Сім’я як головний елемент соціального становлення особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сім'я як головний елемент соціального становлення особистості

Постановка проблеми: - визначення найважливішої ролі сім'ї; - вплив сім'ї на становлення дитини в соціумі; - допомога батьків дитини в самовираженні, в самооцінці, в самореалізації та самостійності способу її життєдіяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед зарубіжних вчених на даний час проблемою сім'ї, як процесу деінституалізації в суспільстві, займається німецький професор Х. Тірелл. Він розвиває проблему сучасної сім'ї де «обов'язок - поступається місцем сучасним індивідуалістичним цінностям або вартостям самореалізації і самоствердження».

Вивчають та розробляють зміст і напрямки роботи з сім'єю наші відомі українські вчені, а саме Н.А. Бугаєць, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, І.М. Трубавіна та інші. Їх робота спрямована на розробку механізмів забезпечення життєдіяльності та захисту сім'ї в суспільстві, на систему взаємопов'язаних дій соціальних факторів держави й поліпшення матеріальних, побутових, моральних, фізичних та трудових умов життєдіяльності сім'ї. Вихованням в сім'ї займається педагог С.І. Подмазін. В своїй останній роботі він проаналізував демократичний стиль виховання - як найкращий, що сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності.

Мета статті: - розглянути сім'ю як найважливіший елемент соціальної структури, що регулює і спрямовує розвиток особистості; - дослідити методи сімейного виховання, можливості батьківського авторитету для підвищення педагогічної культури сім'ї та створення сприятливого клімату в сім'ї для самоствердження та самовираження особистості в соціумі; - довести необхідність сім'ї, бо вона є природним середовищем первинної соціалізації дитини, підготовки її до життя та практичної діяльності, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління.

Виклад основного матеріалу. Складний для суспільства час вкотре показав особливу роль сім'ї для гармонійного та повноцінного виховання і розвитку дитини. Сучасні дослідники розглядають сім'ю як соціальну систему в усій її багатоманітності й складності. Західне суспільство принесло до нас не лише зміни в сім'ю і сімейні стосунки, але на думку багатьох дослідників поставило під сумнів саме існування сім'ї, яку ми звикли бачити протягом багатьох століть. Це зумовлено низкою обставин економічного і культурного (субкультурного) характеру: наприклад, надмірний батьківський контроль гальмує самовираження, відповідальність, ініціативність, самостійний розвиток підлітка і породжує в нього пасивність, безініціативність, почуття власної неспроможності. Тому, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх, необхідно: по-перше, батькам треба обмежити власний контроль - довіряти своїй дитині; по-друге, поступово вчити відповідати їх за свої вчинки та дії; по-третє, підтримувати самооцінку особистості - проявляти розуміння та підтримку з боку сім'ї, як єдиної родини [1; 9; 10].

Якщо батьки відмовляться від авторитарних методів виховання і перестануть дбати про власний спокій, а дитині дадуть можливість самостверджуватись, мати певну свободу, щоб розвиватися, вчитись на своїх досягненнях і помилках, їхні методи будуть спрямовані на створення сприятливих умов соціалізації - ми досягнемо всебічно розвинену особистість, задоволену в її соціально-культурних потребах та соціально схвалений спосіб її життєдіяльності.

Ще українська народна педагогіка засуджувала надмірний вплив у вихованні дитини батька чи матері про що свідчать народні приказки: «мамин синочок» чи «материн мазун», «Отець по-батьківськи поб'є, по - батьківськи й помилує». Але саме від правильного відношення батьків до своєї дитини залежить її входження в соціум і водночас ствердження як особистості в цьому соціумі, прояв її як слухняності, так і незалежності, самостійності та активності, ініціативи і соціальної відповідальності [8].

Не треба забувати, що поведінка дитини залежить від стосунків в сім'ї, від дорослих, батьків, родичів, що формують її самооцінку. Дитина відчуває батьківське ставлення до неї - чи люблять батьки, чи звинувачують її у чомусь, чи відповідає вона бажанням батьків бачити її успіхи, досягнення.

Все це створює проблеми з самооцінкою дитини: вона може бути або заниженою, або завищеною. Тому від початку батьки повинні намагатися формувати правильну самооцінку, самоствердження своєї дитини [4].

В сім'ї велику роль грають міжособистісні стосунки. Міра особистої участі у житті сім'ї може бути зовсім різна, і залежно від цього рівня, сім' я може впливати особистими якостями, своєю амбіційною поведінкою на окремого члена сім'ї, чи навіть на всю родину, між представниками різних поколінь [3].

