Досліджується стан сучасного профспілкового руху в Україні на прикладі двох найбільших профспілкових організацій країни. Проаналізовано причини низької довіри до цього інституту, такі як: надмірна заполітизованість, корупція та тіньова економіка.

Розглядається загальний стан профспілкових організацій у країнах Заходу та на пострадянському просторі.

Ключові слова: профспілки, Федерація профспілок України, Конфедерація вільних профспілок України, наймані працівники, політичні партії, корупція, масові протести, тіньова економіка.

Исследуется состояние современного профсоюзного движения в Украине на примере двух крупнейших профсоюзных организаций страны. Проанализированы причины низкого доверия к этому институту, такие как: чрезмерная заполитизированность, коррупция и теневая экономика.

Рассматривается общее состояние профсоюзных организаций в странах Запада и на постсоветском пространстве.

Ключевые слова: профсоюзы, Федерация профсоюзов Украины, Конфедерация свободных профсоюзов Украины, наемные работники, политические партии, коррупция, массовые протесты, теневая экономика.

The article is aimed at defining peculiarities of trade unions as an element of political system of Ukraine as well as the role of professional organizations in representing interests of employees.

The tasks to achieve the mentioned goals are as follows:

- to define trade unions 'principal functions in the modern political system;

- to analyze influence of Ukrainian political parties and state bodies over trade unions' activities;

- to define communication instruments of impact making by trade unions on electorate's collective political consciousness.

Only when trade unions can get rid of their political andfinancial dependence and start taking care of employees ' problems, they will be able not to just keep “sharing experience" with old - style organizations in post-Soviet area, but act equally to the European trade union movement.

Keywords: trade unions, the Federation of Trade Unions of Ukraine, the Confederation of Free Trade Unions of Ukraine, political parties, corruption, collective protests, shadow economy.

Основний зміст дослідження

Метою цієї статті є визначення особливостей профспілок як складової політичної системи українського суспільства, ролі професійних організацій у сфері представництва інтересів найманих працівників.

Для досягнення мети визначено такі завдання:

- встановити основні функції профспілок у політичній системі сучасного суспільства;

- проаналізувати вплив політичних партій України та державних структур на діяльність профспілок;

- визначити комунікаційні засоби впливу профспілок на масову політичну свідомість електорату.

Серед сучасних вітчизняних робіт, що розглядають теоретико-методологічні та практичні аспекти функціонування профспілок політичного інституту, виділяються дослідження В. Цвиха, М. Обушного, А. Сіленко, Г. Щедрової, О. Тупиці тощо.

Сучасний профспілковий рух в Україні було започатковано у жовтні 1990 р., коли на І з'їзді профспілок було утворено Федерацію профспілок України, яка стала правонаступницею Української республіканської ради профспілок. Декларацію про заснування Федерації підписали 25 республіканських галузевих профспілок та 24 регіональних профоб'єднань.

Федерація профспілок України (ФПУ), яка наразі домінує на просторі організованої робочої сили, спираючись на свій радянський досвід, підтримує тісні зв'язки з роботодавцями. це створює серйозні труднощі для організації та діяльності незалежних профспілок. Наприклад, у 2009 р. ФПУ намагалася провести закон, хоча і безуспішно, який би серйозно обмежив повноваження Конфедерації вільних профспілок України - найбільшої незалежної організації працівників, що представляють сферу медицини, освіти, видобування корисних копалин, транспорту тощо.

профспілка профспілковий рух україна

КВПУ була створена 23 грудня 1998 р. З листопада 2003 р. - член Міжнародної конфедерації профспілок. 26 квітня 2012 р. Національна служба посередництва і примирення своїм рішенням №015/12-00-П визнала Конфедерацію вільних профспілок України репрезентативною. Проте, незважаючи на найбільшу динаміку зростання кількості членів, ця організація все ще є відносно невеликою.

Профспілки як політичний інститут сучасного суспільства уособлюють в собі риси основних політичних інститутів: партій, громадських організацій і груп інтересів. "Модель політичного статусу профспілок ґрунтується на впливі двох груп чинників: це загальний стан політичної системи українського суспільства, який все ще має перехідний характер, а також сукупність вимог до політичного статусу профспілок у демократичному суспільстві. Стан внутрішньополітичної системи обумовлює нестійкість основних параметрів моделі оптимального політичного статусу, плинність та динамізм відносин між основними політичними акторами" [1, с.262].

Тобто, профспілки розуміються як громадська організація, покликана захищати права та інтереси найманих працівників, використовуючи всі форми та методи діяльності, включаючи і політичну функцію.

