Процес гуманізації соціально-трудових відносин у суспільстві

Размещено на http://allbest.ru

Комунальний вищий навчальний заклад «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради»

УДК 330.12

Процес гуманізації соціально-трудових відносин у суспільстві

Львова Я. Я.

Вступ

Постановка проблеми. Проблема гуманізації соціально-трудових відносин на етапі становлення постіндустріального суспільства є однією з найактуальніших проблем сучасної економічної науки. Формування постіндустріального суспільства, основу якого становить принципово новий тип інформаційно-інноваційної економіки, вимагає адекватних змін у процесах гуманізації соціально-трудових відносин. Очевидно, що подальший цивілізований розвиток суспільства в напрямі соціально-економічного і техніко-технологічного прогресу неможливий без вирішення цієї головної науково-практичної проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання гуманізації соціально-трудових відносин досліджують відомі вітчизняні і закордонні вчені: Б.М. Бессонов, В.О. Бірюков, М.І. Бухалков, Ю.Г. Биченко, С.Д. Валентей, О.А. Грішнова, М.О. Гриднєва, А.І. Добринін, С.О. Дятлов, Н.І. Єсі- нова, В.Ю. Забродін, М.Г. Завельський, C.B. Кадомцева, А.М. Колот, О.В. Кузнєцова, Г.І. Новолодська, М.В. Савіна, Н.Г. Тарасова, З. Бауман, Д. Белл, М. Блауг, P.C. Сміт, Р.Дж. Еренберг [5, с. 180].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Багато теоретичних та методологічних аспектів дослідження процесів гуманізації соціально-трудових відносин на етапі становлення постіндустріального суспільства в даний час залишаються маловивченими. Практично відсутні комплексні дослідження процесів гуманізації соціально-трудових відносин із позицій вимог постіндустріального суспільства. Не виявлені особливості впливу чинників і принципів дегуманізації соціально-трудових відносин в умовах ринкової трансформації соціально-економічної системи суспільства.

Мета статті полягає у дослідженні процесів гуманізації соціально-трудових відносин із позицій вимог постіндустріального суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження

Прогрес у розвитку цивілізованих соціально-трудових відносин нерозривно пов'язаний з їх гуманізацією. Моральний зміст цього поняття полягає в поєднанні вимогливості і довіри, любові і поваги до людини, непримиренності до всіх форм приниження і нехтування людською особистістю. Бути гуманістом означає бачити в людині особистість, поважати її гідність. Гуманізм - це активна життєва позиція, яка вимагає постійного виконання обов'язку, єдності слова і діла, високої культури і знань [2, с. 279].

Провідною ідеєю цивілізованого суспільства, його вищим гуманістичним сенсом є затвердження ставлення до людини як до найвищої цінності буття, злиття громадських і особистих інтересів, створення умов для гармонійного розвитку сутнісних сил особистості і зростання її духовного потенціалу. Людина як самоціль розвитку, як критерій оцінки суспільного прогресу виступає як гуманістичний ідеал. Поступальний рух до цього ідеалу пов'язаний із гуманізацією життя суспільства, у центрі планів і турбот якого має стояти людина з усіма своїми потребами та інтересами. Сутність гуманістичного світогляду становить концепція взаємозалежного, взаємодіючого світу. Вона стверджує, що сучасний світ - це світ, який об'єднує людство, що втілює і характеризує його особистість. Розглядати соціальний розвиток поза людиною означає позбавити його гуманістичного фундаменту. Саме в контексті такого світогляду гуманізація представляє глобальну тенденцію сучасного суспільного розвитку, а загальнолюдські цінності (творчість, самобутність, самостійність, відкритість, терпимість до інших поглядів і способу думок) набувають значення гуманістичних цінностей [6, с. 313].

У ринкових умовах господарювання соціально-економічні інтереси роботодавців у процесі організації виробництва і праці спрямовані передусім на отримання прибутку як об'єктивної основи подальшого життєзабезпечення і розвитку підприємств. Соціально-економічні інтереси найманих працівників формуються згідно зі сформованими в суспільній свідомості уявленнями про необхідні умови праці, рівень та якість життя відповідно до тенденцій соціального і науково-технічного прогресу [4, с. 68].

