Волонтерство як багатоаспектне суспільне явище в гуманістичній суспільній демократії

Размещено на http://allbest.ru

Волонтерство як багатоаспектне суспільне явище в гуманістичній суспільній демократії

Пьонтковська К.

Aби існувати, потрібно брати участь

(Антуан де Сент-Екзюпері)

З давніх часів серед людських спільнот, спостерігаються індивіди, які в значній мірі не здатні задовольнити потреби оточуючого їх світу, як в соціальній та економічній, так і в духовній сферах. Кожне суспільство по-своєму давало раду таким особистостям. Найчастіше, їх виключали з суспільного життя, рідше допомагали та підтримували. Однак з плином часу заходи, спрямовані на надання допомоги стали переважати, перетворюючись на найбільш бажану форму вирішення міжособистісних проблем. Допомога сьогодні - це надзвичайно важливий елемент суспільного життя, без якого людина не змогла б існувати.

Ідея волонтерства розповсюджена в усьому світі, від найближчого оточення людини, аж до країн далеких континентів. Сфера волонтерства надзвичайно широка, необмежена: від надання допомоги бідним, хворим, нужденним, до освіти і суспільного стимулу, завершуючи бізнесовою економікою країни. Заходи з надання допомоги надаються як людям різного віку, так і з різним матеріальним положенням (Rogulska А., 2010). Волонтерство - специфічна сфера діяльності, яку вважають кузнею характерів, і одночасно з цим місцем розвитку та самореалізації, одна з найшляхетніших рис людини, що має надзвичайну цінність.

Волонтерство - своєрідний виклик людяності, завдяки якому людина може думати й про інших окрім себе. Однак це не стосується звичайного проведення дозвілля, так званого «марнування часу». Про необхідність залучення волонтерів свідчить чийсь приклад, потреба в чомусь, або ж особисте нещастя, яке спіткало іншу людину (Dziewicka C., 2012). Усе це містить в собі акти служіння та любові - цінності, які ховаються в кожному з нас. Динаміка суспільних змін та пов'язаний з ними розвиток нашої цивілізації, призводять до того, що людина наражається на величезну кількість небезпечних наслідків таких процесів.

Незважаючи на те, що світ новітніх технологій надає нам доступ до необмежених можливостей, людина залишається сама на себе на шляху дослідження оточуючої реальності. Нерідко це трапляється через хвилю страждань, самотності, життєвих труднощів, і навіть виключення з соціуму. В такій ситуації потрібна допомога та підтримка з боку держави, її інституцій чи інших місцевих органів влади.

Завдяки цьому має будуватись світ, який є сенсом життя кожної людини-громадянина. Таку дійсність формують волонтери через надання різних форм допомоги та суспільної підтримки, створюючи тим самим основу неурядової сфери. Волонтерський рух генерує діяльність, метою якої є розв'язання суспільних проблем, надання добровільної i безоплатної роботи нужденним. Надання допомоги може набувати різноманітних форм від організованої діяльності до несподіваної допомоги й підтримки, чи моментальної інтервенції під час катаклізмів, війн, чи гуманітарних місій (Rogulska A., 2010).

Мова йде про застосування так званої норми суспільної відповідальності, яка говорить про надання допомоги тим індивідам, чия доля залежить винятково від суспільства. Сюди належать економічно, фізично та психічно слабкі люди: хворі, діти, інваліди та убогі (Kanios A., 2008).

В соціальному вимірі, волонтерство є надзвичайно шляхетним способом пом'якшення соціальної несправедливості, хоча іноді, на жаль, неефективним. Однак, без сумніву, суспільна діяльність волонтерів робить так, що навіть невеликі фінансові кошти, які отримуються від держави, використовуються дуже ефективно. Волонтерство породжує гуманітарні відносини: безкорисливості і добра, навіть серед тих людей, які постраждали від злиднів чи інших нещасть.