У більшості країн Західної Європи профспілки підтримують контакти з соціал-демократичними та соціалістичними партіями, і внаслідок перемоги останніх на виборах вдається закріпити в законодавстві багато важливих соціальних надбань. Тож, лобіювання інтересів своїх членів в органах державної влади є звичайною світовою практикою. Проте зв'язок профспілок з великим бізнесом завжди розцінюється як прояв корупції.

На сьогодні в Україні політичні уподобання стають на заваді реалізації природніх функцій профспілок. Політична заангажованість викликає сумніви щодо того, чиї саме інтереси обстоюють профспілки - найманих працівників чи представників великого бізнесу.

Найчисленніша профспілкова організація України, Федерація профспілок України (ФПУ), є прямим нащадком радянської монополістичної профспілки. Очільниками ФПУ фактично завжди були або члени Партії регіонів, або близькі до неї (В. Хара, О. Стоян). Теперішній голова ФПУ Григорій Осовий також неодноразово звинувачувався у лобіюванні великого бізнесу. Показовим є те, що висвітленням діяльності ФПУ, зокрема представленням сюжетів про хід інформаційних пікетів Федерації профспілок України біля Парламенту і Уряду в жовтні 2016 р. та інтерв'ю Голови ФПУ Григорія Осового опікуються такі телеканали, як "ІНТЕР", NewsOne та "112-й".

Г. Осовий наголошує, що, на відміну від інших профспілок, Федерація тричі за історію незалежності України була в конфлікті з Кабінетом Міністрів, у тому числі і через періодичні підвищення ціни на газ. Але в цій ситуації відбувається фактичне прикрите лобіювання інтересів олігархів, яким вигідно тримати низькі ціни на газ для збільшення своїх прибутків.

Після розпаду Радянського Союзу профспілок України стала власником великої кількості майна. Так, в Україні залишилося 327 санаторіїв та профілакторіїв на суму 3,5-4 млрд дол. На сьогодні їх є 127 (на 200 мільйонів доларів) [2]. Така активна "фінансова діяльність" профспілок не сприяє зміцненню їхнього авторитету, а отже під час ухвалення найбільш резонансних законопроектів до їхнього слова практично не дослухаються, а профспілки, в свою чергу, не здатні створити їм конструктивний опір.

Найбільша та найвпливовіша незалежна профспілкова організація, що виникла на противагу офіційним профспілкам, це - Конфедерація вільних профспілок України. Проте і в її діях прослідковується конкретна політична складова. Голова КВПУ Михайло Волинець тричі обирався до Верховної Ради України від БЮТу.

Заступник голови фракції "Батьківщина" Сергій Соболєв заявив, що Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" буде повністю підтримувати виступи профспілок, які плануються в регіонах протягом осені 2016 р. "Те, що зараз відбувається з профспілковим рухом, те, що зараз відбувається з аграрним рухом, далі що буде відбуватися, як тільки почнеться опалювальний сезон, з мільйонами наших громадян, які на собі відчують, що таке реформи без фактичних реформ - ось це все разом забезпечує той стан напруги, який зараз є", - пояснив Соболєв [3]. Колега Соболєва по фракції Сергій Євтушок також наголосив, що профспілкові виступи будуть і далі проходити по всій країні. На його думку, уряд, незважаючи на невдоволення населення, і далі вживає заходів, які призведуть до масових протестів.

При цьому голова КВПУ М. Волинець стверджує що, протести профспілок поки не пов'язані з жодною політичною силою. Однак він зазначив, що люди доведені до відчаю і "хто покличе, за тим і підуть". Глава КВПУ також додав, що сьогодні в ряді регіонів спостерігається зростання протестних настроїв. Зокрема, за його словами, наростає невдоволення населення в прифронтовій зоні, де не працює жодне підприємство. Також є ознаки того, що люди готові протестувати і на Заході України, зокрема, на Волині люди хочуть перекрити всі прикордонні переходи з Польщею.М. Волинець також нагадав, що зусилля профспілок та організовані ними акції цілком здатні вплинути на дострокову зміну влади. "Давайте згадаємо 1993 рік, коли незалежні профспілки почали страйк, пікетування Верховної Ради і Адміністрації президента. Чим завершилося? Достроковими парламентськими і президентськими виборами. Кравчук тоді програв", - сказав голова Конфедерації вільних профспілок України [4].

