Світоглядні орієнтації молоді в контексті євроінтеграційної політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Світоглядні орієнтації молоді в контексті євроінтеграційної політики України

Як свідчать численні дослідження, що проводилися соціологічними центрами України протягом останніх років, серед яких: Центр ім. Разумкова, "Соціовимір", "Демократичні ініціативи" та ряд інших, найпріоритетнішими ціннісно-політичними орієнтаціями жителів усіх регіонів України є стабільність, добробут, особиста безпека кожного громадянина та національна безпека України. Національна безпека, як зазначено у ст.1 Закону України "Про основи національної безпеки України" це - "захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання й нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам". [4] В контексті даного дослідження слід сконцентрувати увагу на відношенні молоді до обраного Україною зовнішньополітичного курсу розвитку, адже загальновідомим є той факт, що сьогодні Україна стоїть перед вибором який вектор зовнішньополітичного розвитку обрати, яких, на сьогоднішній день є два: євроатлантичний блок НАТО та євроазійський Ташкентський пакт.

Молоде покоління складає значну соціально-демографічну групу населення тієї чи іншої держави і є важливим носієм нових ідей, тому наше суспільство повинно розглядати його як такий дійовий фактор, який здатний змінити життя в усіх його сферах. Кожне молоде покоління, вступаючи в самостійне життя, застає ті цінності, якими в даний момент живе суспільство, і поступово засвоює та втілює їх в життя. Тому молодь це лідируюча група суспільства, яка завжди займає активні позиції щодо вирішення загальнодержавних питань, в тому числі пов'язаних з майбутнім курсом розвитку нашої держави.

В зовнішньополітичній діяльності сучасної України питання євроатлантичної інтеграції - одне з ключових в розумінні громадянами місця і ролі нашої держави в сучасній цивілізації. Українську геостратегію нині характеризують дві основні парадигми: євразійська і євроатлантична, адже специфіка геополітичних координат України полягає в її належності водночас до двох регіонів - Європи та Євразії. [8] Таке геополітичне положення України диктує свої умови під час визначення громадянами вектору зовнішньополітичного розвитку. Європейський курс розвитку нашої держави передбачає входження України до Північноатлантичного альянсу НАТО, курс на який офіційно був проголошений 23 травня 2003 року. Цій події передували багаторічний обмін досвідом в рамках співробітництва Україна - НАТО, в Раді північноатлантичного співробітництва, в рамках програми "Партнерство заради миру", а також спільні миротворчі та антитерористичні операції. Сьогодні відносини між Україною і НАТО перебувають у стані двосторонніх переговорів, під час яких жодна із сторін досі остаточно не визначилися чи потрібно це кожному з них.

Якщо розглядати євроатлантичний вибір України через призму ціннісно-політичних орієнтацій, то слід зазначити що в Україні сьогодні присутня певна амбівалентність поглядів серед молодого покоління різних регіонів стосовно плану дій щодо членства в НАТО. Водночас, як зазначалося вище, забезпечення особистої та національної безпеки усвідомлюється як самоцінність у свідомості кожного громадянина. Тобто, абсолютна більшість мешканців України визнають пріоритети особистої стабільності та національної безпеки, однак вбачають різні шляхи досягнення поставленої мети. Диспозиція проблеми виглядає досить складною. Результати опитувань, які проводять численні соціологічні команди, свідчать про досить низьку підтримку молоді України ідеї вступу країни до НАТО. Загалом ситуацію навколо цього питання серед різного вікового складу населення висвітлюють результати соціологічного опитування проведеного Центром імені Олександра Разумкова. Так на поставлене запитання "Якби наступної неділі відбувався референдум щодо вступу України до НАТО, як би ви проголосували?", були отримані такі результати:

Дослідження проведене соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова з 21 по 29 серпня 2008 року. Було опитано 2009 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як стратифікована, багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95 .[1]

