Космополітична концепція Ульріха Бека

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Космополітична концепція Ульріха Бека

Виконав:

Саракун Л.П.

Осмислюється сутність космополітичної концепції Ульріха Бека, її роль у становленні нової парадигми світоустрою. Розкривається зміст феномена космополітизму, як особливого типу світосприйняття і найбільш адекватного вираження стану транснаціонального простору, що формується під впливом глобалізації.

Космополітизм -- це відповідь на мінливий світ. На світовій арені з'являється новий феномен -- альтерглобалізм. Як буде розвиватися людство: чи будуть набирати силу процеси взаємодії і усвідомлення взаємозалежності людей, чи посилиться опір глобалізаційним процесам -- залежатиме від того, що стане атрактором суспільного розвитку.

Ключові слова: глобалізація, космополітизм, транснаціональна держава, альтерглобалізм, космополітичне суспільство.

Cosmopolitanization is a response to a changing 'world. How -will the humanity evolve? Will integration, interaction and people interdependence develop? Will resistance to globalization be intensified? What will be the attractor of social development?

Поглиблення світової та регіональної інтеграції, економічної глобалізації, посилення ролі транснаціональних корпорацій на світовій арені прискорюють поширення космополітичних ідей у сучасному світі. Суспільство вступило в процес формування єдиної планетарної цивілізації, в якій окремі країни й народи втратять статус автономних, самодостатніх одиниць. Новий космополітичний світ потребує нової методології, що дозволить охопити соціальну й політичну реальність. Такою методологією стає космополітизм, як нова парадигма світоусвідомлення.

Різні аспекти космополітизму обговорюються у працях багатьох сучасних дослідників. Передовсім необхідно назвати роботи І. Валлерстайна, Е. Гідденса, 3. Баумана, К. Аппіа, У. Бека [8]. Зокрема, І. Валлерстайн зводить протиріччя між космополітизмом і патріотизмом до проблеми соціальної нерівності. На його думку, в політично і економічно «сильних» є можливість вибору між «агресивною ворожістю» до слабких і «великодушним прийняттям відмінностей». Слабкі можуть змінити своє становище, пробудивши таку групову свідомість як націоналізм та етнічність [2, с. 126]. Професор Прінстонського університету в США К. Аппіа досліджує трансформацію етичних цінностей в умовах космополітизму. Інший дослідник Е. Гідденс стверджує, що в сучасних глобалізованих умовах людина усвідомлено створює новий образ «Я». Влада традицій і усталених цінностей слабшає у міру того, як змінюється саме бачення сучасного світу [8].

Ґрунтовний аналіз сутності космополітизму зробив у своїх дослідженнях німецький філософ і соціолог У Бек. Дана проблематика всебічно досліджується в його працях «Космополітичний світогляд», «Космополітична Європа», «Влада і її опоненти в епоху глобалізму».

«Космополітизм» у розумінні У. Бека постає як визнання «інакшості Іншого» крізь призму зняття опозиції «друг-ворог». Він є найбільш адекватним вираженням стану транснаціонального простору, що формується під впливом глобалізації. З відмиранням національної державності все більшу роль набувають транснаціональні економічні актори та актори глобального громадянського суспільства. У глобалізованому світі, як стверджує науковець, сучасне суспільство може бути описано як космополітичне. Головна теза У. Бека полягає в тому, що сьогодні немає сенсу створювати теорії, які пропонують різні варіанти створення спільнот, схильних до космополітичних трансформацій, оскільки космополітизація вже відбувається. Криза національних держав призвела саме до космополітичного суспільства як до реальності, яка щоденно конструюється. Нині сам спосіб життя індивідів є космополітичним. Проте такий стан сучасного суспільства залишається неусвідомленим як більшістю дослідників, так і політиків, а суспільство й досі сприймається як обмежене національними рамками [3].