Серед аналітиків існує переконання, що дії і ФПУ і КВПУ цілком корелюються з бажанням конкретних партій (в даному разі "Опозиційного блоку" та Блоку Юлії Тимошенко) оголосити в Україні дочасні парламентські, а потім і президентські вибори. Проте ставка цих партій на "тарифний", а фактично - профспілковий майдан не зіграє. По-перше, негативна реакція населення на підвищення тарифів буде гаситися субсидіями. У січні-червні 2016 року було призначено субсидії: для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг - 3093,7 тис. домогосподарств на суму 2479,1 млн грн; готівкою на відшкодування витрат для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - 348,5 тис. домогосподарств на суму 612,2 млн грн [5].

По-друге, виключно економічні вимоги ніколи не приводили в Україні до якихось глобальних наслідків. Як зазначив директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко, "Масові акції протесту проти підвищення тарифів будуть. Але якщо вони залишатимуться акціями проти тарифів або за підвищення зарплати, то єдиним їхнім результатом стане лише посилення нервозності у суспільстві" [6].

Наочно демонструють вплив профспілкових організацій на населення результат и соціологічних опитувань, проведених центром Разумкова в різні роки [7]:

Таблиця 1. Динаміка довіри до профспілок 2006-2013 рр. та 2016 р.*

Таблицю укладено за: Чи довіряєте Ви профспілкам? (динаміка, 2000-2013). - URL: http://www.razumkov.org.ua/ukr/pon. php? poU_id=84; Оцінка громадянами ситуації в країні, ставлення до суспільних інститутів, електоральні орієнтації Результати соціологічного дослідження. - URL: http://razumkov.org.ua/upload/1463122497_file. pdf

Середня частка тих, хто не визначився ("Важко відповісти") становить 21,1 % громадян. Наприклад, у 2016 р. більший показник мала лише новостворена патрульна служба (23,2 %). Тобто, незважаючи на те, що майже кожен громадянин від початку трудової діяльності є членом профспілкової організації, а саме об'єднання робітників в Україні має понад півторасотрічну історію, українці мають доволі нечітке уявлення щодо органу, покликаного захищати їхні права.

Привертають увагу дані за 2008 та 2009 рр. Економічна криза в цей період негативно вплинула на стан соціально-трудових відносин у колективах підприємств, і кількість акцій соціального протесту суттєво зросла. Наприклад, 17 жовтня 2009 р. Федерація профспілок України провела в Києві Всеукраїнську акцію протесту проти бідності в Україні з нагоди Міжнародного дня боротьби з бідністю. Кількість учасників акції протесту - близько 3,5 тис. чоловік. Гасла мітингуючих: "Кожному - робоче місце!", "За роботу - гідну зарплату!", "Скажемо бідності - НІ!", "Ветеранам - гідну пенсію!"

Як видно з таблиці, відсоток повної довіри до профспілок в жовтні 2009 р. зріс вдвічі, порівняно з березнем того ж року (5,1 % проти 2,6 %). Тобто, громадяни звертають увагу на профспілки лише в разі проведення ними гучних масових акцій.

Ставлення громадян до професійних спілок формується не лише об'єктивними факторами, зумовленими загальносвітовими тенденціями, але і суто внутрішньоукраїнськими проблемами. Так, Центр Разумкова у 2013 році провів опитування "Якою мірою поширена корупція в кожній з наведених сфер?". Думки респондентів щодо профспілок розподілилися таким чином: усе охоплено корупцією - 18,7 %, корупція досить поширена - 26,5 %, трапляються окремі випадки корупції - 18,4 %, корупції практично немає - 9,7 %, важко відповісти - 26,8 % [8].

Інший важливий фактор - тінізація економіки. Державна служба статистики України останніми роками визначає обсяги тіньової економіки у середньому від 15 % до 18 % ВВП. На думку міністра економіки Олександра Данилюка рівень тіньової економіки в Україні становить близько 30%. Проте і ці дані значно відрізняються від даних науковців та міжнародних організацій. Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин зазначає: "Я думаю, що 30% - це такий рівень, до якого Україна, можливо, підійде, якщо у нас хоч якийсь час протримається більш-менш стабільна ситуація. Я думаю, що зараз офіційна тіньова економіка десь на рівні 50 на 50" [9]. Відповідно до досліджень Ю. Харазішвілі, проведених з використанням функцій сукупного попиту й пропозиції, рівень тінізації економіки України коливається у діапазоні від 30 % до 40 % ВВП. Відповідно до розрахунків австрійського економіста Ф. Шнайдера рівень тіньової економіки в Україні становить 52,8% від офіційного ВВП. Саме цей показник широко використовується у міжнародних порівняннях [10].

