Типи громадянської ідентичності студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типи громадянської ідентичності студентської молоді

І.Р. Петровська

Громадянську ідентичність розглянуто як комплексне багатогранне утворення, що втілює ототожнення особистості зі спільнотою громадян тієї чи іншої держави та існує на рівні свідомості і несвідомого, включає когнітивну (знання про належність до даної соціальної спільноти), ціннісно-емоційну (позитивне, негативне чи амбівалентне ставлення до належності, її прийняття або неприйняття), поведінкову (реалізація громадянської позиції у спілкуванні і діяльності, громадянська активність, участь у соціальній діяльності, що має суспільну значимість) та образно-семіотичну (знаки, символи) складові. Результати дослідження показали, що громадянська ідентичність у сприйнятті досліджуваних студентів пов'язується із патріотичністю, активністю громадянської позиції, можливістю особистісної та професійної реалізації у своїй державі та «нерадянськістю». Констатовано, що категорія «радянська ідентичність» для молоді виступає протилежним полюсом бажаної ідентичності, свого роду анти-ідентичністю. Виявлено три типи громадянської ідентичності студентів, а саме «протестний», «патріотичний», «невизначений». Знайдено взаємозв'язки між рівнем сформованості української громадянської ідентичності та особливостями ціннісно-мотиваційної сфери студентської молоді та рівнем їх психологічного благополуччя. Так, встановлено, що зі зниженням рівня психологічного благополуччя студентів зростають песимістичні настрої щодо власних перспектив розвитку у державі, знижується бажання бути її активним громадянином. Запропоновано використовувати проективний підхід для виявлення неусвідомлених, завуальованих, прихованих аспектів громадянської ідентичності, зокрема орієнтацій та мотивів, пов'язаних із бажанням виїзду на постійне місце проживання в іншу країну (еміграційних настроїв), що є знаком готовності українських студентів «віддати» свою ідентичність, замінивши її іншою ідентичністю, тобто ознакою незначущості для них українського способу життя, українських цінностей, соціальних зв'язків тощо.

Ключові слова: ідентифікація, громадянська ідентичність, студенти, еміграція, держава, самореалізація, патріотизм, свідомість, несвідоме.

Гражданскую идентичность рассмотрено как комплексное многогранное образование, которое воплощает отождествление личности с общностью граждан того или иного государства и существует на уровне сознания и бессознательного, включая когнитивную (знание о принадлежности к данной социальной общности), ценностно-эмоциональную (положительное, отрицательное или амбивалентное отношение к принадлежности, её принятие или непринятие), поведенческую (реализация гражданской позиции в общении и деятельности, гражданская активность, участие в социальной деятельности, имеющей общественную значимость) и образно-семиотическую (знаки, символы) составляющие. Результаты исследования показали, что гражданская идентичность в восприятии исследуемых студентов проявляется в патриотизме, активной гражданской позиции, возможности личностной и профессиональной реализации в своём государстве и «несоветскости». Констатировано, что категория «советская идентичность» для молодежи выступает противоположным полюсом желаемой идентичности, своего рода анти-идентичностью. Выявлено три типа гражданской идентичности студентов, а именно «протестный», «патриотический», «неопределенный». Найдено взаимосвязи между уровнем сформированной украинской гражданской идентичности и особенностями ценностно-мотивационной сферы студенческой молодёжи, а также уровнем их психологического благополучия. Так, установлено, что со снижением уровня психологического благополучия студентов растут пессимистические настроения относительно собственных перспектив развития в государстве, снижается желание быть её активным гражданином. Предложено использовать проективный подход для выявления неосознанных, завуалированных, скрытых аспектов гражданской идентичности, в частности ориентаций и мотивов, связанных с желанием выезда на постоянное место жительства в другую страну (эмиграционных настроений), что является знаком готовности украинских студентов «отдать» свою идентичность, заменив её другой идентичностью, то есть признаком незначительности для них украинского образа жизни, украинских ценностей, социальных связей и тому подобное.

Ключевые слова: идентификация, гражданская идентичность, студенты, эмиграция, государство, самореализация, патриотизм, сознание, бессознательное.

Постановка проблеми. Громадянська ідентичність виступає найважливішим механізмом політичної соціалізації особистості, що виявляється в ототожненні індивіда з певною державно-політичною спільнотою. Поряд з цим, громадянська ідентичність, виражаючи приналежність людини до конкретної країни і національного середовища, формує в людині усвідомлення та відчуття своєї неподільності з ними і одночасно відокремлює її від представників інших державних спільнот. Майбутнє української держави великою мірою залежить від сформованої української громадянської ідентичності. Втрата громадянської ідентичності породжує серйозні проблеми, пов'язані з глибоким відчуженням суспільства від держави, відчуттям розпаду, нестабільності людського буття та навіть може створювати загрозу національній безпеці країни.

