуацій, низького рівня життя» [5].

Міжнародна асоціація соціального забезпечення (МАСО) також розглядає соціальний захист у контексті універсального підходу як «фундаментальне та універсальне право». Так, соціальний захист - це інструмент уникнення нестабільності доходів, запобігання та скорочення масштабів бідності, нерівності, соціальної ізоляції та соціальної незахищеності, та забезпечення інвестицій в людський капітал, що дозволяє пристосуватися до змін в економіці та на ринку праці [10]. Метою соціального захисту, на їхню думку, має стати сприяння забезпеченню однакових можливостей та рівності серед трудових мігрантів. Інструментальну роль у забезпечення соціального захисту мігрантів відіграє МОП.

Другий підхід, запропонований Світовим банком і Міжнародним валютним фондом на принципі бюджетування, розглядає соціальний захист у фокусі соціального управління ризиками [8]. Основна суть соціального захисту полягає в управлінні ризиками, що пов'язані з доходами, підвищенні споживання та покращення добробуту мігрантів [7]. МВФ визнає, що соціальний захист - це державні видатки на соціальний сектор із акцентуванням уваги на соціальну проблему бідності. Це узгоджується з більш широким мандатом МВФ, який полягає у розширенні і збалансованому рості міжнародної торгівлі.

За цими підходами можна побудувати скелет системи соціального захисту трудових мігрантів. Задля гарантування прав трудових мігрантів у сфері охорони здоров'я, освіти, страхування (у разі інвалідності або безробіття) чи пенсійного забезпечення необхідно враховувати мобільність соціального захисту між країнами походження та приймаючими країнами. Так, на початковому етапі міграції трудові мігранти потребують обов'язкового соціального захисту у контексті уникнення безробіття чи інших виробничих травм. У той же час, необхідно паралельно отримувати право на пенсійне забезпечення. Варто зауважити, що окремі мігранти переміщуються між країнами із високим рівнем доходу, як правило, мають більш широкий доступ до соціального захисту. Причиною цього є отриманий соціальний захист на основі громадянства, дозволу на проживання чи власних фінансових можливостей. Як правило, такі трудові мігранти є висококваліфікованими працівниками і займають високі посади [8].

Країни Європейського Союзу (ЄС) демонструють найбільш повну систему соціального захисту трудових мігрантів та мобільності соціальних послуг. Громадяни ЄС мають доступ до більшості всіх видів соціальної допомоги, а для трудових мігрантів із інших країн вони надаються тільки після закінчення певного терміну перебування у країні. Трудові мігранти у країнах ЄС користуються окремими перевагами, що надаються через мобільність соціальної допомоги, у т. ч. пенсії, допомога при втраті годувальника, від нещасних випадків і професійних захворювань. Однак, наприклад, термін допомоги по безробіттю триває лише до 3 місяців, а окремі види соціальної допомоги виплачуються тільки в країні проживання та за її законами [13]. Доступ до медичної допомоги в ЄС допускається за екстреними і медичними показаннями в період тимчасового перебування за умови отримання попереднього дозволу. Так, країни Східної Європи та Центральної Азії не мають регіональних багатосторонніх угод, хоча спостерігається тенденція до широкого співробітництва між органами соціального страхування.

В Україні створення системи соціального захисту населення в Україні розпочалося одразу ж після проголошення незалежності. Так, у Конституції України закріплені права на соціальний захист у формі соціального страхування та можливості отримання соціальної допомоги. Зокрема соціальний захист в Україні надається шляхом фінансової підтримки економічно активного населення (соціального забезпечення) та інших видів соціальної допомоги, надання пільг та фінансову компенсацію найбільш вразливим категоріям населення та сім'ям, які мають дітей, включаючи індексацію державної допомоги чи соціальних послуг [3, ст. 46].

Основною функцією соціального захисту в Україні є забезпечення добробуту і допомоги для особливих категорій населення (у разі старості, інвалідності або іншого випадку втрати фінансових ресурсів). Крім того соціальний захист надається у випадках тимчасової непрацездатності, вагітності та пологах, догляду за дитиною, інвалідності, хвороби, виходу на пенсію, безробіття, смерті годувальника, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Однак, очевидно, що лише країни працевлаштування можуть приймати найбільш прогресивні заходи для трудових мігрантів. По-перше, національне законодавство може забезпечити рівність між громадянами і негромадянами, не тільки у сфері соціального захисту, але для виплати допомоги за кордоном. Таке положення буде захищати членів сім'ї, залишених в країні походження і забезпечення фінансової допомоги з країни працевлаштування у період рееміграції. Основною проблемою у забезпеченні мобільності соціальної допомоги є або неконвертованість валют, або девальвація національної валюти.