Причина таких результатів полягає насамперед у особливому, як зазначалося раніше геополітичному положенні України, історичному минулому кожного регіону, ментальних особливостях та економічної ситуації. Проте найбільшу роль відіграє непоінформованість пересічних громадян на предмет того, що загалом становить собою Північноатлантичний блок НАТО. Останнє, насамперед зумовлено тим що відмінності в громадській думці щодо можливого місця України в Північноатлантичному альянсі постійно використовують політичні сили під час виборчих перегонів, маніпулюючи електоратом на виборах. Найчастіше політичні сили використовують аргументи "проти" вступу України до НАТО, оскільки це може дати позитивний результат під час виборчої кампанії в східних та південних регіонах країни, тоді як аргументи "за" можуть не знайти бажаної підтримки серед електорату західних, а тим паче східних і центральних областей і відібрати частину голосів. Така політика однозначно призводять до погіршення ставлення громадян до НАТО. Сьогодні, крім традиційних, п'ятирічної давнини (в основному пропагандистських кліше) та освітніх інформаційних акцій і співпраці у військово-дипломатичній сфері не відпрацьована нова, ефективна інфраструктура саме для державних службовців середньої і нижчої ланки, які і є реальними носіями "прямої" інформації і мають змістовний та адміністративний вплив на українських громадян. [7; 22-23] євроатлантичний інтеграція геополітичний

Таким чином в українському суспільстві склалася ситуація коли люди вважають, що вони добре обізнані з даного питання, але насправді об'єктивними знаннями вони не володіють, окрім тих, які їм довго нав'язували ті політичні сили, що їх вони підтримували на виборах. Для усвідомлення більшістю українців основ співробітництва в рамках "Україна - НАТО" сьогодні потрібна низка інформаційних заходів, наприклад популярна на Заході формула публічної дипломатії, що складається із "чотирьох Е" (Еngаgе, Ехсhаngе, Еducate аnd Еmpower - англ. - залучення, обміни, просвітництво й матеріальне забезпечення). Формула залучення має на увазі переконування українців у тому, що присутність України в НАТО чи тісна співпраця не є примхою окремих президентів чи інших західно зорієнтованих політиків високого рівня. Така співпраця є доленосним чинником європейського майбутнього України, бо лише через асиміляцію західних демократичних безпекових цінностей у "школі НАТО" Україна зможе стати повноправним членом ЄС та інших поважних міжнародних структур, приналежність до яких визначить, зрештою, її залученість до сучасної цивілізації, вибудованої на євроатлантичних цінностях. [6; 51]

Привертають до себе увагу і регіональні відмінності в настроях населення щодо перспективи вступу до Північноатлантичного альянсу. Показово, що частіше цю ідею підтримує населення Західного регіону, а проти вступу висловлюються жителі з Центру, Півдня і Сходу. Так, за даними опитування Центру ім. О. Разумкова на тему: "Якби наступної неділі відбувався референдум щодо вступу України до НАТО, як би Ви проголосували?" існує така динаміка зміни суспільної думки щодо цього питання:

Дослідження проведене соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова з 21 по 29 серпня 2008 року. Було опитано 2009 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як стратифікована, багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95. [2]

