Соціокультурні та соціально-психологічні чинники сімейної соціалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ORCID iD 0000-0001-8373-2351

Соціокультурні та соціально-психологічні чинники сімейної соціалізації

Склярук А. В. СОЦИОКУЛЬТУРНЫЕ И СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ СЕМЕЙНОЙ СОЦИАЛИЗАЦИИ

В статье рассматривается феномен семейной социализации. Представлено определение семейной социализации. Рассматриваются три группы факторов влияющие на семейную социализацию. Исследуются социальные и социокультурные факторы семейной социализации, имеющие зависимость от политико-социальной и социокультурной среды и определяющие взаимосвязь семьи с внешним миром. Отмечается, что не удовлетворение потребностей семьи, связанных с воспитанием и социализацией детей, обусловлено несогласованностью действий различных институтов социума, недооценкой их воспитательных возможностей. Обращается внимание на существующую потребность в разработке интегрированной системы сопровождения семьи как института воспитания.

Ключевые слова: семейная социализация; семья; социализирующая функция семьи; факторы семейной социализации; функции семьи.

Sklyaruk A. THE SOCIO-CULTURAL AND SOCIAL-PSYHOLOGICAL FACTORS OF FAMILY SOCIALIZATION

The model of a family socialization is shown in the article. The definition of the family socialization is represented. The emphasis is on the fact that the family socialization has essential meaning for the individual and for the society. The family socialization factors are considered: factors of macro factors that have a psychological origin (type of relationship in the family, social and psychological features of family) factors mezo or external factors, all the factors that have a social origin (social standards, norms, values, etc.), and the purpose-level factors, socio-psychological and socio-cultural factors. Tradition, habit or socio-cultural influence in the individual family takes a lot of weight in the family socialization of the individual. It is proved that the family socialization is affected with three groups of factors that have psychological, social and socio - psychological origin. The social and socio-cultural factors of the family socialization, which depend on political-social and socio-cultural environment and establish a family relationship with the outside world, are studied. It is noted that the needs of the family related to the education and socialization of children, due to lack of coordination among the various institutions of society, the prevalence of social measures to support the family or its individual members, underestimation of educational opportunities institutions of society. It is concluded that the scientific substantiation of interaction between the state and the family is poor and exacerbates the problem of socialization of the young generation. Attention is drawn to the need to further develop a comprehensive support system for the family as an institution of education adequate current realities and priorities of government social policy.

Key words: family functions; family socialization factors; family socialization; family; socialized function of the family.

Проаналізовано феномен сімейної соціалізації з огляду на сучасні реалії. Представлено визначення сімейної соціалізації. Зосереджена увага на тому, що сімейна соціалізація має важливе значення як для особистості, так і для суспільства. Розглядаються чинники сімейної соціалізації. Доведено що на сімейну соціалізацію впливають три групи чинників. Досліджуються соціальні та соціокультурні чинники сімейної соціалізації які мають залежність від політико-соціального та соціокультурного середовища та визначають взаємозв'язки сім'ї із зовнішнім світом. Зазначається, що не задоволення потреб сім'ї, пов'язаних з вихованням та соціалізацією дітей, обумовлено неузгодженістю дій різних інститутів соціуму, недооцінкою виховних можливостей цих інститутів. Робиться висновок, що наукове обґрунтування взаємодії держави і сім'ї є недостатнє. Зауважено на необхідності розробки інтегрованої системи супроводу сім'ї як інституту виховання та соціалізації.

Ключові слова: сім'я; сімейна соціалізація; соціалізувальна функція сім'ї; функції сім'ї; чинники сімейної соціалізації.

Сім'я як історично перший соціальний інститут характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій та зразків поведінки, що регламентують взаємини між подружжям, батьками, дітьми та іншими родичами. Як мала група, сім'я це складна система взаємовідносин. Кожний член в якій займає певне місце, виконує певні функції і своєю діяльністю задовольняє як свої потреби, так і потреби інших членів та підтримує взаємостосунки з ними. Виконання кожним своїх функцій забезпечує успішне функціонування сім'ї.