Ідея гуманізації, незважаючи на її багаторічне декларування, виявилася для сучасної системи соціально-трудових відносин теоретично і практично не відпрацьованою. У радянський і пострадянський часи реалізувалася концепція формування людини як «персоніфікованої функції», незважаючи на те що проголошувалося інше - розвивати її як творця, готувати до вільної і творчої праці.

Сформована система соціально-трудових відносин усі зусилля спрямовує на пристосування людини до обставин життя, адаптацію її до неминучих труднощів, що не сприяє її прагненням гуманізувати життя, змінювати його на принципах моральності і гармонізації. Разом із тим очевидно, що тільки високий рівень гуманізації соціально-трудових відносин дає можливість формувати соціально орієнтоване суспільство.

У результаті узагальнення і вивчення різних концепцій, що відбивають процес гуманізації соціально-трудових відносин, ми дійшли висновку, що гуманізація соціально-трудових відносин - це процес надання всім елементам соціально-трудових відносин спрямованості на створення сприятливих умов для всебічного розвитку і реалізації трудового потенціалу людини, його вдосконалення, самоствердження і самореалізації; розвиток гуманістичних зв'язків між суспільством, роботодавцями і найманими працівниками в умовах глобального процесу гуманізації для забезпечення соціального та науково-технологічного прогресу розвитку суспільства.

Чим більш розвиненими і зрілими є ринкові інститути, тим із меншими перешкодами стикається роботодавець у процесі гуманізації соціально-трудових відносин. Нерозвиненість, низький рівень соціальної орієнтації ринкового господарства обмежують можливості роботодавців, мінімізують і спотворюють гуманістичну спрямованість соціально-трудових відносин, підштовхуючи роботодавців до прагнення отримати додатковий дохід за рахунок зниження ступеню гуманізації праці робітників.

Гуманізація соціально-трудових відносин спрямована на ліквідацію причин їх деградації, формування ефективних заходів щодо захисту і подальшого збереження балансу соціально-економічних інтересів роботодавців і найманих працівників, сприяння розширенню сфери свободи людини за рахунок створення більш гуманного ставлення до людей. Процес гуманізації соціально-трудових відносин знаходиться в постійному розвитку. Зміст і спрямованість процесу гуманізації соціально-трудових відносин визначається конкретними науково-технічними, соціально-економічними, політичними та іншими факторами на кожному новому етапі суспільного розвитку.

Гуманізація соціально-трудових відносин є переважаючою тенденцією соціально-економічного розвитку суспільства. Разом із тим на певних етапах історичного розвитку мають місце тенденції дегуманізації соціально-трудових відносин, що мають, по суті, антисоціальну спрямованість і формують у суспільній свідомості загальнолюдські антицінності.

Зміст і спрямованість процесу гуманізації соціально-трудових відносин є результатом їх історичного розвитку і зумовлені низкою об'єктивних і суб'єктивних передумов і факторів, головними з яких є: ступінь соціальної спрямованості економічних, громадських, політичних культурних та інших процесів, що протікають у громадському житті; зміни, що відбуваються в структурі економічних благ, сформовані в суспільстві соціальні цінності і антицінності; рівень розвитку в суспільстві інтелектуального потенціалу; масштаби тінізації і криміналізації економіки і суспільства; ступінь упровадження досягнень науково-технічного прогресу, що визначає продуктивність, змістовність і творчий характер праці; соціальна спрямованість трудового законодавства, що регулює соціально-трудові відносини між найманими працівниками і роботодавцями на принципах гуманізму; місце і роль громадянського суспільства у вирішенні питань гуманізації соціально-трудових відносин; глобалізація процесів гуманізації соціально-трудових відносин праці на основі механізмів соціального партнерства; місце і роль держави в реалізації соціальної функції гуманізації соціально-трудових відносин та ін.

До основних факторів, які істотно впливають на зміну змісту і форми праці, а отже, на процес гуманізації соціально-трудових відносин, можна віднести також: зростання ролі інтелектуального складника в громадському виробництві; підвищення культурного рівня персоналу; збільшення витрат на освіту і професійну підготовку людини; розширення спектра можливостей для професійної самореалізації особистості; зростання конкурентоспроможності професіоналів; професійну мобільність; визнання професійного досвіду людини однією з найважливіших цінностей організації; розвиток практики переманювання висококваліфікованих фахівців.

