Адаптивний потенціал політичної соціалізації

Політичні, соціальні настанови та цінності є інтегруючим чинником життєдіяльності людини в усіх інших сферах суспільного функціонування. «Реальним учасником політичної життєдіяльності людину робить її політична соціалізація як своєрідний процес політичного дозрівання особи, знаходження власного політичного «Я» за рахунок як засвоєння політичного досвіду, практики попередників, так і саморозвитку, самореалізації. Це двоєдиний і неподільний процес. Політична соціалізація явище складне і неоднозначне. Тут основними поняттями є соціалізація взагалі, ресоціалізація і власне політична соціалізація» (Holovatyy 2006, р. 273) [1].

Соціалізація особистості є фундаментом, соціокультурним підґрунтям для політичної соціалізації людини, яка, у свою чергу, дозволяє їй свідомо та психологічно адаптовано відповідати на ті виклики, зокрема пропагандистсько-маніпулятивні, якими сповнене сучасне цивілізаційно-інформаційне середовище. (Рис. 2. Політична соціалізація основа психологічної адаптації до політичної пропаганди).

Важливою рисою процесу соціалізації є його постійність та неперервність, що забезпечується перманентним знаходженням особистості в певному соціокультурному середовищі, в тому числі політичному. (Рис. 3. Стадії політичної соціалізації).

Дошкільний вік. Дитина отримує перші первинні відомості про політику через сім'ю, ЗМІ тощо Інформація діє на підсвідомість.

Шкільний вік. Відбувається формування свідомого ставлення до політики.

Вища школа. Поява нових інститутів політичної соціалізації молодіжні організації, субкультури. Піднесення політичної активності або відверта байдужість,

Стадія трудової діяльності, соціального зрілості, досвіду.

Рисунок 3. Стадії політичної соціалізації.

Специфічні характеристики загальнокультурної соціалізації особистості багато в чому визначають потенціал політичної соціалізації людини як основи її психологічної адаптації до політичної пропаганди. «Соціалізація це процес включення індивіда в суспільство через засвоєння ним досвіду власного та інших поколінь, закріпленого в культурі. Позаяк людина, її оточення, власне суспільство постійно змінюються, процес соціалізації є безперервним, постійним. При цьому можна акцентувати увагу на тому, що ступінь інтенсивності соціалізації різний. Так, об'єктивно найдинамічніше, найпомітніше процес соціалізації виявляється у людини в підлітковому, молодіжному віці, коли відбувається її фізичний та психологічний розвиток» (Holovatyy 2006, рр. 273-274) [1].

Психологічно-адаптативний потенціал соціалізації значною мірою залежить від різноманітних особистісно-динамічних властивостей людини, на яку здійснюється зовнішній політично-пропагандистський та маніпулятивний вплив, а також яка отримує можливість політично-громадянської просвіти з метою вироблення особистіснопсихологічних здібностей адекватного сприйняття та супротиву зовнішнім інформаційноманіпуляційним загрозам пропагандистського характеру.

Процес соціалізації особистості є необхідним для перетворення людини на суб'єкта суспільного мислення і дії, соціальної свідомості та поведінки. Найактивніше ж особистість як суб'єкт соціокультурного та державотворчого розвитку проявляється в сфері політичної самореалізації та соціально-політичної адаптації. Політична соціалізація є не просто пасивним долученням людини до інформаційно-маніпуляційної сфери, але досягненням певного рівня соціально-політичної компетентності, яка дозволяє на свідомій, критично-раціональній основі здійснювати оцінку політичної дійсності та власної соціально-політичної активності. «Сутність політичної соціалізації полягає у «сходженні» особистості від простої інформованості до усвідомлення політичних переконань, активної життєвої позиції» (Zahorodniy 2004, р. 25) [3].

Політична соціалізація перетворює людину з психологічно-пасивної, сприймаючої зовнішні пропагандистсько-маніпуляційні імпульси індивіда на особистість, яка здатна до раціонального оцінювання соціально-політичного середовища громади, держави, регіону, світу, а також до визначення та реалізації своїх можливостей політичної активності та самореалізації.

Процес політичної соціалізації особистості є важливим і для розвитку, самоідентифікації та самореалізації людини, і для стабілізації та прогресу всієї політичної системи. Саме політична соціалізація забезпечує трансляцію ціннісно-смислових топосів соціально-політичного розвитку будь-якого суспільства, а отже, перетворює індивіда на суспільно корисного носія ціннісно-діяльнісного потенціалу соціальної стабільності.

