Нові медіа в контексті сучасних комунікативних практик
Використання інформаційних технологій. Трансформація аспектів культурного буття людини. Особливості трансформації традиційних медіа в цифрові медіа. Розвиток нової комунікативної системи. Використання нових медіа в соціокультурному просторі спілкування.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.04.2018 |
| Размер файла | 26,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
нові медіа в контексті сучасних комунікативних практик
УДК 37.015.311:004.73/77
Н.О. Стратонова
кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри філософії
Національного університету водного господарства та природокористування
Вступ
Сучасне суспільство складно уявити без використання інформаційних технологій. Згідно з даними Київського міжнародного інституту соціології, на початку 2016 року близько 62% дорослого населення України користуються Інтернетом. Частка користувачів Інтернетом серед людей 18-39 років в Україні сягнула 91%. Зазвичай Всесвітньою мережею користуються задля пошуку потрібної інформації, перегляду новин або серфінгу соціальними мережами. Згадуючи М. Маклюена, можна підсумувати: інформація у кінці ХХ століття набула значення не тільки товару, яким можна обмінюватися, який можна продати та споживати, а й нового виміру реальності у якій ми існуємо. Іншими словами, коли нова технологія розширює межі одного чи декількох відчуттів, виставляючи їх назовні, у соціальний світ, то в цій культурі відбувається зміна у їх співвідношенні, радикально змінюється характер сприйняття: те, що колись було зрозумілим, перестає таким бути, а те, що здавалося непрозорим, починає прозорішати. У світлі сучасних комунікацій думка Маклюена про подібні зміни здається нам вже неактуальною, адже те, що ми можемо спостерігати сьогодні у світі інформації, вкладається в таку тезу для звичайної людини-споживача: зрозуміло лише те, що все стає більш незрозумілим. І те, що Гутенберг своїм винаходом спричинив ще один інформаційний вибух, який у той час, можливо, був еквівалентом сьогоднішнього вибуху інтернет-технологій, тільки ставить питання: «Що нас чекає в майбутньому?» Інтернет став продуктом нашого власного самовираження через використання особливого коду комунікації, який необхідно буде зрозуміти, якщо є бажання змінювати навколишню дійсність. Інтернет сьогодні - це не інформаційний вибух, це простір для інформаційних вибухів, простір, де кожен індивід має можливість для самовираження.
Аналіз останніх досліджень
До проблеми вивчення нових комунікативних практик неодноразово в своїх працях звертались М. Маклюен, У. Еко, Б. Айзенберг, Г. Почепцов, М. Будолак, В. Кросбі тощо. Проте, враховуючи новизну тематики та невпинне поширення цифрових технологій, вважаємо, що ця тема є актуальною та потребує свого подальшого вивчення.
Мета статті - висвітлити роль нових медіа в контексті сучасних комунікацій.
Завдання статті:
- охарактеризувати поняття «нові медіа» у світлі останніх зарубіжних і вітчизняних публікацій;
- проаналізувати роль нових медіа в сучасному комунікативному просторі;
- виокремити та охарактеризувати ключові характеристики нових медіа в сучасних комунікативних практиках.
Основна частина
У філософській та культурологічній літературі, як зарубіжній, так і вітчизняній, досить повно надано аналіз сучасної культури, що ґрунтується переважно на визначенні її стану як «кризового», «критичного», «рубіжного» чи «міжепохального». Така кількість синонімів свідчить про спробу осмислення сучасного соціокультур- ного процесу. Ця ситуація пов'язана з трансформаційними процесами сучасності, які завдяки своєму різновекторному характеру активно впливають на життєдіяльність як соціуму, так і окремої людини. Отже, сьогодні відбуваються глобальні трансформації, що зумовили наявність в інформаційному суспільстві медіареволюції, медіаповороту, медіа- культури, медійного суб'єкта, змін ідентичності людини.
У другій половині минулого століття розпочалося активне впровадження цифрових інформаційних технологій і масових засобів комунікацій у суспільство, що зумовило нестримну трансформацію існуючих аспектів культурного буття людини. Інтенсивне поширення електронних (цифрових) засобів аудіовізуальних комунікацій спричинило швидкий розвиток специфічного типу культури інформаційного суспільства - медіакультури. За допомогою своєї розгалуженої мережі комунікаційних посередників «медіакультура бере участь у процесах розвитку техногенної епохи, модернізації багатьох сфер людського буття, становлення космопланетарного мислення, конструювання нової моделі світової культури» [1].
