Зміна акцентів щодо розуміння стереотипу як феномену соціальної практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміна акцентів щодо розуміння стереотипу як феномену соціальної практики

Семашко Т.Ф.

Чисельність наукових публікацій щодо з'ясування сутності стереотипу як соціального явища потребує систематизації й теоретичного узагальнення наукових доробків щодо означеного феномену. У пропонованій статті автором окреслено основні віхи становлення соціального стереотипу; простежено ґенезу його розуміння; з'ясовано сутнісні показники соціального стереотипу; визначено основні його ознаки та функції як феномену соціальної практики.

Ключові слова: соціальний стереотип, вектор дослідження, ригідність, об'єктивний характер.

Большое количество научных изысканий, посвященных изучению стереотипа как социального явления, нуждается в систематизации и теоретическом обобщении относительно заявленного феномена. В предлагаемой статье автором определены этапы становления социального стереотипа; прослежен генезис его понимания; выяснены сущностные показатели социального стереотипа, очерчены основные его признаки и функции как феномена социальной практики.

Ключевые слова: социальный стереотип, вектор исследования, ригидность, объективный характер.

The article deals with the analysis of stereotype as a social phenomenon. The author defines the stages of formation of social stereotypes; clarified the essential indicators of social stereotype, outlined its main features and functions as a phenomenon of social practice.

Kew words: socialstereotype, vectorresearch, rigidity, anobjectivecharacter.

Сьогодні суспільство переживає кризу соціокультурної ідентичності, яка стосується всіх сфер суспільної свідомості і виявляється на кожному її рівні: від індивіда до суспільства загалом. Навіть немовля, що стоїть на порозі соціалізації, має через генотип низку зумовлених тенденцій розвитку, зокрема для засвоєння цінностей того соціуму, в якому воно буде формуватися як особистість. Це найбільш очевидно щодо вже сформованих особистостей, які, як справедливо прийнято вважати, формуються в процесі соціальної взаємодії. Особистість містить у своїй свідомості певний історичний комплекс навичок і стандартів соціальної поведінки, який історики називають “історичною пам'яттю”, у соціології це поняття прийнято визначати як “соціальний стереотип”.

Поняття стереотипу функціонує в термінологічних системах багатьох наук, однак насамперед його виводять із соціології, яка пов'язує стереотипи зі сферою норм групової поведінки та здатністю людей узагальнювати та схематизувати навколишню дійсність, що дозволяє швидко орієнтуватися в безперервно зростаючому потоці інформації, який до того ж постійно ускладнюється і все більш диференціюється. Саме в умовах хаотичності інформації на основі узагальнення досвіду формується такий феномен, як стереотип.

У соціальних науках стереотип традиційно визначають як однобічний, перебільшений погляд, як правило, заснований на упередженнях, притаманний соціальній, етнічній групі або класу [1, с. 321-322]; як “жорстке, спрощене, часто перебільшене переконання, яке стосується і певної категорії людей, і кожного індивіда цієї категорії” [3, с. 261]. Подібне визначення соціального стереотипу спостерігаємо і в “Політичному словнику”, де його трактують як схематизований, стандартизований, емоційно забарвлений образ чи уявлення про соціальні події або об'єкти, що відображає звичне ставлення людини до якогось явища, яке склалося під впливом соціальних умов або попереднього досвіду [4, с. 447].

Аналіз лексикографічних джерел засвідчив, що за терміном “стереотип” закріпився здебільшого негативний відтінок - це перебільшений погляд, упереджена ідея, жорстке переконання, надто спрощений узагальнений образ, який передає однобічне, стандартизоване, спрощене й часто хибне, яке не відповідає дійсності, уявлення людей про себе та інших. На нашу думку, таке трактування феномену є однобічним і недостатнім для розуміння соціального стереотипу, з'ясування природи та сутності якого вимагає аналізу різних поглядів на відповідне явище.

