Методичні проблеми вивчення суб'єктивного соціального благополуччя

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.9

МЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ СУБ'ЄКТИВНОГО СОЦІАЛЬНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Данильченко Т.В.

Статтю присвячено огляду методик, що висвітлюють окремі виміри суб'єктивного соціального благополуччя - індивідуального переживання позитивного соціального функціонування, що відображає ступінь задоволення соціальних потреб та реалізації очікувань. Виділені такі індикатори суб'єктивного соціального благополуччя як рівень задоволення соціальних потреб (соціальна залученість, соціальне схвалення та соціальна підтримка), конативний та афективний компоненти соціальної залученості, задоволеність стосунками, уявлення про сенс та майбутнє стосунків. Показано, що англомовна методика для виміру соціального благополуччя К.Л.М. Кейєс мало придатна в умовах української культури через відмінне трактування головних атрибутів соціальних зв'язків.

Ключові слова: суб'єктивне соціальне благополуччя, задоволення життям, соціальна залученість, соціальна інтеграція.

Стаття надійшла до редакції 02.03.2015 року

соціальний благополуччя позитивний очікування

Danilchenko T.V.

METHODOLOGICAL PROBLEMS OF STUDYING SUBJECTIVE SOCIAL WELFARE

In recent years the attention of researchers is drawn to such positive aspects of human life as happiness, prosperity, subjective welfare, which led to the emergence and spread of positive psychology. Generalizing metaphors received scientific concretization that is the phenomenon of subjective welfare has its separate components, including subjective social welfare.

This article is devoted to the overview of techniques that highlight some dimensions of subjective social welfare that is an individual experience of positive social functioning, which reflects the satisfaction degree of social needs and the realization of expectations. Indicators of subjective social welfare are defined. They are the satisfaction level of social needs (social engagement, social approval and social support), connotative and affective components of social engagement, satisfaction with relationships, understanding the sense and future of relationships.

Multiple scales aimed at studying certain aspects of subjective social welfare are presented. However, the results of abovementioned scales don't help to form a complete picture of the individual's experience of social life. They are exploratory and therefore unsuitable for practical work of psychologists. This feature is related to the methodological problem of such questionnaires, it is not clear who should be an expert of subjective welfare assessment (to determine its level as sufficient): a person or experts. Solitary attempts to create multifactor methods face some methodological and methodical difficulties. An important aspect of developing a reliable methodology is taking into account cultural differences in the vision of an "ideal" social order and system of social relations that are reflected both in ideology and in the individual pattern of social success.

According to the results of empirical research it is shown that currently the only verified methods for measuring social welfare by C.L.M. Keyes is little suitable in Ukrainian culture because of different interpretation of the main attributes of social relations. There is a need to study this phenomenon as a holistic formation taking into account ethnic and cultural identity of social life.

Key words: subjective social well-being, life satisfaction, social coherence, social integration.

Актуальність проблеми. В останній час в західній психології набуває поширення позитивна психологія, яка спрямована на вивчення особистості з її індивідуальними властивостями та проявами, а не на побудову якогось узагальненого образу-схеми людини. Ядерними поняттями нового напрямку стали "щастя" (Happiness), "задоволеність життям" (Life Satisfaction), "суб'єктивне благополуччя" (Subjective Well-Being), "якість життя" (Quality of Life), "процвітання" (Flourishing). Вчені прийшли до висновку, що повноцінна наука повинна вивчати не тільки патології, а й оптимальне функціонування людини. Був визнаний факт, що неблагополучия може проявитися у здорової нормальної людини.