Через такі ситуації, волонтери стають особливо вразливими, що не дозволяє їм стояти осторонь несправедливості сучасного світу. Надзвичайно цінним є також освітній вплив волонтерства, який виконує роль засобу громадської освіти, є формою навчання для усіх бажаючих (Kola A., Wasilewska- Ostrowska K., 2012). Залучення до суспільно-благодійної організації популяризує прийняття aктивної участі у формуванні суспільства емпатичних, креативних, мужніх і, передусім, відповідальних людей. В структурі неурядових організацій, волонтерство є неодмінною умовою формування й існування істинного громадянського суспільства в демократичній країні (Chrapek J., 2012).

Волонтери - дуже важлива сполучна ланка між державними інституціями і суспільством в цілому. Їх робота - це добровільна діяльність, яку безперервно здійснює громадянське суспільство. Волонтерство - один з найефективніших способів вирішення суспільних й соціальних проблем. Цей рух сприяє розвитку суспільства, суспільного капіталу, що є ключовим моментом існування усієї спільноти (Bejma A., 2012). Завдяки зміцненню волонтерських ідей відбувається повернення до колишніх зв'язків в суспільстві, які знищують соціологічні бар'єри в нашому суспільстві. Волонтерська діяльність має бути невід'ємним елементом суспільного життя, де доля кожної людини тісно пов'язана з долею інших в даній спільноті (Olubinski A., 2005).

На додаток до волонтерської діяльності у соціальній сфері, волонтери отримують і навички міжособистісної комунікації, надання послуг, здійснення освітньої діяльності, відповідальності і прийняття правильних рішень. Завдяки волонтерам індивіди мають можливість пізнати свої слабкі та сильні сторони, поглибити знання в певних сферах, і через це волонтерство є важливим складовим елементом біографії молодої людини.

Волонтери пробуджують до творчості, формують особистісний розвиток, відкривають людей для інших, що дозволяє позбавитись егоїстичних мотивів. Волонтерство - важливий елемент підтримання здоров'я та психофізичного стану, це явище впливає на якість та стиль життя і тим самим змушує волонтерів відчувати себе корисними і потрібними. Своєрідним феноменом волонтерства є те, що воно уможливлює розвиток особистих захоплень та зацікавлень, незалежно від віку людей, залучених до цієї добровільної діяльності. Більш того, волонтерство сприяє появі нових друзів, і при цьому також відкриттю інших культур, звичаїв та традицій (Bukalska D., 2012). волонтерський соціальний відповідальний демократія

Діяльність на користь інших сильно впливає на вдосконалення особистості волонтерів, дозволяє радіти кожній миті і бути задоволеними собою. Волонтерство - своєрідний біполярний механізм, заснований на тому, що з одного боку - це суспільна норма, яка передбачає надання допомоги нужденним, а з іншого - завдяки йому людина «преміюється». Це один з головних чинників, який впливає на формування позитивної самооцінки (Danielak-Chomac M., Dobrowolska B., Rogulska A., 2012).

Іноді благодійна суспільна діяльність може бути формою втечі від складних особистих та життєвих проблем, набувати функцій захисного механізму, який дозволяє забути про власні проблеми і поринути з головою у надання допомоги та служіння нужденним, що може бути специфічною формою терапії для деяких груп волонтерів (Kotlarska-Michalska A., 2005). Tari завдання перед волонтерським рухом ставить теорія суспільного обміну. Такий підхід, вважається творчим визначенням сутності і механізму волонтерської благодійної поведінки (Kanios A., 2008).

Залучення до такого виду суспільної діяльності дарує сенс життя, витісняє внутрішню порожнечу, зміцнює психічне здоров'я людини, а, отже, і підтримує життєві сили та захищає від усіх хвороб цивілізації (Kaminski T., 2004). Конструктивні міжособистісні відносини забезпечують задоволення і відчуття безпеки в процесі саморозвитку.

