Інтернет в комунікативному просторі сучасної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтернет в комунікативному просторі сучасної культури

Аналізується вплив глобальної мережі Інтернет на комунікаційні процеси в сучасному суспільстві. Особлива увага приділяється розгляду впливу комунікативного простору Інтернет на міжособистісне спілкування, зокрема специфіку такого спілкування в чатах, що зумовлена фізичною непредставленістю партнерів по комунікації та її текстовим характером, можливістю створення різноманітних віртуальних «Я». Відзначається суперечливість впливу глобальної мережі Інтернет на комунікативний простір сучасної культури.

В підґрунті філософського інтересу до явищ комунікації на зламі ХХ - ХХI століть лежить зміна статусу комунікації і комунікативних технологій в сучасній культурі. Саме комунікації відводиться інтегруюча роль в суспільстві, вважають Ю. Хабермас і Н. Луман, обґрунтовуючи цю ідею в одній з своїх сумісних робіт «Теорія суспільства чи соціальна технологія» (1971). Ю. Хабермас розглядає процеси комунікаційної раціоналізації життєвих світів як такі, що структурують соціальність. Н. Луман, вводячи поняття комунікації, використовує його як тотожне поняттю «соціальність», тлумачить його як сутнісну характеристику суспільства, стверджуючи, що "людські відносини і саме суспільне життя неможливі без комунікації" [1, с. 43]. Такий підхід до утвердження провідної ролі комунікації в суспільстві вочевидь зумовлений перш за все процесами глобалізації сучасного соціуму та широким впровадженням в комунікативну сферу новітніх інформаційних технологій. Інформаційно-комунікативні технології, що виникли на межі ХХ - ХХI століть, супроводжуючи процеси інформаційної революції, в межах якої технологія набуває статусу глобального ресурсу, несуть в собі значний потенціал впливу на всі сфери культури, що потребує подальшого вивчення. Особливої уваги заслуговує філософський аналіз особливостей, місця і ролі в комунікативному просторі сучасної культури глобальної мережі Інтернет.

Формування мережі Інтернет є наступним - після винаходу писемності та книгодрукування - значним етапом розвитку комунікаційної сфери суспільства. Писемність була історично першим імпульсом виникнення особливих символізованих засобів комунікації, що значно розширило комунікативний потенціал суспільства і вивело його за межі інтеракції безпосередньо присутніх (face-to-face). Винахід алфавіту та писемності зробили можливим фіксацію раціональних суджень, відокремивши сказане від того, хто говорив, писемне повідомлення від аудіовізуальної системи символів і сприйняття. В результаті цього були зняті певні просторово-часові обмеження комунікативної взаємодії, що, на думку багатьох дослідників, призвело до якісних змін в сфері комунікацій. Друкарський станок, винайдений Гутенбергом в ХV ст., завершив докорінну зміну способів мислення і сприйняття дійсності, початок якому було покладено в античності. Під впливом логіки і структури друкованого тексту формувався і особливий тип культури, що характеризується пануванням лінеарного текстового метанарративу. Саме так, на думку Маршалла Маклюена, відбувалось становлення "галактики Гутенберга" - універсума, в якому друкарський станок був провідним чинником культури індустріального суспільства [2, с. 269].