Найбільша кількість американських досліджень зосереджена на вивченні феномену суб'єктивного благополуччя, під яким найчастіше розуміється емоційне благополуччя (низький негативний афект та високий позитивний афект). Однак унітарне суб'єктивне благополуччя виявилося "тісною" категорією, оскільки люди можуть оцінювати та сприймати різноманітні аспекти свого життя. Почали "відгалуджуватися" різні види суб'єктивного благополуччя, спочатку психологічне, фізичне та економічне, пізніше евдемонічне та соціальне. Теорії суб'єктивного соціального благополуччя порівняно нечисленні, і пропонуються для пояснення практичних шляхів вирішення проблем в освіті, спорті, сімейному житті та вихованні дітей тощо [3; 13; 16; 20; 23; 25; 29]. Складність даного поняття полягає в тому, що воно є системним комплексом, тобто включає певну множинність різноякісних об'єктів-систем, що певним чином взаємодіють між собою (складовими системи є не кінцеві об'єкти, а інші системи другого порядку). Так, якщо виокремити афективний параметр, суб'єктивне соціальне благополуччя спирається на ієрархічно організовану емоційну підсистему, що містить велику кількість парціальних, суб'єктивних оцінок успішності (а відповідно задоволення) в сім'ї, дружній та професійній групі, в спільноті в цілому (статус), які інтегруються (акумулюються) в цілісне переживання благополуччя. Процес переживання суб'єктивного соціального благополуччя не є адитивним, лінійним - поєднання певного комплексу різнорідних характеристик не зводиться до однозначної сумарної ознаки, але утворює в сукупності певний тип переживання благополуччя. Малоефективним є вивчення суб'єктивного соціального благополуччя безпосередньо (через прямі питання), необхідно досліджувати його прояви в окремих аспектах (індикаторах, референтах). Є чимало наукових свідчень про те, що висхідний параметр може ігнорувати певну частину індикаторів, крім того невдоволеність в одній сфері (наприклад, сімейній) може компенсуватися проявом активності особистості в інших сферах (наприклад, дружній, громадській, професійній).

Якщо спиратися на когнітивний параметр, очевидною стає різнорідність та різнорівневість соціальних систем: предметом рефлексії можуть бути окремі особистості, значущі в житті конкретного суб'єкта, стосунки всередині групи (сімейної, дружньої, робочої, групи дозвілля тощо), власне групи в цілому, спільноти (сусідські, " громадська думка" ), великі соціальні групи (етнічні, релігійні, професійні), держава та суспільство в цілому. Складність полягає в тому, що описуючи суб'єктивне соціальне благополуччя, дослідники роблять акцент на певний його конструкт (складову), відповідно пропонуючи методи виміру. Так, М.Л. Мюллер (2012) акцентує увагу на сімейних відносинах [25], ізраїльські дослідники зводять соціальне благополуччя до благополуччя в спільноті (стосунки з сусідами та жителями місця проживання) (Itzhaky, Zanbar, Levy, Schwartz, 2013), К.Л.М. Кейєс (1998) акцентує соцієтальний (загально-суспільний) рівень [20], І. Макдауел, К. Ньюел [23], Л. Калаган [13] підкреслюють міжособистісний рівень - стосунки з іншими людьми.

Таким чином, не аналізуючи загальні методичні проблеми вивчення суб'єктивного благополуччя, можемо зробити висновок, що для системного дослідження суб'єктивного соціального благополуччя © Данильченко Т. В., 2015ВІСНИК №126 потрібно, по-перше, визначити рамки даного феномену та його складові, по-друге, вирішити проблему співвідношення об'єктивних (наявність сім'ї, структура соціальних мереж та наявність соціальної підтримки) і суб'єктивних (оцінка соціальних структур як достатніх та сприятливих) вимірів суб'єктивного соціального благополуччя. Об'єктивні параметри з'ясовує соціологія в дослідженнях, присвячених вивченню якості життя. Однак очевидним є факт, що тільки наявність соціальних мереж чи членство в групі самі по собі не впливають (в більшості випадків) на психологічний стан людини. Важливим є їх якість та особливості соціальних інтеракцій конкретної особи, що відображені в суб'єктивних оцінках і які неможна з'ясувати "об'єктивним" чином.