У Бек надає поняттю космополітизму статус ідеологічного, який набуває політичну спрямованість. Космополітизм має прийти на зміну традиційним ідеологіям епохи модерну, минаючи межі націоналізму, комунізму, соціалізму, неолібералізму. Означений термін багатозначний. Він виокремлює наступні його розуміння: по-перше, як актуальну дійсність («космополітизація зсередини»); по-друге, як методологічний принцип сучасної соціології («проект космополітичної соціології»); по-третє, як сукупність політичних і філософських концепцій, головною ідеєю яких є «світове громадянство» [12]. Такі інтерпретації космополітизму перетинаються і взаємодоповнюються. Але першорядним є поняття космополітизму як ідеології та практичних дій щодо розширення ідеї Вітчизни на весь світ, в основі якої лежить єдність людського роду, солідарність інтересів окремих народів і країн. Космополітизм, - підкреслює У Бек, - перестає бути лише суперечливою ідеєю, грою розуму. Нехай і в спотвореному вигляді, він залишає сферу філософських повітряних замків і вривається в дійсність. Фактично він стає визначальною рисою нової епохи - епохи «рефлексивної модерніті», коли національні кордони та відмінності розмиваються і підлягають перегляду. Космополітизм, який переселився в реальність, дозволяє вирватися за межі сконцентрованого на собі національного підходу [3, с. 2-3].

Далі, У Бек, вибудовуючи теорію космополітичної держави, використовує різні понятійні конструкції: космополітичний реалізм, космополітичний федералізм, національна індиферентність, транснаціональна ідентичність тощо. На думку науковця, «космополітичний реалізм» як теоретична доктрина має три значення: по-перше, реалізм наукового підходу до дійсності; по-друге, реалізм політичної влади; по-третє, реалізм політичних кордонів, тобто не ліквідацію, а плюралізацію кордонів як політику метавлади [2, с. 168]. Задаючи питання, що означає у транснаціональному сенсі слово «політика», дослідник приходить висновку, що це політика множинності кордонів. Транснаціональна політика включає національно-державну політику, яка в свою чергу стає місцем проведення транснаціональної політики [2, с. 166]. Що стосується національних держав, то в умовах транснаціонального простору вони втратять своє попереднє значення і отримають нову інтерпретацію.

Як зазначає сучасна дослідниця І. Осветімська, У Бек розмірковуючи над долею національної держави, констатує, що національні уряди втрачають владу, оскільки найбільші ризики виникають завдяки появі так званих субполітик, наприклад, політики великих транснаціональних компаній, дослідницьких центрів та інші. Саме в субполітичних системах втілюються структури нового суспільства, які ігнорують і парламентські інститути, і юридичні межі, й уряд. У. Бек називає цей процес «розпадом політики». В результаті виникає ситуація, коли політику вже не здійснює централізована влада. Вона стає сферою контролю різноманітних субгруп і окремих індивідів. Дослідник, таким чином, констатує кризу національної (колись суверенної) держави й появу на світовій арені нових діяльних сил, які убезпечили себе від пут традиційних політичних систем [9, с. 53].

Тенденція становлення організаційної єдності планетарної спільноти, як наголошують українські науковці, полягає у переході від діючих національних систем державного управління до становлення органічної системи Світової влади (недержавної, законодавчої, виконавчої, судової). Головним виконавчим органом Світової держави на демократичних засадах постає Світовий уряд, на думку Ю. Бех, - це єдина нормативно-правова система у формі загально- цивілізаційних цінностей, моралі та Світового права. Демократія у цьому контексті є параметром порядку нового світоустрою. Вона забезпечує розподіл Світової влади в організаційній матриці планетарного життя [5]. Зворотним боком за таких умов загострюється проблема переусвідомлення у контексті глобалістики явищ свободи й волі людини. Кінцевим продуктом є організоване суспільство (В. Андрущенко) [1], у якому раціонально розподілена Світова влада. Специфіка цього розподілу полягає у тому, що в новому розподілі Світової влади, на рівні зі Світовою державою бере участь світове громадянське суспільство.

Розвиваючи свою концепцію, У. Бек вибудовує Нову критичну теорію (за допомогою якої вдасться у найближчій перспективі змінити ввесь світовий устрій) і обґрунтовує її. Зміст цієї теорії зводиться до наступних постулатів: по-перше, космополітичний погляд дає можливість відкрити, випробувати, завоювати нові опції і владні шанси. Подолання національних бар'єрів пробудить і посилить спрагу космополітичного; по-друге, суверенітет визнається, уможливлюється і розвивається завдяки різноманіттю та спільності. Це забезпечує космополіту нові владні ресурси в національних політичних просторах; по- третє, виклик космополітки дає можливість відкрити в своїх інтересах нове джерело демократії; по-четверте, космополітичний погляд розкриває транснаціональний простір діяльності [2, с. 310-311].