Комунікаційний простір сучасної культури має досить складну і розгалужену структуру, включаючи в себе різноманітні форми усного спілкування, засоби масової інформації, а з кінця ХХ ст. і глобальну мережу Інтернет. Створення глобальної мережі Інтернет, яка с 90-х років ХХ ст. стає основою глобальної комунікації, поступово зв'язує між собою велику кількість мереж і людей, елімінує відстані, які роз'єднують людей, стирає кордони між державами, створює умови для формування віртуальних спільнот, змінюючи стереотипи їх світосприйняття і спосіб життя і, як наслідок, отримує критичну вагу в формуванні сучасної культури, змінюючи традиційну систему культурної комунікації, значно доповнюючи і модифікуючи її. В Інтернеті значно збільшується швидкість і дешивизна розповсюдження інформації, безкінечно розсуваються межі її передачі і сприйняття. Всесвітня павутина є унікальним засобом об'єднання всіх і кожного в "одну замкнену систему" (Т. де Шарден), оскільки інтернет-комунікація не знає ні державних, ні національних кордонів. «Нова комунікативна система, - підкреслює М. Кастельс, - радикально трансформує простір і час - основні виміри людського життя. Місцеположення звільняються від своїх культурних, історичних, географічних значень і реінтегруються в функціональні мережі або в колажі із іміджів, що включені в поточний простір, котрий заміщує конкретний простір та місцеположення. Час також змінюється в новій комунікативній системі, де минуле, сьогодення та майбутнє можуть програмуватися для взаємодії один з одним в одному і тому ж повідомленні. Поточний простір і безчасовий час стають матеріальними основами нової культури, яка виходить за межі певного досвіду і включає в себе різноманітність систем презентації, що передалися за спадком» [3, с. 349].

Серед найбільш поширених способів спілкування через Інтернет слід відзначити переписку по електронній пошті (e-mail), спілкування в чатах, форумах, конференціях, створення ньюсгруп, «гостьових книг» тощо. Звичайно, кожний з них має свої комунікативні особливості. Простір всесвітньої інформаційної мережі перш за все створює нові умови і нову якість комунікації між людьми, що значно відрізняється від спілкування через пошту, телефон, телеграф та ін. технічні посередники комунікації. І якщо спілкування з допомогою електронної пошти по суті відрізняється від звичайного поштового листування лише швидкістю передачі певної інформації (що теж взагалі створює нові можливості для спілкування), то спілкування в чатах, на форумах і т.п. комунікативних середовищах глобальної мережі мають більш суттєві відмінності.

Найважливішими особливостями інтернет-комунікації між суб'єктами, яка зумовлена віртуальним характером інтернет-простору, є можливість бути в один і той же час в різних місцях, тобто інтернету не властива єдність простору і часу, як це характерно для реального життя (сидячи за своїм комп'ютером людина може в один і той же час спілкуватись з людьми з других країн, часових поясів); фізична непредставленість партнерів по комунікації; текстовий характер комунікації і обмежені можливості використання невербальної комунікації.

Фізична непредставленість партнерів по online-комунікації зумовлює її анонімність. Анонімність спілкування в глобальній мережі інтернет є метафізичною особливістю цього соціального явища, де гіпертекстуальність (розпорошення тексту по віртуальному простору) поєднується з гіперавторством (розпорошення авторства по Мережі). Таким чином, в інтернет-просторі міжособистісне спілкування набуває загального характеру, але здійснюється в основному в безособистісній формі. Співбесідник може сповіщати про себе неповну і навіть недостовірну інформацію, він психологічно звільняється від необхідності репрезентувати в процесі комунікації самого себе, конструюючи той образ "Я", який йому заманеться.

В комунікативному інтернет-просторі відбувається повна заміна особистості людини, аж до того, що навіть фотографія співбесідника (якщо вона доступна) зображає не його, а знайомого або будь-кого іншого. В результаті відбувається спілкування двох або більше людей, які нічого не знають один про одного, крім хіба що стилю їх спілкування. При цьому заміна реальних імен псевдонімами (нікнеймами) утруднює ідентифікацію особистості співбесідника, хоча вибраний псевдонім зазвичай не випадковий. Він в певній мірі відображає внутрішній психологічний настрій співбесідника, його уявлення про світ і про себе. Незвичайні титули, гучні імена, якими нагороджують себе деякі з відвідувачів інтернет-простору, є скоріш за все претензією на самовираз, спробою досягнути певного рівня претензій, котрий, можливо, недоступний їм в повсякденному житті. Тобто, вибраний нікнейм є певною ширмою, за якою ховається реальна людина.