Найважливіші соціальні функції сім'ї - виховання та соціалізація підростаючого покоління. У сім'ї, по суті, накопичені найрізноманітніші форми взаємодії між батьками та дітьми. Спільна діяльність і співробітництво з дорослим як зразком компетентності, соціальна підтримка та ініціювання до самостійної діяльності роблять сім'ю унікальною структурою, що забезпечує найбільш сприятливі умови для успішної соціалізації дитини. Емоційна насиченість і емоційно-позитивний характер міжособистісних відносин, стійкість, тривалість і стабільність взаємодії з партнером складають оптимальні умови, що сприяють сімейної соціалізації особистості. сімейний соціалізація соціокультурний

Сьогодні держава зосередила зусилля головним чином на стимулюванні демографічної функції сім'ї та підтримці сім'ї в складних життєвих обставинах. При цьому переважаючими є економічні заходи, орієнтовані на забезпечення матеріальних потреб сім'ї з дітьми. Інші ж її функції і потреби, насамперед пов'язані з вихованням, розвитком та соціалізацією дітей в нових соціокультурних умовах, багато в чому випадають з поля діяльності держави.

Сімейна соціалізація це процес формування соціально-компетентної особистості. Її визначає низка різнорівневих чинників - чинники мікро- (психологічні), мезо- (соціальні й соціально-психологічні) і метарівня (соціокультурні, соцієтальні). Усі ці чинники, які більшою чи меншою, але однаково важливою мірою визначають зміст і якість сімейної соціалізації і визначають взаємозв'язки її суб'єктів між собою і з зовнішнім світом, мають здебільшого соціальне походження і значною мірою залежать від соціального, політичного і культурного середовища, в якому розгортається процес соціалізації. Тому метою статті є дослідити соціально-психологічні і соціокультурні чинники сімейної соціалізації, системні зв'язки між цими чинниками та вплив кожного з них на перебіг сімейної соціалізації.

Сімейна соціалізація та її чинники. На нашу думку, на самому початку слід нагадати, що історично першим і традиційно найбільш потужним агентом соціалізації є сім'я, яка, з одного боку, може розглядатися як базовий соціальний інститут, а з другого - як мала соціальна група. І в кожній із цих якостей вона виконує надзвичайно важливі функції. Як соціальний інститут сім'я взаємодіє з іншими соціальними інституціями, вступає з ними в різні взаємодії, має певні соціальні стандарти та норми. Як мала група сім'я формує і регулює чіткий мікроклімат, який базується на певних нормах, традиціях та особистісних якостей індивідів. І якщо узагальнити всі ці функції, то можна говорити про одну й головну - функцію сімейної соціалізації.

Виокремлення сімейної соціалізації як базового напрямку загальної теорії соціалізації відбулося в 60- 70-ті роки минулого століття. У цей період з'явилася низка наукових праць, в яких наголошувалося, що не тільки базовий інструмент формування нових членів суспільства з метою його самовідтворення і самовідновлення, а й двосторонній процес, в якому відбуваються, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду, інтеграція його в соціальне середовища, поставання його як члена свого суспільства, своєї спільноти і т.д. з певними належними (схвалюваними суспільством) властивостями (тобто, власне його соціалізація), а з другого - поставання його як особистості, яка, інтегруючись у соціум, не тільки засвоює необхідні соціальні норми, але й перетворює соціальний досвід на власні настанови, цінності, переконання тощо.

Моделювання соціалізувальної діяльності сім'ї розглядали в своїх працях представники школи системно-функціонального аналізу К. Бродерік, Н. Гленн, М. Корнуолл, Т. Парсонс, М. Хоффман, С. Шварц та ін. Представники структурно- функціонального підходу розглядали сім'ю як соціальну систему, що функціонує на основі зв'язків «батьки-дитина» (М. Ламб, Ф. Педерсен), «ма- ти-дитина» (М. Ейнсворд, М. Левіс, Дж. Ріббенс, Б. Роллинс, Д. Томас). У дослідженнях сім'ї як малої соціальної групи соціолог Р. Бейлс застосовував положення теорії групової взаємодії. Своєю чергою представники біхевіоризму досліджували вплив соціального навчання й научування на розвиток дітей (А. Бандура, Г Келлі, В. Уолтерс й інші), на формування статевої ідентифікації (Дж. Ел- дер) й самооцінки (С. Куперсміт), на поведінку (Б. Скіннер озвучив ідею «управління поведінкою» через позитивні й негативні соціальні підкріплення тих чи тих виявів дитячої поведінки. Прихильники символічного інтеракціонізму, один з яких - Дж. Мід із його концепцією рольової соціалізації, аналізують вплив батьківського контролю і влади (Л. Маккобі, Дж. Роттер, Р. Хілл та інші) та батьківської підтримки на розвиток соціальної компетентності дітей (Д. Баумрінд, Р. Берні, Д. Мартін) (Осипов Г. В., 2005; Власов Г. І, 2014).

