Освіта як знаряддя соціальної еволюції

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Третє тисячоліття характеризується стрімким технічним та технологічним розвитком, новими досягненнями у функціонуванні та створенні засобів комунікації, віртуалізацією життя, прагматизацією багатьох (якщо не всіх) сфер буття людини, наслідком чого стає виникнення «суспільства споживання», де людина втрачає духовні константи, потрапляє у ситуацію духовного вакууму та світоглядної розгубленості, порятунок від яких здатна запропонувати людству лише освіта, покликана формувати основні компетентності та навички.

Потрапивши у залежність від світу речей та слів, від потоків інформації, які щоденно виливаються на людину, остання все гостріше відчуває девальвацію моралі, людяності, духовності. Зазначені причини актуалізують проблему комунікативної компетентності особистості, оскільки процес пізнання - це, перш за все, процес комунікації. Зараз комунікація стає домінантою соціальних інтеракцій, перетворюється на один з основних видів діяльності, тому наявність у індивіда сформованих навичок спілкування, вміння гнучко змінювати тактики та стратегії комунікативної взаємодії, вигідно презентувати себе у спілкуванні стає одним із чинників соціального розвитку.

Вищезазначене актуалізує проблеми освіти, підготовки кваліфікованих кадрів для усіх сфер народного господарства, перегляд існуючих підходів до інституту освіти, зміни освітніх технологій, формування єдиного освітнього простору Об'єднаної Європи, перебудови інфраструктури навчально-виховного процесу. «Освітня сфера відображає суспільну необхідність оптимального поєднання традиційних національних цінностей з інноваційними цінностями глобальної культури» [1, с.165].

Наступною рисою сучасного суспільства яскраво постають тенденції соціальної поляризації та індивідуалізації, завдяки чому соціальна мобільність можлива не лише на основі майнового, а й освітнього цензу, тобто соціальна нерівність перетворюється на об'єктивну характеристику суспільства і визначає об'єктивну потребу останнього у раціональному розподілі індивідів, залежно від їхніх здібностей, уподобань, прагнень, діяльність набуває нових форм і змісту. «Ми рухаємося від масової фабричної системи в напрямку «кустарного» виробництва, «штучного» інтелектуального продукту, в основі яких лежать інформація і супертехнології» [2, с. 460]. Саме освіта здатна нівелювати вплив соціального походження, розмір матеріальних статків, обумовлює меритократичний вимір демократичного соціуму, запобігає відчуженню, обмеженню та духовному зубожінню.

Для успішної самореалізації особистості в сучасних умовах розвитку світу необхідна розвинена здатність до конкурентної взаємодії, вміння ідентифікувати себе з успішною людиною, спрямовувати в потрібному напрямку інтелектуальний та евристичний потенціал, налаштуватися на конструктивний лад, вміти створювати принципово нові продукти та послуги, що будуть дієвими, затребуваними в сучасних умовах розвитку світу.

Усе вищезазначене пояснює надзвичайно велику роль, яку відіграє освіта у період бурхливого та неоднозначного розвитку суспільства. Освіта у сучасному суспільстві перестала бути лише інститутом накопичення та трансляції досвіду, тепер це ще й інститут інновацій та можливого прогресу.

Зазначені причини також актуалізують роль та значення освіти як дієвого знаряддя соціальної еволюції, засобу становлення інноваційної моделі розвитку суспільства, забезпечення останнього кваліфікованими кадрами. Беззаперечною стає теза про те, українська освіта ХХІ століття повинна постійно вдосконалювати свій зміст, бути надзвичайно мобільною, ініціювати низку соціальних змін, що дасть змогу українській спільноті стати гідним членом світової спільноти, віднайти та забезпечити перспективи подальшого розвитку та вдосконалення.

Глобалізаційні проблеми загострили соціокультурну диференціацію, котра завжди мала місце у суспільстві, проте в різні періоди розвитку проявлялася по-різному. На сьогоднішній день зазначений аспект проявляється у наявності груп населення, що характеризуються різним рівнем культурного розвитку, по-різному уявляють собі мету та сенс власного існування. Для того, щоб повною мірою забезпечити освітні запити різноманітних соціокультурних груп населення, потрібно актуалізувати розробку та впровадження в життя диференційованої системи освіти, оскільки саме диференціація освіти сприяє задоволенню освітніх потреб різних груп та рівнів суспільства, сприяє формуванню компонентів диспозиції, інтерналізації та екстерналізації цінностей.