Знаходячись в віртуальному просторі, людина по суті займається самотворенням своєї ідентичності і сервери MUD або IRC (IRC (Internet Relay Chat), ICQ роблять можливим спілкування з іншими такими ж множинними ідентичностями. Віртуальне «Я» учасників неформальної інтернет-комунікації нерідко відрізняється від реального «Я» - змінюється вік, стать, опис зовнішності, біографічна інформація тощо. Тобто «Інтернет, - як зазначає Ш. Тьоркл, - виступає ще одним елементом комп'ютерної культури, який сприяє формуванню уявлення про ідентичність як множинність. В Інтернеті люди здатні творити себе, переміщуючись в декількох "Я" [5, р. 178]. Формується переконання, що ідентичності при необхідності можна одягати і знімати як при зміні одежі.

Чим зумовлено створення «віртуальних особистостей» в online-комунікації? Незадоволенням реальною соціальною ідентичністю, бажанням отримати новий досвід існування, нові враження, реалізувати нереалізовані в реальному житті сторони свого многогранного «Я»? Мотивація конструювання «віртуальних особистостей» стає предметом сучасних психологічних досліджень [6]. Вони відзначають різноманітність цих мотивів, серед яких, з одного боку, самопрезентація в інтернет-просторі, сконструйоване «Я» як вираз нереалізованих бажань, незадоволених потреб, з іншого - як вираз пригнічених в реальності агресивних тенденцій, задоволення заборонених в соціумі потягів. «Існує коло особистісних проблем і фрустрованих потреб, - підкреслює Н.В. Чудова, - задоволення яких в інтернет-реальності полегшене порівняло з реальним життям» [7, с. 34]. Створення віртуального «Я» здійснюється саме для того, щоб, користуючись ним в віртуальній реальності, вирішити проблеми, які не вирішуються і реальному соціумі і задовольнити потреби, які фрустровані в реальній дійсності.

Занепокоєність тілесністю ідентичності в віртуальній реальності дозволяю усвідомити той факт, що параметри роду і статі не дані від народження, а постійно конструюються. Конструювання віртуальних особистостей може мати віковий характер і бути пов'язане з самовизначенням. Як відомо, віртуальні особистості створюються переважно підлітками, що психологи пов'язують з кризою ідентичності підліткового віку, з незаверешеністю процесу самовизначення, пошуком ідентичності. Так вони можуть безпечно експериментувати з різними проявами своєї зовнішності, статі, почуттів для кращого розуміння себе.

Віртуальна особистість, яку створюють активні користувачі мережі Інтернет, неминуче викликає відчуження всього реального: власного тіла, об'єктивного статусу тощо. Таке відчуження означає не повний відрив, а відсторонення, свого роду дистанціювання. Такі атрибути особистості як стабільна самоідентифікація, індивідуальний стиль виконання соціальних ролей, активними користувачами Інтернет втрачається; свідомо чи неусвідомлено ними формується розмита або змінна ідентичність. В результаті «віртуальне-Я» стає внутрішньо суперечливим, мозаїчним, розколотим, ізольованим від норм і цінностей, що утворюють ядро культури даного суспільства. Так запускається механізм виникнення різноманітних субкультур віртуальних контактів. Це дає підстави розглядати мережу Інтернет як свого роду соціальну лабораторію по створенню і перебудові особистості, що характеризує сучасну епоху - епоху постмодерну.

В зв'язку з цим, Ш. Тьоркл пише, що "коли ідентичність визначалась як єдина і усталена, було відносно просто відокремлювати девіацію від норми і піддавати її цензурі. Більш рухливе відчуття "Я" дає більше можливостей для признання різноманітності. ... Ми більше не відчуваємо необхідності виключати те, що не підходить" [5, р. 221 - 223, 262]. Разом з тим вона ж відмічає, що «ідентичність множиться і розкладається, залишаючи присмак тривоги і неспокою» [8, р. 154]. У людини виникає новий фундаментальний страх, що явно має відношення до Страху «не бути» у Хайдеггера - страх розчинитися в штучній, нею ж створеній реальності.