Слід відзначити й внесок у розробку сімейної соціалізації Н. Смелзера (становлення самооцінки дітей) (Смелзер Н., 1994); К. М. Стокера, С. М. Макхоула (взаємини між дітьми в сім'ї), Б. Торна (гендерне виховання дітей), К. Бродеріка та І. С. Кона (системні теорії сімейної соціалізації) (Кон І. С., 1999; Москаленко В. В., 2005; Першина Л. А., 2005).

Більшість дослідників сімейної соціалізації погоджуються з тим, що сім'я (як агент сімейної соціалізації), з одного боку, виступає посередником між індивідом і суспільством, а іншого - породжує багато соціалізувальних впливів. На сімейну соціалізацію, впливають три групи чинників: чинники мікрорівня, чинники які мають психологічне походження (тип взаємин у сім'ї, соціально- психологічні особливості сім'ї), чинники мезорівня або зовнішні чинники, тобто всі чинники які мають соціальне походження (соціальні стандарти, норми, цінності та інші), і чинники мета рівня, соціально- психологічні та соціокультурні чинники. Традиції, звички або соціокультурний вплив в окремій родині займають велику вагу в сімейній соціалізації індивіда.

Чинники мікрорівня це психологічні чинники такі як тип взаємин у сім'ї, соціально-психологічні особливості сім'ї, стилі сімейного виховання, сформована система відносин у сім'ї, система смислів і смисложиттєвих орієнтацій, духовно-моральних цінностей, життєвих позицій і моральних настанов членів сім'ї. Ці чинники визначають «внутрішнє» життя сім'ї і тому мають умовну назву - «внутрішні чинники».

Чинники мезорівня це соціальні, або «зовнішні» чинники, такі як соціальне середовище, соціальні стандарти, сукупність соціальних норм і цінностей, якими сім'ї керується в процесі своєї життєдіяльності, реалізовуючи свої потреби й інтереси у взаємодії із соціальним оточенням. Ці чинники визначають взаємозв'язки сім'ї із зовнішнім світом, а насамперед - із близьким і віддаленим (референтним) соціальним оточенням. Тому вони мають умовну назву - «зовнішні чинники».

Чинники метарівня (соцієтальні, соціокуль- турні). Це традиції та звички - як невід'ємні елементи побутового, соціально-психологічного, морального сімейного укладу, що репрезентують зовнішні та внутрішні впливи і разом із ними формують особливий стиль сімейної соціалізації (див Рис. 1).

Зовнішні соціальні чинники сімейної соціалізації, або чинники мезорівня, діють не тільки як обставина, умови соціалізації, а як його джерело, оскільки в них є багато того, чим повинна оволодіти дитина. Вони складаються не тільки з безпосереднього соціального оточення дитини, а становлять єдність макросередовища (суспільство як певна соціально-економічна, соціально-політична та ідеологічна система), мезосередови- ща (національно-культурні, соціальні особливості регіону), мікросередовища (безпосереднє середовище життєдіяльності сім'ї: сусіди, групи однолітків, навчально-виховні заклади). У різні періоди дитинства компоненти соціального середовища неоднаково впливають на соціалізацію дитини. Та найвідчутнішим є вплив елементів середовища, з якими дитина активно взаємодіє.

Саме мікросередовище пов'язує дитину з її ма- кросередовищем. На старті життєвого шляху особистості перебуває генетично первинна діада: «мати (важливі дорослі) -- дитина». Потім до неї підключається система «одноліток -- одноліток», яка видозмінюється у процесі онтогенезу: група дошкільного закладу, шкільний клас, позашкільний колектив, студентська група, трудовий колектив, сімейне мікросередовище. Але всі ці групи майже завжди залежать від соціального статусу родини, релігійних уподобань, етнічних особливостей тобто залежать від соціальної середи.