Освіта як соціальний інститут починає відтворювати та реалізовувати ту соціокультурну нерівність, яка властива сучасному періоду розвитку суспільства. Це проявляється у стратифікації освіти на елітарну, середню (звичайну) та освіту низького рівня. Ні для кого не секрет, що елітарна школа являє собою інноваційний навчальний заклад, де створюються сприятливі умови для найбільш повного розвитку природних здібностей та задатків людей. У такій школі домінують соціальні орієнтири, прагнення до закріплення позиції лідера, оскільки професійний, кар'єрний успіх посідає ключове місце у системі життєвих пріоритетів більшості учнів, тоді як звичайна школа орієнтована на конкретні професійні ролі, тобто на професійну спеціалізацію, яка надасть змогу задовольнити потребу у забезпеченому житті, що характеризується певним рівнем достатку та доступністю чітко визначеного кола розваг.

Саме тому традиційна парадигма освіти, що не враховувала зміну цінностей та мотивацій суб'єкта, підлягає перегляду та уточненню, завдяки чому актуалізуються три основні складові сучасної освіти:

1) антропологічна, яка полягає у пріоритетній увазі до зростання ролі людини у суспільному житті та до креативної ролі її творчої діяльності, завдяки чому сучасний етап освіти характеризується домінуванням структурно-формуючих характеристик (зі збереженням і особистісно-формуючих);

2) аксіологічна, сутність якої полягає в істотному перегляді аксіологічних орієнтирів освіти, у перетворенні останньої на засіб модернізації та актуалізації соціально -необхідних цінностей, які не лише забезпечують соціальний прогрес, але й задовольняють нагальні світоглядні запити сучасності;

3) праксеологічна, орієнтована на осмислене використання отриманого багажу знань, вироблення адекватного інструментарію для вдосконалення та перетворення світу.

Актуалізація зазначених складників освіти дає змогу зняти суперечність між змінами у сучасному соціуму та існуючими освітніми практиками, детермінувати наукові дослідження основних аспектів освіти, здійснити цілісний світоглядно-методологічний аналіз останньої.

Особистісно-орієнтована парадигма освіти в умовах тотальної глобалізації, на відміну від інституційної парадигми, легітимує необхідність зміни пріоритетів в освіті - замість традиційної ретрансляції знань домінування надається формуванню умов та засобів для успішного творчого пошуку, втілення інноваційних технологій освітянської діяльності, забезпечення найкращих умов для здійснення соціалізації індивіда, перетворення освіти на вирішальну соціальну силу.

Змінюється картина світу, якщо раніше гуманістика моделювала світ в першу чергу як об'єкт адміністрування, як світ, що оглядався з висоти столу генерального директора, світ, в якому ставилися і реалізовувалися цілі, а загальну мету розщеплювали на підпроблеми для виконання, світ, у якому сьогоднішній стан оцінювався по тому, наближається воно чи віддаляється від запланованого на завтра, і в якому головною умовою досягнення цілей (і вже поставлених і ще невигаданих) була згуртованість лав виконавців [3], то зараз світ сприймається як топос можливостей, де інститут освіти є не лише каталізатором, а й стабілізуючим фактором соціальних процесів та взаємодій, постає засобом стримання різноманітних кризових процесів - гуманітарних, соціальних, техногенних тощо, адже саме освіта являє собою ту сталу структуру, завдяки якій суспільство пізнає себе, розкриває свій евристичний та соціальний потенціал і визначає напрямки та перспективи прогресивних змін.

Завдяки трансформації освіти, використанню нових можливостей, які надає людству інфосфера, українська спільнота, що прагне до європейської інтеграції та європейської якості життя, має змогу скористатися перевагами глобалізації - відкрити та усвідомити нову ієрархію країн і народів (і зайняти в ній гідне місце), засвоїти нові правила міжнародних взаємовідносин, осягнути нові можливості та горизонти суспільного розвитку. Виникає глобальний освітній простір, функціонування якого залежить від низки факторів, серед яких «виникнення глобальної системи знань, в якій комунікація стає прозорою, а результати досліджень та інша інформація легко поширюються по всьому світу, використання англійської мови як головної світової мови наукового спілкування, експансія інформаційних технологій» [4, с. 3].

Своєрідність сучасної світоглядної ситуації полягає в тому, що не лише філософи-професіонали розпочинають пошук нових ціннісних засад світової спільноти, ця задача має вирішуватися широким інтелектуальним загалом, а тому утворюється універсальний дискурс стосовно евристично - онтологічної інтерпретації загальнолюдських цінностей, який неможливо уявити без зусиль та надбань інституту освіти.

Актуалізується необхідність реформи освіти, в основі якої має бути «філософія людиноцентризму, що передбачає відмову від репресивної педагогіки, диференціацію освіти стосовно основних соціальних типів учнів і студентів, спеціалізовані навчальні програми, привчання учнів до самостійного прийняття рішень, до ролі громадянина суспільства і демократизації соціальної організації школи. Вищий навчальний заклад повинен стати зосередженням культури, спілкування, знань, праці. Без цього кожен випускник навчального закладу виявиться соціально неповноцінним» [5, с. 272].