Використовуючи системний підхід, ми пропонуємо таке визначення: суб'єктивне соціальне благополуччя - індивідуальне переживання (сприймання та оцінка) позитивного соціального функціонування, що відображає ступінь задоволення соціальних потреб та реалізації очікувань. Спираючись на ідею рівневості соціального середовища (особистісний, міжособистісний, внутрішньо - груповий, публічний, масовий), можемо виділити такі індикатори суб'єктивного соціального благополуччя як рівень задоволення соціальних потреб (соціальна залученість, соціальне схвалення та соціальна підтримка), конативний та афективний компоненти соціальної залученості, задоволеність стосунками, уявлення про сенс та майбутнє стосунків.

Серед соціально-психологічних опитувальників, присвячених емоційному комфорту в групах, доволі велика кількість містить прямі запитання щодо сприймання своїх відносин з різними агентами соціальних відносин, зокрема Шкала суб'єктивної оцінки задоволеності життям (SLS - Subjective Life Satisfaction Scale, 2008) [6], Шкала задоволеності життям (О.С. Копіна) [4], Шкала задоволеності життям (Н.М. Лебедєва) [2], Опитувальник для оцінки якості життя (Eliot, 1993, в модифікації Н.Є. Водопьянової) [7], Опитувальник оцінки якості життя SF-36 (Quality of Life Enjoyment and Satisfaction Questionnaire, адаптація Садальської, Єніколопова, 2001) [10], Опитувальник якості життя та задоволеності (адаптація Рассказової, 2012) [8]. Залишається відкритим питання межі придатності подібних оцінок, оскільки незважаючи на легкість, з якою респонденти оцінюють параметри свого соціального буття, в реальному житті (оцінюючи публічних і реальних людей в спілкуванні та діяльності) подібні оцінки не відтворюються.

Значна кількість подібних опитувальників вивчає саме дискомфорт, серед найбільш використовуваних Методика діагностики рівня соціальної фрустрації Л.І. Вассермана (в Росії в модифікації В.В. Бойка [2], Є.А. Трифонова та О.Ю.Щелкової [1]), Методика визначення соціального незадоволення (Л.Ю. Субботіна) [7].

Запитувати людину про стосунки в цілому, як робиться в шкалі процвітання Е. Дінера [21], на нашу думку, не є доцільним, оскільки взаємини навіть однієї людини дуже різноманітні. Вона є членом великої кількості груп, в кожній з яких складається неповторна система міжособистісних взаємин. Стосунки можна розділити за соціальною дистантністю на:

внутрішньогрупові (Методика вивчення міжособистісної ідентичності в групі та підгрупах [11]),

сусідські (Sens of community index; McMillan, Chavis, 1986, та його модифікації [12; 19; 24], The Perceived Sense of Community Scale [27]),

громадянські (Social Connectedness Scale, Lee, Robbins, 1995; Social Connectedness Scale - Revised, Capanna et al., 2013).

Сучасна людина, як правило, є членом значної кількості груп, в кожній з яких вона посідає певне місце в ієрархії та переживає певний рівень задоволення внутрішньогруповим функціонуванням. Існує досить велика кількість методик, присвячених вивченню задоволення окремими аспектами стосунків: інтимними (Relationship Structures questionnaire of the Experiences in Close Relationships - Revised (ECR- RS), Fraley, Waller, Brennan, 2000), шлюбними (Шкала суб'єктивної задоволеності шлюбом), робочими (Опитувальник поведінки і переживань, пов'язаних з роботою Т.І. Ронгінської, 2002; Work-related Basic Need Satisfaction scale (W-BNS), Van den Broeck et al., 2010), дружніми (State-Relationship Questionnaire, O'Connor et al., 1999).