Через роботу на користь інших, співпереживання i співчуття, волонтерство є втіленням творчих цінностей найвищого порядку. Переживання людських страждань, їх болю чи самотності, допомагає відкритись у відповідь на розуміння емоцій інших. В зв'язку з цим, волонтери вважаються шляхом до відкриття сенсу людського життя. Явище волонтерства, як особливий стиль життя, просочується майже в усі сфери існування людини. Створюючи психічний комфорт, волонтерський рух сприяє утриманню належного стану здоров'я. Кожна людина піддається впливу різноманітних стресів, які можуть стати причиною хвороб як фізичних, так і психічних. Незважаючи на це, більшість волонтерів підтримують гарну фізичну форму та психічний стан, що відбувається завдяки соціальним зв'язкам, належності до певно групи, і внаслідок цього формується відчуття безпеки (Kaczynska W., 2010). Це формує розвиток поведінки, спрямованої на піклування, створення власної гідності та позитивної самооцінки.

Волонтери краще себе почувають, легше дистанціюються від проблем, частіше відчувають позитивні емоції, a також вміло дають раду стресу. Через це, волонтерство - це джерело позитивних емоцій, яке мінімізує негатив у функціонуванні людини.

Волонтерство - це той фактор, який дозволяє зберігати здоров'я та фізичний комфорт, формуючи захист від хвороб чи поганого самопочуття. Результатом волонтерської діяльності є популяризація здорового способу життя тa профілактика стану здоров'я. Це явище слугує й джерелом позитивних емоцій, контролює поведінку та вияв агресії, пробуджує емпатію у людей, які перебувають на порозі виключення з соціуму (Stawiarska P., 2011).

Зрілі форми поведінки призводять до формування сенсу життя. Це вимагає певного внеску, прагнень та залучення людини до світу цінностей. Духовний світ людини вимагає «контакту» з власною свідомістю та авторефлексією. В духовній сфері індивід здатен протидіяти властивим для людської природи психічним та фізичним обмеженням.

Однак, важко говорити про сенс життя і при цьому не зважати на значення соціуму для людини. Будь-які суспільні групи та ситуації змінюють людину, формуючи як індивідуальний сенс життя, так і суспільний (Kostek M., 2012). Через оцінювання своєї суспільної діяльності людина здійснює пошук мети свого існування.

Залучення до волонтерства - це результат різних процесів, які в такий спосіб уможливлюють віднайдення сенсу життя. Завдяки зв'язкам, які здійснюються в соціумі, волонтер самореалізується. Волонтерство прищеплює людині духовність та переконання в багатоаспектному розвитку, навчає позитивному сприйняттю оточуючого світу через помічання і пробудження природних аспектів духовності, привносить радість в життя за допомогою позитивного досвіду. Воно допомагає споглядати страждання заради бачення того, що людина не боїться проблем та важких ситуацій (Stawiarska P., 2011).

Волонтерство спричинює те, що людина, повністю поринаючи у «надання допомоги», переступає через себе. На думку волонтерів, слід пропагувати величні, людськи вчинки, часто непомітні та надзвичайно прості. Ця велика, цінна робота, яку здійснюють волонтери, змінює усіх тих, хто знаходяться в межах їх багатовимірної діяльності. Такі звичайні ознаки волонтерства як: взаємна привітність, співчуття, готовність надати допомогу, a також щира розмова, призводять до того, що найвища цінність, якою є добро, фактично народжується серед нас (Bp. Chrapek J., 2012).

Добровільне здійснення волонтерської діяльності, на різних рівнях пов'язує між собою функціонування важливих сфер життя, a саме державної, громадської та приватної. Тому всі державні інституції, органи та товариства мають дбати про безперервний розвиток волонтерства, використовуючи для цього усі можливі засоби та ресурси. Волонтерство - це не тільки філантропія у відношенні до страждаючих та нужденних, воно - зміст життя людини, яка усвідомила те, що вона є дарунком для інших. В сучасній кризі цивілізації волонтерство, як основа зрілої демократії, чудово виконує суспільно-виховну функцію.