До цього списку владно-стратегічних переваг космополітизму автор додає права людини як джерело космополітичної влади, не називаючи вищу владну структуру, яка б керувала усіма цими процесами в світовому масштабі. Виникає питання: яка роль у цьому процесі відводиться національним державам, які він називає незавершеними, бо вони «структурно заперечують свою моральну відповідальність за права меншин та іноземців» [6, с. 412]. Відповідно переплетення і злиття моральної, економічної і військової влади й легітимності відкривають космополітичній державі можливість нової дієздатності в транснаціональному просторі і ставлять її над національною державою.

Криза національних держав відгукується постійною потребою вирішувати питання не тільки на національному, а й на міжнародному рівні, а така тенденція веде до узгодження дій однієї держави з діями інших. Таким чином, негативні прояви глобалізації стають основою для інтенсивного формування міжнародних відносин, для становлення всесвітнього космополітичного суспільства.

Свою модель транснаціональних держав У. Бек будує на двох принципах: це, по-перше, взаємозв'язок у межах світового суспільства дозволяє якщо не подолати, то пом'якшити травму від насильства, що притаманне національно-державному модерну. По-друге, громадські організації стануть можливими завдяки транснаціональній кооперації і створення взаємозалежностей у сферах економіки, політики, оборони, права, культури тощо. Транснаціональна кооперація оживляє державну політику. В зв'язку з цим ключове питання полягає у тому, чи може в громадянському суспільстві виникнути свідомість космополітичної солідарності. Тільки під впливом змін у свідомості громадян, внутрішньополітичних змін, зможе змінитися і саморозуміння активних глобальних акторів, які безальтернативно спонукають до кооперації і разом з тим до взаємного врахування інтересів один одного. Іншими словами, «транснаціональні держави стануть можливими в тому випадку, якщо з'явиться свідомість, усвідомлення необхідності транснаціональних держав» [4].

Модель транснаціональної держави є проміжною, гібридною моделлю, в якій основні ознаки по-новому комбінуються і зливаються у вигляді ідеального типу. Ці ознаки в буденному розумінні можуть уявлятися взаємовиключними, оскільки транснаціональні держави є, по-перше, ненаціональними утвореннями, а, отже, і нетериторіальними державами (у вузькому розумінні). Вони мають розумітися як спростування і контрмодель теорії держави й суспільства.

Модель транснаціональних держав, на думку даного науковця, суперечить усім іншим моделям кооперації. Транснаціональні держави об'єднуються у відповідь на глобалізацію і розвивають завдяки цьому свій регіональний суверенітет і ідентичність за межами національного. Вони, отже, є кооперативними й індивідуальними державами, індивідуальними державами на основі кооперативних держав. Іншими словами: міждержавне об'єднання відкриває постнаціо- нальним державам нові простори для дій [9, с. 55]. космополітизм транснаціональний простір

Таким чином, транснаціональна держава - це відкрита країна у відношенні до світу, яка виникає не шляхом «розпаду» національної держави і не «приходить їй на зміну», а створюється за допомогою глибинної трансформації, через «внутрішню глобалізацію». Юридичний, політичний та економічний потенціал, що існував на національному та місцевому рівнях, змінює свою конфігурацію і відкривається назустріч світу. Така держава, що є одночасно космополітичною і національною, не протиставляє себе іншим націям. Замість цього вона розширює мережі на основі взаємного визнання «іншості» та рівності у відмінностях, щоб вирішувати з їх допомогою транснаціональні проблеми. При цьому суверенність розширює сферу свого впливу, щоб вирішувати національні проблеми. Концепція транснаціональних держав базується на принципі національної байдужості до держави. Такий підхід відкриває нові можливості для співіснування різних національних ідентичностей на основі дотримання принципу конституційної толерантності всередині держави і космополітичних прав за її межами.

Можна погодитися з думкою В. Виноградова, що у цьому сценарії бажаного майбутнього, звичайно ж, присутні спекуляції, достовірність яких можливо перевірити в майбутньому лише на практиці. Навіть якщо ми визнаємо, що влада належить глобальному капіталу, а його опонентом може виступати глобальне громадянське суспільство у вигляді великих територіальних утворень, то їх співвідношення як сьогодні, так і в майбутньому залишиться на тривалий час незрозумілим [6, с. 412]. Не кажучи вже про те, що глобальне громадянське суспільство існує лише на папері, а зростаючий протест великих соціальних рухів у всіх країнах проти сучасного глобального капіталу може привести і вже призводить до пошуків альтернативних форм глобалізації. На світовій арені з'являється новий феномен - альтерглобалізм, в поле зору якого знаходиться проблема зростання соціальних нерівностей в світовому масштабі. Не випадково У. Бек у розділі «Про трансформації поняття і форм держави і політики в другому модерні» назвав перший підрозділ «Кінець кінця політики». У ньому він справедливо стверджує, що не тільки «для капіталу, але для глобального громадянського суспільства залишається в силі твердження, що без держави немає колективно обов'язкових рішень, ніякої легітимації. Але справедливо і зворотне: без союзів між партіями і урядами, з одного боку, глобальним громадянським суспільством і фракціями капіталу - з іншого, немислима ніяка ґрунтовна реформа держави» [2, с. 331-332].