Схожі результати із східними регіонами спостерігаються і в центральних та південних регіонах країни. Очевидно, що існує безліч факторів котрі спонукають молодь вирішувати який майбутній вектор зовнішньополітичного розвитку України обрати, а саме: вік, освіта, суспільний та соціальний статус респондентів, тощо. Однак найбільше значення на сьогоднішній день відіграє географічне положення східних та південних областей країни та історичні умови, що складалися під час певних етапів української історії. Як відомо, східна та південна частини України певний час перебували під владою Російської Імперії, що залишило помітний слід в свідомості кожного українця. Люди відчувають історичну спільність народів, глибинні соціальні та культурні зв'язки, в багатьох з них залишились родичі та близькі люди в сусідній країні, які регулярно відвідують їх. Все це та ряд інших факторів сприяють формуванню серед населення південно-східних регіонів антипатії до пронатівських орієнтацій, адже зовнішня політика Росії сьогодні базується на принциповій відмові від європейської та євроатлантичної інтеграції у форматах ЄС і НАТО та супроводжується ініціюванням та активною участю Російської Федерації в азіатських форматах інтеграції (Шанхайська організація співробітництва, Ташкентський пакт тощо). Тобто сьогодні можна констатувати планомірний геополітичний рух нинішньої Росії в бік Азії. Безумовно, не враховувати такі погляди в настроях певної частини населення держави неможливо, тож, головним завданням політиків сьогодні є пошук механізмів збереження і поглиблення дружніх відносин з Росією, в якому одним з основних факторів є урахування тенденцій і вимог євроатлантичної інтеграції нашої держави.

Проаналізувавши головні аргументи, які наводить молоде покоління українців що не підтримують вступ України до НАТО, можна зробити висновки, що головним аргументом є наболіле питання взаємовідносин України з Росією, а також ряд інших недоліків з якими може зіткнутися Україна на шляху до Північноатлантичного альянсу, а саме:

- Якщо Україна вступить до НАТО, Росія може вдатися до непередбачуваних дій стосовно України, як приклад - підняти плату за енергоносії до рівня європейських цін.

- Базування російського Чорноморського флоту на Кримському півострові може перетворитися на "гарячу точку" для України. Можливо, ситуація зміниться тоді, коли закінчиться дія договору про оренду чорноморським флотом Росії узбережжя Криму, коли Росія виведе свої війська з території нашої держави (після 2017 р.), однак на сьогоднішній день така загроза реально існує.

- Розташування натівських баз на території України. Чи не використають їх провідні країни НАТО для політичного тиску на Україну при прийнятті того чи іншого рішення, яке може загрожувати нашим національним інтересам?

- Розміри членських внесків в комітети НАТО - чи не завдадуть вони удару по бюджету України?

- Не виключено, що певні політичні кола України при вступі до НАТО можуть підбурювати частину населення до маніфестацій, що може призвести до виникнення сутичок між різними групами населення.

Серед молодого покоління, яке вбачає вдалою зовнішньополітичну позицію України в складі північноатлантичного альянсу більшість керуються такими твердженнями:

- При вступі до НАТО зміниться регіональна та глобальна роль України. Це може передбачати нові проекти транзиту енергоносіїв, Україна позбудеться тягаря економічної, а отже і політичної залежності від Росії, зможе вдатися до рішучих дій в напрямку націоналізації інформаційного простору з метою виховання патріотичного покоління українців.

- Членство в НАТО надасть Україні можливість увійти до системи колективної безпеки. Це означатиме, що наша держава матиме колективний захист від потенційного збройного нападу згідно зі Статтею 5 Північноатлантичного договору 1949 р.

- Вступ до НАТО допоможе перетворити українську армію з призовної на професійну, зменшити чисельність військовослужбовців, забезпечити нормальні умови служби й життя їх і їхніх сімей. Крім того, вступ до НАТО сприятиме здійсненню цивільного контролю за військовим відомством, зробить його прозорішим і більш демілітаризованим.

- Освоєння Україною сучасних технологій військово-промислового комплексу НАТО. Україна зможе перейти у виготовленні, розробці й експлуатації зброї від технологій радянських часів до сучасних передових технологій, якими користуються розвинені країни, адже не останнім фактором зниження інвестиційної привабливості України є застарілі технології військово-промислового комплексу.

- Вступивши до НАТО, для України відкриється шлях до ЄС. Досвід країн Східної Європи доводить, що перед інтеграцією в ЄС, країни вступають до НАТО. Тим більше, що вимоги до вступу (забезпечення верховенства закону і прав людини, розвиток громадянського суспільства, боротьба з корупцією, підтримка стабільності і добробуту шляхом забезпечення економічних свобод, соціальні гарантії) по суті однакові.