За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), рівень тіньової зайнятості в Україні становить близько 9%. За даними Інституту економіки і прогнозування у 2012 р. частка працюючих в тіні становить 16,61% від усіх працюючих. За оцінками Конфедерації роботодавців України, "в тіні" працюють близько 5-7 млн українців. За січень-жовтень 2013 року співробітники Міністерства доходів і зборів України виявили понад 80 тис. найманих працівників, які працювали без укладання трудових угод з працедавцями.

Разом з тим, специфікою тінізації ринку праці в Україні є наявність комбінованих форм оплати праці, які передбачають часткову виплату заробітної плати "у конвертах". За підрахунками профспілок, обсяг тіньової зарплати в Україні становить орієнтовано 200 млрд грн, а за оцінками податківців - 170 млрд грн щорічно [10].

Залучення найманих працівників у сферу тіньової економіки ускладнює захист їх соціально-економічних прав, унеможливлює розв'язання соціальних проблем у майбутньому. До того ж, тіньова економіка призводить до такого явища як "легальне ухилення від сплати соціальних внесків" [10], що завдає шкоду як економіці України в цілому, так в подальшому і безпосередньо найманим працівникам. Детінізація економіки може позитивно вплинути на збільшення і зміцнення профспілкових рядів, а це, в свою чергу, дозволить профспілкам захищати трудові права більш широкого кола людей, поліпшити якість їх захисту, рівень їхніх соціальних гарантій.

На суто суб'єктивний фактор, що впливає на невисоку популярність профспілок серед українських громадян, вказує О. Тупиця: "Етноментальний вимір політичної ідентифікації українського населення також певним чином детермінує перспективи політичного впливу профспілок та підвищення їх статусу в політичній системі. Тяжіння українців до родинних кланових зв'язків та територіальної колективної ідентичності істотно стримує солідарність та підтримку профспілок з боку широких верств трудящих" [1, с.266].

Тобто, наразі йдеться про сталу тенденцію до зменшення кількості первинних профспілкових організацій та профспілкового членства.

Ситуація зі скороченням чисельності профспілок характерна не лише для України. Відігравши чималу і визначальну роль у розвитку цивілізованого ринку робочої сили, профспілки в розвинених країнах світу в міру становлення соціальної економіки поступово втрачають свою визначну роль. Життя довело, що чим багатша країна, чим вищого рівня добробуту вона досягла, тим спокійніші в ній відносини на ринку праці, тим менш гострою стає боротьба праці й капіталу, не такими частими й коротшими страйки.

Таблиця 2.

Показники кількості членів профспілок у різних країнах світу*

Так, за даними Організації економічного співробітництва та розвитку кількість членів профспілок від загальної кількості найманих працівників у різних країнах становить [11]:

Таблицю укладено за: Organisation for Economic Co-operation and Development. Trade Union Density. - URL: http://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=UN_DEN

Як видно з таблиці, майже всі представлені країни, незважаючи на тип трудових відносин у кожній, мають стійку тенденцію до зниження кількості членів профспілок. Навіть у Франції - країні з найбільш усталеними профспілковими традиціями - спостерігається фактичний спад активності. Причина такої кризи - в зміні традиційної структури економіки, що викликана динамічним розвитком галузі ІТ та переходом до нової постіндустріальної моделі розвитку. В таких умовах змінюється і статус працюючого персоналу, який вже не є традиційним. До речі, в деяких країнах, таких як Об'єднані Арабські Емірати і Саудівська Аравія, взагалі відсутні профспілкові організації.

Незважаючи на суттєві проблеми та важливі завдання, які стоять перед професійними спілками в Україні, на міжнародній арені вони мають досить презентабельний вигляд не лише кількісно, але і якісно.

У 2010 р. Freedom House опублікував доповідь "Ситуація з правами робітників у світі: свобода праці у недружньому оточенні", в якій було розроблено класифікацію країн у сфері дотримання прав найманих працівників, за якою держави визначались як "вільні", "переважно вільні", "частково вільні", "репресивні" та "дуже репресивні".

Відповідно до цієї класифікації, серед 12 пострадянських країн, не враховуючи країн Балтії, лише Україна отримала достатньо високий бал як "переважно вільна" країна, в той час, як інші визнано "репресивними" або "дуже репресивними" [12].

Таблиця 3.

Країни колишнього Радянського Союзу і Центральної та Східної Європи*

* Таблицю укладено за: The Global State of Workers' Rights: Free Labor In a Hostile World. - URL: https://freedomhouse.org/ sites/default/ files/inline_images / The%20Global%20State%20 of%20Workers%20Rights.pdf.