Не буде перебільшенням сказати, що для німецького дослідника формування «відкритого суспільства» виглядає безсумнівним фактором, який не потребує доказів. Звичайно, з ним можна погодитися, але слід відмітити, що більшість людей, не зіштовхуючись безпосередньо і постійно з космополітичною реальністю, можуть сумніватися в положеннях і висновках У. Бека, їм дуже важко вдавалося орієнтуватися в лабіринтах закритого суспільства, що ґрунтувалося на протиставленні «ми» та «інші», внутрішнього і зовнішнього, національного і міжнаціонального. Тепер вони раптово зіткнулися з протиріччями толерантної суспільної форми і свободи, які нелегко усвідомити і пережити і які зводять їх в стан чужинців на власній землі [3, с. 163].

Сценарій розвитку майбутнього світопорядку У Бека є «поверненням до початку», тільки на більш високому рівні. При цьому він формулює нову критичну теорію, за допомогою якої йому уявляється можливим «зрушити» все людство «з національно державницької уяви на космополітичну». На противагу методологічному націоналізму (як «джерела помилок в політиці») обґрунтовуються нові поняття на транснаціональному рівні, де, на відміну від інтернаціонального, включаються у взаємодію нові світові економічні актори, глобальне громадянське суспільство і його гіпотетична влада як опонент влади капіталу, наднаціональні організації, національні держави. Сама ж транснаціональна політика, таким чином, - це політика множинності кордонів «в умовах плинного, багатозначного прикордонного розмежування». Толерантність різноманіття в цих умовах, за У Беком, обмежується лише правом і мораллю.

Підводячи підсумки, зауважимо, що У Бек, формулюючи свої уявлення про можливе майбутнє, основний сценарій вбачає не в створенні його ідеальної картини, а в реалістичному аналізі існуючих трендів, оскільки сучасний світ піддається неочікуваним трансформаціям.

Список використаних джерел

1. Андрущенко В.П. Організоване суспільство: проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: досвід соціально- філософського аналізу / В. П. Андрущенко. - К.: ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2006. - 498 с.

2. Бек У! Власть и ее оппоненты в эпоху глобализма. Новая всемирно-политическая экономия / Ульрих Бек / Пер. с нем. А. Б. Григорьева, В. Д. Седельника; послесловие В. Г. Федотовой, Н. Н. Федотовой. - М.: Прогресс-Традиция; Издательский дом «Территория будущего» (Серия «Университетская библиотека Александра Погорельского»), 2007. - 464 с.

3. Бек У! Космополитическое мировоззрение. - М.: Центр исследований постиндустриального общества, 2008. - 336 с.

4. Бек У Перспективы: транснациональное государство [Элект' ронный ресурс]. - Режим доступа: portal 21.ru/?ELEMENT_ID=8362.

5. Бех Ю. Космополітизм як світоглядно-ідеологічна платформа розбудови освіти XXI століття / Юлія Бех // Вища освіта України. Теоретичний та науково-методологічний часопис. - 2015. -№4 (59). -С.11-16.

6. Виноградов В. Д. Национальное и «космополитическое

государство»: миф и реальность / В. Д. Виноградов // Вестник Санкт-Петербургского университета. - 2010. - Вып.2. - С.411-413.

7. Кравченко С. А. У Бек: социологическое воображение, адекватное рефлексивному модерну [Электронный ресурс] / С. А. Кравченко. - Режим доступа: http://ecsocman.hse.ru/ data/2011/12/19/1270384959/Kravchenko.pdf.

8. Логинов А. Кризис национального государства и идеология космополитизма / Александр Логинов // Вестник РГГУ! - 2011. - №15 (76). -С.22-30.

9. Осветимская И. И. Основные модели трансформации национального государства в перспективе установления глобального порядка [Электронный ресурс] / И. И. Осветимская // Правоведение. - 2013. - №4 (309). - С.51-63.