На думку Т. Бевз, сьогодні суспільство охоплене кризою громадянської ідентичності, наслідки якої впливають, зокрема, на можливості влади сприяти мобілізації громадян та їх консолідації для вирішення завдань стратегічного характеру [3, с. 4]. Саме ідентичність покликана захищати державу від експансії і поглинання з боку інших держав, націй і культур.

Виникає нагальна потреба у глибокому вивченні громадянської ідентичності як психологічного феномена, як індивідуального переживання особистістю своєї громадянської належності, варіантів наповнюваності її структури тощо.

Особливе занепокоєння викликають еміграційні настрої студентів. Еміграційними настроями можна вважати сукупність орієнтацій та мотивів, що пов'язані з бажанням виїзду за кордон з різною метою [9, с. 220]. Найбільшу небезпеку становить бажання виїзду на постійне місце проживання, що виступає не лише актом зміни місця проживання, а глибинним процесом змін стилю життя й повсякденних практик та, що особливо важливо, є знаком готовності українських студентів «віддати» свою ідентичність, замінивши її іншою ідентичністю, тобто ознакою незначущості для них українського способу життя, українських цінностей, соціальних зв'язків тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематикою української громадянської свідомості (менше ідентичності) цікавилися такі українські вчені: М. Боришевський, В. Степаненко, Л. Снігур, Н. Хазратова, О. Стегній, В. Васютинський, Л. Сокурянська, Н. Савелюк, О. Ровенчак, В. Арбєніна, Н. Безгина, Т. Бевз та інші. Однак, більшість учених розглядає громадянську ідентичність лише як раціональний конструкт [1; 2; 4; 5; 8], не враховуючи того факту, що громадянська ідентичність, на нашу думку, являє собою комплексне багатогранне утворення, лише частина якого усвідомлюється особистістю, тобто існує на рівні свідомості і несвідомого. Відповідно, можна припустити наявність суперечностей в усвідомленому та неусвідомленому сприйнятті себе як громадянина.

Громадянська ідентичність як вид соціальної ідентичності найбільш тісно пов'язана з ціннісно-смисловою сферою особистості, оскільки для того, щоб індивід визначив свою приналежність до соціальної групи, він повинен визначити цінності, властиві цій групі, і, головне, прийняти рішення - чи готовий він їм відповідати.

Отже, громадянська ідентичність є динамічним утворенням, що конструюється особистістю в ході порівняння з іншими, перегляду цінностей, наповнюваністю смислами, пошуку нового місця в соціальному середовищі. І важливо розуміти, що раціонально-пізнавальний етап ідентифікації не приводить автоматично до готовності індивіда ототожнювати себе з тією соціальною спільнотою, міра причетності до якої стає предметом рефлексії [9, с. 253]. Остаточне рішення опосередковане емоційно-оціночним ставленням до неї, здійснюється під впливом особистісної системи цінностей, оцінок, почуттів, емоцій тощо.

Ідентичність відіграє важливу роль у формуванні еміграційних настроїв молоді, адже саме усвідомлення власної ідентичності гарантує певне розміщення індивіда у просторі соціальних відносин [6, с. 128] і, отже, прийняття рішення, чи закріплятись в даному просторі, чи переміститися в інший.

Це примушує уважно поглянути на міграційні настрої української студентської молоді, їхню роль у структурі особистості та зв'язок із громадянською ідентичністю як ототожненням себе з Україною не тільки за паспортом, але й з її майбутнім.

Метою статті є аналіз різних типів громадянської ідентичності української студентської молоді, виявлення взаємозв'язків громадянської ідентичності з їх психологічним благополуччям та особливостями ціннісно-мотиваційної сфери.

Громадянська ідентичність розглядається нами як комплексне багатогранне утворення, що втілює ототожнення особистості зі спільнотою громадян тієї чи іншої держави та існує на рівні свідомості і несвідомого, включає когнітивну (знання про належність до даної соціальної спільності), ціннісно-емоційну (позитивне, негативне чи амбівалентне ставлення до належності, її прийняття або неприйняття), поведінкову (реалізація громадянської позиції у спілкуванні і діяльності, громадянська активність, участь у соціальній діяльності, що має суспільну значимість) та образно-семіотичну (знаки, символи) складові.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. У дослідженні взяли участь 112 студентів 2-5 курсів навчання віком 18-24 років Львівського національного університету імені

Івана Франка (філософського, фізичного, географічного факультетів). Серед них 60 дівчат (53,6%) і 52 хлопця (46,4%). Дослідження проводилося впродовж вересня - листопада 2015 року.