Чинники сімейної соціалізації мезорівня базуються на належності родини до певної етнічної, релігійної групи, соціального статусу, освіти, знань, умінь та навичок батьків, їх професії і займаної посади, культурного і духовного рівня розвитку; сукупності соціальних норм і цінностей, якими сім'ї керується в процесі своєї життєдіяльності, реалізовуючи свої потреби й інтереси у взаємодії із соціальним оточенням; соціальним почуттям, соціальної відповідальності та здатності до культурологічного діалогу.

До зовнішніх чинників, що мають соціально-психологічний вплив на сімейну соціалізацію, належать і чинники соціально-економічного характеру, вірніше суб'єктивне переживання дії цих чинників реципієнтами їх впливу. В тлумачному словнику А. Ребе- ра зазначено, що соціально-економічний статус - це «характеристика положення індивіда в стратифіко- ваному суспільстві, що базується на ряді соціальних (наприклад, батьківська сім'я, соціальний клас, освіта батьків, освіта самої людини, цінності, рід занять т.д.) та економічних (дохід родини) показників» (Ребер А., 2003). Так А. Л. Журавльов та А. Б. Ку- прейченко наголошують, що людина, суб'єктивно оцінюючи й переживаючи власну належність до певної соціальної групи, зазвичай і поводиться відповідно до тих соціальних стандартів, правил і норм поведінки, які там прийняті (Журавлёв А. Л., 2003, с. 129) і це значною мірою відбивається на вихованні власних дітей, які засвоюють життєві принципи та стереотипи поведінки своїх батьків через їх приклад.

Соціальне середовище, в т.ч. соціальні групи, в які включена сім'я дитини і вона сама, втілюють у собі зовнішні чинники сімейної соціалізації даної родини, впливають на емоційне самопочуття всіх її членів і на їх особистісний розвиток, а насамперед - на розвиток дитини. Однак дитина не є пасивним об'єктом зовнішніх впливів. Вона теж виявляє активність, діє, впливає на своє оточення. У цьому інтерактивному процесі і формуються специфічні людські властивості. Чинники мезорівня (як зовнішні чинники) мають соціальне походження. Перш за все це соціальне середовище, соціальні норми, цінності, закони, соціально-економічний статус батьків. На особливу увагу заслуговують такі «метарівневі» чинники», як релігійні норми, традиції, звичаї, які цементують культуру соціуму на всіх рівнях його функціонування.

Традиції -- це не тільки усталені, успадковані від попередніх поколінь і підтримувані суспільною думкою форми поводження людей та їхніх взаємин. Це ще й важливі принципи, за якими розвивається загальнолюдська культура (Бочелюк В. Й., Бочелюк В. В., 2006) і які мають глибинний соціально-психологічний зміст і важливі соціально- психологічні функції. Традиції і звичаї унормовують виконання соціальних, у т.ч. й сімейних ролей. Завдяки притаманній їм унормувальній і наглядовій силі вони постають як спосіб збереження й передачі від покоління до покоління належних способів дій і поводження у певних типових обставинах і ситуаціях. Через систему традицій і звичаїв нові покоління успадковують вироблені в суспільстві типи відносин і весь суспільний досвід, аж до конкретних вчинків і дій. Успадкування дітьми соціального досвіду та його критичне осмислення дають змогу суспільству з меншими витратами йти по шляху соціального розвитку. Сприяючи цьому, звичаї і традиції самі відтворюються, причому деякі з них зникають, а інші з'являються або поступово видозмінюються (Бочелюк В. Й., Бочелюк В. В., 2006).

Традиції і звичаї, включені в моральну систему індивіда, а також у систему сімейної психології, виконують функцію сімейного регулятора. Засвоєння традицій і звичаїв сприяє формуванню в людей соціально-необхідних якостей, звичок і навичок спільної сімейної діяльності і спільного поводження. Традиції і звичаї в сім'ї виконують також пізнавальну і виховну функції. Без виконання цих функцій вони значною мірою позбавилися б соціалізувального змісту.Традиції і звичаї зближуються, тому що виконують подібні за своєю суспільною спрямованістю функції. Однак це ще не свідчить про їхню абсолютну подібність. Саме їхнє розходження виявляється в тому, що свої функції вони виконують у суспільстві різними шляхами і в різній формі.