Різні аспекти соціального стереотипу починають розроблятися ще в 20-і роки минулого століття (спочатку американськими дослідниками) і продовжують розроблятися і до сьогодні (напр., праці В. Ліппмана, Д. Катца і П. Брейлі, Ґ. Оллпорта, О. Клайнберга, Е. Богардуса, Т Шибутані, Р. Таджурі, Д. Кемпбел, Г Теджфела, П. Шихірева, В. Ядова та багатьох ін.). Велика кількість наукових публікацій, продукує попередні спостереження, що у свою чергу потребує їх систематизації й теоретичного узагальнення. Це і робить пропоновану розвідку актуальною та мотивує поставлену автором статті мету.

Мета статті: простежити ґенезу теоретичної думки щодо становлення феномену соціального стереотипу у світовій науці. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

окреслити віхи у становленні стереотипу як соціального явища;

систематизувати наукові доробки щодо визначення сутності соціального стереотипу;

проаналізувати сучасні теорії соціального стереотипу;

з'ясувати ознаки та функції стереотипу як феномену соціальної практики.

У соціальні науки термін “стереотип” був уведений на початку минулого століття у США (уперше термін ``соціальний стереотип” у 1922 р. використав американський соціолог В. Ліппман у праці “Суспільна думка” (“РиЬІіс Opinion”), аналізуючи вплив наявного знання про предмет на його сприйняття та оцінку під час безпосереднього контакту з проекцією на світ власних почуттів і цінностей), коли виникла потреба вивчення і пояснення законів функціонування масової свідомості. Таке спрямування було продуковане історичними обставинами у США, де “проблема відносин різних соціальних груп через ряд причин, викликаних як процесом формування єдиної нації, так і специфікою розвитку класового суспільства, потребувала розв'язання, даючи соціологам та соціальним психологам соціальне замовлення на рекомендації щодо налагодження соціальної, етнічної і т. ін. згоди” [7, с. 170] з метою розв'язання расових і національних питань.

Знаковим у науковій розвідці В. Ліппмана є те, що він виділив два аспекти, які впливають на формування і функціонування соціального стереотипу: 1) використання принципу економії зусиль у пізнанні світу, характерного для повсякденного людського мислення: люди прагнуть не реагувати щоразу по-новому на нові факти і явища, а намагаються розглядати останні, згрупувавши їх під уже наявні категорії; 2) потреба в захисті власної традиції, соціальної позиції та групових цінностей. За В. Ліппманом, стереотипи - це “бастіони людської традиції”, за їх оборонним муром люди почувають себе в безпеці [5, с. 109]. Попри позитивізм охоронної функції стереотипів (збереження культурних традицій суспільства та здійснення соціального контролю за їх єдністю; захист нашого становища в суспільстві; фіксація “наших звичок, смаків, уподобань, можливостей, надій та зручностей” [5, с. 71]), водночас, на думку дослідника, вона є перешкодою на шляху до порозуміння між представниками різних етнічних, релігійних, ідеологічних та інших соціальних груп.

В. Ліппман також з'ясував визначальну ознаку соціального стереотипу - ригідність - жорстку фіксованість, конкретність, однозначність, стійкість, яка виявляється в найрізноманітніших ситуаціях і відрізняється стабільністю протягом тривалого часу і має місце в силу того, що стереотип визнається значущим для референтної групи суб'єкта соціальної взаємодії (ознака масовості) і не підлягає сумніву через посередництво розумової діяльності (ознака ірраціональності). Стійкість будь-якого стереотипу, на думку дослідника, зберігається за рахунок властивості людського розуму фіксувати факти, підтримувати стереотипи і відкидати інформацію, що суперечить їм [5]. Будь-яке порушення стереотипів здається посяганням на основи світобудови особистості. Саме тому соціальні стереотипи успішно чинять опір будь-якій інформації, спрямованій на їх зміну, тим самим створюючи перешкоду на шляху формування суспільної думки.