В інтернет-просторі втрачає своє значення низка бар'єрів спілкування, зумовлених такими характеристиками суб'єктів комунікації як зовнішній вигляд, стать, вік, соціальний статус, те що психологи називають невербальною частиною комунікативної компетентності [9]. Не дивлячись на те, що в текстовій комунікації існує можливість виражати свої почуття при допомозі «смайликів», фізична непредставленість учасників комунікації в акті комунікації призводить до того, що почуття можна не тільки виражати, але й приховувати, а також виражати почуття, яких людина в даний момент не відчуває. Це, з одного боку, створює певну комфортність спілкування завдяки можливості прояву особистісного розкріпачення і безмежної свободи, з іншого - дискомфортність в наслідок безкарності контрагентів. «Анонімність відвідувача, - зауважує О.В. Новоженіна, - дає чудову можливість розширення кругозору: я можу дізнатись про речі, інтерес до яких скомпрометує мене в реальності. Коли ми знаходимося в компанії друзів, просто на вулиці, нас завжди хвилює питання - яка реакція оточуючих на мої дії? ...Анонімність Мережі знімає цю проблему, розкріпачує людину, долає певні соціальні бар'єри і забобони» [10, с. 201].

Крім того спілкування з анонімними «штучними» партнерами має низку додаткових привабливих особливостей, які не завжди можна реалізувати в offline-спілкуванні - можливість негайно перервати неприємний контакт, відсутність відповідальності за ті чи інші висловлювання і зобов'язання, нові гострі переживання, можливість відійти від «нормативності» та соціальних стереотипів offline-спілкування, що понижує психологічний і соціальний ризик, присутній в online-спілкуванні. Тобто спілкування в інтернет-просторі не тільки компенсує дефіцит спілкування в реальному соціумі, а створює новий тип спілкування, при якому дефіцит живого контакту доповнюється контактом «Я-іншого» з «анонімними іншими», які інсценують себе в Інтернеті, проникаючи в поле життєвого простору особистості. Інтернет особливо важливий для тих людей, для яких існують труднощі безпосереднього міжособистісного спілкування. Опосередковане мережею інтернет спілкування створює ілюзію дружніх відносин без вимог дружби.

Такі особливості інтернет-комунікації перш за все характеризують спілкування в чатах. Входячи в віртуальний соціум чата, людина отримує повну свободу в творенні самого себе, яка обмежена тільки її фантазією та виражальними засобами тієї мови, яка використовується в семіотичному просторі Інтернета - символьної і іконічної. Тобто в чатах спілкуються по суті не реальні люди, а створені ними образи. Анонімність, характерна для спілкування в Мережі, в чатах навіть культивується: людина виглядає білою вороною, якщо вона заходить в чат під своїм іменем. Текст чата схожий на книгу постмодерніста, яку необхідно читати по певній схемі, що відновлює звичну логіку розповідання, зв'язний виклад сюжету, в якому задіяні персонажі. Порівняння підсилюється тим, що інтертекст може бути яким завгодно широким; тема бесіди виникає стихійно. Адекватно описують реальність Інтернеті такі поняття, як «ризома» Дельоза і Гваттарі, «змішання і симулякр» Ж. Бодрийяра, «спектакль» Р. Барта, «паратема» Е. Фуко.

