Модифікація цінностей інформаційного суспільства

О.А. Стасевська, кандидат філософських наук, доцент

2017

ВСТУП

Сучасне суспільство характеризується нечуваним динамізмом: прискоренням темпів розвитку техніки, створенням нових інтелектуальних продуктів, перетворенням інформації та знання у найважливіший глобальний ресурс людства, що дає підставу дослідникам у різних галузях науки констатувати процес переходу глобальної цивілізації в якісно новий стан - інформаційне суспільство.

У сучасній науковій думці швидко розвиваються концепції нового соціального порядку, що істотно відрізняється за своїми характеристиками від попереднього. Своєрідним узагальненням осмислення процесу становлення нового етапу розвитку людства можна вважати працю Ф. Уебстера «Теорія інформаційного суспільства», в якій послідовно і детально викладені основні концепції сучасного суспільства, що так чи інакше базуються на понятті «інформація». Всі існуючі теорії автор розділив на дві великі групи. В першу групу потрапили концепції, які стверджували перехід суспільства до нової, «інформаційної» («постіндустріальної») епохи, тобто теорії власне «інформаційного суспільства». Сюди віднесено концепції постіндустріалізму (Д. Белл), гнучкої спеціалізації (М. Пайор, Ч. Сейбл), інформаційного способу розвитку (М. Кастельс) та постмодернізму (Ж. Бодрійяр, М. Постер, Ж.-Ф. Ліотар, Дж. Ваттімо). До другої групи були віднесені неомарксизм (Г. Шіллер), регуляційна теорія (М. Альєтт, А. Липиця) і теорія гнучкої акумуляції (Д. Харві), теорія рефлексивної модернізації (Е. Гідденс) і концепція публічної сфери (Ю. Хабермас). Теорії з другої групи говорять про спадкоємність сучасного суспільного устрою. Незважаючи на всі відмінності, для переважної більшості концепцій характерним є вживання термінів «інший», «небувале суспільство», «нова реальність», «нова соціокультурна ситуація», «нова культура». Поряд із поняттям «інформаційне суспільство» існує безліч інших визначень сучасного етапу суспільного розвитку: «постбуржуазний» (Дж. Ліх- тайм), «посткапіталістичний» (Р. Дарендорф), «постцивілізаційний» (К. Бо- улдинг), «постекономічний» (Г. Кан). Використання префікса «пост» активно використовується в сучасному науковому дискурсі, що свідчить про певне ставлення до світової історії, про перегляд значення культурної традиції, переосмислення ціннісних основ життя. Загалом треба відмітити, що концепції інформаційного суспільства еволюціонували протягом останніх декількох десятиліть: від ідей постіндустріалізму (Д. Белла, О. Тоффлера, А. Турена та ін.), де акцент робився на аналізі економічного стану нового суспільства, далі до традиції французької соціологічної думки, де акцентувалися соціальні аспекти інформаційного суспільства, далі до сучасних досліджень Knowledge- based Society - суспільства знання, які мали соціально-гуманітарну спрямованість.

Науковий аналіз та осмислення проблеми ціннісностей нового етапу розвитку суспільства міститься у працях відомих філософів кінця XX - початку XXI ст.: західноєвропейських - Г. Лотце, Г. Ріккерта та В. Віндель- банда, М. Шеллера, Г. Мюстенберга, М. Вебера; російських - Л. Столовича, М. Кагана, В. Ільїна та ін.; українських - С. Кримського, М. Поповича, В. Табачковського, Ф. Лазарева тощо. Питанням світоглядної та духовної трансформації суспільства інформаційної цивілізації особливу увагу було приділено в роботах Д. Белла, М. Кастельса, Н. Лумана, Т. Парсонса та ін. Проблема змін особистісних ціннісних орієнтирів в існуючій соціокультур- ній ситуації, визначення сутнісних рис людини постсучасності розроблялась у працях Ф. Фукуями, Ж. Бодрійяра, К. Хейлза, Дж. Хакслі, Р. Еттінгер, Н. Вострома, Е. Тоффлера, й. Масуди та ін. До цієї проблематики активно звертаються представники вітчизняної наукової думки О. Данільян, В. Пе- трушенко, В. Петрушова, О. Прудникова, С. Куцепал, В. Лук'янець, Н. Лу- бенець, Н. Хамітова, В. Табачковський та ін. Висвітлення аксіологічних аспектів розвитку суспільства в умовах культурного релятивізму містяться в роботах В. Андрущенка, О. Білоруса, Ю. Кам'янської, П. Кравченка, В. Па- зенка та ін.