Україна, як країна-донор, стикається з труднощами щодо розширення національного законодавства за межі своєї території. Коли приймаючі країни не в змозі надати соціальний захист або не бажають укладати двосторонню угоду про соціальний захист, уряд Україна повинен взяти на себе відповідальність за надання хоч базового рівня захисту для своїх громадян-мігрантів. Соціальний захист може бути розширений за рамки національного законодавства для тих трудових мігрантів за кордоном, які мають відношення та зв'язок з Україною. Наприклад, це стосується тих роботодавців, які мають соціально-трудові відносини з іншими роботодавцями країни-донора або тих кадрових агентств, які зобов'язані гарантувати право на пролонгацію соціального захисту їх працівників-мігрантів, шляхом оплачування різних соціальних внесків.

Попри укладення Україною низки міждержавних угод про соціальне забезпечення охоплення соціальним захистом трудових мігрантів України є вкрай низьким. Основними причинами такої тенденції є: 1) висока частка працевлаштування без оформлення належних трудових контрактів та 2) відсутність міждержавних угод про соціальний захист з великою кількістю країн-реципієнтів, а також недостатня ефективність імплементації існуючих угод, що пов'язано як з їхніми недоліками чи вадами імплементації.

Таблиця 1. Частка трудових мігрантів, які мали письмові трудові контракти, за країнами перебування та рівнем соціального захисту, %*

* За даними обстеження Державної служби статистики України у 2008 році

За даними обстеження з питань трудової міграції, проведеного Державною службою статистики України в 2008 році, лише 35,1% працівників-мігрантів мали дозволи і на перебування, і на роботу. Відповідно, хоча більшість, а саме 83,6% мігрантів працювали за кордоном за наймом, однак трудовий контракт мала лише третина з них (34,5%), решта працювали за усною домовленістю. Найменше трудові відносини були оформлені офіційно серед працюючих домашньою прислугою - 16,1%, в сфері торгівлі - 31,5%, на будівництві - 32,7%. Серед тих, хто працював за контрактом, у 21,1% жодних соціальних гарантій в умовах договору прописано не було. Лише в половині випадків (51,5%) у трудовій угоді було закріплено право на соціальне страхування, в 9,4% - на щорічну відпустку, у 3,6% - на оплату лікарняного (табл. 1). Більшою мірою були охоплені соціальним страхуванням працівники в Іспанії, Угорщині, Чехії, що корелюється з відносно високою часткою легально працевлаштованих українських працівників в цих країнах [1].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Попри економічні вигоди від трудової міграції, вона спричиняє серйозні проблеми, однією з найгостріших з яких є відсутність належного соціального захисту трудових мігрантів. Неохоплення мігрантів соціальним захистом має низку негативних наслідків для України. Несплата мігрантами внесків позначається на фондах соціального страхування. Разом з тим, якщо значна частина мігрантів залишиться поза системою соціального захисту, це посилить загрозу бідності їхніх сімей, вимагатиме додаткових коштів для надання їм різних видів державної соціальної допомоги. Варто наголосити, що у цій ситуації найбільш проблемною ланкою системи соціального захисту є розбалансованість бюджету соціальних фондів. А захист прав та інтересів громадян за кордоном, координація систем соціального забезпечення України та країн-реципієнтів українських трудових мігрантів є пріоритетами міграційної політики України.

Література

1. Гарантування виплат соціального забезпечення українським працівникам-мігрантам : Розробка політики та майбутні виклики. Ensuring social security benefits for Ukrainian migrant workers / Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи. - Київ: МБП, 2012. _ С. 31-32.

2. Генеральна Асамблея ООН «Загальна декларація прав людини» від 10 грудня 1948 року (Док. ООН/PES/217 А) [Електронний ресурс]. _ Режим доступу:http://kr-admin.gov.ua/mol/molod/2.pdf, Ст. 22, 25.

3. Конституція України [Електронний ресурс]. _ Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73) [Електронний ресурс]. _ Режим доступу : http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_042, Ст. 9, 11, 12.

5. Barrientos A. Social Protection and Poverty / Social Policy and Development. Programme Paper 42, United Nations Research Institute for Social Development - Geneva _ 2010.

6. Truong T., Gasper D., Handmaker J., Bergh S. Migration, Gender and Social Justice : Perspectives on Human Insecurity _ 2013 _ pp. 367-386.

7. Holzmann R., Jorgensen S. Social Protection as Social Risk Management : Conceptual Underpinnings for the Social Protection Sector Strategy Paper, Social Protection Discussion Paper Series No. 9904. _ Washington DC, World Bank. - 1999.