Зміст і спрямованість процесу гуманізації соціально-трудових відносин зумовлюються також такими факторами, як: історично сформований тип громадських, у тому числі економічних, відносин між людьми з приводу виробництва, обміну, розподілу і присвоєння (споживання) благ; економічні, суспільні, політичні, культурні та інші процеси, що протікають у суспільному житті; масштаби і ступінь розвитку суспільно-ідеологічної сфери: науки, літератури, мистецтва; переважаючий у суспільстві тип соціально-економічної поведінки людини (його соціальна або антисоціальна спрямованість), зумовлений його соціальними якостями; зміни, що відбуваються в структурі економічних благ, розширення і вдосконалення їх складу; амбівалентність і відносність благ (можливість товарів і послуг приносити користь чи шкоду залежно від напряму і характеру їх використання); рівень розвитку в суспільстві креативно-творчого потенціалу; рівень розвитку і динаміка процесу вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, що визначають рівень продуктивності, змістовності і творчої привабливості праці; недосконалість споживання, надмірне споживання, недовикористання і псування продуктів, споживання шкідливих продуктів тощо, через що значна частина (близько третини) благ не трансформується в соціальне добро; криміналізація економіки і суспільного життя - поширення кримінального бізнесу (наркобізнес, незаконна торгівля зброєю, випуск та реалізація фальшивих грошей, економічний терор тощо), корупція, тіньова економіка; ступінь моральності в суспільстві; ступінь розвитку творчо-креативної здатності людини; зміни, що відбуваються у відносинах власності на засоби виробництва; ступінь орієнтації на духовні і соціальні цінності; гармонізація кардинальних змін в економічному і соціальному житті суспільства, збалансування матеріальних, духовних і соціальних цінностей.

У ринкових умовах господарювання соціально-економічні інтереси роботодавців у процесі організації виробництва і праці спрямовані передусім на отримання прибутку як об'єктивної основи подальшого життєзабезпечення і розвитку підприємств. Соціально економічні ж інтереси найманих працівників формуються відповідно зі сформованими в суспільній свідомості уявленнями про необхідні умови праці, рівень і якість життя відповідно до тенденцій соціального і науково-технічного прогресу [3, с. 159]. гуманізація трансформація постіндустріальний

Розширення економічної та інтелектуальної свободи, усунення гноблення людини людиною, підвищення естетичних характеристик змісту трудового процесу і результатів праці, обмеження екологічної шкідливості виробництва і поліпшення навколишнього середовища є найважливішими функціями процесу гуманізації соціально-трудових відносин.

Ступінь гуманізації соціально-трудових відносин істотно змінюється в різні історичні епохи і визначається змістом етапу громадського та економічного розвитку. Гуманізація і дегуманізація соціально-трудових відносин зумовлюються втіленими в них людськими якостями, типом соціальної або антисоціальної спрямованості представників правлячих класів та еліт.

Зміст і спрямованість процесів гуманізації соціально-трудових відносин є результатом тривалого соціально-економічного розвитку суспільства. Джерелом розвитку процесу гуманізації соціально- трудових відносин є об'єктивні протиріччя. Зміна змісту соціально-трудових відносин, придбання ними нових якостей, у тому числі гуманізації або дегуманізації, є наслідком зміни і руху їх внутрішніх протиріч. Такі протиріччя назрівають, з одного боку, між соціально-економічними інтересами роботодавців, які проявляються передусім у підвищенні рівня експлуатації робітників для максимізації одержуваного прибутку, нерідко за рахунок процесів дегуманізації соціально-трудових відносин, з іншого - соціально-економічними інтересами працівників у поліпшенні умов їх праці і життя, приведення їх у відповідність із загальноприйнятими в суспільстві принципами соціалізації і гуманізації соціально-трудових відносин.

В основі формування соціально-економічних протиріч лежить розбіжність соціально-економічних інтересів і потреб держави, соціальних груп роботодавців і працівників. Різниця інтересів і потреб між ними існує практично завжди. Проходячи через суспільну свідомість, економічні інтереси і потреби роботодавців і працівників або збігаються, або не збігаються з економічними інтересами держави. Саме від збалансованості подібних збігів або розбіжностей залежать зміст і форми моделей гуманізації соціально-трудових відносин у суспільстві.

