Тендерна асиметрія в органах місцевого самоврядування: на прикладі Дніпропетровської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпро, Україна

Тендерна асиметрія в органах місцевого самоврядування: на прикладі Дніпропетровської області

А.В. Скрипник

Постановка проблеми. Одним із основних питань рівності в українському суспільстві є питанням гендеру. Нерівномірні пропорції представленості жінок та чоловіків у різних сферах суспільства є питанням не тільки науково-теоретичного характеру, а й суспільно-практичного. Питання гендерної рівності, особливо у сфері політичній, є важливим елеменом становлення сучасного українського суспільства.

Аналіз досліджень та публікацій. Тема тендерної асиметрії є актуальною як для соціології, так і для інших наукових дисциплін. Зокрема, в рамках історичної науки гендерне питання розглядали А. Хелер, А.Б. Ранович, Є.Х. Верена. Психологічними особливостями побудови гендера цікавилися Р. Столлер, Р. Унгер, Г. Рабин, А. Рич, Дж. Скотт. Експертами в «жіночому питанні» можна назвати О. де Гуж, С. де Бовуар, Л. Ірігарей, Е. Сіксу, Л. Таттл, Дж. Скотт, С.Дж. Керрол, Л.М. Зериллі, О.А. Хабулатову, З.А. Хоткіну. Проблему гендеру та його соціокультурну роль розглядали такі філософи та соціологи як Т. Парсонс, П. Сорокін, М. Фуко, П. Бурд'є, Ж. Деррріда, Ж. Делез, Г Гарфінкель, П. Бергер, Т. Лукман, К. Уест, Д. Циммерман, Р. Будон, Е. Гідденс, Н. Фрейзер, Е. Здравомислова.

Мета дослідження. Аналіз поняття гендерної асиметрії через визначення особливостей гендерної асиметрії в органах місцевого самоврядування на прикладі Дніпропетровської області.

Виклад основного матеріалу. Сучасна гуманітарна наука розрізняє поняття «стать» (англ. -sex) та гендер (англ. - gender). Поняття статі використовується для позначення тих анатомо-фізіологічних особливостей людей, на основі яких людські особини визначаються як чоловічі або жіночі. Поняття «гендер» використовується для позначення сукупності соціальних або культурних норм, які суспільство заохочує виконувати людей в залежності від їх біологічної статі. Довгий час у науковому дискурсі статева диференціація тлумачилась як універсальний біологічний процес, який культура тільки оформляє та осмислює з тими чи іншими варіаціями.

Система соціальних ролей для кожної із статей функціонує за принципом взаємодоповнюючі і максимального врахування природних можливостей.

Виконання індивідом того чи іншого фіксованого набору статевих ролей приводить до їх закріплення у вигляді соціально обумовлених характеристик особистості - маскулінності або фемінінності.

У сучасній теоретизації гендеру (яка бере початок з 90-х років ХХ століття) він визначається як результат соціалізації та вплив культури в напрямі освоєння конкретних соціальних ролей. Соціокультурні фактори створюють основу для вивчення еталонних чоловічих та жіночих ролей [9, с. 71-77].

Гендерна асиметрія є однією із основних понять у гендерній проблематиці. Термін «гендерна асиметрія» в сучасних публікаціях з проблем життєдіяльності жінок розглядається в досить широкому аспекті. У підручнику «Соціальна фемінологія» [10, с. 170] він трактується як нерівність у соціальному становищі статей, нерівність шансів чоловіків і жінок в різних соціальних сферах, обумовлене традиційними уявленнями про їх призначення.

Питання щодо становища жінок в сучасному суспільстві, їхніх прав і можливостей брати активну участь у важливих суспільно-політичних процесах, доступу до керівних посад тощо є актуальними для багатьох країн світу у зв'язку із демократичними процесами, які в них відбуваються. Проблема гендерної асиметрії тісно пов'язана із фемінізмом як суспільним рухом.

Гендерна асиметрія проявляється у трьох основних сферах - приватне життя, економічна сфера (ринок праці) та політика. Статус жінки у політиці сьогодні є однією із найбільш обговорюваних тем.

