Освітня і дозвіллєва діяльність людей похилого віку у Великій Британії

• більш зручні, у порівнянні з традиційними, умови для творчого самовираження індивіда, можливість демонстрування результатів творчої діяльності для всіх бажаючих.

Проведення відео- і телевізійних конференцій, круглих столів дає можливість частих, навіть щоденних, консультацій з викладачами через комп'ютерні комунікації, робить взаємодію студентів із викладачами навіть більш інтенсивною, ніж при традиційній формі навчання.

У навчальному процесі дистанційної освіти використовуються такі засоби навчання: друковані видання; електронні видання на гнучких магнітних, лазерних або жорстких дисках; комп'ютерні навчальні системи у звичайному та мультимедійному варіантах; аудіо навчально-інформаційні матеріали; відео навчально-інформаційні матеріали; лабораторні дистанційні практикуми; програми-тренажери; бази даних і знань із вилученим доступом; електронні бібліотеки з вилученим доступом; дидактичні матеріали на основі геоінформаційних систем; комп'ютерні мережі; телевізійні передачі.

Що стосується дозвілля, то відомо, що класичне поняття “дозвілля” було розроблено Арістотелем. За Арістотелем, поняття “дозвілля” є невід'ємним від поняття “думка”. Воно розглядається ним як діяльний стан людини, яка ні в чому не має потреби, а діє в силу природно властивої їй людської активності [2, с. 15]. Той, хто не має дозвілля, підкреслював Арістотель, гідний жалю: адже він не має можливості зустрічатися з друзями, думати про справи держави, бути присутнім у судах і на зборах. Щастя також пов'язане з поняттям дозвілля, бо той, хто отримує насолоду, відчуває себе щасливим. Дозвілля - це й розвиток розуму і душі, це те, що трапляється в житті, як любов, радість, це неможливо контролювати. Без нього, на думку Арістотеля, не може бути ні розвиненого смаку, ні мистецтва, ні цивілізації. Людей, які поспішають, греки не вважали досить цивілізованими. Дозвілля заповнене бесідами, музикою, відвідуванням громадських місць, гімнастикою. Найбільш часта форма дозвілля - це розумове споглядання, філософствування, що поєднує в собі стан повноти, спокою та вищої духовної активності. Платон і Арістотель розглядали дозвілля як одну з найважливіших цінностей нарівні з мудрістю і щастям. Здатність розумно використати дозвілля - основа життя вільної людини.

Центри дозвілля для людей похилого віку задовольняють їх запити, організовуючи відвідування виставок сучасних і старовинних меблів, приладів, текстилю, де можна не тільки подивитися цікаві експонати, але і придбати річ, що сподобалася, за доступною ціною. Тут є всі можливості для занять художньою самодіяльністю, рукоділлям, вишиванням, живописом, моделюванням, музикою. Задача організатора дозвілля - знайти підхід до кожного учасника, тактовно направити його прагнення.

Члени клубних об'єднань колекціонують марки, монети, рідкісні книги. При кожному такому об'єднанні діє самодіяльний театр. Мабуть, саме там люди похилого віку в повній мірі можуть розкрити свої таланти і здатності, оскільки справа знаходиться кожному - і музикантам, і співакам, і акторам, і художникам. На міських святах члени центра виступають з концертами і спектаклями. Ці виступи приносять всім учасникам заслужене почуття задоволення та корисності суспільству. Ще більш важливі виступи в лікарнях і будинках для літніх громадян. Члени клубу не тільки дають там концерти, але і регулярно відвідують людей, які там проживають, розмовляють з ними, розповідають їм новини, читають книжки. Організатори дозвілля намагаються залучити членів клубу і до занять спортом. Гімнастика і спортивна ходьба також користуються популярністю. Можна з упевненістю сказати, що всі члени клубів займаються спортом із задоволенням.

У розвитку дозвіллєвої діяльності у Великій Британії значну роль відіграє Бартон-Хілл (Barton-Hill settlement) - денний центр, який входить до складу громади при Брістольському університеті [5]. Стати його членом можна з власного бажання, а також на прохання родичів діючого члена. Бартон-Хілл відкритий як для постійних членів, так і для тих, хто хоче лише іноді приходити туди. Однак існують основні критерії для прийому в члени центру Бартон-Хілл: потреба в спілкуванні, бажання культурно провести час, відпочити. Членами центру можуть бути інваліди та люди похилого віку незалежно від того, проживають вони одні або з родичами. Члени центру повинні бути спроможними обслуговувати себе (мається на увазі їжа, пересування - можливо в інвалідній колясці - і т. д.). У центр приймають людей, які проживають в районах, розташованих неподалік від Бартон-Хілл. Виключення може бути зроблене для тих, хто раніше жив там, а потім, через обставини, переїхав.

У понеділок члени центру усамітнюються в спеціальній вітальні на другому поверсі. Для зручності підйому на другий поверх споруджений спеціальний ліфт. У час ланчу і після нього в столовій проводиться перегляд відеофільмів за заявками. Календар перегляду фільмів складається на поточний місяць. Потім члени центру обговорюють побачене, сперечаються, обмінюються враженнями.