Слід зауважити, що більшість шкал та індексів запропонованих американськими дослідниками мають дослідницький характер (тобто валідизація та визначення тестових норм не проводилось). Поряд з тим численні індикатори виділяються в соціальних дослідженнях, однак вони не мають системного характеру. Одні з найбільш вдалих, на наш погляд, використані в шостому раунді Європейського соціального дослідження 2013 р. (модуль особистісного та соціального благополуччя) (European Social Survey) [18]. Серед небагатьох виключень стандартизованих методик можемо згадати методику К.Ріфф для визначення психологічного благополуччя, що пройшла численні адаптації в різних країнах. Запропоновані тестові норми дозволяють не просто вивчити суб'єктивну картину певної особистості, але й певним чином її оцінити. Однак ІІ шкала (Шкала позитивних стосунків) робить акцент на дружні зв'язки, які, хоч і суттєві, однак не вичерпують всю палітру соціальних відносин особистості (в модифікації Н.Н. Лепешинського [5] з 14 тверджень 8 присвячені саме друзям, інші стосуються просто стосунків без вказаного адресата). Таким чином, в даній методиці про сім'ю не йдеться, хоча на нашу думку, переживання сімейних взаємин - важливе джерело суб'єктивного соціального благополуччя.

Часто критерієм соціального благополуччя вважається ставлення до інших. Воно як окрема шкала представлене в значній кількості багатофакторних методик (Оксфордський опитувальник щастя М. Аргайла - ОНІ, Oxford Happiness Inventory, 1986 - друга шкала, Опитувальний соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Даймонда - четверта шкала "Прийняття інших", п'ята шкала "Емоційний комфорт"). Однак теоретичні засади зазначених методик досить різні, що не дозволяє порівнювати результати і коректним чином робити висновки про суб'єктивне соціальне благополуччя людини.

Таким чином, можемо зробити висновок, що в опитувальниках суб'єктивне соціальне благополуччя не знайшло свого відображення у системному вигляді (єдиному комплексі переживань). Хоча подібні емоційні реакції мають безпосередній вплив на поведінку та самовідчуття особистості, відображаючись в інших психологічних сферах (формування настрою, переживання депресії, реакція на стрес, продуктивність праці, побудова життєвої стратегії тощо).

Єдину цілісну методику (яку нам вдалося знайти), що присвячена вивченню соціального благополуччя, запропонував К.Л.М. Кейєс (1998). Модель соціального благополуччя К.Л.М. Кейєс базується на евдемонічному підході та звертається до соціальних аспектів людського функціонування. На думку автора, доцільно виділити п'ять вимірів, які є критерієм оптимального функціонування в соціальному середовищі: Соціальне прийняття (Social acceptance) - позитивне уявлення про людську природу та відчуття комфорту поряд з іншими людьми (соціальний аналог особистісного прийняття); Соціальна актуалізація (Social actualisation) - віра в розвиток суспільства та в те, що у суспільства є потенціал, який реалізується через його інститути та громадян; Соціальний внесок (Social contribution) - оцінка власної цінності для суспільства, віра в те, що людина має щось, що може бути позитивно оцінено суспільством; Соціальна залученість (Social coherence) - сприймання якості, організації та діяльності соціального середовища, що включає розуміння світу, в якому живе людина, та турботу про нього; Соціальна інтеграція (Social integration) - міра, з якою люди відчувають певну єдність з оточуючими, що створюють простір їх соціальної дійсності (наприклад, сусіди), а також ступінь приналежності до окремих спільнот та суспільства в цілому.

Методи та організація дослідження. Метою нашої роботи було з'ясування межі придатності методики К.Л.М. Кейєс [20] для вивчення соціального благополуччя в українській аудиторії.

У дослідженні прийняли участь 160 жителів міста Чернігова у віці від 24 до 55 років (середній вік - 34,4 років), з яких 117 жінок та 48 чоловіків. Серед них: з вищою освітою - 50,5%, середньою - 7%, одружених - 59,4%, неодружених - 27,9%, розлучених - 11,5%. Математико-статистична обробка результатів здійснювалась за допомогою пакету комп'ютерних програм SPSS (частотний, кореляційний, факторний аналіз).

Аналіз результатів. В ході кореляційного аналізу (використаний коефіцієнт Пірсона) були виявлені значущі кореляції між всіма шкалами методики, що відображає факт наявності цілісного переживання суб'єктивного соціального благополуччя. Найвищі кореляції були виявлені між показниками інтеграції і внеску (r=0,718 при р<0,01), актуалізацією і прийняттям (r=0,539 при р<0,01), внеском і прийняттям (r=0,466 при р<0,01), внеском і включеністю (r=0,457 при р<0,01). Фактично, соціальний внесок в нашому дослідженні не виокремився в окремий параметр, а був атрибутом як соціальної інтеграції, так і прийняття. Таким чином, на думку респондентів, в соціальних відносинах немає безумовного прийняття, обов'язковим елементом відносин є "плата" у вигляді діяльності на користь групи.