Отож, аналізуючи ситуацію слід зазначити що на сьогоднішній день в українському суспільстві загалом, та серед молодого покоління зокрема не існує чіткої позиції відносно плану дій щодо членства в НАТО. Тому перед тим як зробити висновки вступати чи не вступати, необхідно проаналізувати чи потрібно, і чи економічно вигідно це Україні на даному етапі її розвитку. Якщо брати до відома той факт що населення, незалежно від регіональних відмінностей, у більшості позитивно сприймає соціальні стандарти Європи, підтримує безальтернативність конверсії озброєння, реалізацію міжнародних екологічних програм, вбачає позитив у посиленні ролі міжнародних механізмів забезпечення безпеки життєдіяльності соціальних спільнот, то можна зробити висновки, що зміст політики євроатлантичних інституцій відповідає настроям населення України, але реалізацію своїх очікувань наші співвітчизники не пов'язують з Євросоюзом і НАТО.

Спостерігаючи за політичним життям України сьогодення, стає очевидно, що наша політична еліта навряд чи буде здатна найближчим часом консолідуватися навколо питання вступу до НАТО та зробити рішучий крок у цьому напрямку: вступити до Північноатлантичного блоку, обрати євроазійський варіант забезпечення безпеки чи зберігати нейтралітет. Тільки нове молоде покоління політиків зможе адекватно реагувати на нові можливості, які надає теперішній світ. Сьогодні очевидно, що для того щоб рухатися в європейському напрямку, необхідно забезпечити нормативно-правову базу, внутрішню соціально-економічну і політичну стабільність України, однак не слід забувати, що остаточний вибір залежить не від політиків а від кожного громадянина. Вступ до будь-якої євроструктури залежить не тільки від волі, розуму і менеджерських здібностей політичної еліти, а насамперед від бажання пересічного платника податків, який власними грошима та розумом забезпечить європейський вибір України. [7; 24] Отож, щоб зробити правильний зовнішньополітичний вибір Україна повинна виходити виключно з національних інтересів, спершу слід сформувати єдину позицію більшості громадян з приводу даного питання, врахувати питання територіальної цілісності України, норми міжнародного права, а вже потім приймати остаточне рішення. Тому саме нова політична еліта України зможе діяти консолідовано, докласти максимум зусиль на шляху до вибору вектору зовнішньополітичного розвитку України, та зробити правильний загальновизнаний крок.

Список використаних джерел

1. "Якби наступної неділі відбувався референдум щодо вступу України до НАТО, як би ви проголосували? Віковий розподіл". - Фонд імені Олександра Разумкова, http://www.uceps.org.ua/poll.php?poll_id=117

2. "Якби наступної неділі відбувався референдум щодо вступу України до НАТО, як би ви проголосували? Регіональний розподіл". - Фонд імені Олександра Разумкова, http://www.uceps.org.ua/poll.php?poll_id=116

3. Бульба В. Регіональні аспекти політики євроатлантичної інтеграції України // Євроатлантикінформ: Науково-економічний бюлетень.: К. 2007, №4(16)

4. Закон України "Про основи національної безпеки України" // Урядовий кур'єр. - 2003. - 30 липня.

5. Медвідь Ф.М. Національні інтереси України в умовах становлення стратегії національної безпеки та трансформації політичної системи // Віче.: К. 2007, № 16

6. Ожеван М. Медіа-інформаційні аспекти промоші позитивного образу сучасного НАТО // Євроатлантикінформ: Науково-економічний бюлетень.: К. 2007, №4(16)

7. Телешун С.О. Перспективи інституційного розвитку України на шляху до Євроспільноти: політико-правовий аспект // Євроатлантикінформ: Науково-економічний бюлетень.: К. 2007, №4(16)

8. Шеретюк О. Українсько-російські відносини в контексті євроінтеграційної політики України, http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=85&c=2102