Осмислення нової реальності демонструє множинність підходів, оцінок, визначень основних понять становлення і розвитку інформаційного суспільства, які в більшості своїй збігаються в головних моментах: сучасні інформаційні технології створили нову соціокультурну ситуацію, яка, з одного боку відкриває перспективи та додаткові можливості для прогресу, а з другого - породжує суттєві світоглядні суперечливості. Однією з таких суперечливих проблем нової дійсності є переосмислення цінностей людського буття, ціннісних орієнтирів особистості. Цінності відображають аксіологічний аспект існуючої реальності, відповідають певному рівню розвитку суспільства. Без чіткого наукового уявлення про сутність і специфічні особливості аксіологіч- них основ, без визначення ціннісного змістостворюючого стрижня, неможливо прогнозувати подальший розвиток суспільства. Безперечно, мислення сучасної людини орієнтоване на перебудову світу на основі реалій цивілізації інформаційного типу. Проте актуальним у наш час стає не просто потреба змінювати світ, а й потреба в осягненні його духовного простору на основі конкретних цінностей та ідеалів, що дозволять визначати своє ставлення до світу, до нової реальності буття людини. Як справедливо зазначає О. Дзьобань, разом із соціально-економічними та політичними трансформаціями інформаційного суспільства відбувається процес переоцінки духовних цінностей людства [3].

Актуальність визначеної автором проблеми зумовлена плюралістичною широтою наукових поглядів, позицій щодо ціннісних основ інформаційного суспільства, невизначеністю якості сутнісних змін ціннісних основ нової реальності. Наукова традиція, зокрема культурологічна, має певні напрацювання та висновки: з одного боку - реальна ситуація демонструє плюралізм у ціннісних орієнтаціях, який іноді доведений до ціннісної анархії [15]; з другого - наявним є суттєвий перегляд системи цінностей у цілому та перегляд змістовно-смислового наповнення звиклих, традиційних цінностей, внаслідок чого посилюється протистояння між традиційними та інноваційними цінностями [2, с. 17].

Теза про таке протистояння цінностей показує, що саме поняття «традиційні цінності» є збірним та умовним. Цінності людини завжди актуальні, вони покликані орієнтувати та скеровувати людину в сучасних їй реаліях, допомагати жити змістовно, осмислено і відповідально, а зовсім не продукувати роздвоєність свідомості і поведінки, коли внутрішній світ людини організований відповідно одним цінностям, а реальне функціонування в суспільстві - базується на інших. така ситуація спричинює конфлікти, знижує активність життєвої позиції.

Мета наукової статті полягає у спробі окреслити ціннісні основи інформаційного суспільства, осмислити сутність взаємодії вже існуючих та нових цінностей.

ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Становлення ціннісних смислів «інформаційного світу» - досить складний процес, який переконливо демонструє ціннісну анархію в сучасному світі, яка для зручності і виправдання іменується плюралізмом, але означає тільки одне: сучасний світ стоїть перед питанням визначення ціннісних основ своєї життєдіяльності. Деякі вчені вважають, що ознакою часу є ціннісна прострація, ціннісно-орієнтаційна розгубленість людини, що спричинює пасивність життєвої позиції, апатію і соціальну фрустрацію [15]. Позиція інших полягає у тому, що триває формування прийнятної для всіх єдиної системи цінностей, що сприятиме в майбутньому духовному оновленню людини [8; 14]. Позиція останніх вбачає вихід із ситуації ціннісної невизначеності у створенні універсальної системи духовних, смисложиттєвих цінностей, оскільки фактом культурної глобалізації є безпрецедентний за глибиною і масштабом обмін локальними цінностями, ідеалами, нормами, що по суті означає можливість створення універсальної системи цінностей. Прибічники різних точок зору збігаються в таких висновках: відсутність усталених ціннісних орієнтирів або ціннісний нігілізм призводить до духовної дезорієнтації навіть зубожіння суспільства та особистості, до масового маніпулювання суспільною та особистісною свідомістю; сьогодні формується нова ціннісна система - технократична, яка відбиває глобалізаційні зсуви в практично-діяльнісній, науковій, освітянській та інших сферах. На нашу думку, співіснування двох систем цінностей, одна з яких має витоки в традиційній культурі, а інша побудована навколо ліберальних і демократичних орієнтацій, буде неправильним інтерпретувати як зіткнення, протистояння.

Сьогодні у світі інформація стає стратегічним ресурсом суспільства, але розвиток техніки у сфері обробки інформації багато в чому перевищує можливості людини щодо її засвоєння. Також інформація стає ключовим фактором виробництва, що перевершує за значимістю всі види матеріального виробництва, виробництва енергії та послуг (відкриває принципово нові можливості для розвитку техніки і технології, дозволяє забезпечити максимально ефективні відносини технології з суспільством, людиною і природою). Вторгнення електронних комунікативних систем в усі сфери життя викликає необхідність нових форм організації людських стосунків. Висока технологія вимагає відповідно високої підготовленості людини, його духовної зрілості і відповідальності. Порушення балансу на користь технології - випереджальний розвиток технології відносно духовних ресурсів суспільства - є однією з важливих причин такого явища, як дегуманізація різних аспектів життя. «Машина і техніка завдають страшної поразки душевному життю людини, і, перш за все, життю емоційному, людським почуттям. Душевно-емоційна стихія згасає в сучасній цивилізації» - ці прогнози М. Бердяєва абсолютно актуальні. Комп'ютери заповнюють особистісний простір людини, прив'язують до себе з дитинства, замінюючи книги, театр, друзів, знижують ступінь активності людського спілкування, вони створюють іншу реальність, яка може сприйматися більш серйозно, ніж навколишній світ. Таким чином, людина втрачає потребу у зв'язку зі світом і людьми. Стають примарними або зовсім рвуться зв'язки між поколіннями. Зменшується виховна роль сім'ї. Нівелюється духовна цінність звичаїв, традицій, релігії - залишається переважно їх зовнішня атрибутика, порожня оболонка ритуалу, звичка [10].

Реалії інформаційного суспільства ставлять перед людиною нові виклики, перш за все - здатність і готовність до зміни діяльності, мобільності, перенавчання, що, в свою чергу, обумовлює зростаючу роль освіти. Втім, інформаційне суспільство зможе відповідати своїй назві, коли всі сторони соціальної дійсності будуть активно і плідно використовувати накопичені знання у сфері культури і досвід (інформаційні ресурси) з метою задоволення потреб суспільства і, в першу чергу, в економіці. Інформатизація повинна полегшити працю, перевести її на інтелектуальну і високотехнологічну виробничу основу. Нарощування інформаційного потенціалу - не самоціль, а лише засіб до нових кроків у розвитку всіх потенційних можливостей людства.