Проблеми співвідношення влади і гендеру займають значиме місце в сучасному соціально-гуманітарному знанні. Одним з ключових завдань, що стоять перед сучасними політологами в сфері гендерних досліджень, є визначення можливостей участі жінок у політичній владі, а також перешкод, що стоять на шляху участі і методів їх подолання.

Починаючи з XVIII ст. і аж до ХХ ст. політичні ідеології, виправдовуючи нерівноправне становище чоловіків і жінок, активно використовували і природничо-наукові вишукування епохи, які вказували на нібито початкову, «від природи», гендерну нерівність. Дослідники говорять про наявність у сучасному світі двох ключових тенденцій. Позбавлення жінок політичної влади і авторитету виправдовується наявністю бінарної опозиції чоловічого і жіночого начал. Якості чоловічого і жіночого протиставляються один одному, причому перші розглядаються як більш підходящі для владно-управлінської діяльності [3].

У ХХ ст. жінкам в більшості країн світу були офіційно надані рівні політичні та економічні права з чоловіками, що в ще більшій мірі актуалізувало питання, чому, якщо формально жінки і чоловіки рівні, останні більшою мірою вважаються придатними для виконання лідерських функцій, політичної влади.

Багато соціологів порушували у своїх роботах питання тендерної асиметрії. П. Бурдьє в роботі «Чоловіче панування» стверджує, що превалювання чоловіків над жінками ґрунтується на фізіологічній відмінності між статями [4].

Джоан Хубер пов'язує підлегле становище жінок з виконанням функцій по забезпеченню сім'ї, роду, їжею, які в суспільствах збирачів і хліборобів ще можуть виконуватися обома статями, але в кочових або мисливських суспільствах, де добування їжі пов'язане з постійною відсутністю вдома і, отже, передбачає необхідність звільнення від обов'язків по догляду за дітьми, жінка повністю виключається з соціально-політичної сфери [2, р. 172].

Ентоні Гідденс звертає увагу на проблеми гендеру в контексті вивчення соціальної стратифікації, підкреслюючи залежність соціального становища в суспільстві і статі. Дослідник пише, що гендерні відмінності самі по собі лежать в основі стратифікаційних систем сучасності. Чоловіки, зрештою, завжди займають більш значимі позиції в соціальної ієрархії [5].

Сьогодні жінки мають політичні права, але їх повне входження в світ політики як і раніше залишається справою майбутнього, поки залишається актуальним головна перешкода - маргінальність становища жінок у суспільстві. Не секрет, що навіть в прогресивних країнах велика частина жіночого населення переконана в тому, що їх участь в політиці може і має виражатися виключно в голосуванні на виборах [11, с. 71].

Таким чином, ми бачимо, що гендерна асиметрія - явище, що склалося історично та має певне соціокультурне підґрунтя. Водночас, порівнюючи ситуацію, що склалася в Європі та Україні, ми можемо сказати про певні відмінності.

Загальне виборче право поклало початок участі жінок у політичному житті. У десяти з п'ятнадцяти країн Європейського союзу і в Норвегії жінки отримали право голосу на початку XX ст., в результаті наполегливої боротьби.

У 1995 р. в п'ятнадцяти країнах, що входять в Європейський союз, жінки-члени кабінету міністрів склали 16%: серед 537 членів урядів країн ЄС було 84 жінки [6, С. 79]. Серед названих країн виділяються лідери: у Швеції і Норвегії урядові пости розділені порівну між жінками і чоловіками; в Фінляндії, Данії та Нідерландах понад одну третину чисельності кабінету міністрів представлено жінками.

Ситуація гендерної асиметрії в Україні бере початок із Радянського Союзу. Становище жінки в Радянській Україні (1917-1991 рр.) визначалося своєрідним гендерним порядком - системою соціальних взаємодій між статями, організованої за формальними і неформальними правилами [1, р. 98-99]. Порядок цей формувався і насаджувався державою, а тому може називатися етакратичним (від франц. Etat - держава) [7, с. 260].