Автором було розроблено за принципом побудови шкали Лайкерта [11] опитувальник «Громадянська ідентичність». Пункти опитувальника являють собою прості твердження, які потрібно оцінити респонденту. Використовується п'ять градацій: 1 - повністю не погоджуюсь, 2 - швидше не погоджуюсь, 3 - важко сказати, 4 - швидше погоджуюсь, 5 - повністю погоджуюсь. Відбір суджень проводився за допомогою експертного оцінювання (10 експертів) та в процесі пілотного дослідження (з урахуванням дискримінативності та ефективності завдань). А також було розроблено 10 ситуацій проективного характеру (казусів), метою яких було виявлення неусвідомлених, завуальованих, прихованих аспектів громадянської ідентичності студентів та їх еміграційних установок.

Важливо було дослідити особливості ціннісно-мотиваційної сфери студентів (за допомогою методик «Діагностика індивідуальних цінностей» Ш. Шварца (адаптація О. Тихомандрицької, Е. Дубовської), «Діагностика ціннісних орієнтацій в кар'єрі» Е. Шейна (адаптація В. Чікер, В. Винокурова), «Діагностика особистості на мотивацію до успіху» Т. Елерса) та визначити рівень їх психологічного благополуччя за допомогою методики «Шкали психологічного благополуччя» К. Ріфф (адаптація С. Карсканової).

Проведений кластерний аналіз виявив три групи студентів з різним типом громадянської ідентичності (рис.1).

Студенти першої групи (32,4%) свідомо демонструють протестне неприйняття української громадянської ідентичності: вони не дуже пишаються тим, що є громадянами України, рідко бере участь у виборах, не вважають себе патріотами, не планують пов'язувати своє майбутнє лише з Україною, практично не вірять в перспективи розвитку України як держави, не бачать для себе варіантів особистісної та професійної реалізації в Україні тощо. Варто зазначити, що серед студентів даної групи 82% без вагань переїхали би жити в іншу країну! Цю громадянську позицію можна назвати «чужий в чужій державі» або «протестною» громадянською ідентичністю.

Студенти другої групи (52,1%) демонструють глибоку прихильність до своєї країни, домінування патріотичних почуттів і настроїв, сформованість української громадянської ідентичності на когнітивному, ціннісно-емоційному та поведінковому рівнях.

Цю громадянську позицію можна назвати «патріотичною» або «сформованою». Однак, і серед студентів даної групи 22% обрали відповідь «швидше погоджуюсь» на твердження «Якщо була б можливість, я би без вагань переїхав жити в іншу країну».

український громадянський ідентичність молодь

Рис. 1. Середні значення показників для різних груп студентів

1 - Я пишаюся тим, що є громадянином України; 2 - Я завжди беру участь у виборах; 3 - Я вважаю себе патріотом України; 4 - Я глибоко шаную державні символи України; 5 - Своє майбутнє я пов'язую лише з Україною; 6 - Якщо була б можливість, я би без вагань переїхав жити в іншу країну; 7 - Я вірю в перспективи розвитку України як держави; 8 - Існує багато можливостей для особистісної та професійної самореалізації в Україні; 9 - Для мене важливо підтримувати українські традиції та культуру; 10 - Я готовий працювати на благо України; 11 - Я повністю ідентифікую себе з громадянином України; 12 - Я вважаю себе відповідальним громадянином; 13 - Мої уявлення про себе мають тісний зв'язок із Україною; 14 - Я завжди відстоюю свої права як громадянин країни; 15 - Мені байдуже, в якій країні реалізовувати себе та свої таланти; 16 - Я високо оцінюю свою громадську активність; 17 - Я маю почуття любові до України; 18 - Я вважаю себе європейцем; 19 - Я вважаю себе громадянином світу; 20 - Я вважаю себе радянською людиною

Студенти третьої групи (15.5%) демонструють деяку суперечливість, невизначеність власних уявлень про себе як громадянина (на більшість тверджень обирали відповідь «важко сказати»), хоча й не виключають лояльного ставлення до своєї країни. Цю громадянську позицію можна назвати «нейтральною» або «невизначеною». Серед студентів даної групи 49% відповіли «погоджуюсь» і «швидше погоджуюсь» з твердженням «Якщо була б можливість, я би без вагань переїхав жити в іншу країну». Аналіз еміграційних настроїв українського студентства даної групи дозволяє припустити, що в половини студентів ці настрої не є проявом антипатріотизму, а зумовлені перш за все прагненням до самореалізації у професії, особистому житті тощо, однак таких можливостей для себе в Україні, на жаль, вони не бачать.