Виділення стереотипу за ознакою стійкості, очевидно, має підставу, однак у В. Ліппмана ця властивість перебільшено абсолютизована, що зрештою спричинило однобічне й певною мірою негативне його тлумачення. Саме тому в подальших розвідках в успадкованій від В. Ліппмана традиції увага дослідників (насамперед американських) була зорієнтована на з'ясуванні змісту стереотипу - міри істинності чи хибності останнього як утворення соціальної практики.

У розв'язанні питання про співвідношення істинного й хибного у стереотипних образах у межах соціології існують різні засадничі позиції. Так, перші послідовники В. Ліппмана Д. Катц і К. Брейлі ще в 1935 р. запропонували концепцію, за якої стереотип - це усталене уявлення, яке “дуже мало відповідає фактам, які воно намагається представити” [16, с. 181]. На негативному складнику стереотипу наголошує і Ґ. Оллпорт, який у своїй теорії забобонів поставив знак рівності між стереотипом і упередженням [11]. Категоричніше щодо стереотипів висловився С. Хаякава, стверджуючи, що вони є поширеним виявом потоку дезінформації, традиційного безглуздя [15]. Йдеться про ставлення до стереотипу як до явища загалом негативного, хоч і неминучого.

У процесі накопичення знань про феномен стереотипу категоричні характеристики його змісту як помилкового замінялися більш стриманими; негативна оцінка феномена соціального стереотипу доповнювалася визнанням його природного, об'єктивного характеру. Однак лише з 50-років XX ст. набуває поширення гіпотеза О. Клайнберга щодо наявності в стереотипі певної частки істини - “зерна істини”, суть якої можна звести до одного знаменника: у стереотипі закодовано частину достовірної інформації. При тому стереотипні знання можуть бути як істинними, так і хибними, однак обсяг істинних знань у стереотипах превалює над обсягом хибних знань [17]. Пізніше цей погляд набуває популярності. Зокрема, Е. Богардусом до наукового обігу був запроваджений термін “соціотип” на позначення стандартного, спрощеного, стислого, але водночас істинного знання про певне соціальне явище чи соціокультурну групу, що повністю відповідає дійсності [12]. Т. Шибутані трактує стереотип як “популярне поняття”, що позначає приблизне угрупування людей на основі легко помітної ознаки, що підтримується поширеними уявленнями стосовно властивостей цих людей [6, с. 101]. Схожі думки висловив і Р. Таджурі, який розглядає соціальний стереотип як “спроможність суб'єкта, який сприймає інформацію, легко і швидко підпорядковувати людину, яка сприймається, певній категорії залежно від її віку, статі, етнічної належності, національності, професії і тим самим приписувати їй якості, які вважаються типовими для людей цієї категорії” [19, с. 402].

Водночас низка вчених проблему “зерна істини” не вважають за таку, що заслуговує на увагу. Так, “псевдопроблемою” пошук “зерна істини” назвав Дж. Фішман [14]. Д. Кемпбел зауважив, що найбільший недолік стереотипів полягає не в хибності їх елементів, а в “каузальному” поясненні, неадекватно виведеному на основі стереотипу, а також у тенденції людей використовувати стереотипи як “само здійснювані пророцтва” [13].

Означені твердження дають нам підставу відстоювати власну думку: сформований соціальний стереотип є відносним. Будучи істинним в одному випадку, він може бути хибним або менш відповідати дійсності в іншому. Оцінка істинності чи хибності соціального стереотипу повинна грунтуватися на аналізі конкретної ситуації, в якій він використовується. При тому важливішим видається вивчення змісту стереотипів, не вдаючись у проблему, наскільки достеменно вони відображають дійсність.