У цілому, з 14 країн світу, які за критерієм дотримання прав працівників визнано "дуже репресивними", три пострадянські держави - Білорусь, Туркменістан та Узбекистан; чотири азійські - Бірма, Лаос, Північна Корея, В'єтнам; три близькосхідних - Лівія, Саудівська Аравія і Сирія; три країни Магрибу - Екваторіальна Гвінея, Еритрея і Судан; і одна країна західної півкулі - Куба. До "репресивних" держав віднесено Китай, Єгипет, Іран, Таджикистан, Казахстан, Азербайджан, Сінгапур, Венесуелу та Зімбабве. За регіональною ознакою найгірший результат у країн Близького Сходу, також погані показники в Азії в цілому. На противагу їм, серед країн європейського континенту, які не входили до соціалістичного блоку, тільки одна держава - Туреччина не змогла потрапити до переліку "вільних".

Таким чином, на тлі світового процесу рецесії профспілкового руху українські організації, які ще остаточно не відійшли від свого радянського минулого, мають подвійне завдання. Не лише утримати існуючі позиції, але й вперше стати справжніми представниками і захисниками найманих працівників.

До того ж, в Україні з'являються перші паростки незалежних профспілкових рухів, які не мають негативного радянського досвіду. Ці новітні профспілкові рухи обирають інші цілі та інші способи впливу. До таких, насамперед, належать галузеві та студентські профспілки.

Але поки що ці новостворені рухи є нечисленними, а старі профспілки залишають Україну на узбіччі справжнього робітничого руху. Лише коли профспілки позбавляться політичної та фінансової залежності і почнуть по-справжньому опікуватися проблемами найманих працівників, вони зможуть на рівних виступати поряд з європейським профспілковим рухом, а не лише обмінюватися досвідом з аналогічними застарілими організаціями пострадянського простору.

Бібліографічні поситлання

1. Тупиця О.Л. Профспілки в політичній системі сучасного суспільства: виміри функціонування: монографія - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2008. - 352 с.

2. Профспілки і профспілкові олігархи, - URL: http://www.unian.ua/politics/403936 - profspilki-i-profspilkovi-oligarhi.html (Дата звернення 29.04.2017)

3. Сергій Соболев: страйк профспілок - реакція на руйнівну політику влади, - URL: http://nk.org.ua/politika/sergiy-sobolev-strayk-profspilok-reaktsiya-na-mynivnu-politiku-vladi - video-73531 (Дата звернення 29.04.2017)

4. Детінізація української економіки вимагає прозорих і зрозумілих правил гри, - URL: http://www.razumkov.org.ua/ukr/expert. php? news_id=6203 (Дата звернення 29.04.2017)

5. Державна служба зайнятості, - URL: сhttp://www.dcz.gov.ua/control/uk/ statdatacatalog/list/category? cat_id=30543 (Дата звернення 29.04.2017)

6. Протести виключно з економічних причин в Україні ніколи не були успішними // Дзеркало тижня, 2016,19 липня.

7. Чи довіряєте Ви профспілкам? (динаміка, 2000-2013), - URL: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll. php? poll_id=84; Оцінка громадянами ситуації в країні, ставлення до суспільних інститутів, електоральні орієнтації. Результати соціологічного дослідження: URL: http://razumkov.org.ua/upload/1463122497_file. pdf (Дата звернення 29.04.2017)

8. Якою мірою поширена корупція в кожній з наведених сфер? - URL: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll. php? poll_id=903 (Дата звернення 29.04.2017)

9. Детінізація української економіки вимагає прозорих і зрозумілих правил гри, - URL: http://www.razumkov.org.ua/ukr/expert. php? news_id=6203 (Дата звернення 29.04.2017)

10. Тіньова економіка в Україні: причини та шляхи подолання, - URL: http://icps.com.ua/assets/uploads/files/t_novaekonom_kaukra_ni. pdf (Дата звернення 29.04.2017)

11. Organisation for EconomicCo-operation and Development. Trade Union Density - URL: http://stats. oecd.org/Index. aspx? DataSetCode=UN_DEN (Accessed 29.04.2017)

12. The Global State of Workers' Rights: Free Labor In a Hostile World - URL: https: // freedomhouse.org/sites/default/ files/inline_images/ The%20Global%20State%20of%20 Workers%20Rights. pdf (Accessed 29.04.2017)

Размещено на Allbest.ru