Встановлено достовірні відмінності (William H. Kruskal - Wallis критерієм) (p<0,05) у групах з різним типом громадянської ідентичності за всіма шкалами опитувальника, окрім «Я завжди відстоюю свої права як громадянин країни», «Я вважаю себе європейцем», «Я вважаю себе громадянином світу», «Я вважаю себе радянською людиною».

Варто зазначити, що віднесення себе до категорії «радянська людина» викликає категоричне відторгнення у всіх груп студентів. Отже, в молодих людей категорія «радянська ідентичність» виступає протилежним полюсом бажаної ідентичності, свого роду анти-ідентичністю.

Цікаво, що серед тих, хто обрав відповідь 5-«повністю погоджуюсь» на твердження «Я повністю ідентифікую себе з громадянином України» є такі, що одночасно «повністю погоджуються» з твердженням «Я вважаю себе європейцем» (45,5%) та «Я вважаю себе громадянином світу» (36,4%). Це підтверджує нашу думку про те, що громадянська ідентичність є комплексним феноменом, і різні ідентичності можуть або «конфліктувати» між собою, а можуть «уживатися» - відповідно мова може йти ще й про «суперечливий/конфліктний» чи «гармонійний/цілісний» тип громадянської ідентичності.

Встановлено також достовірні відмінності у групах з «протестною», «патріотичною» та «невизначеною» громадянською ідентичністю (p<0,05) за шкалами «Загальний показник психологічного благополуччя» (Mel = 17,75, Me2 = 36,13, Me3 = 19,96, H = 8,35); «Цілі в житті» (Me1 = 15,40, Me2 = 34,88, Me3 = 21,02, H = 8,63); «Управління середовищем» (Me1 = 14,85, Me2 = 32,25, Me3 =21,61, H = 7,02); «Конформність» (Me1 = 11,60, Me2 = 30,25, Me3 = 23,11, H = 9,55); «Мотивація успіху» (Me1 = 15,00,

Me2 = 32,38, Me3 = 21,54, H = 7,21); кар'єрною орієнтацією «Автономія» (Mel = 28,85, Me2 = 11,38, Me3 =19,52, H = 8,32).

Студенти «протестної» групи, на відміну від студентів «патріотичної», не відчувають себе щасливими, задоволеними собою та власним життям, не вірять в те, що можуть щось змінити на краще, відчувають безсилля в управлінні навколишнім світом, схильні порушувати соціальні очікування та норми, не надто схильні вкладати багато сил у роботу та в кар'єрі орієнтовані на автономію та незалежність. Кар'єра для них - це, насамперед, спосіб реалізації їх свободи.

Проведений факторний аналіз (міра адекватності Кайзера - 0,841) дозволив побудувати 4-факторну модель, яка пояснює 71,6% дисперсії отриманих даних.

Перший фактор моделі (30,2% дисперсії) - патріотизм - включає шкали: «Я маю почуття любові до України» (0,798), «Я повністю ідентифікую себе з громадянином України» (0,793), «Я вважаю себе патріотом України» (0,787), «Для мене важливо підтримувати українські традиції та культуру» (0,778), «Я пишаюся тим, що є громадянином України» (0,774), «Мої уявлення про себе мають тісний зв'язок із Україною» (0,676).

Другий фактор (16,6% дисперсії ) - активна громадянська позиція - включає шкали «Я завжди відстоюю свої права як громадянин країни» (0,758), «Я вважаю себе відповідальним громадянином» (0,690), «Я високо оцінюю свою громадську активність» (0,660).

Третій фактор (13,1% дисперсії) - самореалізація в країні - включає шкали: «Мені байдуже, в якій країні реалізовувати себе та свої таланти» (-0,785); «Я вірю в перспективи розвитку України як держави» (0,769), «Існує багато можливостей для особистісної та професійної самореалізації в Україні» (0,744). Четвертий фактор (11,7% дисперсії) - антирадянськість - включає шкалу «Я вважаю себе радянською людиною» (-0,841).

Отже, українська громадянська ідентичність у сприйнятті досліджуваних студентів пов'язується із патріотичністю, активністю громадянської позиції, можливістю особистісної та професійної реалізації у своїй державі та нерадянськістю. Як вже зазначалося, для студентів категорія «радянська ідентичність» виступає протилежним полюсом бажаної ідентичності (є антиідентичністю).

Знайдено взаємозв'язки між загальним показником громадянської ідентичності та особливостями ціннісно-мотиваційної сфери студентської молоді (Табл. 1).

Таблиця 1. Значущі кореляційні зв'язки загального показника громадянської ідентичності та показників ціннісно-мотиваційної сфери