Отже, можемо констатувати, прийнявши аксіоматичну тезу про стереотип як захист від труднощів та неоднозначності світу, американські соціологи спрямували свої дослідження в русло з'ясування питання щодо істинності / хибності стереотипів, що зрештою допомогло визначити, яким чином стереотипи відповідають дійсності: процес стереотипізації не позитивний і не негативний - він реально існує, виконує життєво необхідну для людини функцію катетеризації соціального світу, тим самим полегшуючи життя в суспільстві. соціальний стереотип феномен

У подальших дослідженнях (зокрема європейський вектор дослідження стереотипу як соціального феномена) тема змісту стереотипів відходить на другий план, поступаючись місцем іншій проблемі - вивченню можливих шляхів зміни стереотипів, а також виявленню причин і функцій стереотипізації. У результаті було запропоновано різні теорії соціального стереотипу, серед яких: 1) теорії, де стереотипізація пояснюється існуванням стереотипів на рівні культури в цілому (представники означеної теорії шляхи подолання стереотипів убачають у зміні культурних стандартів, а не поглядів індивіда); 2) теорії, в яких робиться наголос на індивідуальних особливостях особистості. Серед теорій індивідуального сприйняття - а) теорія авторитарної особистості Т Адорно (за цією теорією стереотипізація, як когнітивний процес, властива лише особливому типу особистості, для якого характерні авторитарність, нетерпимість, відсутність толерантності; стереотипи - це форми, в яких така авторитарна особистість, уведена неусвідомленими мотивами, прагне побачити світ). На думку Т Адорно, стереотипи дають індивіду “нарцисичне” задоволення, створюючи позитивний образ своєї групи і за контрастом - закріплюючи негативну думку про чужу групу [2, с. 118-119]; б) психодинамічні теорії (згідно з якими стереотип аутгрупи є результатом переміщення агресії від потужного агресора на безвладну меншість); в) теорії символічного расизму (у межах цих теорій стереотипізація пояснюється конфліктом між расистськими (сексистськими, націоналістичними) почуттями); г) модель дисоціації, в якій основою стереотипізації оголошується конфлікт між культурними зразками, що засвоюються в результаті соціалізації, та індивідуальними переконаннями, які є предметом самоконтролю тощо. Прихильники теорій індивідуального сприйняття вбачають шляхи можливого подолання стереотипів не в зміні культурних стандартів або реального статусу групи, що піддається стереотипізації, а в зміні поглядів особистості - суб'єкта стереотипізації; 3) когнітивні теорії, у межах яких стереотипізацію виводять із закономірностей процесу пізнання, де акцент робиться на процесах сприйняття і категоризації. Оскільки індивід не в змозі розглядати кожну групу як унікальну, тому змушений покладатися на стереотипи, в яких уже міститься необхідна інформація. Слід зауважити, що в означених теоріях соціального стереотипу достатньо неясностей і внутрішніх суперечностей, відповідно такі концептуальні побудови далекі від завершеності, що й продукувало подальше вивчення феномена стереотипу.

Критичне осмислення соціальних стереотипів і стереотипізації здійснив П. Шихірев, який під останнім розумів феномен, що “поєднує в собі ірраціональні і раціональні риси” [7, с. 168-175]. Послуговуючись умовиводами В. Ліппмана, П. Шихірев виділив основні функції соціального стереотипу: спрощення, категоризації й систематизації надлишкової інформації, пов'язані з процесами економії зусиль і захистом групових цінностей. За висновками дослідника жорстка фіксованість стереотипу, його афективна насиченість і поляризація оцінки зумовлені тим, що він є персоніфікованим відтворенням стосунків між соціальними об'єктами і оцінками цих стосунків [8, с. 273]. Зауваження викликає те, що П. Шихірев пов'язує стереотипізацію з індивідуальною когнітивною активністю, ігноруючи її соціальний статус. На нашу думку, когнітивна схема є продуктом соціального походження, хоча, безумовно, досвід окремих індивідів за умов їх соціальної значущості також може мати місце.

На противагу П. Шихіреву, В. Ядов відстоює думку, що стереотипи є продуктом соціального середовища і соціального виховання. При тому науковець стверджує, що в основі стереотипу лежить “реальний психологічний феномен, що є одним із компонентів настанови сприйняття, яка акумулює попередній досвід індивіда у своєрідний алгоритм ставлення до відповідного об'єкта” [10, с. 134]. Своїм зауваженням В. Ядов визначає наявність стереотипізації лише в психологічному плані і тим самим ставить під сумнів сам принцип існування соціальних стереотипів як таких, що викликає наші зауваження, оскільки стереотип - це насамперед продукт соціальної практики.