Однією з особливостей нашої вибірки було злиття параметрів соціального внеску та інтеграції. Тому є декілька пояснень. По-перше, крім дитячо-батьківських стосунків, де любов безумовна, в усіх інших соціальних відносинах передбачається певна умова позитивного прийняття (діяльність на користь групи, конкретні досягнення). По-друге, в якості критерію суб'єктивного соціального благополуччя використовується соціальний внесок як допомога незнайомим людям та волонтерська діяльність, тоді як для нашої культури характерно оцінювати та враховувати допомогу близьким людям ("коло турботи" - друзі та родина, незнайомі люди ігноруються). Відповідно це є обов'язковим елементом групової приналежності. По-третє, в свідомості вкрай рідко оцінюється і сприймається соціальний внесок як самостійна діяльність, спрямована на благополуччя інших ("Я зробив це, щоб допомогти іншим людям", швидше "Я зробив це, щоб підвищити власну самооцінку, а також, щоб група звернула увагу, який я гідний член суспільства, та позитивно оцінила мене" ). В більшості випадків, діяльність на користь інших виступає складовою соціальної залученості.

Ще однією особливістю сприймання досліджуваних виявилася "розмитість" соціального прийняття та соціальної включеності. В лексиці К. Кейєс, це позитивне уявлення про людську природу та відчуття комфорту з іншими людьми. Вважається, що людина, яка прийнята іншими в емоційному плані, буде дотримуватися позитивних поглядів щодо людей взагалі та почуватися більш комфортно, взаємодіючи з ними. Однак виявилося, що позитивне уявлення про людей не обов'язково пов'язане з прийняттям (можна думати добре про інших, однак мати проблеми в безпосередніх стосунках і навпаки). Проблема полягає ще і в тому, що пропонуються різні рівні оцінки: соціальне прийняття стосується уявлень про людей взагалі (з точки зору спільноти, суспільства), соціальна включеність - про якість та організацію соціального середовища, тоді як емоційне прийняття стосується безпосередніх стосунків особи (міжособистісний рівень), які мають досить високу динаміку.

Все вищезазначене пояснює низькі показники внутрішньої узгодженості шкал: показник альфи Кронбаха не піднявся вище 0,3, що робить методику (в оригінальному варіанті) неприйнятною для використання.

Ми розглянули кореляції шкал з результатами як прямого опитування щодо задоволення своїм соціальним становищем, так і з окремими субшкалами методики К. Ріфф (табл. 2). Як і очікувалося, всі конструкти виявилися тісно зв'язаними, ще раз продемонструвавши злиття шкал соціального внеску та інтеграції. Цікавим фактом є більший вплив на соціальне благополуччя стосунків з друзями, ніж з сім'єю (зв'язок тільки з шкалою соціальної інтеграції r=0,224 при р<0,01).

Таблиця 1 - Коефіцієнти вибірковості за даними методики К.Л.М. Кейєс

* - р<0,05; ** - р<0,01; *** індекс складності показує відсоток "середніх" відповідей (бал 4, умовно "не можу визначитися"), вважається, що відсоток не повинен бути більше 25%.

Використовуючи прямі запитання щодо задоволення стосунками з різними соціальними об'єктами, виявлено, що найбільш суттєвим чинником інтеграції є задоволення своїм статусом в дружній групі, тоді як стосунки з батьками є найменш виразними в плані переживання соціального благополуччя. Якщо низька кореляція з соціальним внеском очікувана (вище ми обговорювали питання безумовної материнської любові), то низька кореляція з прийняттям в батьківській сім'ї виявилася доволі несподіваною. Ймовірним поясненням є вік респондентів, абсолютна більшість з яких проживає окремо, має власні сім'ї, прийняття в яких є більш важливим чинником переживання позитивних емоцій.