Список використаних джерел

1. Bejma A., Rola wolontariatu w spoleczenstwie obywatelskim, [w:] Wolontariat szans^ rozwoju spolecznego, red. nauk., A. M. Kola, K. Wasilewska- Ostrowska, Wyd. Nauk. „AKAPIT”, Torun 2012.

2. Bp. Chrapek J. Dzielmy siз milosci^, http://mateusz.pl/czytelnia/jch-wolontariat.htm

3. Bukalska D., Wolontariat pracowniczy a spolecznosc lokalna. Wyzwania i korzysci, [w:] Wolontariat szans^ rozwoju spolecznego, red. nauk., A. M. Kola, K. Wasilewska- Ostrowska, Wyd. Nauk. „AKAPIT”, Torun 2012

4. Danielak - Chomac M., Dobrowolska B., Rogulska A., Wolontariat w teorii i praktyce, Wyd. Fundacja na Rzecz Dzieci i Mlodziezy „Szansa”, Siedlce 2012.

5. Dziewiзcka C., Wolontariat jako czynnik sprzyjaj^cy postзpowi na drodze humanizacji. O innym obliczu wolontariatu, ktory moze nie tylko zmienic na lepsze zycie konkretnego czlowieka, ale i dokonac zmiany w mysleniu calej spolecznosci, [w:] Wolontariat szans^ rozwoju spolecznego, red. nauk. A. M. Kola, K. Wasilewska-Ostrowska, Wyd. Edukacyjne „Akapit”, Torun 2012.

6. Kaczynska W., O etyce sluzb spolecznych, Uniwersytet Warszawski, Instytut Profilaktyki Spolecznej i Resocjalizacji, Warszawa 2010.

7. Kaminski T., Praca socjalna i charytatywna, Wyd. Uniwersytetu Kardynala Stefana Wyszynskiego, Warszawa 2004.

8. Kanios A., Spoleczne kompetencje studentow do pracy w wolontariacie, Wyd. Uniwersytetu Marii Curie- Sklodowskiej, Lublin 2008.

9. Kola A., Wasilewska- Ostrowska K., Wolontariat szans^ rozwoju spolecznego- rekomendacje dla pracy socjalnej, Wyd. Naukowe, AKAPIT, Torun 2012.

10. Kostek M., Wolontariat w hospicjum impulsem do zmiany w czlowieku? Towarzystwo

11. Naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego Jana Pawla II, Lublin 2012.

13. Kotlarska- Michalska A., Dobrowolnosc w dzialaniu jako forma zachowan prospolecznych, [w:] Wolontariat w obszarze humanistycznych wyzwan opiekunczych, red. nauk., B.Kromolnicka, Wyd. Naukowe, AKAPIT, Torun 2005.

14. Kromolnicka B., Wolontariat w obszarze humanistycznych wyzwan opiekunczych, Wyd. Edukacyjne AKAPIT, Torun 2005.

15. Olubinski A., Humanistyczno- edukacyjne wartosci wolontariatu w przygotowaniu do pracy socjalnej, [w:] Wolontariat w obszarze humanistycznych wyzwan opiekunczych, red. nauk., B. Kromolnicka, Wyd. Edukacyjne AKAPIT, Torun, 2005.

16. Rogulska A., Wolontariat- dzialania na rzecz jednostki i spoleczenstwa, [w:] Wolontariat w teorii i praktyce, red. nauk. M. Danielak- Chomac , B. Dobrowolska, A. Rogulska, Fundacja na Rzecz Dzieci i Mlodziezy, „SZANSA”, Siedlce 2010.

17. Stawiarska P., Wolontariat hospicyjny; perspektywa interdyscyplinarna, wyd. Difin S. A, Warszawa 2011.

Анотація

Волонтерство як багатоаспектне суспільне явище в гуманістичній суспільній демократії. Пьонтковська К.