Слід зазначити, що культура, яка формується на основі цифрових медіа, досить специфічна, передусім своєю залежністю від технічних засобів та одночасно силою власного впливу та можливості маніпуляції великою кількістю людей на невизначеній території.
Термін «нові медіа» позначає інтерактивні електронні видання, що комбінують формати подання інформації; різновид цифрових медіа. Їхнім контентом може бути відео, онлайн-радіо, телевізійна трансляція, анімація, звукове оформлення та власне текст. За словами В. Кросбі, це новий формат медіа, що суттєво відрізняється від традиційних комунікативних практик. До основних характеристик нових медіа дослідник відносить такі:
- унікальна індивідуальна інформація може одночасно бути донесена до нескінченної кількості людей;
- кожен користувач є задіяним в процесі передавання та контролювання інформації [7].
Іншими словами, нові медіа є відкритими для взаємодії з читачами та надають їм можливість створювати та модифікувати зміст повідомлень. На відміну від мас-медіа, де комунікація здійснюється за схемою «від одного до багатьох», схема комунікації у нових медіа -- від багатьох до багатьох. Доступ до нових медіа можливий з усіх електронних пристроїв із виходом у мережу Інтернет.
У своїй статті «Rebuilding Media» В. Кросбі зазначає, що нові медіа повністю залежать від технологій, на відміну від традиційних медіа. Науковець стверджує, що цей вид медіакомунікацій суттєво відрізняється від природної комунікації. Нові медіа визначаються за допомогою трьох основних категорій:
цифровий код;
інтерактивність;
інтеграція [7].
Цифровий код є ключовою категорією, оскільки саме він забезпечує існування інтерактивності та інтеграції. Остання відбувається на всіх рівнях менеджменту, контенту та споживання, а отже, споживач не розрізняє окремі види медіа (телебачення, інтернет, радіо, газети тощо), оскільки вони є лише різними сторонами одного і того ж феномену. Відповідно, кожен вид традиційних медіа в цифрову епоху набуває риси всіх інших. Щодо інтерактивності, то вона полягає в тому, що кожен користувач може втручатись в зміст інформації та, відповідно, ставати її адресантом.
Л. Манович у своїй праці «Мова нових медіа» виокремлює 5 основних принципів, що забезпечують існування нового типу комунікацій: цифровий код, модульність, автоматизація, мінливість і транскодинг [8]. Саме ці принципи, на думку дослідника, визначають загальну тенденцію в культурі під впливом процесу комп'ютеризації. Як бачимо, нові медіа пропонують відхід від традиційної схеми комунікацій «адресант - повідомлення - засоби комунікації - адресат - реакція адресата».
Особливості трансформації традиційних медіа в цифрові медіа представлені А. Хлоповим у статті «Нью-медіа: споживач стає творцем». Дослідник наголошує, що саме сьогодні прогрес сучасних інформаційно-комунікативних технологій готує фундаментальні зміни в медіа- ресурсах; зв'язок між традиційними (газети, журнали, радіо, телебачення) і соціальними медіа (блоги, журнали, соціальні мережі) як принципово різними типами медіа починає впливати (підкріплювати) одне на одного. Отже, комплекс «традиційні/соціальні медіа» створює той інформаційний ландшафт, де кожний може бути не лише пасивним споживачем, але й активним безпосереднім учасником медіадії.
Розвиток нової комунікативної системи (нових медіа) розглядають найчастіше як «союз інтерактивних комунікативних технологій і цифрових засобів трансляції, у яких головним посередником стає мережа Інтернет» [3, с. 86]. Цей процес є основою зміни умов взаємодії, тобто це не тільки технічний або технологічний, але й соціокультурний процес. Тому нові медіа потрапили у фокус соціологічних, філософських і культурологічних досліджень і сьогодні є предметом аналізу в концепціях трансформації сучасного суспільства як один із ключових чинників. Безумовно, нові (цифрові) медіа з'явилися у результаті розвитку традиційних медіа в ході технологічного прогресу, унаслідок використання цифрових технологій запису інформації замість аналогових. Цифрові медіа характеризують «інформаційну культуру», що є паралельною до культури візуальної. Проявом її є спосіб презентації об'єктів і культурних місць, приклади взаємодії з ними і з пристроями, які їх транслюють, тобто з різними формами екранів.
Термін «нові медіа», який використовується як синонім терміну «цифрові медіа», вказує на відміну цифрових медіа від аналогових, «старих», традиційних, підкреслює революційність змін, що відбуваються в медійній сфері [9, с. 7]. Нові медіа розуміються як усі види традиційних медіа, зміст яких перетворено в цифрову форму і може бути представлено в мережі Інтернет. Саме тому на сьогодні іншими поширеними синонімами до поняття «нові медіа» («цифрові медіа») є терміни «онлайн-медіа» і «мережеві медіа», пов'язані з поданням медіапродукта в оцифрованому вигляді безпосередньо («в прямому мовленні») в мережі Інтернет» [2, с. 116].
Науковець А.А. Попов слушно зазначає, що «технічні та комунікативні особливості нових медіа активізували аудиторію, яка від пасивного споживання інформації перейшла до виробництва контенту в будь-якій формі і в необмеженому обсязі». Відповідно, нові медіа постають насамперед інструментом поширення культури, а також інструментом створення нової культури. Причому до процесу створення культури в системі нових медіа може долучитися будь-яка людина, яка володіє елементарними навиками роботи в Інтернеті (на сьогодні таким навиками володіє більшість населення світу, за винятком тих регіонів куди інформаційний прогрес ще не «дійшов»).
Сьогодні не можна однозначно відповісти на питання, чи є цифрова революція позитивним явищем соціокультурних змін, чи, навпаки, несе в собі більше негативного. Щоправда, можна з упевненістю стверджувати: цифрові технології перевернули наше уявлення про те, як можна спілкуватися, вести справи, будувати взаємини з людьми та розвиватися культурно. Безумовно, культурологічне значення цифрових медіа вкрай важливе, проте від вміння використовувати такі медіа залежить якість культурологічної інформації, яка передається розглядуваними засобами медіа.
За Р. Ньюманом, нові медіа несуть соціальну значимість. Серед їхніх характеристик дослідник виокремлює такі: зменшення значимості географічних відстаней, збільшення кількості зв'язків та активізація комунікації, поява можливостей для інтерактивних комунікацій. Відповідно, нові медіа в сучасну епоху є інструментом для соціальних змін (освітні рухи, культурний обмін тощо). Щоправда, в цьому контексті постає питання частих маніпуляцій масовою свідомістю.
Культурологічне значення цифрових медіа полягає також у тому, що вплив загально-цивілізаційної інформаційної бази на духовний світ людства пов'язаний зі зростаючими можливостями приєднання до найвищих здобутків людського духу та культури, духовно-ціннісних орієнтирів загальнолюдського масштабу все більш значних мас населення Землі, включення їх у процес розвитку високої культури та моралі, духовно-ціннісних орієнтирів різних рівнів побутування, загальнокультурного розвитку, створення належних умов для зростання інтелектуальної спільності людства, інтелектуалізації всієї людської діяльності. Удосконалення засобів задоволення інформаційних потреб у духовній сфері створює можливості для розвитку віротерпимості, знаходження шляхів для взаєморозуміння у найскладніших міждержавних, міжнаціональних, міжкласових та інших суперечностей. Усе зазначене свідчить про те, що цифрові медіа на сьогодні є важливим інструментом поширення культури, правильне використання якого забезпечує ефективну культурну комунікацію.
Один з відомих і авторитетних дослідників проблематики нових медіа Л. Манович в своїй роботі «The language of new media» [8, с. 49] проводить межу між «новими» і традиційними засобами масової інформації. Підсумком його дослідження є п'ять критеріїв, принципів, які він виділяє:
- числове уявлення (всі об'єкти «нових медіа» - це зрештою цифровий код, тобто послідовність нулів і одиниць);
- модульність (кожен елемент «нових медіа» є частиною цілого, єдиного об'єкта, наприклад веб-сторінка є частиною веб-сайту);
- автоматизація (перші два принципи уможливлюють автоматизувати багато операцій, пов'язані з проектуванням, доступом користувачів і маніпулюванням продуктів нового середовища);
- мінливість (об'єкт нових медіа можна змінювати, і він може існувати в нескінченній кількості версій);
- транскодінг (професійний термін, що означає прямий переклад одного цифрового формату в інший).