Висновки. Таким чином, суб'єктивне соціальне благополуччя - інтегральний феномен, який потребує системного підходу. Численні шкали, по-перше, спрямовані на вивчення його окремих аспектів, отже за їх результатами важко побудувати цілісну картину переживання особистістю її соціального буття; по-друге, мають дослідницький характер, а тому малопридатні для практичної роботи психологів. Дана особливість пов'язана з методологічною проблемою подібних опитувальників: не зрозуміло, хто має виступати експертом в оцінці суб'єктивного благополуччя (встановлювати його рівень як достатній): сама людина, кваліфіковані фахівці (науковці чи політики). Очевидно, що відповідь буде пов'язана з метою таких досліджень. Поодинокі спроби створити багатофакторні методики стикаються з труднощами як методологічного, так і методичного плану. Важливим аспектом створення надійної методики є врахування культурних відмінностей у баченні "ідеального" соціального ладу та системи суспільних відносин, що відображається як в ідеології, так і в індивідуальній картині соціальної успішності. Наявні методики поки що недосконало враховують культурні відмінності щодо рівня та проявів соціальної інтеграції.

Таблиця 2 - Кореляційні зв'язки шкал соціального благополуччя з іншими показниками соціального функціонування особи

* - р<0,05; ** - р<0,01

З розвитком гуманістичного підходу та акцентування процвітання особистості, а не її дисфункціональних проявів, постає потреба в надійному та адекватному методичному інструментарії для виявлення особливостей цілісної картини соціального буття людини.

Використані джерела

1. Вассерман Л.И. Психологическая диагностика и коррекция в соматической клинике: научнопрактическое руководство / Вассерман Л.И., Трифонова Е.А., Щелкова О.Ю. / Науч. ред. Л.И. Вассерман. - СПб. : Речь, 2011. - 271 с.

2. Диагностика здоровья. Психологический практикум / Под ред. проф. Г.С. Никифорова. - СПб. : Речь, 2007. - 950 с.

3. Добрых А.В. Субъективный компонент социального благополучия учащейся молодежи г. Хабаровска: Автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. социол. наук: спец. 22.00.04 "Социальная структура, социальные институты и процессы" / А.В. Добрых. - Хабаровск, 2007. - 22 с.

4. Копина О.С. Экспресс-диагностика уровня психоэмоционального напряжения и его источников/ О.С. Копина, Е.А. Суслова, Е.В. Заикин // Вопросы психологии. - 1995. - №.3 - С.119-133.

5. Лепешинский Н.Н. Адаптация опросника "Шкалы психологического благополучия" К. Рифф / Н.Н. Лепешинский // Психологический журнал. - 2007. - №3. - С. 24-37.

6. Либина А.В. Совладающий интеллект: человек в сложной жизненной ситуации/ А.В. Либина. - М. : Эксмо, 2008. - 400 с.

7. Практикум по психологии здоровья / Под ред. проф. Г.С. Никифорова. - СПб. : Питер, 2005. - 351 с.

8. Рассказова Е.И. Методика оценки качества жизни и удовлетворенности: психометрические характеристики русскоязычной версии / Е.И. Рассказова // Психология. Журнал Высшей школы экономики. - 2012. - Т. 9. № 4. - С. 81-90.

9. Ронгинская Т.И. Синдром выгорания в социальных профессиях/ Т.И. Ронгинская // Психологический журнал. - 2002. - Т. 23. №3. - С. 85-95.

10. Садальская Е.В. Психологические аспекты оценки качества жизни больных психосоматическими расстройствами / Е.В. Садальская, С.Н. Ениколопов // Психосоциальная реабилитация и качество жизни: Сб. науч. трудов. Т. 137. - СПб. : НИПНИ им. В.М. Бехтерева, 2001. - С. 321-334.

11. Сидоренков А.В. Эмпирическое обоснование модели проявления идентичности индивидов в малой группе/ А.В. Сидоренков, Н.С. Тришкина // Психологический журнал. - 2010. - Т.31. №5. - С. 17-29.

