Мережні війни: сутність та основні характеристики

Е. Тоффлер виділив «три хвилі» розвитку суспільства: перша хвиля - аграрне суспільство, друга - індустріальне суспільство, третя - постіндустріальне суспільство [2]. Він стверджував, що перша хвиля характеризується поняттям «сила», друга - поняттям «багатство», а третя - поняттям «знання». В аграрному суспільстві владу отримував той, хто мав більшу силу, в індустріальному суспільстві вигравали гроші та майно, в постіндустріальному - розум, знання та інформація. Проте автор зазначає, що всі ці три елементи можуть бути конвертовані в інші. Наприклад, за допомогою сили можна добути гроші та інформацію, за гроші можна купити зброю та знання, знанням можна добути гроші та збільшити свою армію.

Таким чином, виходячи з означених концепцій, можна стверджувати, що війни в аграрному суспільстві були обумовлені своєрідністю аграрної економіки. Система організації такої війни ґрунтувалась лише на специфічному функціонуванні аграрного сектору, що виражалося в явній сезонності бойових дій, нестандартизованості індивідуального озброєння, нерегулярній та натуральній оплаті найманих воїнів, примітивних засобах зв'язку та домінуванні усних наказів. Також був характерним високий рівень індивідуального та колективного насилля. Основними ж суб'єктами зіткнень виступали найчастіше окремі особи з певним соціальним статусом у структурі аграрного суспільства [3, с. 214].

Із приходом індустріального суспільства змінилися і стандарти воєнних дій. У період коли масове виробництво стало характерним для тогочасної економіки, масове знищення стало характерним для війн промислової епохи. Війнам «другої хвилі» притаманні такі риси: чіткі цілі та чітка орієнтація, зміцнення влади всередині держави, розширена міжнародна економіка та політика, наявність регулярних масових армій та їхня надшвидка мобільність, зброя масового знищення. Основними суб'єктами стають держави з національними урядами [3, с. 214].

У постіндустріальному або інформаційному суспільстві війна набула зовсім іншого значення [4]. Її базовими характеристиками стають: створення спеціалізованих мобільних підрозділів у різних видах військ, перетворення інформації на інструмент ведення війни, освоєння космічного простору, комп'ютеризація управління на всіх рівнях. При цьому суб'єктами війни стають цивілізації, чиє протистояння пов'язане з фундаментальною інфраструктурою суспільства [3, с. 214].

Зважаючи на той факт, що мережні війни є специфічним видом інформаційних війн, зупинимось більш детально на аналізі феномену інформаційних війн, які притаманні постіндустріальним суспільствам. Термін «інформаційна війна» вперше був використаний американським експертом Томасом Рона в 1976 р. у звіті для компанії Boeing. Т. Рона наголосив, що інформація стає все більш вразливою ціллю не лише в воєнний час, але й у мирний [5]. Визначень дефініції «інформаційна війна» безліч. Дослівний переклад терміну information war з англійської мови на українську може звучати і як «інформаційне протиборство», і як «інформаційна війна».

Інформаційна війна супроводжується активними методами трансформації інформаційного простору задля нав'язування певної моделі світу, що забезпечить у подальшому бажані типи поведінки [5]. Це всеохоплююча та цілісна стратегія, що зумовлена зростанням цінності інформації у питаннях командування, управління, політики, економіки та суспільного життя [6]. Ціль інформаційної війни постає у зміні розстановки сил та позицій у суспільстві шляхом володіння, оприлюднення та трактування певної інформації. Таким чином, інформація може бути як зброєю, так і метою інформаційної війни [7].

Інформаційні війни можуть не лише супроводжувати воєнні дії, а й проводитися взагалі окремо. У чистому вигляді вони передбачають ведення війни без фізичної участі людини, що зводить кількість жертв до мінімуму. Також інформаційній війні притаманний дистанційний характер ведення бойових дій [8], де об'єктом впливу стає розум супротивника, а не просто тіло, як це було у попередніх типах війн. Сама ж інформаційна зброя є зброєю несмертельної дії, вона наносить поразку супротивнику без завдання матеріальних та людських втрат [6]. Метою стає ідентичність індивіда, цілеспрямована зміна її параметрів [9]. Тому інформаційна війна є більш привабливою, оскільки вона потребує набагато менших матеріальних та людських затрат при всеохоплюючому масштабі дій.

Хоча інформаційний вплив фактично існував завжди, проте в давні часи, коли головним способом здобути перевагу було насилля, а головною воєнною здобиччю були матеріальні та територіальні блага, суть інформаційного фактору була далеко не основною. Можливість інформаційного впливу виникла з розвитком технологій та комунікацій, появою інформаційного суспільства та розвитком глобалізаційних процесів. Глобалізація є всесвітнім за масштабом процесом, головною ознакою якого є обширність, широкомасштабність проявів. Основними наслідками цього процесу виступають розподіл праці, розвиток міждержавних комунікацій, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також наближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, якому притаманний системний характер, тобто він охоплює всі сфери життя суспільства. Глобалізацію часом репрезентують як причинну теорію, тобто певні різновиди глобальних процесів спричиняють певні результати; іноді це ціла низка концепцій, які пояснюють, як слід розуміти глобальну систему; іноді це різновид ідеології [10, с. 128].