По вівторках працює клуб “Ми разом”. У ці дні перед членами клубу виступають запрошені артисти (співаки, піаністи, невеликі ансамблі), часто члени клубу слухають лекції з цікавої їм тематики (проблеми здоров'я, новини політики, мистецтва). Члени клубу із задоволенням беруть участь у бесідах, тема яких пов'язана з тим, що їх оточує. Їх хвилюють також новини мистецтва, нові книги і газети. По п'ятницях центр проводить програму “Потанцюємо і заспіваємо після чаювання”. У ці дні запрошуються члени денних центрів, розташованих поблизу. Запрошуються також і студенти з брістольского університету. Члени центру і гості знайомляться, співають улюблені пісні, танцюють, слухають музику. Цю програму веде спеціальний інструктор з дозвілля.

Слід також відмітити програму “Подорожуйте з нами”. Декілька разів на рік членам клубу пропонуються невеликі подорожі та прогулянки на автобусах за пільговими цінами. Це можуть бути виїзди на природу, в навколишні замки і музеї. Для тих, хто відчуває себе краще, організовуються поїздки в інші міста і країни. Найбільшою популярністю користуються тури до Франції, оскільки це недалеко і недовго. По вівторках в центрі збирається група любителів історії. Як правило, серед членів цієї групи є люди, які раніше, до хвороби або до пенсійного віку, професійно займалися історією. Ці професіонали є, як правило, ведучими зустрічей групи. Спочатку складається план роботи на рік, вибирається тематика для обговорення. Один рік учасники історичної групи займаються історією рідного краю, на наступний рік - давньою історією. Безсумнівно, участь у роботі цієї групи вимагає певної підготовки. Але після виступів і дискусій члени клубу відчувають глибоке задоволення. Підготовка до цих зустрічей займає немало часу, спонукає до читання книг, перегляду відеофільмів, пов'язаних із тематикою майбутньої зустрічі. У цей час інваліди на певний час забувають про свої недуги, а люди похилого віку відволікаються від сумних роздумів.

Аналізуючи освітню та дозвіллєву діяльність людей похилого віку у Великій Британії, не можна не згадати про такий феномен як університет третього віку (the University of the Third Age (U3A).

У загальному контексті мета діяльності університетів третього віку у Великій Британії полягає: в підвищенні рівня освіченості британського суспільства; у створенні закладів для стимулювання й організації навчання людей літнього віку заради їх власного задоволення, а не заради здобуття кваліфікації чи диплому; у допомозі людям літнього віку в ефективному використанні вільного від роботи часу і розробці ефективних способів досягнення; в актуалізації у людей літнього віку знань про їх інтелектуальні, культурні та творчі можливості та значенні цих знань і вмінь для них особисто і для суспільства; у забезпеченні людей літнього віку ресурсами, необхідними для розвитку і поглиблення їх інтелектуального, культурного та творчого життя; у створенні нетипового закладу, де немає жодної різниці між тими, хто навчає і тими, хто навчається, де діяльність носить добровільний характер і види діяльності пропонуються самими членами університету; у створенні можливостей для навчання людей літнього віку; у набутті вмінь і навичок, розвитку інтересів виключно для себе без орієнтації на здобуття кваліфікації, диплому або інших особистих досягнень; в організації і залученні членів університету для допомоги значній кількості людей літнього віку у Великобританії, які прагнуть до поглиблення своїх знань, до оволодіння вміннями та навичками, але які не мають бажання навчатися у типових навчальних закладах; у проведенні досліджень процесів старіння британського суспільства і розробці сучасних технологій попередження цього процесу; в заохочуванні і наданні допомоги у створенні подібних університетів у всіх частинах королівства, де є сприятливі умови, і співпрацювати з ними [7].

Основною формою діяльності університетів третього віку є функціонування груп за інтересами. Групи за інтересами формуються за умови наявності 2 і більше осіб, зацікавлених у певній тематиці. Вони можуть бути неформальними самофункціонуючими навчальними групами, групами он-лайн курсу та групами, які веде експерт.

Більшість університетів третього віку мають принаймні одну групу з вивчення іноземних мов, також групи за такими напрямами: активна ходьба, музика, письмо, історія мистецтва, наука і техніка, історія (різні галузі). Дивлячись на різноманіття тематичних груп по всій країні, ми знаходимо дивовижну широту інтересів: наукові і технічні дослідження, різні напрями історії та розвиток практичних навичок, також різноманіття соціальних і культурних заходів, таких як театральне мистецтво, навчально-ознайомчі поїздки по країні та закордон.

Висновки з проведеного дослідження

З наведеного вище узагальнимо, що в Україні проживає велика кількість людей похилого віку, які потребують уваги. Значний позитивний досвід організації освітньої та дозвіллєвої діяльності людей похилого віку, який вартий запозичення України, мають деякі зарубіжні країни, зокрема, Велика Британія.