У процесі дослідження встановлено, що процес гуманізації соціально-трудових відносин підпорядкований таким загальним закономірностям:

- по-перше, тенденції гуманізації або дегуманізації соціально-трудових відносин визначаються характером соціально-політичних і соціально- економічних інтересів правлячих класів та еліт, вектором їх соціальної або антисоціальної спрямованості, який визначається переважаючими в суспільстві формами власності - приватної, колективної, суспільної;

- по-друге, поступальний розвиток системи соціально-трудових відносин містить дві протилежні тенденції - гуманізації та дегуманізації;

- по-третє, антисоціальні системи соціально-трудових відносин у процесі своєї еволюції в кінцевому підсумку набувають тенденцій соціально орієнтованих систем соціально-трудових відносин, заснованих на принципах гуманізації, і ця тенденція виступає в результаті як переважаючий процес;

- по-четверте, у процесі розвитку зміст елементів системи соціально-трудових відносин схильний до змін: застарілі елементи гуманізації доповнюються або замінюються новими, що відповідають вимогам пануючого способу виробництва і споживання.

Разом із тим поряд із загальними закономірностями гуманізації соціально-трудових відносин мають місце і специфічні закономірності. Однією з таких закономірностей є орієнтація на гармонійний моральний, професійний і загальнокультурний розвиток особистості. Ця закономірність тісно пов'язана з іншою - саморозвитком особистості на принципах індивідуального творчого підходу і професійно-етичної взаємовідповідальності, що дає змогу створювати власні стратегії самовдосконалення й організації саморуху до результату тієї чи іншої діяльності. Звідси випливає і ще одна закономірність гуманізації соціально-трудових відносин - удосконалення соціально-трудового потенціалу працівників. Серед гуманістичних тенденцій функціонування та розвитку соціально-трудових відносин виділяється головна - орієнтація на розвиток особистості. Чим більш гармонійним буде загальнокультурний, соціально-моральний і професійний розвиток особистості, тим більш вільною і творчою буде людина.

Нині на етапі становлення постіндустріального суспільства необхідно створювати всі передумови для реальної можливості оволодіння не тільки базовими професійними знаннями, але й загальнолюдською культурою, загальнолюдськими цінностями. Культура реалізує свою функцію розвитку особистості тільки тоді, якщо вона активізує, спонукає людину до діяльності.

Саморозвиток особистості залежить від ступеня творчої спрямованості соціально-трудового процесу. Ця закономірність становить основу принципу індивідуально-творчого підходу. Якщо тенденція гуманізації соціально-трудових відносин відповідає характеру соціально-економічних суспільних інтересів роботодавців і працівників, то вона створює необхідні передумови для поступального розвитку економіки і сприяє гуманізації процесів суспільного розвитку в цілому.

Коли ж тенденція дегуманізації є переважаючою, то в масштабах суспільства соціально-трудові відносини стають гальмом на шляху соціально-економічного прогресу.

Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду переконливо показало, що цивілізована система соціально-трудових відносин не формується сама по собі. Аналіз генезису і змісту системи соціально-трудових відносин у різні суспільно-історичні епохи дає змогу зробити висновок про те, що система цих відносин, перш ніж прийняти сучасні цивілізовані форми в країнах із розвиненою соціально орієнтованою ринковою економікою, пройшла великий шлях, постійно змінювалася й удосконалювалася.

Цивілізована система соціально-трудових відносин може формуватися лише за активної участі держави (на основі її активної регулюючої ролі), під свідомим впливом правлячих класів і еліт з урахуванням суспільно необхідних інтересів як роботодавців і найманих працівників, так і всіх соціальних верств суспільства.

Держава і роботодавці не повинні бути пасивними спостерігачами суперечностей і конфліктів, що відбуваються в суспільстві. Ефективним інструментом їх вирішення є соціальне партнерство [1, с. 259].