Сьогодні найшвидшим способом передачі інформації є її передача за допомогою всесвітньої мережі Інтернет, що актуалізує проблематику мережних війн, які здійснюються у просторі Інтернету. Всесвітня мережа Інтернет успішно функціонує приблизно з 70-х рр. ХХ ст. [11, с. 22-28], причому з кожним роком можливості, які надає ця мережа, все більше зростають. 60 років тому, якщо б ми хотіли переслати 30 сторінок тексту на відстань 5 тис. км, довелося б чекати 10 днів та витратити близько 30 доларів за послуги поштового зв'язку. 15 років тому, швидше за все, ми б використали факс і витратили приблизно годину часу та близько 50 доларів. Сьогодні ж на ці операції знадобиться не більше 3 секунд, а вартість не перевищує 3 центів [12].

Такі разючі зміни за такий короткий час не демонстрував ще жоден засіб людської комунікації, що подарувало інформаційній війні нове та більш функціональне поле битви. Так виникли мережні війни. Мережні війни - це новий вид війни на соціальному рівні, відмінний від традиційних форм воєнних дій, у якому учасники використовують мережні форми організації, стратегії, технології, що відповідають можливостям та вимогам інформаційної епохи [13, с. 18]. Різка відмінність мережної війни від традиційної полягає не лише в тому, що вона не уражає фізично людей, але й у тому, що головні учасники не намагаються вибудувати формальні, автономні, ієрархічні організації, а ведуть та координують свої дії у «мережні» способи, без чітко визначеного центрального керівництва. Суб'єкти мережної війни переважно недержавні та позадержавні, вони за своїми масштабами можуть бути субнаціональними і наднаціональними [13, с. 19]. Таким чином, це робить мережну війну більш привабливою та більш легкою у використанні.

Існує три широкі категорії діячів у мережній війні, кожна із яких має певні стратегії ведення війни (табл. 2).

Таблиця 2. Категорії діячів мережної війни та їхні стратегії ведення війни

У табл. 2 виділено три категорії діячів мережної війни, кожній із яких притаманна та чи інша бойова стратегія. Першому типу - активізму - характерні збір інформації на певних сайтах та її оприлюднення в мережі, побудова конструктивного діалогу та обмін ідеями, координування дій та лобіювання. Даний тип використовує Інтернет для підтримки певних вимог або справи. Хактивістам властиві більш радикальні дії: віртуальне блокування сайтів та їх злом, розповсюдження електронно-поштових «бомб» та вірусів. Цей тип є певним союзом між хакерством та активізмом. Кіберте - роризм має за мету стратегію кібератаки або кібероборони. Ця категорія означає вихід тероризму в кіберпростір та несе конкретні людські та матеріальні втрати. У напрямі від першої категорії до останньої шкода від їхньої діяльності зростає, проте це ще не означає їх політичної значущості та вагомості їхніх дій. Звісно, чітких рамок не існує. Та сама поштова «бомба» може розглядатися і як хактивізм, і як кібертероризм.

Важливо зазначити, що один і той же суб'єкт може займатися всіма трьома видами діяльності. Кібертерорист може збирати інформацію про певний об'єкт в Інтернеті, публікувати певні пропагандистські матеріали, координувати свої дії за допомогою електронної пошти та потім нанести кібератаку (приміром, проникнення в систему управління польотами літаків, щоб спричинити їх зіткнення) [13, с. 228-229].

Характер війни протягом історичного розвитку суспільства постійно змінювався. Інформаційна війна є війною інформаційного суспільства, вона зводить до мінімуму людські втрати. Інформаційним війнам притаманний дистанційний характер. Під час таких війн не використовується зброя масового знищення, натомість відбувається контроль потоків інформації, за допомогою яких змінюється, коректується та впроваджується та чи інша модель мислення та сприйняття у широкі маси. Слід зазначити, що інформація для такої війни може бути як метою, так і зброєю. Безумовно, виникнення такого нового типу війни пов'язаний із процесом глобалізації, який дає змогу розповсюджувати на великій швидкості та на широкі масштаби ту чи іншу інформацію.

Мережні війни є специфічним видом інформаційних війн. Використання Інтернету в інтересах війни може як спричиняти позитивні, нешкідливі наслідки (ефективні інструменти активізму), так і руйнувати та завдавати тяжких збитків комп'ютерним технологіям, системам та людям, країнам. Використання хакерських технологій та прийомів підривного характеру задля завдання тяжкої (іноді навіть матеріальної) шкоди несе той негативний відбиток мережної війни, з яким намагається боротися кожна країна окремо та світова спільнота в цілому. Мережні війни поступово витісняють традиційні війни, адже подальший розвиток комунікаційних технологій та технічного прогресу загалом лише сприяє переходу від затратної та чисельної за жертвами війни до мережної війни, яка є набагато вигіднішою та легшою.