Новоутворене інформаційне середовище націлює на формування певних світоглядних і аксіологічних пріоритетів, відповідно до яких змінюються і відтворюються ціннісні характеристики інформаційного суспільства. На основі аналізу досліджень можна окреслити тенденції формування системи цінностей постсучасності: послаблюються колективістські начала. Традиційні міжособистісні зв'язки порушені, взаємодія людей визначається використанням складної техніки і технологій, що призводить до анонімності і появи своєрідного псевдоколективізму; змінюються пріоритети в системі духовних та матеріальних цінностей на користь останніх. Матеріальний критерій переважає у визначенні статусу людини та поряд із цим поглиблюється соціально- майнова поляризація суспільства; утверджується значущість креативності, яка замінює традиційну працелюбність. Людина все більше перетворюється із професіонала на новатора, для якого головним є не творення продукту, а особистісна самореалізація, при цьому виникає чіткий розподіл між поняттями «творчість» і «креатив»; змінюється змістовне наповнення свободи - у сучасному світі ідеал свободи заснований на множинності, це свобода споживання нескінченного різноманіття культури. Свобода сприймається не як благо, а скоріше як важкий тягар, оскільки підвищується значущість відповідальності, до чого людина виявляється неспроможною.

Така неможливість реалізації свободи веде людину до самотності, ізольованості, страху; у контексті культури постсучасності провідне місце посідає толерантність як єднальний фактор суспільства. Втім, «розмитість» цього поняття через необізнаність людини іноді перетворюється на «всетерпимість» і навіть у байдужість; спостерігається панування гнучкої ідентичності, тобто індивід не «належить», а «зараховує» себе до безлічі локальних спільнот і ця причетність до них індивідуально обрана та мінлива; поширюється постутилітаризм, отже, людина постсучасності заглиблена у свій внутрішній світ, вона живе сьогоденням і характеризується неперспективністю світобачення та світовідчуття; спостерігається новий виток індивідуалізму, який призводить до самотності людини і виражається не стільки в індивідуальній діяльності, скільки в індивідуальності споживання, а також в індивідуальності способу життя [15]; змінюється самоусвідомлення людиною самої себе, що викликано поглибленою спеціалізацією, односторонністю, а не гармонійністю розвитку особистості. Роз'єднаність людей призводить до внутрішнього розладу самої особистості, її розірваності, дисгармонічності, відчуття втрати власного «Я» [16, с. 128]. У свою чергу дисгармонія самої особистості, невпевненість у собі спричинює певне агресивне ставлення людини до світу [13].

Формування інформаційного суспільства супроводжується утвердженням «іншої» (у порівнянні з попереднім історичним часом) картини світу, зміною настанов життєдіяльності, соціальної світобудови, сприяє введенню в філософський і культурологічний дискурс понять «інформація», «інформаційне суспільство», «суспільство знань». «Knowledge society» - суспільство, засноване на знаннях, а це акцентує, що інформація перетворюється не тільки на засіб і мету, а й, головне, цінність соціуму, поряд із цим поширюється принципово нове розуміння та використання знання. інформаційний суспільство культура ліберальний

Становлення «knowledge society» супроводжується новим осмисленням значущості для людини та суспільства інформації і знань. Поняття «інформація» і «знання» активно досліджуються та висвітлюються у зарубіжних і вітчизняних джерелах, в яких учені здійснюють спроби виділити і розглянути їх основні характеристики в нових умовах. Втім, на наш погляд, все ще не існує їх принципового розмежування, а головне - частота використання концептів «інформація», «суспільство, засноване на знаннях» супроводжується відсутністю смислового їх наповнення, невизначеності змісту понять. Наприклад, Г. Р Рейнін пише: «..інформацію можна розглядати як втілене, проявлене знання, а людину - як інструмент втілення» [12, с. 246]. Інші автори, точку зору яких поділяє автор, зазначають, що «.необхідно розрізняти знання і інформацію, що спрощено можна звести до формули: інформація - це знання мінус людина. інформаційна модель знання (як вербалізована, так і невер- балізована в тексті) є лише натяком на представлене знання, за яким людина здатна творчо відтворити саме знання» [11, с. 365].