Ключовою характеристикою нових медіа є їх культурне транскодування. Вони мають подвійну структуру: комп'ютерний рівень (програмування) і культурний рівень (зразки комунікативної культури). Культурне транскодування полягає у можливості перекладання одних культурних смислів на інші. Культурний і комп'ютерний рівень, своєю чергою, впливають один на одного. Як слушно зауважує польський науковець І. Фьют, «у результаті такого взаємного впливу відбувається процес ремедіалізації медіа, що полягає у тому, що будь-які технологічні інновації в процесі комунікації людина перетворює так, щоб вони відповідали її природному апарату сприйняття, а зрештою, сприяли б успішній комунікації з їх допомогою у полі культури» [6, с. 562].
Взаємний вплив цих двох рівнів у процесі транскоду- вання полягає в синхронному поєднанні їхніх елементів, у наслідок чого «виростає» нова культура, яка є мішаниною традиційних людських значень і комп'ютерних. Отже, відбувається процес трансферу зі світу комп'ютера до світу культури та, навпаки, зі світу старих медіа та їхнього культурного контексту - до світу об'єктів нових медіа. Це спричиняє істотні зміни умов їхнього творення і сприйняття об'єктів нових медіа, зокрема культурних об'єктів.
У тлумаченні визначення нових медіа існують такі поняття, як «інтерактивність», «візуальність», «взаємо- пов'язаність», «цифрова основа». Інтерактивність, наприклад, досягається за допомогою інформації (звуків, зображення, тексту, гри), яка може бути подана в режимі реального часу і представлена користувачеві в зручній для нього формі. Завдяки інтерактивності забезпечується безперервне, доступне для загалу та зручне для користувачів поширення надбань культури.
Підсумовуючи зміст дослідженої літератури у сфері цифрових медіа можна виокремити особливості нових медіа, які полягають в таких аспектах:
- можливість зворотного зв'язку;
- прозорість;
- масова реклама;
- користувацький контент (User Generated Content);
- дискусії в коментарях до повідомлень медіа;
- відсутність цензури;
- зменшення ролі гейткіперів (людей, що встановлюють обмеження на зміст і тематику публікацій);
- низький фінансовий поріг входження;
- створення контенту в режимі реального часу (наприклад, текстові трансляції подій);
- гіпертекстуальність;
- використання соціальних мереж як платформ для просунення контенту, як джерело для контенту (наприклад, перепублікація постів із соціальних мереж, використання записів у Twitter та фотографій з Instagram як інформаційний привід);
- мобільні додатки до медійних проектів (наприклад, додаток «Новини 24»);
- висока періодичність публікацій;
- декілька типів подання інформації (аудіо, відео, текст, зображення).
Культурні об'єкти нових медіа, до яких належать як твори мистецтва, перенесені у віртуальний простір, так і ті, що створені за допомогою комп'ютерів у кіберпросторі, підпорядковуються правилам функціювання пристроїв у цифровій парадигмі. Вони є продуктом економічно-ринкової сфери, водночас сприяючи розвитку культури їх використання. Продукція нових медіа має масовий характер. Усе це веде до стирання межі між предметами мистецтва і продуктів виробництва, оскільки художники виконують комерційні замовлення. Унаслідок цього виникають нові стандарти і нові домовленості, з'являється «мова» нових медіа.
Культурний вектор нових медіа, як зазначає С.Л. Ура- зова «націлений на створення такого якісного мультимедійного продукта, що їхній зміст, зміст текстів, образів відповідає запитам інформаційного суспільства, його духовних цінностей і нормам міжкультурної комунікації, сприяє також формуванню колективної свідомості, націленого на стійкий цивілізаційний розвиток» [5, с. 290]. Відповідно, нові медіа покликані насамперед забезпечити суспільство інформацією культурного змісту, яка сприятиме виробленню спільних культурних цінностей в межах одного народу або на транснаціональному рівні.