Яким же чином сьогодні вітчизняні та зарубіжні дослідники визначають саме поняття політичної соціалізації. Необхідно зазначити, що, враховуючи багатоаспектність даної категорії, її визначення також відзначаються достатньою поліваріативністью та плюралізмом теоретичних установок. Окрім гносеологічно-аксіологічного аспекту процесу політичної соціалізації дуже часто науковці підкреслюють і його праксеологічнодіяльнісний вимір, який надзвичайно важливий для повноцінної самореалізації особистості в якості корисного та ефективного елементу політичної системи суспільства. Система соціалізації, на думку І. Горбатенка (2005, р. 380), «здатна створити умови для того, щоб індивід посів належне місце у сфері політики з урахуванням притаманних йому здібностей і схильностей; гарантувати основні права і свободи особи; максимізувати шанси і використати інноваційний потенціал тих людей, які є найбільш здібними й водночас свідомо орієнтованими на служіння суспільству; забезпечити якість публічної інформації про суспільні проблеми, передумови та обставини політичних рішень, що ухвалюються, а також про соціальні наслідки здійснюваних дій» [2]. Таким чином, визначення категорії «політична соціалізація особистості» охоплюють весь спектр можливої активності індивіда в соціально-політичній сфері: від його психологічнорезистентних до адаптативно-активницьких можливостей та здібностей.

Окрім того, у структурі мотивів та факторів політичної соціалізації особистості виділяють різноманітні за своєю природою групи чинників впливу соціокультурного та соціально-політичного середовища на індивідуальну свідомість та діяльність громадян як суб'єктів політичної системи суспільства, зокрема виділяються прямі і непрямі, безпосередні і опосередковані аспекти політичної соціалізації особистості. (Рис. 4. Форми політичної соціалізації).

Таким чином, важливим фактором вироблення адаптативно-резистентних можливостей особистості щодо негативних і шкідливих впливів маніпулятивнопропагандистських технологій є глибоке, світоглядно-ціннісне засвоєння традиційних, історично-культурних основ формування, становлення та розвитку власного національного суспільства, культурно-історичної долі власного народу. Суспільство несе в своїй структурі багато загроз для особистісно-психологічної стабільності, в тому числі і загроз пропагандистсько-маніпулятивних, але те ж саме суспільне середовище містить в своїй системній динаміці духовні та матеріальні, психологічні та організаційні чинники сприяння утворенню та розвитку в особистісній структурі людини потенціалу адаптації до агресивного соціально-інформаційного клімату. Реалізація такого адаптативного потенціалу і є процесом активної політичної соціалізації особистості.

1. Головатий М. Ф. Політична психологія : Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Микола Головатий. К. : МАУП, 2006. 400 с.

2. Горбатенко І. А. Політична наука і освіта в Україні та її вплив на розвиток суспільства і формування особистості / І. А. Горбатенко // Актуальні проблеми політики. Одеса : Національна юридична академія, 2005. Випуск 25. С. 377-383.

3. Загородній Ю. І. Політична соціалізація студентської молоді в Україні : досвід, тенденції, проблеми / Ю. І. Загородній, В. С. Курило, С. В. Савченко. К. : Генеза, 2004. 144 с.

4. Прикладна політологія : навч. посіб. / за ред. В. П. Горбатенка. К. : ВЦ «Академія», 2008. 472 с.

References:

1. Holovatyy M. F. Politychna psykholohiya : Pidruchnyk dlya studentiv vyshchykh navchal'nykh zakladiv / Mykola Holovatyy. K. : MAUP, 2006. 400 s.

2. Horbatenko I. A. Politychna nauka i osvita v Ukrayini ta yiyi vplyv na rozvytok suspilstva i formuvannya osobystosti / I. A. Horbatenko // Aktualni problemy polityky. Odesa : Natsionalna yurydychna akademiya, 2005. Vypusk 25. S. 377-383.

3. Zahorodniy Yu. I. Politychna sotsializatsiya student-skoyi molodi v Ukrayini : dosvid, tendentsiyi, problemy / Yu. I. Zahorodniy, V. S. Kurylo, S. V. Savchenko. K. : Heneza, 2004. 144 s.

4. Prykladna politolohiya : navch. posib. / za red. V. P. Horbatenka. K. : VTs «Akademiya», 2008. 472 s.

Размещено на Allbest.ru