12. Bishop, Р. D., Chertok, F., Jason, L. А. (1997). Measuring Sense of Community: Beyond Local Boundaries. The Journal of Primary Prevention, 18(2), 193-212.

13. Callaghan, L. (2008). Social Well-Being in Extra Care Housing: An Overview of the Literature // PSSRU Discussion Paper 2528. Accessed on 24.04.2014 www.ukc.ac.uk/PSSRU/dp2528.pdf

14. Capanna, C., Stratta, P., Collazzoni, A., D'Ubaldo, V., Pacifico, R., Di Emidio, G., Ragusa, M., Rossi, A. (2013). Social connectedness as resource of resilience: Italian validation of the Social Connectedness Scale - Revised. Journal of Psychopathology, 19, 320-326.

15. Fraley, R. C., Waller, N. G., Brennan, K. A. (2000). An item response theory analysis of self-report measures of adult attachment. Journal of Personality and Social Psychology, 78, 350-365.ВІСНИК №126

16. Hamilton, M., Redmond, G. (2010). Conceptualisation of social and emotional wellbeing for children and young people, and policy implications. Canberra: ARACY & AIHW.

17. Hill, Р. L., Turiano, N. А., Mroczek, D. К., Roberts, В. W. (2012). Examining Concurrent and Longitudinal Relations Between Personality Traits and Social Well-being in Adulthood. Social Psychological and Personality Science, 3(6), 698-705.

18. Huppert, А. F., So, T. C. (2013). Flourishing across Europe: application of a new conceptual framework for defining well-being. Social Indicator Research, 110, 837-861.

19. Itzhaky, Н., Zanbar, L., Levy, D., Schwartz, C. (2013). The Contribution of Personal and Community Resources to Well-Being and Sense of Belonging to the Community among Community Activists. British Journal of Social Work, 1-21.

20. Keyes, C. L. M. (1998). Social well-being. Social Psychology Quarterly, 61, 121-140.

21. Larsen, R. J., Diener, E., Emmons, R. A. (1985). An evaluation of subjective well-being measures. Social Indicators Research, 17, 1-17.

22. Lee, R. M., Robbins, S. B. (1995). Measuring belongingness: the social connectedness and the social assurance scales. Journal of Couns. Psychology, 42, 232-241.

23. McDowell, I., Newell, C. (1987). Measuring health. Oxford UP, New York.

24. McMillan, W. D., Chavis, M. D. (1986). Sense of community: A definition and a theory. Journal of Community Psychology, 14, 6-22.

25. Muller, M. L. (2012). Social well-being: Investigating the relation of social aspects to optimal functioning in society / Bachelor thesis. - Universiteit Twente, Enschede. - 39 p. Accessed on 12.03.2014. http://essay. utwente.nl/61867/1/M%C3%BCller,_M._-_s0163465_(verslag).pdf

26. O'Connor, M. S., Bissell, K., Rohrbaugh, M. J., Shoham, V. (1999). A state-relationship questionnaire measuring situational variation in couples' satisfaction and distress. Paper presented at the meeting of the American Psychological Society, Denver, CO.

27. Obst, P., White, K. M. (2005). An exploration of the interplay between psychological sense of community, social identification and salience. Journal of Community & Applied Social Psychology, 15, 127-135.

28. Van den Broeck, А., Vansteenkiste, М., De Witte, Н., Soenens, В., Lens, W. (2010). Capturing autonomy, competence, and relatedness at work: Construction and initial validation of the Work-related Basic Need Satisfaction scale. Journal of Occupational and Organizational Psychology (2010), 83, 981-1002.

29. Xing, Li, Muchie, М. (2003). Globalization and Social Well-being Alternative Approach to Well-being Attainment and Measurement / Research Center on Development and International Relations (DIR). Aalborg University, Denmark. Development Research Series Working Paper No. 117. Accessed on 22.05.2014 http://vbn.aau. dk/files/3 3796204/117.pdf

Размещено на Allbest.ru