Сьогодення характеризується інтенсивним розгортанням таких цивілізаційних процесів як інформатизація, технологізація, масовізація, вестернізація тощо, які чинять як конструктивний, так і деструктивний вплив на розвиток суспільства загалом та особистості зокрема. Особливо небезпечним є саме деструктивний аспект цивілізаційних змін, бо містить у собі небезпеку втрати індивідуальності, перетворення особистості у роботоподібну, технологізовану істоту. Тому покликання освіти - формування особистості, здатної здійснити вірний соціальний вибір, що буде сприяти її подальшому особистісному розвитку та адекватно оцінювати соціальні виклики. «Машинний фетишизм не повинен заступати людину і її суспільні відносини. Майбутнє належить людям, що володіють машинами такою ж мірою, як і власними суспільними відносинами. Суб'єктивний чинник історичного процесу надзвичайно потужний. Його роль посилюється на історичних зломах. Тому сьогодні він набуває вирішального значення. Головне джерело суспільного розвитку - це люди, творчою працею, розумом і волею яких створюються всі матеріальні й духовні надбання, що становлять фундамент людської культури і цивілізації. Отже, якщо не можна зупинити технотворення, то завдяки зміні «людських якостей» (Ауреліо Печчеї) його можна підпорядкувати людським цілям, спрямувати у життєвідтворююче річище» [1, с.182]. Співзвучною наведеній тезі є і думка Ф. Уебстера про затребуваність людей, що «самопрограмуються, які вміють навчатися і перенавчатися в міру необхідності. Все це робить їх надзвичайно пристосованими до виживання в мінливому і страхітливо «гнучкому»світі інформаційного капіталізму. Відійшли в минуле часи, коли людина мала забезпечену роботу в бюрократичному апараті, тепер вона укладає контракт на здійснення того чи іншого проекту» [6, с. 152].

Українська держава, прагнучи долучитися до європейських цінностей та пріоритетів, здійснює низку освітніх інновацій, що мають на меті поєднання багатого досвіду минулого з найбільш вдалими модернізаціями освітніх програм. Інформаційне суспільство, що характеризується як розвинена стадія постіндустріальної епохи, виокремлює комунікацію в якості провідного компонента цього суспільства та окреслює залежність стандартів якості життя людини від інформації та способів її використання [7, р. 3], вимагає розробки нової парадигми освіти, нових інноваційних підходів до її організації та змістовного наповнення, урахування можливостей новітніх інформаційних технологій, які змінюють структуру комунікаційного процесу, надають швидкий доступ до величезних ресурсів інформації.

Формування глобального освітнього простору та комерціалізація освіти призводить до заміни націоналізації інтернаціоналізацією, внаслідок чого втрачається потенціал вітчизняної освіти, адже західні навчальні заклади рекрутують на лише абітурієнтів, а й кращі викладацькі та наукові кадри, тому варто прислухатися до В. Кременя, який зазначав, що «в умовах глобалізації не зменшується, не зникає, а навпаки, актуалізується завдання зміцнення внутрішньонаціональних, громадянських зв'язків, патріотичного єднання нації, народу. Бо це тенденція не тільки до єдності світу, до загострення в цивілізованих рамках конкуренції між державами-націями. І тільки згуртована, консолідована нація зможе найбільшою мірою усвідомити власний національний інтерес і найбільш ефективно його відстояти у відносинах з іншими державами. А це означає - створити найліпші умови для життя і розвитку громадян своєї держави» [5, с. 389].

Література

1. Губерський Л., Андрущенко В. Філософія як теорія та методологія розвитку освіти/ Л. Губерський, В. Андрущенко. - К.: «МП Леся», 2008. - 516 с.

2. Тоффлер Э. Активная корпорация / Э. Тоффлер // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология; [под ред. В.Л. Иноземцева]. - М. : Academia, 1999. - С. 448-464.

3. Бауман З. Спор о постмодернизме / З. Бауман // Социологический журнал. - 1994. - № 4. - С. 69-80.

4. Altbach P.G. Trends in Global Higher Education: Tracking an Academic Revolution / P.G. Altbach, L. Reisberg, L.E. Rumbley. - UNESCO, 2009. - 254 p.

5. Кремень В.Г. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору / В.Г.Кремень. - 2-е вид. - К. : Педагогічна думка 2009. - 520 с.

6. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф. Уэбстер ; [пер. с англ. М.В. Арапова, Н.В. Малыхиной]; под ред. Е.Л. Вартановой. - М. : Аспект Пресс, 2004. - 400 с.

7. Martin W.J. The Global Information Society / W.J. Martin. - Aldershot: Aslieb Gower; Brookfield: Gower, 1995. - 233 р.

Размещено на Allbest.ru