У контексті означених проблем на особливу увагу заслуговує позиція англійського соціолога Г. Теджфела, який підсумував основні висновки дослідження в галузі соціального стереотипу в таких положеннях: по-перше, люди з легкістю виявляють готовність характеризувати великі людські групи (або “соціальні категорії”) за допомогою недиференційованих ознак; по-друге, таку категоризацію відрізняє стабільність протягом досить тривалого часу, і навіть якщо стереотип не відповідає дійсності, люди не відмовляються від нього, а сприймають як виняток; по-третє, стереотипи можуть дещо змінюватися залежно від соціальних, політичних чи економічних умов, але цей процес відбувається вкрай повільно; по-четверте, стереотипи стають більш виразними і ворожими, коли виникає соціальна напруженість між групами; по-п'яте, вони засвоюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до виникнення усвідомленого розуміння про ті групи, до яких вони належать; по-шосте, стереотипи не створюють проблеми, якщо не існує явної ворожості у стосунках між групами, але стереотипи надзвичайно важко модифікувати і керувати ними в умовах конфліктної ситуації [21, с. 401-466]. Згодом об'єктом дослідження стають антропостереотипи - зафіксовані в певних образах уявлення про представників різних етнічних, соціальних, релігійних та інших груп, сформованих у певному соціальному середовищі. Це уможливило створення класифікації соціальних стереотипів щодо групової належності до тієї сфери людського буття, відносно якої вони складаються. Серед найбільш значущих:

етнічні стереотипи (є об'єктом найбільшого зацікавлення) - це стійкі, емоційно насичені, узагальнені образи етнічної групи, які виникають на стику різних етнічних культур і являють собою сукупність суджень та оцінок про типових представників як своєї, так і чужої етнічної групи. Американський прагматизм, англійська манірність, французька галантність, німецький педантизм, російське “авось ”, українська господарність, кавказький темперамент, китайські церемонії - всі ці та інші уявлення формують поле етностереотипів різних етнічних груп світу;

гендерні стереотипи, які приписують чоловікам і жінкам певні соціальні ролі і характеристики: чоловіки раціональні, жінки - емоційні; чоловіки - істоти нерозсудливі, безвідповідальні та за своєю природою сексуально розпусні, і, щоб утримати їх при собі, жінкам потрібно добре старатися; чоловікам потрібно від жінок тільки одне; жінка за кермом, як зірка: всі її бачать, вона - нікого;

професійні стереотипи - це узагальнені переконання людей стосовно членів будь-якої професійної групи. Передбачається, що бізнесмен - діловий; продавець - злодійкуватий; учитель - увічливий, турботливий, має скромний дохід; міліціонер - користолюбний; усі журналісти - професійні брехуни; військові - всі недалекі;

політичні стереотипи базуються на створенні образу політика. Слід зауважити, що в наші дні вже розроблена технологія створення образу політика з опертям на стереотипи. Часто вживане слово “розкрутка” політика позначає цілу систему методів просування на вищі рівні політики людей не залежно від їх особистих якостей чи популярності;

вікові стереотипи являють собою образи-переконання стосовно людей певного віку. Наприклад: усі підлітки люблять рок-н-рол; підлітки гуляють натовпом, дорослі парами, старі люди - самотні; літні люди соціально ізольовані; розумові здібності з віком погіршуються; старість не радість;

релігійні стереотипи є узагальненими переконаннями представників різних конфесій, які часто пов'язуються з певною національністю чи культурною спільнотою і мають великий вплив на життєдіяльність індивіда: усі мусульмани - фанатики; усі католики люблять Папу більше ніж свою країну;

сексуальні стереотипи являють собою узагальнені образи, пов'язані з уявленнями про сексуальні особливості індивідів: лисі чоловіки більш сексуальні; гомосексуалісти жінкоподібні;

