Основні функції фахівців із соціальної роботи в Україні та Великій Британії

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Основні функції фахівців із соціальної роботи в Україні та Великій Британії

Постановка проблеми. На сучасному кризовому етапі розвитку суспільства особливо актуальними стають питання професійної діяльності соціальних працівників, які покликані здійснювати діагностику й прогнозування соціальних процесів, надавати профілактичну, соціально- терапевтичну, психологічну, педагогічну і правову допомогу різним верствам населення. У цьому плані значний інтерес для України становить досвід Великої Британії, де висуваються чіткі вимоги до фахівців цієї сфери, зокрема критерії щодо їхніх знань, вмінь, навичок та особистісних якостей, які дозволяють здійснювати обов'язки найбільш якісно і професійно.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що деякі питання теоретичних засад соціальної роботи розглядали українські (І. Звєрєва, Капська, Л. Коваль, І. Козубовська, Г. Лактіонова, І. Мигович, Л. Міщик, Полтавець, С. Хлєбік, Л. Штефан та ін.) та російські (М. Галагузова, Н. Корольова, А. Мудрик, Т. Кремньова, П. Павленок, М. Фірсов, Є. Холостова та ін.) науковці. Питання організації соціальної освіти розглядаються у працях таких вчених Великої Британії, як М. Баркера (M. Barker), Дж. Лішмана (J. Lishman), Б. Мундея (B. Munday), С. Шардлоу (S. Shardlow), Е. Янгхазбенда (E. Younghusband)) та ін. Проте відсутній порівняльний аналіз основних функцій та обов'язків соціальних працівників України та Великої Британії, що й зумовило написання даної статті.

Постановка задачі. Важливим аспектом у контексті якісної професійної діяльності соціальних працівників є визначення та аналіз основних функцій фахівців цієї сфери, дослідження типових завдань діяльності та порівняльний аналіз професійних обов'язків вітчизняних та закордонних соціально- педагогічних кадрів.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Знання і вміння соціального працівника реалізуються в конкретних функціях. «В останнє десятиріччя, - пише Н. Бура, - в усьому світі суттєво змінилось розуміння функцій соціальної роботи ... Зроблено акцент на захист людини в цілому, її інтересів, потреб у зв'язку зі зміною соціальних умов» [2].

У відповідності до посад, що може займати випускник ВНЗ, він має бути придатним до виконання виробничих функцій, тобто видів діяльності, та типових завдань діяльності.

Серед науковців існують різні підходи до визначення функцій у сфері соціальної роботи (табл.1):

соціальний робота педагогічний

Табл. 1. Функції соціального працівника

Більшість учених погоджуються з кваліфікацією, яку запропонував В.Сидоров. Учений одним із перших зробив спробу класифікувати функції соціального працівника в цілому і поділив їх на два класи: базисні та спеціальні. До базисних він відніс: діагностичну (оціночну), прогностичну та перетворюючу. Спеціальні функції, за переконанням автора, складаються з комунікативної, організаторської, правозахисної, превентивної, психотерапевтичної, рекламно-пропагандиської, соціально-педагогічної та соціально-економічної [6].

Аналіз поглядів науковців, що згадані в таблиці, дозволяють стверджувати про їхню консолідацію щодо діагностичної, охоронно-захисної, прогностичної, попереджувально-профілактичної функцій соціального працівника.

Щодо організаторської функції, то більшість вчених її сутність визначають як залучення волонтерів та інших фахівців до соціальної роботи та подальшу координацію їхньої діяльності. М. Фірсов, О. Студьонова, А. Ляшенко назвали цю функцію диспетчерською. Л. Артюшкіна, окрім зазначених задач соціального працівника, додає ще визначення пріоритетних напрямків своєї діяльності, її планування. Р. Овчарова - організацію соціально-педагогічної діяльності дітей та дорослих, їхню ініціативу, творчість; сприяння у питаннях працевлаштування, професійної орієнтації та адаптації.

O.Луганцева виокремлює дослідницьку та посередницьку функції.

У М. Фірсова, О. Студьонової, А. Ляшенка інформаційна функція частково співпадає із рекламно-пропагандистською за В. Сидоровим.