Проблемою нових медіа є відсутність належного законодавчого регулювання їхньої діяльності. Науковці наголошують, що розвиток нових медіа довгий час не регулювався: не було фундаментальних законодавчих актів, які б чітко визначали понятійний апарат галузі, указували її статус і систематизували правові відносини в її межах. При цьому Інтернет і нові медіа з точки зору юридичної практики знаходяться на перетині безлічі правових полів, починаючи від журналістського законодавства закінчуючи авторським правом. Такі питання повинні бути, безумовно, вирішені, адже масове поширення культурної інформації через цифрові медіа повинне бути врегульованим.
медіа соціокультурний цифровий комунікативний
Висновки
Як ми вже зазначали, на цей момент нові медіа стають не просто середовищем, цікавим споживачам контенту, але й цифровим простором для створення нового змісту. Звична і начебто очевидна межа між виробниками медіаповідомлень та їх споживачами стала стиратися. Це має позитивний ефект на виробництво сучасної культури та її поширення; разом із тим необхідно уберегти суспільство від поширення псевдокультурних цінностей, яке часто проявляється у здійсненні пропаганди та спотворені реальних фактів. Крім того, розвиток нових медіа як засобів поширення культури не повинен відбуватися на шкоду старим засобам культурної комунікації у сфері медіа.
Такі принципи нових медіа відображають зручність та ефективність їх використання як засобів поширення культури. Крім того, використання нових медіа в соціокультурному просторі міжлюдського спілкування цілком відповідає реальним вимогам сучасного інформаційного суспільства. Проте як висновок слід наголосити, що лише добросовісне та розумне використання цифрових засобів передачі інформації може мати позитивний культурний ефект, адже сучасне суспільство в переважній більшості досить позитивно та довірливо ставляться до цифрових медіа як важливих інструментів культурного розвитку.
Література
1. Акименко О.С. Pro et contra дигітальної репродукції, або мистецтво в епоху сучасних медіатехнологій / О.С. Акименко // Культура України. - 2013. - Випуск 40. - С. 92-101.
2. Киреев П.С. Новые медиа в современном информационно-коммуникативном пространстве / П.С. Киреев // Социология. - 2010. - № 2. - С. 115-127.
3. Наумова М.Ю. Нові медіа та традиційні ЗМІ: моделі співіснування / М.Ю. Наумова // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. - 2011. - № 13. - С. 86-92.
4. Смол Г. Мозг онлайн. Человек в эпоху Интернета / Г. Смол, Г. Ворган. - М. : Колибри, Азбкуа - Аттикус, 2011. - 352 с.
5. Уразова С.Л. Конвергенция как фактор жизнеспособности масс-медиа в цифровой среде. Теоретический аспект / С.Л. Уразова // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. - 2011. - № 5. - С. 287-293.
6. Шустрова О.И. Способы визуализации экранного изображения с помощью новых и традиционных технологий / О.И. Шустрова // Известия Российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена. - 2009. - № 119. - С. 300-304.
7. Crosbie V. Rebuilding Media [Електронний ресурс] / V. Crosbie. - 2006. - Режим доступу до ресурсу: https:// digmediaman.files.wordpress.com/2011/09/what_is_new_ media_by_vin_crosbie.pdf.
8. Manovich L. The Language of New Media / L. Manovich. - MIT Press, 2001. - P. 49-63.
9. Thompson J. B. Ideology and Mass Culture /
10. J. B. Thompson. - Oxford: Oxford University Press, 1990. - 290 р.
Анотація
Стратонова Н. О. Нові медіа в контексті сучасних комунікативних практик. - Стаття.
У статті розглядається феномен сучасної інформаційної культури - нові медіа. Зазначено, що термін «нові медіа» позначає інтерактивні електронні видання, що комбінують формати подання інформації; різновид цифрових медіа. Наприклад, їхнім контентом може бути відео, онлайн-радіо, телевізійна трансляція, анімація, звукове оформлення та власне текст. У контексті сучасних комунікативних практик здійснено їх аналіз, виокремлено критерії існування нових медіа, проаналізовано їхню соціокультурну значeoість. З-поміж категорій нових медіа виокремлено такі: цифровий код, інтерактивність, інтеграція. Зазначено, що ключовою характеристикою нових медіа є їхнє культурне транскодування. Вони мають подвійну структуру: комп'ютерний рівень (програмування) і культурний рівень (зразки комунікативної культури). Культурне транскодування полягає в можливості перекладання одних культурних смислів на інші. Культурний і комп'ютерний рівень, своєю чергою, впливають один на одного. Зазначено, що використання нових медіа в соці- окультурному просторі міжлюдського спілкування цілком відповідає реальним вимогам сучасного інформаційного суспільства.