Мені здається дуже вдалим порівняння спілкування в чаті з карнавалом чи театром, в якому беруть участь всі присутні. В. і О. Нестерови, що першими звернули увагу на карнавальний характер чата, підкреслюють, що віртуальний простір виявився не сурогатом, він не копіює, примітизуючи реальний світ, а дає людині унікальні можливості - отримати іншу іпостась свого буття - віртуальну, яка неможлива в реальному світі. Тому чат виконує не тільки комунікативну функцію, відвідувачі чата не тільки спілкуються в ньому, вони в ньому живуть [11]. Як і карнавал, описаний М. Бахтіним, чат - це заперечення реального життя, реальних статусів, загальноприйнятих норм спілкування, і, в певній мірі, просто реальних людей. Це гра умовностей і умовних персонажів. «…карнавал не знає поділу на виконавців і глядачів. … Карнавал не споглядають, -- в ньому живуть, і живуть всі… в цьому відношенні карнавал був … наче б то реальною (але тимчасовою) формою життя, яку не розігрували, а якою жили насправді (на час карнавалу)» [12, с. 117]. «Карнавальне» спілкування ґрунтується на різноманітних містифікаціях, театральності, інсценуванні реальних і нереальних ситуацій, іронічності і гуморі, воно насичене жартами, каламбурами, грою слів. Розгортання комунікації в іншому просторі, заміна реальних людей віртуальними образами, абсолютна свобода моделювання ситуації при певній невизначеності соціальних норм - все ці чинники стимулюють карнавальний характер чата. В Інтернеті легко бути «під маскою», грати іншу роль. Розгортання комунікації в іншому просторі, заміна реальних людей віртуальними образами, абсолютна свобода моделювання ситуацій при нерозвинутості і невизначеності соціальних норм - все стимулює карнавальний характер чата. Подібно середньовічному карнавалу і його інтерпретації М. Бахтіним, чат - це саме життя, тільки оформлене особливим чином - ігровим. Це дає підставу вважати чат частиною спеціальної, іншим чином організованої культури.

«Життя» в чатах для багатьох стає новою, штучно створеною потребою, яка в значній мірі заміщує потребу в особистих контактах з реальними людьми. Заглиблення в карнавальний характер чатівського життя, в якому людина відчуває себе комфортно і може реалізувати свої фрустровані в реальному житті потреби, може привести до інтернет-аддикції. Тоді спілкування в Мережі стає не доповненням до спілкування в реальному житті, а має компенсаторний характер.

Найчастіше відвідувачами чатів є молодь. Чат для неї - своєрідна молодіжна тусовка, ігрове спілкування, що використовує умовні форми театру масок в віртуальних просторах Всесвітньої Мережі. Ігровий принцип спілкування в чаті проявляється і в тому, що поряд з умовностями спілкування, зумовленими використанням «масок», порушуються норми письмової мови - норми орфографії, пунктуації, ламаються звичний вигляд слова, фрази, що надає тексту дещо протиприродний, гротескний вигляд. Загальновідомо, що в процесі письмового спілкування в чаті кожний її учасник доповнює свої висловлювання певними символами, які повинні передати його емоційний стан. При допомозі цих символів можна передати усмішку, лукаву усмішку, злість, занепокоєність, виразити інші емоції. Іноді користувачі не обмежуються тільки символами і посилають малюнки, що нагадують примітивний живопис. Широке розповсюдження в Мережі отримало використання акронімів - своєрідних символьних скорочень окремих фраз і навіть речень. Багато акронімів записуються без використання голосних: bb - bye bye, BRB - Be right back (зараз вернусь), BTW - By the way (до речі), pls - please (спасибі), L8R - Later (пізніше) тощо. Це дає привід дослідникам лінгвістичних особливостей користувачів комп'ютерних мереж вважати, що їх писемність набуває певних атавістичних особливостей писемності архаїчних культур, примітивної писемності давніх цивілізацій. Як ці інтернет-спілкування вплинуть на мовну особистість людини як системи мовних навиків, стратегій і форм, адже цей процес відбувається одночасно з формуванням віртуальної картини світу, в тому числі і мовної, яка відображає життя в просторі Інтернет з його особливостями? Чи не приведе це до руйнування мовних традицій, мов національної культури і заміною їх мовою віртуального комунікативного ресурсу? Найбільшу стурбованість культурологів викликає формування нових мовних паттернів в свідомості адептів віртуального спілкування і культури, які на їх думку, руйнують зв'язок з культурою через мову.