стереотипи міста (урбаністичні) і села стосуються схем мислення і поведінки жителів великих населених пунктів, які, як правило, відрізняються від тих, які склалися в сільській місцевості: вітання з будь-яким перехожим (у селі) - вітання тільки із знайомими (у місті); мешканці сіл більш набожні, їм притаманні традиційні норми моралі - жителі міст розбещені цивілізацією;

стереотипи місць, речей, дій / станів, ознак. Стереотипізованим може стати не лише представник (представники) певної соціальної групи, а й будь-який компонент ситуації: Флорида - опочивальня Господа Бога; великі міста - корумповані та грішні, невеликі міста - безпечні та чисті; гарна машина - це німецька машина, гарний магнітофон - це японський магнітофон; фізичні стереотипи - дивитися весь час можна на три речі: вогонь, воду і як блондинка припарковує машину; руда - відьма. Аспектно, що кількість груп у межах такої класифікації є відносною, оскільки практично неможливо підрахувати всі можливі напрямки людської діяльності.

Можемо констатувати, що стереотипи як соціальне явище були в полі зору вже в період античності й усвідомлювалися як особливі образи сприйняття об'єктивної реальності. Таке розуміння стереотипу надалі постійно трансформувалося. Початковий етап нового часу у вивчення стереотипу як соціологічного явища ознаменований з'ясуванням змісту останнього, що значно еволюціонував від розуміння соціального стереотипу як нелогічного, недосконалого та хибного соціального утворення, через трактування стереотипу як спрощеного, схематизованого образу реальних об'єктів до висновку, щодо того, яким чином стереотипи відповідають дійсності: процес стереотипізації не позитивний і не негативний; він реально існує, виконує життєво необхідну для людини функцію категоризації соціального світу, тим самим полегшуючи життя індивіда в суспільстві.

Зняття негативної оцінки щодо феномена соціального стереотипу уможливило розширення сфери його освоєння - серед авторських теорій соціального стереотипу: теорії з акцентом на стереотипі як загальнокультурному явищі (представники цієї теорії шляхи подолання стереотипів убачають у зміні культурних стандартів); теорії, в яких робиться наголос на індивідуальних особливостях особистості (прихильники цих теорій убачають шляхи можливого подолання стереотипів у зміні поглядів особистості - суб'єкта стереотипізації); когнітивні теорії, у межах яких стереотипізацію виводять із закономірностей процесу пізнання, де акцент робиться на процесах сприйняття і категоризації.

Основним об'єктом соціологічних досліджень постають зафіксовані в певних образах уявлення про представників різних соціальних груп (етнічних, гендерних, професійних, вікових, релігійних та ін.) і їх ролі в соціальній і політичній сферах, що уможливило виділення підвидів соціального стереотипу, де особлива увага приділена етнічним стереотипам - уявленням про представників своєї та чужої етнічних груп. Фактично термін “соціальний стереотип” був підмінений терміном “етнічний стереотип”.

Підсумовуючи, визначимо розуміння стереотипу як соціального явища, що сьогодні зводиться до такого:

стереотип є структурною частиною свідомості, яка виявляється у формі моральних імперативів, норм, традицій, вірувань, настанов;

стереотип є схематизованою, спрощеною характеристикою соціальних об'єктів чи явищ, надзвичайно стійким образом або уявленням про певний об'єкт, клас об'єктів чи соціальну групу;

стереотип є специфічною формою оцінних суджень і уявлень про соціальні об'єкти або явища і реалізується шляхом відповідних учинків чи діяльних актів суб'єкта;

стереотип розглядається як спосіб групової ідентифікації, продукт цілеспрямованого впливу на раціональні та ірраціональні ділянки розуму людини;

- процес стереотипізації при тому виконує об'єктивно необхідну функцію, дозволяючи швидко і достатньо надійно катетеризувати навколишній світ, і, відповідно, спростити соціальне оточення індивіда.

Зауважимо, що сьогодні вченими виділено новий тип соціального стереотипу - агрокультурний. Саме його розвиток ми вважаємо найбільш перспективним у вітчизняній науці найближчим часом. Сюди ж ми переносимо і предметну сферу своїх власних подальших досліджень.