Ключові слова: медіакультура, нові медіа, цифрові медіа, комунікація.
Аннотация
Стратонова Н. О. Новые медиа в контексте современных коммуникативных практик. - Статья.
В статье рассматривается феномен современной информационной культуры - новые медиа. Указано, что термин «новые медиа» обозначает интерактивные электронные издания, комбинируют форматы представления информации; разновидность цифровых медиа. Их контентом может быть видео, онлайн-радио, телевизионная трансляция, анимация, звуковое оформление и собственно текст. В контексте современных коммуникативных практик, осуществлено их анализ, выделены критерии существования новых медиа, а проанализированы их социокультурную значимость. Среди категорий новых медиа выделены следующие: цифровой код, интерактивность, интеграция. Отмечено, что ключевой характеристикой новых медиа является их культурное транскодирование. Они имеют двойную структуру: компьютерный уровень (программирование) и уровень коммуникативной культуры. Культурное транскодирование заключается в возможности переложения одних культурных смыслов на другие. Культурный и компьютерный уровень, в свою очередь, влияют друг на друга. Отмечено, что использование новых медиа в социокультурном пространстве между человеческого общения вполне соответствует реальным требованиям современного информационного общества.
Ключевые слова: медиакультура, новые медиа, цифровые медиа, коммуникация.
Summary
Stratonova N. O. New media in the context of modern communication practices. - Article.
The article deals with the phenomenon of modern information culture - new media. It is noticed that the term “new media” refers to interactive electronic publication that combined format providing information; a variety of digital media. As an example, their content can be video, online radio, television broadcasting, animation, sound design, and, in fact, the text in the context of modern communication practices, conducted their analysis to isolate criteria for the existence of new media and analyze their social and cultural significance. Among the categories of new media it is singled out the following: digital code; interactivity; integration. It is noted that a key characteristic of the new media is their cultural transcoding. They have a dual structure: the level of computer (programming) and level of the communicative culture. Cultural transcoding is the possibility of shifting some cultural meanings to others. Cultural and computer level, in turn, affect on each other. It is noticed that the use of new media in the sociocultural space between human communication is consistent with the real requirements of the modern information society.
Key words: media culture, new media, digital media, communication.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дослідження ролі релігійних засобів масової комунікації у формуванні світогляду українського суспільства за нових суспільно-політичних реалій. Аналіз проблем, притаманних сьогодні релігійним медіа в інформаційно-комунікативному просторі України.
статья [27,7 K], добавлен 27.08.2017Характеристика тенденцій та перспектив розвитку медіаосвіти у провідних європейських країнах, зокрема у Швейцарії та Великобританії. Аналіз способів, за допомогою яких медіа сприяють міжкультурній інтеграції меншин у сучасному світовому просторі.
статья [21,4 K], добавлен 27.08.2017Самореалізація молоді як рушія демократичного розвитку України. Узагальнено виклики соціокультурного розвитку в сучасних умовах. Розкрито технології реалізації активної громадянської практики особистості в соціокультурному середовищі місцевої громади.
статья [21,5 K], добавлен 31.08.2017Самовизначення людини як індивіда і індивідуальності. Основоположні принципи сучасного людинознавства у контексті трансформації глобальних соціальних видозмін. Головні фактори трансформації глобальної соціальної динаміки та розвитку наукових систем.
статья [20,5 K], добавлен 07.11.2017Психічний та соціальний розвиток учнівської молоді. Організація роботи щодо розвитку соціальних навичок учнівської молоді завдяки використанню діалогових технологій. Поняття "соціальні навички" та їх значення для становлення особистості молодої людини.
дипломная работа [528,3 K], добавлен 19.11.2012Спілкування - головний інструмент професійної діяльності соціального працівника. Структура та особливості професійного спілкування у соціальній роботі. Теоретичні засади. Комунікативний аспект спілкування в соціальній роботі. Моделі процесу комунікації.
