Статистичний аспект демографічної ситуації в Україні

Таблиця 3 Динаміка чисельності населення України (млн. осіб)

Розрахунки показали, що доля населення працездатного віку в загальній чисельності населення за період з 2011--2016 років зменшилась на 3,6 млн. осіб. Це пов'язано зі зниженням народжуваності в країні та погіршенням долі дітей і підлітків. Економічно активне населення в цей період скоротилось на 3,7 млн. осіб, що пояснюється підвищенням показника безробіття. При цьому коефіцієнт зайнятості робочої сили в досліджуваний період зменшився на 3,66 млн. осіб.

Розрахунки коефіцієнта економічно-активного населення України показали, що він у 2016 році порівняно з 2011 роком зменшився на 4,96%. Це пояснюється тим, що кількість економічно-активного населення за цей період мало тенденцію до зниження на 16,9%, при цьому чисельність населення зменшилась на 7,4%.

За нинішньої економічної ситуації в Україні рівень ефективності використання трудового потенціалу зменшився, що виявилося у збільшенні чисельності незайнятих. Значно зросли приховане безробіття, кількість відпусток з дозволу адміністрації. Працевлаштування робочої сили стримується вкрай обмеженою потребою галузей господарства у працівниках. Основними споживачами робочої сили є підприємства сфери обслуговування, промисловості, сільського господарства, будівництва.

Сучасний рівень ефективності використання робочої сили важко визначити з повною достовірністю, оскільки є розбіжності в розрахунках існування прихованого безробіття та нерегламентованої зайнятості. Проте причини низької ефективності використання трудових ресурсів можна виявити. Вони досить різноманітні й багаторівневі, галузеві, територіальні тощо.

Однією з найважливіших економічних проблем сьогодення є безробіття українців. Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні в соціальному планах, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство - персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних.

Зайняте населення розподіляється на зайнятих за видами економічної діяльності, професійними групами, а також існують такі класифікації: за видом праці (фізична і розумова); за режимами праці (повна й неповна зайнятість відносно індивідуального використання робочого часу); щодо соціального статусу в зайнятості (наймані працівники та роботодавці, робітники, службовці, інженерно-технічні працівники); за рівнем кваліфікації.

За період з 2013 року до 2016 року можна побачити зростання кількості безробітних, що пояснюється збільшенням скрутного становища в економіці України і зменшенням кількості робочих місць. Отже, українці масово виїжджають на заробітки в інші країни.

За січень 2016 року кількість офіційно зареєстрованих безробітних в Україні збільшилася на 17,8 тисяч осіб - до 508,6 тисяч.

На ринку праці роботодавці пропонують 31,3 тисячу вакансій, тобто на одне місце претендують 16 осіб. За січень працевлаштували лише 19,4 тисяч офіційно зареєстрованих безробітних (3,5%). Такі дані наводить Державна служба статистики [6; 8].

Загалом рівень безробіття в Україні становить близько 9% (враховані офіційно зареєстровані та незареєстровані безробітні). Жінок серед безробітних у 1,2 рази більше, ніж чоловіків (279,1 тис. осіб проти 229,5 тис. осіб).

Складніше роботу знайти міським жителям - рівень безробіття у 1,3 рази більше, ніж у сільській місцевості (287,8 тис. проти 220,8 тис.). Загалом через служби зайнятості 2016 року працевлаштували 445,6 тисяч безробітних, 15,4 тисяч скористалися державною програмою, отримали одноразову допомогу із безробіття та відкрили власні справи [6].

Кожен другий колишній безробітний відкрив бізнес у сферах торгівлі та ремонту автотранспортних засобів, кожен десятий - у професійній, науковій та технічній діяльності, стільки ж - у сільському, лісовому та рибному господарствах.

Поряд з безробіттям доцільно дослідити структуру зайнятості населення за видами економічної діяльності (рис. 1).