Сімейним законодавством СРСР 1968-го року підтверджено було центральну роль жінки в сім'ї з посиланням на те, що їй «забезпечуються необхідні соціально-побутові умови для поєднання щасливого материнства з усе більш активною і творчою участю у виробничому та суспільно-політичному житті».

Водночас доступ до всіх видів праці й декларована громадянська рівність не стосувалися політики. Жінки могли претендувати на членство у партії, та аж ніяк не на участь у її керівних органах.

Ми бачимо, що сьогодні на формування ситуації гендерної рівності в українському суспільстві впливають дві головні тенденції. Перше - це історія гендерних відношень в українському суспільстві, що бере свій початок у Радянському Союзі. Ми можемо сказати, що ідеологія гендеру, що вибудовувалася на державному рівні у СРСР, ще досі має вплив на ситуацію і багато в чому її обумовлює. З іншого боку, ми маємо, як орієнтир і зону впливу - Європейський Союз, гендерна політика в якому завжди відігравала одну із найголовніших ролей.

В результаті проведеного соціологічного дослідження, ми опитали 355 працівників міських адміністрацій міст Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ та Верхівцеве. Ми виявили відношення чоловіків та жінок, що займають різноманітні посади в органах місцевого самоврядування, до таких понять, як гендерна дискримінація, гендерна асиметрія; виявили рівень обізнаності щодо різноманітних програм гендерної інтеграції, що сьогодні мають місце на міжнародному та державному рівні; та охарактеризували ситуацію гендерної асиметрії, що присутня сьогодні в органах місцевого самоуправління Дніпропетровської області.

Так, дані, отримані під час дослідження, демонструють нам таку картину. 65% респондентів вважають, що в українському суспільстві існує гендерна дискримінація, із них - 70% жінок. Що стосується чоловіків, що відповіли ствердно на дане питання, 45,4% є одруженими, а 25,4% - неодруженими.

Отримані дані відповідають загальній ситуації. У 2014 році, за даними щорічного звіту Всесвітнього економічного форму, Україна посіла 56 місце за індексом гендерної рівності серед 142 країн світу [10].

Визначено, що 35,7% опитаних погодилися із твердженням, що кар'єрне зростання залежить від статі. Серед них 61,5% жінок та 38,5% - чоловіків. При цьому, з таким твердженням більше погодилися респонденти міста Верхівцеве (47,4 %) та Дніпродзержинськ (28,1%).

54% чоловіків та 24,8% жінок вважають, що кількість жінок у Кабінеті Міністрів є достатньою. Причому, 61,2% респондентів-чоловіків проживають у м. Верхівцеве, і лише 13,4% - у м. Дніпропетровськ. В свою чергу, більшість жінок, що не задоволені часткою жінок у складі Кабінету Міністрів, проживає у Дніпропетровську (56,3%).

Схожа ситуація щодо кількості жінок на керівних посадах обласного та міського рівня. Їх кількістю не- задоволені 83,2% жінок, і лише 12,4% чоловіків. Жінки, працюючі в органах місцевого самоврядування Дніпродзержинська та Верхівцевого, є більш пасивними (20,1% та 17,4%), ніж жінки Дніпропетровська (62,5%). Кількістю жінок, що мають керівні посади або посади першої категорії, задоволені лише 22,1% усіх опитаних респондентів-жінок та 76,5% чоловіків. Державна статистика демонструє нам картину дуже високої гендерної асиметрії в сфері політики. Так, співвідношення чоловіків/жінок у Верховній Раді з 2002 до 2015 року змінилося від 3\97 до 30\70 чоловік; серед депутатів міської ради 38\62 до 45\55 чоловік; серед обласних органів влади 9\91 до 30\70 чоловік [9].

62,1% жінок не задоволені рівнем жіночої активності в сфері політики, а 41,8% вважають, що жінки мають брати більшу участь у різноманітних громадських активностях. Чоловіки не розділяють позицію жінок. 48,5% з них вважають, що жінки достатньо беруть участь у політичному житті країни, і 46,7% задоволені рівнем їх суспільної активності. Це свідчить про те, що в нашому суспільстві досить поширені патріархальні тенденції, незважаючи на всі зміни, що відбуваються.