10. Подаєнко Ю. Л. Космополітизм в політологічній теорії / Ю. Л. Подаєнко II Політологія. - 2009. - Т.110. - Вип.97. - С.39-44.

11. Сошников А. А. «Методологический национализм» и

«методологический космополитизм»: концептуализация национальных реалий в теоретических версиях глобального общества [Электронный ресурс] / А. А. Сошников. - Режим доступа: http://teoria-practica.rU/rus/files/arhiv_zhumala/2013/9/

fil%D0%BEs%D0%BEfiy%D0%B0/soshnikov.pdf,

12. Тохтобин Е. А. Понимание современного космополитизма [Электронный ресурс] / Е. А. Тохтобин. - Режим доступа: file://C:/ Users/l/Downloads/s034-054.pdf.

References

1. Andrushhenko V. P. Orghanizovane suspiljstvo: problema orghanizaciji ta suspiljnoji samoorghanizaciji v period radykaljnykh transformacij v Ukrajini na rubezhi stolitj: dosvid socialjno- filosofsjkogho analizu / V. P. Andrushhenko. - K.: TOV «Atlant JuEmSi», 2006. - 498 s.

2. Bek U. Vlast і ее opponenty v epokhu globalizma. Novaya vsemimo-politicheskaya ekonomiya / Ulrikh Bek / Per. s nem. A. B. Grigoreva, V. D. Sedelnika; posleslovie V. G. Fedotovoy, N. N. Fedotovoy. - M.: Progress-Traditsiya; Izdatelskiy dom «Territoriya budushchego» (Seriya «Universitetskaya biblioteka Aleksandra Pogorelskogo»), 2007. - 464 s.

3. Bek U. Kosmopoliticheskoe mirovozzrenie. - M.: Tsentr issledovaniy postindustrialnogo obshchestva, 2008. - 336 s.

4. Bek U. Perspektivy: transnatsionalnoe gosudarstvo [Elektron- nyy resurs]. - Rezhim dostupa: portal 21.ru/?ELEMENT_ID=8362.

5. Bekh Ju. Kosmopolityzm jak svitoghljadno-ideologhichna platforma rozbudovy osvity XXI stolittja / Julija Bekh // Vyshha osvita Ukrajiny. Teoretychnyj ta naukovo-metodologhichnyj chasopys. - 2015. -№4 (59). -S.ll-16.

6. Vinogradov V. D. Natsionalnoe і «kosmopoliticheskoe gosudarstvo»: mif і realnost /V. D. Vinogradov // Vestnik Sankt- Peterburgskogo universiteta. - 2010. - Vyp.2. - S.411-413.

7. Kravchenko S. A. U. Bek: sotsiologicheskoe voobrazhenie, adekvatnoe refleksivnomu modemu [Elektronnyy resurs] / S. A. Kravchenko. - Rezhim dostupa: http://ecsocman.hse.ru/ data/2011/12/19/1270384959/Kravchenko.pdf.

8. Loginov A. Krizis natsionalnogo gosudarstva і ideologiya kosmopolitizma / Aleksandr Loginov // Vestnik RGGU. - 2011. - №15 (76). - S.22-30.

9. Osvetimskaya I. I. Osnovnye modeli transformatsii natsionalnogo gosudarstva v perspektive ustanovleniya globalnogo poryadka [Elektronnyy resurs] / I. I. Osvetimskaya // Pravovedenie. - 2013. - №4 (309). - S.51-63.

10. Podajenko Ju. L. Kosmopolityzm v politologhichnij teoriji / Ju. L. Podajenko ll Politologhija. - 2009. - T.110. - Vyp.97. - S.39-44.

11. Soshnikov A. A. «Metodologicheskiy natsionalizm» і «meto- dologicheskiy kosmopolitizm»: kontseptualizatsiya natsionalnykh realiy v teoreticheskikh versiyakh globalnogo obshchestva [Elekt- ronnyy resurs] / A. A. Soshnikov. - Rezhim dostupa: http:// teoria-practica.ru/rus/files/arhiv_zhurnala/2013/9/fil%D0%BEs% DO%BEfiy%DO%BO/soshnikov.pdf.

12. Tokhtobin Ye. A. Ponimanie sovremennogo kosmopolitizma [Elektronnyy resurs] / Ye. A. Tokhtobin. - Rezhim dostupa: file://C:/ Users/l/Downloads/s034-054.pdf.

Размещено на Allbest.ru