Спілкування і мережі Інтернет співзвучне «постмодерній кризі раціональності», втраті соціальною реальністю своєї усталеності і навіть визначеності (багато явищ втратили свої «автентичні імена»). Це викликає тривогу багатьох дослідників, що аналізують вплив сучасних телекомунікативних технологій на комунікативний простір сучасної культури. Сучасна людина все більш занурюється в віртуальний світ, не завжди даючи собі звіт про наслідки цього. Ми занурюємося в простір світової інфосфери, котрий, як дотепно зауважив Дуглас Ришкофф, виявився живим і все більш втягує нас в себе, замінюючи всі різновиди спілкування [13]. З скороченням міжособистісних контактів fase-to-fase втрачається найважливіший компонент взаєморозуміння - невербальний аспект комунікації, що складає приблизно 70% комунікації між людьми і вони опиняться в ізоляції. У. Еко навіть вважає, що майбутнє обіцяє стати «суспільством одиноких людей» [14].

Однак, зважаючи на те, що Інтернет ввійшов в комунікативний простір культури зовсім недавно, особливості його впливу на комунікативні процеси виявити в повній мірі завчасно. Завдяки мультимодальності, диверсифікаційності і нестабільності нової комунікативної системи вона здатна охопити і інтегрувати всі формі культурного прояву, різноманітні інтереси, цінності та форми спілкування. В інтернет-просторі представлені не тільки всі види традиційної комунікації, але сформовані принципово нові. При цьому, як справедливо зауважує М. Кастельс, нові електронні засоби комунікації не відділяються від традиційних культур - вони їх абсорбують. “Всі прояви культури, від гірших до кращих, від найбільш елітних до найбільш популярних, об'єднуються в цьому цифровому універсумі, що зв'язує в гігантському історичному гіпертексті минулі, сьогоденні і майбутні прояви комунікативної думки. Роблячи це, вони будують нове символічне середовище” [3, с. 351]. Сьогодні до дослідження цього середовища тільки приступають, фіксуючи окремі тенденції такого впливу і відзначаючи його неоднозначний характер. Однак, безсумнівно те, що створення мережі Інтернет, яка починаючи с 90-х років ХХ ст. стає основою глобальної комунікації, підіймає фундаментальні проблеми культури сучасного суспільства, що потребують глибокого філософського осмислення.

глобальний мережа соціальність

Перелік посилань

1.Луман Н. Невероятные коммуникации [Текст] / Луман Н. // Проблемы теоретической социологии. - СПб., 2000. - Вып.

2.McLuhan M. Understanding Media: The Extension of Man [Тext] / McLuhan M. - N.Y., 1967.

3.Кастельс М. Информационная эпоха. Экономика, общество и культура [Текст] / Кастельс М. - М., 2000. - 608 с.

4.Сосланд А. - Фундаментальная структура психотерапевтического метода, или как создать свою школу в психотерапии [Текст] / Сосланд А. - М., 1999. - 389 с.

5.Turkle Sh. Life on the screen: identity in the age of the Internet [Тext] / Turkle Sh. - New York: Simon and Schuster, 1995.

6.Бабаева Ю.Д. Психологические последствия информатизации [Текст] / Бабаева Ю.Д., Войскунский А.Е. // Психологический журнал. - 1998. - №1. - C. 54 - 62.

7.Чудова Н.В. Особенности образа «Я» жителя интернета [Текст] / Чудова Н.В. // Психологический журнал. - 2002. - №1. - C. 31 - 42.

8.Turkle Sh. Constructions and Reconstructions of the Self in Virtual Reality [Тext] / Turkle Sh. // Culture of the Internet. - 1997. - P. 143 - 155.

9.Жичкина А. Взаимосвязь идентичности и поведения в Интернете пользователей юношеского возраста: автореф. дис. на соиск. степени канд. психол. наук [Текст] / Жичкина А. - 2001. - 25 c.

10.Новоженина О.В. Интернет как новая реальность и феномен современной цивилизации [Текст] / Новоженина О.В. // Влияние Интернета на сознание и структуру знания. - М.: ИФ РАН, 2004. - С. 195 - 215.

Размещено на Allbest.ru