Ситуацію, що існує сьогодні в сучасному українському суспільстві, ми можемо назвати ситуацією гендерної нерівності. Чоловіки займають лідируючі позиції на ринку праці, в культурі та, головне, в політиці. І це при тому, що жінки становлять переважаючу частину населення української держави. Така ситуація є характерною як для України в цілому, так і для Дніпропетровської області. Незважаючи на те, що більшість населення Дніпропетровської області становлять саме жінки, в міських та селищних радах більшу частину працівників (в першу чергу депутатів) складають чоловіки.

Для жінок проблема гендерного паритету є більш актуальною та значимою, вони відчувають гендерну дискримінацію як на робочому місці, так і в особистому житті. Найчастіше респонденти стикалися із гендерною дискримінацією при прийомі на роботу, при оплаті праці та при скороченні персоналу, проте відсоток жінок тут значно переважає. В світовому рейтингу Україна займає одне із останніх місць за Індексом гендерної рівності. Причому останні роки ми могли споглядати тенденцію невеликого покращення, але у 2015 році Україна опустилася вниз на цілих одинадцять позицій.

Тому, як наслідок проведеного дослідження, проаналізованого теоретичного матеріалу та вторинних даних, ми можемо сказати - проблема гендерного паритету має бути вирішена найближчим часом. Це повинно відбуватися не тільки на законодавчому, декларативному рівні, а й на рівні реальних змін - у формі інформаційних компаній, тренінгів, соціальної реклами. Таким чином, дії будуть відбуватися не тільки згори, а й знизу, і тільки тоді вони будуть дійсно ефективні.

Бібліографічні посилання

гендерний асиметрія соціологічний самоврядування

1. Cornell R. Gender and Power. Society, the Person and Sexual Politics. / R. Cornell [Text] - N.Y.: Stanford University Press. - 1987. Р. 98--99.

2. Huber J. «Comparative Gender Stratification» in Janet Saltzman Chafetzed [Text] / J. Huber-Handbookof Sociology of Gender. - N. Y.: Kluwer Academic/Plenum.- 1999.- P. 172.

3. Klein V. The Feminist Character A History of Ideolosy. / V. Klein - Urbana University of Illinois Press. - 1972. - P. 171.

4. Бурдье П. Мужское господство. Социологическое пространство Пьера Бурдье [Электронный ресурс] / П. Бурдье. - Режим доступа: http://bourdieu.narod.ru.

5. Гидденс Э. Гендер и стратификация [Электронный ресурс] /Э. Гидденс. - Режим доступа: http://society.polbu.ru/giddens_ sociology/ch72_i.html.

6. Обеспечение равенства полов: политика стран Западной Европы [Текст] / Под ред. Ф. Гардинер. М.: Идея-Пресс. -- 2000. -- 312 с.

7. Радаев В.В., Шкаратан О.И. Социальная стратификация [Текст] / В.В. Радаев, О.И. Шкатаран. - М.: Аспект пресс. - 1996. С. 260.

8. Ракурс. Эксперти: Жінки масово піддаються дискримінації у трудовій сфері [Електронний рecурc]. - Режим доступу: http:// racurs.ua/521-eksperty-jenschiny-massovo-podvergautsya-diskriminacii-v-trudovoy-sfere.

9. Соколов О. Соціальний конструктивізм як методологія гендерних досліджень у межах соціокультурної парадигми [Текст]: Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Вип. 19. Ч. 1 / ДВНЗ «Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника» [редкол.: О. А. Ліщинська та ін. голова редкол. Л.Д. Заграй]. - Івано-Франківськ: Прикарпатський нац. ун-т ім. Василя Стефаника. - 2014. - 251 с. - С. 71-77.

10. Хасбулатова О.А. Опыт «Социальная феминология» [Текст] // О.А. Хасбулатова. - Иваново, 1998.

11. Щорічний рейтинг гендерної рівності: в Україні жінки освіченіші за чоловіків, але в політику їм - зась [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://povaha.org.ua/schorichnyj-rejtynh-hendernoji-rivnosti-v-ukrajini-zhinky-osvichenishi-za-cholovikiv-ale- v-polityku-jim-zas/.

Размещено на Allbest.ru