Література

1. Аберкромби Н. Социологический словарь / Н. Аберкромби, С. Хилл, С. Брайан, С. Тернер; [пер. с англ.; под. ред. С. А. Ерофеева]. - М. : ОАО “Изд-во“Экономика”, 1999. - 428 с.

2. Адорно Т Исследование авторитарной личности / Т Адорно, Р Н. Сэнфорд, Э. Френкель- Брюнсвик та ін. ; [пер. с англ. / под. ред. В. П. Култыгина]. - М. : Серебряные нити, 2001. - 416 с.

3. Джонсон А. Г. Тлумачний словник з соціології / А. Г. Джонсон [пер. з англ.; за науковою редакцією В. Ісаїва, А. Хоронжого]. - Львів : Видавничий центр Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка, 2003. - 480 с.

4. Краткий политический словарь / [сост. и общ. ред. Л. А. Оникова, Н. В Шишлина]. - М. : Политиздат, 1987. - 509 с.

5. Липпман У Общественное мнение / У. Липпман [пер. с англ. Г. В. Барчуновой]. - М. : Инст. фонда “Общественное мнение”, 2004. - 384 с.

6. Шибутани Т. Социальная психология / Т. Шибутани [пер. с англ. В. Б. Ольшанского]. - Ростов-на-Дону : Издательство “Феникс”, 1999. - 544 с.

7. Шихирев П. Н. Исследования стереотипа в американской социальной науке // П. Н. Шихирев // Вопросы философии. - 1971. - № 5. - С. 168-175.

8. Шихирев П. Н. Современная социальная психология. - М. : ИП РАН; КСП+; Академический Проект, 1999. - 447 с.

9. Ядов В. А. К вопросу о теории “стереотипизации” в социологии / В. А. Ядов // Философские науки. - 1960. - № 2. - С. 47-58.

10. Ядов В. А. Социальный стереотип / В. А. Ядов // Философская энциклопедия. - М. : Советская энциклопедия, 1970. - С. 134.

11. Allport G. W. The nature of prejudice / G. W. Allport. - N.-Y, 1958. - 496 p.

12. Bogardus E. S. Stereotypes versus Sociotypes. Sociological and Social Research / E. Bogardus. - Toronto, 1950. - Vol. 34. - 387 р.

13. Campbell D. T Stereotypes and perception of group differences / D. T Campbell // American Psychologist. - 1967. - № 22. - P 812-829.

14. Fishman J. An Examination of the Process and Function of Social Stereotyping / J. Fishman // The Journal of Social Psychology. - 1956. - Vol. 3. - P 27-64.

15. Hayakawa S. I. Language in Action / S. I. Hayakawa. - N.-Y : Harcourt, Brace and Co, 1941. - 338 p.

16. Katz D. Racial stereotypes of one hundred college students / D. Katz, K. W. Braly // Journal of Abnormal and Social Psychology. - 1933. Vol. 28. - P 280-290.

17. Klineberg O. Race Differences / O. Klineberg. - N.-Y. : Harper Bros., 1935. - 367 p.

18. Sinha A. K. Stereotypes of male and female university students in India toward different ethnic groups / A. K. Sinha, O. P Upadhyay. - 1960. - Vol. 51. - P 93-102.

19. Tadiuri R. Person Perception / R. Tadiuri // The Handbook of Social Psychology. - N.-Y., 1969. - Vol. 3. - P 389-422.

20. Tajfel H. Human groups and social categories / H. Tajfel. - Cambridge : Cambridge University Press, 1981. - 369 p.

21. Tajfel H. Intergroup Behavior / H. Tajfel, C. Fraser // Introducing Social Psychology. - N.-Y., 1978. - P 406-466.

22. Vinecke E. W. Stereotypes as Social Concepts / E. W. Vinecke // J. Of Social Psychogy. - 1957. - Vol. 46. - P 229-243.

Размещено на Allbest.ru