8. Holzmann R., Pouget Y. Social Protection for Temporary Migrant Workers : Conceptual Framework / Country Inventory, Assessment and Guidance _ Global Forum of Migration and Development - Marseille, 2010. - October 27.

9. World Social Security Report 2010/11 : Providing Coverage in Times of Crisis and Beyond _ Geneva : International Labour Organisation. - 2010.

10. The Unified Law of Insurance Protection Extension for the Gulf Cooperation: A Case of the General Organisation for Social Insurance - Geneva : International Social Security Association. - 2009.

11. Mkandawire T. Social Policy in a Development Context / Social Policy and Development Programme, Paper No. 7, United Nations Research Institute for Social Development - Geneva - 2001.

12. Overcoming Barriers: Human Mobility and Development - Human Development Report 2009. _ United Nations Development Programme, New York:

13. Pasadilla G., Abella M. Social Protection for Migrant Workers in ASEAN, CESifo Working Paper No. 3914, / Venice Summer Institute, Workshop on Portability of Social Benefits _ Venice - July, 2012.

14. Sabates-Wheeler R., Koettl J., Avato J. Social Security for Migrants : A Global Overview of Portability Arrangements' / Migration : Claiming Rights Beyond Borders _ London: Palgrave Macmillan - 2011 _ pp. 91-116.

References

соціальний захист трудовий мігрант

1. Harantuvannya vyplat sotsial'noho zabezpechennya ukrayins'kym pratsivnykam-mihrantam : Rozrobka polityky ta maybutni vyklyky (2012) [Ensuring social security benefits for Ukrainian migrant workers]. Kyiv: Technical Support for decent work and the ILO Bureau for Central and Eastern Europe, pp. 31-32 [in Ukrainian].

2. The UN General Assembly (1948). Zahal'na deklaratsiya prav lyudyny [The universal Declaration of human rights]. Law of Ukraine, adopted on 1973, PES/217A. Retrieved from http://kr-admin.gov.ua/mol/molod/2.pdf [in Ukrainian]. St. 22, 25.

3. Supreme Council of Ukraine. (1996). Konstytutsiya Ukrayiny [Constitution of Ukraine]. Retrieved from http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/ 254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian].

4. UN (1966). Mizhnarodnyy pakt pro ekonomichni, sotsial'ni i kul'turni prava [International Covenant on economic, social and cultural rights]. Law of Ukraine, adopted on 1973, October 19, 2148-VIII (2148-08). Retrieved from http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_042 St. 9, 11, 12.

5. Barrientos, A. (2010). Social Protection and Poverty, Social Policy and Development Programme Paper No. 42. Geneva: United Nations Research Institute for Social Development.

6. Truong, T., Gasper, D., Handmaker, J. and Bergh, S. (2013). Migration, Gender and Social Justice: Perspectives on Human Insecurity, pp. 367-386.

7. Holzmann, R. and Jorgensen, S. (1999). Social Protection as Social Risk Management: Conceptual Underpinnings for the Social Protection Sector Strategy Paper, Social Protection Discussion Paper Series No. 9904. Washington DC: World Bank.

8. Holzmann, R. and Pouget, Y. (2010) Social Protection for Temporary Migrant Workers: Conceptual Framework, Country Inventory, Assessment and Guidance, study prepared for the Global Forum of Migration and Development, Marseille (27 October).

9. ILO (2010). World Social Security Report 2010/11: Providing Coverage in Times of Crisis and Beyond. Geneva: International Labour Organisation.

10. ISSA (2009). The Unified Law of Insurance Protection Extension for the Gulf Cooperation: A Case of the General Organisation for Social Insurance. Geneva: International Social Security Association.

11. Mkandawire, T. (2001) Social Policy in a Development Context _ Social Policy and Development Programme Paper No. 7. Geneva: United Nations Research Institute for Social Development.

12. Overcoming Barriers: Human Mobility and Development - Human Development Report 2009. New York: United Nations Development Programme.

13. Pasadilla, G. and Abella, M. (2012). Social Protection for Migrant Workers in ASEAN, CESifo Working Paper No. 3914, paper presented at CESifo Venice Summer Institute, Workshop on Portability of Social Benefits, Venice (July).

14. Sabates-Wheeler, R., Koettl, J. and Avato, J. (2011) Social Security for Migrants: A Global Overview of Portability Arrangements / Social Protection and Migration: Claiming Rights Beyond Borders, London: Palgrave Macmillan. pp. 91-116.

[1] Міжнародну міграцію в загальних рисах можна поділити на три види: міграція з країн, що розвиваються («Південь») у більш розвинені країни («Північ»), що становить трохи більше третини загального обсягу міграції, в такій же пропорції, як міграція Південь-південь, а північно-північна міграція становить трохи менше третини [12]

Размещено на Allbest.ru