Деякі вчені (О. Карпенко, О. Луганцева) виокремлюють аналітико- оцінювальну, основною суттю якої є докладання зусиль для професійного вдосконалення.

P.Овчарова у своїй класифікації поєднує попереджувально- профілактичну і соціально-терапевтичну функції, а також виокремлює освітньо-виховуючу.

О. Карпенко розділяє діагностичну і аналітико-оцінювальну функції. Перша, на думку автора, пов'язана з визначенням користувача послуг, його сім'ї, оточення, психологічних особливостей, тобто діагностикою певного типу сімей із метою надання їм соціальної, соціально-психологічної допомоги, виявленням кола спілкування людини, суті і причин його проблем (соціальних, особистих, міжособистісних, сімейних труднощів і конфліктів) з метою створення умов для їх вирішення.

За слушною думкою І. Звєрєвої, О. Безпалько, С. Харченка та ін. така велика кількість професійних функцій зумовлена, з одного боку, об'єктом соціального впливу, а з іншого - гострим дефіцитом професійно підготовлених соціальних працівників. У зв'язку з цим перелік професійних функцій спеціалістів із соціальної роботи необхідно розглядати як певну ідеальну модель, а не як перелік обов'язків і вимог до якості підготовки спеціалістів [7, с. 226].

Варто зауважити, що у зарубіжній практиці, зокрема у Великій Британії, як правило, розрізняють такі функції соціального працівника: адміністративну, організаторську, індустріальну і клінічну, що дозволяє при складанні освітніх програм не тільки краще враховувати специфіку соціальної діяльності, але й чіткіше орієнтувати майбутніх фахівців на виконання певної функції (при обов'язковому знанні інших) і тим самим створювати умови для більш кваліфікованої підготовки до конкретної роботи.

Варто також звернути увагу на те, що в Україні функція координації ресурсів і послуг та узгодження потреб і наявних ресурсів належить не до функцій соціального працівника, як у Великій Британії, а до функцій відповідних державних службовців.

Не характерною для української системи надання соціальних послуг, на відміну від британської, є і функція розгляду кандидатур, оцінювання та затвердження осіб по догляду за дитиною, хворим чи інвалідом, прийомних батьків, опікунів тощо, що є прерогативою спеціальних опікунських рад.

Висновки. Узагальнення науково-педагогічних матеріалів приводить до висновку, що структура професійних обов'язків соціального працівника досить складна і різноманітна, а обсяг знань, умінь і навичок цього спеціаліста не може обмежуватися характеристиками, які закладені в посадових інструкціях. Вона постійно розвивається і вдосконалюється, що передбачає постійний розвиток особистості соціального працівника, його перепідготовку і підвищення кваліфікації.

Перспективи подальших наукових пошуків. Проведене дослідження не вичерпує багатоаспектних проблем, пов'язаних із підвищенням якості виконання професійної діяльності соціальних працівників. Подальшого вивчення потребують питання організації практики майбутніх фахівців під час навчання у ВНЗ для формування реалістичного підходу до соціально- педагогічної діяльності.

Література

1. Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за кордоном: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції / за заг. ред. І.В.Козубовської, І.І.Миговича. - Ужгород: Мистецька лінія, 2003. - 361 с.

2. Бура Н.П. Соціальна робота. - Х.: Університет внутрішніх справ, 1996. - 101 с.

3. Карпенко О.Г. Деякі аспекти активізації процесу професійної підготовки соціальних працівників. / Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2005. - № 4. - С. 29-36.

4. Коваль Л. Підготовка соціальних педагогів і соціальних працівників в Україні. // Соціальна політика і соціальна робота. - 1998. - №1,2. - С. 86-95.

5. Міщик Л.І. Теоретико-методичні основи професійної підготовки соціального педагога у закладах вищої освіти: автореф ... дис. д-ра пед. наук (13.00.05) - К., 1997. - 32 с.

6. Сидоров В. Діяльність соціального працівника: рольовий аспект // Соціальна політика і соціальна робота. - 1999. - № 3-4. - С. 41-81.

7. Соціальна робота в Україні : навч. посібник для вищ. навч. закл / І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Харченка та ін. [За заг. ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової] - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru