Способи вчинення плагіату

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Способи вчинення плагіату

О.М. Рижко

У статті на основі аналізу емпіричного матеріалу укладено відкритий перелік способів учинення академічного плагіату, виділено 20 поведінкових моделей, уможливлених соціально- комунікаційною природою плагіату, та запропоновано авторську класифікацію видів наукового плагіату за такими критеріями: суб'єкт-суб'єктними відносинами, об'єктом присвоєння, джерелом присвоєння, метою використання, використовуваною технологією, мовним критерієм, ступенем прозорості, ступенем оригінальності джерела плагіату.

Ключові слова: плагіат, спосіб вчинення плагіату, науковий плагіат, класифікація.

Рыжко Е.Н. Способы совершения плагиата

В статье на основе анализа эмпирического материала составлено открытый перечень способов совершения академического плагиата, с учетом социальнокоммуникационной природы плагиата выделено 20 поведенческих моделей, а также предложена авторская классификация видов научного плагиата по следующим критериям: субъект-субъектные отношения, объект присвоения, источник присвоения, цель использования, используемая технология, языковый критерий, степень прозрачности, степень оригинальности источника плагиата.

Ключевые слова: плагиат, способ совершения плагиата, научный плагиат, классификация.

Ryzhko O. Methods of Plagiarism Committing

The article contains the open list of methods of academic plagiarism committing, which was composed on the ground of empirical materials' analysis, and that allowed to confirm, that subject-subject relations in academic circum-plagiarism discourse show, that anyone (any subject of an academic environment) may steal/misappropriate any academic text of anyone, and this causes a total distrust, that is plagiarism is a factor of destructive impact on the academic environment not only at the axiological level through the depreciation of basic fundamental values of academic honesty (honour, trust, fairness, respect, responsibility, courage, as well as dignity, personal development, originality, creativity, respect for intellect) or at the moral and ethical level through the ignoring of basic requirements of ethical codes (for a student,a lecturer, a researcher, a professional of particular field) or morality rules; but also at the psychological level, when instead of pride in belonging to the elite communities (that should be the University in terms of the Universe, the symbolic structure; a scientific community; a group of professionals, etc) we can see bitterness of realization of their degradation or reduction to the marginalized structures, of profanation of once sacred space (the University as a temple of science), its commodification (turning into “another one” (one of a number of) business). On the base of the registry of methods of committing plagiarism we also allocated 20 behavioral models, caused by social and communicative nature of plagiarism, and offered the author classification of scientific plagiarism types on the following criteria: subject-subject relations, object of misappropriation, source of misappropriation, aim of use, used technology, linguistic criterion, degree of transparency, degree of originality of plagiarism source.

Key words: plagiarism, method of plagiarism committing, scientific plagiarism, classification.

Вступ

Ми неодноразово писали, що плагіат - це багатоаспектне складне явище, яке має соціально-комунікаційну природу. Передусім? плагіат досліджений як порушення авторського права, але нині актуальним є вивчення його як явища соціального. Найновішими інтерпретаціями в контексті осмислення суті плагіату є розгляд явища дослідницею Е. Шестаковою як «форми соціально-науково комунікації». Вчена акцентує увагу на функціонуванні так званих «сміттєвих» журналів, які претендують на роль наукових і сприяють стрімкому поширенню плагіату, та переконливо обґрунтовує перетворення його (плагіату) на «привабливу форму влади» [5]. Трактування проблеми плагіату подано також у праці С. Благодєтєлєвої-Вовк, яка розглядає плагіат як загрозу національній безпеці [1].

Постановка завдання

Укладення реєстру способів учинення плагіату має, на нашу думку, полегшити працю людей, що працюють із текстами, а також дати уявлення про деструктивну винахідливість плагіаторів, продемонструвавши масштабність задіяння людського чинника. Тому метою цього дослідження є визначення способів учинення плагіату в академічному (науковому) середовищі, виділення поведінкових моделей, уможливлених соціальнокомунікаційною природою плагіату, та розроблення авторської класифікації видів наукового плагіату.

Методи і матеріали

Опрацювання емпіричного матеріалу, здобутого науковцями різних галузей, що ведуть боротьбу з плагіатом (основний джерельний корпус для здійснення такого аналізу - праці польського професора М. Вронського, а також матеріал, зібраний активістами громадської ініціативи «Дисергейт» та іншими науковцями); використання методів якісного аналізу, узагальнення, групування розрізнених даних, якими є різновиявні конкретні способи вчинення плагіату, компаративного, описового, табличного (для представлення даних) дало нам змогу виділити й описати способи вчинення академічного плагіату та сформувати докладний відкритий реєстр означених способів; а на його основі: з'ясувати толеровані соціумом поведін- кові моделі вчинення плагіату; запропонувати авторську класифікацію наукового плагіату за вісьмома критеріями; здійснити компаративний аналіз способів вчинення академічного плагіату в Україні та в Польщі.

Результати

Польський юрист Й. Сєньчило-Хлябіч (Joanna Siehczyto-Chlabicz) у ґрунтовній статті «Відповідальність викладачів ВНЗ, докторантів (ідеться про ступінь доктора філософії, тобто кандидата наук. - О. Р.) і студентів щодо вдавання до плагіату» («Odpowiedzialnosc nauczycieli akademickich, doktorantow i studentow z tytutu popetnienia plagiatu») [7], крім загальноприйнятих у польській науці видів плагіату, зосереджує увагу на способах його вчинення. Вона проаналізувала вироки польського суду (Sqdu Najwyzszego), що стосувались порушень авторського права, і навела такі приклади:

A. Внесення у твір всього змісту (тобто цілісного тексту. - О. Р.) або фрагментів чужого твору без виразного зазначення джерела запозичення є плагіатом.

B. Відсутність виразного визначення джерела, з якого походить фрагмент чужої праці.

C. Подання свого прізвища як єдиного автора книжки, тоді як у роботі брав участь співавтор, якому належить значний внесок у роботу.

D. Вміщення в роботу елементів, що не охороняються авторським правом (ідеї, задуми, концепції), і яким автор надав оригінальної інтерпретації, - може бути визнане плагіатом (приміром, тонка межа між апропріацією та плагіатом, про що будемо говорити далі) [7, с. 138].

Також вчена проаналізувала доробок за 2002-2009 рр. «towca plagiatow» М. Вронського (Mareka Wronskiego) [6], опублікований у часописі Forum Akademickie, і на основі цього уклала «відкритий каталог найбільш уживаних способів плагіату, до яких вдаються студенти, докторанти (тут - здобувачі ступеня кандидат наук. - О. Р.) і викладачі вищих шкіл» із 15 позицій. Тобто йдеться про способи вчинення академічного плагіату. (Усі цитати з польських джерел ми наводимо у власному перекладі з урахуванням чинного на сьогодні в Україні співвіднесення наукових ступенів: «докторська дисертація» (доктор філософії) - дисертація кандидата наук; «габілітацій- на дисертація» (доктор наук) - дисертація доктора наук. - О. Р.). Отже, перелік:

1. Привласнення в кандидатській дисертації авторства значних фрагментів кандидатської або докторської дисертацій свого керівника/консультанта та праць інших авторів без цитування джерел або вчинення дослівного текстового (кількасторінкового) плагіату з відомих підручників чи із сервера Міністерства охорони здоров'я [7, s. 138-139].

2. Привласнення в кандидатській дисертації авторства значних фрагментів магістерських праць.

3. Привласнення авторства чужої кандидатської дисертації, скопійованої з німецького банку кандидатських і докторських дисертацій.

4. Докторська дисертація є відтворенням, переважно дослівним, праці померлого професора або дослівним відтворенням чужої праці як значної частини власної докторської дисертації, перекладеної польською мовою (тобто перекладний плагіат. - О. Р.).

5. Привласнення професором (викладачем ВНЗ) авторства значних фрагментів магістерських дисертацій (та інших робіт магістрантів), виконуваних під його керівництвом.

6. Привласнення авторства чужих творів у наукових працях викладачів ВНЗ, зокрема професорів (ідеться про присвоєння чужої роботи повністю, підписування своїм іменем чужої праці. -О. Р.).

7. Привласнення авторства професорами ВНЗ значних фрагментів із захищених кандидатських дисертацій своїх і чужих здобувачів [7, с. 139].

8. Кандидатські дисертації викладачів ВНЗ як копії закордонних наукових праць, перекладених польською мовою.

9. Привласнення доробку співавтора.

10. Написання науковим керівником дисертації замість здобувача за плату.

11. Привласнення здобувачами авторства фрагментів праці свого наукового керівника, як і дослівне запозичення з робіт інших авторів.

12. Привласнення магістрантом авторства чужої магістерської (90% збігів).

13. Привласнення авторства значних фрагментів захищеної кандидатської чи кількох магістерських робіт у докторській.

14. Привласнення в своєму науковому доробку (ідеться про наукові статті. - О. Р.) авторства фрагментів праць інших авторів (дослівне копіювання) і цитування як джерел фальшивих авторів (тобто посилання на неіснуючі праці. - О. Р.).

15. Привласнення авторами, що готують курс лекцій (skrypt), авторства значних фрагментів із відомих академічних підручників [7, s. 138-140].

Названі приклади можна узагальнити за такими критеріями: 1) суб'єкти-фігуранти плагіатних справ; 2) джерело плагіату; 3) мета присвоєння авторства (використання).

Загалом же треба зазначити, що доктор Марек Вронський (Marek Wronski) займається викриттям плагіаторів з 1997 р. Першим «клієнтом» був професор біохімії А. Єндричко (Andrzej Jendryczko) зі Шлоуської медичної академії в Катовіцах. Як з'ясувалось, він опублікував 49 сплагіачених статей [6]. Від 2001 р. М. Вронський веде постійну рубрику Z archiwum nieuczciwosci naukowej у часописі Forum Akademicki. У його зібранні 9,5 тисяч (станом на червень 2013 р.) прикладів наукової недоброчесності (переважно плагіату) з усього світу. Учений наголошує, що у ВНЗ не хочуть оприлюднювати плагіатні справи через те, що бояться втрати престижу навчального закладу. З-поміж причин вдавання до плагіату називає дві найчастіші: 1) невиконання роботи вчасно й подання чужої роботи як своєї; 2) незнання правил належного цитування та підготовки грамотного парафразу; зауважуючи, що значно рідше трапляються такі: 1) піратський плагіат (тобто повна крадіжка чиєїсь праці); 2) присвоєння теми дослідження; 3) крадіжка чужих наукових даних; 4) примус до співавторства; 5) фальшування чи фабрикація результатів [6].

М. Вронський зібрав величезний за обсягом, сумлінно документований емпіричний матеріал щодо вчинення плагіату й інших проявів академічної недоброчесності. По суті, він багато років веде своєрідну хроніку, чітко відповідаючи на основні питання щодо об'єктів плагіату; осіб плагіаторів і жертв вчинення плагіату (із докладною інформацією щодо кар'єр, професійних зацікавлень, порушень, вчинених у сфері права чи етики, конфліктів інтересів усіх дійових осіб тих чи інших справ); підстав вчинення плагіату; перебігу дисциплінарних, цивільних і кримінальних проваджень щодо осіб, які вчинили плагіат; вироків суду; висвітлення плагіатних скандалів у пресі; поведінки адміністрацій університетів, задіяних у плагіатних скандалах; діяльності Centralnej Komisji ds. Stopni i Tytutow (польський відповідник української ВАК/ДАК) тощо. Дослідник публікує лише перевірену інформацію, повертаючись до тих чи інших плагіатних справ, якщо вони тривають (не завершені). Саме матеріали такого плану, зібрані дослідниками під час так званої «ручної перевірки» (на противагу використанню спеціальних комп'ютерних програм для виявлення плагіату й інших текстових збігів), можуть стати підставою для укладання реєстру видів і технологій плагіату та способів його вчинення. Тож ми вирішили продовжити починання Й. Сєньчило-Хлябіч, оскільки на сьогодні в українській науці немає схожого переліку, а він потрібен для чіткого визначення способів учинення плагіату в справах, що стосуються порушення авторських прав та етичних приписів, а також академічної доброчесності. Нами було проаналізовано всі публікації М. Вронського в часописі Forum Akademickie за період 2010 р. - початок 2017 р. (загальна кількість - 75, https://prenumeruj.forumakademickie.pl/fa/2017/) і на їхній основі визначено 50 способів учинення плагіату:

1. Привласнення в монографії значних текстових фрагментів із монографії іншого автора, зокрема й покійного.

2. Плагіат монографії вже померлого автора, який виступав консультантом роботи плагіатора.

3. Використання у докторській дисертації понад 50 % тексту із власної кандидатської.

4. Дослівний (повний) плагіат матеріалів з Інтернету.

5. Плагіат частин або цілих магістерських робіт науковими консультантами для власних дисертацій.

6. Дослівний плагіат + поверховий рерайт з ідентичними посиланнями + запозичення 80 % бібліографії в кандидатській дисертації, присвяченій життю і діяльності певної особи, матеріалів збірника наукового симпозіуму, присвяченого цій особі.

7. Прихований «автоплагіат» (ідеться про багаторазові самоповтори значних за обсягом шматків тексту в кожній наступній опублікованій книжці); повний дослівний плагіат-переклад з опублікованої раніше енциклопедії без посилань + «автоплагіат» у докторській дисертації; «ав- топлагіт» + дослівний плагіат значної частини чужої монографії в докторській дисертації; «авто- плагіат» (бакалаврська дипломна робота ввійшла повністю в кандидатську).

8. Привласнення тексту магістерської роботи для монографії наукового керівника.

9. Дослівний плагіат у кандидатській дисертації з докторської переважної частини тексту (70 %); повний плагіат кандидатської дисертації, «написаної» шляхом скорочення опублікованої раніше дисертації доктора наук з ідентичною темою.

10. Дослівний плагіат у монографії з монографії іншого автора, супроводжуваний привласненням авторства на переклади, зроблені автором оригінальної праці (тобто подвійна інтелектуальна крадіжка - оригінального авторського тексту і вперше виконаних автором перекладів першоджерел).

11. Мікс дослівного плагіату праць різних авторів у статтях та монографіях на здобуття ступеня доктора наук; використання техніки «patchwork plagiarism» - «зшивання» тексту з привласнених абзаців із праць інших авторів без лапок і посилань (іншими словами - компіляція).

12. Привласнення творчої концепції і фрагментів тексту в статтях з опублікованих статей інших авторів.

13. Привласнення структури і фрагментів тексту в монографії з опублікованих статей і монографії інших авторів.

14. Дослівний плагіат і привласнення лабораторних (експериментальних) даних у докторській дисертації з медицини, що стало основою фальсифікації даних; плагіат із різних джерел (компіляція) + фальсифікація та підтасування даних у дисертаціях із медичних наук.

15. Дослівний плагіат майже повного (80 %) тексту методичних рекомендацій іншого автора з іншого університету.

16. Дослівний плагіат розділів кандидатської дисертації для розділу в колективній монографії, профінансованій за рахунок грантових коштів.

17. Плагіат матеріалів із Вікіпедії в наукових статтях.

18. Привласнення авторства на ілюстративний матеріал у раніше опублікованій книжці.

19. Дослівний плагіат у кандидатській дисертації значних частин тексту з інших кандидатських і монографій.

20. Плагіат значних фрагментів тексту в кандидатській дисертації із докторської дисертації наукового керівника.

21. Дослівний плагіат у кандидатській дисертації статті іншого автора; монографії іншого автора та статей з Інтернету.

22. Використання неправдивих бібліографічних посилань у докторській дисертації, запозичення бібліографії з праць інших авторів безвідносно до тексту дисертації (тобто з метою збільшення кількості позицій у списку літератури).

23. Використання парафразів (оригінальних і перекладних текстів), анотування без посилань і дослівного плагіату в докторській дисертації).

24. Повний дослівний плагіат-переклад вузькоспеціалізованої іншомовної книжки, опублікованої раніше в іншій країні; повний плагіат-переклад іншомовної дисертації, захищеної в іншій країні; повний плагіат-переклад у кандидатській дисертації іншої кандидатської дисертації іноземного автора.

25. Привласнення значних перекладених текстових фрагментів монографії іноземного автора для докторської дисертації.

26. Плагіат-переклад іншомовної статті в книжці.

27. Плагіат-переклад іншомовних (здебільшого англомовних) статей, зокрема й опублікованих в електронних наукових журналах.

28. Повний дослівний плагіат-переклад з опублікованої раніше енциклопедії без посилань + автоплагіат.

29. Плагіат-переклад статті іншого автора з одночасним присвоєнням ілюстративного матеріалу (таблиці, графіки).

30. Привласнення авторства значних фрагментів із неопублікованої статті та підручників (без посилань і лапок узагалі або з порушеннями правил цитування - посилання на джерело містилось у бібліографії, але жодним чином фрагменти чужих текстів не були позначені в роботі) у кандидатській дисертації.

31. Плагіат дослівний + незначний рерайт у монографії статті, опублікованої в Інтернеті (ідеться про інтернет-видання, а не про анонімну публікацію на кшталт реферату на замовлення) статті іншого автора, що є частиною захищеної магістерської.

32. Плагіат у книжці значних текстових фрагментів та ілюстративного матеріалу з раніше опублікованої книжки померлого автора.

33. Плагіат у книжці одним зі співавторів тексту кандидатської дисертації іншого автора (співавтори - магістр і кандидат наук, що був керівником магістерської праці, причому до плагіату вдався саме кандидат наук).

34. Плагіат у науковій статті тексту статті іншого автора повністю та з поверховим незначним рерайтом, причому частина тексту містить спорадичні посилання на справжнього автора, а частина не містить, що створює оманливий ефект, ніби плагіаторові належать фрагменти, не взяті в лапки.

35. Дослівний плагіат у науковій статті тексту підручника іншого автора.

36. Приписування співавторства.

37. Привласнення значних текстових фрагментів чужої докторської дисертації в підручнику.

38. Повний дослівний неприхований (явний) плагіат кандидатської дисертації і статей із трьох докторських монографій.

39. Плагіат у кандидатській дисертації значних текстових фрагментів з опублікованих монографій інших авторів - дослівний і з незначним рерайтом (на рівні текстових зв'язок).

40. Присвоєння доктором наук значних текстових фрагментів (від кількох до десятків сторінок без лапок і посилань) для власної монографії з рецензованої кандидатської дисертації.

41. Присвоєння авторства на графічні роботи інших авторів у кандидатській дисертації з мистецтвознавства.

42. Плагіат у докторській дисертації значних фрагментів тексту з кандидатської дисертації іноземного автора.

43. Привласнення авторства на огляд літератури, виконаний іншим науковцем (ідеться про цитування за цитатою без вказування джерела (тобто без використання формули «Цитуємо за...»), що створює враження, ніби «автор» сам опрацьовував першоджерела - таким чином відбувається введення в оману наукової спільноти).

44. Недобросовісні запозичення в кандидатській дисертації (згодом опублікованій) із монографії іншого автора з використанням поверхового рерайту.

45. Плагіат матеріалів із колективної монографії (причому на основного окраденого, нині померлого, автора припадає 170 сторінок тексту) із незначними спорадичними скороченнями та поверховим рерайтом.

46. Присвоєння науковим керівником і рецензентом авторства на висновки досліджень, розрахунки і креслення, виконані магістранткою.

47. Запозичення значних текстових фрагментів та ілюстративного матеріалу без посилань для науково-популярного видання із книжок інших авторів.

48. Повний плагіат у монографіях і статтях для отримання звання професора (чи ступеня доктора наук) наукових статей інших авторів.

49. Використання в кандидатській дисертації авторських фотографій без вказування імені фотографа.

50. Використання в кандидатській дисертації численних текстових запозичень (компіляція сплагіачених фрагментів) без посилань і належного оформлення як цитат із книжок та інтернет- джерел.

Розгорнений відкритий список способів вчинення академічного плагіату (ідеться про наукові роботи здобувачів ступенів) можна укласти й на основі даних, отриманих українськими дослідниками. Наприклад, на основі текстових файлів, розміщених у спільноті «Плагіат» у Facebook (https://www.facebook.com/groups/plagyat/; ми опрацювали 43 текстові файли, викладені в групі від 2013 р.; результати розгорненого дослідження діяльності цієї групи можна подивитись тут [3]), що містять аналіз сплагіачених наукових робіт, здійснений доктором наук за двома спеціальностями («Журналістика» та «Теорія літератури») Е. Шестаковою: 1) привласнення (дослівний плагіат) значних за обсягом (або й повного обсягу) фрагментів із робіт українських авторів (автореферати, статті); 2) плагіат-переклад роботи іноземного автора (статті, монографії, захищені дисертації); 3) плагіат-переклад роботи колективу іноземних авторів; 4) некоректні запозичення форми викладення ідей, структури, системи аргументації із захищених дисертацій іноземних авторів; плагіат фрагментів перекладних текстів із фальсифікацією джерел (неіснуючі або неповні посилання чи посилання на англомовне першоджерело тоді, як наводиться сплагіачена цитата, перекладена з російської); 6) «множинний» плагіат - привласнення значних за обсягом фрагментів тексту іноземного автора чи колективу авторів двома (кількома) плагіаторами водночас.

Розглянемо також матеріал доктора філософських наук Т. Пархоменко. У статті, присвяченій аналізу дисертації А. Яценюка «Організація системи банківського нагляду і регулювання в Україні» на здобуття вченого ступня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит; захищена 03.06.2004 в Українській академії банківської справи, м. Суми (вміщено фотографії текстових збігів), дослідниця виділяє такі способи вчинення плагіату: 1) дослівний переклад з англійської без лапок і посилань; 2) дослівний переклад з англійської з фейковими посиланнями; 3) дослівний плагіат з опублікованих навчальних посібників; 4) плагіат схем, розроблених іншими авторами; 5) представлення положень із чужих опублікованих підручників/посібників як власних розробок і рекомендацій у загальних висновках дисертації; присвоєння рекомендацій, розроблених іншим дослідником і викладених в опублікованій монографії; 7) присвоєння текстових фрагментів, що містять концептуально важливі ідеї; 8) присвоєння повного тексту чужої статті з ілюстративним матеріалом включно (графіки, діаграми, таблиці) [2].

Розглянемо аналіз, виконаний О. Смирновим, кандидатом біологічних наук, активістом «Ди- сергейту», однієї зі статей О. Волосовця, доктора медичних наук, професора, члена- кореспондента НАМН України, який претендує на посаду голови НАЗЯВО. Ідеться про російськомовну статтю, виконану у співавторстві: Волосовець А. П., Врублевская С. В. «Концепция син- тропий/дистропий в наследовании атопической бронхиальной астмы у детей» (Патологія. - 2015. - № 2 (34). - С. 11-16), яка, за словами російського дослідника М. Фрейдіна, доктора біологічних наук, старшого наукового співробітника НДІ медичної генетики РФ, містить значні дослівні текстові збіги з його статтею, також виконаною у співавторстві: Фрейдин М. Б., Пузы- рев В. П. «Синтропные гены аллергических заболеваний» (Генетика. - 2010. - Т. 46. - № 2. - С. 255-261). Таблицю порівняльного аналізу О. Смирнов розмістив на сайті «Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях» [4]. Дослідник з'ясував, що стаття О. Волосовця містить текстові збіги з іще однією статтею іншої російської дослідниці - аспірантки Адигейського державного університету (РФ) К. А. Руденко: «Специфичности человеческих лейкоцитарных антигенов второго класса (HLA II), ассоциированные с риском развития бронхиальной астмы в мировых популяциях» (Вестник Адыгейского государственного университета. Серия 4: Естественноматематические и технические науки. - 2012. - № 2. - С. 98-105).

На основі аналізу О.Смирнова, можна виділити такі способи вчинення плагіату: 1) присвоєння авторства на резюме статей інших авторів без посилань на них; 2) присвоєння значних текстових фрагментів - переписаних дослівно і з незначним рерайтом; 3) дослівний плагіат із фальшуванням даних і джерел (використання неіснуючих посилань); 4) значний текстуальний збіг табличного матеріалу; 5) дослівний плагіат текстових фрагментів, що містять опис концептуальних ідей; 6) некоректні цитування, за яких одні фрагменти цитуються належно, а інші - з порушенням вимог (тобто без лапок чи інших засобів увиразнення, як-от: верхня/нижня відбивка, шрифтові виділення (інші гарнітура й розмір), інша ширина шпальти), що створює оманливе враження, нібито автори «новоствореного» тексту самостійно дійшли тих чи інших висновків, тоді як останні переписані зі статей інших авторів.

академічний науковий плагіат

Висновки

Таким чином, опрацювання емпіричного матеріалу щодо випадків академічного плагіату на предмет виявлення й опису способів учинення плагіату дає нам підстави констатувати таке:

1. Укладені нами переліки не є вичерпними. У подальшому їх буде уточнено й доповнено, оскільки чим більше позицій названо, тим простіше буде визначати плагіат.

2. На основі укладених відкритих реєстрів способів учинення плагіату можна виділити такі поведінкові моделі, толеровані соціумом (табл. 1).

3. Компаративний аналіз способів вчинення плагіату дає підстави стверджувати, що й українські, і польські науковці вдаються до практично однакових способів учинення плагіату, а це вкотре демонструє глобальність проблеми плагіату: поширення його, деструктивність впливу, необхідність профілактики передусім, оскільки жодна боротьба з плагіатом не допоможе, якщо не працювати на недопущення формування передумов для його (плагіату) процвітання й експансії в усі сфери.

Список використаної літератури

1. Благодєтєлєва-Вовк С. Чи становить плагіат загрозу національній безпеці? / Світлана Благодє- тєлєва-Вовк // Цензор Реформ. 28.02.2017 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reforms.censor.net.Ua/columns/3021592/chy_stanovy1:_plagiat_zagrozu_natsionalniyi_bezpetsi.

2. Пархоменко Т. Про що свідчать 70 сторінок плагіату у кандидатській дисертації Яценюка / Тетяна Пархоменко // Українська правда. Життя (10.04.2017) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/columns/2017/04/10/223612/

3. Рижко О. М. Група «Плагіат» як сегмент антиплагіатного дискурсу / О. М. Рижко // Актуальні питання масової комунікації: науковий журнал / голов. ред. В. В. Різун; Ін-т журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. - Київ, 2016. - Вип. 20. - C. 50-61.

4. Смирнов О. Ю. Дві експертизи статті професора Волосовця: № 1 - плагіату немає, № 2 - суцільний плагіат / О. Ю. Смирнов // Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://false-science.ucoz.ua/news/dvi_ekspertizi_statti_- profesora_volosovcja_1_plagiatu_nemae_2_sucilnij_plagiat/2016-05-07-23.

5. Шестакова Э. Обыкновенная история, или плагиат как проявление социальной власти [Электронный ресурс] / Элеонора Шестакова // Relga. - 2016. - № 15 [318]. - 30 дек. - Режим доступа: http://- www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu-www.woa/wa/Main?textid=4835&level1=main&level2=articles.

6. Machata T. Marek Wronski - towca plagiatow. Naukowiec, ktory walczy z nieuczciwosciq we wtasnym srodowisku / Tomasz Machata, Marek Wronski [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://natemat.pl/- 73017,marek-wronski-lowca-plagiatow-naukowiec-ktory-walczy-z-nieuczciwoscia-we-wlasnym-srodowisku.

7. Sienczyto-Chlabicz J. Odpowiedzialnosc nauczycieli akademickich, doktorantow i studentow z tytutu popetnienia plagiatu [Електронний ресурс] / J. Sienczyto-Chlabicz // Transformacje prawa prywatnego. - 2010. - № 1. - S. 133-157. - Режим доступу: http://www.transformacje.pl/wp- content/uploads/2010/05/tpp_1-2010_sienczylo-chlabicz.pdf.

Размещено на Allbest.ru