Діти, які позбавлені можливості постійно приймати участь в житті сім'ї, спілкуватися з рідними, близькими їм людьми дуже багато втрачають. Особливо це виражено у дітей, котрі живуть поза сім'єю - в дитбудинках, інтернатах та інших установах такого типу. Соціальний розвиток і становлення особистості нерідко протікає інакше, а часом і запізнюється. Основний недолік для самовираження особистості - це відсутність особистих контактів, що провокує самотність, замкнутість, відчуження і стає джерелом багатьох негативних явищ та є причиною серйозних особистісних порушень [11].

Не можна не звернути увагу на той факт, що в сучасних умовах з' явився особливо негативний тип сім' ї, сім' ї де батьки матеріально забезпечують дитину усім, про що вона може лише мріяти, однак на виховання цієї ж дитини їм бракує часу. Дитина має все, їй дозволено все, «і ніхто не має права зазіхати на свободу їхньої дитини». Найбільша помилка цих батьків - це «вседозволеність», дитина не самостверджується, а росте егоїстом, впертою, зарозумілою особистістю з неадекватною (завищеною) самооцінкою, впевненою у своїй правоті та матеріальних можливостях. Результат такої «вседозволеності» - наркоманія, токсикоманія, алкоголізм, правопорушення [4; 6; 7].

Сім'я функціонує на основі спільного побуту, і багато в чому залежить від звичаїв, культурних та національних традицій, моральних і правових норм. Саме сім' я формує систему стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначає соціально-психологічний клімат в родині, формує ставлення дитини до навколишнього світу, самої себе, набуває вмінь і навичок в різних сферах суспільного життя, сімейного життя і навичок людського спілкування.

Отже, система міжособистісних стосунків у сім' ї, яка побудована на розумінні цілей виховання, на створенні належних умов, котрі базуються на непорушному батьківському авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов' язку їх виховувати, повазі до своїх традицій, звичаїв, історії народу обов'язково сформує гармонійно розвинену людину, з культурними цінностями, правильною самооцінкою, самостверджену та самореалізовану особистість нашого українського суспільства.

Висновки. На нашу думку сім'я - головний осередок суспільства. Вона відіграє надзвичайну роль у його життєдіяльності - через фізичну, економічну і соціокультурну зміну поколінь, забезпечуючи можливість існування суспільства. У сім'ї створюється найбільше суспільне багатство - Людина. Тут вона народжується і формується як особистість. Це та клітина соціуму, з котрої розпочинається будь-яка держава, будь-який народ. Немає країни без сім'ї, сімейно-родинних відносин, родових традицій та надбань поколінь.

Включаючись у ціннісно-нормативну систему суспільства, сім'я виступає як соціальний інститут, своєрідний ціннісно-нормативний комплекс, за допомогою якого регулюється й контролюється поведінка всіх членів сім'ї, визначаються їх соціальні ролі та статуси.

Отже, сім'я - це надзвичайно важливий елемент соціальної структури суспільства. Зміни, які відбуваються в сім' ї, впливають на характер суспільних відносин та стан і розвиток самого суспільства. Відповідно, сімейна діяльність регулюється і спрямовується традиціями, звичаями, морально-етичними нормами, що панують у суспільстві за певних історичних умов.

Література

соціум батьки самоствердження адаптація

1. Бугаєць Н.А. Методи вивчення сім'ї /Н.А. Бугаєць. - К.: УДЦССМ, 2001. - 68 с.

2. Звєрєва І. Д. Основи батьківської компетентності: навч. посіб. /І.Д. Звєрєва. - К., 2003. - С. 140.

3. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми вулиці /А.Й. Капська. - К., 2004. - С. 352.

4. Мартиненко О.А. Корекція дезадаптивної поведінки в молодших школярів /О.А. Мартиненко. - Харків: «Ранок», 2011. - 176 с.

5. Максимова Н.Ю. Соціально-психологічні аспекти профілактики адекватної поведінки дітей та молоді /Н.Ю. Максимова, С.В. Толстухова. - К.: УДЦССМ, 2000. - С. 145.

6. Подмазін С.І. Особистісно-орієнтована освіта /С.І. Подмазін. - Дніпропетровський нац. ун-т, 2006. - 418 с.

7. Подмазін С.І. Психологія особистісно зорієнтованого навчання /С.І. Подмазін // Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя, 2005. - Вип. 15.

8. Стельмахович М.Н. Народна педагогіка /М.Н. Стельмахович. - Тернопіль, 1985. - С. 276.

9. Трубавіна І.М. Зміст та форми просвітницької роботи з батьками / І.М. Трубавіна. - К., 2009. - С. 264.

10. Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю / І.М. Трубавіна. - К., 2002. - С. 132.

11. Хоменаускас Г.Т. Семья глазами ребенка / Г.Т. Хоменаускас. - М.: Педагогика, 1989. - 63 с.

12. Эйдемиллер Е.Г. Психология семьи / Е.Г. Эйдемиллер. - СПб., 2001. - 210 с.

Размещено на Allbest.ru