реферат [19,6 K], добавлен 28.08.2008Ситуація домінуючої вербальності та її наслідки. Інтернет-спілкування: основні риси та особливості. Позитивні та негативні сторони соціальних мереж. Етикет у віртуальному спілкуванні, а також і психологічні особливості спілкування через інтернет.
реферат [24,2 K], добавлен 02.04.2013Теоретичний аналіз впливу спілкування та прояву емоцій в соціальних мережах на особистість. Характеристика основних умов виникнення, поширення і використання соціальних мереж у формуванні нового соціального середовища здійснення соціальних зв’язків.
курсовая работа [5,4 M], добавлен 08.12.2022Теоретичний аналіз проблеми соціалізації особистості, роль спілкування у цьому процесі. Зміст комунікації та взаємодії індивідів в мережі Інтернет. Емпіричне дослідження використання інтернет-спілкування в сучасному суспільстві методом опитування.
курсовая работа [828,4 K], добавлен 20.11.2014Розгляд поняття, сутності та особливостей проблеми сімейних конфліктів. Характеристика сучасних сімейних стосунків. Ознайомлення зі змістом соціальної роботи з конфліктними сім'ями. Форми та методи соціальної роботи, основи використання технологій.
дипломная работа [58,5 K], добавлен 19.08.2014Сутність інформаційної війни та її основні ознаки. Вплив інформаційної війни на сфери суспільної свідомості в процесі інформатизації суспільства. Трансформація інформаційної зброї. Перспективи розвитку стратегій ведення сучасних інформаційних війн.
дипломная работа [121,8 K], добавлен 03.10.2014Забезпечення життєвої успішності людини. Концепція життєвого успіху. Умови формування успішності людини. Успіх особистості у соціумі. Сучасна соціальна трансформація суспільства як цілісної соціальної системи. Творча активність, суспільна корисність.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 19.01.2013Особливості громадської діяльності жінок в Україні у ХІХ - на початку ХХІ ст. Початковий етап становлення жіночого руху; жінки в соціокультурному просторі незалежної України. Внесок О. Єфименко, О. Теліги та О. Пінчук. в активізацію суспільного життя.
курсовая работа [5,1 M], добавлен 11.05.2014Надання числової та текстової інформації у вигляді графіків, діаграм, структурних схем, таблиць, карт. Використання сучасних комп'ютерних технологій для представлення інформації в графічному вигляді. Головні методи візуалізації соціологічної інформації.
презентация [4,0 M], добавлен 09.10.2013Особливості історико-культурної трансформації феномену корупції, рівні прояву даних практик у сучасному суспільстві. Визначення характеру феномену корупції в Україні та причини її поширення. Ставлення сучасної української студентської молоді до корупції.
дипломная работа [403,0 K], добавлен 05.04.2011Дискусійні питання з приводу інтеграції жінок до лав Збройних Сил України. Концептуальні основи вивчення гендерних стереотипів, аналіз їх змісту та механізмів створення в соціокультурному просторі. Аргументи "за" і "проти" служби жінок в армії.
реферат [54,1 K], добавлен 13.12.2017Міграційні процеси, що сприяють розвитку проблеми культурного шоку. Суть феномену, його характеристики як процесу соціальної ізоляції, тривоги, які розвиваються при раптовій зміні місця існування або необхідності пристосовуватися до нових традицій.
эссе [14,7 K], добавлен 12.08.2016Обґрунтування дослідження впливу езотерики в цілому на життя людини. Емпірична оцінка ставлення жителів Львова до езотерики. Езотерична філософія як культурно-історичний, соціально-культурологічний феномен. Форми, зміст використання езотеричної філософії.
курсовая работа [66,5 K], добавлен 29.06.2019Культура міжетнічного спілкування як узагальнююча характеристика суб'єкта спілкування, що володіє способами спілкування у багатоетнічному середовищі, які розкривають його участь. Сутнісні, ознаки і структурні параметри міжетнічних культурних відносин.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 10.05.2011Зародження та розвиток української соціології. Інтерпретація С. Подолинським дарвіністських законів. Історія суспільства за Ковалевським. Світогляд етичного соціалізму за М. Туган-Барановським. Головні проблеми організації наукового спілкування.
реферат [23,0 K], добавлен 14.02.2016