Наймані працівники продають не свою працю, а здатність до праці, сукупність своїх фізичних, інтелектуальних, духовних сил, що застосовуються в процесі виробництва. Власник засобів виробництва намагається купити робочу силу за найнижчою ціною, економлячи на заробітній платі, умовах і безпеці праці, екології, подовжуючи робочий день, скорочуючи робочі місця за рахунок технічних і технологічних удосконалень тощо. Найманий працівник, навпаки, завжди зацікавлений у максимально високій оплаті своєї праці, безпечних умовах роботи, фіксованому робочому дні, надійному збереженні місця роботи. У цивілізованому суспільстві пошук балансу інтересів найманих працівників і роботодавців здійснюється на основі різних механізмів регулювання соціально-трудових відносин.

Історично взаємовідносини людей стають усе більш гуманними у міру розвитку цивілізації, становлення нових суспільно-економічних формацій. Ця тенденція повною мірою стосується й етапу становлення постіндустріального суспільства, провідними продуктивними класами якого стають класи інтелектуальних і креативних працівників.

Висновки

Гуманізація соціально-трудових відносин спрямована на ліквідацію причин їх деградації, формування ефективних заходів щодо захисту і подальшого збереження балансу соціально-економічних інтересів роботодавців і найманих працівників, сприяння розширенню сфери свободи людини за рахунок створення більш гуманного ставлення до людей. Зміст і спрямованість процесу гуманізації соціально-трудових відносин є результатом їх історичного розвитку і зумовлені низкою об'єктивних і суб'єктивних передумов і факторів.

Процес гуманізації соціально-трудових відносин підпорядкований таким закономірностям: тенденції гуманізації або дегуманізації соціально-трудових відносин визначаються характером соціально-політичних і соціально-економічних інтересів правлячих класів і еліт, вектором їх соціальної або антисоціальної спрямованості, який визначається значною мірою переважаючими в суспільстві формами власності - приватної, колективної, суспільної; поступальний розвиток системи соціально-трудових відносин містить дві протилежні тенденції - гуманізації і дегуманізації; антисоціальні системи соціально-трудових відносин у процесі своєї еволюції в кінцевому підсумку набувають тенденцій соціально орієнтованих систем соціально-трудових відносин, заснованих на принципах гуманізації, і ця тенденція виступає в результаті як переважаючий процес; у процесі розвитку зміст елементів системи соціально-трудових відносин схильний до змін: застарілі елементи гуманізації доповнюються або замінюються новими, що відповідає вимогам пануючого способу виробництва і споживання.

Список використаних джерел

1. Гриньова В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: [навч. посіб.] / B.M. Гриньова, Г.Ю. Шульга. -- К.: Знання, 2010. -- 310 с.

2. Заяць Т.А. Модернізація соціально-трудових відносин у цілях нарощування соціального капіталу / Т.А. Заяць // Наукові записки. Серія «Економіка». -- Острог: Острозька академія, 2011. -- Вин. 16. -- С. 277--283.

3. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: [монографія] / А.М. Колот. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 230 с.

4. Крайнов Н.Н. Гуманизация социально-трудовых отношений / Н.Н. Крайнов // Креативная экономика. -- 2011. -- № 4(52). -- С. 67--70 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.creativeconomy.ru/articles/3369/.

5. Статівка О.М. Гуманізація соціально-трудових відносин на підприємстві / О.М. Статівка // Бізнес Інформ. -- 2012. -- № 10. -- С. 180--183.

6. Уманський О.М. Соціально-трудові відносини: [навч. посіб.] / О.М. Уманський, В.Г. Сумцов, В.Д. Гордієнко. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2003. -- 472 с.

Резюме

УДК 330.12

Процес гуманізації соціально-трудових відносин у суспільстві. Львова Я.Я. Комунальний вищий навчальний заклад «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради»

У статті досліджено процес гуманізації соціально-трудових відносин та встановлені фактори, що зумовлюють зміст і спрямованість процесу гуманізації соціально-трудових відносин. Охарактеризовані закономірності, яким підпорядкований процес гуманізації соціально-трудових відносин.

Ключові слова: гуманізація, соціально-трудові відносини, суспільство, розвиток, держава, працівники, підприємство.

Резюме

Процесс гуманизации социально-трудовых отношений в обществе. Львова Я. Я. Коммунальное высшее учебное заведение «Институт предпринимательства «Стратегия «Днепропетровской областной рады»