Розрахунки показали, що найбільшу питому вагу (31,92%) серед видів економічної діяльності, на яких зайнята робоча сила, є сільське господарство. Друге місце посідає промисловість, на яку припадає 26,35% зайнятого населення, і третє місце належить торгівлі. Тобто можна зробити висновок, що працездатне населення України здебільшого зайняте в сільському господарстві та промисловості.

Дослідження структури безробіття за регіонами України показало, що на кінець 2016 року найвищий показник рівня безробіття населення спостерігався у Кіровоградській області (37%), а найнижчий - у Луганській (0,7%) (рис. 2).

В регіонах України тенденція збільшення попиту на трудові ресурси не співпадає з тенденцією збільшення рівня безробіття населення, тобто має місце неузгодженість попиту і пропозиції на ринку праці, в результаті чого безробітні не можуть знайти нове місце роботи. Тому протягом наступних років спостерігатиметься тенденція збільшення рівня безробіття. У таких умовах політика держави на ринку праці має бути спрямована на скорочення рівня безробіття, що значно покращить ситуацію зайнятості на національному ринку праці.

Таким чином, трудові ресурси України виконують важливу роль у функціонуванні держави, що пояснюється зайнятістю робочої сили у виробництві та інших видах діяльності.

У сучасних умовах важливу роль в ефективному використанні трудового потенціалу відіграє економічна та соціальна політика держави. Її вплив на макро- і мікрорівні на ефективність суспільного виробництва здійснюється через практичну діяльність урядових установ і державних структур; різноманітні види законодавства; фінансові заходи та стимули (податки, тарифи, фінансова підтримка великих науково- технічних і виробничих проектів, фінансування соціальних програм, регулювання відсоткових ставок для кредитів); запровадження та контролювання економічних правил і нормативів (регулювання доходів і оплати праці, контроль за цінами, ліцензування зовнішньоекономічної діяльності); створення ринкової, виробничої та соціальної інфраструктури тощо [5].

Висновки. Отже, майбутнє демографічного розвитку України та її регіонів залежить від репродуктивної поведінки молоді, у зв'язку з чим вимагається реалізація молодіжної демографічної програми, яка включатиме:

— врахування інтересів і потреб молодих громадян на основі залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні та реалізації програм і політики, які стосуються молоді й усього суспільства;

— забезпечення захисту їхніх прав і законних інтересів в економічній та соціальній сферах, які сприятимуть розвитку творчого репродуктивного потенціалу;

— стимулювання зайнятості серед молоді;

— охорону репродуктивного та сексуального здоров'я підлітків і молоді;

— проведення статевого виховання й реалізацію політики щодо зниження підліткової вагітності та народжуваності, а згодом і запобігання підлітковій вагітності та народжуваності.

Необхідно активізувати роботу з поліпшення стану здоров'я, зниження смертності та підвищення тривалості життя населення шляхом усунення перешкод у масовій доступності населення до засобів збереження й поліпшення здоров'я (відновлення фельдшерсько-акушерських пунктів (ФАП) дільничних лікарень у сільській місцевості); створення умов праці, які забезпечуватимуть творчий розвиток працівника, його фізичне і психічне здоров'я; формування у населення активної та свідомої поведінки самозбереження; створення безпечного для життя і здоров'я навколишнього середовища; подальшого розвитку ефективної системи охорони здоров'я.

Подолання негативних демографічних тенденцій - складний і тривалий процес. Його мета полягає у поліпшенні якості життя населення, збереженні та відтворенні його життєвого й трудового потенціалу. Важливим аспектом є пристосування демографічної політики до формуючого ринкового механізму. У науковому плані в цьому контексті важливо здійснити соціологічний моніторинг регіональних демографічних проблем, враховуючи необхідність постійного розширення поля дослідження - фактору глобалізації соціально-економічних процесів, етноконфесіональних особливостей, взаємозв'язку регіональних і національних демографічних проблем