Висновки. Культура суспільства, соціуму накладає відбиток на всі сторони його буття, в т.ч. на сімейний уклад, а через нього - на процес входження дітей у світ дорослих. Відносини, які виникають всередині родини, чинять значний вплив на особистісний розвиток дитини. Оскільки соціокультурні традиції сімейного виховання складалися століттями, у педагогічній культурі батьків втілюється накопичений людством досвід виховання дітей у сім'ї. Традиції і звичаї являють собою моральні закони і принципи людських взаємин, вироблені й відібрані тою чи тою культурою. Саме в культурних традиціях та звичках сімейного виховання висвітлюються правила міжособистісної взаємодії, які передаються від батьків до дітей. Таким чином, в соціокультурних традиціях народу закріплюються закони соціальної взаємодії, на які спираються дорослі члени родини в процесі соціалізації дітей. У кожній родині виробляється певний стиль і характер взаємин, і якщо він набуває такої риси, як стабільність, то ті чи інші взаємини перетворюються на звичні. І ми можемо говорити про них як про традиційні. Сімейні традиції - невід'ємний елемент сімейного укладу, без чого не може бути сформована і висока психологічна культура особистості.

Труднощі виконання сім'єю виховної та соціалізувальної функцій значною мірою пов'язані зі зміною ціннісних орієнтирів, відсутністю, на рівні держави, загальних стратегій виховання дитини в сім'ї, недостатньою підготовкою молоді до материнства і батьківства. Потреби сім'ї, пов'язані з вихованням та соціалізацією дітей, як правило, мають односторонній підхід до їх задоволення, обумовлений неузгодженістю дій різних інститутів соціуму, переважанням соціальних заходів підтримки сім'ї або окремих її членів, недооцінкою виховних можливостей інститутів соціуму.

Чинники сімейної соціалізації, як і інститут сім'ї і батьківства в цілому перебувають у стані трансформування, що проходить в умовах суспільної кризи, на тлі неготовності частини українських родин до самостійного і повноцінного виконання виховної та соціалізувальної функцій. І це обумовлює необхідність пошуку оптимальних форм супроводу і підтримки сім'ї, як базового інституту соціалізації дитини, адекватних сучасним реаліям і пріоритетам державної соціальної політики, актуалізує проблему розвитку інтеграції зусиль різних соціальних інститутів в цілях соціально-психологічної та соціально-педагогічної підтримки сім'ї.

Література

1. Большой толковый психологический словарь: [В 2 т.] / А. Ребер. - Москва : [б. и.]. - Т. 2: П-Я. - 2003. - 559 с.

2. Бочелюк В. Й., Бочелюк В. В. Дозвіллєзнавство. Навчальний посібник / В. Й. Бочелюк, В. В. Бочелюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.

3. Власова Г. И. Теоретические основы социализации младших школьников в условиях функционирования современных социальных институтов / Г. И. Власова // Психология и Психотехника. - 2014. - № 4. - C. 421-427, DOI: 10.7256/2070-8955.2014.4.11503

4. Журавлёв А. Л. Нравственно-психологическая регуляция экономической активности / А. Л Журавлёв, А. Б. Купрейченко. - М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2003. - 436 с.

5. Кон И. С. Социологическая психология / И. С. Кон. - М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО«МОДЭК», 1999. - 560 с.

6. Москаленко В. В. Соціальна психологія: Підручник / В. В. Москаленко. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.

7. Першина Л. А. Вікова психологія / Л. А. Першина. - М.: изд. «Академічний проект», 2005. - 255 с.

8. Смелзер Н. Социология. Пер. с англ. / Науч. ред. В. А. Ядов. М., 1994. - 686 с.

9. Соціологія. Підручник для вузів / Г. В. Осипов, А. В. Кабища, М. Р. Тульчинський і др. - М.: Наука, 2005. - 374 с.

Размещено на Allbest.ru