Знання стає одним із базових понять гносеології та цінністю ще в античності. Його специфіка полягає в тому, що воно є результатом осмисленого пізнавального процесу і вимагає від того, хто пізнає певного роду розумової (інтелектуальної) активності. Знання є ефективним інструментом для породження нового знання, в цьому його принципова відмінність від інформації. Запорукою продукування нового знання є не тільки наявність у людини здатності до пізнання в чистому вигляді, але і здатності до розуміння, осмислення набутого. Із безперервності розуміння виникає така характеристика знання, як процесуальність. «Знання - це взаємозв'язок описання об'єктів в логічній послідовності... Отже, знання не може бути відокремлене від пізнавального процесу. Знання і пізнання ідентичні» [7].

Знання є невіддільними від самої людини як її особистісне досягнення. Отже, принциповою відмінністю між знанням та інформацією є те, що знання - особистісне та приватне, інформація ж є публічною та відкритою. З осо- бистісного характеру знання випливає така його характеристика - націленість. Володіння знаннями означає вміння співвідносити свої дії з поставленою метою. Мета надає певні орієнтири інтерпретації інформації, визначає її значущість для людини і суспільства, яка є значимою, а яка є фоновою тощо. І головне - найважливішою характеристикою знання є наявність ціннісного компонента, тобто певних смислів: західноєвропейська філософська традиція ставиться до знання не тільки як до знання описового, а як до знання цінностей буття людини і суспільства. З цього приводу італійський філософ Е. Агац- ци зазначав, що сучасне суспільство робить затребуваним не будь-яке знання, а, отже, підтримка гуманітарного і ціннісного знання, яке не дає миттєвого прибутку, залишається нагальним та невирішеним завданням [1].

Значення інформації в сучасному світі обґрунтовує М. Кастельс: для інформаційного суспільства інформація виявляється одночасно ресурсом, предметом, результатом виробництва і стрижневою характеристикою епохи [9]. її принципові властивості - об'єктивність, усезагальність, структурованість, зручність доступу і засвоєння, лаконічність, несуперечливість, достовірність, специфічність процедури обробки, демократичність тощо. Втім, в сучасному суспільстві формується викривлене судження: високий рівень інформації - розширеної, комплексної, імпліцитної, сукупної - трактується як знання. Сьогочасну технологічну революцію позначає не просто центральна роль знань і інформації, але застосування набутих знань та інформації до генерування нових знань - так зазначає у своїй праці М. Кастельс [9]. На нашу думку, інформацію можна розглядати як цінність у разі її «перетворення» на знання, коли цей процес «перетворення» відбувається через особистісні розумові зусилля людини і супроводжується наповненням одержуваної інформації культурними смислами.

Тільки «наблизившись» до позначення відмінностей між поняттями «інформація» і «знання», автор вважає, що сам факт наявності різноманітної інформації не є гарантом того, що ми володіємо глибокими знаннями. Дана обставина підводить нас до висновку, що існуюча реальність має інформаційно-знаннєві перспективи - переосмислення цінності знань і набуття інформацією ціннісних смислів.

ВИСНОВКИ

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна сформулювати деякі висновки. Викладений матеріал демонструє, по-перше, що серед основних, базових цінностей нової епохи домінують цінності культури західної цивілізації. І це відбувається незважаючи на зусилля світової та національних спільнот зберегти багатоманіття культур. По-друге, трансформації в інформаційному суспільстві змінили соціокультурну ситуацію в цілому та ціннісні основи життя. За словами М. Кастельса, зароджується нова культура, «культура реальної віртуальності», в якій інформаційні технології та електронні комп'ютерні мережі стануть формоутворюючим фактором самої культури, проте «культура реальної віртуальності» не відокремлюється від традиційних культур, а вона їх абсорбує [9]. У такому контексті вбачається можливим визначати й тенденції змін ціннісних основ інформаційного суспільства. Автор вважає, що вони позначені не кардинальним зламом системи цінностей, навіть не чітко вираженим протистоянням традиційних та новоутворених цінностей. На нашу думку, світ переживає процес ціннісного «зсуву», зрушення, коли звиклі традиційні цінності модифікуються, переосмислюються та наповнюються новими смислами.

Ключові слова: інформаційне суспільство, суспільство знання, цінності, ціннісні смисли, інформація, знання.